Рішення

від 21.10.2021 по справі 554/2515/20

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 554/2515/20

номер провадження 2/546/134/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

представника позивача адвоката Салашного М.О.,

представника відповідачки адвоката Ясниської О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Решетилівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 554/2515/20 за позовом Фермерського господарства Фаворит-Агро Плюс до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватного нотаріуса Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області Бєлаша Юрія Дмитровича, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,-

в с т а н о в и в :

19.03.2020 позивач звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави із вищевказаною позовною заявою шляхом направлення її до суду засобами поштового зв`язку.

У своєму позові просить суд визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 5324280901:01:001:0139, площею 0,6588 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та нежитлових будівель, загальною площею 2133,6 кв.м, які складаються з: нежитлової будівлі (цеху) літ. А-1, загальною площею 330,1 кв.м; нежитлової будівлі (складу) літ. Б-1, загальною площею 1388 кв.м; нежитлової будівлі (цеху) літ. В-1, загальною площею212,9 кв.м.; нежитлової будівлі (вагової) літ. Г-1, загальною площею 9,8 кв.м; нежитлової будівлі (складу) літ. Д-1, загальною площею 192,8 кв.м; навісів літ. г, Е, е та розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 03.04.2019 між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Фермерським господарством Фаворит- Агро Плюс (код ЄДРПОУ 37137530) - дійсним.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.02.2019 позивач та відповідачка уклали попередній договір, який було посвідчено приватним нотаріусом Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області Бєлашем Ю.Д. За вказаним попереднім договором відповідачка зобов`язується продати позивачу земельну ділянку, площею 0,6588 га та нежитлову будівлю зі складовими частинами адресою: АДРЕСА_1 , за 4 641 000,00 грн. На підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договорів купівлі-продажу позивач передав відповідачці аванс у розмірі 500 000,00 грн. У попередньому договорі сторони погодили, що договори купівлі-продажу мають бути укладені та нотаріально посвідчені не пізніше 01.09.2019.

28.03.2019 на підтвердження дійсних намірів, позивач передав відповідачці всю суму, обумовлену попереднім договором, - 4 641 000,00 грн.

03.04.2019 сторони уклали письмовий договір купівлі-продажу б/н, за яким відповідачка передала позивачу, а позивач прийняв у власність земельну ділянку площею 0,6588 га, кадастровий номер 5324280901:01:001:0139, нежитлові будівлі, загальною площею 2133,6 кв.м, номер в РНВН 7538348. Відповідачка засвідчила, що все майно, належне їй.

Станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом вимоги попереднього договору щодо укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна виконані частково, оскільки відповідачка відмовляється їхати до нотаріуса, посилаючись на те, що вона до цього часу займається підготовкою та збиранням всіх необхідних документів по земельній ділянці кадастровий номер 5324280901:01:001:0139.

Зважаючи на те, що відповідачка ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, незважаючи на те, що всі істотні умови договору погоджені та виконані сторонами, відповідачкою авансом отримано грошові кошти у загальному розмірі 4 641 00,00 грн, позивач просить суд визнати вищевказаний договір купівлі-продажу дійсним.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Октябрським районним судом м. Полтави позов отримано 23.03.2020.

24.03.2020 ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави Савченко Л.І. вищевказану позовну заяву передано на розгляд до Решетилівського районного суду Полтавської області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.

Решетилівським районним судом Полтавської області матеріали позовної заяви отримано 15.04.2020.

Через відсутність у Решетилівському районному суді Полтавської області суддів, які б мали повноваження на здійснення судочинства, проведення автоматизованого розподілу справи не відбулося, що підтверджується протоколом від 15.04.2020.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, 12.08.2020 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О., яку зараховано до штату суду наказом від 06.07.2020 № 27а-ОС та повноваження на здійснення правосуддя якої розпочалися із 28.07.2020.

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 14.08.2020 заяву позивача про забезпечення позову повернуто заявнику, у зв`язку з невідповідністю вимогам п. 5 ч. 1 ст. 151 ЦПК України.

25.08.2020 справу терміново витребувано Полтавським апеляційним судом у зв`язку з розглядом апеляційної скарги представника ФГ Фаворит-Агро Плюс - адвоката Салашного М.О. на ухвалу Октябрського районного суду Полтавської області від 24.03.2020.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30.09.2020 апеляційну скаргу адвоката Салашного М.О. на ухвалу Октябрського районного суду Полтавської області від 24.03.2020 визнано неподаною та повернуто апелянту.

07.10.2020 справа надійшла до Решетилівського районного суду Полтавської області.

Ухвалою судді від 09.10.2020 позовну заяву залишено без руху на підставі ч.1 ст.185 ЦПК України, оскільки позовна заява не відповідала вимогам п. 3 ч. 3 ст. 175 та ч. 4 ст. 177 ЦПК України та надано строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків позовної заяви.

27.10.2020 до суду надійшла заява позивача, подана у встановлений судом строк, якою в повному обсязі усунуто недоліки позовної заяви.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, визначених ухвалою суду, 29.10.2020 ухвалою суду відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання.

26.03.2021 представником відповідачки адвокатом Ясниською О.О. до суду надано відзив на позовну заяву (а.с.131-134), у якому вона просить суд відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Посилається на те, що висновки позивача про те, що сторони домовились про всі істотні умови договору не відповідають дійсності, оскільки у попередньому договорі не зазначено кадастровий номер земельної ділянки та складові частини об`єкту нерухомості. Вважає, що договір купівлі-продажу від 03.04.2019 не можна розцінювати, як доказ у справі, оскільки договори такого виду підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Земельна ділянка площею 0,6588 га, кадастровий номер 5324280901:01:001:0139 не є власністю відповідачки, вона належить ФОП ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Умовою застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Вказує, що даний правочин підлягає і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Посилається на п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009, яким передбачено, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації. Вважає, що оскільки договір не був укладеним, суд не може визнати його дійсним на підставі ст. 220 ЦК України.

Також посилається на те, що позивач не надав жодного доказу того, що відповідачка ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Зазначає, що позивач до відповідачки з таким питанням не звертався, будь-яких листів з вимогою про дотримання умов попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна відповідачка не отримувала. Не надано також доказів про те, що відповідачка викликалася для здійснення нотаріального посвідчення договору чи повідомлення про час та місце його проведення чи доказів про те, що відповідачка не з`явилася в обумовлений строк для нотаріального посвідчення тощо. Окрім того вважає, що позивачем не доведено, що можливість нотаріального посвідчення втрачена безповоротно. При цьому вказує на те, що саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір не може бути безумовною підставою для застосування ст. 220 ЦК України, посилаючись, окрім іншого, на правовий висновок, викладений у постанові ВС від 04.03.2019 у справі № 665/2266/16-ц.

Також зазначає, що відповідачкою понесено судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн, які просить стягнути на її користь. Зазначає, що згідно умов договору адвокатом та клієнтом встановлено фіксований розмір гонорару, тому він не може бути змінений в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу та просить врахувати висновки, викладені з цих обставин у постанові ВС від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.

Ухвалою суду від 11.05.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання з`явилися представник позивача - адвокат Салашний М.О. та представник відповідачки - адвокат Ясниська О.О.

Відповідачка ОСОБА_1 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Полтавського (колишнього Решетилівського) районного нотаріального округу Полтавської області Бєлаш Юрій Дмитрович, у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Полтавського (колишнього Решетилівського) районного нотаріального округу Полтавської області Бєлаш Юрій Дмитрович надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності (а.с.209).

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Пояснив, що сторони досягли всіх істотних умов договору купівлі-продажу земельної ділянки та нежитлових будівель і споруд, відповідачка в повному обсязі отримала грошові кошти за відчуження нерухомого майна, однак в неповажних причин не виконала умови попереднього договору щодо подальшого належного оформлення договору купівлі-продажу. Зазначив, що з відповідачкою в подальшому лише в телефонному режимі представник позивача намагався врегулювати даний спір, будь-яких письмових претензій чи пропозицій відповідачці не направлялися. Належних і допустимих доказів на підтвердження ухилення відповідачки від подальшого нотаріального укладення договору у представника позивача немає. Зазначив, що нотаріус під час посвідчення попереднього договору мабуть не перевіряв наявність у ОСОБА_1 права розпорядження нерухомим майном.

Представник відповідачки у судовому засіданні пояснила, що позовні вимоги не визнаються у повному обсязі. Зазначила, що сторони не досягли всіх істотних умов договору, зокрема щодо конкретної земельної ділянки та конкретного обсягу нежитлових будівель і споруд. Звернула увагу на те, що відповідачка не являється власником земельної ділянки, а відтак право розпорядження у неї відсутнє. Надала пояснення аналогічні, викладеним доводам у відзиві. Просила відмовити у задоволенні позову та стягнути на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі, встановленому в договорі.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно та всебічно дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.02.2019 між ОСОБА_1 та ФГ Фаворит-Агро Плюс укладено попередній договір, який нотаріально посвідчено та зареєстровано у реєстрі за № 78 (а.с.7).

Згідно п. 1 вказаного попереднього договору ОСОБА_1 зобов`язується продати ФГ Фаворит-Агро Плюс , а ФГ Фаворит-Агро Плюс зобов`язується купити у ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,6588 га, нежитлову будівлю (зі складовими частинами) номер АДРЕСА_1 та обладнання для переробки соняшнику.

При цьому сторони домовились також про те, що договори купівлі-продажу мають буди укладеними та нотаріально посвідченими не пізніше 01.09.2019. Продовження терміну для укладення договору купівлі-продажу допускається за додатковим погодженням питання між сторонами, яке має бути оформлено відповідним нотаріально посвідченим договором.

Пунктом 2 попереднього договору визначено, що купівлю-продаж предмету договору має бути вчинено за сумою, що на день підписання договорів становитиме 4 641 000,00 грн. Інші істотні умови договорів купівлі-продажу будуть погоджені при підписанні договорів купівлі-продажу.

У відповідності до п. 3 попереднього договору на підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договорів купівлі-продажу, відповідачка отримала від позивача аванс у розмірі 500 00,00 грн.

Згідно п. 5 вказаного попереднього договору, у разі, коли договори купівлі-продажу не відбудуться, ОСОБА_1 зобов`язується повернути ФГ Фаворит-Агро Плюс отриманий нею аванс протягом трьох діб з дня вимоги, заявленої у будь-якій формі.

У випадку відмови ОСОБА_1 від продажу земельної ділянки та нежитлової будівлі без поважних причин у строк, встановлений цим договором, ОСОБА_1 повертає ФГ Фаворит-Агро Плюс аванс та сплачує пеню у розмірі 100% сплаченого авансу (п. 7 попереднього договору).

У п. 8 попереднього договору сторони договору серед інших тверджень, зазначили, що вони розуміють свої права та обов`язки за цим договором, договір укладено зі справжньою волею, не є фіктивним та удаваним, при його укладенні відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними.

28.03.2019 ОСОБА_1 отримала від ФГ Фаворит-Агро Плюс кошти у повному обсязі у сумі 4 641 000,00 грн згідно попереднього договору б/н від 19.02.2019 за земельну ділянку та нежитлові будівні та обладнання, що підтверджується копією розписки від 28.03.2019 підписаною ОСОБА_1 у присутності свідків - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ? які також проставили свої підписи (а.с.8).

03.04.2019 між сторонами укладено простий письмовий договір купівлі-продажу (а.с.9-10) між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 (надалі - Продавець) та Фермерським господарством Фаворит- Агро Плюс , код ЄДРПОУ 37137530, зареєстроване місце проживання за адресою: Полтавська область, Хорольський район, с. Новачиха, вул. Сонячна,6 в особі голови фермерського господарства Циганенко О.М. (надалі - Покупець).

Об`єктом даного договору згідно п. 1 зазначено наступне рухоме майно : земельна ділянка 0,6588 га, кадастровий номер 5324280901:01:001:0139, нежитлові будівлі, загальною площею 2133,6 кв.м., номер в РНВН 7538348, обладнання для переробки насіння соняшнику. Це рухоме майно, що відчужується, належить продавцеві ОСОБА_1 .

За умовами п. 2, п. 3 вказаного договору купівлі-продажу, продаж рухомого майна проводиться за домовленістю сторін за 4 641 000,00 грн. Ринкова вартість рухомого майна станом на лютий 2019 року становить 4 641 000,00 грн.

Саме цей договір позивач просить суд визнати дійсним.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 18.02.2020 № 200803252 щодо суб`єкта РНОКПП НОМЕР_1 (а.с.11оборот-12) нежитлова будівля, загальною площею 2133,6 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 із детальним описом про складові частини об`єкта нерухомого майна, належить ОСОБА_1 на підставі договору про поділ майна, що було придбане колишнім подружжям під час шлюбу за № 3897 від 05.12.2018, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Святецькою І.В. Право власності зареєстровано 05.12.2018 за № 29283079 відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44436931 від 05.12.2018.

Зазначена інформаційна довідка не містить відомостей про належність на праві власності ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5324280901:01:001:0139, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Земельна ділянка, площею 0,6588 га, кадастровий номер 5324280901:01:001:0139, розташована за адресою: АДРЕСА_3 ,з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить ФОП ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11 листопада 2000 року № 3611, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 860291 від 11.12.2012 (а.с.136).

За розпорядженням Жовтневої сільської ради Решетилівського району Полтавської області від 04.02.2016 № 9, провулок Свердлова у с. Жовтневому перейменовано на провулок Чураївни (а.с.14).

Згідно з постановою Верховної Ради України № 1353-VIII від 12.05.2016 селище Жовтневе перейменовано на Покровське (а.с.13).

Спір у справі виник із договірних правовідносин та регулюється нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів ст. 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

При укладенні попереднього договору від 19.02.2019 (а.с.7) сторони домовились про такі істотні умови договору купівлі-продажу, як площа земельної ділянки, та нежитлової будівлі, місцезнаходження предмету договору, ціну договору. Кадастровий номер земельної ділянки та конкретні складові частини нежитлової будівлі у попередньому договорі не визначені. Згідно п. 2 попереднього договору інші істотні умови договору купівлі-продажу будуть погоджені при підписанні договорів купівлі-продажу.

З тексту спірного договору купівлі-продажу від 03.04.2019 (а.с.9-10) вбачається, що він стосується виключно рухомого майна, однак згідно п. 1 предметом договору є нерухоме майно, а саме земельна ділянка 0,6588 га, кадастровий номер 5324280901:01:001:0139, нежитлові будівлі, загальною площею 2133,6 кв.м, номер в РНВН 7538348, обладнання для переробки насіння соняшнику.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до вимог ст. 132 ЗК України, чинної на момент укладення сторонами договору купівлі-продажу від 03.04.2019, угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються.

Угоди повинні містити а) назву сторін (прізвище, ім`я та по батькові громадянина, назва юридичної особи); б) вид угоди; в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо); г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку; ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки; д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо); е) договірну ціну; є) права та обов`язки сторін ; ж) кадастровий номер земельної ділянки; з) момент переходу права власності на земельну ділянку.

Додатком до угоди, за якою здійснюється відчуження земельної ділянки приватної власності, є державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується (або відчужувалась).

Договір купівлі-продажу від 03.04.2019 не містить відомостей про місце розташування земельної ділянки, цільового призначення, складу угідь, правового режиму; документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку; відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки; відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо); момент переходу права власності на земельну ділянку.

До договору купівлі-продажу не додано державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується.

Як встановлено судом, земельна ділянка 0,6588 га, кадастровий номер 5324280901:01:001:0139 не є власністю відповідачки ОСОБА_1 , а належить ФОП ОСОБА_2 на праві приватної власності, а відтак, відповідачка не наділена правом розпоряджатися вказаною земельною ділянкою, зокрема відчужувати її.

Окрім того, предметом договору також вказано нежитлові будівлі загальною площею 2133,6 кв.м, без конкретизації цих будівель, їхніх назв чи їхніх складових частин, а також місцезнаходження.

Не містить також договір купівлі-продажу від 03.04.2019 назви та переліку обладнання для переробки насіння соняшнику, а також його місцезнаходження, яке також є предметом договору.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу, визначених законодавством.

Згідно із частиною другою статті 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України.

Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 04.03.2019 у справі № 665/2266/16-ц.

На підставі доказів, поданих сторонами, що були належним чином оцінені, суд виходить із того, що позивачем не доведено факту безповоротного ухилення відповідачки від нотаріального посвідчення правочину та втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України.

Окрім того, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи позивачем не доведено належними та допустимим доказами того, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.04.2019.

Судом також встановлено, що відповідачка не є власницею земельної ділянки, щодо якої, зокрема, укладено спірний договір купівлі-продажу, а тому не має права розпоряджатися цим майном, зокрема, відчужувати.

За таких обставин відсутні передбачені законом підстави для визнання договору купівлі-продажу від 03.04.2019 дійсним.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги ФГ Фаворит-Агро Плюс є безпідставними та такими, що не підтверджені належними та допустими доказами, які є достовірними і достатніми для задоволення позовних вимог, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, то судові витрати, понесені позивачем у справі, відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Частинами 1-4 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 5 ст. 137 ЦПК України разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність № 5076-VI від 05.07.2012, зі змінами і доповненнями, (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При вирішенні питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд враховує наступні правові висновки Верховного Суду.

ВС КЦС у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18 зазначає, що неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу за кожним із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові від 28.12.2020 р. у справі № 640/18402/19 ВС КАС дійшов висновку про те, що якщо договором з адвокатом передбачено фіксовану вартість правової допомоги, то детальний опис робіт не є обов`язковим, оскільки в такому разі розмір гонорару адвоката не залежить від обсягу послуг і часу, витраченого адвокатом, а отже є визначеним.

ВС КАС у постанові від 21.01.2021 р. у справі № 280/2635/20 вказав, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. Отже, докази оплати послуг адвоката подавати не обов`язково.

На обґрунтування понесених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу надано копії: договору про надання правової (правничої) допомоги (представництво інтересів у цивільній справі) від 25.11.2020; квитанції від 25.03.2021 № 25/03 підтверджує сплату суми 12 000,00 грн; розрахунку витрат на надану ОСОБА_1 професійну правничу допомогу від 25.03.2021; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордера серія ПТ №159286 від 25.11.2020 (а.с.135, 138, 139-140-142).

Відповідно до п.п. 3.1 п. 3 договору про надання правової (правничої) допомоги (представництво інтересів у цивільній справі) від 25.11.2020 сторони домовились, що розмір гонорару становить 12 000,00 грн.

Отже розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу (а.с.139).

Наведене підтверджено також розрахунком витрат на надану професійну правничу допомогу, згідно якого всього адвокатом надано послуги ОСОБА_1 на суму 12350,00 грн, при цьому оплаті підлягає фіксована суму 12000,00 грн, що визначено умовами договору (а.с.135).

Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката та понесення нею витрат, у розмірі 12 000,00 грн на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги (представництво інтересів у цивільній справі) від 25.11.2020.

Суд також враховує положення частини сьомої статті 137 ЦПК України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Стороною позивача не подано суду відповідне клопотання.

Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах відповідачки, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 12000,00 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

Окрім того, суд враховує, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником відповідачки, а отже є визначеним.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

На підставі вищевикладеного та куруючись ст. ст. 11, 202, 220, 626-628, 635, 638, 640, 655 ЦК України, ст. ст. 2, 11, 12, 13, 15, 16, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Фермерського господарства Фаворит-Агро Плюс до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватного нотаріуса Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області Бєлаша Юрія Дмитровича, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним - відмовити за безпідставністю.

Судові витрати, понесені позивачем у справі, покласти на позивача - Фермерське господарство Фаворит-Агро Плюс .

Стягнути з Фермерського господарства Фаворит-Агро Плюс на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн (дванадцять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 25 жовтня 2021 року.

Учасники справи:

позивач - Фермерське господарство Фаворит Агро Плюс , код ЄДРПОУ 37137530, місцезнаходження: вул. Сонячна, буд. 6, с. Новачиха Хорольського району Полтавської області, поштовий індекс 37820;

представник позивача - адвокат Салашний Михайло Олексійович, поштова адреса: просп. Першотравневий, буд. 19, оф. 37 м. Полтава, поштовий індекс 36011;

відповідачка - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , потштовий індекс 36023;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Полтавського (колишнього Решетилівського) районного нотаріального округу Полтавської області Бєлаш Юрій Дмитрович, місцезнаходження: вул. Покровська, буд. 9, м. Решетилівка, Полтавської області, поштовий індекс 38400.

Суддя О.О. Романенко