ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/122/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ярош А.І.
суддів Принцевської Н.М., Діброви Г.І.,
секретар судового засідання Соловйова Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламенко" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Глобальні бізнес рішення"
на рішення господарського суду Одеської області від 23 грудня 2020 року
у справі №916/122/20
за позовом Фізичної особи-підприємця Никитенка Володимира Петровича ( АДРЕСА_1 )
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕП-УА" (вул. Бугаївська, 35, офіс 503, Одеса, Одеська область, 65005);
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламенко" (вул. Дорогожицька, 1, м. Київ, 04119)
за участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 )
за участю третьої особи на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Глобальні бізнес рішення"
про визнання договору недійсним
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору , подану у межах справи № 916/122/20 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр Південний"
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕП-УА" (вул. Бугаївська, 35, офіс 503, Одеса, Одеська область, 65005; ,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламенко" (вул. Дорогожицька, 1, м. Київ, 04119)
про визнання договору недійсним,
за участю представників учасників процесу:
Від ТОВ "Група компаній "Глобальні бізнес рішення" - Халдай І.В., ордер серія ОД № 620332, дата видачі : 11.01.21;
Від ФОП Никитенка В.П. - Черкес В.О., ордер серія ОД № 618996, дата видачі : 01.02.21;
Від ТОВ "Фламенко" - Халдай І.В., ордер серія ОД № 601483, дата видачі : 11.01.21;
Від ОСОБА_1 - Івановський В.В., ордер серія ОД № 679678, дата видачі : 03.02.21;
Інші представники учасників справи до суду не з`явились, повідомлені належним чином;
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець Никитенко Володимир Петрович звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕП-УА" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАМЕНКО", в якому просить господарський суд про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.03.2011 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А., за реєстровим №657, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЛАМЕНКО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТЕП-УА".
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 21.03.2011 р. між ТОВ "ФЛАМЕНКО", як продавцем, та ТОВ "СТЕП-УА", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А., за реєстровим № 657.
При цьому, позивач зазначає, що цей Договір підлягає визнанню недійсним, оскільки Об`єкт нерухомості, що є предметом договору, був відчужений ТОВ "ФЛАМЕНКО" з порушенням заборони на відчуження цього майна, що була встановлена ухвалою суду про арешт майна; в оспорюваному договорі купівлі-продажу не зазначено кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомості, чим порушено права землевласника та свідчить про незаконність оспорюваного правочину; у позивача наявні обґрунтовані підозри, що оспорюваний договір купівлі-продажу був безгрошовим, тобто, без реальної сплати коштів та зазначено, що договір порушує законні інтереси позивача, як суб`єкта господарювання, а тому позивач вважається заінтересованою особою у визнанні недійсним такого оспорюваного договору.
25.02.2020р. до господарського суду надійшла позовна заява (вх. № 525/20 від 25.02.2020р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Південний" - третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, подана у межах справи №916/122/20 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.03.2011 р. що, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А., за реєстровим №657, укладений між ТОВ "ФЛАМЕНКО" та ТОВ "СТЕП-УА".
Позов обґрунтовано тим, що на момент укладення відповідачами по справі оспорюваного договору, нежитлові приміщення незаконно вибули з власності ТОВ ТЦ Південний , оспорюваний договір був укладений ТОВ ФЛАМЕНКО з протиправною метою - ухилення від виконання рішення Київського районного суду м. Одеси про витребування нежитлового приміщення у ТОВ "СТЕП-УА" на користь ТОВ "Торговий центр "Південний" та має всі ознаки фраудаторного правочину; на думку позивача оспорюваний договір грубо порушує принципи добросовісності та недопустимості зловживання правами. Правовими підставами подання позову зазначено ст. ст 3, 13, 203, 215, 228 ЦК України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 23 грудня 2020 року у справі №916/122/20 (суддя Літвінов С.В.) позов Фізичної особи-підприємця Никитенко Володимира Петровича до відповідачів: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕП-УА"; 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фламенко", за участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_1 про визнання договору недійсним - задоволено повністю.
Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр Південний", подану у межах справи № 916/122/20 до відповідачів: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕП-УА"; 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фламенко" про визнання договору недійсним - задоволено повністю.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 21.03.2011р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А., за реєстровим №657, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ФЛАМЕНКО (04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, код ЄДРПОУ: 31610334) та Товариством з обмеженою відповідальністю СТЕП-УА (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 35, оф. 503, код ЄДРПОУ: 35744877).
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕП-УА" на користь Фізичної особи-підприємця Никитенко Володимира Петровича 1051грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламенко" на користь Фізичної особи-підприємця Никитенко Володимира Петровича 1051грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕП-УА" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр Південний" 1051грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламенко" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр Південний" 1051грн. судового збору.
Приймаючи рішення, Господарським судом Одеської області встановлено, що ТОВ ФЛАМЕНКО та ТОВ СТЕП-УА при укладенні оспорюваного Договору купівлі-продажу від 21.03.2011 р. порушили дійсний арешт суду, а відтак цей правочин є протиправним, не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним за ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Крім того, ФОП Никитенко В.П. у позові як на одну з підстав недійсності було наголошено, що в оспорюваному Договорі купівлі-продажу від 21.03.2011 р. не було зазначено кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташоване Нежитлове приміщення.
Згідно норм чинного на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 21.03.2011 р. законодавства, нежитлове приміщення, яке є вбудовано-прибудованим, є в силу ознак нерухомого майна розташованим на земельній ділянці та нерозривно пов`язаним з нею. Відтак, з огляду на розташування прибудованої частини Нежитлового приміщення, яке є вбудовано-прибудованим, на окремій земельній ділянці, у Договорі купівлі-продажу від 21.03.2011 р. однією з істотних умов повинно було бути зазначено кадастровий номер земельної ділянки - 511036900:31:002:0049, що цілком відповідає їх правовому та фактичному зв`язку.
Судом встановлено, що у оспорюваному Договорі купівлі-продажу від 21.03.2011 р. відомостей про земельну ділянку не зазначено. При цьому, судом враховується те, що ТОВ "ФЛАМЕНКО" не був власником відповідної земельної ділянки кадастровий номер 511036900:31:002:0049, яка станом на 21.03.2011 року належала фізичній особі ОСОБА_2 . З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відсутність в оспорюваному Договорі купівлі-продажу від 21.03.2011 р. положення щодо кадастрового номеру земельної ділянки 0,14 га є протиправним, що у сукупності з іншими обставинами справи є підставою для визнання недійсним цього правочину за ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Крім того, судом враховано, що укладаючи оспорюваний правочин його сторонами не було виконано обов`язків зі сплати податку на додану вартість.
Також судом встановлено, що всі наведені вище правочини у 2011 році були вчинені за участі пов`язаних осіб: ТОВ "ФЛАМЕНКО", ТОВ "ПІВОСТРІВ ПІЛОТ" та ТОВ "ГК "Глобальні бізнес рішення". З урахуванням всіх наявних в матеріалах справи доказів та їх аналізу у сукупності, на думку суду, більш вірогідним є те, що ТОВ "ФЛАМЕНКО" діяло недобросовісно , на шкоду кредитору та забезпечило перехід прав на Нежитлове приміщення до пов`язаної юридичної особи ТОВ "Група компаній "Глобальні бізнес рішення".
Суд дійшов висновку про те, що оспорюваний договір не направлений на реальне настання правових наслідків, а спрямований на встановлення ТОВ "ТЦ "Південний" перешкод у розпорядженні нежитловим приміщенням після набрання законної сили Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.03.2011 р. Тобто дії відповідачів свідчать про недобросовісну поведінку, спрямовану на позбавлення третьої особи в майбутньому законних майнових прав. (зазначена позиція корелюється з правовими висновками зробленими Верховним Судом у постанові від 28.02.2019 р. у справі №646/3972/16-ц). Таким чином, знайшли своє підтвердження доводи позовної заяви ТОВ "ТЦ "Південний" щодо порушення оспорюваним Договором купівлі-продажу від 21.03.2011 р. принципів добросовісності та недопустимості зловживання правами, яке мало місце зі сторони Відповідачів.
Суд першої інстанції відхилив доводи ТОВ "ФЛАМЕНКО" про пропуск позивачами строку позовної давності, позаяк у позовній заяві ФОП Никитенко В.П. зазначив, що звернувся за захистом господарського інтересу. Суд звертає увагу, що ФОП Никитенко В.П., як фізична особа, набув прав на Нежитлове приміщення у серпні 2018 року, а відтак його законні інтереси не могли бути порушені до цього періоду. При цьому, ФОП Никитенко В.П. оскаржує правочин як заінтересована особа, яка не була його учасником, а відтак облік строку позовної давності не може відраховуватись з моменту вчинення оспорюваного правочину у 2011 році. ТОВ "Торговий центр "Південний" також не було учасником оспорюваного Договору купівлі-продажу від 21.03.2011 р., в матеріалах справи відсутні докази того, що йому було відомо про вчинення правочину у 2011 році, а відтак облік трьохрічного строку давності починаючи з 2011 року, про який наголошував представник ТОВ "ФЛАМЕНКО" у своїй заяві є необґрунтованим.
Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фламенко" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2020 року у справі №916/122/20 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ФОП Никитенка Володимира Петровича та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ТОВ Торговий центр Південний про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.03,2011 року- відмовити у повному обсязі, стягнути з позивачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фламенко судові витрати.
Апелянт зазначає, що ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим; позивач ФОП Никитенко В.П. та третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий центр Південний не є сторонами оспорюваного правочину і на дату його укладення не мали жодних речових прав на нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 2612 кв.м., яке було відчужено за оспорюваним правочином. Тому оспорюваним договором від 21.03.2011 року не могло бути порушено прав та охоронюваних інтересів ФОП Никитенко В.П. та ТОВ Торговий центр Південний . Після укладення оспорюваного договору ТОВ Торговий центр Південний також не було власником нежитлового приміщення, яке є предметом оспорюваного правочину, а право власності ФОП Никитенко В.П. спростовано судовими рішенням, які набрали законної сили: Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2018 року у справі №826/16316/18, Постановою Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у цивільній справі № 520/548/18.
На думку апелянта, суд першої інстанції не з`ясував належним чином чи були порушені права та охоронювані законом інтереси ФОП Никитенка В.П. та ТОВ Торговий центр Південний , не встановив яким чином визнання оспорюваного договору купівлі-продажу від 21 березня 2011 року вплине на права та охоронювані інтереси позивача та третьої особи і дійшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того, навіть у випадку встановлення судом першої інстанції порушення прав та охоронюваних законом інтересів ФОП Никитенка В.П. та ТОВ Торговий центр Південний суд повинен був відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з тим, що позивачем та третьою особою обрано неефективний спосіб захисту.
На думку апелянта, задоволення вимог ФОП Никитенка В.П. та ТОВ Торговий центр Південний про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу від 21 березня 2011 року не є ефективним засобом захисту прав та інтересів позивача та третьої особи у цій справі, оскільки не призведене до виникнення в них будь-яких речових прав на нерухоме майно, що є предметом оспорюваного правочину.
Тому, суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні вимог ФОП Никитенка В. П. та ТОВ Торговий центр Південний про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу від 21 березня 2011 року ще й з тієї підстави, що обраний ними спосіб захисту прав та інтересів є неефективним.
Крім того, на думку скаржника, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу від 21 березня 2011 року.
Так, ТОВ Фламенко придбало спірне нежитлове приміщення на прилюдних торгах, що відбулись 27 серпня 2002 року в приміщенні Одеської філії СДГІ Укрспец`юст , за 1820000 гривень 00 копійок. Право власності ТОВ Фламенко підтверджене рішенням Господарського суду Одеської області від 27 жовтня 2008 року у справі № 20/108-08-2156, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2009 року, яким визнано за ТОВ Фламенко право власності на нежитлове приміщення.
21 березня 2011 року ТОВ Фламенко продало ТОВ СТЕП-УА нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 2612 кв.м., розташоване за адресою: місто Одеса, проспект Академіка Глушка, 19, відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І. А., зареєстрованого в реєстрі за № 657.
За придбане нежитлове приміщення ТОВ СТЕП-УА сплатило ТОВ Фламенко 3771534 гривень 00 копійок, що підтверджується платіжним дорученням № 659 від 21 березня 2011 року та випискою Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль від 22 березня 2011 року.
Оспорюваний договір купівлі-продажу від 21 березня 2011 року укладений в письмовій формі, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А., зареєстрований в реєстрі за № 657, його державну реєстрацію проведено.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин статтю 120 Земельного кодексу України і зробив неправильний висновок про те, що відсутність в оспорюваному договорі купівлі-продажу від 21 березня 2011 року кадастрового номеру земельної ділянки є підставою для визнання його недійсним, - зазначає, що положення частин другої, шостої статті 120 Земельного кодексу України в даному випадку застосуванню не підлягають, оскільки відповідне нежитлове приміщення є вбудованим у багатоквартирний житловий будинок і не розміщується на окремій земельній ділянці, тому зазначення кадастрового номеру у оспорюваному правочині не є обов`язковим.
Крім того, слід зазначити, що станом на дату укладення оспорюваного договору купівлі - продажу від 21 березня 2011 року ні позивач ФОП Никитенко В. П., ні третя особа ТОВ Торговий центр Південний не були власниками (користувачами) земельної ділянки, про що безпосередньо зазначено в рішенні суду першої інстанції.
Зазначена істотна умова жодним чином не впливає на права чи охоронювані законом інтереси позивача та третьої особи, а тому з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-194цс14, відсутність в оспорюваному договорі купівлі-продажу від 21 березня 2011 року кадастрового номеру земельної ділянки не є підставою для визнання його недійсним.
Також, суд першої інстанції помилково відхилив доводи представника ТОВ Фламенко про те, що на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 21 березня 2011 року не діяв арешт, накладений ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 04 листопада 2008 року у цивільній справі № 2-6477/08, оскільки арешт не був зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що пошук здійснювався за трьома параметрами: 1) тип обтяження: заборона, арешт; 2) адреса об`єкта: Одеська область, місто Одеса, проспект Глушка академіка (чинна) (проспект Димитрова), будинок 19; 3) власник: тип особи: юридична, Товариство з обмеженою відповідальністю Фокстрот (укр.), 31610334. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що пошук за вище переліченими параметрами здійснюється окремо по кожному параметру і у випадку наявності зареєстрованого арешту було б співпадіння за адресою об`єкту нерухомого майна.
Це, зокрема, підтверджується тим, що у витягу містяться записи в тому числі щодо майна ТОВ Фламенко , яке знаходиться за адресою: місто Одеса, проспект Академіка Глушка, 19 (записи №№ 2, 3, 5, 13,22,24, 28, 35, 36,41).
Тобто, технічна помилка в зазначенні власника жодним чином не вплинула на результат пошуку в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Також, суд першої інстанції помилково послався як на підставу для визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу від 21 березня 2011 року на те, що його сторонами не було виконано обов`язків зі сплати податку на додану вартість. Так, сам по собі факт нездійснення, ненарахування до сплати чи несплати підприємством до відповідного бюджету сум ПДВ за спірними угодами після їх підписання не свідчить про наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними, на момент їх вчинення. Питання, пов`язані з податковими правовідносинами не входять до кола обставин, які підлягають дослідженню у господарській справі, оскільки регулюють інші правовідносини.
Також, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що укладаючи оспорюваний правочин ТОВ Фламенко діяло недобросовісно, на шкоду кредитору та забезпечило перехід прав на нежитлове приміщення до пов`язаної юридичної особи ТОВ Група компаній Глобальні бізнес рішення .
При цьому, суд першої інстанції безпідставно послався на рішення Київського районного суду міста Одеси від 14 березня 2011 року у цивільній справі № 1512/2-1890/11, оскільки зазначене судове рішення скасоване рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2011 року і у задоволенні позовних вимог ТОВ Торговий центр Південний відмовлено, що підтверджується наявним у матеріалах справи листом Київського районного суду міста Одеси від 25 травня 2020 року № 4334.
Отже, в даному випадку не може йти мова про те, що ТОВ Фламенко укладаючи із ТОВ СТЕП-УА оспорюваний договір купівлі-продажу від 21 березня 2011 року діяло на шкоду кредиторам. ФОП Никитенко В.П. та ТОВ Торговий центр Південний взагалі не є кредиторами ТОВ Фламенко враховуючи фактичні обставини справи та положення законодавства України.
Також, за доводами скаржника, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ТОВ Фламенко про застосування до заявлених позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності.
Оспорюваний договір купівлі-продажу було укладено 21 березня 2011 року. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2011 року скасовано рішення Київського районного суду міста Одеси від 14 березня 2011 року у цивільній справі № 2-6477/08 і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ Торговий центр Південний до Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Спеціалізованого державного підприємства Міністерства юстиції України Укрспец`юст , ТОВ Фламенко , ОСОБА_3 , Головного управління державного казначейства України в Одеській області, за участю третьої особи - першої Одеської державної нотаріальної контори, про визнання угоди недійсною, скасування протоколу про придбання майна з прилюдних торгів, скасування свідоцтва про право власності на майно, приведення сторін у первинний стан.
Таким чином, ТОВ Торговий центр Південний довідалося або об`єктивно могло довідатися про укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 21 березня 2011 року ще в 2011 році при розгляді цивільної справи № 2-6477/08, в якій ТОВ Торговий центр Південний фактично оспорювало право власності ТОВ Фламенко .
В свою чергу, Никитенко В.П. є пов`язаною із ТОВ Торговий центр Південний особою, з огляду на викладене, позивач ФОП Никитенко В.П. і третя особа ТОВ Торговий центр Південний знали про укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 21 березня 2011 року і пропустили трирічний строк позовної давності для звернення до суду за захистом із відповідним позовом.
Також апелянт зазначає про процесуальні порушення суду першої інстанції:
- Суд першої інстанції не міг брати участі у розгляді справи та підлягав відводу (самовідводу) на підставі частини другої статті 35 та частини першої статті 36 ГПК України. З огляду на те, що постановлена суддею Літвіновим С. В. ухвала про закриття провадження у справі була скасована судом апеляційної інстанції суддя Літвінов С. В. не міг брати участі у новому розгляді справи судом першої інстанції і підлягав відводу (самовідводу) на підставі частини другої статті 35 та частини першої статті 36 ГПК України.
- Суд першої інстанції не залучив до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю Група компаній Глобальні бізнес рішення , яке є законним власником нежитлового приміщення, що є предметом оспорюваного договору купівлі-продажу від 21 березня 2011 року. що вбачається з постанови Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у цивільній справі № 520/548/18
- Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та надав оцінку ухвалі Господарського суду міста Києва від 12 липня 2011 року у господарській справі №54/239, яка набрала законної сили, за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ТОВ Степ-УА , Товариства з обмеженою відповідальністю Півострів Пілот про стягнення 4 031 961 грн. 64 коп.. якою було затверджено мирову угоду, безпідставно надав оцінку правочину, який був укладений після укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 21 березня 2011 року, зокрема договору купівлі-продажу від 07 жовтня 2011 року, укладеного між ПАТ Дельта Банк та ТОВ Група компаній Глобальні бізнес рішення , та встановив недоведені обставини щодо вчинення всіх правочинів у 2011 році за участю пов`язаних осіб: ТОВ Фламенко , ТОВ Півострів та ТОВ ГК Глобальні бізнес рішення .
Також апелянтом ТОВ Фламенко заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи доказів виконання оспорюваного договору купівлі-продажу від 21 березня 2011 року в частині сплати коштів за придбане нежитлове приміщення, зокрема платіжне доручення №659 від 21 березня 2011 року, виписку Акціонерного товариства Райффайзен банк аваль м. Київ від 22 березня 2011 року, а також копії судових рішень, які підтверджують незаконність набуття позивачем ФОП Никитенко В.П. права власності на нежитлове приміщення, що є предметом оспорюваного правочину. Відповідні докази подавались до суду першої інстанції, однак незаконно не були долучені до матеріалів справи.
Так, ухвалою Господарського суду Одеської області від 20 січня 2020 року витребувано у ТOB Фламенко та у ТОВ СТЕП-УА належним чином завірені копії доказів виконання договору купівлі-продажу від 21 березня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І. А., за реєстровим № 657, в частині оплати ТОВ СТЕП-УА на користь ТОВ Фламенко грошових коштів на загальну суму 3777534 в рахунок вартості нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, площею 2612, розташованого за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушко, 19.
21 грудня 2020 року представник ТОВ Фламенко у визначений час прибув до суду для участі у підготовчому судовому засіданні, однак йому було повідомлено, що суд вже вийшов до нарадчої кімнати для вирішення питання щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Таким чином, ТОВ Фламенко фактично було позбавлене можливості висвітлити власні міркування щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. ТОВ Фламенко фактично не мало змоги повідомити про всі обставини справи, які йому відомі, надати докази, на які воно посилається в обґрунтування заперечень проти позовних вимог, а також за необхідності подати заяви, клопотання.
22 грудня 2020 року ТОВ Фламенко на виконання вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 20 січня 2020 року подало до суду клопотання про надання доказів на виконання ухвали суду, до якого додало докази виконання договору купівлі-продажу від 21 березня 2011 року в частині сплати коштів за придбане нежитлове приміщення, зокрема належним чином засвідчені копії платіжного доручення № 659 від 21 березня 2011 року та виписки Акціонерного товариства Райффайзен банк аваль м. Київ від 22 березня 2011 року.
Однак, суд першої інстанції безпідставно відмовив ТОВ Фламенко у поновленні строку на подання доказів та відмовив у їх прийняті до розгляду.
Так, докази сплати коштів за придбане нежитлове приміщення спростовують обставини, на які посилаються ФОП Никитенко В.П. та ТОВ Торговий центр Південний в обґрунтування заявлених позовних вимог, зокрема, що оспорюваний правочин був укладений без сплати коштів.
Судові рішення, які ТОВ Фламенко просить долучити до матеріалів справи, спростовують законність набуття Никитенком В.П. права власності на нежитлове приміщення, яке є предметом оспорюваного договору купівлі-продажу від 21 березня 2011 року, що додатково підтверджує відсутність порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, зокрема, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2018 року у адміністративній справі № 826/16316/18, постанова Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у цивільній справі № 520/548/18.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 року відкрито апеляційне провадження по справі №916/122/20 за апеляційною скаргою ТОВ Фламенко на рішення Господарського суду Одеської області від 23 грудня 2020 року.
Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання копій іншим учасникам справи; заяв чи клопотань стосовно процесуальних питань (призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо).
Також з рішенням суду першої інстанції не погодилось Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Глобальні бізнес рішення", яке звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2020 року у справі №916/122/20 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ФОП Никитенка Володимира Петровича та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ТОВ Торговий центр Південний про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.03,2011 року- відмовити у повному обсязі. Стягнути з ФОП Никитенка Володимира Петровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Глобальні бізнес рішення судовий збір в сумі 3153,00 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Південний на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Глобальні бізнес рішення судовий збір в сумі 3153,00 грн.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що ТОВ ГК ГБР є заінтересованою у результаті розгляду справи особою, яку суд першої інстанції не залучив до участі у справі, і вирішив питання про її права, інтереси та обов`язки за її відсутності та без будь-якого повідомлення такої особи про прийняті рішення.
Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 27 жовтня 2008 року у господарській справі №20/108-08-2156 визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю Фламенко право власності на нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, розташоване за адресою: місто Одеса, проспект Академіка Глушка, 19, загальна площа якого становить 2612 кв.м., з них основна 988, 3 кв.м., підсобна 1623, 7 кв.м.
21 березня 2011 року ТОВ Фламенко продало Товариству з обмеженою відповідальністю Степ-УА вищезгадане нежитлове приміщення відповідно до договору купівлі-продажу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 року у господарській справі № 54/239 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ТОВ Степ-УА , Товариства з обмеженою відповідальністю Півострів Пілот про стягнення 4 031 961 грн. 64 коп. затверджено мирову угоду, згідно якої ТОВ Степ-УА передає у власність ПАТ Дельта Банк нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 2612 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: місто Одеса, проспект академіка Глушка, будинок 19, та належить ТОВ Степ-УА на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І. А., від 23 березня 2011 року за номером в реєстрі 657 та витягу про державну реєстрацію прав №29396154 від 23 березня 2011 року, виданого Комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості , з метою задоволення вимог ПАТ Дельта Банк .
Державна реєстрація права власності ПАТ Дельта Банк на набуте за мировою угодою нерухоме майно була проведена 19 вересня 2011 року Комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості .
07 жовтня 2011 року ПАТ Дельта Банк продало ТОВ ГК ГБР нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 2612 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Одеса, проспект Академіка Глушка, будинок 19, відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І. А., зареєстрованого в реєстрі за № 2039.
Таким чином, ТОВ ГК ГБР в законний спосіб та на належних підставах набуло право власності на нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 2612 кв.м., що знаходиться зa адресою: місто Одеса, проспект Академіка Глушка, будинок 19. зокрема із правочину. і з 09 листопада 2011 року є законним власником зазначеного нерухомого майна. ТОВ ГК ГБР на протязі всього часу з дати придбання нежитлового приміщення відкрито володіє та користується ним, провадячи в приміщенні господарську діяльність.
Скаржник вважає, що починаючи з грудня 2016 року коло певних осіб здійснили ряд дій, направлених на привласнення спірного приміщення.
На його думку, останнім незаконно зареєстрованим власником належного ТОВ ГК ГБР нежитлового приміщення була Торгова компанія Алмі (підприємство у вигляді ТОВ), яка уклала із Публічним акціонерним товариством акціонерний банк Південний кредитний договір і в забезпечення його виконання передала банку в іпотеку належне ТОВ ГК ГБР нежитлове приміщення, навмисно не виплатило кредитні кошти, створивши правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
16 травня 2018 року нотаріус вчинила виконавчий напис № 2162, яким звернено стягнення на належне ТОВ Група компаній Глобальні бізнес рішення спірне нежитлове приміщення.
Переможцем електронних торгів, проведених 06 серпня 2018 року Державним підприємством Сетам , став Никитенко Володимир Петрович .
17 серпня 2018 року Никитенку Володимиру Петровичу видано свідоцтво про право власності на майно, що складається з нежитлового приміщення загальною площею 2612,0 та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .
04 вересня 2018 року державний реєстратор прав на нерухоме майно КП Реєстрація нерухомості та бізнесу Никифоров В. О. скасував всі незаконні переходи права власності та відновив запис про право власності ТОВ Група компаній Глобальні бізнес рішення на нежитлове приміщення на підставі постанови Апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року у цивільній справі №520/15970/16-ц, якою було скасовано заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 07 лютого 2017 року, на підставі якого було проведено державну реєстрацію первісного незаконного переходу права власності на належне ТОВ Група компаній Глобальні бізнес рішення нежитлове приміщення до ОСОБА_5 .
Однак, надалі Никитенко Володимир Петрович звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Т. В. із заявою про видачу дубліката раніше виданого йому свідоцтва від 17 серпня 2018 року з причин його зіпсування, а нотаріус зі свого боку видала йому дублікат свідоцтва, однак на думку апелянта, зміст даного дубліката не відповідав оригіналу, що дозволило провести державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за Никитенко Володимиром Петровичем на підставі фактично нового правовстановлюючого документа і таким чином унеможливило його скасування на підставі постанови Апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року у цивільній справі №520/15970/16-ц, якою було скасовано заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 07 лютого 2017 року про витребування у ТОВ Група компаній Глобальні бізнес рішення на користь ТОВ Торговий центр Південний вищезгадане нежитлове приміщення.
Таким чином, скаржник вважає, що Никитенко Володимир Петрович незаконно набув право власності на належне ТОВ ГК ГБР нежитлове приміщення, зокрема в результаті шахрайських дій, на підставі незаконного судового рішення, скасованого судом вищої інстанції, та в результаті неодноразового відчуження належного Апелянту нежитлового приміщення.
Апелянт посилається на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2018 року у справі № 826/16316/18 та постанову Одеського апеляційного суду від 17.11.2020 року у цивільній справі № 520/548/18.
Апелянт також повідомляє суд, що на розгляді Київського районного суду міста Одеси знаходиться цивільна справа № 520/15816/19 за позовною заявою ТОВ Група компаній Глобальні бізнес рішення до Никитенка Володимира Петровича , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Тетяни Володимирівни, про визнання недійсним та скасування дубліката свідоцтва, скасування записів про проведену державну реєстрацію, та за зустрічною позовною заявою Никитенка Володимира Петровича до ТОВ ГБР , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Тетяни Володимирівни, про скасування записів про проведення державної реєстрації.
Повідомляє суд, що Никитенко В.П. за час спорів поділив належне Апелянту нерухоме майно на два нежитлових приміщення загальною площею 2057, 6 кв.м. та загальною площею 535, 6 кв.м., а також передав одне із приміщень своїй жінці на підставі укладеного між ними фіктивного договору про поділ спільного майна подружжя, який на цей час оскаржується в межах цивільної справи № 947/28022/20, потім частини поділеного нежитлового приміщення ТОВ ГК ГБР були передані Никитенком В. П. та його дружиною ОСОБА_1 в іпотеку ПАТ Банк Восток та в оренду ФОП Давидчук В. І. Всі ці правочини оскаржуються в межах цивільної справи №947/28022/20.
Також апелянт вважає, що:
- суд першої інстанції не врахував обставин, встановлених у справі № 520/548/18,
- суд першої інстанції не врахував, що оспорюваним правочином жодним чином не порушуються права та інтереси позивача та третьої особи, оскільки вони не є сторонами оспорюваного правочину. На час його укладення і після його укладення ні позивач, ні третя особа із самостійними вимогами в законний спосіб право власності на нежитлове приміщення, що є предметом оспорюваного договору, не набували. При цьому, право власності Никитенка В. П. спростовано судовими рішеннями, які набрали законної сили, зокрема рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2018 року у справі №826/16316/18, Постановою Одеського апеляційного суду від 17.11.2020 року у справі № 520/548/18. Таким чином, оспорюваним правочином жодним чином не могло бути і не було порушено прав та інтересів позивача ФОП Никитенка В.П. та третьої особи із самостійними вимогами ТОВ Торговий центр Південний , що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
- Суд першої інстанції визнав недійсним договір, який відповідає вимогам законодавства, укладений в належній формі, посвідчений нотаріально, зареєстрований у встановленому законом порядку, покупець сплатив продавцю повну cуму коштів за придбане нежитлове приміщення. При цьому, в договорі не обов`язково було вказувати кадастровий нoмep земельної ділянки, оскільки відповідне нежитлове приміщення вбудоване у житловий будинок і не розміщується на окремій земельній ділянці, тому застосування до правовідносин положень ст. 120 Земельного кодексу України є помилковим. В межах справи №54/239 судом також перевірялось право власності ТОВ СТЕП~УА та надавалась оцінка оспорюваному у цій справі № 916/122/20 договору купівлі-продажу від 21.03.2011 року і не було знайдено підстав для визнання його недійсним.
Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що при укладенні правочину його сторонами не було виконано обов`язків зі сплати податку на додану вартість.
Суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні зазначив, що з наявної в матеріалах справи копії листа ГУ ДПС в Одеській області №53/ЗШ/15-32-51-04-09 від 18.03.2020 р., вбачається, що за період з 01.01.2010 року по 01.03.2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних відсутня інформація щодо реєстрації платником податків ТОВ ФЛАМЕНКО (код ЄДРПОУ 31610334) податкових накладних на адресу ТОВ СТЕП-УА (код ЄДРПОУ 35744877). Суд першої інстанції зробив висновок, що укладаючи оспорюваний правочин його сторонами не було виконано обов`язків зі сплати податку на додану вартість.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, оскільки вказаний лист ГУ ДПС в Одеській області №53/ЗПІ/15-32-51-04-09 від 18.03.2020 р. містить недостовірні відомості та не є належним та допустимим доказом того, що ТОВ ФЛАМЕНКО не було сплачено податку на додану вартість.
Також скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що ГУ ДПС в Одеській області не є органом державної влади, який здійснює адміністрування податків, сплачених ТОВ Фламенко . Таким органом є Головне управління ДПС у м. Києві, ДПІ у Шевченківському районі (Шевченківський район м. Києва). Тобто, ГУ ДПС в Одеській області не має інформації про сплату ТОВ Фламенко податку на додану вартість, а направлений ним лист від 18.03.2020 р. містить недостовірні відомості та не є належним та допустимим доказом того, що ТОВ ФЛАМЕНКО не було сплачено податку на додану вартість.
- Суд першої інстанції незаконно вийшов за межі позовних вимог та фактично надав оцінку правомірності набуття ТОВ ГК ГБР права власності на спірне приміщення;
- Суддя повинен був взяти самовідвід у зв`язку з тим, що постановлена ним ухвала про закриття провадження була скасована судом апеляційної інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 року відкрито апеляційне провадження по справі №916/122/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Глобальні бізнес рішення" на рішення Господарського суду Одеської області від 23 грудня 2020 року. Об`єднано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Глобальні бізнес рішення до сумісного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламенко" по справі №916/122/20.
02.02.2021 року до суду надійшов відзив ФОП Никитенка В. П. на апеляційну скаргу ТОВ Фламенко , в якому ФОП Никитенко В.П. вважає подану ТОВ Фламенко Апеляційну скаргу необґрунтованою, незаконною та такою, що суперечить фактичним обставинам справи. Натомість, оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.
По суті справи пояснює, що господарський суд Одеської області дійшов вірного висновку, що Оспорюваний Договір купівлі-продажу від 21.03.2011 р. є незаконним, має ознаки фраудаторного правочину та вчинений всупереч діючої ухвали суду про арешт нерухомого майна, ТОВ Фламенко вчинюючи оспорюваний Договір купівлі-продажу від 21.03.2011 р. діяло завідомо недобросовісно та на шкоду кредитору - ТОВ ТЦ Південний .
04.11.2008 р. ухвалою Київського районного суду м. Одеси у цивільній справі №2-6477/08 було задоволено заяву ТОВ ТЦ Південний про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне приміщення.
14.03.2011 р. за участі представника ТОВ Фламенко Київським районним судом м. Одеси у цивільній справі №1512/2-1890/11 (старий №2-6477 /08) було постановлено рішення, яким Об`єкт нерухомості було витребувано у ТОВ Фламенко на користь позивача ТОВ ТЦ Південний . Розуміючи наслідки прийняття Рішення від 14.03.2011 р., яким було задоволено позовні вимоги дійсного власника майна ТОВ ТЦ Південний , у ТОВ Фламенко очевидно виник протиправний умисел на вчинення дій, спрямованих на ухилення від виконання зазначеного рішення суду шляхом термінового відчуження спірного майна на користь пов`язаних осіб. Саме цим пояснюється те, що всі правочини з відчуження Об`єкта нерухомості у 2011 році були укладені протягом 6 місяців - за цей час власник майна змінився тричі, та з грубим порушенням норм законодавства, зокрема, всупереч наявній ухвалі суду про арешт.
Так, з метою реалізації свого протиправного умислу ТОВ Фламенко через 6 днів після ухвалення Рішення від 14.03.2011 р., однак до набрання ним законної сили; всупереч залишеній в силі апеляційним судом Ухвали про арешт від 04.11.2008 р., відчужило спірний Об`єкт нерухомості уклавши оспорюваний Договір купівлі-продажу від 21.03.2011 р. з покупцем ТОВ СТЕП-УА .
При цьому, як було встановлено з наданих ТОВ СТЕП-УА документів, здійснюючи перевірку наявності обтяжень Об`єкта нерухомості приватний нотаріус Виходцев І.А. здійснив пошук та отримав витяг про нібито "відсутність арештів" за невірною назвою продавця ТОВ "Фокстрот" (код ЄДРПОУ 23703827), замість вірного найменування продавця - ТОВ "ФЛАМЕНКО" (код ЄДРПОУ 31610334). Перевірка наявності арештів не за назвою продавця, а за назвою іншого підприємства дозволила нотаріусу шахрайським шляхом обійти встановлену судом заборону на відчуження майна.
Таким чином, саме на момент (на дату) вчинення оспорюваного Договору купівлі-продажу від 21.03.2011 р. продавцю ТОВ "Фламенко" було достовірно відомо як про існування накладеного районним судом арешту, так і про наявність Рішення від 14.03.2011 р. Всі посилання ТОВ "Фламенко" на те, що в подальшому вказане Рішення суду від 14.03.2011 р. було скасоване через півроку після його постановлення, є неспроможними, оскільки суд перевіряє законність правочину саме на момент його укладення. А на момент укладення спірного Договору купівлі-продажу від 21.03.2011 р. накладений судом арешт був чинним, а Рішення від 14.03.2011 р. про витребування нерухомості у ТОВ "Фламенко" не було скасоване або навіть оскаржене.
Після цього, 12.08.2011 р. була укладена мирова угода між ПАТ Дельта Банк та ТОВ Степ-У А , яку було затверджено ухвалою господарського суду м. Києва по господарській справі №54/239 та на підставі якої новим власником Об`єкту нерухомості стало ПАТ Дельта Банк .
Апелянт вважає, що Господарський суд Одеської області дійшов вірних та законних висновків, що оспорюваний Договір купівлі-продажу є таким, що вчинений на шкоду кредитору, тобто фраудаторним, а відтак підлягає визнанню недійсним. Судом було вірно встановлено, що на дату укладення оспорюваного Договору купівлі-продажу був чинним накладений судом арешт, а рішення про витребування нерухомості у ТОВ Фламенко не було скасоване.
ФОП Никитенко наголошує на безпідставності доводів скаржника ТОВ Фламенко щодо нібито безпідставного відмовлення судом першої інстанції у поновленні строку на подання доказів та категорично заперечує щодо доданого до Апеляційної скарги Клопотання про долучення нових доказів до матеріалів справи. Просить колегію звернути увагу на те, що провадження у справі №916/122/20 було відкрито у 20.01.2020 р. Після чого відбулось понад 7 (сім) судових засідань у суді першої інстанції за участі представника ТОВ Фламенко , під час яких ним жодного разу не заявлялось будь-яких клопотань про долучення доказів, або про продовження строку на подання доказів, або про неможливість надання доказів у встановлені судом та ГПК України строки.
Фактично, ТОВ Фламенко протягом 4-х місяців (строк за вирахуванням терміну апеляційного та касаційного оскарження ухвали суду про часткове закриття провадження по справі) перебування справи на розгляді суду першої інстанції не надало до суду: 1) ані відзиву на позов, 2) ані будь-якого клопотання про долучення доказів/повідомлення про неможливість їх вчасного подання, як того вимагає ч. 4 ст. 80 ГПК України. ТОВ Фламенко ані у суді першої інстанції, ані у Апеляційній скарзі, ані в Клопотанні про долучення доказів не зазначило будь-якої поважної підстави, що заважала надати відповідні докази протягом підготовчого провадження у суді першої інстанції за сумарних 4 місяці розгляду справи та 7 проведених судом підготовчих засідань (або надати їх через канцелярію суду до закінчення підготовчого провадження).
ФОП Никитенко В.П. звернувся до суду з позовом про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 21.О3.2011р., як заінтересована сторона, що цілком узгоджується з нормою ч.3 ст. 215 ЦК України, якою передбачено можливість визнання недійсним правочину не тільки за позовом сторін такого правочину, а також і за позовами заінтересованих осіб , що повністю спростовує хибні твердження Скаржника, які прямо суперечать нормам ЦК України. Шляхом визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 21.03.2011 р. ФОП Никитенко В.П. реалізує свій майновий інтерес у тому, щоб всупереч зазіханням третіх осіб Об`єкт нерухомості залишався у його власності та власності його дружини ОСОБА_1 (третя особа у справі) та міг бути вільно використаний у господарській діяльності з метою отримання прибутку, а права Никитенка В.П. як власника нерухомого майна не порушувались третіми особами, яким право власності на Об`єкт нерухомості могло незаконно перейти після ТОВ Степ-УА (зокрема - ТОВ ГК Глобальні бізнес рішення , який є пов`язаною з ТОВ Фламенко особою).
Господарським судом Одеської області було правомірно відмовлено у задоволенні заяви ТОВ Фламенко про відвід суду, яка була подана на стадії розгляду справи по суті. Заявлення представником ТОВ Фламенко відводу суду 23.12.2020 р. свідчить про зловживання останнім процесуальними правами з метою затягування розгляду справи.
Господарським судом Одеської області було правомірно відмовлено у залученні ТОВ ГК Глобальні бізнес рішення як третьої особи. Слід наголосити на тому, що заявником не було надано належних доказів того, що на дату подання клопотання він є власником. Відповідно до відомостей, що наявні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власниками нерухомого майна є позивач по справі та ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що ТОВ ГК Глобальні бізнес рішення звернулось до суду із заявою про залучення товариства в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спора на стороні відповідача після закриття підготовчого провадження та на стадії розгляду справи по суті, що суперечить положенням ч. 1 ст. 50 ГПК України.
ТОВ ГК Глобальні бізнес рішення могло вступити у справу №916/122/20 виключно до закінчення підготовчого судового засідання, проте подало клопотання про вступ вже після закриття підготовчого судового засідання, а відтак без будь-яких поважних пропустило процесуальний строк, отже, господарський суд Одеської області правомірно відмовив ТОВ ГК Глобальні бізнес рішення у задоволенні заяви про вступ у справу в якості третьої особи з огляду на пропуск строку, встановленого ч. 1 ст. 50 ГПК України.
04.02.2021 року до суду надійшло клопотання третьої особи ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ ГК Глобальні бізнес рішення (в порядку п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України). ОСОБА_1 повністю не погоджується з Апеляційною скаргою ТОВ ГК ГБР , оскільки вона є необґрунтованою та спрямованою на оскарження цілком законного рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2020 р., яке жодним чином не зачіпає права або обов`язки ТОВ "ГК "ГБР" відносно сторін спору. При цьому, ТОВ ГК ГБР подано Апеляційну скаргу як особою, яка не брала участі у справі, проте ним не обґрунтовано підстав для подання такої скарги, що є підставою для закриття апеляційного провадження.
Третя особа зазначає, що ТОВ ГК ГБР не є учасником справи (господарським судом правомірно з огляду на положення ч. 1 ст. 50 ГПК України відмовлено у залученні цієї особи до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору у зв`язку з поданням заяви на етапі розгляду справи по суті; питання щодо поновлення процесуального строку для звернення до суду з таким клопотанням ТОВ ГК ГБР не порушувало; поважних причин пропуску такого строку не наводило).
Водночас, проаналізувавши доводи апеляційної скарги можна дійти висновку, що питання про права, інтереси та обов`язки ТОВ ГК ГБР у цій справі місцевий господарський суд не вирішував, а апелянт не зазначив, яким саме чином оскаржуване рішення за позовом ФОП Никитенко В.П. до ТОВ Фламенко та ТОВ Степ-УА про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу від 21.03.2011 р. та з аналогічним предметом позов ТОВ ТЦ Південний вирішує питання про його права та обов`язки. У мотивувальній або резолютивній частині Оскаржуваного рішення не вирішувалось будь-яких питань щодо прав та обов`язків ТОВ Група компаній "Глобальні бізнес рішення .
04.02.21 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ Фламенко від ОСОБА_1 , в якому вважає, що оскаржуване рішення є законним - прийнятим у повній відповідності до норм матеріального права та з правильним застосуванням норм процесуального права. У задоволенні апеляційної скарги представника ТОВ Фламенко просить відмовити, а рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2020 р. - залишити без змін.
05.02.2021 до суду від ФОП Никитенко В.П. надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ ГК ГБР , в якому позивач вважає подану ТОВ ГК ГБР апеляційну скаргу необґрунтованою та надуманою. Більш того, оскаржуване судове рішення не порушує та не стосується прав та обов`язків апелянта. Оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, постановлене з правильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права. Представник ТОВ Фламенко адвокат Халдай І.В. одночасно є представником ТОВ ГК ГБР , а відтак останній був достеменно обізнаний про судовий спір по справі №916/122/20 з самого початку її розгляду. Відтак, твердження про те, що Апелянт дізнався про розгляд справи №916/122/20 "випадково" і лише у грудні 2020 року і не міг своєчасно подати клопотання про вступ до участі у справу в якості третьої особи до 22.12.2020 р. - є завідомо неправдивим. Очевидно, що адвокат Халдай І.В. який з лютого 2020 року одночасно мав повноваження на представництво в Господарському суді Одеської області як ТОВ "Фламенко", так і ТОВ 'ТК 'ТБР" навмисно не подавав клопотання про залучення ТОВ ГК ГБР з метою затягування розгляду справи.
Просить апеляційну скаргу ТОВ Група Компаній Глобальні Бізнес Рішення - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2020 р. у справі №916/122/20 - без змін.
15.02.2021 до суду надійшли заперечення ТОВ ГК ГБР проти клопотання третьої особи ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ ГК Глобальні бізнес рішення .
22.02.2021 року надійшло до суду клопотання від ТОВ Степ-УА про долучення до справи доказів - відповідь Центрального відділу ДРАЦ УДР Центрального МУ МЮ від 29.01.2021 року за вих.№70/5.1-44 з додатками, з якої вбачається, що ОСОБА_6 (власник компанії-продавця за оспорюваним правочином) та Виходцев І.А. (приватний нотаріус, що посвідчив правочин) є рідними братами. Розгляд апеляційних скарг просить здійснювати без участі представника ТОВ Степ-УА .
22.02.2021 до суду від ТОВ ТЦ Південний надійшов відзив на апеляційні скарги ТОВ Фламенко та ТОВ ГК Глобальні бізнес рішення , в якому ТОВ ТЦ Південний вважає рішення суду законним, обґрунтованим, при вирішенні справи судом вірно встановлено усі обставини справи, та просить залишити рішення без змін.
23.03.2021 до суду від ФОП Никитенко Володимира Петровича надійшло клопотання про залучення додаткових матеріалів - копію листа Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ від 17.09.2020 року №28966/6-20, яким підтверджується факт порушення приватним нотаріусом Виходцевим І.А. процедури перевірки обтяжень нерухомого майна під час вчинення оспорюваного правочину.
Ухвалою суду від 24.03.2021 року залучено до участі у справі №916/122/20 Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Глобальні бізнес рішення" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.
14.04.2021 року до суду надійшло клопотання ФОП Никитенко В.П. про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, а саме копії:
- лист Антимонопольного комітету України від 06.04.2021 року №300-29/01-5323,
- рішення Антимонопольного комітету України від 26.01.2011 року №31-р, з якого вбачається, що ТОВ Група компаній Фокстрот має частку більше 50% у статутному капіталі ТОВ Фламенко , та фактично контролює товариство;
- витягу з ЄДРПОУ ТОВ Група компаній Фокстрот , де вказано, що ОСОБА_6 є керівником.
19.04.2021 року до суду надійшло клопотання ТОВ ТЦ Південний про поновлення строку позовної давності, в якому надано пояснення щодо поважності пропуску строку позовної давності для оскарження спірного правочину від 21.03.2011 року. Заявник просить, у разі, якщо суд дійде висновку про пропуск ТОВ ТЦ Південний позовної давності у даній справі, визнати поважними причини його пропуску та поновити його, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
17.05.2021 року до суду надійшло клопотання ФОП Никитенко В.П. про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів : копії листа Центрального відділу ДРАЦС управління державної реєстрації Центрального МУМЮ м. Київ від 10.03.2021 року №290/5.1-44 з додатками - повні витяги про народження приватного нотаріуса Виходцева І.А. та його рідного брата ОСОБА_6 - керівника ТОВ Група компаній Фокстрот , ТОВ Фламенко .
18.05.2021 року до суду надійшли письмові пояснення ФОП Никитенко В.П. щодо клопотання ТОВ ТЦ Південний про поновлення строку позовної давності, в яких позивач підтримує позицію третьої особи та вважає, що підстави для застосування строку позовної давності у даній справі відсутні.
18.06.2021 надійшло клопотання ФОП Никитенко В.П. про приєднання до матеріалів справи роз`яснень щодо застосування норм чинного законодавства стосовно необхідності зазначення у спірному правочині кадастрового номеру земельної ділянки - листи-роз`яснення міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України №1572/Н-2286-07/07.01-32 від 31.05.20210, №0-1767-06 від 25.05.2021 року.
18.06.2021 до суду надійшли додаткові пояснення ФОП Никитенко В.П. з урахуванням висновків Верховного суду щодо застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, стосовно ст.215 ЦК України, у справах №693/624/19.
26.07.2021 року до суду повторно надійшло клопотання ТОВ Степ-УА про розгляд справи без участі його представника.
27.07.2021 року до суду надійшло клопотання ТОВ Фламенко про долучення доказів до матеріалів справи, 29.07.2021 року надійшли додаткові пояснення, аналогічні за змістом, до яких додані копії позовної заяви по справі №947/27151/20, та копії судових рішень по даній справі - рішення Київського районного суду м. Одеси, постанови та додаткової постанови Одеського апеляційного суду, предметом розгляду вказаної справи є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.03.2021 за позовом ОСОБА_1 .
13.10.2021 року до суду надійшли заперечення ФОП Никитенко В.П. проти додаткових пояснень, наданих ТОВ Фламенко , зазначає, що судові рішення, надані відповідачем, не існували на дату прийняття оскаржуваного рішення, в цій господарській справі, на відміну від цивільної справи №947/27151/20, розглядається позовна заява двох господарюючих суб`єктів ТОВ ТЦ Південний та ФОП Нікітенка В.П. За доводами позивача, обставини, встановлені у справі №947/27151/20, не є преюдиційними для даної справи, при цьому, судом не надано оцінки та не встановлювались факти, що стосуються дійсності або недійсності спірного договору. Крім того, у справі №947/27151/20 відсутнє остаточне судове рішення, оскільки справа перебуває на розгляді касаційного суду.
До заперечень надано копії ухвал Верховного суду у складі КГС від 19.08.2021 року про відкриття касаційного провадження у справі №947/27151/20, судову практику.
Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями сторін.
В судове засідання 19.10.2021 року не з`явились представники ТОВ Степ-УА , ТОВ ТЦ Південний , повідомлялись належним чином про час, дату та місце судового засідання.
18.10.2021 року до суду надійшло клопотання ТОВ Степ-УА про відкладення розгляду справи, мотивоване введеним карантином та погіршенням епідемічної ситуації з поширенням коронавірусної хвороби.
Судовою колегією відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки розгляд справи неодноразово відкладався, будь-яких заяв, клопотань тощо від ТОВ Степ-УА , ТОВ ТЦ Південний щодо неможливості реалізації ними своїх процесуальних прав саме у зв`язку із введеним карантином до суду не надходило. Натомість у попередніх заявах ТОВ Степ-УА неодноразово просив розглядати справу без участі його представника.
Судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").
Крім того, суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.
Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав. Водночас учасники, які не забезпечили участь в судовому засіданні своїх представників, не повідомляли про їх намір взяти участь у судовому засіданні, в тому числі у режимі відеоконференції.
Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
В даному випадку участь представників сторін в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась, тому, з урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників ТОВ Степ-УА та ТОВ ТЦ Південний .
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
В судовому засіданні 19.10.2021 року судовою колегією відмовлено у задоволенні :
- клопотання ТОВ Степ-УА про долучення до справи доказів - відповідь Центрального відділу ДРАЦ УДР Центрального МУ МЮ від 29.01.2021 року за вих.№70/5.1-44 з додатками, з якої вбачається, що ОСОБА_6 (власник компанії-продавця за оспорюваним правочином) та Виходцев І.А. (приватний нотаріус, що посвідчив правочин) є рідними братами. Розгляд апеляційних скарг просить здійснювати без участі представника ТОВ Степ-УА .
- клопотання ФОП Никитенко Володимира Петровича про залучення додаткових матеріалів - копію листа Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ від 17.09.2020 року №28966/6-20, яким підтверджується факт порушення приватним нотаріусом Виходцевим І.А. процедури перевірки обтяжень нерухомого майна під час вчинення оспорюваного правочину.
- клопотання ФОП Никитенко В.П. про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, а саме копії листа Антимонопольного комітету України від 06.04.2021 року №300-29/01-5323, рішення Антимонопольного комітету України від 26.01.2011 року №31-р, з якого вбачається, що ТОВ Група компаній Фокстрот має частку більше 50% у статутному капіталі ТОВ Фламенко , та фактично контролює товариство; витягу з ЄДРПОУ ТОВ Група компаній Фокстрот , де вказано, що ОСОБА_6 є керівником.
- клопотання ФОП Никитенко В.П. про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів: копії листа Центрального відділу ДРАЦС управління державної реєстрації Центрального МУМЮ м. Київ від 10.03.2021 року №290/5.1-44 з додатками - повні витяги про народження приватного нотаріуса Виходцева І.А. та його рідного брата ОСОБА_6 - керівника ТОВ Група компаній Фокстрот , ТОВ Фламенко .
Відповідно до ч. 1 ст. 74 та ч. 1 ст. 73 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до приписів ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судова колегія зазначає, що заявниками не обґрунтовано належним чином неможливості подання до суду першої інстанції додаткових доказів, які існували під час розгляду справи. За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для залучення до матеріалів справи додаткових доказів, які існували на момент винесення рішення та врахування їх при апеляційному перегляді рішення.
Частина 4 статті 269 ГПК України містить обмеження суду апеляційної інстанції щодо прийняття доказів на стадії апеляційного перегляду, пов`язуючи таке право суду з обов`язком учасника справи довести винятковість випадку, який має бути підтверджено доказами неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Таким чином, установивши, що ТОВ Степ-УА та ФОП Никитенко В.П. не наведено об`єктивних причин неможливості подання додаткових доказів суду першої інстанції, судовою колегією відмовлено у задоволенні вищенаведених клопотань про долучення додаткових доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом, 04.11.2008 р. ухвалою Київського районного суду м. Одеси у цивільній справі № 2-6477/08 було задоволено заяву ТОВ "Торговий центр "Південний" про забезпечення позову: накладено арешт на нерухоме майно - нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (далі - Нежитлове приміщення).
24.03.2009 р. ухвалою Апеляційного суду Одеської області по цивільній справі №22ц-1095/2009 було відхилено апеляційну скаргу представника ТОВ "ФЛАМЕНКО" та залишено без змін ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 04.11.2008 р. про забезпечення позову, якою було накладено арешт на нежитлове приміщення.
14.03.2011 р. рішенням Київського районного суду м. Одеси по цивільній справі №1512/2-1890/11 (попередній номер справи №2-6477/08) сторони приведено у первинний стан - зобов`язано відповідача ТОВ "ФЛАМЕНКО" повернути в натурі позивачу ТОВ "Торговий центр "Південний" Нежитлове приміщення, шляхом вилучення зазначеного приміщення у ТОВ "ФЛАМЕНКО" та передачі його ТОВ "Торговий центр "Південний".
21.03.2011 р. між ТОВ "ФЛАМЕНКО", як продавцем, та ТОВ "СТЕП-УА", як покупцем, було укладено оспорюваний правочин - договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А., за реєстровим № 657, за яким право на Нежитлове приміщення набуло ТОВ "СТЕП-УА".
12.08.2011 р. була укладена мирова угода між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "СТЕП-УА", яку було затверджено ухвалою господарського суду м. Києва по господарській справі №54/239, на підставі права на Нежитлове приміщення перейшло до ПАТ "Дельта Банк".
07.10.2011 р. між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Група компаній "Глобальні бізнес рішення" був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений тим самим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А., за яким право власності на нежитлове приміщення перейшло до ТОВ "Група компаній "Глобальні бізнес рішення".
06.08.2018 р. відбулися електронні торги, проведені ДП "СЕТАМ", у яких Никитенко Володимир Петрович взяв участь та переміг придбавши лот №290838: Нежитлове приміщення та земельну ділянку площею 0,14 га.
17.08.2018 р. Никитенко В.П. отримав свідоцтво про право власності, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В.
13.03.2019 р. з метою ведення господарської діяльності та, зокрема, задля здачі в оренду придбаного Нежитлового приміщення іншим суб`єктам господарювання, Никитенко В.П. було отримано статус фізичної особи-підприємця з основним видом діяльності код КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
26.02.2020 р. між Никитенко Володимиром Петровичем та ОСОБА_1 було укладено договір про поділ спільного майна подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоус І.О., за реєстровим № 99.
Внаслідок поділу спільного майна подружжя було проведено державну реєстрацію прав на два нових об`єкти нерухомості: 1) нежитлове приміщення загальною площею 2057,6 кв.м., за адресою АДРЕСА_4 , за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 2041050051101, що належить на праві власності Никитенко В.П. , який зареєстрований як фізична особа-підприємець; та 2) нежитлове приміщення загальною площею 535,6 кв.м., за адресою АДРЕСА_3 , за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 2041037851101, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,14 га, кадастровий номер 5110136900:31:002:0049, що належать ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду з позовом ФОП Никитенко В.П. зазначив, що ТОВ "Група компаній "Глобальні бізнес рішення", яке є пов`язаною з ТОВ "ФЛАМЕНКО" особою, наразі, намагається оспорити право власності Никитенко В.П. (зокрема, шляхом подання позову у цивільній справі №520/548/18), таким чином, інші особи оспорюють право власності Никитенко В.П. , через що ФОП Никитенко В.П. не може безперешкодно та повною мірою реалізовувати свої право власності при наявності претензій третіх осіб.
ФОП Никитенко В.П. шляхом визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 21.03.2011 р. зазначає про реалізацію свого майнового інтересу в тому, щоб придбане ним майно залишалось у його власності та могло бути ним використане у господарській діяльності, а його права як власника не порушувались та не ставились під сумнів особами, яким право власності на таке майно могло перейти після укладення оспорюваного правочину між ТОВ "ФЛАМЕНКО" та ТОВ "СТЕП-УА".
ТОВ "ТЦ "Південний" шляхом подання позову третьої особи із самостійними вимогами зазначає про те, що визнання недійсним оспорюваного правочину, укладеного між ТОВ "Фламенко" та ТОВ "Степ-УА" безпосередньо впливає на права, обов`язки та законні інтереси ТОВ "ТЦ "Південний", що зокрема випливає з правових наслідків недійсного правочину передбачених у ст. 216 ЦК України. Зазначає, що у випадку задоволення даного позову ТОВ "ТЦ "Південний" судом буде встановлений факт незаконності всіх подальших дій з фіктивного переоформлення прав на Нежитлові приміщення, внаслідок яких в 2011 р. виникла паралельна реєстрація права власності на Нежитлові приміщення за пов`язаними особами - ТОВ "Фламенко", ТОВ "Степ-УА" та ТОВ "Група Компаній "Глобальні Бізнес Рішення". Укладення цих незаконних правочинів в 2011 р. було неможливо без порушення прав ТОВ "ТЦ "Південний" та створює загрозу для легальних правочинів за участю ТОВ "ТЦ "Південний" за якими право власності на Нежитлові приміщення разом із Земельної ділянкою були передані добросовісним набувачам, та в подальшому придбані ФОП Никитенко В.П.
У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1-2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з частиною 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Колегія суддів звертається до правової позиції, наведеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/16744/17 (провадження № 12-255гс18), згідно з якою правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні способом встановленим для захисту права та інтересу, внаслідок чого право або інтерес будуть імперативно відновлені.
Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальний характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб`єктивних прав.
В той же час законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 3 статті 16).
Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту. Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання чи оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 921/816/16-г/11, відповідно до якої позовні вимоги про визнання недійсним договору на підставі статті 215 ЦК України, у зв`язку із порушенням частин 1, 2 статті 203 цього Кодексу, мають містити обґрунтування наявності підстав для визнання договору недійсним і порушення прав позивача, яким, у свою чергу має обиратися ефективний спосіб захисту свого порушеного права чи законного інтересу.
У пункті 145 Рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015).
В постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 910/2411/18 наведено правову позицію, згідно з якою завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 ст. 13 ЦК України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.
Так, в обґрунтування заявлених вимог ФОП Никитенко В.П. зазначає, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.03.2011 р. підлягає визнанню недійсним, оскільки Об`єкт нерухомості, що є предметом договору, був відчужений ТОВ "ФЛАМЕНКО" з порушенням заборони на відчуження цього майна, що була встановлена ухвалою суду про арешт майна; в оспорюваному договорі купівлі-продажу не зазначено кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомості, чим порушено права землевласника та свідчить про незаконність оспорюваного правочину; у позивача наявні обґрунтовані підозри, що оспорюваний договір купівлі-продажу був безгрошовим, тобто, без реальної сплати коштів; що договір порушує законні інтереси позивача, як суб`єкта господарювання, а тому позивач вважається заінтересованою особою у визнанні недійсним такого оспорюваного договору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Південний" (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору) також оскаржує договір купівлі-продажу від 21.03.2011 р. з тих же підстав, що на момент укладення відповідачами по справі оспорюваного договору, нежитлові приміщення незаконно вибули з власності ТОВ ТЦ Південний , оспорюваний договір був укладений ТОВ ФЛАМЕНКО з протиправною метою - ухилення від виконання рішення Київського районного суду м. Одеси про витребування нежитлового приміщення у ТОВ "СТЕП-УА" на користь ТОВ "Торговий центр "Південний" та має всі ознаки фраудаторного правочину.
Судова колегія не може погодитись з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).
З огляду на положення статті 4 ГПК України, і статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем у даному випадку обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
За змістом положень процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Як роз`яснив Конституційний Суд України у рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (ч. 2 ст. 45 ГПК України).
При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (наведену правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19).
Відповідно до постанови Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 372/270/16-ц, Європейський суд з прав людини неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції, вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26 жовтня 2000 року у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland, заява № 30210/96, § 158) (§ 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16 серпня 2013 року у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine, заява № 20390/07).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
У своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № І 5-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України в п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Виходячи зі змісту частини 2 статті 16 ЦК України, обрання особою неналежного способу захисту порушеного права в судовому порядку, який не відповідає як змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19).
Таким чином, судова колегія наголошує, що ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства .
Норми статті 216 ЦК України визначають правові наслідки недійсності правочину, зокрема, поверненні сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину. Застосування таких наслідків іменується реституцією.
Реституція як спосіб захисту порушеного права застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. Реституція є заходом, спрямованим на приведення майнового стану сторін недійсного правочину до стану, який вони мали до вчинення такого правочину. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного, зокрема нікчемного, правочину, за правилами реституції може бути адресована тільки стороні недійсного правочину. Крім того, реституцію можна застосувати лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він був переданий.
Суд звертається до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження №14-452цс18), а також Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі № 910/1570/18. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 серпня 2018 року державним виконавцем складено акт про реалізацію предмету іпотеки №56504979, який затверджений заступником директора департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Клименка Р.В., відповідно до якого спірне нежитлове приміщення реалізовано на електронних публічних торгах фізичній особі - Никитенко Володимиру Петровичу (протокол від 06.08.2018).
ФОП Никитенко В.П. згідно дубліката свідоцтва на підставі акту реалізації торгів від 14.08.2018, був власником спірного нерухомого майна до його поділу, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого за №249710773 на запит суду 24.03.2021 року.
З витягу вбачається, що Никитенко В.П. був власником з 17.08.2018 року, 04.09.2018 року його право власності скасовано на підставі постанови Апеляційного суду Одеської області від 22.03.2018 року по справі №520/15970/18, згодом 11.09.2018 здійснено запис про право власності на об`єкт за Никитенко В.П. на підставі дубліката свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 11.09.2018 року. (т.7 а.с.171-182).
Матеріали справи не містять доказів скасування в судовому порядку дублікату свідоцтва, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права власності на об`єкт за Никитенко В.П. 11.09.2018 року.
Колегія суддів зазначає, що позивач ФОП Никитенко В.П. та третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий центр Південний не є сторонами оспорюваного правочину і на дату його укладення не мали речових прав на нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 2612 кв.м., яке було відчужено за оспорюваним правочином. Тому оспорюваним договором від 21.03.2011 року не могло бути порушено прав ФОП Никитенко В.П. та ТОВ Торговий центр Південний .
Слід зазначити, що і після укладення оспорюваного договору ТОВ Торговий центр Південний не було власником нежитлового приміщення, яке є предметом оспорюваного правочину, тому судова колегія зазначає, що у ТОВ Торговий центр Південний відсутнє і порушене право і інтерес відносно спірного правочину, оскільки товариство не є власником спірного нерухомого майна, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог третьої особи.
Судова колегія зазначає, що позивачем заявлено позов про визнання недійсним правочину, в обґрунтування своїх вимог, серед іншого, ФОП Никитенко В.П. зазначав про наявність свого порушеного законного інтересу, який полягає в тому, щоб всупереч зазіханням третіх осіб, об`єкт нерухомості залишався у власності Никитенко В.П. та у власності його дружини ОСОБА_1 та міг бути вільно використаний у господарській діяльності з метою отримання прибутку, а права Никитенко В.П. як власника нерухомого майна, не порушувались третіми особами.
ФОП Никитенко В.П. прагне мати можливість вільно користуватися об`єктом нерухомості шляхом здачі його в оренду іншим суб`єктам господарювання, яке у вигляді охоронюваного законом господарського інтересу підлягає захисту судом шляхом визнання недійсним оскаржуваного договору від 21.03.2011 року, дійсність якого залишає підстави для вчинення з боку третіх осіб перепон у реалізації пов`язаного з таким інтересом права.
Однак ФОП Никитенко В.П. не заявлялись вимоги про усунення будь-яких перешкод або про витребування спірного нерухомого майна у відповідачів. Також позивачами не заявлялися вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.
Обґрунтування позовних вимог ФОП Никитенко В.П. про наявність свого порушеного законного інтересу, який полягає в зазіханнях третіх осіб на об`єкт нерухомості, носить неконкретний характер, фактично є припущеннями, також відсутні докази неможливості вільного використання у господарській діяльності спірного об`єкту та вчинення будь-яких перешкод у використанні або заволодіння спірним нерухомим майном будь-якими особами, в тому числі ТОВ ГБР .
Суд наголошує, що обов`язковою умовою для захисту в судовому порядку прав та інтересів особи є наявність факту прямого порушення вказаних прав, свобод та інтересів спірним правочином. Тобто, судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси позивача, а захист прав на майбутнє в судовому порядку не допускається, та суперечить принципу судочинства щодо диспозитивності сторін у спорі.
Отже, суд не може здійснювати на майбутнє захист прав або інтересів власника, які ще не порушені на момент розгляду справи, або для запобігання порушення його права чи законного інтересу.
Судова колегія зазначає, що такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, яке існувало до укладання правочину. Застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину, тобто має місце двостороння реституція.
Права особи, яка вважає себе власником майна, і наміри якої не зводяться лише до того, щоб предмет правочину перебував у власності однієї із сторін правочину, не підлягають захисту шляхом подання позову про визнання недійсними правочинів щодо відчуження цього майна, з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 Цивільного кодексу України. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову (оскільки застосування правового механізму, передбаченого статтею 388 Цивільного кодексу України, можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно; наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є повернення майна із незаконного володіння).
За таких обставин, судова колегія доходить висновку, що, враховуючи, що ФОП Никитенко В.П. не був учасником спірного договору від 21.03.2011 року, а визнання недійсним спірного Договору купівлі-продажу за вимогою ФОП Никитенко В.П. не є ефективним способом захисту, оскільки не призведе до відновлення або ефективного захисту прав ФОП Никитенко В.П., так як не матиме наслідком передання виконаного за Договором не стороні цього правочину - у даному випадку ФОП Никитенко В.П., оскільки як зазначено вище, останній є співвласником частини нерухомого майна разом з ОСОБА_1
Колегія суддів наголошує, що у спірних правовідносинах рішення суду про задоволення позовних вимог у обраний позивачем спосіб захисту не призведе до реального захисту і поновлення порушених прав та інтересів ФОП Никитенко В.П., оскільки на момент вирішення даного спору судом ФОП Никитенко В.П. також не надав доказів вчинення третіми особами перешкод у користуванні своїм об`єктом та не заявляв вимоги про усунення перешкод.
Тому колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційних скарг про те, що обраний в даному випадку спосіб захисту, з урахуванням предмету та підстав позову, не є ефективним, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Щодо заяви представника ТОВ "ФЛАМЕНКО" про застосування строку позовної давності до позовних вимог ФОП Никитенко В.П. та ТОВ "Торговий центр "Південний", з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, позовна давність у даній справі не застосовується.
Дослідивши доводи апеляційних скарг щодо процесуальних порушень суду першої інстанції, судова колегія доходить висновку про їх часткову обґрунтованість, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02 березня 2020 року провадження у даній справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23 червня 2020 року ухвалу Господарського суду Одеської області від 02 березня 2020 року скасовано, справу направлено на розгляд до цього суду.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.09.2020 року постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23 червня 2020 року у справі № 916/122/20 залишено без змін.
23.12.2020р. в судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламенко" звернувся із заявою про відвід судді Літвінова С.В. від розгляду справи № 916/122/20.
В обґрунтування поданої заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фламенко" посилався на те, що ухвала суду про закриття провадження у справі від 02.03.2020 р. була скасована і тому відповідно до ч.2 ст.35, ч.1 ст.36 ГПК України не може брати участі у новому розгляді справи № 916/122/20.
Ухвалою від 23.12.2020 року відмовлено у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламенко" про відвід судді Літвінова С.В. від розгляду справи №916/122/20.
Відповідно до ч.1 ст.36 ГПК України, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що суддя Літвінов С.В., після скасування ухвали про закриття провадження не міг продовжувати розгляд справи та підлягав відводу (самовідводу) на підставі частини другої статті 35 та частини першої статті 36 ГПК України.
Крім того, судова колегія вважає, що Господарським судом Одеської області під час розгляду справи №916/122/20 та ухваленні рішення від 23.12.2020, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу від 21.03.2011 нежитлового приміщення, загальною площею 2612,0 кв.м., розташованого за адресою: місто Одеса, проспект Ак.Глушка, будинок 19, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Фламенко та товариством з обмеженою відповідальністю СТЕП-УА порушено законний інтерес ТОВ Група Компаній Глобальні Бізнес Рішення .
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2021 року залучено до участі у справі №916/122/20 Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Глобальні бізнес рішення" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.
Отже, судова колегія зазначає, що ТОВ ГК ГБР є заінтересованою у результаті розгляду справи особою, яку суд першої інстанції не залучив до участі у справі, і вирішив питання про її права, інтереси та обов`язки за її відсутності .
Відповідно до ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
У пункті 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України (заява №63566/00 від 25 жовтня 2000 року, Суд нагадує, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94р., Серія A, N 303-A, параграф 29).
Аналогічний висновок, висловлений Європейським судом з прав людини у п. 18 Рішення від 07 жовтня 2010 року (остаточне 21.02.2011р.) у справі Богатова проти України (заява №5232/04 від 27 січня 2004 року).
Більш детальніше щодо застосування складової частини принципу справедливого судочинства - обґрунтованості судового рішення Європейський суд з прав людини висловився у п. 58 Рішення від 10 лютого 2010 року (остаточне 10.05.2011р.) у справі Серявін та інш. проти України (заява №4904/04 від 23 грудня 2003 року), а саме Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з тим, що позивачем та третьою особою обрано неефективний спосіб захисту, решта доводів апеляційних скарг судовою колегією не розглядаються.
Підсумовуючи вищевикладене, оскільки під час апеляційного перегляду доводи апеляційних скарг частково знайшли своє підтвердження, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Никитенка Володимира Петровича , а також позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр Південний".
Відповідно до ст.129 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламенко" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Глобальні бізнес рішення" задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 23 грудня 2020 року у справі №916/122/20 скасувати.
В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Никитенка Володимира Петровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕП-УА", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламенко", за участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.03.2011 р. - відмовити.
В задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр Південний" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕП-УА", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламенко" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.03.2011 р. - відмовити.
Стягнути з ФОП Никитенка Володимира Петровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фламенко судовий збір в сумі 3153,00 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Південний на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фламенко судовий збір в сумі 3153,00 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн.
Стягнути з ФОП Никитенка Володимира Петровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Глобальні бізнес рішення судовий збір в сумі 3153,00 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Південний на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Глобальні бізнес рішення судовий збір в сумі 3153,00 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн.
Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 25.10.2021 року.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя Г.І. Діброва
Суддя Н.М. Принцевська
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 19.10.2021 |
Оприлюднено | 26.10.2021 |
Номер документу | 100575730 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Ярош А.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні