Постанова

від 15.06.2022 по справі 320/1721/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року

м. Київ

справа № 320/1721/19

провадження № 51-5632 км 21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду ускладі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП АСА» (далі Товариство) адвоката ОСОБА_6 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 квітня 2021 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 вересня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019080140000211 від 21 січня 2019 року, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Воскресенка Приазовського району Запорізької області, який згідно з матеріалами кримінального провадження зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України (далі КК України).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 квітня 2021року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання увиді обмеження волі на строк 2 роки без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк 1 рік. Цивільний позов ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу задоволено частково: стягнуто з Товариства на користь потерпілої у рахунок відшкодування моральної шкоди 35000 грн, із ОСОБА_7 10000 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком ОСОБА_7 21 січня 2019 року о 06:54, керуючи автомобілем «Mercedes Benz», номерний знак НОМЕР_1 , здійснюючи поворот із вул. Героїв України на вул.Воїнів-Інтернаціоналістів у м. Мелітополі, порушив вимоги п. 16.2 Правил дорожнього руху та скоїв наїзд на ОСОБА_8 , яка рухалася по пішохідному переходу на зелений сигнал світлофора, в результаті чого потерпіла отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Запорізький апеляційний суд ухвалою від 23 вересня 2021 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , подану в інтересах Товариства та засудженого ОСОБА_7 , залишив без задоволення, а вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 квітня 2021 року без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник Товариства адвокат ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповноту судового розгляду, просить змінити судові рішення в частині вирішення цивільного позову і зменшити розмір відшкодування моральної шкоди потерпілій до 10000 грн. На думку представника, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди всумі 35000 грн, суди формально перелічили враховані обставини, зокрема, фізичний біль і душевні страждання потерпілої, та неналежно обґрунтували своє рішення в цій частині. Як указує адвокат, поза увагою суду залишилося те, що потерпіла не надала доказів глибини її душевних страждань, погіршення здібностей або позбавлення можливості їх реалізації. Стверджує, що саме груба необережність потерпілої сприяла заподіянню їй моральної шкоди. Посилається на те, що суди не застосували до спірних правовідносин положення ст. 26-1 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон №1961-IV). Вважає, що судові рішення не відповідають вимогам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПКУкраїни).

На зазначену касаційну скаргу потерпіла ОСОБА_8 подала заперечення, в яких, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів, викладених у ній, просила рішення судів попередніх інстанцій залишити без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення касаційної скарги, вважав її необґрунтованою та просив залишити оскаржені судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені воскарженому судовому рішенні, вирішувати питання продостовірність того чи іншого доказу.

При цьому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, кваліфікація його дій, а також вид і розмір призначеного засудженому покарання в касаційному порядку не оспорюються.

Положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку зцивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Положеннями ст. 23 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає, між іншим, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Як визначено у ст. 1167 ЦК України, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та зурахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви.

З огляду на матеріали кримінального провадження, у результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

У подальшому відповідно до ст. 127 КПК України потерпіла ОСОБА_8 подала до суду цивільний позов, у якому з уточненнями позовних вимог просила стягнути на її користь: зТовариства 99000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; із ОСОБА_7 10000 грн процесуальних витрат.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, заслухавши учасників кримінального провадження та дослідивши його обставини, частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_8 і стягнув із Товариства на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 35000грн, а із засудженого ОСОБА_7 10 000 грн процесуальних витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги потерпілої і визначаючи, зокрема, саме такий розмір моральної шкоди, суд першої інстанції в повній мірі перевірив обґрунтованість заявлених позовних вимог та під час ухвалення вироку врахував стан здоров`я ОСОБА_8 , фізичні та душевні страждання, що призвели до негативних змін та тривалість таких вимушених змін у її звичному способі життя, а також час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Доводи представника Товариства про те, що необхідно зменшити розмір відшкодування у зв`язку з грубою необережністю потерпілої ОСОБА_8 , теж були перевірені судами івизнані безпідставними.

Як зазначив суд першої інстанції в оскарженому вироку, з оглянутого в судовому засіданні відеозапису дорожньо-транспортної пригоди встановлено, що на початку руху потерпілої по пішохідному переходу транспортний засіб, яким керував ОСОБА_7 , перебував на значній відстані від неї, наїзд стався, коли ОСОБА_8 опинилася ближче до середини проїзної частини.

Таким чином, доводи представника Товариства про необґрунтованість визначеного розміру відшкодування потерпілій моральної шкоди не є слушними.

Не знайшли свого підтвердження і доводи касаційної скарги про незастосування судами ст. 26-1 Закону №1961-IV.

Так, згідно зі ст. 26-1 цього Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» п. 41.1 та пп. «в» п. 41.2 ст. 41 цього Закону, МТСБУ) відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Тобто положення цієї статті визначають розмір моральної шкоди, який відшкодовується потерпілому саме страховиком.

Враховуючи те, що матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, у задоволенні скарги представника Товариства слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 квітня 2021 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 вересня 2021 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника цивільного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП АСА» адвоката ОСОБА_6 без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3