Постанова

від 26.10.2021 по справі 904/7024/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2021 року м.Дніпро Справа № 904/7024/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.,

розглянувши матеріали апеляційної

скарги Військової частини НОМЕР_1

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021р. (повний текст складено 26.07.2021р., суддя - Юзіков С.Г., м. Дніпро)

у справі № 904/7024/20

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь Дніпро»

про стягнення 64 439,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021р. у справі № 904/7024/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що позивачем не додано до позовної заяви доказів виконання умов договору, зокрема, доказів передачі відповідачем майна на зберігання та зберігання позивачем майна, що за умовами договору може підтверджуватися лише актом (актами) приймання-передачі майна на зберігання. За умовами договору, рахунки на оплату позивач міг виставляти відповідачеві лише за наслідками наданих послуг зберігання. Зазначені обставини були викладені також в ухвалі господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2021, що отримана позивачем 27.04.2021 року, однак на яку останній жодним чином не відреагував.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021р., позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт вважає оскаржуване рішення суду упередженим, необґрунтованим, безпідставним і незаконним внаслідок надання судом першої інстанції неправильної правової оцінки встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення справи, а також неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що правовідносини між сторонами почалися після підписання договору, а саме №57-СД від 27.06.2019 року. Підтвердженням неналежного виконання умов договору відповідачем є рахунок №28 від 28.12.2019, рахунок №3 від 31.01.2020, рахунок №5 від 28.02.2020, рахунок №6 від 31.03.2020 та рахунок №8 від 24.04.2020 року. Зазначає, що в винесених ухвалах від 01.03.2021, 24.04.2021, 19.05.2021, 15.06.2021 не було зазначено про витребування додаткових доказів. Таким чином, суду першої інстанції було зрозуміло про суть спору та не викликало будь-яких сумнівів стосовно невиконання умов договору відповідачем. З урахуванням цього та ст. 269 ГПК України, військова частина НОМЕР_1 надсилає на адресу суду копію Акту приймання-передачі майна як підтвердження про закінчення зберігання майна до договору №57-СД від 27.06.2019.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Відповідач не направив до суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2021р. відкрито апеляційне провадження у справі. Вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати без повідомлення учасників провадження у справі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

27.06.2019 сторони уклали Договір зберігання № 57-СД (далі - Договір), за п.1.1. якого зберігач (далі - позивач) зобов`язується зберігати передане йому поклажодавцем (ТОВ «Сталь Дніпро») майно, визначене в п. 2 Договору (надалі «Майно»), а Поклажодавець бере на себе обов`язок оплатити вартість зберігання відповідно до умов цього Договору.

Майно, яке передається Зберігачеві для Зберігання, повинно відповідати Специфікації Майна (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною цього Договору. Одиниця виміру кількість Майна: тон. Загальна кількість Майна: 274,1335. Загальна вартість майна: 1 572 592,25 грн. (один мільйон п`ятсот сімдесят дві тисячі п`ятсот дев`яносто дві грн. 25 коп.) (розділ 2 Договору).

Початок зберігання визначається датою підписання Сторонами Акту приймання-передачі Майна на зберігання. Закінчення зберігання визначається датою підписання Сторонами Акту здачі-приймання Майна, але не пізніше 30.06.2020. Зберігач повертає Майно Поклажодавцю за місцем розташування Зберігача. ( пп. 3.2.1, 3.2.2. Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 28.12.2019).

За зберігання Майна Поклажодавець сплачує Зберігачу в такому порядку, розмірах та строки: Вартість за зберігання, однієї тони Майна за кожний місяць зберігання 130,32 грн. (сто тридцять грн. 32 коп.), в тому числі ПДВ 21,72 грн. (двадцять одна грн. 72 коп.). Плата за зберігання Майна за місяць складає 35 725,06 грн. (тридцять п`ять тисяч сімсот тридцять п`ять грн. 06 коп.), в тому числі ПДВ 5 954,18 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири грн. 18 коп.). Плата нараховується Зберігачем щомісячно до 5 числа місяця наступного за звітним: Зберігач надсилає Поклажодавцю Акт наданих послуг та рахунки до сплати. У випадку, коли Майно зберігалось менше одного місяця, плата нараховується пропорційно терміну зберігання. Поклажодавець повинен підписати та повернути Зберігачу Акт наданих послуг до 15 числа місяця наступного за звітним. Плата за зберігання повинна бути перерахована Зберігачу до 15 числа місяця наступного за звітним. Перерахування коштів за зберігання Майна здійснюється Поклажодавцем на підставі рахунків, пред`явлених Зберігачем: - за програмою КГІКВ 2101020 р/р 31251214201781 - 35 725.06 гри. (тридцять п`ять тисяч сімсот двадцять п`ять гри. 06 коп.). в тому числі ПДВ 5 954.18 гри. (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири гри. 18 коп.).Після закінчення зберігання Майна Сторони оформляють та підписують Акт здачі-приймання Майна та Акт наданих Зберігачем послуг, який є підставою для закінчення взаєморозрахунків між Сторонами за цим Договором. (розділ 4 Договору.).

Обов`язки Поклажодавця: Своєчасно сплачувати Зберігачу плату, передбачену цим Договором. (п. 5.2.4 Договору.).

Права Зберігача: Вимагати плати за зберігання згідно з розділом 4 цього Договору. (п. 5.3.2 Договору).

В разі порушення строків оплати наданих Послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0.1% від суми Послуг за кожен день прострочення зобов`язання протягом 6 місяців, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми наданих послуг. (п. 6.2.2. Договору).

Даний Договір вступає в силу після підписання Договору обома сторонами та діє до виконання Сторонами своїх обов`язків. (п.9.6 Договору).

За даними Позивача, Військова частина НОМЕР_1 , як Зберігач, виконувала свої обов`язки відповідно до договору зберігання № 57-СД-належним чином.

Позивач посилається на те, що за надані послуги він пред`являв Відповідачеві рахунки № 28 від 28.12.2019, № 3 від 31.01.2020, № 5 від 28.02.2020, № 6 від 31.03.2020 та рахунок № 8 від 24.04.2020, які останній проігнорував.

При цьому, Позивач не додав до матеріалів справи докази виконання сторонами Договору, якими, відповідно до розділу 3 Договору, є акти приймання-передачі "Майна".

Наведені обставини стали причиною звернення Позивача з позовом та є предметом спору у даній справі.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується факт укладення сторонами договору зберігання №57-СД від 27.06.2019р.

Правовідносини, що виникають з договору зберігання врегульовані Главою 66 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. (ч. 1 ст. 937 ЦК України).

Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання. (ч. 3 ст. 937 ЦК України).

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. (ч. 1 ст. 938 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Як зазначалося вище, пунктом 3.2.1. договору передбачено, що початок зберігання майна визначається датою підписання сторонами Акту приймання-передачі майна на зберігання.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Тобто, саме на позивача покладено обов`язок доводити підстави своїх позовних вимог.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. (ч.ч. 1,2 ст.80 ГПК України).

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. (ч. 4 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах принципу змагальності, який не лише наділяє сторін відповідними правами, але і покладає на них тягар доказування, тобто обов`язок довести ті обставини, на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Виходячи з умов договору, належним доказом прийняття майна на зберігання є Акт приймання-передачі.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність Акту приймання-передачі майна, підписаного сторонами, відповідно до якого визначається дата початку зберігання майна.

Позивачем не було подано письмового повідомлення про неможливість своєчасного подання акту приймання-передачі із зазначенням причин, що унеможливлюють його подання у визначений строк.

В ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2021 року по справі №904/7024/20 судом зазначено, що позивачем не додано до позовної заяви доказів на виконання пунктів договору, а саме акту приймання-передачі майна на зберігання та доказів надсилання поклажодавцю акту наданих послуг та рахунків до сплати.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, зазначена ухвала суду отримана Військовою частиною НОМЕР_1 27.04.2021 року, а отже позивач був обізнаний про неподання ним підтверджуючих документів до позовної заяви та не вчинив належних дій для усунення таких обставин.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від заявника, а також підтвердження такими доказами фактів, на які учасники справи посилаються у підтвердження своїх доводів та вимог.

Колегія суддів зазначає, що наданий до суду апеляційної інстанції Акт приймання-передачі від 24.04.2020р.не був залучений до матеріалів справи, а апелянтом не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами неможливість подання цього доказу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, копія Акту прийому-передачі майна, що подана разом з апеляційною скаргою судом апеляційної скарги відхиляється, як доказ, що поданий з порушенням норм процесуального права.

За таких обставин, неможливо достеменно стверджувати про належне виконання сторонами умов укладеного договору №57-СД, зокрема, щодо засвідчення факту передання майна на зберігання відповідачу, а отже суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Щодо доводів апелянта про те, що підтвердженням неналежного виконання умов договору відповідачем є рахунок №28 від 28.12.2019, рахунок №3 від 31.01.2020, рахунок №5 від 28.02.2020, рахунок №6 від 31.03.2020 та рахунок №8 від 24.04.2020 року колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про таке.

Первинні документи, які складені на виконання умов договору та підтверджують факт поставки товару покупцеві мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно із п. 2.4, 2.5 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Матеріалами справи не підтверджується факт надіслання позивачем зазначених рахунків відповідачу для виконання оплати.

Позивачем також не надано доказів надіслання відповідачу Акта наданих послуг, що передбачено п. 4.1.3. Договору зберігання №57-СД від 27.06.2019р.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021р. у справі № 904/7024/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

СуддяЛ.М. Білецька

СуддяТ.А. Верхогляд