Рішення

від 19.10.2021 по справі 569/5545/16-ц

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2021 р. м. Рівне Справа № 569/5545/16-ц

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія"

до відповідача ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 107 420, 97 грн.

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Експансія" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" звернулось до Рівненського міського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 107 420, 97 грн, посилаючись на неналежне виконання взятих на себе зобов`язання за Договором суборенди частини нежилого приміщення №17-09-32 від 17.09.2014.

11 серпня 2016 року Рівненським міським судом Рівненської області винесено заочне рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" задоволено повністю.

06 березня 2018 року до Рівненського міського суду Рівненської області від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд заочного рішення від 11.08.2016.

08.05.2018 до Рівненського міського суду Рівненської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказала, що договірних відносин з ТОВ "Експансія" ніколи не мала, договір оренди (суборенди) не укладала та не підписувала. Просила в задоволенні позову відмовити за його безпідставністю (том 1 а.с. 85 - 86).

28.05.2019 до Рівненського міського суду Рівненської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вказано, що посилання відповідача на те, що вона немає ніякого відношення до Договору суборенди і вказаний договір нею не підписаний, не підкріплені жодними доказами, а такі твердження зумовлені небажанням нести відповідальність за юридично значимі дії своєї підприємницької діяльності (том 1 а.с. 171 - 174).

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25.02.2021 позов задоволено повністю.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 01.07.2021 апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25.02.2021 скасовано, а провадження у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - закрито. Також, ухвалою роз`яснено сторонам, що вирішення справи належить до господарського судочинства, а також, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

09.07.2021 до Рівненського апеляційного суду від ТОВ "Експансія" надійшла заява про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 06.08.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" задоволено та передано Господарському суду Рівненської області справу 569/5545/16-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

11.08.2021 справа надійшла до Господарського суду Рівненської області.

За приписами ч. 6 та ч. 7 ст. 31 ГПК України, спори між судами щодо підсудності не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється Господарським судом Рівненської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2021 справу передано судді Горплюку А.М.

Ухвалою суду від 19.08.2021 прийнято справу до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 16.09.2021.

Ухвалою суду від 16.09.2021 розгляд справи по суті відкладено на 05.10.2021, оприлюднено на офіційному веб - сайті судової влади України оголошення про виклик відповідача - ОСОБА_1 .

28.09.2021 на офіційну пошту суду (30.09.2021 засобами поштового зв`язку) від ТОВ "Експансія" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Додатково представником вказано, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задоволити.

05.10.2021 на офіційну пошту суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням за кордоном та враховуючи необхідність заключення договору на надання правової допомоги з адвокатом.

Ухвалою суду від 05.10.2021 розгляд справи по суті відкладено на 19.10.2021.

18.10.2021, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

В судове засідання 18.10.2021 представники сторін не з`явились. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від позивача 28.09.2021 надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника. Від відповідача повернувся конверт з ухвалою суду від 05.10.2021 з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Щодо можливості розгляду справи по суті без участі представників сторін, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З метою повідомлення відповідача про призначення судового засідання, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвали суду від 19.08.2021, 16.09.2021 та 05.10.2021 направлялись судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, що надана Відділом обліку моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби у Рівненській області, проте не отримані нею з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання" (том 3 а.с. 12 - 15, 26 - 28, 44 - 46),

Крім того, з метою належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, 20 вересня 2021 року на офіційному веб - сайті судової влади України опубліковано оголошення про виклик відповідача - ОСОБА_1 в судове засідання, яке призначене на 05.10.2021.

Також, ухвала суду від 16.09.2021 направлялись на адресу адвоката Пашкевич І.А., яка згідно Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВК № 1018663 від 23.03.2021 (том 2 а.с. 91) представляла інтереси відповідача ОСОБА_1 в Рівненському міському суді Рівненської області та Рівненському апеляційному суді та отримані останньою, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (том 3 а.с. 28).

При цьому, факт обізнаності відповідача про розгляд справи Господарським судом Рівненської області підтверджує також клопотання про відкладення розгляду справи (том 3 а.с. 39) та клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (том 3 а.с. 47 - 48).

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 роз`яснено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання, відповідно до ст. 202 ГПК, відсутні підстави для відкладення судового засідання, а неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи в судовому засіданні.

Судом зазначається, що у даній справі не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.

Крім того, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного розгляду справи та вирішення спору по суті, внаслідок чого вона може бути розглянута за наявними документами.

Враховуючи вищевикладене, а також належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи та можливість ознайомлення з інформацією по справі на сторінці суду в мережі Інтернет, беручи до уваги обмежені ГПК України строки розгляду справи та право на розгляд справи впродовж розумного строку в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі представників сторін.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується подана позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення, суд прийшов до наступних висновків.

17 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експансія" (надалі - орендар) та Фізичною особою - підприємцем Гавриловою Катериною Юріївною (надалі - суборендар) укладено Договір №17-09-32 суборенди частини нежилого приміщення (надалі - Договір, том 1 а.с. 17 - 23).

Згідно п. 1.1 Договору орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове оплатне користування частину нежилого приміщення загальною площею 290,00 (двісті дев`яносто метрів) кв.м., що розташоване в торговому центрі, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Курчатова, буд. 9 (надалі - об`єкт суборенди). Фактичне місце розташування об`єкту суборенди зазначено в Додатку № 3 до цього Договору.

За приписами п. 1.2. Договору, об`єкт суборенди знаходиться у користуванні орендаря і орендар має дозвіл власника нежитлового приміщення на передачу об`єкту в суборенду.

Відповідно до пункту 3.1. Договору суборендар вступає у строкове платне користування об`єктом суборенди з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкту суборенди, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1).

Плата за суборенду складає 24 400,60 грн. в т.ч. ПДВ 20 % (п. 5.3. Договору)

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що цей Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і продовжує свою дію до 30.09.2016.

На виконання умов Договору 25 жовтня 2014 року між сторонами підписано Акт приймання - передачі нежилого приміщення до Договору суборенди нежитлового приміщення від 17.09.2014, за яким орендар передав, а суборендар прийняв в тимчасове оплатне користування, частину нежилого приміщення, загальною площею 290,00 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Курчатова, 9 (том 1 а.с. 24).

28 лютого 2015 року між сторонами підписано Акт повернення - приймання нежилого приміщення до Договору суборенди нежитлового приміщення від 17.09.2014, яким суборендар передав, а орендар прийняв з тимчасового оплатного користування частину нежилого приміщення, загальною площею 145,00 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Курчатова, 9 (том 1 а.с. 27).

В подальшому, 01 березня 2015 року сторони уклали Додаткову угоду до Договору суборенди частини нежитлового приміщення від 17.09.2014, яким погодили викласти п. 1.1. Договору в наступній редакції: "п. 1.1. Орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове оплатне користування частину нежилого приміщення загальною площею 145,00 кв.м., що розташоване в торговому центрі, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Курчатова, буд. 9 (надалі - об`єкт суборенди). Фактичне місце розташування об`єкту суборенди зазначено в Додатку № 3 до цього Договору".

Також, вказаною Додатковою угодою сторони домовились викласти п. 5.3. Договору у наступній редакції: "01.03.2015 року плата за суборенду складає: 12 200,30 грн., в т.ч. ПДВ 20%".

На виконання умов Додаткової угоди від 01.03.2015 та Договору, 01 березня 2015 року між сторонами підписано Акт приймання - передачі нежилого приміщення до Договору суборенди нежитлового приміщення від 17.09.2014, за яким орендар передав, а суборендар прийняв в тимчасове оплатне користування, частину нежилого приміщення, загальною площею 145,00 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Курчатова, 9 (том 1 а.с. 29).

Зазначені Договір та Додаткові угоди підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток останніх.

Позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконувала взяті на себе зобов`язання в частині сплати суборендних платежів у зв`язку з чим 02.06.2015 їй було надіслано лист № 686 з повідомленням про розірвання Договору з 22.06.2015. Додатково зазначено, що у відповідності до п. 7.1. Договору після закінчення строку дії договору суборенди, або при достроковому його розірванні або припиненні, суборендар зобов`язаний на протязі 3-х днів повернути об`єкт суборенди орендарю, про що сторони підписують відповідний Акт повернення - приймання (том 1 а.с. 30).

Згідно Акту звірки взаєморозрахунків з ФОП Гавриловою Катериною Юріївною за період з 01.01.2014 по 30.08.2015, заборгованість останньої становить 45 137,71 грн. (том 1 а.с. 32 - 33).

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Експансія" просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 45 137,71 грн., а також у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційне збільшення боргу в розмірі 31 451,25 грн. та 3 проценти річних в розмірі 1 785,98 грн., на підставі п. 10.2. Договору пеню в розмірі 29 046,03 грн.

При вирішенні спору по суті суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, укладений між сторонами Договір є договором суборенди.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму (ст. 765 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Вказане кореспондується з п. 1, 4 ст. 285 ГК України, якими визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно п. 5.1. Договору, плата за суборенду по договору сплачується суборендарем шляхом попередньої оплати щомісяця до 15 числа поточного місяця за наступний місяць, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендаря, зазначений в цьому договорі (або внесення грошових коштів через касу орендаря), в національній валюті України - гривні.

За приписами п. 5.3. Договору, плата за суборенду складає 24 400,60 грн. в т.ч. ПДВ 20%.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, об`єкт суборенди був прийнятий суборендарем (відповідачем) та сторони підписали Акт приймання - передачі об`єкта суборенди 25.10.2014.

В подальшому, як зазначалось вище, між сторонами підписано Акт повернення - приймання нежитлового приміщення від 28.02.2014, Додаткову угоду від 01.03.2015 та Акт приймання - передачі нежитлового приміщення від 01.03.2015.

Так, підписавши вказані документи сторонами погодили змінити загальну площу орендованого приміщення на 145,00 кв.м. та вартість орендних платежів на 12 200,30 грн. з 01.03.2015.

Відповідно до підпункту 6.2.6.1 пункту 6.2.6 Договору, орендар має право, зокрема розірвати цей Договір в односторонньому порядку у випадку коли суборендар користується об`єктом суборенди всупереч умовам цього договору.

За приписами п. 6.2.7. Договору, у випадку настання обставин передбачених п. 6.2.6., Договір вважається розірваним з зазначеної у повідомленні Орендаря про розірвання цього Договору, що не звільняє суборендаря від обов`язку сплатити плату за суборенду до зазначеної в такому повідомленні дати.

Протягом строку суборенди, а саме з 25.10.2014 (з моменту підписання акту приймання - передачі) по 22.06.2015 (припинення дії договору) відповідач повинна була сплатити за строкове платне користування об`єктом суборенди 148 253,32 грн., що підтверджується виставленими рахунками, що наявні в матеріалах справи (том 1 а.с. 34 - 42).

Однак, як стверджує позивач, відповідач здійснила лише частково оплату суборендних платежів в розмірі 103 115,61 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків з ФОП Гавриловою К.Ю. (том 1 а.с. 32 - 33), виписками з банківського рахунку позивача (том 1 а.с. 43 - 49), довідкою № 5 від 10.03.2020, виданою ПАТ "Банк Восток" (том 2 а.с. 37).

Таким чином, відповідачем не повністю сплачено суборендну плату у зв`язку з чим за нею рахується заборгованість в розмірі 45 137, 71 грн.

Суд звертає увагу, що станом на день прийняття рішення суду, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів щодо оплати заявленої до стягнення суми в розмірі 45 137,71 грн.

У поданому відзиві на позовну заяву та заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 вказувала, що вона не має жодного відношення до Договору суборенди з ТОВ "Експансія", будь - яких договорів не підписувала. Також зазначає, що протягом 2015 - 2017 років фактично проживала у м. Миколаїв, а тому не могла здійснювати підприємницьку діяльність у м. Рівне.

Проте, з такими твердженнями відповідача суд погодитись не може, з огляду на наступне.

На підтвердження своїх доводів відповідач надала Довідку № 22/11-17 від 22.11.2017 видану ПП Петрівська О.Я., згідно якої ОСОБА_1 дійсно працювала у ПП Петрівська О.Я. на посаді менеджер з розвитку з 11.05.2015 по 15.06.2017 (том 1 (за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення) а.с. 8).

Проте, суд критично відноситься до такої довідки, оскільки в силу ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Крім того, здійснення підприємницької діяльності не пов`язується з офіційним працевлаштуванням особи, яка має статус фізичної особи - підприємця.

Також, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 12.08.2021 сформованого на запит суду (том 3 а.с. 3 - 5), 03.09.2015 Реєстраційною службою Рівненського міського управління юстиції у Рівненській області зареєстровано припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 за власним бажанням.

Вказане також спростовує твердження відповідача, що у період реєстрації її як суб`єкта підприємницької діяльності, ОСОБА_1 постійно перебувала у м. Миколаїв.

У зв`язку із запереченням проти позову, відповідачем долучено до матеріалів справи Довідку АТ КБ "Приватбанк" про рух коштів ОСОБА_1 (том 1 (за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення) а.с. 9 - 14).

Як вбачається з поданої довідки, вона відображає рух коштів за період з 03.06.2016 по 15.09.2016. Однак, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості по орендній платі за період з жовтня 2014 по червень 2015 року, відтак вказана довідка не має відношення до суті спору.

Щодо доводів відповідача про те, що вона Договір та Додаткові угоди не підписувала, то суд зазначає наступне.

На Договорі (том 1 а.с. 17 - 23), Акті приймання - передачі від 25.10.2014 (том 1 а.с. 24), Переліку видів підприємницької діяльності (том 1 а.с. 25), Додатку № 3 до Договору (том 1 а.с. 26), Акті повернення - приймання від 28.02.2015 (том 1 а.с. 27), Додатковій угоді від 01.03.2015 (том 1 а.с. 28), Акті приймання - передачі від 01.03.2015 (том 1 а.с. 29) наявні підписи відповідача та відтиск печатки ФОП Гаврилової К.Ю. на кожному аркуші та в кінці всіх документів.

З метою встановлення дійсності підписів відповідача на Договорі, в процесі розгляду справи Рівненським міським судом Рівненської області призначалась почеркознавча експертиза, проте проведена не була у зв`язку з несплатою вартості проведення експертизи ОСОБА_1 .

Крім того, ОСОБА_1 зверталась до Рівненського відділу поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактом шахрайських дій та підробки документів.

Проте, інформації про стан вказаного кримінального провадження та чи наявний вирок суду за даним фактом на час розгляду справи матеріали справи не містять та сторонами не надано.

Також, в матеріалах справи міститься Довідка № 4 від 10.03.2020, видана ПАТ "Банк Восток" (том 2 а.с. 37), згідно якої ОСОБА_1 частково оплачувала суборендні платежі, що, в свою чергу, підтверджує виконання нею Договору.

Суд враховує, що станом на час винесення рішення по даній справі, Договір суборенди або окремі його положення не були визнані недійсними, в зв`язку з чим в силу статті 204 ЦК України презюмується правомірність цих правочинів.

На підставі викладеного, та враховуючи що відповідачем не виконане зобов`язання щодо своєчасної та у повному обсязі сплати суборендної плати у визначеному у Договорі обсязі, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по суборендній платі розмірі 45 137,71 грн.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ч. 2 ст. 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом та договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За умовами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно п. 10.1. Договору за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства і цим Договором.

Пунктом 10.2. Договору встановлено, що у випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі перерахування плати за суборенду суборендар сплачує орендарю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, а також три відсотки річних від суми прострочки.

Згідно п. 5.1. Договору, плата за суборенду по договору сплачується суборендарем шляхом попередньої оплати щомісяця до 15 числа поточного місяця за наступний місяць, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендаря, зазначений в цьому договорі (або внесення грошових коштів через касу орендаря), в національній валюті України - гривні.

У долученому до позовної заяви розрахунку пені позивач нараховує пеню наростаючим чином, тобто щомісячні платежі сумує, та, враховуючі періодичні часткові проплати, нараховує пеню на всю заборгованість по орендній платі з 26.10.2014 до моменту звернення до суду - 25.04.2016.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, суд з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України зауважує, що нарахування пені може проводитися за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, за кожен місяць прострочки окремо по кожному нарахуванню орендної плати, оскільки вони мають різний строк оплати, а тому мають різний період початку прострочення сплати та закінчення шестимісячного строку. (До подібного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 25.09.2019 у справі №906/696/18)

Проте, наданий позивачем розрахунок суми пені містить відомості про нарахування позивачем пені із порушенням встановленого п. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку.

Крім того, позивачем подано розрахунок суми пені не за кожний місяць оренди окремо, а нарощуваним сальдо разом за увесь період заборгованості, що унеможливлює перевірку розрахунку суми пені за кожний місяць окремо, який має різний початок та закінчення строку нарахування з врахуванням шестимісячного строку.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що законом на суд не покладається обов`язок розрахунку суми пені за кожний місяць замість позивача і на виконання його процесуального обов`язку з доведення і належного обґрунтування обставин справи, у тому числі усіх стягуваних сум, оскільки суд не вправі самостійно встановлювати періоди нарахування та суму заборгованості, з якої здійснюється розрахунок, так як це є частиною позовних вимог, які можуть викладатись тільки позивачем.

На підставі викладеного, суд відмовляє в стягненні пені.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України гарантовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунок 3 % річних суд вважає арифметично вірним 1 898,90 грн., при заявлених 1 785,98 грн. Проте, враховуючи, що за приписами ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, підлягає стягненню 3 % річних в повному розмірі, що заявлений позивачем - 1785, 98 грн.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, арифметично вірним суд визнає інфляційні втрати в розмірі 19 487,09 грн., при заявлених 31 451,25 грн., відтак в цій частині суд задовольняє частково в розмірі 19 487,09 грн., а в частині 11 964,16 слід відмовити.

За приписами ч. 1 ст. 73 ГПК Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ "Експансія" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості розмірі 45 137,71 основного боргу, 19 487, 09 грн. інфляційного збільшення боргу та 1 785,98 грн. 3% річних, а в частині стягнення 29 046,03 грн. пені та 11 964,16 грн. інфляційних страт слід відмовити.

Судові витрати на підставі статті 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 996,15 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" (08132, Київська область, Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 32294905) в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, 9, код ЄДРПОУ 35278624) основну заборгованість в розмірі 45 137,71 (сорок п`ять тисяч сто тридцять сім грн. 71 коп.), 19 487, 09 (дев`ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят сім грн. 09 коп.) грн. інфляційного збільшення боргу, 1 785,98 (одна тисяча сімсот вісімдесят п`ять грн. 98 коп.) грн. 3% річних та 996,15 (дев`ятсот дев`яносто шість грн. 15 коп.) судового збору.

3. В частині стягнення 29 046,03 грн. пені та 11 964,16 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане "23" жовтня 2021 року.

Суддя А.М. Горплюк