Ухвала

від 18.10.2021 по справі 366/2477/21

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/2477/21

Провадження №1-кс/366/222/21

УХВАЛА

іменем України

18.10.2021 смт. Іванків

Слідчий суддя Іванківського районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , процесуального прокурора ОСОБА_3 , представника Іванківської селищної ради ОСОБА_4 , розглянувши клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні- в.о. начальника Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021116180000087, за яким відомості про вчинення кримінальних правопорушень (кримінальних проступків), передбачених ч.1 ст. 172, ч.1 ст. 197-1 КК України, внесені до ЄРДР 07.09.2021,

встановила:

Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021116180000087. У клопотанні просив накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, на земельну ділянку з кадастровим номером 3222055100:03:001:0010, яка є комунальною власністю Іванківської селищної ради Вишгороського району Київської області з цільовим призначенням «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої проосмисловості».

Клопотання обґрунтоване тим, що у провадженні сектору дізнання ВП № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області знаходяться матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12021116180000087 від 07.09.2021 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України.

При цьому, первинно кримінальне провадження розпочато за повідомленням, яке надійшло до ВП № 1 через службу «102» від ОСОБА_6 , жителя с. Запрудка Вишгородського району Київської області щодо невиплати йому керівництвом підприємства, де він працював неофіційно в с. Запрудка, заробітної плати з весни 2021 до липня 2021.

В ході досудового слідства встановлено, що подія, про яку йдеться, мала місце в с. Запрудка на земельній ділянці з кадастровим номером 3222055100:03:001:0010, яка є комунальною власністю Іванківської селищної ради Вишгороського району Київської області з цільовим призначенням «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості». При цьому договір оренди землі із селищною радою не укладався.

В той же час оглядом місця події встановлено, що земельна ділянка огороджена по периметру, проведений благоустрій території, на ній розміщені некапітальні споруди, і все це свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки, яке завдало шкоди її володільцю Іванківській селищній раді.

Встановлено, що на цій земельній ділянці згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, розміщене нежитлове виробниче приміщення, яке належить ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 25.0-6.2021, укладеного між нею та ОСОБА_8 .

Представником власниці цього приміщення, адвокатом ОСОБА_9 до матеріалів кримінального провадження долучено копію розпорядження Іванківської РДА № 395 від 27.02.2010 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надання земельної ділянки в орендук», яким цю земельну ділянку надано в оренду ОСОБА_8 . Однак, це розпорядження не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку та не дозволяє приступати до її використання. Відтак, використання такої ділянки вважається самовільним зайняттям земельної ділянки.

Прокурор зазначає, що (далі цитата) «За змістом ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення, зокрема, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановлено цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином та використовувати його.

Відповідно до ч.4 ст. 170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Незастосування арешту майна може призвести до подальшого відчуження вказаної земельної ділянки, право на яку являється об`єктом кримінально-правових дій».

В обґрунтування клопотання прокурором додано витяг з ЄРДР щодо внесення відомостей про кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 172 та ч.1 ст. 197-1 КК України, постанова про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 07.10.2021, рапорт начальника сектору дізнання про виявлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України від 05.10.2021, протокол огляду місця події від 15.10.2021 з ілюстративною таблицею, де зафіксовано наявність споруд та огородженої території на земельній ділянці з кадастровим номером 3222055100:03:001:0010, запит в Іванківську селищну раду про надання інформації та копій документів від 20.09.2021, відповідь на запит від 23.09.2021, в якому зазначено, що земельна ділянка відносить до земель комунальної власності, однак речове право не зареєстроване, а нерухоме майно, яке на ній знаходиться належить ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 25.06.2021, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 276271291 від 23.09.2021, який цей же факт підтверджено, , запит до ПП «СБ швидкого реагування -1» щодо інформації про наявність договору на охорону приміщень, договір № 56/21 від 09.09.2021 про надання послуг з безпеки та охорони саме по цьому об`єкту нерухомості, укладеному з ОСОБА_10 , протокол допиту потерпілого ОСОБА_6 (щодо обставин його роботи та невиплати заробітної плати) від 08.09.2021, копію адвокатського запиту ОСОБА_9 витягу з ЄРДР про внесення відомостей за ст. 197-1 КК України та документів, наданих ним щодо оренди спірної земельної ділянки.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з мотивів, викладених у ньому.

Представник Іванківської селищної ради, як власника земельної ділянки, у судовому засіданні у вирішенні питання накладення арешту на цю ділянку поклалася на рішення суду.

Дослідивши клопотання, та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного.

Вирішуючи питання застосування заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, а, згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно, слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак, вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що ці докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Разом з тим, як вбачається з наданих матеріалів, сторона обвинувачення, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надала достатніх і належних доказів тих обставин, на які послалась у клопотанні.

Зокрема, в наданих матеріалах не міститься жодного доказу того, що вказане у клопотанні майно, а саме земельна ділянка (кадастровий номер 3222055100:03:001:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідає, критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а відповідної постанови органу дізнання чи досудового розслідування про визнання цього майна речовим доказом слідчому судді взагалі не надано. У клопотанні прокурора також відсутнє достатнє обґрунтування, якому чи яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України відповідає зазначене вище майно.

Таким чином, зазначене вище майно, а саме земельна ділянка кадастровий номер 3222055100:03:001:0010 жодним чином не може відповідати ознакам речового доказу в межах кримінального провадження № 12021116180000087 від 07.09.2021.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна,накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що у клопотанні прокурора зазначено, що власником нежитлового приміщення, розташованого на зазначеній земельній ділянці, згідно з договором дарування від 25.06.2021 є ОСОБА_7 . Самого договору слідчому судді не надано, хоча в ньому, відповідно до ст. 120 ЗК України має бути зазначено відомості про земельну ділянку, на якій розташований об`єкт дарування, в т.ч. її кадастровий номер. Відтак, визнатися з обґрунтованістю підозри у вчиненні самовільного зайняття земельної ділянки, на час розгляду клопотання на підставі наданих документів, неможливо.

Як вбачається з доданих документів, спірна ділянка віднесена до земель комунальної власності. І у 2010 році Іванківською РДА розглядалось питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в оренду ОСОБА_8 , однак, з нез*ясованих причин договір оренди не був укладений.

У судовому засіданні представник Іванківської селищної ради, зазначила, що ОСОБА_7 , після набуття права власності на нежитлові приміщення, розташовані по АДРЕСА_1 , через свого представника, вже звернулась до селищної ради за вирішенням питання землекористування.

Задоволення клопотання прокурора щодо накладення арешту шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування спірною земельною ділянкою, яка є комунальною власністю, позбавить Іванківську ОТГ можливості врегулювання цих питань на невизначений строк, що, в свою чергу, призведе до недоотримання відповідних надходжень до бюджету.

Із врахуванням наведених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, як такого, що внесено до суду за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.170,173 КПК України, слідчий суддя

постановила:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1