Постанова

від 21.10.2021 по справі 916/913/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/913/21

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

Головуючого судді : Колоколова С.І.

суддів : Головея В.М., Разюк Г.П.

секретар судового засідання: Глущенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Жук Ю.В., ордер серія ХС № 136454, дата видачі: 13.09.21;

від відповідача - Палубоярова К.В., довіреність № 61 , дата видачі: 20.10.21;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

на рішення Господарського суду Одеської області від „08" липня 2021р., повний текст якого складено та підписано „19" липня 2021р.

та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від „22" липня 2021р. повний текст якого складено та підписано „02" серпня 2021р.

у справі № 916/913/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ"

до відповідача Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

про визнання недійсним договору та стягнення,

головуючий суддя - Рога Н.В.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

В судовому засіданні 21.10.2021р. згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" звернулось Господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про визнання недійсним з моменту укладення Договору №2174-П-ОДФ-17 про надання комплексу послуг з організації вантажопереробки зернових вантажів на рейді Одеського морського порту та/або "борт-борт" біля причалів від 27.12.2017р., укладеного між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та ТОВ "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" та стягнення безпідставно набутих грошових коштів за недійсним Договором №2174-П-ОДФ-17 від 27.12.2017р. у розмірі 1 201 477,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір №2174-П-ОДФ-17 про надання комплексу послуг з організації вантажопереробки зернових вантажів на рейді Одеського морського порту та/або борт-борт біля причалів від 27.12.2017р., укладений між ДП АМПУ в особі Одеської філії ДП АМПУ та ТОВ ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ , підлягає визнанню недійсним з підстави невідповідності його змісту Цивільного кодексу України, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 1 ст. 13 Закону України Про захист економічної конкуренції та іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України) з підстав, передбачених ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, у зв`язку з недійсністю Договору, позивач вважає, що у нього не виникло зобов`язання щодо оплати послуг за цим Договором, а тому кошти, сплачені за період з 19.06.2018р. по 04.11.2020р. у розмірі 1 201 477,40 грн., є безпідставно набутими. На підставі вищенаведеного, в порядку ст.ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути на його користь кошти у розмірі 1 201 477,40 коп.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.07.2021р. у справі №916/913/21 (суддя Рога Н.В.) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії ДП АМПУ про визнання недійсним з моменту укладення Договору №2174-П-ОДФ-17 про надання комплексу послуг з організації вантажопереробки зернових вантажів на рейді Одеського морського порту та/або "борт-борт" біля причалів від 27.12.2017р., укладеного між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" та стягнення безпідставно набутих грошових коштів за недійсним Договором №2174-П-ОДФ-17 від 27.12.2017р. у розмірі 1 201 477 грн 40 коп. задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту укладення Договір №2174-П-ОДФ-17 про надання комплексу послуг з організації вантажопереробки зернових вантажів на рейді Одеського морського порту та/або "борт-борт" біля причалів від 27.12.2017р., укладеного між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ".

Стягнуто з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" грошові кошти у розмірі 1 201 477 грн 40 коп. Стягнуто з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" витрати по сплаті судового збору у розмірі 20 292 грн 16 коп.

Рішення суду в частині задоволення позову про визнання недійсним Договір №2174-П-ОДФ-17 про надання комплексу послуг з організації вантажопереробки зернових вантажів на рейді Одеського морського порту та/або борт-борт біля причалів від 27.12.2017р. мотивовано тим, що спірний договір не відповідає ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України та ст.13 Закону України Про захист економічної конкуренції , у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним в порядку ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

Крім того, у зв`язку із визнанням судом недійсним Договору №2174-П-ОДФ-17 від 27.12.2017р., останній дійшов висновку, що грошові кошти у розмірі 1 201 477, 40 коп. сплачені ТОВ ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ без достатньої правової підстави, а тому у вказаній частині позовні вимоги також було задоволено в повному обсязі.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 22.07.2021р. у справі №916/913/21 (суддя Рога Н.В.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" (вх.№2-889/21 від 14.07.2021р.) про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №916/913/21 задоволено частково. Прийнято додаткове рішення по справі №916/913/21. Стягнуто з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000 грн. В решті заяви відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2021 по справі №916/913/21 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про визнання недійсним Договору №2174-П-ОДФ-17 від 27.12.2017р. про надання комплексу послуг з організації вантажопереробки зернових вантажів на рейді Одеського морського порту та/або "борт-борт" біля причалів та стягнення 1 201 477,40 грн. Скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2021р. у справі №916/913/21.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим у зв`язку з тим, що судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, недоведені певні обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки, викладені у рішенні, не відповідають встановленим обставинам справи, допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Зокрема, скаржник вважає, що при дослідженні предмету спірного Договору, судом було зроблено взаємовиключні висновки, що позбавляють можливості встановити яку саме оцінку стосовно предмету Договору надано судом.

Також, апелянт вважає, що висновок суду про те, що на надання комплексу послуг, пов`язаних з організацією вантажопереробки зернових вантажів на рейді Одеського морського порту та/або борт-борт біля причалів не є окремою послугою, яка має справлятися на платній основі на підставі Договору, є невірним.

Невірним також є висновок суду про те, що компенсація екологічного податку при здійсненні вантажопереробки вантажів на рейді здійснюється на підставі відповідних договорів на екологічні послуги . Крім того, ТОВ "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" за період дії Договору не укладалися договори на екологічні послуги .

Крім того, скаржник зазначає, що суд дійшов невірних висновків щодо оцінки діяльності ОФ ДП АМПУ з організації вантажопереробки, обожнення плати за вантажно-розвантажувальні роботи та портових зборів портовими операторами та позивачем.

Щодо висновку суду про визнання Договору недійсним скаржник вказує, що відповідно до вимог чинного законодавства України, підставами для визнання договору недійсним є недотримання в момент вчинення правочину стороною або сторонами вимог, установлених ч. 1-3,5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Скаржник зазначає, що відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

На думку скаржника, за своєю правовою природою Договір №2174-П-ОДФ-17 від 27.12.2017р. є договором про надання послуг. В Договорі сторони визначили предмет - розділ 1, ціну - розділ 3 (п.3.1), строк - розділ 7 (п.7.1) Договору.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є предмет, ціна та строк його дії.

В договорі від 27.12.2017 року №2174-П-ОДФ-17 сторони визначили предмет - розділ 1, ціну - Додаток №1 до Договору, строк - розділ 7 (п.7.1) договору.

Скаржник також вважає, що жодна із умов Договору №2174-П-ОДФ-17 від 27.12.2017р. не суперечить ст. 13 Закону України Про захист економічної конкуренції , всупереч тверджень позивача та незаконності рішення господарського суду Одеської області від 08.07.2021 щодо невідповідності умов Договору ст. 13 ст. 13 Закону України Про захист економічної конкуренції , в якому суд необґрунтовано зазначає, що порушення вказаної норми було встановлено Адміністративною колегією Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у рішенні від 21.05.2019р. №65/12-р/к у справі №29-01/2017р.

Також скаржник зазначає, що Антимонопольний комітет України визнаючи у Рішенні адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення № 65/12-р/к від 21.05.2019р. у справі №29-01/2017 дії ДП АМПУ порушенням законодавства про захист економічної конкуренції не визнав договір, укладений між сторонами, таким, що суперечить вимогам Закону України Про захист економічної конкуренції .

Отже, враховуючи вищевикладене апелянт вважає, що відсутня будь-яка із підстав щодо визнання Договору №2174-П-ОДФ-17 від 27.12.2017р. недійсним. В момент вчинення правочину сторонами дотримано вимоги п.п. 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України, визначені істотні умови. Отже висновок суду про визнання Договору недійсним із застосуванням ч.5 ст. 203 ЦК України є недоведеним.

Щодо незаконно стягнутої суми в розмірі 1 201 477,40 грн., скаржник зазначає, що рішенням адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/12-р/к від 21.05.2019р. у справі №29-01/2017 зобов`язано ДП АМПУ в особі Одеської філії припинити порушення, наведене в п.2 резолютивної частини рішення шляхом припинення нарахування і стягнення додаткової необґрунтованої плати за послугу з організації вантажопереробки вантажів на рейді та/або борт-борт біля причалів Одеського морського порту, що вже оплачена в складі портових зборів та інших послуг за державними регульованими тарифами або за іншими договорами, укладеними з ДП АМПУ з дня одержання вказаного рішення (отримано 04.06.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення).

Водночас, скаржник зауважує, що при надані послуг ДП АМПУ зазнало прямих витрат, зокрема, по сплаті екологічного податку на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря по фактичній здійсненій позивачем вантажопереробки вантажів на рейді Одеського порту, у межах наявного у відповідача дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Вказані витрати є ресурсами, які витрачені (сплачені) згідно до Податкового кодексу України.

Антимонопольним комітетом не надані висновки щодо недійсності таких договорів. Також скаржник зазначає, що по справам №915/883/16 та №915/868/18 за аналогічні послуги плата стягнута в повному обсязі, послуга визнана реальною та спожитою, судом визнано правомірним надання послуги за Договором.

Враховуючи зазначене, за результатами розгляду змісту позову, вимога щодо стягнення з відповідача нібито безпідставно отриманих коштів по Договору на суму 1 201 477,40 грн є необґрунтованою та безпідставною.

Крім того, на думку скаржника, через скасування рішення по справі №916/913/21 від 08.07.2021 слід скасувати й додаткове рішення від 22.07.2021 по вказані справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду Одеської області від „08" липня 2021р. та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від „22" липня 2021р. у справі № 916/913/21; призначено розгляд апеляційних скарг Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"до розгляду на 21 жовтня 2021 року о 10:00 год.

ТОВ "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" у відзиві на апеляційну скаргу висловило заперечення щодо її задоволення, посилаючись на її необґрунтованість та просило

апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2021 та додаткове рішення від 22.07.2021 у справі №916/913/21 залишити без змін.

У судовому засіданні 21.10.2021р. представник скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України , переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.12.2017р. між ДП АМПУ в особі Одеської філії ДП АМПУ (Адміністрація) та ТОВ ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ (Підприємство) укладено Договір №2174-П-ОДФ-17 про надання комплексу послуг з організації вантажопереробки зернових вантажів на рейді Одеського морського порту та/або борт-борт біля причалів, згідно п.1.1. якого Адміністрація за замовленням Підприємства надає комплекс послуг, пов`язаних з організацією вантажопереробки зернових вантажів (зернових, зернобобових, масляних та продуктів їх переробки тощо) на рейді Одеського морського порту та/або з організації вантажопереробки борт-борт , які виконуються силами та засобами Позивача або визначених ним третіх осіб.

Підставою для укладення Договору стала неможливість користування позивачем територією акваторії порту Одеса під час виконання вантажопереробки вантажів, зокрема, за варіантом борт-борт біля причалу або на рейді Одеського морського порту.

На підставі Договору за період з 19.06.2018р. по 04.11.2020р. позивачем сплачено на користь відповідача кошти у розмірі 1 201 477 грн 40 коп., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Однак, на думку позивача, Договір про надання комплексу послуг з організації вантажопереробки зернових вантажів на рейді Одеського морського порту та/або борт-борт біля причалів від 27.12.2017р. був укладений Адміністрацією задля безпідставного отримання додаткових, не обумовлених чинним законодавством, коштів, скориставшись своїм монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а послуги, що сплачувались відповідачем на підставі Договору, є нав`язаними, так як їх вартість вже закладена у портові збори та інші послуги за державними регульованими тарифами або за іншими Договорами, укладеними з ДП АМПУ .

З цього приводу позивач зазначає, що відповідно до п.13 ч.1 ст.1 Закону України Про морські порти України рейд - частина акваторії морського порту, що використовується для стоянки суден на якорі, у тому числі для ремонту суден, посадки (висадки) пасажирів, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, в її незахищеній частині (зовнішній рейд) або в частині, захищеній повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження (внутрішній рейд).

Згідно п.2 ч.1 ст.15 Закону України Про морські порти України Адміністрація морських портів України утворюється з метою: надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки.

Статтею 15 Закону України Про морські порти України передбачено, зокрема, що Адміністрація морських портів України утворюється з метою забезпечення створення рівних і конкурентних умов ведення господарської діяльності та отримання послуг у морському порту.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 Закону України Про морські порти України передбачено, що обов`язкові постанови по порту містять специфічну для кожного морського порту інформацію про межі зон нагляду, території та акваторії морського порту, у тому числі інформацію про глибини в акваторії морського порту та на підходах до морського порту, технічні можливості морського порту щодо приймання суден. Згідно п. 5 вищенаведеної статті, обов`язкові постанови мають також містити інформацію про правила і встановлені місця проведення вантажно-розвантажувальних робіт, порядок здійснення в морському порту технічного обслуговування та ремонту суден.

За п. 8.3 Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013р. №348, перевантаження вантажів у морському порту здійснюється в тому числі за варіантом судно-судно .

Відповідно до п.7.1 Зводу звичаїв порту Одеса, затверджених наказом ДП АМПУ від 20.11.2015р. №233, у морському порту Одеса надаються серед інших такі послуги як навантаження/вивантаження суден на рейді; надання послуг плавкранами.

Відповідно до п.п.8.1.5 Обов`язкових постанов по морському порту Одеса, затверджених наказом ДП АМПУ від 22.12.2015 № 266, постановка на рейді для виконання вантажних та інших операцій плавкранів, ліхтерів, барж, ПЗП та інших плавзасобів погоджується з постом регулювання руху суден Дельта-лоцман (ПРРС).

Як зазначає позивач, за змістом ч. 1 ст. 19 Закону України Про морські порти України у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбаченні законодавством.

Відповідно п.5 ст.18 Закону України Про морські порти України Адміністрація морських портів України не має права перешкоджати або втручатися в діяльність суб`єктів господарювання, крім випадків, передбачених законом, а також встановлювати для них умови діяльності, що погіршують їх становище порівняно з іншими суб`єктами господарювання або порушують їхні права та законні інтереси.

Таким чином, як зазначає позивач, однією з ключових функцій морського порту, визначених на рівні Закону, є забезпечення можливості здійснювати вантажні операції в морському порту.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України Про морські порти України та наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. №316 Про портові збори , фінансування утримання гідротехнічних споруд в об`ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах. Самі гідротехнічні споруди визначені п.4 ч.1 ст.1 Закону наступним чином: інженерно-технічні споруди (портова акваторія, причали, пірси, інші види причальних споруд, моли, дамби, хвилеломи, інші берегозахисні споруди, підводні споруди штучного та природного походження, у тому числі канали, операційні акваторії причалів, якірні стоянки), розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, маневрування та стоянки суден .

Тобто, за можливість безпечної експлуатації судном гідротехнічних споруд порту (зокрема, акваторії порту, якірної стоянки, каналу, причалу) в межах їх паспортних характеристик справляються портові збори.

Частиною 1 ст.22 Закону України Про морські порти України обумовлено, що у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об`ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди.

При цьому, як зазначає позивач, законодавством встановлена диференціація ставок деяких портових зборів залежно від мети суднозаходу - найбільші ставки встановлено щодо тих суден, які заходять у порт з метою здійснення вантажних операцій (в деяких випадках судна, що заходять з іншою метою, взагалі звільняються від сплати тих чи інших портових зборів).

Так, відповідно п. 2.2 Наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. №316 Про портові збори , судно, що заходить в акваторію відповідного морського порту, звільняється від сплати корабельного збору у таких випадках: здійснення процедур, пов`язаних з пропуском через державний кордон України, без виконання вантажних операцій (крім суден, що заходять у морські порти для надання послуг за договором морського перевезення пасажирів або договором морського круїзу); постановки на якір без виконання у цьому морському порту вантажних та/або пасажирських операцій у зв`язку з очікуванням проходу до іншого морського порту.

Окрім цього, законодавством встановлена диференціація ставок причального збору залежно від того, чи проводяться навантажувально-розвантажувальні роботи за варіантом судно-судно ( борт-борт ). Так, відповідно до п.5.4 Наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. № 316 Про портові збори при виконанні операції за варіантом судно-судно ставка причального збору застосовується із знижкою 50 відсотків.

З урахуванням зазначеного, позивач вважає, що в самій ставки портових зборів, які є державними регульованими цінами, законодавцем вже вкладено в інтересах отримувачів портових зборів певну комерційну складову залежно від того, чи пов`язаний суднозахід із здійсненням вантажних операцій в порту за варіантом судно-судно ( борт-борт ).

Отже, на думку позивача, надання портом суднозаходу можливості проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за варіантом судно-судно ( борт-борт ) опосередковується наданням обов`язкових послуг: що сплачуються судновласником (в особі морського агента) у складі корабельного (за користування акваторією порту та операційною акваторією причалу), якірного (за використання місць якірних стоянок), канального (за експлуатацію підхідного каналу) та причального (за користування причалом) зборів; із забезпечення лоцманського проведення; регулювання руху суден.

Позивач зазначає, що вказані обставини були встановлені Адміністративною колегією Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у рішенні від 21.05.2019р. №65/12-р/к у справі №29-01/2017р.

Так, Рішенням Антимонопольного комітету України №541-р від 20.08.2020р. залишено без змін рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.05.2019р. №65/12-р/к у справі №29-01/2017, визнано дії ДП АМПУ у вигляді нав`язування Одеською філією ДП АМПУ суб`єктам господарювання комплексу платних послуг з організації вантажопереробки вантажів на рейді та/або борт-борт біля причалів Одеського морського порту, які вже оплачені у складі портових зборів та інших послуг за державними регульованими тарифами або за іншими договорами, укладеними з ДП АМПУ , порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч.1 ст.13 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що можуть призвести до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання, які були б неможливими за умов значної конкуренції на ринку

Вказаним Рішенням було зобов`язано ДП АМПУ в особі Одеської філії ДП АМПУ припинити вище наведене порушення шляхом припинення нарахування і стягнення додаткової необґрунтованої плати за послугу з організації вантажопереробки вантажів на рейді та/або борт-борт біля причалів Одеського морського порту, що вже оплачена у складі портових зборів та інших послуг за державними регульованими тарифами або за іншими договорами, укладеними з ДП АМПУ , з дня одержання Рішення Адміністративної Колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Позивач зазначає, що відповідно до ч.2 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання.

Крім того, позивач зазначив, що згідно рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019р. по справі №910/14683/19, залишеного у силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020р., зобов`язано ДП АМПУ виконати п.3 резолютивної частини Рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №65/12-р/к від 21.05.2019р. у справі №29-01/2017 шляхом припинення нарахування і стягнення додаткової необґрунтованої плати за послуги з організації вантажопереробки вантажів на рейді та/або борт-борт біля причалів Одеського морського порту, що вже оплачена у складі портових зборів та інших послуг за державними регульованими тарифами або за іншими договорами, укладеними з ДП АМПУ .

Позивач зазначає, що листом від 01.12.2020р. вих.№19-03-09/939вих відповідач повідомив, що Адміністрація Одеського морського порту з 01.01.2021р. припиняє дію Договору №2174-П-ОДФ-17 від 27.12.2017р. та не продовжує його дію на 2021р.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно позиції Верховного Суду, наведеної в постанові від 27.02.2018р. по справі №915/370/17, послугу можна визначити як різновид об`єктів цивільних правовідносин, що виражається у вигляді певної правомірної операції, тобто у вигляді ряду дій виконавця або у діяльності, що являється об`єктом зобов`язання, яка має нематеріальний ефект, нестійкий речовий результат або уречевлений результат, пов`язаний з іншими договірними відносинами, і яка характеризується властивостями здійсненності, невіддільності від джерела, моментальною споживністю, неформалізованістю якості.

Позивач зауважує, що послугам обов`язково властиві щонайменше дві ознаки: 1) надання послуги невіддільне від діяльності особи-послугонадавача: 2) корисний ефект такої діяльності не виступає у вигляді певного осяжного матеріального результату, а полягає в самому процесі надання послуги

Як зазначає, позивач, у вказаній справі спір виник з приводу стягнення грошових коштів на користь ДП АМПУ за аналогічним оспорюваним договором, а саме: за послуги з використання місця для перевантаження вантажу на зовнішньому рейді порту силами та засобами.

Так, з приводу виконання аналогічного договору Верховний Суд зазначив, що підлягають з`ясування обставини щодо того, в чому полягав корисний ефект діяльності адміністрації, який міг бути спожитий генекспедитором.

За таких обставин, позивач вважає, що обов`язки Адміністрації, встановлені Договором, здебільшого носять декларативний та загальний характер, і уособлюються у відсильних нормах до Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013р. №348, Кодексу торговельного мореплавства України, Зводу звичаїв морського порту Одеса, Обов`язковим постановами по морському порту Одеса, Закону України Про морські порти України , а також наданню інформативних функцій. Тобто, жодних реальних дій (зобов`язань) Одеської філії ДП АМПУ , які можуть мати зовнішній вираз та з яких може простежуватись корисний ефект, оспорюваний Договір не містить. При цьому, ДП АМПУ при наданні комплексу послуг з організації вантажопереробки вантажів не здійснює конкретні навантажувально-розвантажувальні роботи, не надає засоби (плавкрани) для проведення таких робіт, а лише організовує проведення таких робіт, фактично зловживає своїм монопольним становищем.

Як зазначає позивач, ані Договір, ані акти виконаних робіт до нього не містять жодного переліку послуг, які повинні надаватись за умовами Договору. Так, у вказаних документах зазначено, що відповідачем надається комплекс послуг з організації вантажопереробки вантажів, які виконуються силами та засобами замовника, що, на думку позивача, є абстрактним поняттям.

ТОВ ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ зауважує на тому, що ним не надавалися заявки на отримання послуг з організації вантажопереробки зернових вантажів, тоді як заявки надавалися на надання дозволу на проведення навантажувально-розвантажувальних робіт та гарантувалася плати за нього.

При цьому, позивач вважає, що частина послуг ДП АМПУ з організації вантажопереробки борт-борт силами та засобами підприємства вже сплачена в рамках отримання інших послуг (послуг з регулювання руху суден, лоцманського проведення, послуг, що оплачуються у складі портових зборів). Частина вказаних послуг потрібна безпосередньо самому ДП АМПУ для ведення внутрішнього обліку та статистики (здійснення обліку вантажу інженером комерційного відділу, статистичний контроль вантажопереробки зернових вантажів в акваторії Одеського морського порту). Частина вказаних послуг взагалі не є послугами як такими, а лише передбачає компенсацію понесених витрат ДП АМПУ , проте, залишаються незрозумілими підстави для оплати такої компенсації саме суб`єктом господарювання, що здійснює вантажопереробку борт- борт силами та засобами самого підприємства. Оформлення дозволу на викид шкідливих речовин та сплата екологічного податку згідно умов п. 2.2.18. Договору взагалі віднесено до обов`язків позивача, а тому такі послуги не могли надаватися відповідачем та сплачуватися йому за умовами цього Договору.

На підставі всього вищевикладеного, позивач вважає, що Договір №2174-П-ОДФ-17 про надання комплексу послуг з організації вантажопереробки зернових вантажів на рейді Одеського морського порту та/або борт-борт біля причалів від 27.12.2017р., укладений між ДП АМПУ в особі Одеської філії ДП АМПУ та ТОВ ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ , підлягає визнанню недійсним з підстави невідповідності його змісту Цивільного кодексу України, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 1 ст. 13 Закону України Про захист економічної конкуренції та іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України) з підстав, передбачених ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, у зв`язку з недійсністю Договору, позивач вважає, що у нього не виникло зобов`язання щодо оплати послуг за цим Договором, а тому кошти, сплачені за період з 19.06.2018р. по 04.11.2020р. у розмірі 1 201 477 грн 40 коп., є безпідставно набутими. На підставі вищенаведеного, в порядку ст.ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути на його користь кошти у розмірі 1 201 477 грн 40 коп.

Вищевикладені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду із вказаним позовом.

Відповідач проти позову заперечував, вказуючи, що за своєю правовою природою Договір №2174-П-ОДФ-17 від 27.12.2017р. є договором про надання послуг. В Договорі сторони визначили предмет - розділ 1, ціну - розділ 3 (п.3.1), строк - розділ 7 (п.7.1) Договору. Посилаючись на п.2.3,п.3.7 Постанови Пленуму Вищого Господарського суд України від 29.05.2013р. №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів недійсними , відповідач вважає, що Договір №2174-П-ОДФ-17 від 27.12.2017р. не є таким, що суперечить закону, метою укладення даного Договору не є посягання на інтереси держави та суспільства, отже, відсутні підстави для визнання зазначеного Договору недійсним. Відповідач також вважає, що жодна із умов Договору №2174-П-ОДФ-17 від 27.12.2017р. не суперечить ст. 13 Закону України Про захист економічної конкуренції , всупереч тверджень позивача.

Щодо спрямованості на реальне настання обумовлених Договором наслідків відповідач зазначає, що саме позивач виявив самостійне бажання на отримання послуг, пов`язаних з організацією вантажопереробки зернових вантажів на рейді Одеського морського порту та/або борт-борт біля причалів. Позивач отримував послуги з організації вантажопереробки зернових вантажів на рейді Одеського морського порту та/або борт-борт біля причалів на основі вільного волевиявлення, умови Договору погоджені з обох сторін та враховують певні умови та особливості надання/отримання такої послуги. Позивач під час дії Договору не заперечував щодо отримання цієї послуги, відсутні спірні питання щодо оплати, отримання послуги тощо.

Крім того, відповідач зазначає, що при наданні послуг ТОВ ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ на підставі Договору №2174-П-ОДФ-17 від 27.12.2017р. Одеська філія ДП АМПУ зазнає витрат у вигляді людських та матеріальних ресурсів, зокрема, відповідач здійснює організацію робіт щодо безпечної обробки судна (головна диспетчерська оперативно та цілодобово координує роботу підприємств щодо забезпечення всіх робіт в морському порту Одеса з питань виконання змінно-добових планів роботи та інших планів роботи з операційної діяльності Одеської філії, сповіщає підприємства про силу вітру і прогнози погоди, для вживання заходів безпеки під час організації роботи кранів і суднових стріл); забезпечення виконання змінно-добового плану порту та правильного заповнення суднових справ (змінний диспетчер координує дії підрозділів, клієнтури, суміжних видів транспорту, направлені на безпечну і своєчасну організацію обробки суден та вагонів, вживає негайні заходи щодо усунення зриву виконання операцій зі змінно-добового плану, плану швартовних операцій, своєчасно дає розпорядження та вказівки перевантажувальним комплексам і господарствам у всіх питаннях, які пов`язані з виконанням операцій змінно-добового плану та плану швартовних операцій, систематично заповнює суднові справи з зазначенням усіх операцій, які відбуваються з судном); оформлення дозволу на викид шкідливих речовин (без компенсації витрат на оформлення дозволу в складі тарифу) та компенсацію екологічного податку на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за видами зернових вантажів згідно зі ст.243 Податкового кодексу України за ставками податку при наданні комплексу послуг з організації вантажопереробки зернових вантажів на рейді морського порту Одеса. Додатково задля організації комплексу робіт з вантажопереробки борт-борт , відповідач забезпечує здійснення розробки тимчасової технологічної інструкції перевантаження, згідно до умов та виключно на підставі якої здійснюються вантажні операції.

Отже, виконання вантажно-розвантажувальних робіт за варіантом борт-борт потребує додаткових, спеціальних зусиль, в т.ч. пов`язаних з їх організацією в порту. Розрахунок вільної ціни (тарифу) на роботу (послугу) ґрунтується на принципі повного відшкодування всіх витрат відповідача на виконання цієї роботи (послуги), при якому ціна складається із вартості витрачених на платну послугу ресурсів та прибутку.

При цьому, як зазначає відповідач, всі надані та сплачені послуги підтверджені двосторонніми актами надання послуг, які були підписані позивачем без заперечень та зауважень. Більше того, відповідач вважає, що позивачем не було зазначено, які саме послуги не були надані Адміністрацією на підставі Договору.

Таким чином, відповідач вважає, що послуги, надані Одеською філією ДП АМПУ за Договором №2174-П-ОДФ-17 від 27.12.2017р., спожито позивачем в повному обсязі при здійсненні певної мети, у зв`язку з чим, з позиції відповідача, Договір№2174-П-ОДФ-17 від 27.12.2017р. не підлягає визнанню недійсним з підстав відсутності корисного ефекту від наданих послуг.

Відповідач також вважає неправомірним посилання позивача на Рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення АМКУ №65/12-р/к від 21.05.2019р. у справі №29 - 01/2017, п.3 резолютивної частини якого зобов`язано ДП АМПУ припинити нарахування і стягнення додаткової плати за послугу з організації вантажопереробки вантажів на рейді та/або борт-борт біля причалів Одеського морського порту, що ніби-то вже оплачена у складі портових зборів, та інших послуг за державними регульованими тарифами або за іншими договорами, укладеними з ДП АМПУ з дня одержання Рішення Адміністративної Колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, адже зазначене Рішення не стосується ТОВ ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ . ТОВ ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ не нараховувалося та, відповідно, не сплачувалися портові збори Одеській філії ДП АМПУ , що підтверджується Довідкою за підписом начальника розрахункового центу Трофимчук С.В. від 23.04.2021р. При цьому, на думку відповідача, посилання позивача на сплату портових зборів в порядку виконання договорів морського агентування не спростовує факту того, що безпосередньо ТОВ ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ не нараховувались портові збори.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що портові збори не є послугами конкретному судну/особі, в розумінні чинного законодавства, зокрема Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про захист прав споживачів . Портові збори є обов`язковими платежами, а кошти, отримані від них, використовуються виключно відповідно до Порядку обліку та використання коштів від портових зборів , затвердженому наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. №316 Про портові збори , зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.06.2013р. за №930/23462. Правова природа портових зборів полягає в тому, що вони є платою за забезпечення можливості використання портових споруд або підтримання навігаційної обстановки чи надання судну певних послуг. Кожен із корабельного, причального, канального, санітарного, маякового збору спрямовується на забезпечення та гарантування суднам, що акваторія морського порту є безпечною для стоянки, маневрування, переміщення суден та таке інше. Отже, кожному судну створюються умови, що покриваються портовими зборами для забезпечення їх діяльності в порту.

Помилковим, на думку відповідача, є судження, що надання послуг (заходів), що охоплюються портовими зборами, залежить від факту виконання судном вантажних робіт. Здійснення вантажних операцій врегульовано іншим нормативним актом - Правилами надання послуг в морських портах , які є додатком до наказу Мінінфраструктури від 05.06.2013р. № 348.

Таким чином, на думку відповідача, зміст послуг, які оплачуються портовими зборами, включає інші операції, ніж вантажні, та пов`язані з обслуговуванням самого судна (з урахуванням мети його суднозаходу в порт).

Відповідач також вважає, що у вказаному Рішенні АМКУ так і не було визначено до складу яких саме зборів або послуг (портових зборів, плати за забезпечення лоцманського проведення, регулювання руху суден, забезпечення доступу портового оператора до причалів) вже включені витрати, закладені в Тариф на послугу (насамперед витрати головної диспетчерської). АМКУ, також, не надано висновків щодо недійсності відповідних договорів.

Відповідач, також, вказує на те, що Рішенням адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/12-р/к від 21.05.2019р. у справі №29-01/2017 зобов`язано ДП АМПУ в особі Одеської філії припинити відповідне порушення з дня одержання вказаного рішення. Отже, враховуючи те, що Рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/12-р/к від 21.05.2019р. у справі №29-01/2017 було отримано відповідачем 04.06.2019р., вартість послуг, наданих позивачу у період з 01.06.2019р. по 31.10.2020р. становить 1 028 352 грн 56 коп.

Відповідач зазначає, що господарськими судами в судових рішеннях у справах №915/883/16, №915/868/18, що набрали законної сили, висловлена позиція щодо правомірності надання Адміністрацією послуги з організації навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою борт-борт . Такі послуги не охоплюються наданням Адміністрацією послуг суднам у складі корабельного, якірного чи інших портових зборів, оскільки такі послуги, пов`язані із здійсненням операцій з вантажами, мають інший характер та не пов`язані з портовими зборами. При цьому, господарськими судами вже підтримана позиція щодо правомірності застосування до таких послуг вільних тарифів. Вказані обставини в порядку ст.75 ГПК України є доведеними та доказуванню не підлягають.

Водночас, відповідач зауважує, що при надані послуг ДП АМПУ зазнало прямих витрат, зокрема, по сплаті екологічного податку на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря по фактичній здійсненій позивачем вантажопереробки вантажів на рейді Одеського порту, у межах наявного у відповідача дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Вказані витрати є ресурсами, які витрачені (сплачені) згідно до Податкового кодексу України. Розрахунок таких сум зазначений в калькуляціях до наказів начальника ОФ ДП АМПУ від 22.05.2017р. №249, від 22.07.2018р. №1118.

Відповідач зазначає, що з метою виконання природоохоронного законодавства кожний суб`єкт господарювання отримує дозвільні документи, зокрема: висновок з оцінки впливу на довкілля та дозвіл на викиди в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів з подальшою сплатою екологічного податку відповідно до Податкового кодексу України. Після проведення оцінки впливу на довкілля проводиться післяпроектний моніторинг стану навколишнього природного середовища. Так, ті суб`єкти господарювання, які користуються даними по моніторингу, проведеному за рахунок Одеської філії ДП АМПУ , компенсують її витрати в межах відповідних договорів на екологічні послуги. При цьому, у такі договори з компаніями, які здійснюють скидання в водне середовище забруднюючих речовин, які надходять до водного середовища під час опадів з території цих підприємств, також включено надання екологічних послуг - здійснення розрахунку Адміністрацією скидів забруднюючих речовин в акваторію порту з території підприємств. Відповідно до калькуляції ціни на послугу з організації вантажопереробки вантажів за варіантом борт-борт біля причалів порту, витрати Адміністрації, пов`язані з оформленням дозвільних документів на викиди та сплату екологічного податку, не включаються до ціни цієї послуги, та Адміністрація не здійснює таких дій в складі послуги з організації вантажопереробки вантажів варіантом борт-борт біля причалів порту.

Отже, як зазначає відповідач, при здійсненні вантажопереробки вантажів за варіантом борт-борт біля причалу морського порту Одеса Адміністрацією не отримується відповідного дозволу на викиди, тому в умовах укладених договорів з клієнтами передбачено, що суб`єкти господарювання у такому випадку отримують відповідний дозвіл та сплачують екологічний податок самостійно.

В складі ж ціни послуги з організації вантажопереробки вантажів на рейді морського порту Одеса передбачені лише витрати на сплату екологічного податку, оскільки Одеська філія ДП АМПУ при наданні послуг з організації вантажопереробки вантажів на рейді надає суб`єктам господарювання можливість користуватися квотами, які закладені у її Дозволі на викиди в атмосферне повітря (без компенсації ними витрат на оформлення такого Дозволу - не входить до жодного тарифу взагалі) і відповідно компенсувати витрати із сплати екологічного податку. Це підтверджується також і калькуляціями тарифів, що надавалися Адміністрацією до АМКУ. Отже, компенсація екологічного податку (на викиди) відшкодовується як складова вартості у вільних цінах (тарифах) і тільки у разі замовлення контрагентом послуги з організації вантажопереробки на рейді морського порту Одеса силами та засобами замовника та наданні її адміністрацією.

Щодо обліку вантажу інженером комерційного відділу, статистичного контролю вантажопереробки зернових вантажів в акваторії Одеського морського порту відповідач зауважив, що самі по собі ці дії не є складовою частиною тарифів (вільних цін) або послугою. Кількість фактично перевантажених зернових культур за квартал дозволяє визначити розмір екологічного податку, що підлягає компенсації підприємствами, які замовляють послугу по перевантаженню зернових культур в морському порту Одеса (відповідно до проведення робіт на рейді) через використані тарифи.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, 27.12.2017р. між ДП АМПУ в особі Одеської філії ДП АМПУ (Адміністрація) та ТОВ ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ (Підприємство) укладено Договір №2174-П-ОДФ-17 про надання комплексу послуг з організації вантажопереробки зернових вантажів на рейді Одеського морського порту та/або борт-борт біля причалів, згідно п.1.1. якого Адміністрація за замовленням Підприємства надає комплекс послуг, пов`язаних з організацією вантажопереробки зернових вантажів (зернових, зернобобових, масляних та продуктів їх переробки тощо) на рейді Одеського морського порту та/або з організації вантажопереробки борт-борт , які виконуються силами та засобами Позивача або визначених ним третіх осіб.

В додатку №1 до Договору сторони виклали інформацію щодо вартості послуг Адміністрації, а саме: організація вантажопереробки на рейді силами та засобами замовника: зернові (пшениця, кукурудза, ячмінь, овес, жито, зернобобові, висівки, рапс, масляні та інші вантажі - 6,62 грн/1т, насіння соняшника - 6,62 грн/1т, насіння сої - 6,62 грн/1т, шрот соняшника - 6,62/1т, шрот сої - 6,62/1т; організація вантажопереробки борт-борт силами та засобами замовника - 6,93 грн/1т.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.ст.215,216 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої ст. 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

При цьому, зміст правочину відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Тобто, виходячи з наведених приписів позивач, звертаючись із позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору зобов`язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки в силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується, відповідно обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Позивач вважає, що послуги, які надавалися на виконання спірного Договору №2174-П-ОДФ-17 від 27.12.2017р. носять декларативний характер, адже, за результатами їх отримання для позивача не наступав корисний ефект, тобто, не відбувалось реальне настання правових наслідків, що обумовлені Договором, у зв`язку з чим, на думку позивача, на підставі ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України Договір підлягає визнанню недійсним. Також, позивач посилається на те, що оспорюваний Договір суперечить ст.13 Закону України Про захист економічної конкуренції .

Як зазначалося вище, відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Послугам обов`язково властиві щонайменше дві ознаки: 1) надання послуги невіддільне від діяльності особи-послугонадавача; 2) корисний ефект такої діяльності не виступає у вигляді певного осяжного матеріального результату, а полягає в самому процесі надання послуги.

Послугу, можна визначити як різновид об`єктів цивільних правовідносин, що виражається у вигляді певної правомірної операції, тобто у вигляді ряду дій виконавця або у діяльності, що являється об`єктом зобов`язання, яка має нематеріальний ефект, нестійкий речовий результат або уречевлений результат, пов`язаний з іншими договірними відносинами, і яка характеризується властивостями здійсненності, невіддільності від джерела, моментальною споживністю, неформалізованістю якості.

Згідно п.2.2.2. Договору Підприємство зобов`язано завчасно (не менш ніж за 5 діб до дня заходження судна в Порт) надавати у Головну диспетчерську Адміністрації заявку на надання послуг судну Підприємства.

Відповідно до п.3.1 Договору за надання послуг, зазначених в п.1.1. Договору, Адміністрація стягує з Підприємства плату, згідно Додатку №1.

Відповідно до п.3.2. Договору оплата рахунків здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів Підприємством на поточний рахунок Адміністрації протягом 15 банківських днів з дати підписання сторонами відповідного акта здачі-прийняття робіт (наданих послуг). Датою надання послуг вважається дата складання акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг).

Відповідно до матеріалів справи, позивачем надавалися заявки на отримання дозволу на проведення навантажувально-розвантажувальних робіт на рейді Одеського морського порту відповідно до Договору №2174-П-ОДФ-17 за допомогою плавзасобів позивача або третіх осіб, які за своєю природою не є заявками на отримання послуги. В свою чергу, надання дозволу на проведення навантажувально-розвантажувальних робіт на рейді Одеського морського порту не є предметом Договору №2174-П-ОДФ-17.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що природу та обсяг наданих відповідачем послуг неможливо встановити ані з Договору та додатків до нього, ані з Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених на підставі Договору №2174-П-ОДФ-17, з яких вбачається, що послугою є надання комплексу послуг, пов`язаних з організацією вантажопереробки зернових вантажів (зернових, зернобобових, масляних та продуктів їх переробки тощо) на рейді Одеського морського порту та надання послуг з організації вантажопереробки борт-борт силами та засобами підприємства (замовника) .

Відповідач у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву зазначила, що спрямованість на реальне настання наслідків укладення Договору підтверджується пропозицією позивача укласти оспорюваний Договір; добровільним підписанням Договору; добровільним підписанням позивачем актів виконаних робіт (наданих послуг) без зауважень; несенням відповідачем витрат у вигляді людських та матеріальних ресурсів; забезпеченням розробки тимчасової технологічної інструкції перевантаження.

З позиції відповідача, за Договором №2174-П-ОДФ-17 від 27.12.2017р. останній надає послуги з організації робіт щодо безпечної обробки судна (головна диспетчерська оперативно та цілодобово координує роботу підприємств щодо забезпечення всіх робіт в морському порту Одеса з питань виконання змінно-добових планів роботи та інших планів роботи з операційної діяльності Одеської філії, сповіщає підприємства про силу вітру і прогнози погоди, для вживання заходів безпеки під час організації роботи кранів і суднових стріл); забезпечує виконання змінно-добового плану порту та правильного заповнення суднових справ (змінний диспетчер координує дії підрозділів, клієнтури, суміжних видів транспорту, направлені на безпечну і своєчасну організацію обробки суден та вагонів, вживає негайні заходи щодо усунення зриву виконання операцій зі змінно-добового плану, плану швартовних операцій, своєчасно дає розпорядження та вказівки перевантажувальним комплексам і господарствам у всіх питаннях, які пов`язані з виконанням операцій змінно-добового плану та плану швартовних операцій, систематично заповнює суднові справи з зазначенням усіх операцій, які відбуваються з судном); оформлює дозвіл на викид шкідливих речовин (без компенсації витрат на оформлення дозволу в складі тарифу) та компенсацію екологічного податку на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за видами зернових вантажів (згідно з Податковим кодексом України (ст. 243) за ставками податку при наданні комплексу послуг з організації вантажопереробки зернових вантажів на рейді морського порту Одеса; забезпечує розробку тимчасової технологічної інструкції перевантаження, відповідно до яких здійснюються вантажні операції.

Відповідно до ч.1 ст.74 Кодексу торговельного організація та мореплавства України організація та забезпечення безпеки мореплавства у морському порту покладається на адміністрацію морських портів України.

Відповідно до п.п. 1-4 ч.1 ст.15 Закону України Про морські порти України Адміністрація морських портів України утворюється з метою: 1) утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, переданого їй в господарське відання, у тому числі модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд, інших об`єктів портової інфраструктури, розташованих у межах території та акваторії морського порту; 2) надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки; 3) організації та забезпечення безпечної експлуатації об`єктів портової інфраструктури державної власності, у тому числі гідротехнічних споруд, систем забезпечення безпеки мореплавства, розташованих у межах території та акваторії морського порту; 4) організації та забезпечення безпеки мореплавства.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України Про морські порти України морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.1 Закону України Про морські порти України рейд - частина акваторії морського порту, що використовується для стоянки суден на якорі, у тому числі для ремонту суден, посадки (висадки) пасажирів, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, в її незахищеній частині (зовнішній рейд) або в частині, захищеній повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження (внутрішній рейд).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 Закону України Про морські порти України передбачено, що обов`язкові постанови по порту містять специфічну для кожного морського порту інформацію про межі зон нагляду, території та акваторії морського порту, у тому числі інформацію про глибини в акваторії морського порту та на підходах до морського порту, технічні можливості морського порту щодо приймання суден. Згідно п. 5 вищенаведеної статті, обов`язкові постанови мають також містити інформацію про правила і встановлені місця проведення вантажно-розвантажувальних робіт, порядок здійснення в морському порту технічного обслуговування та ремонту суден.

За п. 8.3 Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013р. №348, Перевантаження вантажів у морському порту портові оператори (оператори терміналів) можуть здійснювати за такими варіантами робіт: вагон - судно (і навпаки), вагон - склад (і навпаки), судно - склад (і навпаки), судно - автомашина (і навпаки), автомашина - склад (і навпаки), судно - судно.

Тобто, у даному випадку перевантаження вантажу здійснюється безпосередньо в акваторії порту самостійно судновласником (агентом), а тому не використовуються потужності причалу, операційна акваторія причалу та підхідний канал, або біля причалу, за що сплачуються причальний та канальний збір.

Відповідно до п.7.1 Зводу звичаїв порту Одеса, затверджених наказом ДП АМПУ від 20.11.2015р. №233, у морському порту Одеса надаються серед інших такі послуги як навантаження/вивантаження суден на рейді; надання послуг плавкранами.

Відповідно до п.п.8.1.5 Обов`язкових постанов по морському порту Одеса, затверджених наказом ДП АМПУ від 22.12.2015 № 266, постановка на рейді для виконання вантажних та інших операцій плавкранів, ліхтерів, барж, ПЗП та інших плавзасобів погоджується з постом регулювання руху суден Дельта-лоцман (ПРРС).

За змістом ч. 1 ст. 19 Закону України Про морські порти України у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбаченні законодавством.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2013р. №405, регулювання руху суден віднесено до переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій.

Згідно п. 1.3 Порядку надання послуг з регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013р. №291, служба регулювання руху суден (СРРС) є підрозділом ДП АМПУ . За п. 2.1 вказаного Порядку до радіолокаційного обслуговування належать такі послуги служби регулювання руху суден (СРРС): радіолокаційний контроль за безпекою судноплавства, регулювання руху суден, радіолокаційне проведення (навігаційна допомога), інформаційні послуги - інформування про рух суден, стан засобів навігаційного облаштування, гідрометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на безпеку плавання.

Відповідно п. 4.1 вказаного Порядку із суден, що користуються послугами СРРС з регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються відповідно до закону.

Згідно п.п. 5.4.4.1.2 Обов`язкових постанов по морському порту Одеса, затверджених наказом ДП АМПУ від 22.12.2015р. №266, плавання усіх суден у портових водах може здійснюватися тільки з дозволу посту регулювання руху суден (ПРРС).

За п.п. 7.1.2. Обов`язкових постанов на всі операції (вхід у зону контролю, перетин меж морського порту - Одеса, прибуття морського лоцмана на борт судна або про відбуття морського лоцмана з борту судна, постановки на якір, зняття з якоря, швартування до причалу і відплиття від причалу, перешвартування, поставлення на лаг і т.ін.) судно запитує дозвіл у ПРРС.

Відповідно до п.п. 7.2.2.4. Обов`язкових постанов, з метою координації роботи компаній і підприємств, що здійснюють виробничу діяльність на території та акваторії морського порту Одеса, Головною диспетчерською адміністрації морського порту Одеса проводиться планування плану швартовних робіт і змінно-добового плану роботи порту. 3 метою складання плану швартовних робіт щоденно проводиться змінно-добове планування роботи порту (ЗДП) до 12.00 поточного дня. Інформація для складання ЗДП надається відправником вантажу, фрахтувальником, судновласником, експедитором, морським агентом судна до Головної диспетчерської адміністрації морського порту Одеса по мірі підходу судна згідно зі встановленим порядком та за правилами, передбаченими Зводом звичаїв морського порту Одеса. Змінно-добовий план роботи морського порту Одеса є обов`язковим до виконання всіма суб`єктами, які здійснюють свою діяльність на території морського порту Одеса.

Таким чином, організація робіт щодо безпечної обробки судна не є відокремленою послугою, що надається на підставі Договору, а є безпосередньою поточною діяльністю відповідача та його посадових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України Про морські порти України та наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. №316 Про портові збори , фінансування утримання гідротехнічних споруд в об`ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах. Самі гідротехнічні споруди визначені п.4 ч.1 ст.1 Закону наступним чином: інженерно-технічні споруди (портова акваторія, причали, пірси, інші види причальних споруд, моли, дамби, хвилеломи, інші берегозахисні споруди, підводні споруди штучного та природного походження, у тому числі канали, операційні акваторії причалів, якірні стоянки), розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, маневрування та стоянки суден .

Частиною 1 ст.22 Закону України Про морські порти України обумовлено, що у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об`ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди.

Відповідно до Порядку обліку та використання коштів від портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України №316 від 27.05.2013р. плата за вищевказані дії відповідача входять до складу окремих послуг, за які сплачується корабельний збір, причальний збір, якірний збір, канальний збір тощо.

Таким чином, є вірним висновок місцевого господарського суду, що реальним предметом Договору №2174-П-ОДФ-17 є надання дозволу на здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт, що не входить до переліку послуг, які надаються Одеською філією ДП АМПУ (Адміністрацією Одеського морського порту), згідно з затвердженими вільними цінами (тарифами).

Щодо оформлення дозволу на викид шкідливих речовин (без компенсації витрат на оформлення дозволу в складі тарифу) та компенсацію екологічного податку на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за видами зернових вантажів слід зазначити наступне.

З наявних в матеріалах справи документів не вбачається, що відповідач здійснював посередницькі послуги з розробки документації для отримання дозволу на викид шкідливих речовин або компенсацію екологічного податку на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Зокрема, у відповідності до ст. 2 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими нормативно-правовими актами.

Законодавством визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси (ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Підприємства, установи, організації та громадяни-суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, серед іншого, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік ( ч. 1 ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря").

Відповідно до п.2.2.18 Договору Підприємство зобов`язане здійснювати оформлення дозвільних документів на викиди та сплату екологічного податку при проведенні вантажно-розвантажувальних робіт по варіанту борт-борт біля причалів Одеського морського порту.

За таких обставин, на позивача покладено обов`язок щодо самостійного оформлення дозвільних документів на викиди та сплату екологічного податку при проведенні вантажно-розвантажувальних робіт по варіанту борт-борт біля причалів Одеського морського порту.

В свою чергу, компенсація екологічного податку при здійсненні вантажопереробки вантажів на рейді здійснюється на підставі відповідних договорів на екологічні послуги .

Таким чином, колегія суддів погоджується з підставним висновком господарського суду, що надання комплексу послуг, пов`язаних з організацією вантажопереробки зернових вантажів на рейді Одеського морського порту та/або борт-борт біля причалів не є окремою послугою, яка має справлятися на платній основі на підставі Договору, у зв`язку з чим наявне порушення ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України.

Щодо невідповідності умов Договору ст.13 Закону України Про захист економічної конкуренції , то порушення вказаної норми було встановлено Адміністративною колегією Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у Рішенні від 21.05.2019р. №65/12-р/к у справі №29-01/2017р.

Так, Рішенням Антимонопольного комітету України №541-р від 20.08.2020р. залишено без змін Рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.05.2019р. №65/12-р/к у справі №29-01/2017 визнано дії ДП АМПУ у вигляді нав`язування Одеською філією ДП АМПУ суб`єктам господарювання комплексу платних послуг з організації вантажопереробки вантажів на рейді та/або борт-борт біля причалів Одеського морського порту, які вже оплачені у складі портових зборів та інших послуг за державними регульованими тарифами або за іншими договорами, укладеними з ДП АМПУ , порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч.1 ст.13 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що можуть призвести до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання, які були б неможливими за умов значної конкуренції на ринку.

Вказаним рішенням було встановлено, що за змістом ч. 1 ст. 19 Закону України Про морські порти України у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбаченні законодавством.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про морські порти України морським портом є визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності.

Відповідно до п.8 ч. 1 ст. 1 Закону України Про морські порти України об`єкти портової інфраструктури - рухомі та нерухомі об`єкти, що забезпечують функціонування морського порту, у тому числі акваторія, гідротехнічні споруди, доки, буксири, криголами та інші судна портового флоту, засоби навігаційного обладнання та інші об`єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, перевантажувальне обладнання, залізничні та автомобільні під`їзні шляхи, лінії зв`язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інші засоби, обладнання, інженерні комунікації, розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, надання послуг, забезпечення державного нагляду (контролю) в морському порту.

За п. 8.3 Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013р. № 348, перевантаження вантажів у морському порту здійснюється в тому числі за варіантом судно-судно .

Відповідно до п.7.1 Зводу звичаїв порту Одеса, затверджених наказом ДП АМПУ від 20.11.2015р. № 233, у морському порту Одеса надаються серед інших такі послуги як навантаження/вивантаження суден на рейді; надання послуг плавкранами.

Відповідно до п.п. 8.1.5 Обов`язкових постанов по морському порту Одеса, затверджених наказом ДП АМПУ від 22.12.2015р. № 266, постановка на рейді для виконання вантажних та інших операцій плавкранів, ліхтерів, барж, ПЗП та інших плавзасобш погоджується з постом регулювання руху суден Дельта-лоцман (ПРРС).

Згідно ч.ч.1-2 ст.22 Закону України Про морські порти України у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об`ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Відповідно до Порядку обліку та використання коштів від портових зборів, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. №316, цей Порядок регулює питання, пов`язані з обліком та використанням коштів від портових зборів, що справляються в установленому законодавством порядку, крім адміністративного збору, а також установлює єдиний порядок обліку та звітності щодо використання цих коштів. Кошти від портових зборів використовуються виключно на цілі, зазначені в цьому Порядку. Не використані в поточному році кошти від портових зборів зберігають своє цільове призначення на наступні періоди.

Відповідно до п.2.1 Порядку кошти від корабельного збору використовуються: на утримання та очищення акваторії порту та операційної акваторії причалу (причалів) від наносів і речовин, що забруднюють її поверхню і дно; на утримання, ремонт, модернізацію, реконструкцію і будівництво огороджувальних і берегоукріплювальних споруд порту; на виконання промірних робіт на акваторії порту та операційній акваторії причалу (причалів); на суднопідйомні та підводно-технічні роботи на акваторії порту та операційній акваторії причалу (причалів), включаючи попереднє водолазне обстеження дна та підняття втрачених (скинутих) великогабаритних предметів, такелажу та оснащення суден; на днопоглиблювальні роботи, пов`язані з підтримкою, поліпшенням, розвитком (розширенням) акваторії порту та операційної акваторії причалу (причалів); на заходи, пов`язані із забезпеченням безпеки судноплавства, що полягають в організації та забезпеченні безпечної експлуатації, підтриманні в належному стані гідротехнічних споруд, спеціалізованих суден, необхідного обладнання, пристроїв і механізмів для ліквідації аварій в акваторії морського порту; на утримання персоналу, що бере участь у проведенні робіт і здійснює технічний нагляд за будівництвом (придбанням, виготовленням), модернізацією, реконструкцією, ремонтом та експлуатацією акваторії і операційної акваторії причалу (причалів) та інших необоротних активів, що використовуються на зазначені в цьому пункті цілі, у тому числі на забезпечення соціальних гарантій цього персоналу; на забезпечення функціонування та розвитку національної системи пошуку і рятування в морському пошуково-рятувальному районі України; на компенсацію інвестицій, внесених суб`єктами господарювання у стратегічні об`єкти портової інфраструктури, що є об`єктами державної власності, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до чинного законодавства; на компенсацію вартості підводних гідротехнічних споруд (канали, операційні акваторії причалів тощо), що були збудовані за рахунок приватних інвестицій до набрання чинності Законом України Про морські порти України та внесені до реєстру гідротехнічних споруд у встановленому законодавством порядку, що передаються у державну власність, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до чинного законодавства.

Згідно п.2.2. Порядку кошти від причального збору використовуються: на утримання та обслуговування причальних споруд в межах їх паспортних характеристик; на ремонт, модернізацію, реконструкцію і будівництво причальних споруд в межах їх паспортних характеристик; на утримання персоналу, що бере участь у проведенні робіт та здійснює технічний нагляд за будівництвом (придбанням, виготовленням), модернізацією, реконструкцією, ремонтом та експлуатацією причалів та прилеглих акваторій та інших необоротних активів, що використовуються на зазначені в цьому пункті цілі, у тому числі на забезпечення соціальних гарантій цього персоналу; на компенсацію інвестицій, внесених суб`єктами господарювання у стратегічні об`єкти портової інфраструктури, що є об`єктами державної власності, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до чинного законодавства; на компенсацію вартості підводних гідротехнічних споруд (канали, операційні акваторії причалів тощо), що були збудовані за рахунок приватних інвестицій до набрання чинності Законом України Про морські порти України та внесені до реєстру гідротехнічних споруд у встановленому законодавством порядку, що передаються у державну власність, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.2.3. Порядку кошти від якірного збору використовуються: на утримання та обслуговування якірних місць стоянки суден на внутрішньому рейді порту; на ремонт, модернізацію, реконструкцію і створення якірних місць стоянки суден на внутрішньому рейді порту; на утримання персоналу, що бере участь у проведенні робіт та здійснює технічний нагляд за будівництвом (придбанням, виготовленням), модернізацією, реконструкцією, ремонтом та експлуатацією якірних місць стоянки суден на внутрішньому рейді порту та інших необоротних активів, що використовуються на зазначені в цьому пункті цілі, у тому числі на забезпечення соціальних гарантій цього персоналу; на компенсацію інвестицій, внесених суб`єктами господарювання у стратегічні об`єкти портової інфраструктури, що є об`єктами державної власності, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до чинного законодавства; на компенсацію вартості підводних гідротехнічних споруд (канали, операційні акваторії причалів тощо), що були збудовані за рахунок приватних інвестицій до набрання чинності Законом України Про морські порти України та внесені до реєстру гідротехнічних споруд у встановленому законодавством порядку, що передаються у державну власність, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до чинного законодавства.

Згідно п.2.4. Договору кошти від канального збору використовуються: на утримання, обслуговування, ремонт та забезпечення безпеки судноплавства на внутрішніх водних шляхах, що належать до категорії судноплавних, і каналах, у тому числі очищення їх від наносів і підтримання їхніх габаритів у межах паспортних значень, та на утримання, обслуговування і забезпечення функціонування річкової інформаційної служби (РІС); на днопоглиблювальні роботи, пов`язані з підтриманням та/або поліпшенням проектних габаритів на каналах; на утримання, обслуговування та ремонт засобів навігаційного обладнання (далі - ЗНО) на каналах; на будівництво (придбання, виготовлення), модернізацію, реконструкцію, ремонт каналів та інших необоротних активів, що використовуються на зазначені в цьому пункті цілі; на утримання персоналу, що бере участь у проведенні робіт та здійснює технічний нагляд за будівництвом (придбанням, виготовленням), модернізацією, реконструкцією, ремонтом та експлуатацією каналів та інших необоротних активів, що використовуються на зазначені в цьому пункті цілі, у тому числі на забезпечення соціальних гарантій цього персоналу; на утримання інших необоротних активів, що використовуються для будівництва (придбання, виготовлення), модернізації, реконструкції, ремонту та обслуговування каналів; на компенсацію інвестицій, внесених суб`єктами господарювання у стратегічні об`єкти портової інфраструктури, що є об`єктами державної власності, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до чинного законодавства; на компенсацію вартості підводних гідротехнічних споруд (канали, операційні акваторії причалів тощо), що були збудовані за рахунок приватних інвестицій до набрання чинності Законом України Про морські порти України та внесені до реєстру гідротехнічних споруд у встановленому законодавством порядку, що передаються у державну власність, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до чинного законодавства; на проведення промірних, тральних, днопоглиблювальних та дноочисних робіт на внутрішніх водних шляхах, що належать до категорії судноплавних.

Відповідно до п.2.5. Порядку кошти від маякового збору використовуються: на придбання, модернізацію, реконструкцію та будівництво маяків, берегових і плавучих ЗНО, у тому числі на внутрішніх водних шляхах, технічного (обстановочного, буксирного, спеціального) флоту та спеціалізованих гідрографічних (лоцмейстерських) суден, а також програмно-технічних засобів системи моніторингу надводної обстановки та системи моніторингу ЗНО; на утримання, обслуговування та ремонт ЗНО, у тому числі на внутрішніх водних шляхах (крім ЗНО на каналах), технічного (обстановочного, буксирного, спеціального) флоту та спеціалізованих гідрографічних (лоцмейстерських) суден, а також програмно-технічних засобів системи моніторингу надводної обстановки та системи моніторингу ЗНО з використанням засобів цифрової навігації (е-навігації); на проведення гідрографічних робіт з метою актуалізації діючих і видання нових морських навігаційних карт і посібників для мореплавства у зоні відповідальності України; на надання мореплавцям інформації про зміни в навігаційній гідрографічній обстановці; на підготовку, розробку і актуалізацію картографічної продукції (карт, атласів, посібників тощо); на отримання інформації про суднозаходи; на утримання персоналу, що бере участь у проведенні робіт та здійснює технічний нагляд за будівництвом (придбанням, виготовленням), модернізацією, реконструкцією, ремонтом та експлуатацією маяків, берегових і плавучих ЗНО та інших необоротних активів, що використовуються на зазначені в цьому пункті цілі, у тому числі на забезпечення соціальних гарантій цього персоналу.

Згідно п.2.6. Порядку кошти від санітарного збору використовуються: на утримання та обслуговування плавзасобів і контейнерного парку, що використовуються для прийняття із суден усіх видів забруднень (крім баластних вод); на ремонт, модернізацію та будівництво основних засобів, плавзасобів і контейнерного парку, що використовуються для прийняття із суден усіх видів забруднень (крім баластних вод); на утримання, обслуговування і ремонт очисних споруд порту або на безпосереднє здавання забруднень підприємствам, що здійснюють їх очищення; на утримання, обслуговування та ремонт машин і механізмів, що забезпечують перевантаження твердих нафтопродуктів, сміття, харчових відходів та інших забруднень і їх транспортування до місць утилізації; на утримання, обслуговування і ремонт спеціального портового устаткування для утилізації сміття та інших забруднень (печі для спалювання сміття тощо); на утримання персоналу, що бере участь у проведенні вищезазначених робіт, у тому числі на забезпечення соціальних гарантій цього персоналу; на компенсацію інвестицій, внесених суб`єктами господарювання у стратегічні об`єкти портової інфраструктури, що є об`єктами державної власності, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до чинного законодавства; на компенсацію вартості підводних гідротехнічних споруд (канали, операційні акваторії причалів тощо), що були збудовані за рахунок приватних інвестицій до набрання чинності Законом України Про морські порти України та внесені до реєстру гідротехнічних споруд у встановленому законодавством порядку, що передаються у державну власність, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до чинного законодавства.

Тобто, за здійснення розвантажувально-перевантажувальних робіт за варіантом борт-борт біля причалу або на рейді судновласник (агент) так, чи інакше сплачує вищезазначені збори.

Окрім того, в обох варіантах проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, задля безпечного досягнення місця проведення робіт, судно потребує надання таких спеціалізованих послуг, як забезпечення лоцманського проведення (яке є обов`язковим в Одеському морському порту) та регулювання руху суден, що надаються суб`єктом природної монополії (ДП АМПУ ) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2013р. №405 Про затвердження переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню .

Відповідно до п. 2.1 Порядку надання послуг з регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013р. №291, до радіолокаційного обслуговування належать такі послуги Служби регулювання руху суден: радіолокаційний контроль за безпекою судноплавства, регулювання руху суден, радіолокаційне проведення (навігаційна допомога), інформаційні послуги - інформування про рух суден, стан засобів навігаційного облаштування, гідрометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на безпеку плавання.

За п. 2.3 Порядку надання послуг з регулювання руху суден послуги з регулювання руху суден надаються суднам шляхом, зокрема, планування безпечного руху суден у зоні дії ЦРРС/ПРРС на підставі отриманих від морських агентів або капітанів суден заявок на рух; установлення режиму руху суден; надання суднам вказівок, що стосуються почерговості руху, часу початку руху, маршруту, швидкості та інтервалів руху, місця якірної стоянки; надання попереджень суднам щодо порушення ними правил плавання у відповідній зоні; надання попереджень суднам у разі виникнення (розвитку) ситуації небезпечного зближення з іншими суднами та надання рекомендацій щодо уникнення небезпеки зіткнення; надання попереджень суднам у разі їхнього відхилення від безпечного маршруту плавання та надання рекомендацій щодо повернення до зазначеного маршруту.

Відповідно п. 4.1 вказаного Порядку надання послуг з регулювання руху суден із суден, що користуються послугами Служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються відповідно до закону.

Відповідно до ст. 91 Кодексу торговельного мореплавства України в разі несплати встановлених зборів, штрафів та інших платежів капітан морського порту повинен відмовити у видачі дозволу на вихід судна з порту до моменту сплати заборгованості.

Отже, діяльність з організації вантажопереробки, яка ніби то здійснюється за Договором про надання комплексу з організації вантажопереробки вантажів зернових вантажів на рейді та/або борт-борт Одеського морського порту не є відокремленою послугою, а є поточною діяльністю Одеської філії ДП АМПУ , яка сплачується за встановленими тарифами.

За таких обставин, Антимонопольний комітет України дійшов висновку що необхідність сплати послуг за Договором про надання комплексу з організації вантажопереробки вантажів зернових вантажів на рейді та/або борт-борт Одеського морського порту є нав`язаною ДП АМПУ , що є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Вказаним рішенням Антимонопольного комітету України було зобов`язано ДП АМПУ в особі Одеської філії ДП АМПУ припинити вище наведене порушення, шляхом припинення нарахування і стягнення додаткової необґрунтованої плати за послугу з організації вантажопереробки вантажів на рейді та/або борт-борт біля причалів Одеського морського порту, що вже оплачена у складі портових зборів та інших послуг за державними регульованими тарифами або за іншими договорами, укладеними з ДП АМПУ , з дня одержання рішення Адміністративної Колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання.

Згідно рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019р. по справі №910/14683/19, залишеного у силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020р., зобов`язано ДП АМПУ виконати п.3 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №65/12-р/к від 21.05.2019р. у справі №29-01/2017 шляхом припинення нарахування і стягнення додаткової необґрунтованої плати за послуги з організації вантажопереробки вантажів на рейді та/або борт-борт біля причалів Одеського морського порту, що вже оплачена у складі портових зборів та інших послуг за державними регульованими тарифами або за іншими договорами, укладеними з ДП АМПУ .

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги висновки Антимонопольного комітету України щодо ідентичного Договору, Договір №2174-П-ОДФ-17 від 27.12.2017р. не відповідає ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України та ст.13 Закону України Про захист економічної конкуренції , у зв`язку з чим правомірно визнаний господарським судом недійсним в порядку ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи також вбачається, що у період з 10.06.2018р. по 04.11.2020р. ТОВ ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ на підставі укладених договорів агентування флоту №116 від 23.10.2017р. з ТОВ ЕЛБІЕЙЧ УКРАЇНА та №12/07-18 від 12.07.2018р. з ТОВ ДАНУБІУС відбувалась оплата відповідачу портових зборів, як то адміністративного збору, причального збору, канального збору, санітарного збору, корабельного збору, маякового збору, інформаційних послуг, швартових операцій, послуг служби регулювання руху суден (СРРС) згідно рахунків, що виставлялись відповідачем. Вказані факти підтверджуються актами надання послуг, рахунками на оплату, дисбурсментськими рахунками, платіжними дорученнями, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), складеними між ТОВ ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ , ТОВ ДАНУБІУС та ТОВ ЕЛБІЕЙЧ УКРАЇНА , які містяться в матеріалах справи.

Згідно ст.116 Кодексу Торговельного мореплавства України у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов`язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Відповідно до ст. 295 Господарського кодексу України за своєю природою агентська діяльність є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє.

Договір морського агентування, на підставі якого здійснює свою діяльність агентство, за правовими ознаками і змістом належить до договорів доручення, вимоги щодо яких встановлено статтями 1000-1009 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Повірений виконує доручення від імені та за рахунок довірителя.

За умовами ст.117 Кодексу Торговельного мореплавства України морський агент виконує формальності та дії, пов`язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов`язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Отже, сплачені ТОВ ДАНУБІУС та ТОВ ЕЛБІЕЙЧ УКРАЇНА портові збори та платні послуги є такими, що сплачені ТОВ ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ .

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання Договору №2174-П-ОДФ-17 від 27.12.2017р. ТОВ ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ у період з 19.06.2018р. по 04.11.2020р. було сплачено на користь відповідача грошові кошти у розмірі 1 201 477 грн 40 коп. Вказані обставини визнаються відповідачем, у зв`язку з чим в порядку ст.75 ГПК України не підлягають доведенню.

Отже, у зв`язку із визнанням недійсним Договору №2174-П-ОДФ-17 від 27.12.2017р., грошові кошти у розмірі 1 201 477 грн 40 коп. сплачені ТОВ ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення1 201 477 грн 40 коп. - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із чим дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.

Щодо посилання скаржника на те, що відсутня будь-яка із підстав щодо визнання Договору №2174-П-ОДФ-17 від 27.12.2017р. недійсним, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст.203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Обставини невідповідності умов Договору №2174-П-ОДФ-17 від 27.12.2017р. положенням ЗУ Про захист економічної конкуренції було встановлено Адміністративною колегією Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у рішенні від 21.05.2019 року №65/12-р/к у справі №29-01/2017 та у рішенні від 20.08.2020 №541-Р Про перевірку рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у рішенні від 21.05.2019 року №65/12-р/к .

Матеріалами справи підтверджується, що за результатами перевірки спірного рішення, Комітет констатував, що адміністративна колегія Відділення дійшла обґрунтованого висновку, що дії ДП АМПУ , які полягають у нав`язуванні суб`єктам господарювання (морським агентам) укладання договорів про надання комплексу платних послуг з організації вантажопереробки вантажів на рейді та/або борт-борт Одеського морського порту, які вже оплачені за договорами про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, укладеними з ДП АМПУ , або нав`язуванні суб`єктам господарювання (портовим операторам) додаткових послуг згідно Договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) порту є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринках послуг, які надаються в межах території та акваторії Одеського морського торговельного порту, підпорядкованій Одеській філії ДП АМПУ , що призводить до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку .

За наведених обставин, колегія суддів зазначає, що Антимонопольним комітетом України встановлено невідповідність положень договорів про надання комплексу послуг з організації вантажопереробки зернових вантажів на рейді Одеського морського порту та/або борт-борт біля причалів, що були укладені відповідачем у тому числі і спірного Договору від 27.12.2017 положенням ЗУ Про захист економічної конкуренції .

В апеляційній скарзі позивач також посилався на безпідставне неврахування судом першої інстанції висновків, висловлених судами у господарських справах №915/883/16, №915/868/18. Такі доводи судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки предметом розгляду у вказаних справах було стягнення заборгованості за договорами, а не правомірність нарахування плати за навантажувально-розвантажувальні роботи борт-борт .

Щодо посилань скаржника стосовно незаконно стягнутої суми в розмірі 1 201 477,40 грн., колегія суддів зазначає наступне.

За умовами укладеного між сторонами Договору від 2712.2017 ТОВ ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ у період з 19.06.2018р. по 04.11.2020р. було сплачено на користь відповідача грошові кошти у розмірі 1 201 477 грн 40 коп. Вказані обставини визнаються відповідачем, в повному обсязі.

В той же час, як встановлено під час розгляду справи, відповідачем фактично не було надано позивачу жодних послуг за умовами даного Договору.

При цьому, не заслуговують на увагу твердження апелянта про понесення витрат людських та матеріальних ресурсів при наданні послуг з організації вантажопереробки, оскільки наведені у апеляційній скарзі посадові обов`язки працівників тих чи інших підрозділів Одеської філії ДП АМПУ відображають саму суть діяльності та існування будь-якого морського порту та не можуть бути виділені у якості окремих операцій при перевантаженні вантажів за варіантом борт-борт .

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги у даній справі в повному обсязі.

Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення від 08.07.2021р. не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскарженого процесуального акту колегія суддів не вбачає.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Також, колегія суддів зазначає, що оскільки рішення Господарським судом Одеської області від 08.07.2021 є законним та обґрунтованим, то відповідно і додаткове рішення Господарським судом Одеської області від 22.07.2021 підлягає залишенню без змін.

Крім того, скаржником не наведено в апеляційній скарзі жодного доводу стосовно незаконності додаткового рішення суду від 22.07.2021.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2021р. та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2021 у справі №916/913/21 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено „25" жовтня 2021 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя В.М. Головей

Суддя Г.П. Разюк