Рішення

від 25.10.2021 по справі 300/4943/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2021 р. справа № 300/4943/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянської міської ради про визнання протиправною бездіяльність в частині порушення процедури розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення селянського господарства за рахунок земель комунальної власності та зобов`язання розглянути клопотання про надання такого дозволу або мотивовану відмову у його наданні, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) 08.09.2021 звернувся в суд з адміністративним позовом до Надвірнянської міської ради (надалі по тексту також - відповідач, міська рада, рада, орган місцевого самоврядування) про визнання протиправною бездіяльність в частині порушення процедури розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення селянського господарства за рахунок земель комунальної власності та зобов`язання розглянути клопотання про надання такого дозволу або мотивовану відмову у його наданні.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в силу вимог пункту 14 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та на підставі положень статей 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України (надалі по тексту також - ЗК України), ОСОБА_1 як учасник бойових дій, який брав участь у антитерористичній операції, операції Об`єднаних сил (надалі по тексту також - учасник АТО, ООС), наділений першочерговим правом на відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаного та у відповідності до частини 6 статті 118, пункту "б" частини 1 статті 121 ЗК України, позивач подав відповідачу заяву від 23.06.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 2,000 га для ведення селянського господарства, шляхом безоплатної передачі йому земельних ділянок із земель комунальної власності загальною площею 61,4071 га (кадастровий номер 2624086500:02:002:0029), яка розташована за межами населеного пункту Стримбівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області. Проте, Надвірнянською міською радою протиправно, в порушення норм статті 118, 122 ЗУ України відкладено розгляд клопотання (заяви) ОСОБА_1 до затвердження положення про порядок виділення земельних ділянок, про що повідомлено позивача листом від 19.07.2021 за №П-995. За доводами позивача відповідачем порушено процедуру розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення селянського господарства за рахунок земель комунальної власності. Саме нормами статті 118 ЗК України врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, за змістом якої всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність. А тому, Надвірнянська міська рада, виходячи із вимог статті 118 коментованого Кодексу, не мала правових підстав для відкладення розгляду клопотання, так як у відповідача в силу вимог закону є лише два правомірних варіанта поведінки, зокрема, прийняти рішення про надання відповідного дозволу чи відмовити у його наданні, мотивувавши причини відмови за переліком підстав, визначених в абзаці 1 частини 7 статті 118 ЗК України. Відтак, позивач наполягає на зобов`язання міську раду у судовому порядку прийняти одне із двох рішень за його клопотанням 23.06.2021.

За наслідками виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху від 13.09.2021 (а.с.18-20, 23-29), Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 24.09.2021, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.30-31).

Виконуючи вищевказану ухвалу від 24.09.2021, міська рада направила на електронну адресу суду письмові пояснення від 08.10.2021 за №865/04-22/09, які із відповідними доказами надійшли 11.10.2021 (а.с.40-55).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву №864/04-22/09 від 08.10.2021, реєстрацію якого в канцелярії суду здійснено 11.10.2021 (а.с.36-39). У відзиві на позов та письмових поясненнях представник органу місцевого самоврядування не погоджується з позовними вимогами і доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає таке. У Надвірнянській міській раді утворена постійна комісія з питань землекористування та земельних відносин (надалі по тексту також - Постійна земельна комісія), яка відповідно до власного Положення є органом міської ради. На засіданні такої комісії розглянуто заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га в с. Стримба для ведення особистого селянського господарства. За рішенням постійної депутатської комісії від 15.07.2021 вирішено відкласти розгляд даного клопотання до затвердження Надвірнянською міською радою Положення про порядок виділення земель для ведення особистого селянського господарства (надалі по тексту також - Положення), про що повідомлено позивача листом від 19.07.2021. Такі дії відповідач обґрунтовує необхідністю врегулювання питання першочергового та позачергового надання вільних земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства шляхом прийняття регуляторного акту. Згідно рішення відповідача від 08.12.2021 за №16-2/2020 такий регуляторний акт внесений до Плану діяльності Надвірнянської міської ради з підготовки проектів регуляторних актів на 2021 рік. На даний час відповідачем розроблено Положення, яке буде введене в дію у визначеному порядку. Додатково відповідач вказує на відсутність підстав, визначених частиною 11 статті 118 ЗК України, для звернення позивача до суду із вказаним позовом, оскільки міська рада не відмовляла ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та не залишала таке клопотання без розгляду. Постійна земельна комісія як належний і уповноважений орган міської ради в розумінні земельного законодавства розглянув клопотання позивача і надав вмотивовану відповідь про об`єктивні підстави для його відкладення не залишаючи клопотання без розгляду. Також представник відповідача вказує на дискреційність повноважень Надвірнянської міської ради щодо передачі земельних ділянок у власність (користування), а тому, на його переконання, судом не може бути вирішене питання про зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, оскільки вирішення вказаного питання не належить до компетенції судів. З наведених підстав просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В свою чергу, позивач направив поштовим зв`язком відповідь на відзив від 13.10.2021, який надійшов на адресу суду із відповідними доказами 15.10.2021 (а.с.56-66). Заперечуючи доводи відповідача, ОСОБА_1 вказує на відсутність у відповідача повноважень у спірному випадку щодо відкладення розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а також діяти на власний розсуд, а тому останній зобов`язаний був розглянути клопотання у місячний строк і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою або мотивовану відмову у його наданні. Додатково вказав на прийняття відповідачем, з часу звернення позивача, інших рішень про передачу в приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства і надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для фермерського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими статтею 262 КАС України дану адміністративну справу, вивчивши адміністративний позов, зміст відзиву на позов та письмових пояснень, відповіді на відзив, дослідивши і оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 17.10.2019 є особою, яка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.8).

Позивач звернувся до Надвірнянської міської ради із заявою (клопотанням) від 23.06.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту Стримбівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, за рахунок земель комунальної власності (а.с.10).

До заяви позивачем долучено: копію посвідчення НОМЕР_1 від 17.10.2019, копію паспорта та ідентифікаційного коду, графічні матеріали з відображенням місця розташування земельної ділянки (а.с.6-7, 9, 9, 10, 11).

Надвірнянська міська рада, за результатом розгляду 15.07.2021 клопотання на засіданні постійної депутатської комісії з питань землекористування та земельних відносин, листом від 19.07.2021 №П-995, повідомила позивача про відкладення розгляду клопотання про виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства до затвердження Положення про порядок виділення земельних ділянок (а.с.13).

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність міської ради в частині порушення процедури розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення селянського господарства за рахунок земель комунальної власності, такою що суперечить нормам Земельного кодексу України, звернувся в суд за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

При вирішенні даної спору суд вважає за необхідне дослідити кожний аргументи позивача окремо у його співвідношенні до змісту позиції відповідача, та виходячи із фактичних обставин справи, підтверджених належними доказами.

Згідно із частиною 2 статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктом "б" частини 1 статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За правовим регулюванням пункту 14 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 за №3551-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, щодо першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Отже, ОСОБА_1 як громадянин України та учасник бойових дій має право на подання заяви про першочергового відведення саме за цільовим призначенням, визначеного пунктом 14 частини 1 статті 12 Закону №3551-ХІІ земельної ділянки.

Як свідчить зміст заяви позивача від 23.06.2021 останній ініціював питання щодо земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення селянського господарства.

Відтак, доводи ОСОБА_1 про наявність у нього першочергового права на відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є безпідставними, так як такий вид цільового призначення землі не віднесено до відповідного переліку, визначеного пунктом 14 частини 1 статті 12 Закону №3551-ХІІ, правом на першочергове отримання яких наділений учасник бойових дій.

Законом України "Про місце самоврядування в Україні" від 21.05.1997 за №280/97-ВР (надалі по тексту також - Закон №280/97-ВР) визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 10 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, серед іншого, земля, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частини 3 та 5 статті 16 Закону №280/97-ВР).

Згідно вимог частини 1 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

В силу вимог пункту 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Також повноваження саме сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 Земельного кодексу України

Зокрема, за змістом пунктів "а" і "б" частини 1 статті 12 коментованого Кодексу до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Так, відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Стаття 118 Земельного кодексу України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

За змістом частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абзац 2 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України).

Частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Зміст коментованих норм Кодексу свідчить, що порядок набуття земельних ділянок у власність громадян шляхом їх передачі (одержання) із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації регламентовано пунктом "б" частини 1 статті 81, пунктом ''в'' частини 3 статті 116, частинами 6 і 7 статті 118 і статті 121 Земельного кодексу України.

Втім, слід відзначити, що коментований вище судом процес одержання у власність земельної ділянки, окрім подання зацікавленою особою клопотання відповідного змісту із необхідними документами, включає в собі також наступні обов`язкові стадії (етапи), а саме:

- звернення зацікавленої особи із клопотанням та відповідними обов`язковими додатками, оформлених за правилами частини 6 статті 118 ЗК України;

- отримання у відповідної ради дозволу у формі позитивного рішення на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- приймає відповідною радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

В свою чергу, чіткий і виключний перелік обставин, наявність яких дає підстави для відмови у прийнятті відповідним органом рішень про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і надання її у власність, визначені частинами 7 і 9 статті 118 Земельного кодексу України.

Попри це, перше із вказаних рішень відповідного органу, у випадку відмови у наданні дозволу, повинно містити в собі конкретні мотиви його прийняття, тобто бути достатньо мотивованим.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Частиною 7 статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки:

а) надати дозвіл;

б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Повертаючись до фактичних обставин у справі, матеріали справи засвідчують подію звернення ОСОБА_1 до Надвірнянської міської ради із клопотанням від 23.06.3021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га, яка розташована за межами населеного пункту Стримбівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області "для ведення селянського господарства". До клопотання позивачем долучено копію посвідчення НОМЕР_1 від 17.10.2019, копію паспорта та ідентифікаційного коду, графічні матеріали з відображенням місця розташування земельної ділянки (а.с.6-7, 9, 9, 10, 11).

Втім, як уже відзначено вище по тексту судового рішення, міська рада листом від 19.07.2021 №П-995, повідомила позивача про розгляд даного клопотання на засіданні постійної депутатської комісії з питань землекористування та земельних відносин, на якій вирішено відкласти розгляд даного питання до затвердження Положення про порядок виділення земельних ділянок.

Відповідач, обґрунтовуючи власні доводи щодо правомірності своїх дій, вказує про відсутність, на момент звернення позивача, затвердженого міською радою Положення про порядок виділення земель для ведення особистого селянського господарства, розробленого з метою врегулювання питання першочергового та позачергового надання вільних земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Розглядаючи такі аргументи відповідача, з огляду на матеріали справи, судом встановлено, що рішенням Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області восьмого скликання (друга сесія) від 08.12.2020 за №16-2/2020 затверджено План діяльності міської ради з підготовки проектів регуляторних актів на 2021 рік, серед яких - Положення про порядок надання земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності на території Надвірнянської міської ради (а.с.49, 50).

Долучений відповідачем, в ході розгляду, витяг з протоколу засідання постійної депутатської комісії з питань землекористування та земельних відносин Надвірнянської міської ради від 09.09.2021 о 16:00 год. свідчить про розгляд Постійною комісією саме проекту Положення та внесення змін до нього (а.с.43). На момент розгляду справи Положення не затверджене рішенням міської ради, принаймні доказів такого затвердження відповідач суду не надав.

За змістом витягу з протоколу засідання постійної депутатської комісії з питань землекористування та земельних відносин Надвірнянської міської ради від 15.07.2021 о 16:00 год., комісією вирішено відкласти розгляд заяви ОСОБА_1 (учасника АТО) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га в с. Стримба для ведення особистого селянського господарства до затвердження відповідного Положення (а.с.53).

Таким чином, на переконання відповідача, Надвірнянська міська рада, від імені якої діяв уповноважений орган - Постійна комісія, розглянула клопотання позивача у місячний строк, однак у межах компетенції і повноважень органу місцевого самоврядування відклала розгляд даного клопотання, у зв`язку із вище коментованими обставинами.

Однак, суд не може погодитися з такими доводами відповідача, оскільки питання по суті заявленого клопотання ОСОБА_1 вирішено не було, зокрема, за результатами його розгляду не надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою або мотивованої відмови у його наданні з підстав, визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Більше того, в силу вимог пункту 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР і пунктів "а" і "б" частини 1 статті 12 ЗК України вирішення по суті питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмови у його наданні є виключною компетенцією ради як єдиного належного органу в системі місцевого самоврядування.

Серед переліку системи місцевого самоврядування регламентованого частиною 1 статті 5 Закону №280/97-ВР відсутні постійні комісії ради. Останні ж за правовим регулюванням частини 1 статті 47 Закону №280/97-ВР утворюються радами для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету, і не наділені повноваженнями на прийняття рішень, віднесених до виключної компетенції самої ради.

Суд зауважує, що частина 7 статті 118 ЗК України містить вичерпний перелік підстав, який не підлягає розширеному тлумаченню, для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим, відповідач листом від 19.07.2021 надав позивачу проміжну відповідь на його звернення, якою повідомив про відкладення розгляду клопотання від 23.06.2021 до затвердження Положення.

Слід окремо наголосити, що ЗК України не передбачає можливості не розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою без прийняття одного з рішень за змістом частини 7 статті 118 ЗК України та сповіщення про це заявника письмовим листом.

Разом з тим, такі дії міської ради не є законним способом поведінки органу, так як не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися "відмовою у наданні дозволу" у розумінні частини 7 статті 118 ЗК України.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого і прийнятого рішення міської ради про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Ураховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо порушення відповідачем процедури розгляду його клопотання.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Вирішуючи по суті вимоги позивача про зобов`язання відповідача розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту Стримбівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, суд виходить із таких мотивів і переконань.

Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, які звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади, за суттю якого на адміністративний суд покладено обов`язок контролю легальності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, що мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини та громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

При цьому, спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

У спірному випадку, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною 7 статті 118 ЗК України .

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі у 806/2532/16.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у частині шостій статті 118 ЗК України у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Безпідставними є також посилання Надвірнянської міської ради на приписи частини 10, 11 статті 118 ЗК України, якими визначено виключні підстави для звернення особи до суду за захистом її порушеного права, а саме: відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду.

У розглядуваному випадку має місце бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення про надання або рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Дозвіл на складання проекту і сам проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність.

Зокрема, для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами (клопотаннями) для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких органи приймають одне з відповідних рішень.

Надання будь-яким особам дозволів на розроблення відповідних проектів землеустрою є лише первісним етапом процедури відведення земельних ділянок і не означає, що такі проекти землеустрою в наступному будуть затверджені компетентним суб`єктом владних повноважень, а земельні ділянки - передані заявникам (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17).

Норми частин 10, 11 статті 118 ЗК України вказують на випадки відмови чи залишення без розгляду уповноваженим органом порушеного зацікавленою особою питання про передачу у власність землі вже на підставі виготовленого і погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який такий орган в силу вимог частини 9 коментованої статті має затвердити, а землю передати у власність.

Інші доводи та міркування відповідача, викладені в обґрунтування правомірності своїх дій, не змінюють коментованого висновку суду.

Незважаючи на сформовані вище висновки, реалізовуючи закріплений частиною 4 статті 9 КАС України принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд не може залишити поза увагою те, що у своєму клопотанні від 23.06.2021 позивач, визначаючи цільове призначення земельної ділянки, ідентифікував останнє - "для ведення селянського господарства", в той час як положення Земельного кодексу України такий вид цільового призначення не визначає. Вірним і належним цільовим призначенням в силу вимог статті 33, пункту "б" частини 1, частини 2 статті 121 коментованого Кодексу є "для ведення особистого селянського господарства". Такої оцінки вказаним обставинам відповідач не надавав при розгляд клопотання.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Проаналізувавши наведені норми та встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про підставність заявлених ОСОБА_1 вимог, а позов вважає таким, що підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із вказаним, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 908,00 гривень, сплаченого згідно квитанції від 15.09.2021 за №0.0.2266350022.1 (а.с.24).

Сторонами не подано до суду будь яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області стосовно не розгляду у передбачений законодавством спосіб клопотання ОСОБА_1 від 23.06.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га за рахунок земель комунальної власності для ведення селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту Стримбівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Зобов`язати Надвірнянську міську раду Івано-Франківської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.06.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га за рахунок земель комунальної власності для ведення селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту Стримбівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, та прийняти за наслідками його розгляду рішення по суті порушеного у клопотанні питання за змістом і в строк, визначених абзацом першим частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 04054257) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 908,00 гривень (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач - Надвірнянська міська рада (ідентифікаційний код юридичної особи 04054257), вул. Г. Мазепи, 29, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78401.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.