Ухвала

від 18.10.2021 по справі 160/13820/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 жовтня 2021 року Справа №160/13820/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши у письмовому провадженні клопотання відповідача - Петриківської селищної ради про розгляд справи №160/13820/21 у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін, -

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/13820/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність Петриківської селищної ради щодо розгляду її клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 17.06.2021 р.;

- зобов`язати Петриківську селищну раду розглянути її клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 17.06.2021 р.

Ухвалою суду від 17.08.2021 року було відкрито провадження по даній справі в порядку ст.262 КАС України та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

До суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить призначити розгляд даної справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін. Дане клопотання мотивоване тим, що позивачем оскаржується рішення Петриківської селищної ради №211-7/VІІІ від 14.07.2021 року, яке за своєю суттю є нормативно-правовим актом, законодавчо передбачена обов`язковість розгляду відповідної категорії справи за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін по справі.

Відповідно до ч.3 ст.257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що останній наділений правом при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі за правилами спрощеного або загального позовного провадження враховувати як складність даної справи, так і необхідність з`ясування всіх обставин у такій справі. Відтак, відкриття провадження у справі як за правилами спрощеного позовного провадження, так і загального позовного провадження є правом суду, а не обов`язком.

Частиною 1 статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до частини 2 статті 12 КАС України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до частин 3, 4 ст.12 КАС України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктами 18, 19 статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування, а індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Так, посилання відповідача на те що, позивачем оскаржується рішення Петриківської селищної ради №211-7/VIII від 14.07.2021 року, яке за своєю суттю є нормативно-правовим актом є безпідставні, оскільки позивач оскаржує бездіяльність Петриківської селищної ради щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 17.06.2021 року.

З наведеного, суд приходить до висновку, що дана справа не відноситься за своїм змістом до встановленого переліку справ передбачених ч.4 ст.12 КАС України, відповідно до п.20 ч.1 ст.4 КАС України за характером спірних правовідносин, предметом доказування та складом учасників тощо, дана адміністративна справа є незначної складності (малозначна справа) та не вимагає проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин, тобто підлягає вирішенню за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ч.6 ст.12, ч.2, ч.3 ст.257 КАС України.

Так, бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Разом з цим суд також звертає увагу позивача на те, що Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеп v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року Varela Assalino contre le Portugal, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та з огляду на те, що під час розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідач не обмежений у поданні доказів, та взагалі отриманні судового захисту.

Крім того, з метою збереження життя та здоров`я людей, та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338-р., зі змінами та наказом голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2021 року №216-од про впровадження особливого режиму роботи та посилення карантинних обмежень в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, яким серед іншого було обмежено вхід до приміщень суду.

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості заявленого клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін.

Керуючись статтями 171, 248, 257, 262 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання відповідача - Петриківської селищної ради про розгляд справи №160/13820/21 у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя К.С. Кучма