Рішення

від 17.09.2007 по справі 6/226

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/226

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.09.07 р.                                                                               Справа № 6/226                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Пальчак О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю "Нова інтернаціональна корпорація" м. Київ

до відповідача приватного підприємства "Науково-виробниче підприємтсво "Харчові продукти " Мультимікс" м. Донецьк

про стягнення 968 816 грн. 32 коп.

та зустрічним позовом приватного підприємства “Науково-виробниче підприємство “Харчові продукти "Мультимікс" (далі –ПП “НВП “Харчові продукти “Мультимікс”)

до товариства з обмеженою відповідальністю “Нова інтернаціональна корпорація” (далі –ТОВ “НІК”),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, –Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі –Департамент), м. Київ,

про визнання недійсними договорів та свідоцтв на знаки для товарів і послуг,

за участю представників:

ТОВ “НІК” –Чернишов В.М.- юрисконсульт

ПП “НВП “Харчові продукти “Мультимікс” –Лапинова Ю.Ю.- юрисконсульт

Департаменту –не з'явився,

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.07р. по справі № 10/390 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.07р. та рішення господарського суду Донецької області від 30.10.06р. скасовані, а справу  передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду під час нового розгляду справи.

У судовому засіданні у межах процесуальних строків, відповідно до ст.77 ГПК України для підготовки процесуального документа з 13.09.07р. до 17.09.07р. було оголошено перерву.

Суть спору:

      ТОВ “НІК” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ПП “НВП “Харчові продукти “Мультимікс” 541 902 грн. боргу за ліцензійним договором від 15.06.2001 № 06/01-л про виключне право використання знака для товарів і послуг “СТАРИЙ КИЇВ”.

До прийняття рішення у справі, позивач з посиланням на ст. 22 ГПК України подав заяву про уточнення підстав позову  і одночасно збільшив розмір позовних вимог, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 968 816 грн. 32 коп. заборгованості, яка складає : суму основного боргу в розмірі 700 048 грн.76 коп., з урахуванням роялті, 3 процента річних в сумі 87 506 грн.10 коп. та інфляційних в розмірі 181 261 грн. 46 коп. за період прострочення з червня 2003 р. по серпень 2007р.

Крім того, просить суд застосувати до зустрічного позову строк позовної давності, оскільки перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушене право.

Як свідчить реєстр зворотних кредитових документів від 09.10.2001р., завірений печаткою КБ "Приватбанк", то в графі " Призначення платежу" вказано: "Роялті за вересень за ліцензійним договором №06/01-л від 15.06.2001р. без ПДВ.

Тобто 9.10.2001р. "справжній директор", який має право без доручення представляти інтереси позивача у стосунках зі третіми особами, здійснив платіж саме по договору, який він в 2006р. став вважати недійсним.

Таким чином, дата 9.10.2001р. –це документально підтверджена дата початку перебігу строку позовної давності, від якої позивача дізнався чи повинен був дізнатися про своє порушене право.

Проте, позивач надав додаткові пояснення за змістом яких  після складення аудиторського висновку в останній день до кінцевого строку подання річної податкової декларації, вбачається, що відповідач дізнався про своє порушене право вже 5.03.2002р., оскільки останній був впевнений, що грошові кошти з його рахунку були списані банком на підставі підроблених розрахункових документів у вигляді платіжних доручень.

Відповідно до вимог ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

ПП “НВП “Харчові продукти “Мультимікс” подало зустрічний позов та наполягає на:

-          визнати недійсними ліцензійний договір від 15.06.2001 № 06/01-л та договір застави майнових прав від 15.06.2001 № 07/01;

     -          визнати недійсними свідоцтва України на знаки для товарів і послуг № 33662 (позначення “OLD KIEV”) та № 16267 (позначення “СТАРИЙ КИЇВ”);

     -  зобов'язати Департамент внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсними зазначених свідоцтв №№ 33662, 16267 від 15.08.03р.  та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність";

     -  додатково до зустрічного позову було заявлено вимогу про зобов'язання Департаменту  скасувати реєстрацію ліцензійного договору №06/01-л від 15.06.01р.;

 -  зобов'язати відповідача застосувати реституцію у вигляді повернення на адресу позивача грошових коштів в сумі 101 185 грн. перераховані на підставі недійсного  ліцензійного договору;

 - зупинити провадження у справі та надіслати матеріали справи до слідчих органів.

    Відповідач позов не визнав мотивуючі свої заперечення наступними обставинами:

 -  ліцензійний договір та договір  застави майнових прав укладенні між сторонами є недійсними, а тому обидва оскаржувані договори не породжують правових наслідків для сторін, окрім наслідків, пов'язаних з їх недійсністю, оскільки порушують права відповідача і підлягають визнанню недійсними;

 -  у відповідності до контракту директора підприємства відповідача, останній мав право на укладання договорів від імені підприємства на суму вище 100000 грн. тільки з письмового дозволу власника відповідача;

 -   ліцензійний договір не відповідає законодавству за наступними обставинами:

 а)  невідповідність умов договору ст.1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг", далі Закон –1;

 б) відсутністю в договорі умов про нагляд за якістю товарів;

 в) наявністю протиріч між строком дії договору та ліцензії;

г) неможливістю використання наданих ліцензією майнових прав;

д)  загрозою анулювання свідоцтва на знак;

є)  невизначеністю умов розрахунків та порушення їх з боку позивача.

- власником свідоцтва на знак відносно товарів 33 класу МКТП ( горілка) є підприємство відповідача;

-  знак ПП НВП "Харчові продукти "Мультимікс" " Old Кіев", далі Знак-1, та знак ТОВ " Нова інтернаціональна корпорація" "Old Кіев", далі Знак-2, є тотожними, оскільки вони збігаються у всіх елементах та є схожими настільки, що їх можна сплутати і може ввести в оману осіб, які виробляють товари та надають послуги;

-  Знак-2 за свідоцтвом №33662 від 15.08.03р. не відповідає умовам надання правової охорони, а саме ст.6, ч.1 ст.19 Закону-1;

-   Знак-1 та знак ТОВ " Нова інтернаціональна корпорація" " Старий Київ", далі Знак-3 є також схожими настільки, що їх можна сплутати, оскільки він може ввести в оману осіб, які виробляють товари на надають послуги;

-  тому Знак-3 за свідоцтвом № 16267 від 15.09.2000р.  також не відповідає вимогам ст.6, ч.1 ст.19 Закону-1;

- вимоги позивача про уточнення позовних вимог з визначенням нового періоду стягнення роялті необґрунтовані, оскільки заявлені з пропуском строку позовної давності;

-  відповідно до приписів п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003р.- правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлених законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом;

-  право на отримання роялті в червні 2003р. на думку позивача порушено з 11.06.03р. Оскільки строк пред'явлення позову про порушенні права 11.06.03р. не сплинув до 01.01.04р. (тобто до набрання чинності ЦК України 2003р.), то до вимог пред'явлених у позові щодо встановлення строків про позовну давність застосовуються правила ЦК України 2003р.

-  відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна даність встановлюється тривалістю у три роки;

- таким чином строк позовної давності щодо стягнення роялті з червня 03р. сплинув –11.06.06р. Позовну заяву зареєстровано 06.07.06р. за №137, тобто вже після спливу строку позовної давності;

-  відповідач вважає, що первісний позов  взаємно пов'язаний обставинами виникнення, що відповідає вимогам ст.60 ЦК України.

З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію  відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача та відповідача, суд встановив:

Позов обґрунтовано тим, що 15.06.2001 між ТОВ “НІК” та приватною фірмою “Науково-виробниче підприємство “Харчові продукти “Мультимікс”, правонаступником якої є ПП “НВП “Харчові продукти “Мультимікс”, укладено договір № 06/01-л (далі –Ліцензійний договір), згідно з умовами якого ТОВ “НІК” як власник знака для товарів і послуг “СТАРИЙ КИЇВ” за свідоцтвом України № 16267 надало відповідачеві на строк дії цього договору за плату виключну ліцензію на використання Знака-3 з метою виробництва, використання і/чи продажу продукції; при цьому ТОВ “НІК” зобов'язалося не використовувати зазначені права та не передавати їх третім особам (у тому числі не видавати й невиключні ліцензії);

- судом прийнято до уваги, що сторонами судового процесу в розумінні ст.55 ГК України є суб'єкти господарювання;

-  у спорах про визнання угод недійсними застосуванню підлягає законодавство, яке діяло на час їх укладення;

-  а з огляду на приписи статті 63 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року) встановлений факт укладення угоди від імені другої особи особою, не уповноваженою на це або з перевищенням повноважень, потребує з'ясування та оцінки усіх фактичних обставин, пов'язаних із можливим подальшим схваленням цієї угоди належною особою, на які посилаються зацікавлені сторони;

- відповідно до пункту 13.1 Ліцензійного договору його укладено строком на 108 місяців;

- на виконання пункту 7.1 Ліцензійного договору сторонами в додатку № 1 до нього визначено порядок розрахунків, відповідно до якого відповідач за первісним позовом зобов'язався щомісячно (до десятого числа місяця наступного за звітним) сплачувати позивачеві винагороду (роялті) в сумі 14 646 грн.;

- Ліцензійний договір зареєстровано у встановленому порядку, що підтверджується відповідним рішенням Департаменту від 13.07.2001 № 1008;

- з моменту відповідної реєстрації Ліцензійного договору та до лютого 2002 року зобов'язання зі сплати позивачеві роялті за використання Знака виконувалися належним чином; після сплати роялті за січень 2002 року відповідач припинив сплачувати позивачеві винагороду за використання надання прав, що призвело до виникнення у ПП “НВП “Харчові продукти “Мультимікс” заборгованості, яка, враховуючи строк позовної давності та його переривання, за період з червня 2003 року по серпень 2007 року становить суму  968 816 грн.32 коп.);

- 15.06.2001 сторонами укладено договір № 07/01 застави майнових прав на Знак (далі –Договір застави), відповідно до умов якого майнові права на Знак, що належать ТОВ “НІК” передано в заставу ПП “НВП “Харчові продукти “Мультимікс”; вартість заставлених майнових прав сторонами визначено в сумі 1 580 000 грн.; заставою забезпечувалося виконання ТОВ “НІК” обов'язку з надання виключної ліцензії за Ліцензійним договором та з подальшої передачі позивачем відповідачеві права власності на Знак;

- зустрічний позов мотивовано тим, що Ліцензійний договір та Договір застави на момент їх укладання не відповідали чинному законодавству та не відповідають чинному законодавству на теперішній момент з підстав: неможливості використання наданих за виключною ліцензією майнових прав; наявності загрози дострокового припинення дії свідоцтва України № 16267 на знак для товарів і послуг “СТАРИЙ КИЇВ”; невідповідності Ліцензійного договору та Договору застави загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину;

- вимоги зустрічного позову в частині визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № 33662 (позначення “OLD KIEV”) та № 16267 (позначення “СТАРИЙ КИЇВ”) мотивовано: невідповідністю зазначених позначень встановленим ст.ст. 6, 19 Закону-1 умовам надання правової охорони, оскільки ці знаки є схожими настільки, що їх можна сплутати з раніше зареєстрованим за свідоцтвом України № 313 знаком для товарів і послуг “OLD KIEV”, власником якого є ПП “НВП “Харчові продукти “Мультимікс” (на підставі договору № 3/5, укладеного 18.01.2000 з ТОВ “НІК”); можливістю введення в оману щодо особи, яка виробляє товари та/чи надає послуги з використанням спірних позначень;

- ТОВ “НІК” у відзиві на зустрічну позовну заяву вимоги ПП “НВП “Харчові продукти “Мультимікс” відхилило повністю з огляду на те, що вони не є взаємно пов'язаними з вимогами за первісним позовом (за виключенням визнання недійсним Ліцензійного договору), а також на їх пред'явлення з пропуском строку позовної давності; при цьому ТОВ “НІК” наполягало на застосуванні позовної давності у вирішенні зустрічного позову, оскільки вважає, що він пропущено відповідачем без поважних причин;

- доводи зустрічної позовної заяви щодо неможливості використання наданих за Ліцензійним договором майнових прав; загрози дострокового припинення дії свідоцтва України № 16267 на знак для товарів і послуг “Старий КИЇВ”; невідповідності Ліцензійного договору та Договору застави загальним вимогам законодавства (в межах, визначених ПП “НВП “Харчові продукти “Мультимікс” у зустрічній позовній заяві) спростовуються фактичним змістом Ліцензійного договору і Договору застави та встановленими судом обставинами щодо фактичних дій сторін, спрямованих на їх виконання;

- вимоги зустрічного позову ПП “НВП “Харчові продукти “Мультимікс” за виключенням визнання недійсним Ліцензійного договору не є взаємно пов'язаними з первісним позовом;

- від дня, коли ПП “НВП “Харчові продукти “Мультимікс” могло довідатися про порушення свого права, а саме від 9.10.2001р. та 5.03.02р.

Судом  додатково встановлено, що:

- згідно з пунктом 5.2 Ліцензійного договору позивач зобов'язався протягом місяця до закінчення терміну його дії передати відповідачеві право власності на Знак;

- відповідно до пункту 8.1 Ліцензійного договору сторони одночасно з укладанням даного договору укладають договір передачі права власності на Знак, який набирає сили через 108 місяців після передачі позивачем виняткової ліцензії на Знак відповідно до умов даного договору;

- матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту укладення сторонами угоди про передачу права власності на Знак;  

- пунктами 2, 3 додатку № 1 до Ліцензійного договору встановлено, що розмір щомісячних виплат –14 646 грн. –“підлягає зміні прямо пропорційно зміні курсу долара США, встановленого Національним банком України”;

- відповідачем на виконання умов Ліцензійного договору до лютого 2002 року сплачено позивачеві 101 185 грн. роялті;

- з лютого 2002 року позивачем рахунки-фактури відповідачеві на оплату не виставлялися та оплата за ними не проводилася;

-  Харченков Вадим Васильович –директор відповідача –не мав необхідних для укладення Ліцензійного договору повноважень, що підтверджується змістом статуту відповідача, де посада директора відсутня, та пунктом 4 контракту з директором Харченковим В.В. стосовно надання йому права укладати на свій розсуд (без письмового дозволу засновника) угоди лише на суму до 100 000 грн;

- доказів надання засновником відповідача дозволу на укладення Ліцензійного договору та Договору застави не подано;

- часткове виконання спірної угоди в сумі 101 185,00 грн. “майже не перевищило обсягу повноважень директора Відповідача, який був встановлений контрактом”; “згоди власника підприємства на подальше виконання договору, обов'язковість якої відзначено в контракті надано не було”.

Згідно з преамбулою Ліцензійного договору та Договору застави їх від імені відповідача укладено Харченковим Вадимом Васильовичем.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було проведено службове розслідування, в результаті якого було встановлено, що договір № 06/01 від 15.06.2001р. та договір № 07/01 застави майнових прав уповноваженою особою відповідача (гр. Харченковим В.В.) не підписувались.

Оцінюючи означені обставини, а також враховуючи факт часткового вионання відповідачем договору № 06/01-л від 15.06.01р. у вигляді  сплати  роялті на суму 101185,00грн. , судова колегія вважає необхідним зазначити наступне:

-          з оглядом на обсяг повноважень директора підприємства відповідача на момент укладення спірного договору № 06/01-л, останній не мав повноважень  на укладення угоди на суму  1580000,00грн.;

-           суд має достатні підстави  вважати, що договір № 06/01-л, підписаний не  директором відповідача, а іншою особою, обсяг повноважень якої не встановлений. При цьому, представник позивача не надав обґрунтованих заперечень цьому факту, зауваживши лише, що ці обставини не мають значення для справи через  виконання угоди, що, як він вважає, є визнанням договору за приписами ст. 63 Цивільного кодексу УРСР;

-          часткове виконання спірної угоди в сумі  101185,00грн. майже не перевищило обсягу  повноважень  директора Відповідача, який  був встановлений контрактом.

При цьому, згоди власника підприємства на подальше виконання договору, обов‘язковість якої відзначено в контракті надано не було та жодних дій з боку Позивача на протязі майже 5 років, які б свідчили про існування будь-яких зобов‘язань сторін за оскарженим договором , не учинялось.

За таких обставин, суд не може погодитись з доводом відповідача про те, що засновник підприємства відповідача повинен був знати про існування спірної угоди на загальну суму 1580000,00грн., та  сплив  строку позовної давності відносно вимоги про визнання  недійсними договорів №06/01-л від 15.06.2001р. та договору № 07/01 від 15.06.2001р.

У відповідності до ст.21 Закону України “Про підприємства України” в чинній редакції на момент укладання спірних договорів, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст.154 Цивільного кодексу Української РСР, якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен  бути укладений в письмовій формі, він може  бути  укладений  як  шляхом складання одного документа, підписаного сторонами,  так  і  шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та  ін.,  підписаним  стороною, яка їх надсилає.

У відповідності до ст.44 Цивільного кодексу Української РСР, письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

У відповідності до ст.48 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

    Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 р. визначено, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно  до п.2 ст. 207 ЦК України 2003р. правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Разом з цим, на момент укладення  спірних угод, приписи глав 3-4 ЦК Української РСР не містили положення, яке б визначало скріплення печаткою підприємства обов‘язковим реквізитом договору, а отже, розцінювати наявність печатки відповідача на договорі в якості достатнього доказу укладення договору повноваженою  особою, неможно.

В зв‘язку з цим, доводи позивача в цій частині є безпідставними.

Крім того, як про це зазначено вище, пунктом 1 додатку №1 до договору № 06/01-л від 15.06.2001р., який є невід‘ємною частиною останнього, сторони встановили, що за надання прав, передбачених ліцензійним договором, відповідач повинен сплатити позивачу щомісячну винагороду у вигляді роялті. Розмір роялті складає суму 14 646 грн. і виплачується до десятого числа місяця, наступного за звітним. У відповідності до п.2 вказаного додатку зазначений розмір щомісячних виплат підлягає зміні прямо пропорційно зміні курсу долара США, встановленого НБУ.

У відповідності до п.7 додатку №1 до договору № 06/01-л від 15.06.2001р.,  оплата здійснюється на підставі рахунку-фактури позивача (ліцензіара).З моменту реєстрації ліцензійного договору  № 06/01-л від 15.06.2001р. відповідачем до лютого 2002р. було сплачено позивачеві 101 185 грн. роялті, що підтверджується матеріалами справи. Після зазначеної дати, в супереч вищевказаним положенням  додатку № 1, позивачем рахунки-фактури на оплату  на виставлялися, оплата не проводилась.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що ліцензійний договір № 06/01-л від 15.06.2001р., що не був підписаний директором відповідача, та на укладення якого не було надано згоду власником відповідача, має бути визнаний недійсним.

Договір застави є додатковим зобов'язанням до основного договору, що випливає з змісту самого договору.

Оскільки основний договір № 06/01 від 15.06.2001р. судом визнаний недійсним, то і договір № 07/01 від 15.06.01р. застави майнових прав також є недійсним.

Так як, ліцензійний договор № 06/01 від 15.06.2001р. та № 07/01від 15.06.01р. застави майнових прав визнані недійсними , суд дійшов висновку про те , що вимоги за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “НОВА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ” м. Київ до Приватного підприємства “Науково-виробниче підприємство “Харчові продукти “Мультимікс” м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі  968 816 грн. 32 коп. необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

    З урахуванням викладеного суд вважає у задоволенні решти позовних вимог відповідача за зустрічним позовом у частинах: визнання недійсними свідоцтва України на знаки для товарів і послуг № 33662 (позначення “OLD KIEV”) та № 16267 (позначення “СТАРИЙ Київ) та зобов'язання Департаменту внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсними зазначених свідоцтв №№ 33662, 16267 від 15.08.03р.  та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" відмовити.

До прийняття рішення у справі відповідачем додатково за зустрічним позовом заявлено вимогу про повернення сторін у первинний стан згідно ліцензійного договору № 06/01-л від 15.06.01р., а саме стягнення з відповідача 101 185 грн. роялті, сплачених відповідачем на виконання цього договору, який визнано недійсним.

У відповідності до ст. 216 ЦК України 2003р. –у разі недійсності правочину кожна сторона зобов'язано повернути другій стороні в натурі все те, що вона одержала на виконання цього правочину. Наявність умислу у однієї сторони підтверджено фактичними обставинами справи та доказами.

За такими обставинами вимоги відповідача за зустрічним позовом про повернення йому грошових коштів у вигляді роялті в сумі 101 185 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо  додаткових вимог за зустрічним позовом Приватного підприємства „ Науково-виробниче підприємство „Харчові  продукти „ Мультимікс” м.Донецьк, про зобов‘язання Департамету скасувати реєстрацію договорів,  слід зазначити, що вони необґрунтовані і не підлягають задоволенню з наступних підстав:

- наслідки порушення права інтелектуальної власності визначені за вимогами ст.431 ЦК України згідно яких, суд  у випадках та порядку встановлених законом, може постановити рішення;

-   такий спосіб захисту порушеного права як - зобов'язати скасувати реєстрацію ліцензійного договору не належить до компетенції господарського суду та не встановлено законом;

-   якщо предмет позову не співпадає з способом захисту порушено права у позові потрібно відмовити.

      За такими обставинами у задоволенні вимог зустрічного позову щодо зобов'язання Департаменту скасувати реєстрацію ліцензійного договору №06/01-л від 15.06.01р. слід відмовити.

     У задоволенні вимог зустрічного позову щодо зупинення провадження у справі та надіслання матеріалів справи до правоохоронних органів слід також відмовити, на тих підставах, що:

   - стаття 79 ГПК України  містить умови зупинення провадження у справі та його поновлення.

     Так, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

     Докази про розгляд справи іншим судом відповідачем не надано, а  тому перешкод для винесення судового рішення не існує.

   Щодо надіслання матеріалів до слідчих органів, то це право суду на будь-якої стадії судового процесу відповідно до вимог ст.90 ГПК України.

   Слід додатково зазначити, що суд не встановлює порушення законності у діяльності працівників підприємств.  У випадку наявності таких фактів, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, може надіслати повідомлення до правоохоронних органів.

   У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат за приписами ст.ст. 44, 46, 49 ГПК України.

   Згідно ст. 46 ГПК України державне  мито  сплачується  чи  стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Відповідач за зустрічним позовом у частині стягнення суми 101 185 грн. не сплачено державне мито в сумі 1011 грн.85 коп.

Тому державне мито  в сумі 1011 грн. 85 коп. підлягає стягненню з Приватного підприємства „ Науково-виробниче підприємство „Харчові  продукти „ Мультимікс” на користь державного бюджету.

 Витрати по державному миту в сумі 2709 грн. 51 коп. щодо подання скарги про перегляд рішення у апеляційному  порядку відносяться на позивача за первісним позовом.

 Витрати по державному миту в сумі 2709 грн. 51 коп. щодо подання скарги про перегляд рішення за первісним позовом у касаційному порядку покладаються на відповідача.

   Слід звернути увагу сторін на застосування судом строків позовної давності.

Так, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення за вимогами п.3 статті 267 ЦК України.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Однак, п.4 статті 267 ЦК України зазначає, що сплив позовної давності про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові.

У той же час, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту ( п.5 стаття 267 ЦК України).

Встановлення обставин, які свідчать про поважність причин пропуску строку позовної давності, здійснюється судом за загальними правилами доказування, визначеними процесуальним законом.

Визначаючи поважною причину пропуску строку позовної давності, суд у своєму рішенні повинен послатися на відповідні докази.

За законодавством поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є непереборними, не залежать від волевиявлення сторін та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій, у тому числі звернення до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Сплив позовної давності не виключає виконання цивільного  обов'язку і не є підставою вимоги про повернення виконаного. Позовна давність застосовується лише за заявою сторони, яка має бути зроблена до винесення рішення.(ч.3 ст.267 ЦК України 2003р.).

Такого раніше не було, це –прояв прагнення держави до невтручання, наскільки це можливо, у господарські відносини.

Суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника однієї із сторін –за згодою цього представника. Представник відповідача надав згоду суду на оголошення скороченого  тексту судового рішення.

   Керуючись ст.124 Конституції України, ст.1, 6, 19 Закону України " Про охорону прав на знаки для товарів та послуг", ст. ст. 44, 48, 63, 154 ЦК Української РСР, п.п. 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003р. ст. ст. 207, 216, 257, 264, 267, 431 ЦК України 2003р.,ст. 55 ГК України, ст.ст. 42, 43, 22, 25, 33, 34, 35, 43, 44, 46, 49, 60, 77, 82, 84, частиною третьою ст.85, ст. 11112 ГПК України, суд -

В И Р И Ш И В:

1. У задоволенні первісного позову щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 968 816 грн. 32 коп. відмовити.

2.   Витрати по державному миту  та забезпеченню судового процесу за подання первісного позову відносяться на позивача.

3.   Зустрічний позов задовольнити частково.

4.   Визнати недійсним ліцензійний договір №06/01-л від 15.06.2001р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “НОВА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ” м.Київ та Приватною фірмою Науково-виробниче  підприємство “Пищевые продукты “Мультимикс” м.Донецьк.

5.  Визнати недійсним  договір застави майнових прав №07/01 від 15.06.2001р. укладений між  Товариством з обмеженою відповідальністю “НОВА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ” м.Київ та Приватною фірмою Науково-виробниче  підприємство “Пищевые продукты “Мультимикс” м.Донецьк.

6. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Нова інтернаціональна корпорація 03055, м. Київ, вул. В.Василевської, 7, оф.703, ід.код 23741934, р/р 26001168222001 в РЦ КБ "Приватбанк" м. Київ, МФО 320649 повернути на розрахунковий рахунок приватного підприємства " Науково –виробниче підприємство "Харчові продукти "Мультимікс", 83050, м. Донецьк, вул. Артема, 88, ід.код. 20340940, р/р 26006158700 в ЗАТ "Донгорбанк" м. Донецьк, МФО 334970, грошові кошти у вигляді роялті в сумі 101 185 грн., видавши наказ.

 7. Стягнути з приватного підприємства " Науково –виробниче підприємство "Харчові продукти "Мультимікс", 83050, м. Донецьк, вул. Артема, 88, ід.код. 20340940, р/р 26006158700 в ЗАТ "Донгорбанк" м. Донецьк, МФО 334970 на користь:

  -    державного бюджету України державне мито в сумі 1011 грн. 85 коп., видавши наказ та надіславши його на виконання до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецьку.

8. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Нова інтернаціональна корпорація", 03055,м.Київ, вул. В.Василевської, 7, оф.703, ід.код 23741934, р/р 26001168222001 в РЦ КБ "Приватбанк" м. Київ, МФО 320649  на користь:

- "Науково–виробничого підприємства "Харчові продукти "Мультимікс", 83050, м. Донецьк, вул. Артема, 88, ід.код. 20340940, р/р 26006158700 в ЗАТ "Донгорбанк" м. Донецьк, МФО 334970, витрати по державному миту щодо майнових вимог в сумі 1011 грн. 85 коп., вимог немайнового характеру в сумі 85 грн., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн. за подання зустрічного позову, витрати по державному миту в сумі 2709 грн.51 коп. щодо подання скарги про перегляд рішення у апеляційному  порядку, видавши наказ.

9. Витрати по державному миту в сумі 2709 грн. 51 коп. щодо подання скарги про перегляд рішення за первісним позовом у апеляційному  порядку відносяться на позивача.

10.   У задоволенні решти позовних вимог відповідача за зустрічним позовом  щодо визнання недійсними свідоцтва України на знаки для товарів і послуг № 33662 (позначення “OLD KIEV”) та № 16267 (позначення “СТАРИЙ Київ), зобов'язання Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсними зазначених свідоцтв №№ 33662, 16267 від 15.08.03р.,   здійснення відповідної публікації у офіційному бюлетені "Промислова власність" та скасування реєстрації ліцензійного договору №06/01-л від 15.06.01р. відмовити.

11.  У задоволенні  вимог  відповідача за зустрічним позовом щодо зупинення провадження у справі та надіслання матеріалів до правоохоронних органів відмовити.

12. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                         Підченко Ю.О.                               

Дата підписання рішення, оформленого у відповідності зі ст. 84 ГПК України,: 24.09.07р.