Рішення

від 26.10.2021 по справі 275/776/21

БРУСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 275/776/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Миколайчука П.В.,

із секретарем судового засідання Довгаленко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Брусилів у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 у справі № 240/6916/19 вирішено визнати протиправною бездіяльність Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.02.2019 про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1820985000:03:000:0167, площею 95,2622 га, що розташована за межами населеного пункту с. Озера Брусилівського району Житомирської області; зобов`язано Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.02.2019 про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1820985000:03:000:0167, площею 95,2622 га та прийняти по ній рішення.

Такі дії відповідача щодо протиправної бездіяльності в розгляді заяви ОСОБА_1 призвели до того, що останньому було спричинено немайнову шкоду, яка полягає у душевних стражданнях пережитими ним у зв`язку із неправомірними діями відповідача, який зобов`язаний діяти чітко із законодавством, в зв`язку з чим похитнулася віра в державні органи та саму державу України. Позивач був змушений виділити тривалий час для звернення до юристів та судових органів для усунення незаконних перешкод зі сторони відповідача при наявності його очевидного права та правових підстав для його реалізації, в зв`язку з чим він був позбавлений можливості своєчасного та нормального вирішення побутових проблем, та задоволення своїх людських потреб. Перенесений в зв`язку з неправомірними діями відповідача сильний психологічний стрес, постійне напруження під час судового врегулювання спору призвело до погіршення стосунків з односельчанами, негативно позначилося на його психічному стані та відносинах в сім`ї. Завдану йому моральну шкоду позивач оцінив розмірі 1 500 000, 00 грн., яку і просив стягнути на його користь з відповідача. Зазначив, що витрати по справі за надання професійної правничої допомоги адвоката та транспортні витрати орієнтовно становлять 10 000,00 грн.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирського району від 09.09.2021 відкрито загальне позовне провадження у вказаній цивільній справі призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирського району від 05.10.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

У своєму відзиві від 24.09.2021 відповідач зазначає, що встановлена рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 протиправна бездіяльність селищної ради з розгляду заяви ОСОБА_1 не завдала моральної шкоди позивачу. Також зазначено, що будь-якого обґрунтування визначеного розміру моральної шкоди позивачем не надано, незрозуміло з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування саме позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір надавши належні, допустимі та достовірні докази цього факту, у порядку встановленому процесуальними нормативно-правими актами. Просили суд відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 500 000 грн. в повному обсязі.

Інших заяв по суті справи від сторін до суду не надійшло.

З заявами про заміну відповідача, залучення співвідповідача, зміну предмету чи підстав позову, зміну розміру позовних вимог у встановленому ЦПК України порядку позивач до суду не звертався.

Позивач в судове засідання не з`явився, в заяві від 18.10.2021 просив розглядати справу без його участі, позов підтримав.

Представник відповідача Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області в судове засідання не з`явився, звернувся з заявою про розгляд справи без його участі.

На підставі ст. ст. 211, 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов до наступних висновків.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.11.2008, ОСОБА_1 має пільги і компенсації, передбачені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , категорія 2 (а.с.3а).

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 у справі №240/6916/19 вирішено визнати протиправною бездіяльність Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.02.2019 про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1820985000:03:000:0167, площею 95,2622 га, що розташована за межами населеного пункту с. Озера Брусилівського району Житомирської області; зобов`язано Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.02.2019 про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1820985000:03:000:0167, площею 95,2622 га та прийняти по ній рішення. (а.с.4-6).

Жодних інших письмових доказів щодо предмета спору матеріали справи не містять, з клопотанням про витребування доказів сторони не звертались.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України та ч. 1, п.п. 1, 3, 4, 7, ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Так, відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 56 Конституції України закріплено право особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.

Відповідно до частини першої та другої ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1174 цього ж Кодексу передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України ).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України , відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів, визначені ст.1173 ЦК України .

За приписами пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п.5 вказаної вище постанови Пленуму обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі №216/3521/16-ц (провадження №14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі №686/13212/19 (провадження №61-21982св19).

Відповідно до вимог ст. 12 , 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався виключно на ту обставину, що протиправність бездіяльності відповідача встановлена рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.07.2019. Жодних інших доказів на обгрунтування своїх позовних вимог позивач суду не надав, фактично ототожнивши судове рішення про визнання бездіяльності відповідача протиправною з висновками про наявність усіх складових підстав для стягнення завданої такою бездіяльністю моральної шкоди.

Проте, суд звертає увагу, що сам лише факт встановлення протиправності бездіяльності відповідача не може бути єдиною, самостійною та достатньою підставою стверджувати про спричинення позивачеві моральної шкоди та не звільняє його від обов`язку надати докази на підтвердження наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, яке є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_1 , адміністративний суд констатував факт порушення відповідачем вимог законодавства при розгляді клопотання позивача. Разом з тим, вказаних обставин недостатньо для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач зобов`язаний довести настання негативних наслідків у вигляді такої шкоди, її розмір та причинний зв`язок, а не лише сам факт протиправності дій відповідача, на чому, фактично, і грунтується позов.

Відтак суд, вважає, що сама лише наявність судового рішення про визнання протиправною бездіяльності Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області не може бути достатньою підставою для висновку про завдання таким рішення моральної шкоди ОСОБА_1 , оскільки даним рішенням у адміністративній справі не встановлювалась наявність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності через заподіяння моральної шкоди, так як питання, які вирішуються судом при розгляді адміністративної справи про визнання дій протиправними відрізняють від кола питань, які вирішуються при розгляді цивільного спору про стягнення моральної шкоди.

Подібні висновки містяться зокрема, в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року в справі №243/5118/19 (провадження №61-213св20), від 12 квітня 2019 року в справі №686/10651/18 (провадження №61-305св19), від 25 листопада 2019 року в справі №686/22462/18 (провадження №17648св19), від 31 липня 2019 року в справі №686/22133/18 (провадження №10591св19), від 06 вересня 2021 року в справі №296/3139/20 (провадження №61-1086св21) та від 28 липня 2021 року у справі № 296/701/20 (провадження № 61-9528св21).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, сам по собі той факт, що судом визнано протиправною відмову Брусилівської селищної ради у належному розгляді заяви ще не презюмує наявність заподіяння такими діями моральної шкоди позивачу, а факту завдання такої в ході судового розгляду не встановлено.

При цьому сам факт неналежного розгляду заяви позивача не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути єдиним і достатнім доказом для висновку, що дії чи бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральну шкоду.

Також, суд звертає увагу, що своїм рішенням Житомирський окружний адміністративний суд, визнавши протиправною бездіяльності відповідача при розгляді заяви ОСОБА_1 , одночасно зобов`язав Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області повторно розглянути заяву з урахуванням норм законодавства. Отже, цим судовим рішенням були відновлені порушені права позивача на розгляд його заяви у відповідності до вимог законодавства. Будь-яких інших обставин, зокрема, щодо заподіяння шкоди позивачу, причинного зв`язку між такою шкодою та протиправними діями відповідача - судом не встановлено.

Згідно ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, одним з яких є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї (на підставі ст.19 Закону України Про міжнародні договори України , ст. 1 , 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини та ч.4 ст.10 ЦПК України ).

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення від 25.10.1993 у справі Гольм проти Швеції , від 29.11.1996 у справі Саундерс проти Сполученого Королівства , від 25.07.2001 у справі Перна проти Італії , від 13.07.2006 у справі Сілін проти України визнання порушення прав особи неправомірними діями інших осіб само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду спричинену такими діями.

Враховуючи вищевикладене, те, що позивачем, всупереч його обов`язків відповідно до ст.ст. 12 , 81 ЦПК України , належними та допустимими доказами не доведено факт заподіяння Брусилівською селищною радою Житомирського району Житомирської області моральних чи фізичних страждань, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди необхідно відмовити в повному обсязі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та у зв`язку з відмовою в позові, судові витрати у виді судового збору покладаються на державу на підставі ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2-7 , 9-13 , 141 , 258 , 259 , 263-265 , 268 , 351 , 352 , 354 , 355 ЦПК України , суд,-

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя П.В. Миколайчук