Постанова

від 10.12.2020 по справі 728/2554/19

НЕ ВКАЗАНО

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

10 грудня 2020 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/2554/19

Головуючий у першій інстанції - Лобода Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1116/20

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Скрипки А.А.

суддів: Губар В.С., Онищенко О.І.

секретар: Поклад Д.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_2

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю »Ланагропрод»

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області у складі судді Лободи Н.В. від 23 липня 2020 року, місце ухвалення рішення м.Бахмач, дата складання повного тексту рішення 30 липня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу та скасування записів про державну реєстрацію прав на земельну ділянку, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю »Ланагропрод» ,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу та скасування записів про державну реєстрацію прав на земельну ділянку, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю »Ланагропрод» . У вимогах заявленого позову ОСОБА_1 просив: визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 27.11.2017 року №25-17615/14-17-сг »Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» ; скасувати в Державному земельному кадастрі України державну реєстрацію та кадастровий номер 7420387500:08:000:0568 земельної ділянки площею 2,0000 га, яка розташована на території Рубанської сільської ради Бахмацького району; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис державного реєстратора Бахмацької районної державної адміністрації №23898614, зроблений 08.12.2017 року о 14:11:18 про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 7420387500:08:000:0568), розташовану на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис державного реєстратора Бахмацької районної державної адміністрації №26759621, зроблений 20.06.2018 року о 08:53:10 про реєстрацію права оренди терміном на 7 років земельної ділянки площею 2,0000 га (кадастровий номер 7420387500:08:000:0568) за Фермерським господарством »Ланагропрод» . В обгрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 зазначав, що 22.02.2016 року Головним управлінням Держгеокадастру в Чернігівській області було видано наказ №25-2511/14-16-сг ''Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки'' , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, та передано в оренду земельну ділянку площею 25,4960 га (кадастровий номер 7420387500:08:000:0506) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення строком на 7 років. На виконання наказу від 22.02.2016 року №25-2511/14-16-сг між Головним управлінням Держгеокадастру в Чернігівській області та ОСОБА_1 04.03.2016 року було укладено договір оренди землі. Рішенням Бахмацького районного суду від 21.09.2016 року у справі №728/1554/16-ц було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі, скасування записів про державну реєстрацію земельної ділянки та визнання незаконними (недійсними) наказів. Вказане рішення суду першої інстанції від 21.09.2016 року було скасовано рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 07.11.2016 року, а позов - частково задоволено. У грудні 2016 року рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 07.11.2016 року було виконано, ОСОБА_1 був позбавлений права на оренду земельної ділянки площею 25,4960 га. В подальшому, постановою Верховного Суду від 15.05.2019 року касаційна скарга ОСОБА_1 була задоволена, рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 07.11.2016 року було скасовано, а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21.09.2016 року про відмову у задоволенні позову залишено без змін. Позивач вказує, що відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасованого запису №14233275 виявилось неможливим, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 7420387500:08:000:0506 була поділена на 13 земельних ділянок, за результатами розроблених проектів землеустрою про відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам, серед яких є ОСОБА_2 . На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 27.11.2017 року №25-17615/14-17-сг »Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» , 08.12.2017 року була проведена державна реєстрація права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0000 га, з кадастровим номером 7420387500:08:000:0568, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис №23898614. На підставі договору оренди землі від 02.04.2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ »Ланагропрод» , 20.06.2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис за №26759621 про реєстрацію права оренди терміном на 7 років земельної ділянки площею 2,0000 га. Позивач вказує, що оскільки його право на оренду земельної ділянки загальною площею 25,4960 га, розташовану на території Рубанської сільської ради Бахмацького району, не припинилось, то наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 27.11.2017 року №25-17615/14-17-сг »Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» порушує пріоритетне право орендаря на володіння та користування вказаною земельною ділянкою. ОСОБА_1 зазначає, що для відновлення його права, яке існувало до порушення, тобто, повернення до стану, який існував на момент вчинення дії, якою порушено право (ухвалення Апеляційним судом Чернігівської області 07.11.2016 року рішення у справі №728/1554/16-ц), необхідно визнати недійсними прийняті після вказаної дати органом державної влади акти та скасувати вчинені на підставі цих актів записи про державну реєстрацію прав, які стосуються земельної ділянки площею 25,4960 га, розташованої на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області. .

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 23.07.2020 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу та скасування записів про державну реєстрацію прав на земельну ділянку, задоволено частково. Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 27.11.2017 року № 25-17615/14-17-сг »Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» ; скасовано у Державному земельному кадастрі України державну реєстрацію та кадастровий номер 7420387500:08:000:0568 земельної ділянки площею 2,0000 га, яка розташована на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області; скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис державного реєстратора Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області №23898614, зроблений 08.12.2017 о 14:11:18 про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 7420387500:08:000:0568), розташовану на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області. У задоволенні іншої частини вимог-відмовлено. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, по 1 152 грн. 60 коп. з кожного та в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу та витрат, пов`язаних з явкою до суду по 4 924 грн. 90 коп. з кожного.

Рішення суду першої інстанції від 23.07.2020 року мотивовано тим, що з врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи та досліджених доказів, приймаючи до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі №367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18), за відсутності аналогічних земельних ділянок на території Рубанської сільської ради та з огляду на неможливість відновити порушене право позивача шляхом повороту виконання рішення суду, іншим способом, ніж шляхом оскарження та скасування чинності заходів щодо поділу земельної ділянки, порушене право оренди позивача захистити та відновити неможливо, і обраний позивачем спосіб захисту передбачений цивільним законодавством. Встановлені в судовому засіданні обставини у своїй сукупності свідчать про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання недійсним наказу, згідно з яким було затверджено документацію із землеустрою, скасування державної реєстрації та кадастрового номеру земельної ділянки, а також скасування запису державного реєстратора про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку. При цьому, суд дійшов висновку, що відновлення порушеного права позивача шляхом задоволення вищевказаних позовних вимог не позбавлятиме ОСОБА_2 передбаченого законом права на отримання у власність іншої земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права оренди Товариство з обмеженою відповідальністю »Ланагропрод» , оскільки не дивлячись на те, що скасування впливатиме на права та обов`язки товариства, як орендаря, воно було визначене позивачем, як третя особа, а не відповідач, і клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю ''Ланагропрод'' до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_1 не заявляв.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 23.07.2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 вказують, що рішення суду першої інстанції від 23.07.2020 року є необґрунтованим та незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального права та неправильним застосуванням норм процесуального права. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що позбавлення його права власності (фундаментального права), яке включає тріаду правомочностей (право володіння, право користування та право розпорядження), здійснено для відновлення права оренди (тобто, лише користування); суд першої інстанції порушив статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 13,41 Конституції України; неправильно застосував статтю 152 Земельного кодексу України, статті 4,5,15,16 Цивільного кодексу України; не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 05.06.2018 року у справі №338/180/17 та в постанові від 29.05.2019 року у справі №367/2022/15-ц, оскільки право оренди (користування) ОСОБА_1 є нерівнозначним праву власності ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стверджують, що вказане позбавлення права власності порушує принципи справедливої рівноваги та співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про фактичне скасування права власності ОСОБА_2 , не навів жодної норми матеріального права, якою передбачено підстави для позбавлення права власності позивача. Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 23.07.2020 року не навів жодних підстав неправомірності, незаконності (на дату прийняття) наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 27.11.2017 року №25-17615/14-17-сг »Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» , що свідчить про законність прийняття зазначеного наказу, і вчинення на підставі нього відповідних реєстраційних дій та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стверджують, що поновлення права оренди ОСОБА_1 можливе без втручання в право власності відповідача шляхом визнання права оренди земельних ділянок, що утворилися при поділі початкової земельної ділянки, без позбавлення ОСОБА_2 правомірно набутого права власності на земельну ділянку площею 2,00 га. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 вказують, що фактичне скасування у Державному земельному кадастрі України кадастрового номеру 7420387500:08:000:0568 земельної ділянки площею 2,00 га на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, автоматично не поновить право оренди ОСОБА_1 , що суперечить принципам ефективності захисту порушеного права в суді. Доводи апеляційної скарги зазначають, що невірне обрання ОСОБА_1 способу захисту свого права оренди призвело до ухвалення рішення, яке за своєю суттю не відновлює порушене право ОСОБА_1 , фактично позбавляючи при цьому законно набутого права власності ОСОБА_2 .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 23.07.2020 року - без змін. При цьому, ОСОБА_1 вказує, що, незважаючи на те, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області вважало рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 07.11.2016 року у справі №728/1554/16-ц незаконним, і що остаточне рішення у вказаній справі не було прийнято, тобто, існував спір щодо земельної ділянки площею 25,4960 га, за рішенням Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у листопаді 2017 року вказана земельна ділянка безпідставно була поділена на 13 земельних ділянок, і передана у власність для ведення особистого селянського господарства працівниками та іншим пов`язаним з ТОВ ''Ланагропрод'' особам. У червні 2018 року всі 13 власників земельних ділянок, в тому числі, і ОСОБА_2 , передали їх в довгострокову оренду ТОВ ''Ланагропрод'' . У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що у даній справі фактично вирішується питання про поворот виконання рішення апеляційного суду шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення права позивача. ОСОБА_1 вказує, що вимоги заявленого ним позову не ґрунтуються на наявності порушень в діях органу публічної влади при ухваленні рішення про передачу земельної ділянку у власність, у зв`язку з чим посилання відповідача на висновок Європейського Суду з прав людини, зроблений у рішенні від 24.06.2003 року у справі ''Стретч проти Сполученого Королівства'' , про те, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, не може бути застосовано до даних правовідносин. Також ОСОБА_1 зазначає, що у спірних правовідносинах ОСОБА_2 став набувачем майна у зв`язку із порушеннями прав іншої особи (попереднього набувача), тобто, у ОСОБА_2 виникло право власності внаслідок непослідовних дій держави, після виникнення права на майно у позивача.

В судовому засіданні апеляційного суду представник Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області - Шелест С.Ю. вважав подану апеляційну скаргу обґрунтованою, та просив скасувати рішення суду першої інстанції від 23.07.2020 року, відмовивши у задоволенні вимог заявленого позову.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю »Ланагропрод» , належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи (а.с.21-23, том 2), не з`явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 08.12.2015 року до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель резерву на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області звернувся ОСОБА_2 (а.с.49, том 1).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 15.01.2016 року № 25-420/14-16-сг »Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» , було надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області (а.с.50, том 1).

02.02.2016 року до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 7 років, орієнтовною площею 29 га, в тому числі, ріллі 29 га для ведення фермерського господарства із земель державної власності Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області звернувся ОСОБА_1 (а.с.51, том 1).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 08.02.2016 року №25-1692/14-16-сг ''Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою'' , надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 7 років, розташованої на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області (а.с.52, том 1).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 22.02.2016 року №25-2511/14-16-сг ''Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки'' , затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з кадастровим номером 7420387500:08:000:0506, площею 25,4960 га, для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області (а.с.53, том 1).

04.03.2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 було передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 7420387500:08:000:0506, площею 25,4960 га, в тому числі, рілля - 25,4960 га, на строк 7 років (а.с.11-12, том 1).

В подальшому, зазначені накази Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №25-1692/14-16-сг від 08.02.2016 року, №25-2511/14-16-сг від 22.02.2016 року, а також укладений 04.03.2016 року договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7420387500:08:000:0506, були предметом судового спору у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 . А саме, рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 07.11.2016 року було скасовано рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21.09.2016 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , яким визнано недійсним договір оренди землі, укладений 04.03.2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 25,4960 га, з кадастровим номером 7420387500:08:000:0506, яка знаходиться на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, при цьому, було скасовано запис № 14233275 про державну реєстрацію права оренди на зазначену земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Приймаючи до уваги набрання законної сили рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 07.11.2016 року, необхідно зазначити, що було припинено право оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7420387500:08:000:0506. В подальшому, вказана земельна ділянка була поділена на земельні ділянки за результатами розроблених проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, в межах норм безоплатної приватизації, в тому числі, і ОСОБА_2 отримав у власність частину спірної земельної ділянки розміром 2,00 га, з кадастровим номером 7420387500:08:000:0568.

Розробивши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про його затвердження.

Відповідно до положень ч.9 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

На виконання даної норми наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 27.11.2017 року №25-17615/14-17-сг ''Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність'' , затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області; надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 7420387500:08:000:0568) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області (а.с.25, том 1).

Право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7420387500:08:000:0568 зареєстровано за ОСОБА_2 08.12.2017 року о 14:11:18, номер запису про право власності: 23898614 (а.с.27, том 1).

Постановою Верховного Суду від 15.05.2019 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 07.11.2016 року, а рішення Бахмацького районного суд Чернігівської області від 21.09.2016 року залишено без змін (а.с.16-18, том 1).

З метою захисту порушених прав, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в порядку статті 444 ЦПК України про поворот виконання рішення суду, проте, ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05.08.2019 року у задоволенні вказаної заяви було відмовлено (а.с.19-21, том 1).

Вважаючи порушеним своє право на оренду земельної ділянки, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, зазначаючи, що обраний ним спосіб захисту є ефективним.

Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_1 за захистом порушеного права він звернувся, як фізична особа, з підстав порушення його прав на користування (оренду) земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, яка йому була передана в оренду для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком на 7 років, розташованої на території Рубанської сільської ради Бахмацького району.

Статтею 1 Закону України »Про фермерське господарство» встановлено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 статті 5, ч.1 статті 7 Закону України »Про фермерське господарство» , право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону України »Про фермерське господарство» ).

За даних обставин, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва, як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності, в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому, можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка, в силу свого правового режиму, є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01.04.2020 року у справі номер 320/5724/17 (провадження №14-385цс19).

З аналізу положень статей: 1,5,7,8 Закону №937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Верховний Суд України, застосовуючи приписи статей: 9,11,14,16,17,18 Закону України »Про селянське (фермерське) господарство» №2009-XII, який був чинним до 29.07.2003 року, та статей: 1,5,7,8,12 Закону №937-IV, який набрав чинності 29.07.2003 року, вважав, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі, на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась (ухвали Верховного Суду України від 24.10.2007 року у справі №6-20859св07, від 10.10.2007 року у справі №6-14879св07, від 30.01.2008 року у справі №6-20275св07).

Дана практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря і переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13.03.2018 року у справі №348/992/16-ц, від 20.06.2018 року у справі №317/2520/15-ц, від 22.08.2018 року у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 року у справі №272/1652/14-ц, від 12.12.2018 року у справі №704/29/17-ц, від 16.01.2019 року у справі №695/1275/17 та у справі №483/1863/17, від 27.03.2019 року у справі №574/381/17-ц, від 03.04.2019 року у справі №628/776/18).

Як вже зазначалось, Велика Палата Верховного Суду в своїх висновках вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство, як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №615/2197/15-ц, провадження № 14-533цс18).

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 08.02.2026 року №25-1692/14-16-сг (а.с.52, том 1), надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 7 років, розташованої на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області ''Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки'' від 22.02.2016 року №25-2511/14-16-сг, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 7420387500:08:000:0506, площею 25,4960 га, в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, строком на 7 років (а.с.53, том 1). На виконання вказаного наказу, 04.03.2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 було передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 7420387500:08:000:0506, площею 25,4960 га, строком на 7 років (а.с.11-12, том 1), та 14.04.2016 року в Державному реєстрі речових прав зареєстровано право оренди (а.с.15, том 1).

Після отримання громадянином-засновником зазначеного договору оренди та його державної реєстрації, позивачем засновано Фермерське господарство »Давидок» , яке зареєстровано, як юридична особа.

Таким чином, у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації Фермерського господарства, воно набуло права та обов`язки землекористувача (близький за змістом правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі №348/992/16-ц, провадження №14-5цс18, від 13.06.2018 року у справі № 474/100/16-ц, провадження №14-161цс18, від 12.12.2018 року у справі № 704/26/17-ц, провадження №14-495цс18, від 13.02.2019 року у справі № 666/1188/16-ц, провадження №14-629цс18.

Як було вказано, з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) виникають відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки цим господарством. Такі правомочності набувають сталого юридичного зв`язку саме з фермерським господарством, стають частиною його майна.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказує на порушення його прав, як фізичної особи, не зазначаючи при цьому Фермерське господарство »Давидок» позивачем по справі, та, відповідно, не посилається у позовній заяві, що діє в інтересах юридичної особи, засновником якої він є, юридичні обов`язки якої щодо використання земельної ділянки припинені внаслідок розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди, скасування запису про державну реєстрацію права оренди, визнання незаконними наказів про надання дозволу на розроблення та затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки, зобов`язання скасування записів про державну реєстрацію.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 07.11.2016 року було скасовано рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21.09.2016 у справі №728/1554/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі, скасування записів про державну реєстрацію земельної ділянки та визнання незаконними (недійсними) наказів, та визнано недійсним вищевказаний договір оренди від 04.03.2016 року, і скасовано запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7420387500:08:000:0506.

Дане судове рішення у грудні 2016 року було виконано, проте, відповідно до постанови Верховного Суду від 15.05.2019 року за касаційною скаргою ОСОБА_1 - скасовано, а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21.09.2016 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 - залишено без змін.

Відповідно до ч.1 статті 4 ЦПК України, ч.1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України регламентовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло, як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Відповідно, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За положеннями процесуального законодавства, захисту в суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а і охоронюваний законом інтерес.

Вирішуючи спір по суті, суд має встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити, чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав, і відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

З врахуванням вказаних норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Частиною 4 статті 1 Закону України »Про фермерське господарство» визначено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації, зокрема, як юридична особа. Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа (ч.1 статті 4 Закону України »Про фермерське господарство» ).

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За даних обставин, оскільки діяльність Фермерського господарства »Давидок» на момент звернення до суду, а саме, 06.12.2019 року, не припинилась, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.27, том 2), позивачем - фізичною особою не доведено наявність порушеного права, яке підлягає захисту.

Таким чином, законодавством передбачено одержання земельної ділянки, як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності фермерського господарства, як юридичної особи. Крім того, закон не передбачає права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в оренду для ведення фермерського господарства, без створення фермерського господарства.

Після укладення договору оренди землі від 04.03.2016 року між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, сторони погодили, як конкретну земельну ділянку, так і всі інші умови договору. За даних обставин, з цього моменту виникають договірні відносини, на підставі яких 14.04.2016 року в Державному реєстрі речових прав зареєстровано право оренди.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України »Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У даних правовідносинах Закон України »Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом.

По справі встановлено, що між ОСОБА_1 і Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області укладено договір оренди земельної ділянки, з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону України »Про фермерське господарство» . Після державної реєстрації цього договору позивач створив фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа (а.с.27, том 2). Тобто, у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулась фактична заміна орендаря, і обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до Фермерського господарства »Давидок» , з дня його державної реєстрації.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їх спори щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі №348/992/16-ц, від 22.08.2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 21.11.2018 року у справі №272/1652/14-ц.

За змістом ч.1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних прав з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Враховуючи вищенаведене, висновки суду першої інстанції про порушення прав ОСОБА_1 , як фізичної особи, не узгоджуються з матеріалами справи, оскільки не враховано істотних ознак конкретної правової ситуації. За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку відносно того, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції від 23.07.2020 року, - скасуванню. При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу та скасування записів про державну реєстрацію прав на земельну ділянку.

Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 , зазначені у відзиві на апеляційну скаргу відносно того, що у даній справі фактично вирішується питання про поворот виконання рішення апеляційного суду, оскільки відповідно до п.3 ч.1, ч.9, ч.10 статті 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він відмовляє в позові повністю. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

Таким чином, поворот виконання рішення процесуально передбачено у тій справі, в якій скасовано відповідне рішення, а не у спосіб звернення до суду з новим позовом.

Інші заперечення, викладені у відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, а саме: що для відновлення порушених прав позивача єдиним законним та ефективним способом захисту є відновлення статусу земельної ділянки, який існував до порушення права, тобто, припинення прав інших осіб на земельну ділянку; що відновлення порушеного права можливе шляхом компенсації за рахунок надання в оренду рівноцінної земельної ділянки або відшкодування завданих збитків, оскільки вільної земельної ділянки площею 25,4960 га на території Рубанської сільської ради, яка могла б бути надана в оренду, фактично не існує; що суд не з`ясував її наявності; що діючий договір оренди землі від 04.03.2016 року не може бути підставою для надання позивачу поза чергою іншої аналогічної земельної ділянки; та, з врахуванням змін, внесених до Земельного кодексу України, в даний час суд не може зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області передати йому земельну ділянку в оренду в порушення вимог закону, тобто, без проведення земельних торгів, і на тих умовах, які передбачені в діючому договорі оренди, - не доводять обставин наявності порушеного права ОСОБА_1 , як фізичної особи.

Обговорюючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки, які зробив Європейський Суд з прав людини у справі »Проніна проти України» (Рішення Європейського Суду з прав людини від 18.07.2006 року). Зокрема, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до приписів ч.13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частинами 1,2 статті 141 ЦПК України регламентовано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 судом відмовлено, відсутні підстави для стягнення на його користь судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, витрат на професійну правничу допомогу, а також витрат, пов`язаних з явкою до суду, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції від 23.07.2020 року підлягає скасуванню також і в частині стягнення з відповідачів вказаних судових витрат на користь позивача.

У лютому 2020 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції заяву про приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження понесених ним судових витрат, в якій просив врахувати надані докази при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат, та стягнути з ОСОБА_1 на його користь понесені судові витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн. (а.с.89-90, том 1).

До вказаної заяви відповідачем ОСОБА_2 було додано: попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на загальну суму 3 000 грн. (а.с.91, том 1); договір №1-11/19 про надання правової допомоги від 24.12.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_2 доручає, а Адвокатське бюро »Власюка Віталія »Гросмейстер» приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі і на умовах, передбачених цим договором (а.с.92-93, том 1); Акт №1 від 29.01.2020 року про надану правничу (правову) допомогу за вказаним договором (а.с.94, том 1).

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, провадження №11-562ас18 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження оплати ОСОБА_2 витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, і у зв`язку з даними обставинами апеляційний суд вважає за необхідне відмовити у стягненні вказаних витрат на користь відповідача ОСОБА_2 .

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково, при цьому, рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 23.07.2020 року, - скасувати. За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу та скасування записів про державну реєстрацію прав на земельну ділянку.

Відповідно до ч.6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (Категорія 1), а також особою з інвалідністю 2 групи (а.с.253,254, том 1).

За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 4 610 (чотири тисячі шістсот десять) грн. 40 коп. в рахунок відшкодування документально підтверджених понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.235, том 1).

Керуючись статтями: 141, 367, 368, 374; п.4 ч.1 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 23 липня 2020 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу та скасування записів про державну реєстрацію прав на земельну ділянку.

Компенсувати ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 4 610 (чотири тисячі шістсот десять) грн. 40 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 15.12.2020 року.

Головуючий: Судді: