Рішення

від 18.10.2021 по справі 922/2257/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2257/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

за участю секретаря судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області до Харківської міської ради , Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради , Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Фітосан" про скасування рішення в частині, визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна за участю :

Прокурор - Ногіна О.М., на підставі посвідчення № 057318 від 09.10.2020 року;

Представник відповідача 1 - не з`явився.

Представник відповідача 2 - не з`явився.

Представник відповідача 3 - Воробйов В.В., на підставі ордеру від 06.09.2021 року.

ВСТАНОВИВ:

09.06.2021 Керівник Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІДПРИЄМСТВО "ФІТОСАН", в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати пункт 32 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 №283/16;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.12.2016 №5428-В-С, укладений між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "ПІДПРИЄМСТВО "ФІТОСАН", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Одарченко М.С. (реєстровий №690) з одночасним припиненням права власності ТОВ "ПІДПРИЄМСТВО "ФІТОСАН" (запис про право власності 18963917) на зареєстроване ним на підставі згаданого договору нежитлове приміщення 1-го поверху №2 площею 7,3 кв. м та 1/2 частину місць загального користування приміщень №№3, 4, 5, 7 площею 10,6 кв. м, загальною площею 17,9 кв. м, розташовані в житловому будинку літ. "А'-1" по вул. Чоботарській, 15/17 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 828161263101) судовим рішенням відповідно до вимог абз. 3 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень";

- зобов`язати ТОВ "ПІДПРИЄМСТВО "ФІТОСАН" повернути Харківській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Харківської міської ради нежитлове приміщення 1-го поверху №2 площею 7,3 кв. м та 1/2 частину місць загального користування приміщень №№3, 4, 5, 7 площею 10,6 кв. м, загальною площею 17,9 кв. м, розташовані в житловому будинку літ. "А'-1" по вул. Чоботарській, 15/17 у м. Харкові шляхом складання акта приймання-передачі, а Харківську міську раду зобов`язати прийняти вказані приміщення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.06.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано заявнику строк на усунення недоліків позовної заяви - дев`ять днів з дня вручення даної ухвали суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження на 12.07.2021 року.

Хід розгляду справи викладено в попередніх ухвалах суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.09.2021 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до розгляду по суті на 21.09.2021 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.09.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, в судовому засіданні оголошено перерву до 11.10.2021 року та 11.10.2021 року оголошено перерву до 18.10.2021 року.

Прокурор в судовому засіданні 18.10.2021 року підтримав позовні вимоги, посилаючись на неправомірність рішення про відчуження нерухомого майна та подальший договір купівлі-продажу об`єкта комунального майна, у зв`язку з тим, що відчуження спірного об`єкту відбулось на позаконкурентних засадах, без здійснення обов`язкових поліпшень, передбачених чинним законодавством.

Представник відповідача 3 в судовому засіданні 18.10.2021 року проти позову заперечував, посилаючись на пропуск прокурором строку позовної давності, а також те, що визначення способу проведення приватизації належить до компетенції виключно Управління комунального майна та приватизації та в даному випадку було повністю дотримано спосіб та порядок проведення процедури приватизації нежитлових приміщень.

Представник відповідача 1 в судове засідання 18.10.2021 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Представник відповідача 2 в судове засідання 18.10.2021 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, та приймаючи до уваги те, що судом не було визнано явку відповідачів в судове засідання обов`язковою, суд дійшов висновку про те, що його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово прокурора та відповідача 3, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

У ході проведення СВ Новобаварського ВП ГУ НП в Харківській області досудового розслідування, а Харківською місцевою прокуратурою №2 - процесуального керівництва у кримінальному провадженні №42017221080000002 від 04.01.2017 за ч.3 ст.365-2 КК України за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна службовими особами Харківської міської ради, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, у тому числі щодо приватизації нежитлового приміщення, розташованого по вул. Чоботарській, 15/17 на території Холодногірського району м. Харкова.

Як вказує прокурор, під час вивчення вказаної справи встановлено, що на підставі договору оренди №2945 від 22.09.2008, укладеного між Управлінням комунального майна та ТОВ "Підприємство "Фітосан", у останнього в оренді перебувало нежитлове приміщення 1-го поверху № 2 площею 7,3 кв.м. та 1/2 частина місць загального користування приміщень № 3, 4, 5, 7 площею 10,6 кв.м., загальною площею 17,9 кв.м., розташоване в житловому будинку літ. "А-1" по вул. Чоботарський, 15/17 у м. Харкові.

Відповідно до п.3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 22.08.2013 року), вартість об`єкту оренди складала 35885 грн. без ПДВ.

Пунктом 5.2 договору оренди передбачено право орендаря здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію, улаштування окремих входів у встановленому порядку, при наявності письмової згоди орендодавця, за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством.

Згідно з п.5.3. договору оренди, орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність.

Відповідно до п.10.1 вказаного договору оренди, строк його дії до 22.07.2016 року (у подальшому додатковою угодою № 7 від 12.08.2016 року строк дії договору визначили до 22.06.2019).

У подальшому ТОВ "Підприємство "Фітосан" в особі директора Мартиненка Г.Ю. звернулось з листом від 14.01.2016 до Управління комунального майна (вх. №441), у якому просить дозволити приватизацію вказаного приміщення.

На підставі вказаного звернення Харківською міською радою прийнято відповідне рішення (п.32 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 06.07.2016 №283/16), яким міська рада включила спірне нежитлове приміщення до переліку об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу.

У подальшому на виконання вказаного рішення ТОВ "Підприємство "Фітосан" в особі директора Мартиненка Г.Ю. звернулось до Управління комунального майна із заявою про приватизацію шляхом викупу від 08.07.2016 №3329.

Відповідно до наявного в матеріалах приватизаційної справи звіту про оцінку нежитлового приміщення по вул. Чоботарській, 15/17 у м. Харкові, складеного 31.08.2016 фізичною особою-підприємцем Бєлих Б.М. та затвердженого 30.09.2016 року начальником Управління комунального майна, ринкова вартість згаданого приміщення станом на 31.08.2016 склала 47800,00 грн.

У подальшому 23.12.2016 між ТОВ Підприємством Фітосан та територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна, укладено договір купівлі- продажу №5428-В-С, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Одарченко М.С. (реєстровий №690).

За умовами згаданого договору відповідач-3 приватизував вказані нежитлові приміщення за 47 800 грн. без ПДВ (разом з ПДВ за 57 360 грн.).

Після цього, на підставі згаданого договору, а також акта приймання- передачі нерухомого майна від 24.01.2017, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Одарченко М.С. 07.02.2017 проведено державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення за ТОВ Підприємство Фітосан (номер запису про право власності: 18963917).

В даному випадку, прокурор вказує на те, що рішення Харківської міської ради про включення спірного нежитлового приміщення до переліку об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу, є незаконним з огляду на те, що відповідачем 3 не було здійснено невід`ємних поліпшень орендованого майна, що є обов`язковим для подальшої приватизації майна на позаконкурентних засадах.

Прокурор також зазначив, що обраний спосіб приватизації суперечить інтересам держави та територіальної громади оскільки він порушує вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012 - 2016 роки.

Враховуючи вищенаведене, прокурор звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати недійсним рішення ХМР щодо відчуження майна, визнати недійсним договір купівлі-продажу спірного майна та зобов`язати відповідача 3 повернути нежитлове приміщення.

Відповідач 1 проти позову заперечує, посилаючись на те, що спірне рішення ХМР прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, вказує, що договором оренди майна, а також нормами чинного законодавства передбачено першочергове придбання майна у власність на поза конкурентних засадах орендарем. Також відповідач 1 зазначає про те, що прокурором не доведено підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу майна та відповідно підстав для повернення зазначеного майна.

Відповідач 2 проти позову заперечує, посилаючись на те, що спосіб приватизації комунального майна належить саме Управлінню та останнє дотрималось способу, порядку та процедури проведення відчуження об`єктів нерухомого майна. Крім того відповідач 2 вказує на те, що прокурором не доведено підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу. Крім того відповідачем заявлено про пропуск прокурором строку позовної давності.

Відповідач 3 проти позову заперечує, посилаючись на те, що прокурором пропущено строк позовної давності, а також те, що визначення способу проведення приватизації належить до компетенції виключно Управління комунального майна та приватизації та в даному випадку було повністю дотримано спосіб та порядок проведення процедури приватизації нежитлових приміщень.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами ч.3 ст.53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Таким чином, суд зазначає, що в розумінні ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" недотримання під час проведення приватизації вимог чинного законодавства, принципів відкритості, максимальної ефективності та економії, унеможливлює раціональне та ефективне використання комунального майна громади, що в свою чергу порушує матеріальні інтереси держави, а також безпосередньо порушує права та інтереси мешканців територіальної громади, забезпечення яких є головним обов`язком держави, відповідно до ст.3 Конституції України.

Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.

Згідно із ст.327 Цивільного кодексу України та ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно із ст.7 Конституції України, гарантує місцеве самоврядування.

З урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, так само як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, прокурор самостійно подає вказаний позов.

З огляду на викладене, звернення прокурора з позовом до суду, спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для здійснення такого представництва в суді відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру".

Оскільки предметом спору є питання приватизації нерухомого майна, яке є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова тому застосуванню підлягають норми Законів України "Про місцеве самоврядування", Про приватизацію державного майна", Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", в редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин, а також Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016, затвердженої рішенням Харківської міської ради від 23.12.2011 № 565/11.

Оспорюване рішення Харківської міської ради № 283/16 від 06.07.2016 прийнято на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Про місцеве самоврядування в Україні" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/11.

При цьому у договорі купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5428-В-С від 23.12.2016 зазначено, що його укладено на підставі рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/11 "Про програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки" та рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова".

Відповідно до п.1.1 зазначеної вище Програм, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні"; Про приватизацію державного майна"; Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

У п.п.1.2 Програми визначено основні цілі, пріоритети, завдання, способи приватизації комунального майна, групи об`єктів, що підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації та надходження коштів від приватизації до бюджету міста Харкова, завдання щодо реалізації стратегії відносин власності у 2012-2016 роках.

Метою приватизації є, зокрема, реалізація права територіальної громади володіти, ефективно користуватися і розпоряджатися на власний розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через спеціально уповноважені органи.

До пріоритетів проведення приватизації у 2012-2016 роки належать досягнення максимальної ефективності приватизації об`єктів, що підлягають приватизації відповідно до Програм.

До основних принципів індивідуальної приватизації відноситься досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта приватизації; вибір способу приватизації об`єкта.

Відповідно до п.п.5.1. Програми приватизація здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів.

Продаж об`єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом (п.5.4 Програми).

Пунктом 5.7 Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки передбачено, що Орендар має переважне право на викуп орендованого майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснені за рахунок власних коштів поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна (будинки, споруди, приміщення).

Відповідно до ч.2 ст.5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.

Частиною 2 ст.16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Судом встановлено, що нежитлове приміщення 1-го поверху №2 площею 7,3 кв. м та 1/2 частину місць загального користування приміщень №№3, 4, 5, 7 площею 10,6 кв. м, загальною площею 17,9 кв. м, розташовані в житловому будинку літ. "А'-1" по вул. Чоботарській, 15/17 у м. Харкові, які перший відповідач рішенням від 06.07.2016 № 283/16 вирішив відчужити шляхом викупу ТОВ "Підприємство "Фітосан", про що зазначено у п.32 додатку до цього рішення, є окремим індивідуально визначеним майном, тобто відноситься до групи А об`єктів приватизації, та перебуває у комунальній власності міста Харкова.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на час прийняття Харківською міською радою оспорюваного рішення) приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.

З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до ст.8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення), що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації, зокрема, шляхом викупу з урахуванням результатів оцінки об`єкта, публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, а також вчиненні інших дій, необхідних для підготовки об`єктів малої приватизації до продажу.

У ч.1, 3 ст.11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" вказано, що викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

За приписами п.1 ч.1 ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України та на час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі - Порядок № 439).

Згідно з п.8.1 Порядку № 439 викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до п.3.3 розділу III та п.7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до п.8.2 Порядку № 439 ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.

Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 (далі - Методика № 1891).

Відповідно до п.69 Методики (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення), вимоги цього розділу поширюються на випадки проведення оцінки об`єктів у матеріальній формі з метою їх приватизації (окреме індивідуально визначене майно, об`єкти незавершеного будівництва, включаючи законсервовані об`єкти, об`єкти соціально-культурного призначення) як об`єктів малої приватизації, застави та інші способи відчуження відповідно до законодавства.

Згідно з п.70 Методики № 1891, для визначення вартості об`єктів нерухомості, що приватизуються відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", у тому числі разом із земельними ділянками, на яких розташовані такі об`єкти, застосовується незалежна оцінка, яка проводиться відповідно до національних стандартів оцінки з урахуванням вимог цієї Методики та Методики оцінки земельних ділянок.

Вибір виду вартості об`єктів малої приватизації регулюється вимогами національних стандартів оцінки з урахуванням особливостей, визначених цією Методикою. При цьому враховуються способи їх продажу, строк корисного використання таких об`єктів, належність їх до спеціалізованого або неспеціалізованого майна. У разі викупу об`єктів малої приватизації може визначатися їх ринкова вартість або спеціальна вартість залежно від наявності передумов їх застосування, визначених Національним стандартом № 1 (п.71 Методики № 1891).

Згідно з абз.6 п.73 Методики № 1891 порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).

Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 № 377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (далі - Порядок № 377).

Відповідно до п.1.1. Порядку, цей Порядок установлює вимоги до проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна (крім земельних ділянок), що містить невід`ємні поліпшення (далі - орендоване нерухоме майно), під час приватизації способами, визначеними законодавством, а також процедур ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Порядок застосовується для оцінки орендованого нерухомого майна, що перебуває у державній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, щодо якого прийнято рішення про приватизацію та компенсацію орендарю вартості невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Невід`ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.

За умовами п.2.1. Порядку, ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна є встановлення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.

Відповідно до п.2.2 Порядку, підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають:

договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;

погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;

аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;

довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень;

інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи третій відповідач до органу приватизації, документи, передбачені п.2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час оренди, під час приватизації, не подавав, що в свою чергу свідчить про те, що ТОВ "Підприємство "Фітосан" жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна у нього в оренді, а саме з 22.09.2008 року по 08.07.2016 року, тобто по день подачі ним заяви до Харківської міської ради для викупу, не здійснив.

Дослідивши Звіт про оцінку майна, наданий суб`єктом оціночної діяльності - ФОП Бєлих Б.М. від 31.08.2016 року (а.с. 50-62, том 1) про вартість спірних нежитлових приміщень, судом вбачається відсутність будь-яких відомостей про те, що третім відповідачем проводились ремонтні роботи у цих нежитлових приміщеннях, у т. ч. було здійснено їх невід`ємні поліпшення.

Не містять таких відомостей також і договір оренди № 2945 від 22.09.2008 року (а.с. 33-39, том 1) та договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5428-В-С від 23.12.2016 (а.с. 71-76, том 1).

Даний факт першим, другим та третім відповідачами не спростований, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Таким чином, враховуючи те, що жодних поліпшень орендованих третім відповідачем нежитлових приміщень, останнім не проводилось, суд дійшов висновку, що Харківська міська рада, як орган місцевого самоврядування не мала право самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених вище законодавчих обмежень.

Відповідно до приписів ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 ст.60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Харківська міська рада.

При цьому ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста Харкова, як власник спірного об`єкта нерухомості, делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

За приписами ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Як зазначено у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява № 4909/04, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Враховуючи викладене, а також те, що першим відповідачем, в супереч вимог ч.1 ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в редакції, що діяла на момент виникнення та існування спірних правовідносин, було обрано спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених вище законодавчих обмежень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора в частині визнання незаконним та скасування п.32 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16 є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд не приймає посилання першого відповідача на рішення Конституційного Суду України № 31-рп/2009 від 10.12.2009 "У справі за конституційним зверненням приватного підприємства ''Автосервіс" щодо офіційного тлумачення положень статей 177, 760, ч.2 ст.777 Цивільного кодексу України (справа про переважне право наймача на придбання військового майна)" оскільки висновок, здійснений Конституційним Судом України стосується спірних правовідносин у справі № 31-рп/2009, які не є аналогічними з правовідносинами, що виникли між учасниками судового процесу у справі № 922/2257/21.

Що стосується позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 23.12.2016 №5428-В-С, укладений між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, та ТОВ "Підприємство "Фітосан", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Одерченко М.С. (реєстровий №690), скасувавши його державну реєстрацію, суд керується наступним.

Предметом договору купівлі-продажу нежитлових приміщень 23.12.2016 №5428-В-С є нерухоме майно комунальної форми власності щодо якого, як встановлено судом, обрано незаконний спосіб приватизації, що суперечить інтересам держави та територіальної громади.

Згідно з вимогами ч.1 та ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписами ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Враховуючи викладене та те, що п.32 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16, на підставі якого укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.12.2016 №5428-В-С, визнано незаконним та скасовано, як таке, що прийнято з порушенням норм закону та суперечить інтересам держави та територіальної громади, а також недоведеність факту добросовісності спірного майна у вигляді здійснених та сплачених за рахунок власних коштів поліпшень орендованого майна, яке не можливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі, не менш 25 відсотків ринкової вартості майна, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень 23.12.2016 №5428-В-С недійсним на підставі ч.1 та ст.203 та ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України та скасування його державної реєстрації.

Також, суд вважає за необхідне відзначити, що при вирішенні спору щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладеним на підставі рішення сесії Харківської міської ради, має надаватись юридична оцінка необхідності позбавлення покупця права мирного володіння приватизованим майном, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення ч. 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Проте, при цьому суд зазначає, що висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника, адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування положень статті 1 Першого протоколу Конвенції, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна, що суд повинен достеменно дослідити та встановити.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини" 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно з положеннями статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Така правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18, яка обґрунтована тим, що пунктами 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 Стретч проти Сполученого Королівства визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

Передача права власності на майно, у тому числі в результаті приватизації, передбачає наявність волевиявлення як у продавця, так і у покупця такого майна. Отже, покупець, звертаючись до органів місцевого самоврядування про приватизацію орендованого нежитлового приміщення та достовірно знаючи, що поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, ним здійснені не були та жодні дії, які б свідчили про намір здійснити такі поліпшення, ним не вчинялись, усвідомлював що його звернення є протиправним оскільки суперечить пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Крім того, суд зазначає, що продаж майна на неконкурентних засадах порушує такі основоположні принципи приватизації, як рівність прав участі громадян України у процесі приватизації, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, забезпечення конкретності продажу, передбачених статтею 2 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Порушення Харківською міською радою умов та порядку приватизації призвели не тільки до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продажу майна конкурентним способом), а позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. При цьому орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом.

Харківська міська рада, розпорядившись таким чином майном, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який лише декілька місяців орендував комунальне майно і не здійснив його невід`ємних поліпшень, і інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації.

Таким чином, у даній справі вбачаються обставини порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв`язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, що свідчить про недобросовісність дій орендаря. Отже, позбавлення такої особи майна не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі наслідки обумовлені протиправною поведінкою самого набувача майна.

Повернення у власність територіальної громади майна (приміщення), незаконно відчуженого (шляхом викупу) юридичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке відчуження відбувалося у передбачений чинним законодавством спосіб та сприяло досягненню максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності.

Суд вважає, що у даному випадку позбавлення відповідача-3 майна не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності, оскільки викуп орендованого майна відповідачем-3 здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", внаслідок недобросовісних дій самого відповідача-3.

Суд вважає за необхідне підкреслити, що доказів проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна ні за час оренди, ні за час процедури приватизації, суду на дано не було, в матеріалах справи відповідні докази також відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 922/623/20 від 22.01.2021.

Таким чином, заперечення відповідачів щодо відсутності правових підстав визнання спірного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсним повністю спростовуються матеріалами справи, та є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Що стосується позовних вимог прокурора в частині зобов`язання ТОВ "ПІДПРИЄМСТВО "ФІТОСАН" повернути Харківській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Харківської міської ради нежитлове приміщення 1-го поверху №2 площею 7,3 кв. м та 1/2 частину місць загального користування приміщень №№3, 4, 5, 7 площею 10,6 кв. м, загальною площею 17,9 кв. м, розташовані в житловому будинку літ. "А'-1" по вул. Чоботарській, 15/17 у м. Харкові шляхом складання акта приймання-передачі, а Харківську міську раду зобов`язати прийняти вказані приміщення, суд керується наступним.

За приписами ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Порядок та підстави набуття права власності та його припинення врегульовано главами 24 та 25 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Суд зазначає, що оскільки п.32 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16, на підставі якого укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.12.2016 №5428-В-С, визнано незаконним та скасовано, як таке, що прийнято з порушенням норм закону та суперечить інтересам держави та територіальної громади, договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.12.2016 №5428-В-С також визнано судом недійсним.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абз. 2 ч.1 ст. 216 ЦК України).

Отже, з урахуванням визнання незаконним та скасування Рішення та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.12.2016 №5428-В-С позовна вимога про повернення Об`єкту, яка в свою чергу є похідною від названих вимог, також підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи першим, другим та третім відповідачами заявлено про застосування строку позовної давності з посиланням на ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування поданої заяви другий відповідачі посилається на те, що прокурор міг бути присутнім на засіданні Харківської міської ради, на якій приймалось оскаржуване рішення, крім того дане рішення було оприлюднено на офіційному сайті Харківської міської, а тому прокурор міг дізнатися про відповідні порушення в межах встановленого законом строку позовної давності та вважається таким, що довідався або міг би довідатись про прийняття оскаржуваного рішення та порушення прав безпосередньо в день пленарного засідання Харківської міської ради - 06.06.2016. Разом з тим прокурор звернувся до суду лише 09.06.2021, тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідач 3 в обґрунтування поданої заяви про застосування строку позовної давності посилається на те, що 25.04.2017 року під час допиту директора ТОВ "Підприємство "Фітосан" Мартиненка Г.Ю. у якості свідка в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42017221080000041, останнім було надано Харківській місцевій прокуратурі № 2 пакет документів, які стосувались приватизації спірних приміщень. У зв`язку з наведеним відповідач 3 вказує на обізнаність прокурора про обставини приватизації спірного майна ще у 2017 році під час надання відповідних документів.

Прокурор, заперечуючи проти застосування позовної давності, посилається на те, що перебіг даного строку почався саме 06.02.2019, тобто після вилучення ряду приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації спірних нежитлових приміщень, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради. Таким чином, саме 06.02.2019 прокурор здобув докази на підтвердження своєї правової позиції у спорі, а отже набув можливість звернутись з відповідним позовом до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам відповідачів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень (інформація в якому є загальнодоступною) оприлюднено ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19, якою клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 2 про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню № 42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 365-2 Кримінального кодексу України задоволено, надано дозвіл на проведення тимчасового доступу до документів, які зберігаються в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради по об`єктам нерухомого майна, які було відчужено з комунальної власності шляхом викупу на підставі, зокрема, рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16.

Враховуючи, що інформація в Єдиному державному реєстрі судових рішень згідно із положеннями ст.2 та ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" є загальнодоступною, вказані обставини визнаються судом загальновідомими та відповідно до положень ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню.

Заперечення відповідача 2 щодо можливості прокурора бути обізнаним про наявність рішення Харківської міської ради у день його прийняття органом місцевого самоврядування або з відкритих джерел мережі інтернет наведеного висновку суду не спростовують, оскільки в даному випадку досліджується питання про обізнаність прокурора з наявністю порушень при проведенні процедури приватизації об`єкту комунального майна, про які можливо було дізнатися лише із відповідної погоджувальної документації, яка була отримана під час кримінального провадження, а не з самого рішення про його відчуження.

Крім того суд приймає до уваги, що відповідачем 3 були надані документи прокурору в рамках кримінального провадження №42017221080000041, що вбачається із запиту прокурора від 20.04.2017 року (а.с. 10, том 2), в той час, як доступ до інвентаризаційних справ було надано прокурору в рамках іншого кримінального провадження №42017221080000002.

Оскільки прокурор не є учасником спірних правовідносин, а зміст оскаржуваного рішення Харківської міської ради (а саме висновок про проведення відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу) безпосередньо не свідчить про наявність порушень прав та інтересів територіальної громади, а про вказані порушення він міг дізнатися лише під час кримінального провадження №42017221080000002 від 04.01.2017, зокрема, після ознайомлення з матеріалами приватизаційної справи у лютому 2019 року (з якого і має в даному випадку обраховуватися строк), суд вважає, що прокурором не пропущено строк позовної давності. Внаслідок чого порушене право держави та територіальної громади м. Харкова підлягає захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим заяви відповідачів 2, 3 про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягають.

Також, у рішенні Європейського з прав людини у справі "Богдель проти Литви" Європейський суд підтримав позицію Верховного Суду Литви відносно початку перебігу строку позовної давності, а саме: якщо справа стосувалася держави, то позовна давність починається із дня, коли відповідний орган "здобув достатні докази для того, щоб довести, що публічний інтерес було порушено".

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що при зверненні прокурора з відповідним позовом до суду строк позовної давності не був пропущений, а тому відсутні правові підстави для його застосування до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов прокурора є цілком обґрунтованим, документально доведеним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Таким чином витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідачів порівну (по 2270,00 грн. з кожного).

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати пункт 32 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 №283/16.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.12.2016 №5428-В-С, укладений між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "ПІДПРИЄМСТВО "ФІТОСАН", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Одарченко М.С. (реєстровий №690) з одночасним припиненням права власності ТОВ "ПІДПРИЄМСТВО "ФІТОСАН" (запис про право власності 18963917) на зареєстроване ним на підставі згаданого договору нежитлове приміщення 1-го поверху №2 площею 7,3 кв. м та 1/2 частину місць загального користування приміщень №№3-:-5:,7 площею 10,6 кв. м, загальною площею 17,9 кв. м, розташовані в житловому будинку літ. "А'-1" по вул. Чоботарській, 15/17 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 828161263101).

Зобов`язати ТОВ "ПІДПРИЄМСТВО "ФІТОСАН" (61012, м. Харків, вул. Чоботарська, 15/17, код ЄДРПОУ 14068734) повернути Харківській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) нежитлове приміщення 1-го поверху №2 площею 7,3 кв. м та 1/2 частину місць загального користування приміщень №№ 3-:-5:,7 площею 10,6 кв. м, загальною площею 17,9 кв. м, розташовані в житловому будинку літ. "А'-1" по вул. Чоботарській, 15/17 у м. Харкові шляхом складання акта приймання-передачі, а Харківську міську раду зобов`язати прийняти вказані приміщення.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Харківської обласної прокуратури (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4) 2270,00 грн. судового збору.

Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь Харківської обласної прокуратури (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4) 2270,00 грн. судового збору.

Стягнути з ТОВ "ПІДПРИЄМСТВО "ФІТОСАН" (61012, м. Харків, вул. Чоботарська, 15/17, код ЄДРПОУ 14068734) на користь Харківської обласної прокуратури (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4) 2270,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Прокурор - Керівник Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області (61004, м. Харків, вул. Маршала Конева, 20);

Відповідач 1 - Харківська міська рада (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243);

Відповідач 2 - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412);

Відповідач 3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Фітосан" (61012, м. Харків, вул. Чоботарська, 15/17, код ЄДРПОУ 14068734);

за участю прокурора Харківської обласної прокуратури (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4).

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "26" жовтня 2021 р.

Суддя Н.С. Добреля