Постанова
від 19.10.2021 по справі 914/601/17
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/601/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Зуєва В. А.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

прокуратури - Шекшеєва В. С. (прокурор за посвідченням),

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний бізнес-парк"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 (судді: Кордюк Г. Т. - головуючий, Кравчук Н. М., Мирутенко О. Л.) у справі

за позовом Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Жидачівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний бізнес-парк"

про стягнення 269 447, 56 грн за користування земельною ділянкою.

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2017 року перший заступник керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Жидачівської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний бізнес-парк" (далі - Товариство) 269 447, 56 грн збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без укладення договору оренди.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

2. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.03.2021 змінено найменування органу прокуратури, який звернувся з позовом до суду, зі "Стрийська місцева прокуратура" на "Стрийська окружна прокуратура".

3. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.04.2021 (суддя Березяк Н. Є.) позовну заяву Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Жидачівської міської ради до Товариства про стягнення 269 447, 56 грн залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4. Ухвалу суду мотивовано тим, що позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати, оскільки:

- прокурор не довів нездійснення чи неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах позивачем - Жидачівською міською радою (органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах), оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що Жидачівська міська рада не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом;

- Стрийською окружною прокуратурою Львівської області недотримано обов`язкової процедури, передбаченої абзацом 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а за умов відсутності будь-яких звернень прокурора до органу місцевого самоврядування до подання позову з метою надання такому органу можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави бездіяльність Жидачівської міської ради не можна вважати встановленою;

- долученим до позовної заяви листом-повідомленням від 24.03.2017 за № 05-11-73-17 перший заступник керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області лише повідомив Жидачівського міського голову про те, що вже звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою;

- жодних доказів щодо попередніх звернень як з боку Жидачівської міської ради до прокуратури, так і з боку прокуратури до Жидачівської міської ради про необхідність подання позову до матеріалів справи ні прокурором, ні Жидачівською міською радою не долучено.

5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 ухвалу Господарського суду Львівської області від 05.04.2021 у справі скасовано, справу № 914/601/17 передано на розгляд Господарському суду Львівської області.

6. Постанову мотивовано тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доданому до позовної заяви рішенню Жидачівської міської ради від 16.03.2017 № 283, яким орган місцевого самоврядування, враховуючи неодноразові звернення до Товариства з вимогою про оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку та здійснення оплати за користування нею, зважаючи на довготривалі судові спори, в порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель вирішив звернутися до Стрийської місцевої прокуратури Львівської області із проханням аби вона звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах Жидачівської міської ради про відшкодування завданих збитків за користування Товариством земельною ділянкою.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Жидачівська міська рада знала про порушення інтересів держави, мала повноваження для їх захисту, але не зверталася та не мала наміру звертатися до суду за захистом, що було розцінено прокурором як бездіяльність. За встановлених обставин щодо обізнаності уповноваженого органу про порушення інтересів держави та звернення цього органу до прокурора із проханням про представництво інтересів у суді, на думку суду апеляційної інстанції, вимога про звернення прокурора до органу місцевого самоврядування до подання позову з метою надання такому органу можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі Товариство просить постанову апеляційного суду скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Скаржник вважає, що при прийнятті постанови апеляційний суд застосував положення статті 131-1 Конституції України і статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без врахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18. Хоча суд апеляційної інстанції і посилався на цю постанову у прийнятому рішенні, однак не врахував обставин, зокрема того, що до моменту звернення прокурора до суду відсутнє будь-яке листування між прокуратурою та Жидачівською міською радою щодо виявленого порушення інтересів держави.

Узагальнені доводи інших учасників справи

9. Стрийська окружна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача до суду не надійшло.

Розгляд справи

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.09.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 у справі № 914/601/17, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 19.10.2021.

У зв`язку з відпусткою судді Дроботової Т. Б. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/601/17 було визначено колегію суддів у складі: Чумак Ю.Я. - головуючий, Багай Н. О., Зуєв В. А., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2021.

Позиція Верховного Суду

11. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

12. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.

13. Товариство у касаційній скарзі наголошує, що при прийнятті постанови апеляційний суд застосував положення статті 131-1 Конституції України і статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без врахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18. Хоча суд апеляційної інстанції і посилався на цю постанову у прийнятому рішенні, однак не врахував обставин, зокрема того, що до моменту звернення прокурора до суду відсутнє будь-яке листування між прокуратурою та Жидачівською міською радою щодо виявленого порушення інтересів держави.

14. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом .

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

15. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

16. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

17. Верховний Суд зазначає, що системне тлумачення положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

18. Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

19. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

20. Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захист або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

21. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду, для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманими від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

22. Обставини щодо дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

23. Колегія суддів зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим ".

Ураховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що прокурор на виконання положень частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" зобов`язаний був попередньо, до подання позову до суду, звернутися до органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Жидачівської міської ради з повідомленням про порушення закону. Жидачівська міська рада повинна була розглянути таке звернення і вжити заходів для захисту інтересів держави, та лише у випадку невжиття таких заходів у розумний строк з боку зазначеного органу або невмотивованої відмови вжити такі заходи це вважалося би достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності цього органу, та давало би підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави.

24. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що особливість сучасного конституційного статусу прокурора в суді, деталізованого в процесуальних кодексах та Законі України "Про прокуратуру", полягає у тому, що представництво прокурором інтересів держави у суді має допоміжний характер, оскільки основну роль у цьому процесі мають відігравати профільні органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, які повинні самостійно звертатися до суду . Такий підхід до визначення ролі прокурора у сфері представництва інтересів держави у суді було закладено у Перехідних положеннях Конституції України 1996 року та надалі втілено в життя з урахуванням досвіду функціонування прокуратури в європейських державах, стандартів Ради Європи, а також висновків та рекомендацій, які надавалися Венеціанською комісією щодо законопроектів про реформування прокуратури України.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити те, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Консультативна Рада Європейських прокурорів (далі - КРЄП), створена Комітетом міністрів Ради Європи 13.07.2005 для підготовки висновків з питань, які стосуються прокурорської служби, та сприяння ефективному впровадженню Рекомендації REC (2000) 19 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам "Про роль прокуратури в системі кримінального судочинства", наголосила: "З перших засідань Генеральні прокурори Європи розуміли, що втручання прокуратури за межами кримінальної сфери може виправдовуватися лише її загальним завданням діяти "від імені суспільства та у державних інтересах, забезпечувати застосування закону", як це завдання визначається у Рекомендації No R (2000) 19, і що такі функції не можуть ставити під сумнів принцип розподілу повноважень законодавчої, виконавчої та судової гілок влади або той факт, що лише компетентні суди можуть вирішувати спори, заслухавши обидві сторони".

На сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Зокрема, ЄСПЛ в низці справ роз`яснював, що одна лише участь ("активна" чи "пасивна") прокурора або іншої особи рівнозначної посади може розглядатися як порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення у справі Martinie v. France ). Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає позицію однієї зі сторін спору, його участь може створювати для сторони відчуття нерівності (рішення у справі Kress v. France ; рішення у справі F.W. v. France ).

Слід також звернути увагу на позицію ЄСПЛ стосовно того, що принцип рівності сторін є одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Останній потребує "справедливої рівноваги сторін": кожна сторона повинна мати розумну можливість викласти свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення ЄСПЛ: від 24.07.2003 у справі Yvon v. France , від 18.02.1997 у справі Niderost-Huber v. Switzerland , від 07.06.2001 у справі Kress v. France ,).

Отже, будь-який суб`єкт владних повноважень є юридичною особою з власною правосуб`єктність, яка з огляду на принцип розподілу влад не повинна порушуватися жодним з органів усупереч закону. Будь-яка особа, до якої звернувся з позовом прокурор, що знехтував встановленим спеціальним законом порядком, повинна розраховувати на те, що суд буде вважати такий позов поданим неуповноваженою особою.

25. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням від 16.03.2017 № 283 Жидачівська міська рада вирішила звернутись до Стрийської місцевої прокуратури Львівської області із проханням щодо звернення до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах Жидачівської міської ради про відшкодування завданих збитків за користування Товариством земельною ділянкою. 24.03.2017 перший заступник керівника Стрийської місцевої прокуратури звернувся до Жидачівської міської ради в порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з повідомленням про представництво інтересів держави в суді, а 27.03.2017 звернувся до суду з позовом у цій справі.

26. З огляду на викладене Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захист або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, виконуючи доручення цього органу щодо подання позову та представництва його інтересів у суді.

27. Ураховуючи установлені обставини господарськими судами, які передували зверненню прокурора із позовом в цій справі, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прокурором не було дотримано порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі Жидачівської міської ради через бездіяльність зазначеного органу.

Висновки Верховного Суду

28. Відповідно до положень статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону оскаржена постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

29. Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

30. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов помилкового висновку про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Жидачівської міської ради.

31. Зважаючи на те, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що прокурор підтвердив наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Жидачівської міської ради у спірних правовідносинах, не можна вважати таким, що відповідає положенням статей 86, 236, 269 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, а наведені скаржником доводи касаційного оскарження, отримали підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів вбачає підстави для задоволення касаційної скарги Товариства шляхом скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду та залишення в силі ухвали суду першої інстанції про залишення позову прокурора без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

Розподіл судових витрат

32. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (частина 14 статті129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний бізнес-парк" задовольнити.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 у справі № 914/601/17 скасувати.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 05.04.2021 у справі № 914/601/17 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Н. О. Багай

В. А. Зуєв

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення19.10.2021
Оприлюднено28.10.2021
Номер документу100610563
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —914/601/17

Ухвала від 30.11.2021

Господарське

Господарський суд Львівської області

Козак І.Б.

Ухвала від 09.11.2021

Господарське

Господарський суд Львівської області

Козак І.Б.

Постанова від 19.10.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 07.10.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 27.09.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 04.08.2021

Господарське

Господарський суд Львівської області

Козак І.Б.

Ухвала від 26.07.2021

Господарське

Господарський суд Львівської області

Козак І.Б.

Постанова від 05.07.2021

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Кордюк Галина Тарасівна

Ухвала від 31.05.2021

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Кордюк Галина Тарасівна

Ухвала від 26.04.2021

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Кордюк Галина Тарасівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні