Ухвала

від 20.10.2021 по справі 917/629/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 917/629/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,

за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства Карат

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 (колегія суддів у складі: Пуль О. А., Білоусова Я. О., Фоміна В. О.) і рішення Господарського суду Полтавської області від 11.03.2021 (суддя Кльопов І. Г.) у справі

за позовом Фермерського господарства Карат

до 1) Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області, 2) Державного підприємства Дослідне господарського імені 9 січня Інституту свинарства та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України

про визнання незаконним та скасування рішення,

за участю представників:

позивача - Бабошка В. М. (адвокат)

відповідача-1 - не з`явився

відповідача-2 - Семенка Б. М. (адвокат),

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У квітні 2020 року Фермерське господарство Карат (далі - ФГ Карат ) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області (далі - Ялосовецька сільрада, відповідач-1) та Державного підприємства Дослідне господарського імені 9 січня Інституту свинарства та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (далі - ДП ДГ ім. 9 січня ) про визнання незаконним та скасування рішення Ялосовецької сільради від 21.06.2017 Про розгляд клопотання ДП ДГ ім. 9 Січня Інституту свинарства і АПВ НААН України (далі - рішення Ялосовецької сільради від 21.06.2017) про поновлення договорів оренди землі, укладених 01.02.2010 між Ялосовецькою сільрадою та ДП ДГ ім. 9 січня у кількості 13 шт., загальною площею 143,9 га ріллі.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2007 року між позивачем та відповідачем-1 існували орендні правовідносини на підставі договору оренди землі від 01.11.2007, який не поновлено рішенням Ялосовецької сільради, та повідомлено позивача про припинення його переважного права на поновлення договору оренди.

3. У той же час позивачу стало відомо, що землі запасу площею 143,9 га Ялосовецької сільради надані в оренду іншому сільськогосподарському підприємству. Однак позивач не погоджується з порядком передачі вказаних земель, а саме: без проведення земельних торгів та без укладення додаткових угод до договорів оренди землі, у зв`язку з чим, на переконання позивача, порушуються права інших орендарів землі, зокрема, і його.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

4. Господарський суд Полтавської області рішенням від 11.03.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2021, у задоволенні позову відмовив.

5. Судові рішення мотивовані тим, що ФГ Карат не надало належних і допустимих доказів про порушення його прав та інтересів рішенням Ялосовецької сільради від 21.06.2017 щодо поновлення договорів оренди землі, укладених між відповідачами, а тому не доведено, що права позивача порушені цим рішенням та підлягають судовому захисту.

Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

6. У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ФГ Карат , в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 і рішення Господарського суду Полтавської області від 11.03.2021 у цій справі та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

7. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

8. На обґрунтування підстав касаційного оскарження ФГ Карат посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми статті 16, частини п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі , статей 124, 135 Земельного кодексу України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, які викладені в постановах від 07.03.2018 у справі № 911/436/17 та від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц.

9. У відзиві на касаційну скаргу ДП ДГ ім. 9 січня зазначає, що позивач дійшов хибного висновку про порушення його законного інтересу, не надав до суду належних та допустимих доказів, які свідчать про порушення відповідачами прав і законних інтересів позивача у результаті укладання договір оренди землі, стороною яких він не є, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

11. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

12. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

13. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідив наведені у касаційних скаргах доводи та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися з огляду на таке.

14. У цій справі, судові рішення в якій переглядаються у касаційному порядку, судами попередній інстанцій розглянуто спір щодо визнання незаконним та скасування рішення Ялосовецької сільради від 21.06.2017, яким поновлено договори оренди землі, що укладені між відповідачами.

15. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.11.2007 між Ялосовецькою сільрадою (орендодавець) та Селянським (фермерським) господарством Карат (орендар), яке в подальшому перейменовано в ФГ Карат , укладено договір оренди землі, згідно з умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться у с. Лагодівці на території Ялосовецької сільради. Площа орендованої земельної ділянки становить 20,91 га ріллі.

16. 19.05.2008 договір оренди землі від 01.11.2007 зареєстрований Хорольським районним відділом Полтавської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру (далі - Центр ДЗК), про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040856300008. За актом від 19.05.2008 земельну ділянку загальною площею 20,91 га передано в оренду ФГ Карат у стані, придатному для використання.

17. Листом-повідомленням від 30.11.2017 № 460/02-27 Ялосовецька сільрада повідомила ФГ Карат про відсутність правових підстав для автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, зазначивши, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої нормою статті 33 Закону України Про оренду землі процедури та наявності волевиявлення сторін.

18. 06.12.2017 ФГ Карат звернулося до Ялосовецької сільради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки загальною площею 20,91 га з кадастровим номером 5324888209:09:004:0003 у порядку статті 33 Закону України Про оренду землі , додавши проект додаткової угоди, який ФГ Карат просило розглянути протягом місяця, і за результатами розгляду укласти з позивачем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

19. Листом від 03.01.2018 № 02-27/05 Ялосовецька сільрада повідомила ФГ Карат про припинення переважного права останнього на поновлення договору оренди.

20. Разом з тим згідно з умовами договорів оренди землі від 15.12.2009, зареєстрованими 01.02.2010 Центром ДЗК, Ялосовецька сільрада передала ДП ДГ ім. 9 січня у строкове платне користування земельні ділянки у кількості 13 шт. з кадастровими номерами: 5324888201:01:001:0113, 5324888201:01:001:0111, 5324888201:01:001:0112, 5324888205:05:001:0007, 5324888205:05:003:0002, 5324888219:19:001:0001, 5324888217:17:002:0001, 5324888217:17:001:0001, 5324888203:03:002:0001, 5324888203:03:003:0001, 5324888215:15:001:0002, 5324888215:15:001:0004, 5324888215:15:001:0003, загальною площею 143,9 га ріллі.

21. На підставі рішень Ялосовецької сільради від 14.01.2015 та від 21.06.2017 поновлено договори оренди землі, укладені 01.02.2010 між Ялосовецькою сільрадою та ДП ДГ ім. 9 січня .

22. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач не надав належних та допустимих доказів про порушення його прав та інтересів рішенням Ялосовецької сільради від 21.06.2017.

23. Суди першої та апеляційної інстанцій, зокрема, встановили, що ФГ Карат не є стороною договорів оренди землі, які були поновлені на підставі рішення Ялосовецької сільради від 21.06.2017. Також земельна ділянка, яка була в користуванні ФГ Карат , не входить до складу земельних ділянок, наданих в користування ДП ДГ ім. 9 січня за поновленими договорами оренди.

24. Крім того, суди попередніх інстанцій зауважили, що обставини щодо укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 01.11.2007 між ФГ Карат та Ялосовецькою сільрадою та строку дії цього договору досліджувалися господарськими судами у справі № 917/1549/18, за результатами розгляду якої відмовлено в задоволенні позову про визнання додаткової угоди укладеною, та у справі № 917/108/18, відповідно до судових рішень в якій строк дії договору оренди землі від 01.11.2007 закінчився 19.05.2018.

25. Посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 911/436/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, не може бути виключною правовою підставою для касаційного оскарження судових рішень, оскільки постанови у вказаних справах ухвалені за інших обставин справи, ніж у справі, яка розглядається, що свідчить про неподібність правовідносин у них з огляду на таке.

26. У справі № 911/436/17, предметом позову в якій є визнання недійсними рішення сесії сільської ради та договору оренди землі з підстав передачі земельної ділянки у користування фермерському господарству без проведення земельних торгів, Верховний Суд зазначив, що частиною другою статті 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено винятки із загального правила отримання земель державної та комунальної власності в оренду або власність шляхом проведення земельних торгів. Одним із таких винятків є надання земельних ділянок державної або комунальної власності громадянам для створення фермерського господарства. Таким чином, аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства. Тому помилковим є тлумачення відповідних норм Земельного кодексу України та Закону України Про фермерське господарство судами попередніх інстанцій, оскільки отримання саме фермерським господарством землі в користування поза процедурою земельних торгів є порушенням закону, а ототожнення фізичної особи та фермерського господарства в контексті даних правовідносин є неправильним.

27. Тобто у справі № 911/436/17 Верховним Судом зроблено висновки щодо неможливості ототожнення фермерського господарства і фізичної особи - засновника цього фермерського господарства та передання фермерському господарству земельної ділянки без проведення земельних торгів на підставі частини другої статті 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

28. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц зазначено, що не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Крім того, такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим. Тим більше не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу. Такий підхід може створювати підґрунтя для розвитку корупції.

29. Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що частину другу статті 134 Земельного кодексу України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, слід розуміти таким чином, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) права на земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства за наявності лише одного бажаючого. Якщо ж бажаючих два чи більше, підлягали застосуванню загальні правила статті 135 Земельного кодексу України про проведення земельних торгів у формі аукціону, за результатами яких укладається відповідний договір.

30. Натомість у справі № 917/629/20 предметом позову є вимога про скасування рішення сільської ради про поновлення раніше укладених договорів оренди землі без проведення земельних торгів стосовно земельних ділянок, які вже перебувають в користуванні юридичної особи.

31. Звідси правові висновки щодо застосування норм права, викладені у зазначених постановах Верховного Суду і Великої Палати Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 917/629/20.

32. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

33. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

34. Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми права на момент вчинення дії.

35. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

36. Згідно зі статтею 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

37. Аналогічно й частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України регламентує, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

38. Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

39. У рішенні ЄСПЛ у справі Ґарсія Манібардо проти Іспанії ( Garcia Manibardo v. Spain від 15.02.2000, № 38695/97) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення у справі Monnel and Morris v. the United Kingdom від 02.03.1987, № 9562/81, серія A, № 115, с. 22, п. 56, а також рішення у справі Helmers v. Sweden від 29.10.1996, серія A, № 212-A, с.15, п.31).

40. Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваним для учасників судового процесу, виходячи із наведених вище норм Господарського процесуального кодексу України.

41. За вказаних обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою позивача, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства Карат на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 та рішення Господарського суду Полтавської області від 11.03.2021 у справі № 917/629/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Г. М. Мачульський

Є. В. Краснов