Ухвала

від 25.10.2021 по справі 2-1013/2009

СУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1013/2009

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Домненко Н.І., представника заявника Страшка Є.В., представника Сумського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Добровольського О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2021 року заявник звернувся до суду з заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, зазначаючи, що рішенням Сумського районного суду Сумської області №2-1013/2009 року від 22 грудня 2009 року з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АКІБ УкрСиббанк стягнуто в солідарному порядку 478243 гривні 36 копійок. Ухвалою суду від 25 березня 2015 року у виконавчих провадженнях за виконавчими листами №2-1013/2009 року замінено стягувача з ПАТ УкрСиббанк на ТОВ Кей-Колект . Станом на 24 травня 2021 року відкрито 3 виконавчих провадження про стягнення з боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 грошових сум, визначених рішенням суду. Заявник зазначав, що рішенням суду про стягнення з боржників в солідарному порядку 478243 гривень 36 копійок виконано боржниками в повному обсязі примусово та добровільно. В процесі виконання рішення суду державними виконавцями були винесені постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржників, а також постанови про стягнення з боржників виконавчого збору в розмірі 47824 гривень 34 копійок з кожного, тобто фактично в потрійному, як вважав заявник, розмірі, що, на думку заявника, суперечить діючому законодавству. Посилаючись на положення статті 432 ЦПК України заявник просив зупинити провадження за виконавчими листами №2-1013/2009 року та заборонити приймати виконавчі листи №2-1013/2009 року до виконання, визнати виконавчі листи №2-1013/2009 року, видані Сумським районним судом Сумської області про стягнення з боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АКІБ УкрСиббанк 478243 гривні 36 копійок такими, що не підлягають виконанню, зобов`язати державних виконавців закінчити виконавчі провадження на підставі статті 39 Закону України Про виконавче провадження .

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_4 підтримав вимоги заявника в повному обсязі.

Представник Сумського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Добровольський О.В. підтримав позицію, викладену в відзиві, вважав за необхідне відмовити в задоволенні заяви.

Заслухавши пояснення представника заявника, представника виконавчої служби, дослідивши матеріали провадження, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку( стаття 129 1 Конституції України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною права на суд , а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (п.40 рішення від 19.03.97 у справі Горнсбі проти Греції ).

Згідно зі ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно ч. 3 ст. 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Виконавче провадження визначається як завершальна стадія судового провадження (стаття 1 Закону України Про виконавче провадження ). Порядок виконання судових рішень визначається Законом України Про виконавче провадження .

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом ( п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження ).

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, в тому числі з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, виноситься державним виконавцем в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини ( ч. 2 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження ).

З матеріалів провадження вбачається, що рішенням Сумського районного суду Сумської області №2-1013/2009 року від 22 грудня 2009 року з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АКІБ УкрСиббанк стягнуто в солідарному порядку 478243 гривні 36 копійок ( ар.с.2-3).

Ухвалою суду від 25 березня 2015 року у виконавчих провадженнях за виконавчими листами №2-1013/2009 року замінено стягувача з ПАТ УкрСиббанк на ТОВ Кей-Колект ( ар.с.4).

На підставі рішення суду було відкрито 3 виконавчих провадження про стягнення з боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 грошових сум, визначених рішенням суду.

Постановою державного виконавця ВДВС Сумського районного управління юстиції від 17 березня 2016 року відкрито виконавче провадження про стягнення з заявника на користь ТОВ Кей-Колект визначених судовим рішенням грошових сум ( ар.с.5).

Постановою ВДВС від 17 березня 2016 року відкрито виконавче провадження щодо стягнення з заявника виконавчого збору в розмірі 47824, 34 гривні( ар.с.6).

З заяви стягувача - ТОВ Кей-Колект вбачається, що стягувач відмовляється від примусового виконання рішення суду від 22 вересня 2009 року №2-1013/2009 року у зв`язку з повним примусовим та добровільним виконанням рішення боржниками в солідарному порядку ( ар.с.7).

Отже, оскільки згідно заяви стягувача рішення суду виконано повністю в примусовому та добровільному порядку солідарними боржниками, в тому числі і заявником, у державного виконавця були підстави для винесення постанови про закриття виконавчого провадження на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження .

Посилання заявника на ч. 2 ст. 432 ЦПК України як на підставу для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, в даному випадку є неправомірним, оскільки виконання судового рішення в межах виконавчого провадження є підставою для закінчення виконавчого провадження, а не для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, беручи до уваги те, що підстави визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню відрізняються від підстав закінчення виконавчого провадження у зв`язку з виконанням судового рішення, про що виноситься постанова державного виконавця.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 432 Цивільного процесуального кодексу України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин ( ч. 2 ст. 432 ЦПК України).

За змістом цієї норми, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо (інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах від 25 вересня 2015 року ).

Отже, обставин, які б могли бути підставою для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, судом не встановлено, а тому немає і підстав для задоволення заяви. Наведені норми свідчать про те, що визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню можливо внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, в інших випадках добровільне виконання рішення суду боржником є підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження .

Як випливає зі змісту заяви та позиції представника заявника в судовому засіданні, визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню необхідно заявнику для оспорювання правомірності стягнення виконавчого збору з кожного з солідарних боржників. В разі задоволення заяви, як зазначав заявник, постанова про стягнення виконавчого збору від 16 травня 2019 року не підлягатиме виконанню.

Разом з тим, в разі незгоди з діями державного виконавця, які полягають у неправомірному, на думку заявника, винесенні постанови про стягнення виконавчого збору з кожного з солідарних боржників, заявник має право оскаржити дії державного виконавця до Сумського окружного адміністративного суду, якщо вважає порушеними свої права внаслідок неправомірних дій державного виконавця.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо

підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду( ч. 1 ст. 82 Закону України Про виконавче провадження ).

Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку( ч. 2 ст. 82 Закону України Про виконавче провадження ).

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих

дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом ( ч.4 ст. 82 Закону України Про виконавче провадження ).

Отже, законом визначена процедура оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця в разі незгоди з ними. Застосування інших процедур для захисту свого порушеного права, зокрема, процедури визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, не можна визнати законними.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Оскільки інші вимоги, зокрема, про заборону приймати виконавчі листи до виконання, є фактично похідними і пов`язаними з вимогами про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, в задоволенні цих вимог також слід відмовити.

Крім того, оскільки ухвала суду від 26 травня 2021 року про зупинення виконання за виконавчими листами №2-1013/2009 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АКІБ УкрСиббанк в солідарному порядку 478243 гривень 36 копійок та про заборону приймати до виконання виконавчі листи на даний час перешкоджає завершенню виконавчих дій та закінченню виконавчого провадження, її необхідно скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 1 Конституції України, ст. ст. 431, 432 ЦПК України, ст. 39, 82 Закону України Про виконавче провадження , суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню - за її безпідставністю.

Скасувати ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 26 травня 2021 року про зупинення виконання за виконавчими листами №2-1013/2009 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АКІБ УкрСиббанк в солідарному порядку 478243 гривень 36 копійок та про заборону приймати до виконання виконавчі листи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко