Постанова

від 22.10.2021 по справі 2а-215/12/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2021 року

Київ

справа №2а-215/12/2670

адміністративне провадження № К/9901/8422/18

розглянувши заяву Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 05 квітня 2016 року, постановленої у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування до Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2011 року Публічне акціонерне товариство Укргазвидобування (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, ОДПІ), в якому просило: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо несписання податкового боргу в сумі 736444,37 грн.; 2) зобов`язати ОДПІ прийняти рішення про списання податкового боргу в сумі 736444,37 грн., а саме: податкового боргу з рентної плати за нафту в сумі 57682,39 грн.; податкового боргу з рентної плати за природний газ у сумі 500848,61 грн.; податкового боргу з рентної плати за газовий конденсат у сумі 177913,37 грн.; 3) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у списанні визначених контролюючим органом станом на 01 січня 2011 року неузгоджених грошових зобов`язань, за якими триває процедура судового оскарження в сумі 924135,75 грн.; 4) зобов`язати відповідача прийняти рішення про списання визначених контролюючим органом станом на 01 січня 2011 року неузгоджених грошових зобов`язань, за якими триває процедура судового оскарження в сумі 924135,75 грн., а саме: неузгоджене грошове зобов`язання з рентної плати за природний газ у сумі 56348,63 грн., за яким триває процедура судового оскарження у справі №2а-13131/09/2670; неузгоджене грошове зобов`язання з рентної плати за газовий конденсат у сумі 223889,94 грн., за яким триває процедура судового оскарження у справі №2а-13131/09/2670; неузгоджене грошове зобов`язання з плати за користування надрами в сумі 23788,17 грн., за яким триває процедура судового оскарження у справі №2а-14553/10/2670; неузгоджене грошове зобов`язання з рентної плати за природний газ у сумі 13252,39 грн., за якими триває процедура судового оскарження у справі №2а-5978/09/2670; неузгоджене грошове зобов`язання з рентної плати за газовий конденсат у сумі 6087,63 грн., за яким триває процедура судового оскарження у справі №2а-5978/09/2670; неузгоджене грошове зобов`язання з рентної плати за нафту в сумі 285939,78 грн., за яким триває процедура судового оскарження у справі №2а-12781/09/2670; неузгоджене грошове зобов`язання з рентної плати за нафту в сумі 182580,75 грн., за яким триває процедура судового оскарження у справі №2а-17819/10/2670; неузгоджене грошове зобов`язання з плати за користування надрами в сумі 132248,46 грн., за яким триває процедура судового оскарження у справі №2а-15181/10/2670.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Востаннє постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 квітня 2016 року, позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (правонаступником є ОДПІ) щодо несписання податкового боргу в сумі 736444,37 грн.; зобов`язано Полтавську міжрайонну державну податкову інспекцію Полтавської області (правонаступником є ОДПІ) прийняти рішення про списання податкового боргу в сумі 736444,37 грн., а саме: податкового боргу з рентної плати за нафту в сумі 57682,39 грн.; податкового боргу з рентної плати за природний газ у сумі 500848,61 грн.; податкового боргу з рентної плати за газовий конденсат у сумі 177913,37 грн.; визнано протиправними дії Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (правонаступником є ОДПІ) щодо відмови у списанні визначених контролюючим органом станом на 01 січня 2011 року неузгоджених грошових зобов`язань, за якими триває процедура судового оскарження в сумі 904795,73 грн.; зобов`язано Полтавську міжрайонну державну податкову інспекцію Полтавської області (правонаступником є ОДПІ) прийняти рішення про списання визначених контролюючим органом станом на 01 січня 2011 року неузгоджених грошових зобов`язань, за якими триває процедура судового оскарження в сумі 904795,73 грн., а саме: неузгоджене грошове зобов`язання з рентної плати за природний газ у сумі 56348,63 грн., за яким триває процедура судового оскарження у справі №2а-13131/09/2670; неузгоджене грошове зобов`язання з рентної плати за газовий конденсат у сумі 223889,94 грн., за яким триває процедура судового оскарження у справі №2а-13131/09/2670; неузгоджене грошове зобов`язання з плати за користування надрами в сумі 23788,17 грн., за яким триває процедура судового оскарження у справі №2а-14553/10/2670; неузгоджене грошове зобов`язання з рентної плати за нафту в сумі 285939,78 грн., за яким триває процедура судового оскарження у справі №2а-12781/09/2670; неузгоджене грошове зобов`язання з рентної плати за нафту в сумі 182580,75 грн., за яким триває процедура судового оскарження у справі №2а-17819/10/2670; неузгоджене грошове зобов`язання з плати за користування надрами в сумі 132248,46 грн., за яким триває процедура судового оскарження у справі №2а-15181/10/2670; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Полтавська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 28 січня, 09 квітня та 21 травня 2015 року (провадження №№ К/9991/65832/12, К/9991/43156/12, К/800/20272/13 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 87.9 статті 87, пункту 2-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - ПК України) у подібних правовідносинах.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Верховного Суду України заява з матеріалами справи передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон №2147-VIII).

За змістом підпункту 1 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147-VIII заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Верховний Суд перевірив матеріали справи, наведені у заяві доводи та дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підґрунтям, фактичними підставами, які зумовили оспорене правозастосування, стали такі обставини.

Товариство звернулось до податкового органу із заявою від 03 жовтня 2011 року №19/1-1374 про списання згідно з пунктом 21 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України податкового боргу на загальну суму 736444,37 грн. (який був предметом судового оскарження по справах №6/209 та №6/388) та неузгоджених грошових зобов`язань у сумі 924135,75 грн. (за якими тривала процедура судового оскарження по справах №№ 2а-13131/09/2670, 2а-14553/10/2670, 2а-5978/09/2670, 2а-12781/09/2670, 2а-17819/10/2670, 2а-15181/10/2670).

Судами встановлено, що податковий борг позивача з рентної плати за нафту, природний газ та газовий конденсат у сумі 736444,37 грн., який виник у зв`язку з несплатою визначених контролюючим органом грошових зобов`язань, був предметом оскарження по справах №6/209 і №6/388. Так, грошові зобов`язання на суму 57682,39 грн. узгоджені 26 серпня 2009 року згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2009 року по справі №22-а-25976/08 (№6/209), а грошові зобов`язання на суму 678761,98 грн. узгоджені 03 листопада 2009 року згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року по справі №22-а-36672/08 (№6/388). Вказані суми податкового боргу не обліковуються за позивачем станом на 01 червня 2011 року у зв`язку з його погашенням відповідачем за рахунок поточних надходжень від позивача.

Також станом на 01 червня 2011 року узгоджені грошові зобов`язання у сумі 904795,73 грн. (по справах №№ 2а-13131/09/2670, 2а-14553/10/2670, 2а-5978/09/2670, 2а-12781/09/2670, 2а-17819/10/2670, 2а-15181/10/2670) погашені відповідачем за рахунок поточних платежів платника податків. При цьому грошові зобов`язання на суму 19340,02 грн. як станом на 01 січня 2011 року, так і станом на 01 червня 2011 року були скасовані в судовому порядку (по справі №2а-5978/09/2670).

Відповідачем було відмовлено Товариству у задоволенні заяви про списання податкового боргу та неузгоджених грошових зобов`язань з огляду на те, що станом на 01 червня 2011 року за позивачем не обліковувався податковий борг на суму 736444,37 грн. у зв`язку з його погашенням за рахунок поточних надходжень від платника податків, а узгоджені грошові зобов`язання на суму 904795,73 грн. також були погашені за рахунок здійснених позивачем поточних платежів. Інша частина грошових зобов`язань на суму 19340,02 грн. як станом на 01 січня 2011 року, так і станом на 01 червня 2011 року скасовані в судовому порядку (справа №2а-5978/09/2670).

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками судів про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходив із того, що на момент виникнення спірних сум податкового боргу Товариства був чинний Закон України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21 грудня 2000 року №2181-III (далі - Закон №2181-III), який не наділяв податковий орган правом самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при його сплаті, а відтак відповідачем безпідставно здійснено погашення податкового боргу позивача, який виник до 01 січня 2011 року, за рахунок коштів, спрямованих платником податку в рахунок погашення поточних податкових зобов`язань, й, як наслідок, протиправно відмовлено позивачу у списанні в порядку вимог пункту 2-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України податкового боргу у зв`язку із відсутністю такого. За висновком суду норма пункту 87.9 статті 87 ПК України, яка зобов`язує органи державної податкової служби зарахувати кошти в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, може бути застосована лише до тих податкових зобов`язань, які узгоджені після 01 січня 2011 року, тобто після набрання чинності ПК України.

У рішеннях, наданих для порівняння, як видно з їхнього змісту, спірні правовідносини також виникли у сфері списання податкового боргу та неузгоджених грошових зобов`язань за правилами пункту 2-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України. У цих справах суд касаційної інстанції в межах конкретних їх обставин дійшов висновків, зокрема:

- в ухвалі від 28 січня 2015 року - про відсутність підстав для списання податкового боргу, який був погашений до 01 червня 2011 року та не рахувався на цю дату за позивачем, як того вимагає норма абзацу 10 пункту 2-1 підрозділ 10 розділу XX Перехідні положення ПК України;

- в ухвалі від 09 квітня 2015 року - про відсутність підстав для списання податкового боргу за правилами пункту 2-1 підрозділ 10 розділу XX Перехідні положення ПК України з огляду на те, що неузгоджена сума грошових зобов`язань не обліковується за позивачем у зв`язку з набранням судовими рішеннями у справах №№ 8/7 та 2а-12243/09/2670 законної сили, якими скасовано відповідні рішення контролюючого органу про нарахування зобов`язань;

- в ухвалі від 21 травня 2015 року - про відсутність підстав для списання податкового боргу та визначених контролюючим органом станом на 01 січня 2011 року неузгоджених грошових зобов`язань, так як на час розгляду відповідачем заяви про списання відповідних сум податкового боргу (зобов`язань) такі за позивачем не обліковувалися у зв`язку з їх погашенням за рахунок сплачених позивачем коштів, переведення обліку податкового боргу до іншого контролюючого органу, скасування судами рішень контролюючого органу про нарахування зобов`язань тощо, що унеможливлює застосування положень пункту 2-1 підрозділ 10 розділу XX Перехідні положення ПК України.

З аналізу фактичних обставин кожної зі справ, характеру правовідносин, що склалися між сторонами у цих справах, вбачається, що в них були застосовані одні й ті самі норми матеріального права, що регулюють відносини, пов`язані зі списанням податкового боргу та неузгоджених грошових зобов`язань, які суд касаційної інстанції витлумачив і застосовував однаково та з урахуванням певних особливостей обставин кожної зі справ постановив різні за значенням, але подібні за змістом судові рішення. При цьому висновку про те, як слід правильно застосовувати положення пункту 87.9 статті 87 ПК України в контексті погашення податкового боргу, який виник до набрання чинності ПК України, суд касаційної інстанції у рішеннях, на які посилається заявник як на підставу неоднакового застосування норм матеріального права, не наводив й на них не посилався.

Відсутність рішень касаційного суду із правозастосовним висновком, які за змістом і значенням відрізняються від правового висновку судового рішення, яке оскаржується, унеможливлює порівняння таких рішень, визначення правомірності чи незаконності оскарженого рішення та формулювання висновку про правильне застосування норми матеріального закону щодо спірних правовідносин.

В оскаржуваній ухвалі не наведено іншого, ніж у наданих для порівняння судових рішеннях, тлумачення пункту 87.9 статті 87, пункту 2-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних у цій справі відносин).

Відповідно до частини першої статті 244 КАС України відсутність неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права в подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, є підставою для відмови в задоволенні заяви.

З огляду на те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, в задоволенні заяви Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області слід відмовити.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону №2147-VIII) та статтями 241, 242, 244 КАС України (в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII), Суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С.С.Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду