Постанова

від 21.10.2021 по справі 728/2554/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 728/2554/19

провадження № 61-19556св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Калараша А. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_2 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Ланагропрод ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Скрипки А. А., Губар В. С., Онищенко О. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Ланагропрод , про визнання недійсним наказу та скасування записів про державну реєстрацію прав на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області), ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Ланагропрод (далі - ТОВ Ланагропрод ), в якому просив:

- визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 27 листопада 2017 року № 25-17615/14-17-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ;

- скасувати в Державному земельному кадастрі України державну реєстрацію та кадастровий номер 7420387500:08:000:0568 земельної ділянки площею 2,0000 га, яка розташована на території Рубанської сільської ради Бахмацького району;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис державного реєстратора Бахмацької районної державної адміністрації № 23898614, вчинений 08 грудня 2017 року про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 7420387500:08:000:0568), розташовану на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис державного реєстратора Бахмацької районної державної адміністрації № 26759621, вчинений 20 червня 2018 року про реєстрацію права оренди терміном на 7 років земельної ділянки площею 2,0000 га (кадастровий номер 7420387500:08:000:0568) за Фермерським господарством Ланагропрод .

На обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 зазначав, що відповідно до поданої ним заяви та після отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, 22 лютого 2016 року ГУ Держгеокадастру відповідно до наказу № 25-2511/14-16-сг Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки був затверджений проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області та передано в оренду земельну ділянку загальною площею 25,4960 га (кадастровий номер 7420387500:08:000:0506) для ведення фермерського господарства строком на 7 років.

На виконання цього наказу 04 березня 2016 року між ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі і 14 березня 2016 року в Державному реєстрі речових прав зареєстровано право оренди.

Проте, рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 07 листопада 2016 року скасовано рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 вересня 2016 року у справі № 728/1554/16-ц про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі, скасування записів про державну реєстрацію земельної ділянки та визнання незаконними (недійсними) наказів.

Вказаним рішенням апеляційного суду визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 04 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ГУ Держегокадастру у Чернігівській області, і скасовано запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7420387500:08:000:0506.

Це рішення апеляційного суду у грудні 2016 року було виконане, проте постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року за касаційною скаргою ОСОБА_1 скасовано із залишенням в силі рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 вересня 2016 року (про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 ).

Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про поворот виконання рішення у справі № 728/1554/16-ц.

У зв`язку з наведеним, позивач 21 серпня 2019 року звернувся до Центру надання адміністративних послуг Бахмацької райдержадміністрації із заявою про відновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасованого запису про державну реєстрацію свого права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7420387500:08:000:0506.

Проте, 09 вересня 2019 року отримав відповідь про неможливість поновлення його прав у такий спосіб з огляду на відсутність у Реєстрі відомостей про земельну ділянку з названим номером.

З листа ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 12 серпня 2019 року позивач дізнався, що земельна ділянка з кадастровим номер 7420387500:08:000:0506 поділена на 13 ділянок, які виділено громадянам, в тому числі й ОСОБА_2 , якому наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 27 листопада 2017 року № 25-17615/14-17-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність був затверджений проект землеустрою та надана у власність земельна ділянка площею 2,0000 га на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, з кадастровим номером 7420387500:08:000:0568 для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вищевказаного наказу 08 грудня 2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 7420387500:08:000:0568, а 20 червня 2018 року за ТОВ Ланагропрод зареєстровано право оренди цієї ділянки строком на 7 років.

Разом з тим, право позивача на оренду земельної ділянки загальною площею 25,4960 га з кадастровим номером 7420387500:08:000:0506 не припинилося, а тому наказ ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області від 27 листопада 2017 року № 25-17615/14-17-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність порушує його право як орендаря на володіння та користування цією ділянкою.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 23 липня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 27 листопада 2017 року № 25-17615/14-17-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність .

Скасовано у Державному земельному кадастрі України державну реєстрацію та кадастровий номер 7420387500:08:000:0568 земельної ділянки площею 2,0000 га, яка розташована на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис державного реєстратора Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області № 23898614, вчинений 08 грудня 2017 року про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 7420387500:08:000:0568), розташовану на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.

Стягнено з ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору по 1 152,60 грн з кожного та в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу та витрат, пов`язаних з явкою до суду по 4 924,90 грн з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після скасування постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року судового рішення, на підставі якого відбулося втручання у право позивача, його порушене право оренди на земельну ділянку площею 25,496 га підлягає відновленню.

Поділ земельної ділянки у розмірі 25,4960 га, наданої позивачу в оренду, на різні земельні ділянки не може бути перешкодою для захисту прав останнього, оскільки формування земельних ділянок, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права користування у визначений цивільним законодавством спосіб.

За відсутності аналогічних земельних ділянок на території Рубанської сільської ради та з огляду на неможливість відновити порушене право шляхом повороту виконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що іншим способом, ніж шляхом оскарження та скасування чинності заходів щодо поділу земельної ділянки, порушене право оренди позивача захистити та відновити неможливо і обраний позивачем спосіб захисту є належним.

Відновлення порушеного права позивача, шляхом задоволення вищевказаних вимог не позбавлятиме ОСОБА_2 передбаченого законом права на отримання у власність іншої земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з іншим кадастровим номером.

Відмовляючи у задоволенні вимог про скасування запису про державну реєстрацію права оренди ТОВ Ланагропрод , суд виходив з того, що оспорюване позивачем рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди терміном на 7 років земельної ділянки впливає на права та інтереси ТОВ Ланагропрод як орендатора, проте ОСОБА_1 не заявляв клопотання про залучення його як співвідповідача, а отже позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 23 липня 2020 року скасовано.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу та скасування записів про державну реєстрацію прав на земельну ділянку.

Компенсовано ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 4 610, 40 грн в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки площею 25,4960 га, наданої позивачу для ведення фермерського господарства, останнім у 2018 році засновано Фермерське господарство Давидок (далі - ФГ Давидок ), а тому з дня державної реєстрації фермерського господарства, останнє набуло прав та обов`язків землекористувача. Тобто, належним суб`єктом звернення за вимогами, які є предметом розгляду у цій справі, є саме це господарство, а не ОСОБА_1 .

Разом із тим, звертаючись до суду із указаним позовом, позивач посилався на порушення його прав як фізичної особи, не вказуючи про існування фермерського господарства та не зазначаючи останнє позивачем у справі. Крім того, ОСОБА_1 у позовній заяві не вказує, що діє в інтересах юридичної особи - ФГ Давидок , засновником якого він є.

Діяльність ФГ Давидок на момент звернення до суду у грудні 2019 року не припинилася, а позивач - фізична особа не довів наявність порушеного права, яке підлягає захисту.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погодився з висновками апеляційного суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд формально послався на приписи статей 1, 5, 7, 8, 12, 14, 19 Закону України Про фермерське господарство та не врахував правові позиції Великої Палати Верховного Суду стосовно наявності підстав заміни орендаря у договорі оренди земельної ділянки, на підставі вказаних норм Закону, не дав мотивовану оцінку фактичним обставинам справи та основним доводам позивача, а саме, що у даній справі право оренди на спірну земельну ділянку виникло у ОСОБА_1 22 лютого 2016 року. Згідно рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 07 листопада 2016 року у справі № 728/1554/16 договір оренди земельної ділянки був визнаний недійсним, тобто ОСОБА_1 був позбавлений права оренди вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 7420387500:08:000:0506, а ФГ Давидок було створено лише 09 серпня 2018 року, тобто очевидно, що не для ведення фермерського господарства на неіснуючій з 2016 року земельній ділянці з кадастровим номером 7420387500:08:000:0506, а на інших, переданих ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області 04 березня 2016 року в оренду ОСОБА_1 семи земельних ділянках.

Оскільки на момент створення фермерського господарства ОСОБА_1 вже був позбавлений права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7420387500:08:000:0506, то у даному випадку, перехід права користування земельною ділянкою від фізичної особи до створеного ним фермерського господарства не відбувся.

Для переходу відповідних правомочностей та юридичних обов`язків щодо використання земельної ділянки до фермерського господарства, необхідною умовою є їх існування у ОСОБА_1 на дату реєстрації фермерського господарства.

У даному випадку, ФГ Давидок не має жодного належного та достатнього доказу на підтвердження його права на земельну ділянку з кадастровим номером 7420387500:08:000:0506.

Лише після припинення прав інших осіб на земельну ділянку та фактичного поновлення права ОСОБА_1 згідно чинного на даний час договору оренди земельної ділянки, укладеного між ним та ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, постане питання можливості переходу права на її використання ФГ Давидок чи іншим фермерським господарством, яке буде створено для забезпечення її цільового використання.

Апеляційний суд не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17, від 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17, за змістом яких заміна орендаря в договорі оренди земельної ділянки може відбутись тільки у діючому договорі оренди.

У даному випадку, на дату реєстрації ФГ Давидок (09 серпня 2018 року) договір оренди земельної ділянки від 04 березня 2016 року був визнаний недійсним з моменту його укладення на підставі рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 07 листопада 2016 року у справі № 728/1554/16, а земельна ділянка з кадастровим номером 7420387500:08:000:0506, передана в оренду ОСОБА_1 згідно договору від 04 березня 2016 року не існувала і не існує на даний час, оскільки у 2017 році вона була поділена на 13 окремих земельних ділянок.

Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу № 357/1180/17, у постанові від 12 травня 2020 року відступила від власного правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15 щодо юрисдикції спорів за участю фермерського господарства та визначила, що спори, пов`язані з наданням в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства його засновнику і подальшого передання цієї ділянки у користування фермерського господарства, з огляду на суб`єктний склад сторін та характер спірних правовідносин, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства (пункти 44-46 постанови), оскільки саме на фізичну особу - орендаря земельної ділянки поширюються усі правові наслідки постановленого у справі рішення.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18 та від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, які апеляційний суд не врахував під час вирішення даного спору.

Крім того, у касаційній скарзі заявник посилається на відсутність правових позицій Верховного Суду стосовно можливості (наявності підстав) заміни орендаря у договорі оренди земельної ділянки у даних, конкретних обставинах відповідно до приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство , що є підставою для касаційного оскарження рішення на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2021 року ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із Бахмацького районного суду Чернігівської області

Справа надійшла до Верховного Суду у лютому 2021 року.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що 08 грудня 2015 року до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель резерву на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області звернувся ОСОБА_2 (а. с. 49, т. 1).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 15 січня 2016 року № 25-420/14-16-сг Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , було надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області (а. с. 50, т. 1).

02 лютого 2016 року до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 7 років, орієнтовною площею 29 га, в тому числі, ріллі 29 га для ведення фермерського господарства із земель державної власності Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області звернувся ОСОБА_1 (а. с. 51, т. 1).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 08 лютого 2016 року № 25-1692/14-16-сг Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 7 років, розташованої на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області (а. с. 52, т. 1).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 22 лютого 2016 року № 25-2511/14-16-сг Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки , затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з кадастровим номером 7420387500:08:000:0506, площею 25,4960 га, для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області (а. с. 53, т. 1).

04 березня 2016 року між ОСОБА_1 і ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області укладено договір оренди землі, за умовами якого ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області надало, а ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 25,4960 га (ріллю), кадастровий номер 7420387500:08:000:0506, що знаходиться на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області. У договорі зазначено, що орендар щомісячно має сплачувати орендодавцю орендну плату у грошовій формі безготівково в розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки землі та що договір укладено на 7 років (а. с. 11-12 т. 1).

У подальшому накази ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 08 лютого 2016 року, від 22 лютого 2016 року та укладений 04 березня 2016 року договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7420387500:08:000:0506, були предметом судового спору за позовом ОСОБА_3 до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 .

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 вересня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 07 листопада 2016 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 04 березня 2016 року між ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 25,4960 га (кадастровий номер 7420387500:08:000:0506), яка знаходиться на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області. Скасовано запис про державну реєстрацію права оренди на зазначену земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Після набрання рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 07 листопада 2016 року законної сили, земельна ділянка з кадастровим номером 7420387500:08:000:0506 поділена на земельні ділянки за результатами розроблених проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність у межах норм безоплатної приватизації й виділено 13 фізичним особам, в тому числі й відповідачу ОСОБА_2 .

Розробивши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про його затвердження.

На виконання даної норми наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 27 листопада 2017 року № 25-17615/14-17-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області; надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 7420387500:08:000:0568) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області (а. с. 25, т. 1).

Право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7420387500:08:000:0568 зареєстровано за ОСОБА_2 08 грудня 2017 року, номер запису про право власності 23898614 (а. с. 27 т. 1).

На підставі договору оренди землі від 02 квітня 2018 року № 24/2018-р земельна ділянка передана в оренду ФГ Ланагропрод , правонаступником якого є ТОВ Ланагропрод терміном на 7 років; номер запису про право оренди - 26759621; дата, час державної реєстрації - 20 червня 2018 року (а. с. 27 т. 1).

Постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 07 листопада 2016 року, а рішення Бахмацького районного суд Чернігівської області від 21 вересня 2016 року залишено без змін (а. с. 16-18 т. 1).

З метою захисту порушених прав, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в порядку статті 444 ЦПК України про поворот виконання рішення суду, проте, ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2019 року у задоволенні вказаної заяви було відмовлено (а. с. 19-21 т. 1).

Листом від 12 серпня 2019 № 29-25-0.2-4525/2-19 ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області повідомило, що земельна ділянка з кадастровим номером 7420387500:08:000:0506 була поділена на земельні ділянки за результатами розроблених проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, в тому числі і ОСОБА_2 (а. с. 24 т. 1).

За повідомленням Бахмацької райдержадміністрації Чернігівської області від 09 вересня 2019 року згідно з даними Державного земельного кадастру України відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 7420387500:08:000:0506 відсутні, тому зареєструвати право оренди на цю ділянку державний реєстратор не має можливості (а. с. т. 22).

Згідно з відповіддю ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 24 лютого 2020 року № 29-25-0.6-1014/2-20 на території Рубанської сільської ради Бахмацького району відсутні вільні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 25,4960 га, аналогічні земельній ділянці з кадастровим номером 7420387500:08:000:0506 (а. с. 110 - 111 т. 1).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2 , 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення - без змін з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦПК України).

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Поданий ОСОБА_1 позов спрямований на захист його порушеного права користування (оренди) земельною ділянкою, наданою йому для ведення фермерського господарства строком на 7 років.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на порушення його прав саме як фізичної особи, проте не вказував про існування фермерського господарства та не зазначав останнє позивачем у справі.

Статтею 1 Закону України Про фермерське господарство визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Статтею 8 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

За змістом статті 12 Закону України Про фермерське господарство земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

Системний аналіз вимог статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство дає підстави для висновку, що після укладення договору оренди земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася.

Такі ж за змістом висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц (провадження № 14-157цс18) та від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Аналогічний правовий висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 676/1668/16-ц (провадження № 61-867св20).

Після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Вказана правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 (провадження № 12-205гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18) зроблено висновок, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також у спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

У справі, яка переглядається встановлено, що за договором оренди, укладеним 04 березня 2016 року між ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 , останній отримав у строкове платне користування спірну земельну ділянку на строк 7 років для ведення фермерського господарства.

09 серпня 2018 року позивач заснував ФГ Давидок .

Установивши наведені обставини, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що з дня державної реєстрації фермерське господарство набуло прав та обов`язків землекористувачащодо земельної ділянки, переданої для ведення фермерського господарства, а отже стало суб`єктом спірних правовідносин, замінивши ОСОБА_1 як фізичну особу, який звернувся до суду за захистом права користування вказаною земельною ділянкою вже після заснування фермерського господарства.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказував на порушення його права, як фізичної особи, не зазначаючи ФГ Давидок позивачем по справі та відповідно не посилаючись у позовній заяві, що він діє в інтересах юридичної особи, засновником якої він є.

Оскільки діяльність ФГ Давидок не припинилась, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про те, що позивач - фізична особа ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, не надав доказів про наявність у нього як фізичної особи порушеного права, яке підлягає судовому захисту.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги, що на час створення фермерського господарства він вже був позбавлений права оренди земельної ділянки , тому перехід права користування вказаною земельною ділянкою від фізичної особи до створеного ним фермерського господарства не відбувся, та вважає такі аргументи необґрунтованими, оскільки постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року скасовано рішення апеляційного суду Чернігівської області від 07 листопада 2016 року та залишено в силі рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 вересня 2016 року, яким відмовлено у задоволенні позову щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства від 04 березня 2016 року, укладеного між ним та ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області. Тобто Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання договору оренди земельної ділянки, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 , недійсним.

Таким чином, укладений між ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 договір оренди поновив свою дію, а отже фермерське господарство з моменту свого створення замінило ОСОБА_1 у вказаних правовідносинах.

Крім того, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка у силу свого правового режиму є такою, що підлягає використанню виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Оскільки діяльність ФГ Давидок не припинилась, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду, що позивач - фізична особа ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом, не надав доказів про наявність у нього як фізичної особи порушеного права, яке підлягає судовому захисту.

Таких же висновків в аналогічних справах за позовом ОСОБА_1 дійшов Верховний Суд у постановах від 08 вересня 2021 року у справі № 728/2558/19 (провадження № 61-18853св20) та у справі № 728/1983/19 (провадження № 61-745св21), від 23 вересня 2021 року у справі № 728/2557/19 (провадження № 61-2132св21) від 23 вересня 2021 року у справі № 728/2552/19 (провадження № 61-19558св20).

Крім наведеного, Верховний Суд звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 927/79/19 (провадження № 12-21гс20) викладено висновки щодо майнових прав фермерського господарства.

Так, відповідно до частини другої статті 20 Закону України Про фермерське господарство майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у статуті термін.

З наведених норм права вбачається, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках, наданих їм в оренду для ведення фермерського господарства.

При цьому фермерське господарство створюється після набуття громадянином, який виявив бажання створити фермерське господарство, права користування земельною ділянкою.

Землі фермерського господарства складаються, у тому числі із земельних ділянок, що використовується ним на умовах оренди.

Право користування такими земельними ділянками зазначається в його статуті, який має містити відомості про земельну ділянку, а також термін, на який передається це майнове право (пункти 6.8 - 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 927/79/19 (провадження № 12-21гс20)).

У постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц (провадження № 14-6цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що згідно з вимогами статей 7, 12 Про фермерське господарство , статей 116, 118, 121, 123, 124 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додаткові ділянки громадяни або фермерське господарство можуть отримати на конкурсних засадах через участь у торгах.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі

№ 357/1180/17 (провадження № 14-508цс19), від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц (провадження № 14?83цс19), від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18 (провадження № 14-109цс19), від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19), оскільки установлені у цих справах обставини, які формують зміст правовідносин є іншими у порівнянні зі справою, яка переглядається.

За установлених у цих справах обставин, спірні ділянки передавались орендарю як фізичній особі в оренду для створення фермерського господарства вже після раніше створеного фермерського господарства, яке в свою чергу не могло набути права користування цими ділянками від члена та керівника вже діючого фермерського господарства. У цих справах суди виходили з того, що на момент прийняття наказів про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду і подальше укладення відповідних договорів оренди фермерське господарство вже було створено та існувало як юридична особа, тому немає підстав вважати, що спірні земельні ділянки виділялися для того ж фермерського господарства. Спірні земельні ділянки надавались фізичним особам для створення нового фермерського господарства.

На відміну від установлених у вказаних справах обставин, у справі, яка переглядається спірна земельна ділянка виділялась та передавалась в оренду позивачу саме для створення фермерського господарства, яке він заснував з цією метою - ФГ Давидок , та яке, в свою чергу, з дня державної реєстрації набуло прав та обов`язків землекористувача щодо цієї земельної ділянки, а отже стало суб`єктом спірних правовідносин, замінивши ОСОБА_1 як фізичну особу.

Висновки апеляційного суду у даній справі, з урахуванням установлених у ній обставин відповідають висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16 (провадження № 14-5цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16 (провадження № 14?262цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14 (провадження № 14-282цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17 (провадження № 14-520цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17 (провадження № 14-495цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16 (провадження № 14-407цс18), на неврахування яких, крім іншого безпідставно посилається заявник у касаційній скарзі.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року (справа

№ 357/1180/17, провадження № 14-508цс19) відступила від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц (провадження № 14?157 цс 18), який зводиться до того, що спори, пов`язані з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки існуючому фермерському господарству шляхом надання в оренду додаткової земельної ділянки для ведення фермерського господарства його засновнику і подальшого передання цієї ділянки у користування фермерського господарства, мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Вказаний висновок, від якого відступила Велика Палата Верховного Суду міститься у пункті 48 вказаної постанови, проте його зміст та підстави, які стали причиною для відступу, не впливають на правильність вирішення справи, яка переглядається та не спростовують висновків апеляційного суду у ній, з урахуванням установлених фактичних обставин.

У даному випадку апеляційний суд обґрунтовано врахував, що за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Такий висновок міститься у пунктах 35, 47 наведеної постанови Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц (провадження № 14?157цс18), від якого Велика Палата Верховного Суду не відступала, та аналогічного висновку Велика Палата Верховного Судудійшла у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).

Інші доводи касаційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди заявника з наданою апеляційним судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, в тому контексті, який на думку заявника свідчить про наявність підстав для захисту його права користування (оренди) земельною ділянкою, наданою йому для ведення фермерського господарства.

Проте ці аргументи були перевірені апеляційним судом і з урахуванням установлених обставин спростовані під час розгляду справи.

В силу вимог статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може вдаватись до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вирішує питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану рішення суду апеляційної - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

А. А. Калараш