Постанова

від 26.10.2021 по справі 400/2936/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 400/2936/20

адміністративне провадження № К/9901/28796/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду : судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Бевзенка В.М., судді Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Адмирал Агро , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Державної архітектурної будівельної інспекції України, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Піві Прогресівка-Альфа про скасування дозволу на виконання будівельних робіт за касаційною скаргою адвоката Герман Оксани Степанівни в інтересах ОСОБА_2 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у складі судді Устинова І.А. від 25 лютого 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шляхтицького О.І., Семенюка Г.В., Домусчі С.Д. від 20 липня 2021 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ Адмирал Агро , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (далі - позивачі) звернулись до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України, відповідач 1), Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (далі - Управління ДАБІ у Миколаївській області, відповідач 2), за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Піві Прогресівка-Альфа (далі - ТОВ Піві Прогресівка-Альфа , третя особа), з вимогою про скасування дозволу на виконання будівельних робіт Нове будівництво комплексу будівель та споруд: фотогальванічна електростанція ТОВ Піві Прогресівка-Альфа на території Ташинської сільської ради (за межами населених пунктів) Березанського району Миколаївської області МК 112192561805, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцію України ТОВ Піві Прогресівка-Альфа .

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилалися на те, що відповідач-1, надаючи третій особі дозвіл МК № 112192561805 , діяв усупереч статті 19 Конституції України, оскільки такий дозвіл видано з порушенням норм матеріального права, що призвело до порушення конституційних прав позивачів. Зокрема, позивачі вважають, що відповідач 1 видав оскаржуваний дозвіл за відсутності документів та за наявності підстав для відмови у видачі дозволу, передбачених підпунктами 1, 2, 4 частини четвертої статті 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Представник позивачів в позові зазначив, що згідно даних Публічної кадастрової карти України, земельна ділянка з кадастровим номером 482098500010:000:0090, на території якої здійснюватиметься будівництво відповідно до оскаржуваного наказу, належить до прибережних захисних смуг вздовж морів, морських заток, лиманів та на островах у внутрішніх морських водах.

Крім того, вважає, що відповідач 1 всупереч частині третій статті 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності видав третій особі дозвіл без результатів оцінки впливу на довкілля у відповідності до вимог підпункту 11 частини третьої статті 3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля . Позивачі вважають, що внаслідок видачі відповідачем третій особі оскаржуваного дозволу, порушено їх конституційне право як жителів, що постійно проживають на території Ташинської сільської ради та ведуть господарську діяльність в сфері сільського господарства, екологічне право та законне право на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, гарантоване статтею 54 Конституції України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 4820985000:10:000:0090 відноситься до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, у ТОВ Піві Прогресівка-Альфа не було обов`язку отримувати результати оцінку впливу на довкілля відповідно до вимог пункту 11 частини третьої статті 3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля при здійсненні будівництва фотогальванічної електростанції Піві Прогресівка-Альфа та подавати результати оцінки впливу на довкілля до ДАБІ України для отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відтак ДАБІ України було зобов`язано видати дозвіл на виконання будівельних робіт, враховуючи відсутність підстав для відмови у видачі такого індивідуально-правового акта відповідно до частини четвертої статті 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Крім того, суди попередніх інстанцій зауважили, що позивачі не зазначили, у чому саме полягає негативний вплив оскаржуваного дозволу на навколишнє середовище та на їх життя і здоров`я, а також яким чином їхні права будуть відновлені в разі скасування оскаржуваного дозволу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, адвокат Герман О.С. звернулася із касаційною скаргою в інтересах ОСОБА_2 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 зазначає, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень неправильно застосували положення частини третьої статті 3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля , частини першої статті 58 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 4 та частини четвертої статті 88 Водного кодексу України (далі - ВК України), у зв`язку з чим дійшли необґрунтованого висновку про те, що земельна ділянка, щодо якої видано дозвіл на виконання будівельних робіт, не відноситься до земель водного фонду.

Крім того, скаржник стверджує, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди не врахували правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, та Верховного Суду, що міститься у постановах від 27 травня 2020 року у справі № 310/8559/16-ц, від 27 січня 2020 року у справі № 488/6479/14-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 477/2054/17-ц, від 9 грудня 2020 року у справі № 676/2332/18 про те, що землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання у користування.

Крім того, касатор стверджує, що суди попередніх інстанцій протиправно не врахували висновків Верховного Суду, висловлених у постановах від 12 листопада 2020 року у справі № 487/688/18 (про те, що віднесення земельних ділянок, зайнятих водними об`єктами, до земель водного фонду підтверджується самим фактом перебування їх під водним об`єктом і в межах прибережних захисних смуг), від 15 лютого 2021 року у справі № 320/5710/20 (про те, що неправомірно видані дозвільні документи можуть призвести до погіршення екологічної ситуації), від 28 серпня 2019 року у справі № 539/369/19 (про те, що Орхуська конвенція встановлює, що забезпечення дотримання екологічного законодавства - це не лише обов`язок природоохоронних органів, але й громадськості, яка також покликана відігравати цілком визначену роль; представники громадськості можуть оскаржувати дії або бездіяльність державних органів, які порушують національне природоохоронне законодавство; в цьому випадку розуміється нездатність здійснити чи забезпечити дотримання природоохоронного законодавства іншими державними органами або приватними суб`єктами діяльності), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17.

Від ТОВ Піві Прогресівка-Альфа надійшов відзив на касаційну скаргу представника позивача, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, оскільки суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для проведення оцінки впливу на довкілля на підставі пункту 11 частини третьої статті 3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля . Зазначає, що посилання скаржника у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій деяких висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду є необґрунтованим, оскільки обставини справи та правовідносини, у яких виник спір у зазначених справах, не є релевантними до тих, що мають місце у цій справі. Також вважає безпідставними доводи скаржника про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4820985000:10:000:0090 належить до прибережної захисної смуги, оскільки судами правильно встановлено на підставі поданих доказів, що ця земельна ділянка відноситься до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики та іншого призначення.

З огляду на вищезазначене ТОВ Піві Прогресівка-Альфа просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 8 серпня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 400/2936/20, витребувано матеріали адміністративної справи та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу представника Омельченка С.Ф.

Представником позивача подано клопотання про забезпечення його участі у касаційному розгляді справи у судовому засіданні, в задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що будівництво фотогальванічної електростанції Піві Прогресівка-Альфа здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером 4820985000:10:000:0090 загальною площею 24,4304 га, яка була передана в оренду на підставі договору оренди від 22 жовтня 2018 року, що був укладений між ТОВ Піві Прогресівка-Альфа та Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області.

Зазначена земельна ділянка передана в оренду для розміщення, будівництва та експлуатації енергогенеруючого об`єкту: електростанції з використанням енергії сонця (пункт 13 Договору оренди), що узгоджується із цільовим призначенням земельної ділянки - 4.01 для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (пункт 14 договору оренди).

Підставою для передання в оренду земельної ділянки став наказ Головного правління Держгеокадастру у Миколаївській області від 22 жовтня 2018 року № 7251/0/14-18-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення , про що зазначається у договорі оренди.

Відповідно до пункту 3 Містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва земельна ділянка з кадастровим номером 4820985000:10:000:0090 відноситься до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ та організацій.

Судами також встановлено, що при затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4820985000:10:000:0090 ТОВ Піві Прогресівка-Альфа зверталося за погодженням до Державного агентства водних ресурсів України.

У листі від 24 вересня 2018 року було зазначено, що проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4820985000:10:000:0090 не підлягає погодженню із Державним агентством водних ресурсів України, оскільки земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (цільове призначення було змінено із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, енергетики).

Проєктна документація Нове будівництво комплексу будівель та споруд: фотогальванічна електростанція Піві Прогресівка-Альфа на території Ташинської сільської ради (за межами населених пунктів) Березанського району Миколаївської області містить том 11 Оцінка впливу на навколишнє середовище , який розроблений з метою визначення доцільності і прийнятності планованої діяльності і обґрунтування екологічних, економічних, технічних, організаційних, санітарних, державно-правових та інших заходів щодо забезпечення безпеки навколишнього середовища.

При цьому, у пункті 1.1 Тому 11 Оцінка впливу на навколишнє середовище зазначається, що планова діяльність не належить до будь-якої категорії видів діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та які підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до статті З Закону України Про оцінку впливу на довкілля .

Проєктна документація за проєктом Нове будівництво комплексу будівель та споруд: фотогальванічна електростанція Піві Прогресівка-Альфа на території Ташинської сільської ради (за межами населених пунктів) Березанського району Миколаївської області була затверджена Експертним звітом ТОВ Консалтингова компанія Галілео від 16 серпня 2019 року № 01-016-19/П.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі вимоги скаржника є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним із доводів касаційної скарги є неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень частини третьої статті 3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля , частини першої статті 58 ЗК України, статті 4 та частини четвертої статті 88 ВК України, у зв`язку з чим дійшли необґрунтованого висновку про те, що земельна ділянка, щодо якої видано дозвіл на виконання будівельних робіт, не відноситься до земель водного фонду, а тому для надання дозволу не потребувала проведення оцінки впливу на довкілля.

Скаржник зазначає, що неправильність застосування вищенаведених правових норм судами попередніх інстанцій пов`язана з тим, що суди не врахували правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, та Верховного Суду, що міститься у постановах від 27 травня 2020 року у справі № 310/8559/16-ц, від 27 січня 2020 року у справі № 488/6479/14-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 477/2054/17-ц, від 9 грудня 2020 року у справі № 676/2332/18, про те, що землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання у користування.

Також скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4820985000:10:000:0090 не належить до земель водного фонду, оскільки не врахували висновку Верховного Суду, що міститься у постанові від 12 листопада 2020 року у справі № 487/688/18, про те, що віднесення земельних ділянок, зайнятих водними об`єктами, до земель водного фонду підтверджується самим фактом перебування їх під водним об`єктом і в межах прибережних захисних смуг.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Оцінці впливу на довкілля не підлягає планована діяльність, спрямована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків антитерористичної операції на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11 частини третьої статті 3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає, зокрема, видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність в даному випадку у товариства обов`язку здійснювати відповідно до Закону України Про оцінку впливу на довкілля оцінку впливу на довкілля при намірі виконання будівельних робіт на об`єкті Нове будівництво комплексу будівель та споруд: фотогальванічна електростанція Піві Прогресівка-Альфа на території Ташинської сільської ради (за межами населених пунктів) Березанського району Миколаївської області з огляду на те, що такий обов`язок виникає лише у разі проведення робіт із прокладання кабелю на землях водного фонду. Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 4820985000:10:000:0090, на якій заплановане це будівництво, належить до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а не до земель водного фонду, то відповідно такий вид будівництва не підпадає під категорію видів діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів;

ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Згідно зі статтею 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті:

морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

береговими смугами водних шляхів.

Частинами першою та четвертою статті 88 ВК України передбачено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється спеціальний порядок надання й використання.

Прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойми, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України).

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон. Тобто віднесення земельних ділянок, зайнятих водними об`єктами, до земель водного фонду підтверджується самим фактом перебування їх під водним об`єктом і в межах прибережних захисних смуг.

Аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, 12 листопада 2020 року у справі № 487/688/18, та Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 310/8559/16-ц, від 27 січня 2020 року у справі № 488/6479/14-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 477/2054/17-ц, від 9 грудня 2020 року у справі № 676/2332/18.

Скаржник стверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 4820985000:10:000:0090 належить до прибережної захисної смуги вздовж морів, морських заток і лиманів, а тому відноситься до категорії земель водного фонду.

Відповідно до частини дев`ятої статті 88 ВК України уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Отже, для правильного вирішення цієї справи, суди попередніх інстанцій мали перевірити, чи знаходиться у межах земельної ділянки з кадастровим номером 4820985000:10:000:0090 прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток та лиманів.

З цього приводу судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 3 Містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкту будівництва земельна ділянка з кадастровим номером 4820985000:10:000:0090 відноситься до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ та організацій.

При затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4820985000:10:000:0090 ТОВ Піві Прогресівка-Альфа зверталося за погодженням до Державного агентства водних ресурсів України.

У листі від 24 вересня 2018 року зазначено, що проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4820985000:10:000:0090 не підлягає погодженню із Державним агентством водних ресурсів України, оскільки земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (цільове призначення було змінено із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, енергетики).

Отже, центральним органом державної влади, що відповідно до Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 393, реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, підтверджено те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4820985000:10:000:0090 не відноситься до земель водного фонду.

Судами попередніх інстанцій також встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що проєктна документація Нове будівництво комплексу будівель та споруд: фотогальванічна електростанція Піві Прогресівка-Альфа на території Ташинської сільської ради (за межами населених пунктів) Березанського району Миколаївської області містить том 11 Оцінка впливу на навколишнє середовище , який розроблений з метою визначення доцільності і прийнятності планованої діяльності і обґрунтування екологічних, економічних, технічних, організаційних, санітарних, державно-правових та інших заходів щодо забезпечення безпеки навколишнього середовища.

У пункті 1.1 Тому 11 Оцінка впливу на навколишнє середовище зазначається, що планова діяльність не належить до будь-якої категорії видів діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до статті 3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля .

Проєктна документація за цим проєктом була затверджена Експертним звітом ТОВ Консалтингова компанія Галілео (сертифікати складу колегії: АЕ № 004682, АЕ № 005047, АЕ № 005085, АЕ № 005426, АЕ № 004606) від 16 серпня 2019 року № 01-016-19/П.

В експертному звіті зазначено, що документація розроблена відповідно до вихідних даних на проєктування з дотримання вимог до міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо доступності осіб з фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, санітарного і епідеміологічного благополуччя населення; охорони праці; екології, пожежної безпеки, техногенної безпеки, енергозбереження і може бути затверджена в установленому порядку.

Крім того, у вищезазначеному експертному звіті щодо розгляду проєктної документації зазначається, що в проєкті розроблено розділ ОВНС (оцінка впливу на навколишнє середовище), відповідно до якого будівництво та експлуатація об`єкта не викликає негативного впливу на навколишнє середовище.

Тобто, за висновком експертизи будівництво та експлуатація об`єкта не викликає негативного впливу на навколишнє середовище.

Отже, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та на підставі положень статей 58 ЗК України та 60, 88 ВК України, доводи скаржника про належність земельної ділянки з кадастровим номером 4820985000:10:000:0090 до земель водного фонду не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів також враховує, що аналогічні обставини встановлені судами під час розгляду справи № 489/3874/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, ТОВ Піві Прогресівка-Альфа про скасування наказу про затвердження документації із землеустрою та визнання договору оренди землі недійсним.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, відмовлено у задоволені позову у справі № 489/3874/20. При цьому суди дійшли висновку про те, що оскільки земельній ділянці з кадастровим номером 4820985000:10:000:0090 змінено цільового признання - із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони, і не відносено ні до одного із виду діяльності, зазначеного у частинах другої та третьої статті 3 Закону України По оцінку впливу довкілля , не віднесено спірну земельну ділянку до земель водного фонду, то відсутні підстави для застосування положень Закону України Про оцінку впливу на довкілля щодо необхідності отримання оцінки впливу на довкілля при зміні цільового призначення земельної ділянки.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо недоведеності порушення прав позивачів у спірних правовідносинах з відповідачем, оскільки попри ці висновки суди розглянули справу по суті, надали оцінку кожному аргументу та доводу позовної заяви та апеляційної скарги, а зазначені висновки стали додатковою підставою для прийняття рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 лютого 2021 року у справі № 320/5710/20, від 28 серпня 2019 року у справі № 539/369/19, є необґрунтованим, оскільки у цих справах стверджувалось, що видані з порушенням дозвільні документи, можуть призвести до погіршення екологічної ситуації, проте, у справі, що розглядається, судами встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що дозвільні документи видані із дотриманням встановленого порядку, а запланований вид діяльності відповідно до Експертного висновку від 16 серпня 2019 року № 01-016-19/П не матиме негативного впливу на навколишнє середовище.

Колегія суддів також враховує, що стимулювання підприємницької діяльності, створення привабливого інвестиційного клімату та захист прав інвесторів відноситься до пріоритетів державної політики, оскільки є запорукою економічного зростання та добробуту кожного через збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів, збереження існуючих та створення нових робочих місць, розвитку відповідної територіальної громади. Це, зокрема, відповідає положенням частини четвертої статті 13 Конституції України, згідно з якою держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки, а також частини першої статті 17 Основного Закону - забезпечення, зокрема економічної безпеки є найважливішою функцією держави, справою всього Українського народу.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 6 квітня 2021 року у справі № 240/8544/20.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що в Управління ДАБІ у Миколаївській області були відсутні підстави для відмови у наданні дозволу на виконання будівельних робіт з підстави непроведення оцінки впливу на довкілля відповідно до Закону України Про оцінку впливу на довкілля , оскільки діяльність щодо будівництва фотогальванічної електростанції Піві Прогресівка-Альфа не належить до видів діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та не підлягають оцінці впливу на довкілля у відповідності до статті 3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля .

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що під час видачі оскаржуваного дозволу на виконання будівельних робіт: Нове будівництво комплексу будівель та споруд: фотогальванічної електростанції Піві Прогресівка-Альфа на території Ташинської сільської ради (за межами населених пунктів) Березанського району Миколаївської області від 13 вересня 2019 року № МК 112192561805, посадові особи ДАБІ України діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.

ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі Якущенко проти України , заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах Garcнa Ruiz v. Spain [GC] (заява № 30544/96, пункт 26), Проніна проти України (заява № 63566/00, пункт 23), Серявін та інші проти України (заява № 4909/04, пункт 58), Бендерський проти України (заява N 22750/02, пункт 42)).

Крім того, у пункті 60 рішення Helle v. Finland (заява № 20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ неодноразово зазначав, зокрема у рішенні Garcнa Ruiz v. Spain [GC] (заява № 30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. (рішення у справах Van de Hurk v. The Netherlands (заява № 16034/90, пункт 61), Шкіря проти України (заява № 30850/11, пункт 43). Разом з тим, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях Ruiz Torija v. Spain (заява № 18390/91, пункт 29), Higgins and others v. France (заява № 20124/92, пункт 42), Бендерський проти України (заява № 22750/02, пункт 42) та Трофимчук проти України (заява № 4241/03, пункт 54).

Так, у рішенні Трофимчук проти України (заява № 4241/03) у пункті 54 ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу адвоката Герман Оксани Степанівни в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: В.М. Бевзенко

І.В. Желєзний