Ухвала

від 25.10.2021 по справі 910/4129/20(910/20402/20)

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/4129/20(910/20402/20)

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігре" з доданими до неї матеріалами

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 року

та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 року

у справі № 910/4129/20(910/20402/20)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Іммобілен-Груп

до Товариства з обмеженою відповідальністю Лігре

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Конкорд Факторинг

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги

в межах справи №910/4129/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Конкорд Факторинг

до Товариства з обмеженою відповідальністю Іммобілен-Груп

про відкриття провадження у справі про банкрутство,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги (цесії) від 09.12.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іммобілен-Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігре". Застосовано наслідки недійсності договору про відступлення права вимоги (цесії) від 09.12.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іммобілен-Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігре". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігре" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іммобілен-Груп" витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лігре залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі №910/4129/20(910/20402/20) залишено без зміни.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігре" з доданими до неї матеріалами (надіслана 30.09.2021 року, що підтверджується конвертом Укрпошта Експрес) на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 року та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 року у справі № 910/4129/20(910/20402/20), в якій просить суд скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції; ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ Іммобілен-Груп до ТОВ Лігре про визнання недійсним договору відступлення права вимоги відмовити у повному обсязі.

Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України , з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України , судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-ІХ, згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту п`ятого частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту четвертого частини другої статті 287 ГПК України на скаржника покладається обов`язок обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). При цьому касаційна скарга має містити мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник зазначає, що при ухвалені оскаржуваних судових рішень судами порушено норми матеріального права та процесуального права. Судами не було з`ясовано обставини, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами при прийнятті оскаржуваних судових рішеннь, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України .

В цілому доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення обставин справи стороною по справі. Скаржник чітко не вказав правову підставу касаційного оскарження згідно з частиною другою статті 287 ГПК України , а саме в чому полягало неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права та чи є таке порушення підставою для відкриття касаційного провадження на підставі відповідного пункту частини другої статті 287 ГПК України у контексті статті 310 ГПК України (частини першої та/або відповідного пункту (пунктів) частини третьої).

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір" .

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.7 ч.2 ст. статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року становить 2 102 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду, касаційних скарг у справі про банкрутство становить 200 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з підпунктом 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" , за подання до господарського суду заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство ставка судового збору становила 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, предметом позову є дві немайнові вимоги: про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.

Таким чином, за подання до Верховного Суду касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 року скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 16 816 грн. (2 х (2 х 2 102,00) х 200%).

Проте до матеріалів касаційної скарги не долучено доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Відповідно до ч. 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України .

Керуючись статтями 174 , 234 , 235 , 287, 288, 290 , 291, 292 ГПК України , Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігре" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 року та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 року у справі № 910/4129/20(910/20402/20) - залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Лігре" строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 16 816 грн. і надати Суду відповідні докази здійснення такої оплати; виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

3. Роз`яснити скаржнику, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду Огороднік К.М.