Ухвала

від 27.10.2021 по справі 120/13994/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27 жовтня 2021 р. Справа № 120/13994/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи" про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування розпорядження

ВСТАНОВИВ:

26.10.2021 до Вінницького окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Енерджи (надалі також позивач, ТОВ Глобал Енерджи ) до Головного управління ДПС у Черкаській області (надалі також відповідач, ГУ ДПС у Черкаській області) за вимогами якої позивач просить визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача від 23.09.2021 № 1080-рл Про анулювання ліцензії на пальне в частині анулювання ТОВ Глобал Енерджи ліцензії № 23280314201900193 на право здійснення роздрібної торгівлі пальним та зобов`язати відповідача вчинити певні дії.

Разом із позовною заявою також подано і заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд зупинити дію оскаржуваного акта - розпорядження ГУ ДПС у Черкаській області від 23.09.2021 № 1080-рл Про анулювання ліцензії на пальне в частині анулювання ТОВ Глобал Енерджи ліцензії № 23280314201900193 на право здійснення роздрібної торгівлі пальним, - до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

Мотивована така заява тим, що винесене ГУ ДПС у Черкаській області розпорядження про анулювання ліцензії позивача на право роздрібної торгівлі пальним суперечить вимогам закону, позаяк прийняте за відсутності передбачених на те підстав та через два роки після видачі позивачу такої ліцензії. Заявник наголошує, що анулювання ліцензії призвело до фактичного зупинення господарської діяльності товариства в цій частині, що, в свою чергу, потягнуло порушення прав останнього та може призвести до значних збитків, пов`язаних із неможливістю виконання своїх зобов`язань перед контрагентами, з якими укладені довгострокові договори на реалізацію пального. Як наслідок, спричинить необхідність в подальшому докладати значні зусилля і витрати для відновлення права позивача.

Частиною 1 статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Тобто, забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).

Як уже наголошувалося судом, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відтак, прийняття рішення про забезпечення позову можливе лише в разі наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року N 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Також, вирішуючи заяву про забезпечення позову суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов`язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту. Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

При оцінці підстав для забезпечення позову у визначений заявником спосіб суд першочергово враховує те, що необхідність забезпечення позову обґрунтована очевидністю, на думку заявника, ознак протиправності оскаржуваного розпорядження Головного управління ДПС у Черкаській області від 23.09.2021 №1080-рл в частині анулювання ліцензії ТОВ Глобал Енерджи на право здійснення роздрібної торгівлі пальним.

Разом із тим вказані доводи останнього ґрунтуються виключно на припущеннях і базуються лише на власній оцінці змісту самого оскаржуваного розпорядження, без урахування усіх фактичних обставин та доказів, та підставі яких такий акт був прийнятий.

Так, дійсно, анулювання ліцензії здійснюється за наявності підстав, визначених статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (надалі - Закон № 481/95-ВР). Такими підставами в оскаржуваному розпорядженні від 23.09.2021 № 1080-рл вказані положення абзаців 9 та 10 частини 50 наведеної статті Закону № 481/95-ВР, тобто отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами; встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Втім, перевірка обґрунтованості зазначених відповідачем підстав для анулювання ліцензії можлива лише під час розгляду справи по суті за наслідками дослідження усіх доказів, що були взяті за основу при винесенні оскаржуваного розпорядження. Тобто, з урахуванням предмету даного спору, така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення", може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Натомість, викладені у заяві позивача доводи відтворюють лише підстави заявленого ним адміністративного позову, який наразі судом іще не розглядається. Отже, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності рішення, яке оскаржується позивачем, а доказів протилежного останнім надано не було. При цьому, суд звертає увагу, що встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.

Відносно інших доводів заявника про те, що в результаті прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження позивач позбавлений права на здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, що унеможливить виконання ним своїх зобов`язань перед контрагентами та призведе до значних збитків товариства, то такі на переконання суду також не є переконливими та змістовними.

За визначенням, що міститься у статті 1 Закону № 481/95-ВР анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Дійсно, згідно анульованої позивачу ліцензії № 23280314201900193, останній втратив право на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним в межах господарської одиниці, розташованої по вул. Соборна, 138, в м. Шпола Шполянського району Черкаської області . Проте, анулювання ліцензії в цьому випадку не є свідченням припинення діяльності самої господарської одиниці позивача в цілому, як і не позбавляє права останнього розпоряджатися належним йому майном за вказаною адресою на власний розсуд.

Більше того, судом встановлено, що вищезазначене місце роздрібної торгівлі пальним не є єдиним місцем здійснення господарської діяльності позивача.

Із відомостей Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (який міститься в загальному доступі) слідує, що ТОВ Глобал Енерджи здійснює діяльність з роздрібної торгівлі пальним в більш ніж десяти господарських одиницях в різних регіонах України на підставі діючих ліцензій. Отже, наразі господарська діяльність позивача у зв`язку з винесенням відповідачем оскаржуваного рішення не є припиненою, а тому його доводи про неможливість виконання взятих на себе зобов`язань перед контрагентами є безпідставними.

В іншому ж заява позивача про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими суд міг би прийти до однозначного висновку, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені. А саме припущення заявника про можливе настання негативних наслідків для нього не є аргументованим доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Суд зазначає, що позивачем не було наведено переконливих доводів щодо існування на момент звернення з даною заявою очевидної небезпеки заподіяння шкоди його інтересам без вжиття заходів забезпечення позову, а також доказів, які б свідчили про очевидність протиправності рішення та дій відповідача.

Підводячи підсумок вищевикладеному суд враховує, що саме суб`єкт звернення із відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову повинен обґрунтувати існуванням передбачених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову. Такий висновок узгоджується із нормою частини 1 статті 9 КАС України, в силу якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Виходячи з викладених позивачем обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява ТОВ Глобал Енерджи про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 150 - 154, 243, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Енерджи про забезпечення позову у справі № 120/13994/21-а - відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович