Ухвала

від 23.10.2021 по справі 910/16309/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua 0,2

УХВАЛА

м. Київ

23.10.2021Справа № 910/16309/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., за участю секретаря судового засідання П`янковської Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю БФ-АГРО-ТРЕЙД про скасування заходів забезпечення позову у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМІНЬ про забезпечення позову до подання позовної заяви

За участю представників:

від заявника (боржника-2) - Ігнатенко О.О.,

від стягувача - Андрієць І.І.,

від боржника-1 - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОМІНЬ звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, у якій просило суд до пред`явлення позову вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на врожай сільськогосподарської культури соняшника 2021 року врожаю, що належить заявнику та знаходиться на наведених у заяві земельних ділянках, загальною площею 168,9 га, які обробляються та перебувають у користуванні заявника, без обмеження права Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМІНЬ збирати такий врожай;

- накладення арешту на врожай сільськогосподарської культури кукурудзи 2021 року врожаю, що належить заявнику та знаходиться на наведених у заяві земельних ділянках, загальною площею 558,1837 га, які обробляються та перебувають у користуванні заявника, без обмеження права Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМІНЬ збирати такий врожай.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМІНЬ про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено, внаслідок чого вжито відповідні заходи.

11.10.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю БФ-АГРО-ТРЕЙД надійшли клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та про видачу копії ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову.

11.10.2021 від стягувача надійшла заява про видачу додаткових примірників копії ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову.

12.10.2021 в електронній формі від Товариства з обмеженою відповідальністю БФ-АГРО-ТРЕЙД надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 вказане клопотання було повернуто заявникові.

13.10.2021 в письмовій формі, через канцелярію суду, та 18.10.2021 за допомогою поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю БФ-АГРО-ТРЕЙД повторно надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2021.

13.10.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю БФ-АГРО-ТРЕЙД надійшли доповнення до клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 клопотання призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.10.2021.

18.10.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМІНЬ надійшла заява разом із копією позовної заяви, поданої до Господарського суду міста Києва.

18.10.2021 та 19.10.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМІНЬ надійшли клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

20.10.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМІНЬ надійшов відзив на клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

У судовому засіданні 20.10.2021 за клопотанням стягувача, долучено до матеріалів справи додаткові докази та оголошено перерву до 22.10.2021.

У судовому засіданні 22.10.2021 оголошено перерву до 23.10.2021.

У судовому засіданні 23.10.2021 після виходу з нарадчої кімнати, суд проголосив вступну та резолютивну частини ухвали про передачу справи разом із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову до іншого господарського суду за виключною підсудністю.

Так, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вказана справа підлягає направленню до іншого господарського суду за виключною підсудністю.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

За змістом частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частинами першою, другою статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Такими превентивними передбаченими законом заходами запобігання правопорушення є, зокрема, заходи забезпечення позову визначені главою 10 розділу І ГПК України.

Згідно із частиною першою статті 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Системний аналіз наведених норм процесуального закону свідчить, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.

Отже, розгляд заяви та вжиття заходів забезпечення позову здійснюються виключно судом, компетентним розглядати спір по суті. При цьому першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду за умови дотримання яких здійснюється її розгляд по суті.

У постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року в справі № 910/3414/20 зазначено, що при поданні заяви про забезпечення позову до його подання, суд фактично перебуває у ситуації, коли його можливості щодо оцінки розумності, співмірності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову є обмеженими внаслідок того, що інформація щодо предмету та підстав позову, учасників справи, необхідності застосування обраного заявником заходу забезпечення позову, обґрунтованості доводів щодо істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача базується виключно на доводах заявника та фактично їх відповідність можливо перевірити в повному обсязі лише після відкриття провадження у справі та початку розгляду позовних вимог.

В зазначених умовах суд повинен звертати особливу увагу дотримання заявником вимог процесуального законодавства з метою забезпечення балансу між дотриманням процесуальних прав заявника, потенційних учасників справи та недопущення зловживання процесуальними правами, зокрема дотримання вимог щодо підсудності та оцінки аргументів заявника.

Під час розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю БФ-АГРО-ТРЕЙД про скасування заходів забезпечення позову суд установив, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.02.2021 в справі № 927/135/21 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю БФ-АГРО-ТРЕЙД .

Також заявником клопотання надано інформаційну довідку з Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

В контексті викладеного слід зауважити, що положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов`язку господарського суду з`ясовувати наявність інших судових проваджень чи перевіряти відомості, що містяться в державних реєстрах.

Так, за змістом частин 3, 4 статті 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

При цьому, частина 2 статті 27 ГПК України визначає, що для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно п. 28 ч. 2 ст. 29 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 № 755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб дані про перебування юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство, санації, у тому числі відомості про розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора.

Натомість, як на момент постановлення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, так і на момент постановлення цієї ухвали, відомості про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю БФ-АГРО-ТРЕЙД відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Частиною шостою статті 12 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

21.10.2019 з набранням чинності Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), втратив чинність Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга статті 7 КУзПБ).

Тобто, частина друга статті 7 КУзПБ визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником.

Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі Дія 97 проти України від 21.10.2010).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), з питання застосування приписів статті 7 КУзПБ щодо розгляду спорів стороною в яких є боржник немайнового характеру в межах справи про банкрутство, звернула увагу на те, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

Верховний Суду у своїх судових рішеннях неодноразово вказував на те, що процедура банкрутства являє собою складний механізм, що відповідно до спеціального законодавства, поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних заме з здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, оскільки наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника.

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду наведеною у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:

Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення ЄСПЛ у справі Устименко проти України ).

ЄСПЛ у рішенні у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі Zand v. Austria , висловлено думку, що термін судом, встановленим законом у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...] .

За приписами ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Разом з тим, частиною 13 ст. 30 ГПК України встановлено виключну підсудність справ, передбачених пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, які розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

До таких категорій справ віднесено справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України, а також справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство.

У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі № 442/4490/18.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, така справа передається на розгляд іншому суду.

З урахуванням спрямованості Кодексу України з процедур банкрутства, яким передбачено концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, суд дійшов до висновку, що розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю БФ-АГРО-ТРЕЙД про скасування заходів забезпечення позову, має здійснюватися Господарським судом Чернігівської області у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю БФ-АГРО-ТРЕЙД , що узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 вересня 2020 року в справі № 922/3502/19.

Керуючись ст.ст. 31, 145, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Справу № 910/16309/21 разом із клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю БФ-АГРО-ТРЕЙД про скасування заходів забезпечення позову передати за виключною підсудністю до Господарського суду Чернігівської області (14000, м. Чернігів, пр. Миру, 20) для розгляду в межах справи № 927/135/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю БФ-АГРО-ТРЕЙД .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 23.10.2021.

Суддя О.С. Комарова