Рішення

від 25.10.2021 по справі 420/7653/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7653/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Українсько-німецького малого підприємства з іноземними інвестиціями Фогтланд у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 14368420; вул. Базарна, 77, кв. 22, м. Одеса, 65020) до Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845; вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65107), третя особа на стороні відповідача - Державна служба України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845; пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135) про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

11 серпня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Українсько-німецького підприємства з іноземними інвестиціями Фогтланд у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, третя особа - Державна служба України з безпеки на транспорті , у якій представник позивача просить суд визнати протиправними та скасувати постанови Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування адміністративно-господарських штрафів №208323 від 06.07.2020р., №209490 від 27.07.2020р., якими МП ТОВ Фогтланд було притягнуто до адміністративно-правової відповідальності за перевищення встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. № 1306 (з наступними змінами та доповненнями) габаритно-вагових норм понад 10% та до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме штрафів у розмірі однієї тисячі та півтисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає відповідно 17000,00 грн. та 8500,00 грн. відповідно до абз. 15 та абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001р. № 2344-111 (з наступними змінами та доповненнями) (з урахуванням уточненої позовної заяви - а.с.42).

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/7653/20 о 17:45:42 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 року вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 06.10.2020 року.

Підготовче засідання, призначене на 06 жовтня 2020 року, було перенесено у зв`язку з перебуванням судді у відпустці та призначено на 21 жовтня 2020 року.

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному підготовче засідання призначено на 05 листопада 2020 року.

Ухвалою суду від 05.11.2020 року зупинено провадження у справі до 03.12.2020 року.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Аракелян М.М. на лікарняному підготовче засідання перенесено на 22.12.2020 року, однак у зв`язку з відсутністю в суді електропостачання його перенесено на 25 січня 2021 р.

Судове засідання призначене на 25 січня 2021 р. було відкладено на 15 лютого 2021 р.

Ухвалою суду від 15.02.2021 року провадження у справі №420/7653/20 поновлено.

Ухвалою суду від 15.02.2021 року замінено відповідача по справі Управління Укртрансбезпеки в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4) на Південне міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4) як правонаступника.

Ухвалою суду від 15.02.2021 року закрито підготовче провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.03.2021 року.

10.03.2021 року від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням представника за межами України.

З урахуванням викладеного судом було прийнято рішення відкласти судове засідання на 18.03.2021 року.

У судове засідання 18.03.2021 року сторони не з`явились, про дату, час та місце судового засідання сповіщались належним чином та завчасно. 18.03.2021 року за вх.№ЕП/13629/21 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно ч.9 ст.205 КАСУ якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження, при цьому відхиляє клопотання представника відповідача від 18.03.2021р. про відкладення розгляду справи з огляду відсутності доказів на підтвердження наявності підстав для відкладення, визначених ч.2 ст.205 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.05.2020 року уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області складено акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. За наслідками розгляду Акту складені постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства за порушення вимог ч.1 абз.14, 15 ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" в сумі 17000,00 грн. та 8500 грн. відповідно, з якими позивач не погоджується з підставі відсутності в його діях таких порушень.

Не погоджуючись із постановами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про накладення адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У встановлений в ухвалі від 21.08.2020 року строк відповідач відзив на адміністративний позов не надав, станом на момент розгляду даної справи відзив до суду не надійшов.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд встановив насутпне.

Українсько-німецьке мале підприємство з іноземними інвестиціями Фогтланд у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю здійснює наступні види діяльності:

49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний);

46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами;

46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням;

52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту

МП TOB Фогтланд у своїй діяльності використовує вантажні автомобілі марки "VOLVO", модель FH12, та марки "DAF", модель XF 105 410 для перевезення у тому числі і швидкопсувних вантажів.

31.05.2020 старшими державними інспекторами Фуклевим П.У., Зеленюком В.В. та 05.06.2020 року інспекторами Дозоровим О.С., Шлотіним А.К. Управління Укртрансбезпеки в Одеській області була проведена рейдова перевірка автомобілів марки "VOLVO" та "DAF", модель FH12 та XF 105 410, держномери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , причіпи SCHWARZMULLER та PACTON, держномери НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , серія і номери свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , НОМЕР_6 та НОМЕР_7 , НОМЕР_8 під керуванням водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що складені акти №224703, №224842 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 31.05.2020 року та від 05.06.2020 року.

В актах перевірки № 224703 від 31.05.2020 року, № 224842 від 05.06.2020 року зазначено, що старшими інспекторами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області Фуклевим П.У, Зеленюком В.В. та Дозоровим О.С., Шлотіним під час проведення габаритно- вагового контролю транспортного засобу МП ТОВ Фогтланд було встановлено, що позивач здійснював перевезення вантажу: "З перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, тобто допустив правопорушення відповідальність за яке передбачена абз. 15 та абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001р. № 2344-ІІІ (з наступними змінами та доповненими).

В подальшому листом від 22.06.2020 року за №46293/32/24-20 Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області повідомлено МП ТОВ Фогтланд про розгляд справи 06.07.2020р. про порушення законодавства про автомобільний транспорт з приводу порушення підприємством Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001р. №30 (з наступними змінами та доповненнями).

У вказаному повідомленні Управлінням Укртансбезпеки в Одеській області було додано, крім актів перевірки №224703 від 31.05.2020р., №224842 від 05.06.2020р., розрахунок б/н плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до актів №030620 від 31.05.2020р., №030734 від 05.06.2020р. про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів на загальну суму 384,75 євро, 196,00 євро.

За результатами розгляду 06.07.2020р. та 27.07.2020р, справ про порушення позивачем Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001р. №30 (з наступними змінами та доповненнями), в.о. начальника Управління Уктрансбезпеки в Одеській області було прийнято постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів №208323, №209490, якими МП ТОВ Фогтланд було притягнуто до адміністративної відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% та до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме штрафів у розмірі одної тисячі та півтисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає відповідно 17000,00 грн. та 8500,00 грн. (абз. 15 та абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001р. № 2344-111 (з наступними змінами та доповненнями).

Не погоджуючись із вказаними постановами, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

У відповідності до п. 4. Положення, основним завданням Укртрансбезпеки є зокрема здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті.

Згідно з п.8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Підпунктом 15 п.5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року (далі Порядок №1567), визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до пунктів 3,4 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи, які здійснюють контроль шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлений виключний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. Згідно з п.16 під час рейдової перевірки може проводитись габаритно-ваговий контроль.

Водночас, оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені п. 20-30 Порядку № 1567.

Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис. (п. 20-22 Порядку № 1567).

Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26-27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені в Законі України від 5 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт", з змінами і доповненнями (далі - Закон № 2344-III).

В розумінні статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Відповідно до вимог частини першої та другої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків (частина четверта статті 48 Закону № 2344-III).

Здійснення габаритно-вагового контролю регламентовано Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Пунктом 6 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Пунктами 16 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Відповідно до п. 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до абз.14,15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажив на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.

Згідно із положеннями ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18 січня 2001 року, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, передбачено що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики. При цьому, пункт 12 Порядку № 879 передбачає, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Пунктом 13 Порядку № 879 визначено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно пункту 31№ Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

У день здійснення зважування відповідачем транспортного засобу водій позивача здійснював транспортування риби мороженої, тобто рухомого та швидкопсувного вантажу.

До суду надано копію квитанції зважування транспортного засобу за реєстраційним номером НОМЕР_1 від 31.05.2020 року о 14:07 год., в якому зазначається: загальна маса 41,93 т, та що зважування здійснювалось в динамічному режимі.

При цьому, вказано, що вага на 1 вісь складає 6,19 т (при нормі 11,22т), на 2 - 12,29 т (при нормі 11,22 т), причіп (зтроєнна вісь) - 23,45 т (при нормі 24,48т).

З наданих до суду доказів неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг.

Судом встановлено, що транспортний засіб позивача внаслідок габаритно-вагового контролю не затримувався, а після його проходження подальший рух транспортного засобу не заборонявся.

Суд також зазначає, що, позивачем перевозився рухомий вантаж риба морожена. Даний вантаж не є статичним під час руху автомобіля, його маса постійно перерозподіляється, тобто не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.

Зі змісту актів від 31.05.2020 року та 05.06.2020 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідок про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 039935 від 31.05.2020 року та розрахунку №030620 від 31.05.2020 року, №030734 від 05.06.2020 року вбачається, що дані документи не містять характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг і чи враховувався під час зважування стан вантажу, тощо.

Як встановлено судом офіційно затвердженої методики, на підставі якої проводиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісі (осі) транспортного засобу, не існує.

Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром Інститут Метрології, свідоцтво про атестацію № 02-84-08 (надалі - Методика).

Вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. Зазначене свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу, та, відповідно, про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів.

З огляду на викладене, суд зазначає, що при здійсненні зважування транспортного засобу позивача з вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, та результати вимірювання, не можна вважати правомірними бо такі свідчать про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з вісей транспортного засобу з відповідним вантажем.

В даному випадку, позивачем перевозився саме подільний вантаж, оскільки рибу морожену можна розподілити на частини будь-якої ваги та перевозити їх окремими транспортними засобами.

На підставі аналізу вищезазначених законодавчим норм, суд зазначає, що діючим законодавством не передбачено можливості надання дозволу великоваговим транспортним засобам для перевезення подільних вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що позивач не може нести відповідальність за абз. 14, 15 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт за відсутність у нього під час перевезення подільного вантажу дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, оскільки видача таких дозволів для перевезення подільних вантажів не передбачена чинним законодавством.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов`язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не повинен втручатися в його компетенцію.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі Гірвісаарі проти Фінляндії зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено) ; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не вжито заходів для доведення законності оскаржуваних постанов.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані постанови Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про накладення адміністративно-господарського штрафу на позивача є протиправними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч.ч. 2-5 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.ч. 7, 9 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що 09.07.2020 року між адвокатом Погібко Олександром Олеговичем та позивачем укладено договір про надання правової допомоги №9 (а.с.176).

Згідно п.4.1 Договору гонорар позивача складає 8000 грн. При цьому, згідно п.4.3. у разі виграшу справи та задоволення судом позову замовник сплачує додатково адвокату 4000 грн. гонорару.

Відповідно до акту надання послуг адвокатом надані такі послуги:

Надання правової інформації, усних та письмових консультацій і роз`яснень з правових питань по справі зазначеній в п.3 Договору - 500 грн.;

Підготування та направлення адвокатських запитів з метою забезпечення реалізації прав і обов`язків клієнта (від 09.07.2020 року, від 30.09.2020 року до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, до Укртрансбезпеки) -1000 грн.

Складання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду, в тому числі заяв, клопотаннь, процесуальних та інших документів правового характеру у справі №420/7653/20, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, а також на недопущення їх порушень - 2500 грн.

Посвідчення копій документів у справі №420/7653/20, яку веде Адвокат - 500 грн.

Здійснення представництва та ведення справи №420/7653/20 в Одеському окружному адміністративному суді, інших державних органах перед фізичними і юридичними особами (Управління Укртрансбезпеки в Одеській області) - 2000 грн.

Складання та подання апеляційної скарги до П`ятого апелящійного адміністративного суду від 16.11.2020 року у справі і №420/7653/20 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову - 750 грн.

Складання та подання касаційної скарги до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 року у справі №420/7653/20 про залишення апеляційної скарги без руху - 750 грн.

Суд звертає увагу, що окремі послуги, надані позивачу адвокатом, не пов`язані із розглядом даної справи в суді першої інстанції.

Крім того, надання правової інформації, усних та письмових консультацій і роз`яснень з правових питань по справі не носить матеріального характеру та не відтворено документально у матеріалах справи.

Тому суд вважає, що стягненню з відповідача як суб`єкта владних повноважень підлягають судові витрати в розмірі 60000 грн. на користь позивача (позиції 2-5 Акту).

Щодо гонорару успіху, то Акт від 21.12.2020р. не містить зазначення прийняття замовником обов`язку його сплатити згідно виставленого рахунку (4000грн).

Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ч.ч.1,7, 9 ст.139 КАС України судові витрати Українсько-німецького малого підприємства з іноземними інвестиціями Фогтланд у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю зі сплати судового збору 2102,00 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 134, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Українсько-німецького малого підприємства з іноземними інвестиціями Фогтланд у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 14368420; вул. Базарна, 77, кв. 22, м. Одеса, 65020) до Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845; вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65107), Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845; пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування адміністративно-господарських штрафів №208323 від 06.07.2020р., №209490 від 27.07.2020р.

Стягнути на користь Українсько-німецького малого підприємства з іноземними інвестиціями Фогтланд у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 14368420) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845).

Стягнути на користь Українсько-німецького малого підприємства з іноземними інвестиціями Фогтланд у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 14368420) витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України, безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян