Постанова

від 26.10.2021 по справі 820/3546/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 820/3546/18

адміністративне провадження № К/9901/5869/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А., суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЛАВМАШ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (процесуальний правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 (суддя Мельников Р.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 (головуючий суддя Чалий І.С., судді П`янова Я.В. , Зеленська В.В.),

УСТАНОВИВ:

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЛАВМАШ" (далі - ТОВ ТД ГЛАВМАШ , позивач, Товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області (далі - ГУ ДФС, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2017 №0000881412, №0000891412 та №0000901412.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.11.2017 №0000881412, №0000891412 та №0000901412.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2018 рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2017 №0000891412 та №0000901412, а також №0000881412 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 274 513,53 грн. (в тому числі: 219 610,82 грн. за основним платежем та 54 902,71 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 14.05.2019 касаційну скаргу ТОВ ТД ГЛАВМАШ залишено без задоволення, а касаційну скаргу ГУ ДФС задоволено частково: рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2018 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2017 №0000881412 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 612 542,72 грн., у тому числі: 490 034,18 грн. за основним платежем та 122 508,54 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а справу направлено в цій частині позовних вимог на новий розгляд до суду першої інстанції; в решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2018 залишено без змін.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 (ухваленим за результатами нового розгляду справи в частині позовних вимог), залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.11.2017 №0000881412 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 612 542,72 грн., у тому числі: 490 034,18 грн. за основним платежем та 122 508,54 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи в цій частині позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що первинні документи, якими оформлені господарські операції позивача з ТОВ Індіго Фінанс , складені з дотриманням вимог статтей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV), що, на переконання суду, спростовує доводи контролюючого органу про фіктивність господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом. Висновок суду про протиправність податкового повідомлення-рішення від 29.11.2017 №0000881412 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 612 542,72 грн. також вмотивований тим, що ГУ ДФС не довело вчинення позивачем дій, спрямованих на порушення норм податкового законодавства під час господарських відносин з ТОВ Індіго Фінанс , а придбання товару у цього контрагента було обумовлено необхідністю виконання умов договорів з іншими контрагентами, що, у свою чергу, підтверджує господарську мету та економічну доцільність укладення договору поставки з ТОВ Індіго Фінанс .

Головне управління Державної податкової служби у Харківський області (процесуальний правонаступник ГУ ДФС; далі - ГУ ДПС) подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020, у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ГУ ДПС посилається на те, що: надані ТОВ ТД ГЛАВМАШ рахунки-фактури від імені ТОВ Індіго Фінанс підписані невстановленими особами; товарно-транспортні накладні складені із суттєвими недоліками, що унеможливлює встановлення факту господарських операцій; у ході проведення досудового розслідування за №32017100110000009 директор ТОВ Індіго Фінанс ОСОБА_1 заперечила свою причетність до реєстрації цього товариства та його фінансово-господарської діяльності.

Верховний Суд ухвалою від 26.05.2020 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відповідно до вказаної ГУ ДПС підстави касаційного оскарження: неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм пункту 198.6 статті 198, пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК), статтей 1, 9 Закону №996-ХIV без урахування висновку Верховного Суду в постанові від 21.01.2020 у справі №826/2325/14.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу.

Верховний Суд, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до наказу ГУ ДФС від 27.10.2017 №6156 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТД Главмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині господарських взаємовідносин з ТОВ "Топ Стрім Трейд" за грудень 2016 року, ТОВ "Індіго Фінанс" за червень-серпень 2016 року, за результатами якої складено акт від 09.11.2017 №18961/20-40-14-12-11/32759608 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено такі порушення:

- завищення податкового кредиту на загальну суму 748 601 грн., у тому числі: за червень 2016 року на 13 816 грн., за липень 2016 року - 299 161 грн., за серпень 2016 року - 189 891 грн., за грудень 2016 року - 245733 грн., чим порушено підпункт а пункту 198.1 статті 198 ПК;

- завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 38 956 грн. за грудень 2016 року, чим порушено підпункт а пункту 198.1 статті 198 ПК;

- заниження ПДВ на 709 645 грн., у тому числі: за червень 2016 року на 13 816 грн., за липень 2016 року - 299 161 грн., за серпень 2016 року - 189 891 грн., за грудень 2016 року - 206 777 грн., чим порушено підпункт а пункту 198.1 статті 198, пункт 200.1 статті 200 ПК;

- пункту 85.2 статті 85 ПК - не надано документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 29.11.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000881412 - про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 887 056,25 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 709 645,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 177 411,25 грн.;

- № 0000891412 - про визначення суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 38 956,00 грн.;

- № 0000901412 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 510,00 грн, встановлених пунктом 121.1 статті 121 ПК.

Позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду.

З врахуванням зазначених вище результатів судового розгляду справи предметом касаційного перегляду є судові рішення про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2017 № 0000881412 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 612 542,72 грн., у тому числі: 490034,18 грн. за основним платежем та 122508,54 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон №996-ХIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 зазначеного Закону).

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначений нормами частини другої статті 9 Закону №996-XIV, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування. При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, так само, як помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо встановлено фактичний рух активів або зміни в активах.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку (цей принцип закріплено статтею 4 Закону №996-XIV) відповідає сутності податкового обліку, який, згідно з частиною другою статті 3 цього ж Закону, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Обов`язковою умовою для визнання документів доказом у адміністративній справі відповідно до вимог статті 75 КАС є їх достовірність. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 20.01.2016 (справа №21-4953а15 (826/11531/14), від 24.05.2016 (справа №21-5332а15), від 14.06.2016 (справа №21-1318а16), від 22.11.2016 (справа №21-2430а16).

Висновок Верховного Суду України полягає у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім випадку, якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, має бути врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та формування витрат є безпідставним.

У справах №21-421а11, №826/8465/14, №21-5332а15, №21-1318а16, №21-2430а16 Верховний Суд України зазначив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів (послуг), а тому включення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Наведені висновки Верховного Суду України в силу норм частини п`ятої статті 242, підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС підлягають врахуванню судом при застосуванні норм права до подібних правовідносин. Відступу від такої правової позиції Велика Палата Верховного Суду не зробила.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у ряді постанов, зокрема в постановах від 24.01.2018 (справа №2а-19379/11/2670), від 28.10.2019 (справа №280/5058/18), від 26.02.2020 (справа №826/1308/18), від 06.05.2020 ( справа №640/4687/19). Такий же підхід щодо оцінки первинних документів у цілях встановлення у адміністративній справі обставин щодо здійснення господарської операції, фінансові показники якої відображені в податковому обліку, Верховний Суд застосував і в постанові від 21.01.2020 у справі №826/2325/14, на яку посилається ГУ ДПС в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновок судів попередніх інстанцій, що операції позивача з ТОВ Індіго Фінанс щодо поставки товарів підтвердженні належними первинними документами, а відтак контролюючий орган безпідставно нарахував позивачу грошові зобов`язання з ПДВ, зроблений з порушенням норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права та без врахування наведених висновків Верховного Суду України та Верховного Суду.

Так, суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок, що поставка Товариству товарів (будівельні матеріали, промислове обладнання, запасні частини, електричне обладнання) від ТОВ Індіго Фінанс підтверджується належним чином оформленими первинними документами (видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні). Доказом поставок ТОВ Індіго Фінанс товарів позивачу, суми ПДВ в ціні яких були включені позивачем до податкового кредиту, суди визнали фактичні дані щодо використання позивачем цих товарів придбані у власній господарській діяльності, а саме: при виконанні будівельних робіт за договорами підряду, які позивач, як виконавець, уклав з іншими суб`єктами господарювання (Комунальний заклад Балаклійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів , Савинська селищна рада, Комунальний заклад Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості , Комунальний заклад Харківська обласна станція юних туристів Харківської обласної ради , Комунальний заклад Обласна спеціалізована школа-інтернат ІІ-ІІІ ступенів Обдарованість Харківської обласної ради , Управління економічного розвитку Первомайської районної державної адміністрації, Комунальне підприємство Харківводоканал , ТОВ УНВЦ "Охорона праці", Миколаївська сільська рада), а також в операціях з постачання цих товарів на адресу ТОВ СтройТрансАвто .

Щодо недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних, наданих позивачем на підтвердження сум податкового кредиту за операціями з ТОВ Індіго Фінанс , на які посилався відповідач, то суди попередніх інстанцій зазначили, що з огляду на те, що товарно-транспортні накладні не є первинними документами, які опосередковують господарські операції з придбання (постачання) товару, їх ненадання платником податку (покупцем) до перевірки або дефекти в їх формі (змісті) не можуть бути достатньою підставою для висновку, що господарської операції з постачання товару не було, якщо іншими документами підтверджується протилежне.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина друга цієї статті).

Згідно зі статтею 90 КАС суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, третя цієї статті).

Ці процесуальні норми судами першої та апеляційної інстанцій дотримані не були, оскільки фактично суди попередніх інстанцій встановили обставини у справі на підставі оцінки доказів, які надав позивач, не взявши до уваги докази відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Водночас, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган виходив з того, що операції з придбання позивачем товарів у ТОВ Індіго Фінанс не були фактично здійсненні, оскільки видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, виписані на ці господарські операції, підписані невстановленою особою, враховуючи, що директор ТОВ Індіго Фінанс ОСОБА_1 , яка вказана в цих документах як особа, відповідальна за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, заперечила свою причетність до реєстрації та господарської діяльності цього товариства.

На підтвердження цього доводу відповідач надав суду протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 30.01.2016 у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.01.2016 за №32017100110000009 (а.с. 44, т. 3).

Однак, вище зазначений довід відповідача судами першої та апеляційної інстанцій фактично не був перевірений, незважаючи на те, що такий довід відповідача піддає сумніву достовірність наданих позивачем документів щодо придбання товарів у ТОВ Індіго Фінанс .

Суди першої та апеляційної інстанцій при оцінці доводу ГУ ДФС щодо показань ОСОБА_1 у кримінальному провадженні вказали, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 78 КАС доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним. Такий висновок, однак, не відповідає нормам статті 72 та частин четвертої, шостої статті 78 КАС щодо доказів у адміністративному судочинстві та преюдиційного значення рішення суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, вироку суду в кримінальному провадженні, які набрали законної сили, при доказуванні обставин у адміністративній справі.

Обставини щодо непричетності ОСОБА_1 до створення та фінансово-господарської діяльності ТОВ Індіго Фінанс , на які посилається відповідач, мають значення для розгляду цієї адміністративної справи і відповідно до частини другої статті 73 КАС входять до предмета доказування, оскільки від їх встановлення залежить висновок щодо підтвердження задекларованої позивачем суми податкового кредиту, стосовно якої виник спір, належними документами, щодо дійсного змісту господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом, а відтак і висновок суду щодо результату розгляду справи. Ці обставини підлягають встановленню з використанням засобів доказування, передбачених частиною другою статті 72 КАС.

Відсутність вироку у кримінальному провадженні не звільняє суд, який розглядає адміністративну справу, від обов`язку перевірити та надати належну оцінку повідомленим контролюючим органом обставинам, що ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій, тому що такі обставини входять до предмета доказування в адміністративній справі з відповідним предметом адміністративного позову.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову випливає з такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з`ясування всіх обставин справи, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС, відповідно до яких суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Оцінка судами попередніх інстанцій документів, які позивач надав для підтвердження суми податкового кредиту, якої стосується спір, зроблена без з`ясування зазначених обставин, хоча саме на оцінці цих документів ґрунтуються висновки судів щодо результату розгляду справи.

У порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі та принципу рівності сторін в судовому процесі суди не надали оцінки всім доводам відповідача щодо безтоварності операцій Товариства з вищезазначеним контрагентом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Беручи до уваги наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм статті 72, частини першої статті 73, статтей 75, 90 КАС, стверджувати, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини у справі, а відтак і що правильно застосували норми матеріального права, не можна.

Відповідно до пункту 1частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

У зв`язку з реорганізацію Державної фіскальної служби України шляхом поділу та створення Державної податкової служби України Суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС.

Керуючись статтями 52, 250, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.М. Яковенко