Постанова

від 18.10.2021 по справі 916/3102/16

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3102/16 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П.

секретар судового засідання: Сілаєва В.С.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Бондаревський О.М., посвідчення;

від відповідача-1: Танасійчук Г.М., розпорядження;

від відповідача-2: Бойко І.О., ордер; Нікішев О.В., ордер;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.08.2021 про залишення позову без розгляду, постановлену суддею Ю.М. Невінгловською у м. Одеса, повний текст якої складено 16.08.2021

у справі №916/3102/16

за позовом: Заступника прокурора Одеської області

до відповідачів:

1. Одеської міської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради

про: визнання незаконним рішення та визнання недійсним договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Заступник прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА про: визнання незаконним рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 №4256-V Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання Товариству з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА в оренду земельної ділянки площею 0,2499 га, за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон , 1 для експлуатації обслуговування нежитлових приміщень і споруд аварійно-рятувальної станції ; визнання недійсним договору оренди землі площею 0,2499 га, що укладений 15.01.2014 між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА для експлуатації обслуговування нежитлових приміщень і споруд аварійно-рятувальної станції.

Позовна заява мотивована невідповідністю оспорюваного рішення вимогам ст. ст. 8, 19 Конституції України, ст. ст. 186-1, 123 Земельного кодексу України, ст. 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , у зв`язку з чим таке рішення підлягає визнанню незаконним, а договір оренди землі визнанню недійсним.

Також позивачем зазначено, що вказане рішення міською радою прийнято з порушенням порядку проведення землевпорядної експертизи у розумінні ст. 35 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , оскільки проект землеустрою, що затверджений: не отримав, на підставі ч.6 ст. 123 Земельного кодексу України , ч. 4 ст.9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації; не врахував нормативних розмірів прибережної захисної смуги навколо Чорного моря у м. Одесі, встановлених ст. 88 Водного кодексу України та орієнтовних вод і меж водоохоронних зон, що визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №486 від 08.05.1996; не був погоджений з Департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації.

Самостійна участь прокурора у якості позивача у даній справі обґрунтована тим, що порушення законодавства у сфері регулювання земельних відносин спричиняє державі та територіальній громаді економічні збитки, перешкоджає здійсненню передбаченого Конституцією України права власності на землю, тягне нераціональне використання земель та чинним законодавством України не визначено суб`єкта контролю за законністю прийняття органом місцевого самоврядування рішень щодо відведення земельних ділянок з відповідними повноваженнями на звернення до суду з позовами.

30.11.2016 від Товариства з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА надійшли заперечення на позовну заяву, в яких останнє зазначило, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки:

проект землеустрою у даній справі відповідно до Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації є таким, що отримав позитивну оцінку та погодження, що підтверджується наявним на висновку державної експертизи землевпорядної документації №1108-13 від 10.12.2013 записом Зауваження враховані , в тому числі така відмітка підтверджує факт усунення недоліків до цього проекту, викладених у п. 10 даного висновку;

позивач необґрунтовано посилається на відсутність погодження проекту землеустрою із структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, адже відповідно до п. 1-5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №486 від 08.05.0996, розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками земель, землекористувачами, Мінприроди, Держводагенством та територіальними органами Держземагенства і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

30.11.2016 від Одеської міської ради надійшло клопотання, в якому остання просила суд залучити до участі у справі №916/3102/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.11.2016: залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

12.12.2016 від Одеської міської ради надійшов відзив, в якому остання просила суд в задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Одеської області до Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі - відмовити у повному обсязі, з огляду на їх необґрунтованість, незаконність.

Відповідач у відзиві зазначив, що Заступник прокурора Одеської області не мав законних правових підстав для звернення до суду з даним позовом, адже згідно з вимогами законодавства Одеська міська рада має достатній обсяг повноважень щодо надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, а спірне рішення було прийняте нею в межах повноважень визначених ст. ст. 12, 51, 123, 124, ч. 5 ст. 126, п. в ч.1 ст. 186 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні . Таким чином відсутні будь-які порушення прав як територіальної громади м. Одеси, так і держави.

Також відповідач звернув увагу суду, що на висновку державної експертизи землевпорядної організації Державного агентства земельних ресурсів України від 10.12.2013 №1180-13 наявний запис-штамп Держземагенства України Зауваження враховані з урахуванням якого та норм Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації та Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації проект землеустрою при наявності такого запису на висновку є таким, що отримав позитивну оцінку та був погоджений.

У свою чергу, так як рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 №4256-VI є чинним, то вимога прокурора про визнання договору недійсним задоволенню не підлягає як похідна від вимоги про визнання незаконним вказаного рішення.

04.01.2017 від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшли письмові пояснення, якими останній просив суд в задоволені позовних вимог у даній справі відмовити у повному обсязі через їх необґрунтованість та незаконність, оскільки:

проект землеустрою є таким, що отримав позитивну оцінку і був погоджений, про що свідчить наявний на висновку державної експертизи землевпорядної організації Державного агентства земельних ресурсів України від 10.12.2013 №1108-13 запис-штамп Дерземагенства України Зауваження враховані ;

договір оренди земельної ділянки від 15.01.2014 не може бути визнаний недійсним, оскільки підставою для його укладення є рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 №4256-VI, яке є чинним, в судовому або іншому порядку не скасовувалось та незаконним не визнавалось.

10.01.2017 від Заступника прокурора Одеської області надійшло клопотання, в якому останній просив суд призначити у справі судову експертизу з питань землеустрою.

10.01.2017 від позивача надійшла заява, в якій останній зазначив, що оскільки частина орендованої Товариством з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА земельної ділянки відносить до земель водного фонду, то проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в силу приписів ч. 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України також підлягав погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує політику у сфері розвитку водного господарства, тобто з Державним агенством водних ресурсів України, про необхідність такого погодження зазначено у висновку державної експертизи землевпорядної документації від 10.12.2013 №1180-13. Натомість Товариство з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА 09.12.2013 звернулось з листом до Одеського обласного управління водних ресурсів, яке не є визначеним вище органом центральної виконавчої влади та не уповноважене на погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду. Крім того вказане управління повідомило, що до його компетенції не належить вказане питання, так як земельна ділянка, що відводиться за матеріалами проекту землеустрою та формою 6-ЗЕМ не відноситься до земель водного фонду, що у свою чергу не відповідає дійсності, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги Чорного моря. Також інформація зазначена у статистичній звітності форми 6-ЗЕМ не може бути належним та допустимим доказом, що підтверджує належність земельної ділянки до будь-якої із категорій земель, передбачених ст. 19 Земельного кодексу України.

27.01.2017 від Товариства з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА надійшли заперечення на клопотання про призначення судової експертизи з питань землеустрою через відсутність зазначення в нього наміру позивача здійснити оплату витрат з проведення судової експертизи у разі її призначення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.01.2017 призначено у справі №916/3102/16 судову експертизу з питань землеустрою.

14.11.2019 від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (ОНДІСЕ) надійшов висновок судової експертизи №17-538 від 20.12.2018 по господарській справі №916/3102/16, згідно з яким зроблено наступні висновки:

По питанню №1: за результатами дослідження копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренди Товариству з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд аварійно-рятувальної станції за адресою: м. Одеса, Приморський район, пляж Ланжерон , 1 попри окремі зауваження, що зумовлені нечіткістю окремих нормативно-правових актів у галузі земельних відносин, проект може розглядатися як такий, що в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі землеустрою, чинних на період його розроблення та затвердження на 17.12.2013.

По питанню №2: зробити висновок чи підлягає проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренди Товариству з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд аварійно-рятувальної станції за адресою: м. Одеса, Приморський район, пляж Ланжерон , 1 погодженню з Департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації та Державним агентством водних ресурсів України враховуючи матеріали проекту землеустрою: висновок державної експертизи землевпорядної документації від 10.12.2013 №1108-13, інформацію зазначену у листах Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, Одеського обласного управління водних ресурсів, висновках про погодження проекту землеустрою та те, що в наданих матеріалах відсутній затверджений в установленому порядку та чинний на момент надання земельної ділянки окремий проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги, не вбачається за можливе.

16.12.2019 від Одеської міської ради надійшли пояснення, в яких остання вказала наступне:

твердження позивача, що Одеська міська рада не мала законного права приймати рішення про надання земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА , так як проект землеустрою не відповідає вимогам законодавства є безпідставним, адже експерти дійшли висновку, що копія проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних на момент його розроблення та затвердження;

проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки не підлягав погодженню з департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації про що свідчить дослідницька частина висновку експерта.

18.12.2019 від позивача надійшло клопотання, в якому останній просив суд призначити у справі №916/3102/16 додаткову судову експертизу з питань землеустрою.

26.12.2019 від Одеської міської ради надійшли заперечення, в яких остання просила суд відмовити у задоволені клопотання заступника прокурора Одеської області про призначення додаткової судової експертизи з питань землеустрою у справі №916/3102/16, адже експертами повно та всебічно досліджено матеріали справи та надано вичерпні та зрозумілі висновки стосовно поставлених питань.

01.01.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА надійшло клопотання, в якому останнє просило суд зупинити провадження у справі №916/3102/16 до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

25.01.2020 від позивача надійшли пояснення, в яких останній зазначив, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА про зупинення провадження у справі №916/3102/16 не підлягає задоволенню з огляду на його безпідставність.

16.01.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА надійшла заява, в якій останнє просило суд позовну заяву Заступника прокурора Одеської області у даній справі залишити без розгляду, оскільки позивач не мав законних правових підстав для звернення з даним позовом до Господарського суду Одеської області. Одеська міська рада є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїми функціями щодо захисту майнових інтересів держави.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.01.2020, яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного суду від 02.03.2020: клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА про зупинення провадження у справі за вх.№358/20 від 09.01.2020 задоволено; провадження у справі №916/3102/16 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №912/2385/18.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2021 поновлено провадження у справі №916/3102/16 з 14.06.2021.

07.06.2021 від Одеської міської ради надійшла заява, в якій остання просила суд змінити третю особу у справі №916/3102/16, а саме Департамент комунальної власності Одеської міської ради на Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.07.2021: заяву Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про заміну учасника справи за вх.№15276 від 07.06.2021 задоволено; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради як правонаступника Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

14.06.2021 від Одеської міської ради надійшла заява, в якій остання просила суд позов Заступника прокурора Одеської області у даній справі залишити без розгляду, оскільки спірна земельна ділянка за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон 1, знаходиться у комунальній власності та є власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради. Таким чином, органом, якому надано право на розпорядження спірною земельною ділянкою є саме Одеська міська рада.

26.07.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА надійшли пояснення, якими останнє підтримало вказану вище заяву Одеської міської ради та вважало, що вона підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2021: залишено без розгляду позов Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави до відповідачів Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним, повернення земельної ділянки.

Означене судове рішення мотивоване наявністю органу місцевого самоврядування до rкомпетенціяї якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, Заступник прокурора не звернувся у встановленому законом порядку до Одеської міської ради, як компетентного органу, що здійснює захист земельних ділянок, що віднесені до комунальної власності, а отже прокурор передчасно здійснив висновки про бездіяльність Одеської міської ради до подання цього позову до суду, позбавивши її можливості відреагувати на ствердження порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Не погодившись з означеним рішенням суду, Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив суд: прийняти апеляційну скаргу до розгляду; скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.08.2021, справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті; справу розглянути за участю представника Одеської обласної прокуратури; стягнути з відповідачів на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги, оскільки зміст оскаржуваної ухвали не відповідає вимогам законності та обґрунтованості та прийняте з порушенням норм ст. ст. 3, 4, 53, 26, 236 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказував, що у даній справі прокурор є самостійним позивачем через відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів, а Одеська міська рада є одним із співвідповідачів, рішення №4256-V від 17.12.2013 щодо затвердження проекту землеустрою якої оскаржується через недотримання вимог законодавства, міська рада не мала законного права приймати рішення про надання земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА .

Також прокурором зазначено, що судом першої інстанції не враховано, що:

чинним законодавством України не визначено суб`єкта контролю за законністю прийнятих органом місцевого самоврядування рішень щодо розпорядження земельними ділянками з відповідними повноваженнями на звернення до суду з позовами про скасування рішень міської ради;

обов`язок органу місцевого самоврядування діяти в інтересах територіальної громади, який є запорукою державного регулювання на певній території, спростовує доводи щодо можливості Одеської міської ради виступати у якості позивача у даній справі;

порушення Одеською міською радою як відповідачем полягає у не вчинені дій, а саме остання не відмовила у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду товариств та розпорядилась земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон , 1, яка майже вся розташована в межах 100 метрової прибережної смуги Чорного моря, усупереч норм чинного законодавства;

в даних спірних правовідносинах наявність інтересу держави полягає у відновленні порушеного права Українського народу у сфері земельних правовідносин, а прокурор виходив саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, саме дотримання законодавчо встановленої процедури передачі земельної ділянки в оренду;

у даному випадку прокурор виступає не як альтернативний, а як єдиний можливий суб`єкт звернення до суду;

залишаючи позов без розгляду у 2021 році позивача позбавлено можливості поновити порушенні права держави шляхом визнання незаконним спірного рішення та визнання недійсним договору оренди землі площею 0,2499 га у зв`язку зі спливом строку позовної давності;

посилання на висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.08.2020 справа №910/1926/19, від 06.08.2019 справа №910/6144/18, від 06.08.2019 справа №912/2529/18, від 26.05.2020 справа №912/2385/18 є необґрунтованими, оскільки в даному випадку позов подано прокурором як самостійним позивачем, а не в інтересах компетентного органу, а вказані справи не подібні поточній;

недоцільним є посилання на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 25.05.2021 у справі №916/3638/20, оскільки у даній справі відсутня позовна вимога про зобов`язання повернути земельну ділянку, до того ж така судова практика виникла лише у 2021 році, тобто через 4 роки після звернення прокурора до суду з позовом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 31.08.2021 для розгляду справи визначено судову колегію у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Разюк Г.П., Колоколова С.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2021: апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.08.2021 у справі № 916/3102/16 - залишено без руху; встановлено Заступнику керівника Одеської обласної прокуратури строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання Південно-західному апеляційному господарському суду довіреності або іншого документу, що посвідчує повноваження представника та доказів сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн, протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; попереджено Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернута скаржнику.

15.09.2021 від Одеської обласної прокуратури надійшов лист №15/1/1-1959вих-21 від 15.09.2021, до якого додано оригінал платіжного доручення №1860 від 10.09.2021 про сплату судового збору на суму 2270,00 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2021: поновлено Заступнику керівника Одеської обласної прокуратури строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 09.08.2021 про залишення позову без розгляду у справі №916/3102/16; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.08.2021 про залишення позову без розгляду у справі №916/3102/16; встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами його направлення учасникам справи) до 04.10.2020; роз`яснено іншим учасникам справи їх право в строк до 04.10.2020 подати до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу або окремо будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище статті, або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення чи залишення без розгляду; призначено справу №916/3102/16 до розгляду на 18.10.2021 о 14:00 год; визначено, що засідання відбудеться в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.

Представники прокуратури та відповідачів в судове засідання 18.10.2021 з`явились, надали усні пояснення, підтримали зміст доводів та заперечень, які викладені письмово.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, правом на подання відзиву, заяв, клопотань не скористались, незважаючи на належне повідомлення про час, дату та місце розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, фактичні обставини справи, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 18.07.2013 рішенням Одеської міської ради №3755-VI (Т.1, а.с.20), серед іншого, надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтованою площею 0,3 га, за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон , 1 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд аварійно-рятувальної станції.

17.12.2013 рішенням Одеської міської ради №4256-VI Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання Товариству з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА в оренду земельної ділянки площею 0,2499 га, за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон , 1 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд аварійно-рятувальної станції (Т.1, а.с.21-22(, серед іншого: затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:23:002:0006) площею 0,2499 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі рекреаційного призначення), за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон , 1; надано Товариству з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА земельну ділянку вказану у п.1 цього рішення, у довгострокову оренду терміном на 25 років, до початку реалізації планувальних рішень району, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд аварійно-рятувальної станції; затверджено проект договору оренди землі між Одеською міською радою за Товариством з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА ; затверджено орендну плату на земельну ділянку на період експлуатації об`єкта в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки.

15.01.2014 між Одеською міською радою, яка діяла від імені Територіальної громади міста Одеси (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА (орендарем) укладено та підписано договір оренди землі, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - Калгановою М.В. (Т.1, а.с.23-33, 56-66), де у п. 1.1 визначили, що орендодавець на підставі Закону України Про оренду землі та рішення Одеської міської ради №4256-VI від 17.12.2013 передає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку площею 2499 кв. м., що знаходиться у місті Одесі, Приморському районі, пляж Ланжерон , 1, згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.2. договору зазначена земельна ділянка належить Територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, право власності на яку зареєстровано 31.12.2013 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про право власності 4163435, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 261221151101, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №15793704, виданим 02.01.2014 Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка площею 2499 кв. м. кадастровий номер 5110137500:23:002:0006, а згідно з п. 2.2 договору на земельній ділянці розташовано нежитлові будівлі та споруди, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА на підставі свідоцтва про право власності (бланк серія САЕ №796782), виданого 29.10.2012 виконавчим комітетом Одеської міської ради та зареєстрованого 22.11.2012 КП ОМБТІ та РОН , номер запису 349 в книзі 115неж-71, реєстраційний номер 288002173, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав №36363508, виданим КП ОМБТІ та РОН 22.11.2012.

Відповідно до п. 3.1 договір укладено на 25 років до початку реалізації планувальних рішень району для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд аварійно-рятувальної станції.

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється за проектом відведення, який є невід`ємною частиною цього договору. Підставою для розробки проекту відведення земельної ділянки є рішення Одеської міської ради від 18.07.2013 №3755-VI (п. 6.1 договору).

Також 15.01.2014: складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон , 1, що передається в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА (Т.1, а.с.34, 67); зареєстровано приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - Калгановою М. В. право оренди земельної ділянки кадастровий №5110137500:23:002:0006 за договором оренди землі №18 від 15.01.2014, за адресою Одеська обл., м. Одеса, Ланжерон пляж 1 (Т.1, а.с.35-36, 68-70).

Крім того в матеріалах справи міститься проект землеустрою за 2013 рік щодо відведення земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд аварійно-рятувальної станції за адресою: м. Одеса, Приморський район, пляж Ланжерон , 1 виготовлений Товариством з обмеженою відповідальністю СПЕКТР НОВА за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА на підставі договору №48-з від 05.08.2013 (Т.1, а.с.118-217, Т.2, а.с.41-153).

Так, підставою для звернення до суду прокурора з позовною заявою до господарського суду стала незгода зі спірним рішенням Одеської міської ради та укладеним на підставі нього договором оренди земельної ділянки, яке на думку позивача не відповідає вимогам чинного на той час законодавства України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що предметом апеляційного оскарження у даній справі є ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 2 статті 1 Господарського процесуального кодексу України (в ред. на момент звернення прокурора з позовом - 16.11.2016) визначено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 2 вказаного Кодексу господарський суд порушує справи за позовними заявами: прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, а в ч. 1 ст. 19 цього ж Кодексу зазначено, що до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Так, ст. 29 Господарського процесуального кодексу України (в ред. на момент звернення прокурора з позовом від 16.11.2016) визначено положення щодо участі прокурора у розгляді справі, де зокрема серед іншого у ч. ч. 1, 2 зазначено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України Про прокуратуру .

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Таким чином у ст. 29 Господарського процесуального кодексу України закріплена бланкетна норма, яка відсилає саме до ч. ч. 2-3 ст. 25 Закону України Про прокуратуру , проте в редакції на момент звернення прокурора з позовом - 16.11.2016, вказана стаття стосувалась положень щодо нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, а ч. 3 взагалі в вказаній статті відсутня.

Колегія суддів звертає увагу, що вказаний Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 №1697-VII набрав чинності 15.07.2015. У свою чергу питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 вказаного Закону України у відповідній редакції на момент звернення прокурора з позовом - 16.11.2016, де в абз. 1, 2 ч. 3 передбачено, що: прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

А згідно з абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Вказані правові положення абз. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру до моменту винесення оскаржуваної ухвали Господарського суду Одеської області від 09.08.2021 змінювались у 2019 році, проте ці зміни не стосуються підстав представництва інтересів держави прокурором у суді.

Таким чином на підставі вищевикладеного прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

На необхідності обґрунтування прокурором наявності підстав для представництва наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, зазначивши, що системне тлумачення абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас у розумінні положень п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

При цьому якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази про вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абз. 3 і 4 ч. 4 ст. 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Позов у даній справі подано прокурором як самостійним позивачем в інтересах держави, а позовні вимоги із посиланнями на положення ст. ст. 8, 19 Конституції України, ст. ст. 123, 186-1 Земельного кодексу України, ст. 9, 35 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації і ст. 23 Закону України Про прокуратуру обґрунтовано тим, що, приймаючи оскаржуване рішення та укладаючи спірний договір оренди землі, Одеська міська рада порушила норми чинного законодавства, що спричиняє державі і територіальній громаді економічні збитки, перешкоджає здійсненню передбаченого Конституцією України права власності на землю, тягне нераціональне використання земель.

Прокурор також у позовній заяві зазначив, що чинним законодавством України не визначено суб`єкта контролю за законністю прийняття органом місцевого самоврядування рішень щодо відведення земельних ділянок з відповідними повноваженнями на звернення до суду з позовами.

З приводу вищевказаного обґрунтування прокурора щодо участі у даній, як самостійного позивача, колегія суддів вважає за належне вказати наступне.

Згідно із ч. ч. 1-2 ст. 78 Земельного кодексу України (в ред. тут і далі на момент винесення спірного рішення - 17.12.2013) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частинами 1 та 2 статті 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 12 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (в ред. тут і далі на момент винесення спірного рішення - 17.12.2013) передбачено, що сільська, селищна, міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно із ч. 1 та 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Як зазначалось вище прокурор звернувся з позовними вимогами про:

визнання незаконним рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 №4256-V Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання Товариству з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА в оренду земельної ділянки площею 0,2499 га, за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон , 1 для експлуатації обслуговування нежитлових приміщень і споруд аварійно-рятувальної станції ;

визнання недійсним договору оренди землі площею 0,2499 га, що укладений 15.01.2014 між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА для експлуатації обслуговування нежитлових приміщень і споруд аварійно-рятувальної станції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у спірному договорі оренди землі від 15.01.2014 у п. п. 1.1. та 1.2 вказано, що орендодавець на підставі Закону України Про оренду землі та рішення Одеської міської ради №4256-VI від 17.12.2013 передає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку площею 2499 кв. м., що знаходиться у місті Одесі, Приморському районі, пляж Ланжерон , 1, згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору. Зазначена земельна ділянка належить Територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, право власності на яку зареєстровано 31.12.2013 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про право власності 4163435, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 261221151101, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №15793704, виданим 02.01.2014 Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області. Пунктом 2.1 договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка площею 2499 кв. м. кадастровий номер 5110137500:23:002:0006.

Право комунальної власності Територіальної громади міста Одеса в особі Одеської міської ради на земельну ділянку, яка є предметом оспорюваних рішення Одеської міської ради та договору оренди, кадастровий №5110137500:23:002:0006, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 261221151101 площею 0,2499 га за адресою Одеська обл., м. Одеса, Ландерон пляж, 1 підтверджується наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №73686610 від 23.11.2016 та №74225463 від 29.11.2016 (Т.1, а.с.68-70, 88-100).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Отже, органом, якому надано право на розпорядження спірною земельною ділянкою, є Одеська міська рада.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

При цьому у разі порушення права на земельну ділянку його захист, у тому числі у визначений ст. 21, 393 Цивільного кодексу України та п. г ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України спосіб, здійснюється власником земельної ділянки або її землекористувачем, а, відповідно, право на звернення із таким позовом належить власнику, землекористувачу цієї ділянки або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача звертатись за захистом його порушеного права із одночасним обґрунтуванням в позовній заяві підстав для звернення уповноваженої особи із позовом в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висноку, що в даному спорі є орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах - це Одеська міська рада. Вказаним спростовується твердження прокурора, що у даному випадку він виступає не як альтернативний, а як єдиний можливий суб`єкт звернення до суду.

Щодо доводів прокурора про те, що, приймаючи оскаржуване рішення та укладаючи спірний договір, саме Одеська міська рада порушила норми чинного законодавства, у зв`язку з чим, зокрема, цей орган і було визначено відповідачем, колегія суддів зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 вказала, що господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, в якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності. У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності та є учасником справи.

Також звернуто увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Крім того, у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду.

З огляду на викладене оскільки Одеська міська рада є суб`єктом, який прийняв рішення, на підставі якого укладено договір оренди землі та є стороною цього договору оренди, то зазначене вказує на можливість звернення до суду прокурором в інтересах Одеської міської ради як позивача.

Разом з тим прокурор у порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру , мав до подання позову звернутись до Одеської міської ради для надання можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

І не вжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, які дають підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави.

Аналіз судових рішень, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень в межах адміністративної справи К/800/1618/15 за позовом Заступника прокурора м. Одеси до Одеської міської ради, треті особи: Департамент екології та природних ресурсів Одеської обласної Державної адміністрації, Товариству з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА про визнання протиправним та скасування рішення щодо Одеської міської ради від 17.12.2013 №4256-V Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання Товариству з обмеженою відповідальністю НЕПТУН-БІЛА СФЕРА в оренду земельної ділянки площею 0,2499 га, за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон , 1 для експлуатації обслуговування нежитлових приміщень і споруд аварійно-рятувальної станції свідчить про те, що прокурором ще у 2014 році оскаржувалось спірне рішення, проте в матеріалах справи відсутні будь-які звернення до Одеської міської ради для надання можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави до звернення до суду з відповідним адміністративним позовом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що остаточне рішення в межах адміністративної справи К/800/1618/15 прийнято Вищим адміністративним судом України 15.09.2016, яке згідно з відкритими відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, набрало чинності 26.09.2016. У свою чергу прокурор в межах даної справи (№916/3102/16) звернувся до господарського суду 16.11.2016, тобто менше ніж протягом 1,5 місяців після винесення та набрання законної сили рішенням в адміністративній справі. Також згідно з матеріалами справи вбачається, що прокурор до Одеської міської ради не звертався із відповідним зверненням до подачі позову в межах господарського судочинства, чим повторно позбавив Одеську міську раду можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави в межах розумного строку.

На підставі зазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не доведення прокурором підстав для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки ним не дотримано вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру , яка була чинна на момент звернення прокурора із позовною заявою у даній справі.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо: 1) позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності; 2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати і в таких справах виникають підстави для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).

Звідси є обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що у прокурора немає процесуальної дієздатності щодо підписання та подання позову у спірних правовідносинах, і залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності), що разом з тим не вплинуло на правильність правової кваліфікації спірних правовідносин та не призвело до ухвалення неправильного рішення.

Колегія суддів також зауважує, що суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію (такий правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17), чим спростовуються доводи прокурора щодо недоцільності посилання на правову позицію Верховного Суду викладену, зокрема, у постановах №916/3638/20 від 25.05.2021 та №912/2385/18 від 26.05.2020.

Крім того посилання прокуратури на те, що предметом розгляду у справі № 916/3638/20 є, серед інших, позовна вимога про зобов`язання повернути земельну ділянку, що свідчить про її неподібність до даної справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки обставини справи №916/3102/16 щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором є подібними до обставин справи №916/3638/20.

Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення даного питання та не спростовують наведених вище висновків суду.

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановленого судами.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені як підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 09.08.2021 про залишення позову без розгляду - без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.08.2021 про залишення позову без розгляду у справі №916/3102/16 залишити без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття та у виключних випадках може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.10.2021, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Богацької Н.С. у відряджені з 20.10.2021 по 22.10.2021 та у відпустці 23.10.2021, згідно з наказами голови суду №312-к та №278-в від 19.10.201 відповідно.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді С.І. Колоколов

Г.П. Разюк