Рішення

від 30.07.2021 по справі 160/8448/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2021 року Справа № 160/8448/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМАШ КР" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2021 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш КР" на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік у розмірі 33 282, 15 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що відповідач на виконання вимог ст.20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 року №875 (далі Закон №875-ХІІ), як юридична особа, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, повинен був сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на цьому підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте ними. Проте, відповідач означені вимоги закону не виконав, тому позивач просить стягнути суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 33 282,15 грн. в судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

13.07.21 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМАШ КР" було надано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. Так, ТОВ "ТРАНСМАШ КР" заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні передбачено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук роботи для працевлаштування такого інваліда. Так, у 2020 році середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, які працювали на ТОВ "ТРАНСМАШ КР" склала 0 (нуль) осіб. В свою чергу, у відповідності до норм Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні ТОВ "ТРАНСМАШ КР" ще 01 березня 2019 року згідно наказу 2/1-К створило робоче місце для особи з інвалідністю та усіма доступними методами здійснювало пошук особи, для заняття даної вакансії, і в установленому законодавством порядку щомісячно з липня 2019 року по січень 2021 року (включно) подавало до держаної служби занятості форми №3-ПН згідно наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 р. №316 Про затвердження форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання . Проте протягом 2020 року жодна особа з інвалідністю не звернулась до ТОВ "ТРАНСМАШ КР" з приводу працевлаштування на підприємстві. Отже, ТОВ "ТРАНСМАШ КР" в повній мірі виконало вимоги чинного законодавства щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалвдгістю за 2020 рік.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМАШ КР" (код ЄДРПОУ 42586236) зареєстроване в якості юридичної особи, основним видом діяльності якої за КВЕД 30.20 являється виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу.

Позивач перебуває на обліку у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

24.02.2021 року на адресу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за вх. №1980 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМАШ КР" надійшов звіт за формою №10-ПОІ про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік.

За вищезазначеним звітом відповідача у 2020 році на підприємстві середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) за 2020 рік становить 14 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 0 (нуль) осіб; кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні становить 1 особу.

Відповідно наданого звіту за 2020 рік, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 66,6 тис. грн.

При цьому, рядку 6 Звіту форми №10-ПОІ відповідачем не було визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно з розрахунком суми позову, наданим позивачем, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМАШ КР" за невиконання нормативу працевлаштування 1 особи з обмеженими можливостями, має сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 33282,15 грн.

Оскільки, на переконання позивача, відповідачем не було забезпечено встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та не сплачено відповідні адміністративно-господарські санкції в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (далі - Закон № 875-ХІІ).

Положенням статті 17 Закону № 875-ХІІ визначено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю.

За змістом приписів ч.ч.1-3 статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною 5 статті 19 Закону №875-ХІІ передбачено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини 7 статті 19 Закону №875-ХІІ Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Дослідивши поданий відповідачем до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт за Формою №10-ПОІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2020 рік, суд, з урахуванням приписів ст.19 Закону №875-ХІІ, дійшов висновку, що відповідачем було вірно визначено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМАШ КР" за 2020 рік. Означене позивачем також не заперечувалося.

Частиною 3 статті 18 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, частинами 1, 4 статті 20 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, як, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 Господарського кодексу України (Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин).

Так, відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини 2 статті 218 Господарського кодексу України витікає, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

При цьому, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема: за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Отже, необхідним є встановлення обставин щодо вживання відповідачем залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у незабезпеченні середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Водночас, як зазначалося вище, згідно з частиною 3 статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону №875-ХІІ пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань здійснює Державна служба зайнятості.

Водночас, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для їх працевлаштування.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України Про зайнятість населення від 05 липня 2012 року №5067-VІ (далі - Закон №5067) роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання вимог пункту 4 частини 3 статті 50 Закону №5067 наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (далі Порядок - №316).

Відповідно до пунктів 3-6 розділу І Порядку №316 форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку.

Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна.

Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).

Отже, в контексті прийнятого Закону №5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Суд звертає увагу на те, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Так, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018р. у справі №806/1368/17, від 20.05.2019р. у справі №820/1889/17.

До обов`язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування інвалідів в силу приписів частини 3 статті 17, частини 1 статті 18, частин 2, 3 та 5 статті 19 Закону № 875-ХІІ фактично віднесено укладання трудового договору з інвалідом, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості (в силу статті 21 Кодексу законів про працю України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов`язку виконувати певну роботу, а у роботодавця обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці).

Верховний Суд розглядав справи з подібними правовідносинами (постанови від 07.02.2018р. у справі №П/811/693/17, від 02.05.2018р. у справі №804/8007/16, від 13.06.2018р. у справі №819/639/17, від 20.05.2019р. у справі №820/1889/17, від 19.12.2018р. у справі №812/1140/18) та зробив правовий висновок про те, що закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів. Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013 року.

В силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, наказом №2/1-К від 01.03.2019 року ТОВ ТРАНСМАШ КР було створено місце для працевлаштування 1 особи з інвалідністю за спеціальстю токар.

03.01.2020 року ТОВ "ТРАНСМАШ КР" подано звіт Форми №3-ПН (вид звітності первинна ) до Криворізького міськрайонного центру зайнятості про наявність у ТОВ "ТРАНСМАШ КР" вакансії токар безпосередньо для працевлаштування осіб з інвалідністю, який прийнято відповідною особою центру зайнятості 03.01.2020 року, про що свідчить її особистий підпис.

06.02.2020 року ТОВ "ТРАНСМАШ КР" подано звіт Форми №3-ПН (вид звітності первинна ) до Криворізького міськрайонного центру зайнятості про наявність у ТОВ "ТРАНСМАШ КР" вакансії токар 4р. безпосередньо для працевлаштування осіб з інвалідністю, який прийнято відповідною особою центру зайнятості 06.02.2020 р., про що свідчить її особистий підпис.

05.03.2020 року ТОВ "ТРАНСМАШ КР" подано звіт Форми №3-ПН (вид звітності первинна ) до Криворізького міськрайонного центру зайнятості про наявність у ТОВ "ТРАНСМАШ КР" вакансії токар 4р. безпосередньо для працевлаштування осіб з інвалідністю, який прийнято відповідною особою центру зайнятості 05.03.2020 р., про що свідчить її особистий підпис.

01.04.2020 року ТОВ "ТРАНСМАШ КР" подано звіт Форми №3-ПН (вид звітності первинна ) до Криворізького міськрайонного центру зайнятості про наявність у ТОВ "ТРАНСМАШ КР" вакансії токар 4р. безпосередньо для працевлаштування осіб з інвалідністю, який прийнято відповідною особою центру зайнятості 01.04.2020 р., про що свідчить її особистий підпис.

30.04.2020 року ТОВ "ТРАНСМАШ КР" подано звіт Форми №3-ПН (вид звітності первинна ) до Криворізького міськрайонного центру зайнятості про наявність у ТОВ "ТРАНСМАШ КР" вакансії токар 4р. безпосередньо для працевлаштування осіб з інвалідністю, який прийнято відповідною особою центру зайнятості 30.04.2020 р., про що свідчить її особистий підпис.

29.05.2020 року ТОВ "ТРАНСМАШ КР" подано звіт Форми №3-ПН (вид звітності первинна ) до Криворізького міськрайонного центру зайнятості про наявність у ТОВ "ТРАНСМАШ КР" вакансії токар 4р. безпосередньо для працевлаштування осіб з інвалідністю, який прийнято відповідною особою центру зайнятості 29.05.2020 р., про що свідчить її особистий підпис.

30.06.2020 року ТОВ "ТРАНСМАШ КР" подано звіт Форми №3-ПН (вид звітності первинна ) до Криворізького міськрайонного центру зайнятості про наявність у ТОВ "ТРАНСМАШ КР" вакансії токар 4р. безпосередньо для працевлаштування осіб з інвалідністю, який прийнято відповідною особою центру зайнятості 07.07.2020 р., про що свідчить її особистий підпис.

03.08.2020 року ТОВ "ТРАНСМАШ КР" подано звіт Форми №3-ПН (вид звітності первинна ) до Криворізького міськрайонного центру зайнятості про наявність у ТОВ "ТРАНСМАШ КР" вакансії токар 4р. безпосередньо для працевлаштування осіб з інвалідністю, який прийнято відповідною особою центру зайнятості 03.08.2020 р., про що свідчить її особистий підпис.

01.09.2020 року ТОВ "ТРАНСМАШ КР" подано звіт Форми №3-ПН (вид звітності первинна ) до Криворізького міськрайонного центру зайнятості про наявність у ТОВ "ТРАНСМАШ КР" вакансії токар 4р. безпосередньо для працевлаштування осіб з інвалідністю, який прийнято відповідною особою центру зайнятості 01.09.2020 р., про що свідчить її особистий підпис.

05.10.2020 року ТОВ "ТРАНСМАШ КР" подано звіт Форми №3-ПН (вид звітності первинна ) до Криворізького міськрайонного центру зайнятості про наявність у ТОВ "ТРАНСМАШ КР" вакансії токар 4р. безпосередньо для працевлаштування осіб з інвалідністю, який прийнято відповідною особою центру зайнятості 05.10.2020 р., про що свідчить її особистий підпис.

03.11.2020 року ТОВ "ТРАНСМАШ КР" подано звіт Форми №3-ПН (вид звітності первинна ) до Криворізького міськрайонного центру зайнятості про наявність у ТОВ "ТРАНСМАШ КР" вакансії токар 4р. безпосередньо для працевлаштування осіб з інвалідністю, який прийнято відповідною особою центру зайнятості 03.11.2020 р., про що свідчить її особистий підпис.

03.12.2020 року ТОВ "ТРАНСМАШ КР" подано звіт Форми №3-ПН (вид звітності первинна ) до Криворізького міськрайонного центру зайнятості про наявність у ТОВ "ТРАНСМАШ КР" вакансії токар 4р. безпосередньо для працевлаштування осіб з інвалідністю, який прийнято відповідною особою центру зайнятості 03.12.2020 р., про що свідчить її особистий підпис.

При цьому, судом враховується, що звіт за формою №3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство осіб з інвалідністю для їх працевлаштування.

Отже, відповідачем було вжито всі необхідні заходи, передбачені законодавством та спрямовані на створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

Жодних доказів на підтвердження того, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, позивачем не надано, а також не доведено факту протиправної відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю з боку підприємства.

У зв`язку із цим покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМАШ КР" відповідальності за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю для їх працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись, має узгоджуватися з підставами, передбаченими частиною другою статті 218 ГК України.

Зважаючи на те, що відповідачем було доведено факт вжиття ним всіх необхідних заходів, передбачених законодавством та спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та недопущення правопорушення у сфері господарювання, що в розумінні ст. 218 Господарського кодексу України виключає притягнення останнього до відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, суд вважає, що адміністративно-господарські санкції були застосовані до відповідача неправомірно, відтак позовні вимоги про їх стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕСК задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цим позовом, відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 25005978, вул. Старокозацька, 52, м. Дніпро, 49000) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМАШ КР" (код ЄДРПОУ 42586236, вул. Коломойцівська, буд. 25, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50106) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська