Ухвала

від 13.09.2021 по справі 300/4943/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"13" вересня 2021 р. справа № 300/4943/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Надвірнянської міської ради про визнання протиправною бездіяльність в частині порушення процедури розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення селянського господарства за рахунок земель комунальної власності та зобов`язання розглянути клопотання про надання такого дозволу або мотивовану відмову у його наданні, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) 08.09.2021 звернувся в суд із вказаним адміністративним позовом.

Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

З`ясовуючи відповідність адміністративного позову вимогам, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, необхідно вказати, що за змістом частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 обґрунтовував несплату судового збору положеннями пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", долучаючи до матеріалів адміністративного позову посвідчення серії НОМЕР_1 від 17.10.2019, згідно якого має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Такі власні пільги позивач прив`язував до предмету спору, зокрема, те, що відповідно до вимог пункту 14 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-ХІІ від 22.10.1993 (надалі по тексту також - Закон №3551-ХІІ) ОСОБА_1 як учасник бойових дій, який брав участь у антитерористичній операції, наділений першочерговим правом на відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Однак як встановлено судом, самостійно обраний позивачем вид цільового призначення землі (для ведення особистого селянського господарства) не віднесено до відповідного переліку, визначеного пунктом 14 частини 1 статті 12 Закону №3551-ХІІ, правом на першочергове отримання яких дійсно наділений учасник бойових дій.

Так, пунктом 14 частини 1 статті 12 Закону №3551-ХІІ учасникам бойових дій (статті 5, 6), серед іншого, надаються пільги у вигляді першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Тобто, закон чітко окреслив призначення земель, відведення яких здійснюється учасникам бойових дій першочергово в порівнянні з іншими особами, зокрема, землі для:

- "індивідуального житлового будівництва" ;

- "садівництва і городництва" .

Цей перелік є вичерпним.

Частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України (надалі по тексту також - ЗК України) визначено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Правове регулювання частини 6 статті 118 ЗК України свідчить, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства , ведення садівництва , будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) , індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені статтею 121 коментованого Кодексу, пунктами "б", "в" " і "г" частина 1 якої визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

- для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

- для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

- для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

В розумінні положень пункт "а" частина 3 статті 22, статей 33, 35, 36 частини 6 статті 118, пунктів "б", "в", "г" частина 1 статті 121 Земельного кодексу України самостійний правовий статус мають землі:

- "присадибна ділянка", яка відноситься до земель для "будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд";

- "для ведення особисто селянського господарства", яка відносяться до переліку "земель сільськогосподарського призначення";

- "для садівництва";

- "для городництва" .

При цьому, відведення "земель для городництва" має особливий порядок, а саме, громадянам в силу вимог статті 36 Земельного кодексу України такі землі надаються із земель державної або комунальної власності виключно на умовах оренди, а дія положень статей 118 і 121 Кодексу на даний вид землі не розповсюджується.

Отже, "землі для ведення особистого селянського господарства" (стаття 33 ЗК України), на відміну від земель для "індивідуального житлового будівництва", "садівництва і городництва", не входять до переліку земель, право на першочергове відведення яких учасникам бойових дій визначено пунктом 14 частини 1 статті 12 Закону №3551-ХІІ.

Значить, пільги учасника бойових дій не розповсюджуються на спірні правовідносини, а тому ОСОБА_1 24.06.2021 звертався до відповідача на загальних підставах.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" встановлюються пільги щодо сплати судового збору.

Так, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Дана стаття встановлює пільги щодо сплати судового збору, в тому числі і для певних категорій фізичних осіб.

Зокрема, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях згідно пунктів 8, 9, 10 звільняються: особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю; позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. При цьому, законодавцем не визначено конкретного переліку категорій справ чи спорів для цих осіб.

Натомість згідно з пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняється окремо визначена категорія осіб - "учасники бойових дій", постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України виключно у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Окрім цього, як вбачається з конструкції пунктів частини 1 статті 5 Закону, законодавець передбачив пільги по сплаті судового збору як для невизначеного кола осіб в певних категоріях спорів (пункти 1, 2, 3, 4, 5, 6, 14, 16), так і для спеціальних суб`єктів у встановлених випадках.

Наведене та те, що пункт 13 за своїм змістом суттєво відрізняється від пунктів 8, 9, 10 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", зумовлює необхідність системного тлумачення даного пункту судом в своїй правозастосовчій діяльності. Сутність системного тлумачення полягає у встановленні та дослідженні за допомогою прийомів і правил, розроблених юридичною наукою на підставі вчення про системність права, правових зв`язків норми права, що тлумачиться, з іншими правовими нормами, особливо тими, які регулюють однакові або однорідні суспільні відносини. Найбільш поширеними способами тлумачення є філологічне (граматичне, мовне) тлумачення закону, яке полягає у виясненні змісту його положень з допомогою правил філології і досягнень філологічної науки, а також - логічне, яке полягає в застосуванні логічних прийомів, законів формальної логіки.

За загальним правилом, всі судові справи безпосередньо пов`язані з порушенням прав осіб, які звертаються до суду, оскільки завданням судового захисту є поновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

За таких обставин, враховуючи вищезгадану відмінність пунктів частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", встановлення Законом конкретного переліку спеціальних суб`єктів, на переконання судді, наведене в нормативно-правовому акті формулювання "у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав" безпосередньо пов`язує пільги щодо сплати судового збору саме зі статусом особи, яка звертається до суду.

Отже, Законом №3674-VI звільнення від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22.10.1993 за №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (пункт 19 частина 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").

У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №9901/311/19 в провадженні №11-795заі19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/85412901) та в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2020 і 06.05.2020 у справі №9901/70/20, провадження №11-128заі20 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/88739880; http://reyestr.court.gov.ua/Review/89180574).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

В частині аргументів позивача про необхідність врахування постанови Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №572/2088/17 щодо оцінки суду касаційної інстанції про відсутність механізму чіткого трактування та розуміння дійсного змісту норми пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", пов`язаного з недоліками законодавчої техніки, яка використовувалась законодавцем під час підготовки такого закону, суддя виходить із наступних мотивів.

Так, Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 у постанові від 30.01.2019 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Не можна застосовувати аналогічні висновки Верховного Суду України, викладені в його рішеннях, ухвалених за результатами розгляду інших судових справ, якщо остання позиція відмінна від попередньої (http://reestr.court.gov.ua/Review/79834955).

Відтак, суддя керується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду сформованими значно пізніше (30.01.2019, 09.10.2019, 13.04.2020 і 06.05.2020) в порівнянні із відповідними висновками, викладеними Верховним Судом (27.06.2018), на необхідність застосування яких наполягає ОСОБА_1 .

Таким чином з системного аналізу та структури положень Закону України "Про судовий збір" слідує, що учасник бойових дій звільняється від сплати судового збору виключно при зверненні до суду за захистом своїх прав саме як учасника бойових дій.

Із змісту позовних вимог слідує, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність Надвірнянської міської ради щодо порушення процедури розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення селянського господарства за рахунок земель комунальної власності та зобов`язати розглянути відповідача клопотання про надання такого дозволу або мотивовану відмову у його наданні.

Суд зазначає, що заявлена позивачем позовна вимога не пов`язана з порушенням його прав, як учасника бойових дій та щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом.

Тобто, в даному випадку відсутні правові підстави для звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до частини 1 статті 4 коментованого Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору за подання фізичною особою до суду адміністративного позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", який вступив в дію з 01.01.2021, встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2020 року складає 2 270,00 гривень.

Позовні вимоги ОСОБА_1 суд вважає однією вимогою не майнового характеру.

Враховуючи положення пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" позивач повинен сплатити судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 908,00 гривень.

Як свідчать матеріали позовної заяви позивач не надав суду документ про сплату судового збору в розмірі 908,00 гривень.

Зважаючи на вказане, позовну заяву подано без додержання вимог частини 3 статті 161 КАС України.

За приписами частин 1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У зв`язку із викладеним, відповідно до частин 1, 2 статті 169 КАС України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк, достатній для усунення недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до вимог, встановлених частиною 3 статті 161 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись статтями 161, 171, частинами 1, 2 статті 169 та статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Надвірнянської міської ради про визнання протиправною бездіяльність в частині порушення процедури розгляду клопотання про визнання протиправною бездіяльність в частині порушення процедури розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення селянського господарства за рахунок земель комунальної власності та зобов`язання розглянути клопотання про надання такого дозволу або мотивовану відмову у його наданні, - залишити без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали суду для усунення вказаних в описовій частині ухвали недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до вимог, встановлених частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України , зокрема :

2.1. Необхідно надати (долучити) до позовної заяви:

2.1.1. квитанцію про сплату судового збору в розмірі 908,00 гривень.

Роз`яснити, що в разі не усунення недоліків у вище зазначений строк позовна заява буде повернена позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.