Ухвала

від 18.10.2021 по справі 320/1721/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 18.10.2021 Справа № 320/1721/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №320/1721/19 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/1181/21 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Воскресенка, Приазовського району Запорізької області, громадянина України, який має середню освіту, працює в ТОВ «АТП АСА» водієм, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_7 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 .

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 та представник ТОВ «АТП АСА» - адвокат ОСОБА_8 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 квітня 2021 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного судом основного покарання, якщо він протягом іспитового строку у 1 рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, впродовж іспитового строку на ОСОБА_6 покладено такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «АТП АСА», юридична адреса: Запорізька область, Мелітопольський район, с.Рівне, вул.Зелена, 24, код ЄДРПОУ 32578564, на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 35000 (тридцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 витрати, пов`язані з оплатою професійної правової допомоги в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

У решті у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави в особі Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в Запорізькій області, витрати:

- на проведення судової інженерно-транспортної експертизи №19-16 від 31 січня 2019 року в розмірі 1430 (одна тисяча чотириста тридцять) гривень 00 копійок;

- на проведення судової-медичної експертизи №19-21 від 13 лютого 2019 року в розмірі 1 716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) гривень 20 копійок.

Вирішена доля речових доказів.

В апеляційнійскарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 та представник ТОВ «АТП АСА» адвокат ОСОБА_8 просить вирок в частині вирішення цивільного позову та розподілу судових витрат змінити. Зменшити стягнення на правову допомогу до 5000 грн, в частині стягнення моральної шкоди зменшити до 10000 грн. Від витрат по сплаті судових експертиз 1430 грн та 1716,20 грн звільнити.

В обґрунтування своєї скарги зазначає, що вирок суду в частині розв`язання цивільного позову є незаконним через неправильне визначення судом розміру моральної шкоди, визначення розміру витрат на оплату праці адвоката потерпілої.

У вироку суду не зазначено, чому саме у 35000 грн суд оцінив фізичний біль та страждання, а також душевні страждання потерпілої. Вважає, що суд дійшов такого висновку через неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Поза увагою залишився той факт, що потерпілою не надано доказів глибини душевних страждань, чи погіршились здібності потерпілої та чи була вона позбавлена можливості реалізації цих здібностей.

Також не враховано судом і інші обставини, які мають істотне значення, а саме, перебування на утриманні ОСОБА_6 дружини особи з інвалідністю другої групи. Цю обставину суд врахував лише при обранні покарання.

Окрім того, з відеозапису моменту події ДТП вбачається, що потерпіла, не переконавшись в безпечності та відсутності транспортних засобів, раптово вийшла на проїзну частину. Зазначає, що вказана обставина не знімає вини з обвинуваченого, але при дотриманні потерпілою вимог ПДР допомогла б уникнути частини наслідків від ДТП.

Апелянт вважає, що суд не застосував до спірних правовідносин ст.26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої, страховиком (у випадках, передбачених п.п. «г» і «ґ» п.41.1 та п.п. «в» п.41.2 ст.41 цього Закону МТСБУ) відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Таким чином, на думку апелянта, розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з урахуванням всіх обставин кримінального провадження, не може перевищувати 10000 грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу захисник зазначає, що про необхідність зменшення розміру цих витрат до 5000 грн ним заявлялось під час розгляду справи судом, однак свого відображення у вироку суду ця обставина не знайшла.

Посилається на те, що, враховуючи ціну позову, обсяг роботи та час, а також незначну складність одноепізодної справи, де не досліджувались докази в повному об`ємі і обвинувачений з самого початку визнавав себе винним, вважає, що ці витрати необхідно зменшити до 5000 грн.

В частині стягнення витрат на оплату експертиз вважає, що з урахуванням майнового та сімейного стану обвинуваченого, його можливо звільнити від їх сплати.

Згідно з вироком суду, 21 січня 2019 року о 06 годині 54 хвилини водій ОСОБА_6 керував автомобілем Mercedes Benz реєстраційний номер НОМЕР_1 в технічно справному стані, рухався по вул.Героїв України в м.Мелітополь з боку вул.П.Дорошенко в напрямку вул.В.Інтернаціоналістів в правій смузі для руху зі швидкістю приблизно 5-10 км/год.

В цей же час пішохід ОСОБА_9 рухалась по правому тротуару вул.Героїв України з боку вул.П.Дорошенко в напрямку вул.В.Інтернаціоналістів та підходила до регульованого пішохідного переходу.

На регульованому перехресті вул.Героїв України та вул.В.Інтернаціоналістів водій ОСОБА_6 при повороті праворуч, маючи можливість запобігти ДТП, не дав дорогу пішоходу ОСОБА_9 , яка по пішохідному переходу на зелений сигнал світлофора переходила проїжджу частину вул. Інтеркультурна, на яку він повертав, після чого допустив на неї наїзд.

Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості та звернулась до лікарні.

Своїми діями ОСОБА_6 порушив п.п.16.2 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

16.2. «На регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку»;

Порушення п.п.16.2 ПДР України, вчинене водієм ОСОБА_6 , знаходиться в прямому причинному зв`язку з подією ДТП та її наслідками.

Згідно з висновком судової медичної експертизи №38 від 18 лютого 2019 року, у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження:

- закритий передньо-медіальний переломо-вивих правого плечового суглобу з відривом та зміщенням великого бугорка правої плечової кістки; закритий лінійний поперечний перелом медіальної кісточки лівої гомілки внутрішньо суглобового типу без зміщення уламків; закритий уламковий перелом дистального метаепіфізу лівої малогомілкової кістки внутрішньосуглобового типу без зміщення уламків; ЗЧМТ, струс головного мозку, забійна рана лобної ділянки голови, травматична екстракція 1-го зуба на верхній щелепі справа та вивих 5-го зубу на нижній щелепі зліва.

Зазначені тілесні ушкодження у ОСОБА_9 кваліфікуються таким чином:

- закритий передньо-медіальний переломо-вивих правого плечового суглобу з відривом та зміщенням великого бугорка правої плечової кістки; закритий лінійний поперечний перелом медіальної кісточки лівої гомілки внутрішньо суглобового типу без зміщення уламків; закритий уламковий перелом дистального метаепіфізу лівої малогомілкової кістки внутрішньосуглобового типу без зміщення уламків середньої тяжкості, що спричинили за собою тривалий (більше 21 дня) розлад здоров`я;

- в ділянці голови, зокрема ЗЧМТ, струс головного мозку та травматична екстракція 1-го зуба на верхній щелепі справа та вивих 5-го зубу на нижній щелепі зліва легкі, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров`я.

Своїми діями ОСОБА_6 , скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.1 ст.286 КК України.

Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання, задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги і вважала, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржуваний вирок в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Чинне кримінальне процесуальне законодавство зобов`язує суд дослідити усі докази у провадженні, які відповідають вимогам ст.84 КПК України, та надати цим доказам відповідну оцінку у вироку, за винятком процесуальної процедури, передбаченої ч.3 ст.349 КПК України.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог закону дотримався при розгляді даного провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчинені вищевказаного правопорушення при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини провадження і правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч.1 ст.286 КК України.

Доведеність вини й кваліфікація дій обвинуваченого ніким з учасників провадження не оспорюється.

Також суд правильно вирішив цивільний позов потерпілої, а доводи сторони захисту про протилежне є безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з положеннями ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Відповідно до вимог ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною першою статті 1172 цього Кодексу передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Суд зобов`язаний всебічно, повно і об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Відповідно до вимог ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізувати, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні вказаного цивільного позову дотримався вимог закону та належним чином вмотивував свої висновки в цій частині.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з урахуванням ступеню тяжкості спричинених тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_9 внаслідок ДТП, фізичного болю та страждань, яких остання зазнала у зв`язку з цією подією, розмір моральної шкоди у сумі 35000 грн, яку стягнуто на користь потерпілої з ТОВ «АТП АСА», працівником якого є ОСОБА_6 , та яке є власником транспортного засобу, яким керував обвинувачений, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином суд, урахувавши всі обставини, частково задовольнив позовні вимоги потерпілої.

Розмір стягнутої на користь потерпілої моральної шкоди не може вважатися надмірним, з огляду на ступень тяжкості та характер отриманих потерпілою тілесних ушкоджень, та враховуючи негативні зміни у звичному її житті, які поза сумнівом настали у зв`язку з отриманою травмою.

Приймаючи рішення про стягнення з ТОВ «АТПАСА» на користь потерпілої моральної шкоди, суд повною мірою дотримався вимог статей 23, 1167, 1172 ЦК України, статей 127-129 КПК України.

При цьому суд надав оцінку доводам сторони захисту щодо дій самої потерпілої, і з цією оцінкою погоджується колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір стягнутої моральної шкоди підлягає зменшенню до 10000 грн, колегія суддів вважає непереконливими та такими, що, окрім іншого не узгоджуються з положеннями ст.26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV, на які посилається і сам апелянт, та якими регулюються відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Так, згідно з цією нормою закону, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «г» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, МТСБУ) відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

При цьому, страхова сума це грошова сума, у межах якої (тобто не більше) страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (п.1 ст.9 Закону №1961-IV).

Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (п.4 ст.9 зазначеного Закону). Порядок та розмір страхової виплати визначається відповідно до статей 23-25 Закону.

Така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 01 липня 2021 року, справа №182/3734/15-к.

Також суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апелянта про необхідність зменшення суми стягнення на правову допомогу.

Так, положеннями частини першої статті 124 КПК України визначено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, якими відповідно до ст.118 КПК України є зокрема, витрати на правову допомогу.

З матеріалівкримінального провадженняубачається,що міжпотерпілою ОСОБА_9 та адвокатом ОСОБА_10 27лютого 2019року укладенодоговір №16про надання правової допомоги. Вказана в позовній заяві сума процесуальних витрат у розмірі 10 000 грн була фактично сплачена потерпілою ОСОБА_9 адвокату ОСОБА_10 , що підтверджується квитанцією № 5 від 27 лютого 2019 року, а також розрахунком витрат на правову допомогу до договору на надання правової допомоги №16 від 27 лютого 2019 року.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції врахував, що впродовж судового розгляду адвокат здійснював представництво інтересів потерпілої, звернувся до суду із позовною заявою про відшкодування шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням, яку в подальшому уточнено, в тому числі і про відшкодування процесуальних витрат у розмірі 10000 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення цивільного позову в цій частині в повному обсязі.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення судової інженерно-транспортної експертизи в розмірі 1430,00 грн та на проведення судової-медичної експертизи №19-21 в розмірі 1716,20 грн, що відповідає положенням ч.2 ст.122, ч.2 ст.124 КПК України.

Посилання апелянта на той факт, що на утриманні ОСОБА_6 перебуває дружина особа з інвалідністю не може бути підставою для звільнення обвинуваченого від сплати судових витрат.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства повно, всебічно та об`єктивно дослідив всі обставини провадження і ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке належним чином вмотивував.

Підстав для зменшення суми, яка підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_6 та ТОВ «АТПАСА» на користь потерпілої (про що йдеться в апеляційній скарзі), колегія суддів не вбачає.

Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст.ст.404-405, 407, 418-419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 квітня 2021 року, щодо ОСОБА_6 за ч.1 ст.286 КК України, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4