Рішення

від 12.10.2021 по справі 220/1283/21

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 220/1283/21

Номер провадження № 2/220/434/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючої-судді Дурач О.А.

за участю секретаря Корбан Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт Велика Новосілка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), представник позивача адвокат Король Тетяна Володимирівна (адреса: вул. Шкільна, б. 124, смт. Велика Новосілка, Великоновосілківський район Донецька область), до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), Великоновосілківської державної нотаріальної контори (адреса: вул. Пушкіна, б. 32, смт. Велика Новосілка, Великоновосілківський район, Донецька область), третя особа Головне управління Держгеокадастру в Донецькій області про скасування державної реєстрації права власності , -

ВСТАНОВИВ:

02.08.2021 р. позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Провадження у справі відкрито 13.08.2021 р. Справу призначено до розгляду 13.09.2021 р.

Короткий зміст вимог позовної заяви

Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним.

20.11.2013 року ОСОБА_1 отримав у спадок після померлого ОСОБА_3 1/3 частину земельної ділянки 1421286400:01:004:0086 та 1/3 частину земельної ділянки1421286400:01:004:0254, що підтверджується відповідними свідоцтвами про право на спадщину. Власником 2/3 частки майна померлого ОСОБА_3 є ОСОБА_2 (дочка померлого та сестра позивача), якій було видано свідоцтво про право на спадщину та нею 14.02.2012 були зареєстровані дві нові земельні ділянки з кадастровим номерами 1421286400:01:004:0832 (площею 4,8030 га) та 1421286400:01:004:0833 (площею 0,7072 га), видано державні акти на право ї власності на землю від 14.02.2012 ЯЛ 983497 та ЯЛ 983496.

09.11.2017 під час реєстрації виділення в натурі частки у праві спільної часткової власності ОСОБА_1 було виявлено, що земельні ділянки 1421286400:01:004:0832 та 1421286400:01:004:0833 накладаються на 1421286400:01:004:0086 та 1421286400:01:004:0254 відповідно, що не дозволяє провести відповідну реєстраційну дію.

Позивач вважає, що 20.11.2013 при проведені державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме по 1/3 частині земельних ділянок з кадастровими номерами 1421286400:01:004:0086 та 1421286400:01:004:0254 державним реєстратором - державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори Плаксіним С.В. була проведена реєстрація на частини земельних ділянок, яких вже на день реєстрації не існувало, оскільки вже були зареєстровані дві нові земельні ділянки з кадастровими номерами 1421286400:01:004:0832 (площею 4,8030 га) та 1421286400:01:004:0833 (площею 0,7072 га) та видано державні акти на право ї власності на землю від 14.02.2012 ЯЛ 983497 та ЯЛ 983496 відповідно на ім`я ОСОБА_2 .

Державний реєстратор - державний нотаріус при реєстрації прав власності за позивачем по 1/3 частині земельних ділянок з кадастровими номерами 1421286400:01:004:0086 та 1421286400:01:004:0254 не перевірив вказану інформацію, що призвело до внесення до реєстру недостовірної інформації та накладання земельних ділянок земельних з кадастровими номерами 1421286400:01:004:0086 та 1421286400:01:004:0254 на земельні ділянки з кадастровими номерами 1421286400:01:004:0832 (площею 4,8030 га) та 1421286400:01:004:0833.

Крім того, реєстратором внесені кадстрові номери земельних ділянок в невірному форматі, а саме, замість 1421286400:01:004:0086 та 1421286400:01:004:0254, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності внесено відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами 1421286400010040086 та 1421286400010040254.

Враховуючи викладене, на теперішній час позивач вважає, що позбавлений можливості виділити в натурі з присвоєнням кадастрових номерів двом новосформованим земельним ділянкам, які утворилися в результаті поділу, що змушує його звертатися до суду за захистом свого права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися майном. Просить суд скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну длянку загальною площею 7,2044 га кадастровий номер 1421286400:01:004:0086 цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності 3462445 на земельну ділянку площею 7,2044 га кадастровий номер 1421286400:01:004:0086 цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну длянку загальною площею 1,0607 га кадастровий номер 1421286400:01:004:0254 цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності 3462915 на земельну ділянку площею 1,0607 га кадастровий номер 1421286400:01:004:0254 цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позиція відповідачів

Відповідачі не скористались своїм правом на наданя відзиву за позовом.

Процедура судового розгляду

Сторони та третя особа, повідомлені в установленому порядку про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились, заяв про відкладення розгляду справи, як і доказів поважності причин неявки не надали (а.с. 132-135).

Представник позивача ОСОБА_4 надала письмову заяву, у якій просила справу розглядати за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує (а.с. 136).

Судом ухвалено розглядати справу без участі представника позивача та позивача, зважаючи на подану ними заяву, без участі відповідачів, відповідно до положень п. 4 ч. 3 ст. 223 ЦПК України та без участі представника третьої особи, згідно п. 1 ч. 3 ст.223 ЦПК України. В справі достатньо даних для прийняття законного та обгрунтованого рішення за відсутності сторін та третьої особи.

Фіксація судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено наступне.

20.11.2013 року ОСОБА_1 отримав у спадок після померлого ОСОБА_5 1/3 частину земельної ділянки 1421286400:01:004:0086 та 1/3 частину земельної ділянки1421286400:01:004:0254, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину від 20.11.2013 р., зареєстрованим у реєстрі за № 913 (а.с. 14-16) та від 20.11.2013 р., зареєстрованим у реєстрі за № 914 (а.с. 11-13) відповідно.

Власником 2/3 частки майна померлого ОСОБА_5 є ОСОБА_2 (дочка померлого та сестра позивача), якій було видано свідоцтво про право на спадщину 18.02.2011 р., зареєстроване у реєстрі за № 293,(а.с. 84-85) та нею 14.02.2012 були зареєстровані дві нові земельні ділянки з кадастровим номерами 1421286400:01:004:0832 (площею 4,8030 га) та 1421286400:01:004:0833 (площею 0,7072 га), видано державні акти на право ї власності на землю від 14.02.2012 ЯЛ 983497 та ЯЛ 983496, що вбачається з відповіді ГУ Держгеокаджастру у Донецькій області від 28.09.2021 р. № 29-5-0.2-2461/2-21 (а.с. 41).

09.11.2017 під час реєстрації виділення в натурі частки у праві спільної часткової власності ОСОБА_1 було виявлено, що земельні ділянки 1421286400:01:004:0832 та 1421286400:01:004:0833 накладаються на 1421286400:01:004:0086 та 1421286400:01:004:0254 відповідно, що не дозволяє провести відповідну реєстраційну дію, що зазначено у відповіді ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 22.05.2019 р. № Д-107/0-179/6-19 (а.с. 17).

Станом на 28.09.2021 р. земельна ділянка кадастровий номер 142186400:01:004:0086 площею 7,2044 га та 1421286400:01:004:0254, площею 1,0607, значиться зареєстрованою за померлим ОСОБА_5 , що вбачається з відповідних даних з Державного земельного кадастру (а.с. 126-127, 128-129).

Намагання позивача вирішити вказане питання у позасудовому порядку до необхідного результату не призвели, що підтверджується наданими ним відповідями ГУ Держгеоказастру у Донецькій області.

Таким чином, позивач позбавлений можливості оформити своє право власності на налоежні йому земельні ділянки. Тобто, як власник, позбавлений можливості реалізовувати налеєжне йому право, а тому його інтереси підлягають захисту у судовому порядку.

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, поряд із визнанням правочину недійсним, також відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Суд зазначає, що вказаний спір носить приватно-правовий характер, оскільки позивачем безпосередньо пов`язано з захистом свого права на належні йому земельні ділянки, що узгоджується з висновком ВП ВС, викладеним у постанові від 04.12.2019 р. по справі № 823/588/16. Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спор (Постанова КГС ВС від 21.01.2021 р., № 925/1222/19).

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі (земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України, пункт 1 частини першої статті 4, частина перша статті 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року № 1952-IV).

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є, перш за все, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Виходячи з позиції ВС, викладеній у постанові КГС від 11.02.2020 р. у справі № 915/572/17, суд зазначає, що навіть якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав дотримався законодавства при внесенні запису про проведену державну реєстраці права за іншою особою, це не є перешкодою для задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність такого запису порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Таким чином, положення щодо неможливості порушення права власності позивача мають преюденціальне значення під час вирішення даного спору.

Частина шоста ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" установлює, що однією з підстав для відмови в проведенні державної реєстрації земельної ділянки знаходження в межах земельної ділянки, що підлягає реєстрації, іншої земельної ділянки або її частини.

Судом фактично встановлено, що на теперішній час, у зв`язку накладенням меж земельних ділянок з кадастровими номерами 1421286400:01:004:0086 та 1421286400:01:004:0254 на земельні ділянки 1421286400:01:004:0832 та 1421286400:01:004:0833, позивач не має можливості оформити своє право власності у встановленому законом порядку.

Положеннями ч. 2 ст. 26 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , передбачено право державного реєстратора виправити допущену помилку, позивач скористався вказаними нормами закону, але вказане не дало бажаного для позивача результату.

Як визначено у ч. 3 ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Висновок аналогічного характеру стосовно ефективності обраного позивачем способу захисту його прав, визначено й у Постанові КГС ВС від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19.

Таким чином, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, скасування відповідних записів про реєстрацію права власності впливає на можливість реалізації прав позивача щодо нерухомого майна, отже доводить дієвість та ефективність обраного позивачем способу захисту

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Висновок суду щодо суті спору

Докази, надані позивачем на підтвердження викладених у позові обставин, у тому числі щодо його права власності на спірні земельні ділянки та неможливість вирішити питання щодо їх реєстрації у позасудовому порядку, суд вважає належними, достатніми та допустимими. Такими, що у своєму логічному взаємозв`язку дозволяють суду зробити висновок про законність та обґрунтованість його вимог та про ефективність обраного позивачем способу захисту його права власності на належні йому земельні ділянки. Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат

Позивач не ставить питання про стягнення з відповідачів судових витрат, а тому судовий збір, понесений ним, не стягується.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 181, 316, 317, 319 ЦК України, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Законом України "Про Державний земельний кадастр", ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 19, 60, 79-81, 174, 235, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну длянку загальною площею 7,2044 га кадастровий номер 1421286400:01:004:0086 цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності 3462445 на земельну ділянку площею 7,2044 га кадастровий номер 1421286400:01:004:0086 цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну длянку загальною площею 1,0607 га кадастровий номер 1421286400:01:004:0254 цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності 3462915 на земельну ділянку площею 1,0607 га кадастровий номер 1421286400:01:004:0254 цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено 22.10.2021 р.

Суддя: О.А. Дурач