Постанова

від 26.10.2021 по справі п/811/2376/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № П/811/2376/15

касаційне провадження № К/9901/27032/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.09.2015 (суддя - Момонт Г.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016 (головуючий суддя - Уханенко С.А., судді - Богданенко І.Ю., Дадим Ю.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергобудпроект-2 (далі у тексті - Товариство, ТОВ Енергобудпроект-2 ) до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі у тесті - Інспекція, Кіровоградська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У липні 2015 року позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 22.07.2015: №0000262201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 2 331 914, 00 грн, у тому числі 1 554 609, 00 грн. основного платежу та 777 305, 00 грн штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); №0000272201, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 738 963, 00 грн; №0000282201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1 837 880, 00 грн, у тому числі 1 225 253, 00 грн основного платежу та 612 627, 00 грн штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); №0000401702, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1 020, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на хибність висновків податкового органу щодо зазначених у акті перевірки порушень зважаючи на те, що позивачем правомірно включено до складу витрат суми коштів в розмірі 2 353 644, 67 грн, сплачених як проценти за користування кредитом, оскільки на кредитні кошти Товариством було придбано цінні папери, частина з яких реалізована, а інша частина знаходиться на депозитарному рахунку у депозитарній установі. Крім того, безпідставними та необґрунтованими вважає висновки акту і з приводу нереальності господарських операцій за задекларованими позивачем у перевіряємому періоді витратами та податковий кредит на підставі первинних документів наданих ТОВ Гатіора , ТОВ Велтрейд-М , ТОВ Вторметалінвест , ТОВ Імпексбуд , ТОВ Созидатель , ТОВ Карбон-С , ТОВ Альта Центр Сервіс , ТОВ БК Білдінг-Строй , ТОВ Вектор Трейд 2000 , ТОВ Ерідан 2 Плюс , оскільки ці правочини ТОВ Енергобудпроект-2 із зазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання наслідків. Також, позивач зазначив, що помилкове не внесення нарахованого та сплаченого доходу ФОП ОСОБА_1 до податкового розрахунку 1ДФ не призвело до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку, оскільки ТОВ Енергобудпроект-2 не є податковим агентом відносно ФОП ОСОБА_1 , а тому щодо позивача безпідставно застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 020, 00 грн відповідно до п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

У письмових запереченнях на позовну заяву, відповідач, цитуючи текст акту перевірки, зазначає, що позивачем в порушення вимог п.138.1, пп.138.10.5 п.138.10 ст.138, п.141.1 ст.141 ПК України включено до складу витрат за ІІІ, ІV квартали 2014 року суми процентів за кредитними договорами, оскільки, внаслідок використання кредитних коштів не відбулося збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовили зростання класного капіталу, не виникло збільшення економічних вигод Товариства. Також, відповідач посилався на те, що перевіркою встановлено фактичне виконання ТОВ Енергобудпроект-2 робіт для ПАТ Кіровоградобленерго власними силами, оскільки у його контрагентів - ТОВ Імексбуд , ТОВ Созидатель , ТОВ Карбон-С , ТОВ БК Білдінг-Строй , ТОВ Ерідан 2 Плюс - відсутні трудові ресурси, основні засоби, дозвільні документи, що на думку податкового органу, свідчить про формування податкового кредиту та витрат за взаємовідносинами із зазначеними контрагентами з метою не сплати податків, а взаємовідносини ТОВ Енергобудпроект-2 з ТОВ Гатіора , ТОВ Велтрейд-М , ТОВ Компвтормет , ПП НІАС Енерго , ТОВ Трейдкомп щодо придбання товарів здійснювались без фактичного їх отримання.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.09.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.07.2015: №0000262201, №0000272201, №0000282201, №0000401702.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 11.02.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки доводи, наведені Товариством у позовній заяві, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Решта доводів касаційної скарги Інспекції зводиться до цитування норм Податкового кодексу України та змісту акта перевірки.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, як такі, що прийняті у повній відповідності до вимог законодавства, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення з підстав того, що відповідно до п.4 ч.1 статті 213 КАС України (у редакції, що діяла до 15.12.2017) у касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права, проте, зміст поданої касаційної скарги Інспекції зводиться до цитування акту перевірки без посилань у чому саме полягає неправильність чи неповнота встановлення обставин у справі та застосування норм матеріального права судами.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.10.2021 прийняв касаційну скаргу до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 26.10.2021.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Інспекції, та враховуючи межі касаційної скарги дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, суди встановили, Інспекцією у період з 20.05.2015 по 02.07.2015 була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Енергобудпроект-2 з достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, а також дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт №61/11-23-22-01/34724556 від 09.07.2015.

Так, згідно з висновками акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем пп.138.1.1 п.138.1, 138.2, 138.4, 138.8, пп.138.10.5 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого ним завищено витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування на загальну суму 1 554 609, 00 грн, у тому числі за 2013 рік в сумі 680 547, 00 грн, 2014 рік в сумі 874 062, 00 грн (ІІІ квартал - 587 746, 00 грн, ІV квартал - 286 316, 00 грн); п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 225 252, 21 грн, у тому числі за січень 2013 року - 2 047, 60 грн, за лютий 2013 року - 55 639, 50 грн, за березень 2013 року - 25 285, 81 грн, за квітень 2013 року - 166 358, 48 грн, за травень 2013 року - 72 114, 63 грн, за червень 2013 року - 169 353, 35 грн, за липень 2013 року - 103 205, 11 грн, за серпень 2013 року - 124 079, 04 грн, за жовтень 2013 року - 11 631, 03 грн, за березень 2014 року - 4 252, 80 грн, за квітень 2014 року - 136 814, 29 грн, за травень 2014 року - 159 904, 57 грн, за червень 2014 року - 1 816, 98 грн, за серпень 2014 року - 186 929, 36 грн, за вересень 2014 року - 5 819, 66 грн; ст.51, п.70.16 ст.70, пп. б п.176.2 ст.176 ПК України, а саме: не відображення доходів виплачених фізичній особі-підприємцю.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Інспекція прийняла 22.07.2021 податкові повідомлення-рішення: №0000262201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 2 331 914, 00 грн, у тому числі 1 554 609, 00 грн основного платежу та 777 305, 00 грн штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); №0000272201, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 738 963, 00 грн; №0000282201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1 837 880, 00 грн, у тому числі 1 225 253, 00 грн. основного платежу та 612 627, 00 грн штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); №0000401702, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1 020, 00 грн.

Не погодившись із зазначеними рішеннями податкового органу Товариство звернулось до суду.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.4 статті 138 ПК України визначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов`язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Згідно з п.141.1 ст.141 ПК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до складу витрат включаються будь-які витрати, пов`язані з нарахуванням процентів за борговими зобов`язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв`язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.06.2014 між ТОВ Енергобудпроект-2 (Позичальник) та ПАТ Перший інвестиційний банк (Банк) укладено кредитний договір №07/1411-КЮ, із урахуванням договору №1 про внесення змін до цього кредитного договору, відповідно до умов якого Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів та ведення статутної діяльності та встановлює Позичальнику кредитний ліміт у сумі 24 000 000, 00 грн, при цьому за користування кредитними коштами встановлена плата у розмірі 19,5% річних.

Протягом 2014 року ТОВ Енергобудпроект-2 сплатило проценти за користування кредитними коштами у загальному розмірі 2 353 644, 67 грн, які віднесено до складу витрат за ІІІ та ІV квартали 2014 року.

Отримані позивачем кредитні кошти були використані ним на придбання цінних паперів відповідно до наявних у матеріалах справи договорів купівлі - продажу цінних паперів: від 05.06.2014 №БВ-3071/06-14 у ТОВ Нова фінансова компанія цінні папери (іменні інвестиційні сертифікати) в кількості 19 305 штук за ціною 1 036, 00 грн за штуку на суму 19 999 980, 00 грн; від 07.11.2014 №БВ-5633/11-14 у ТОВ Нова фінансова компанія цінні папери (акції прості іменні) в кількості 6 984 200 штук на суму 2 200 023, 00 грн; від 07.11.2014 №937/14-ДД у ПАТ Перший інвестиційний банк цінні папери (облігації підприємств прості іменні серія А) в кількості 598 штук на суму 600 212, 60 грн; від 11.11.2014 №БВ-5661/11-14 у ПАТ Українська інноваційно-фінансова компанія цінні папери (акції прості іменні) в кількості 3 773 000 штуки на суму 1 199 814, 00 грн; крім того, на підставі укладеного із ТОВ Інвест Брок договору про брокерське обслуговування від 30.01.2014 №БО-346/14 останнє здійснило продаж належних позивачеві цінних паперів (іменних інвестиційних сертифікатів) у кількості 3 905 штук за ціною 1 036, 25 грн за штуку на загальну суму 4 046 556, 25 грн та придбано для ТОВ Енергобудпроект-2 цінні папери (облігації іменні бездокументарні серії В) у кількості 8 000 штук на загальну суму 4 045 360, 00 грн.

Судами встановлено, що придбані позивачем цінні папери зберігались на депозитарному рахунку ТОВ ФК-Зберігач , що підтверджується наданими суду випискою про стан рахунку в цінних паперах, випискою про операції з цінними паперами, а також встановлено, що відповідно до виписки по рахунку у листопаді та грудні 2014 року ТОВ Енергобудпроект-2 отримано відсотки за іменними облігаціями серії В.

Під господарською діяльністю, згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, розуміється - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що приписи Податкового кодексу України, не ставляють в залежність право платника податків на формування валових витрат підприємства від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

Таким чином, Податковий кодекс України не встановлює жодних інших вимог, крім вказаних вище, щодо формування витрат та податкового кредиту. При цьому, порядок формування понесених витрат не має зв`язку із фінансовим результатом звітного періоду.

Безпідставним є посилання Інспекції на п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290, оскільки цінні папери є активами в розумінні абз.2 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому операції позивача із придбання цінних паперів призвели до збільшення активів ТОВ Енергобудпроект-2 .

Так, згідно з абз.2 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV, тут і далі у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок від 23.02.2006 №3480-IV, тут і далі у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Крім того, п.141.1 ст.141 ПК України обмежується право на формування витрат за нарахованими процентами по боргових зобов`язаннях включених до собівартості кваліфікаційних активів в бухгалтерському обліку підприємства.

Судами встановлено, що понесені витрати позивачем не включалися до собівартості кваліфікаційного активу, що не заперечувалось відповідачем, а відтак відсутні законодавчі обмеження щодо віднесення процентів за користування кредитними коштами до витрат відповідного звітного періоду, а тому обґрунтованим є висновки, що операції позивача із придбання цінних паперів призвели до збільшення активів ТОВ Енергобудпроект-2

Згідно з п.1.6, 1.7 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку фінансових витрат, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2010 р. №1300 кваліфікаційний актив - це актив, який потребує суттєвого часу для його створення. До кваліфікаційних активів відносяться: запаси, які потребують суттєвого часу для їх виготовлення, - незавершене виробництво продукції з тривалим операційним циклом; будинки, будівлі, споруди, інші об`єкти основних засобів, нематеріальні активи - незавершені капітальні інвестиції в їх виготовлення (будівництво); інвестиційна нерухомість, яка потребує реконструкції (тощо).

Відповідно до ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з пп. 138.2, 138.4 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту по ПДВ платник повинен підтвердити належними та достовірними документами факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях та пред`явити оформлені належним чином податкові накладні, складені постачальником з урахуванням сум податку на додану вартість.

Усі здійснювані платником господарські операції мають опосередковуватися складенням первинних документів, що відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Подання платником належним чином оформлених документів, передбачених законодавством у сфері оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе, що відомості у цих документах є неповними, недостовірними та (або) протирічливими.

Оцінивши первинні документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ Імексбуд , ТОВ Созидатель , ТОВ Карбон-С , ТОВ БК Білдінг-Строй , ТОВ Ерідан 2 Плюс та ТОВ Гатіора , ТОВ Велтрейд-М , ТОВ Компвтормет , ПП НІАС Енерго , ТОВ Трейдкомп , а саме: договір №1059/72 будівельного підряду від 07.11.2012, договір підряду №179/2012 від 18.12.2012, договір субпідряду №0082/2013 від 12.03.2013, договір №163/72 будівельного підряду від 21.02.2013, договір підряду №046/2013 від 27.05.2013, договір будівельного підряду №171/2012 від 05.12.2012, договір підряду №062/2013 від 04.06.2013, договір №517/72 будівельного підряду на реконструкцію кабельних ліній від 28.05.2013, договір підряду №076/2013 від 12.06.2013, договір №282/72 будівельного підряду на реконструкцію кабельних ліній від 28.03.2013, договір підряду №078/2013 від 24.06.2013, договір будівельного підряду №483/82 від 22.05.2013, ліцензія серії АД №071650 на право здійснення господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, договір субпідряду №108/2013 від 03.10.2013, договір №1079/72 будівельного підряду від 12.09.2013, договір субпідряду №108-3/2013 від 03.10.2013, договір субпідряду №109-1/2013 від 08.10.2013, договір субпідряду №110-1/2013 від 10.10.2013, ліцензія серії АЕ №261329 на право здійснення господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, договір субпідряду №120-1/2014 від 20.03.2014, договір №1538-1/72 будівельного підряду на реконструкцію повітряних ліній від 30.12.2013, ліцензія серії АЕ №279459 на право здійснення господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, договір субпідряду №081-1/2014 від 04.08.2014, договір №427/72 будівельного підряду на реконструкцію кабельних ліній від 08.04.2014, договір субпідряду №091-1/2014 від 07.08.2014, договір №141/72 будівельного підряду на реконструкцію кабельних ліній від 13.02.2014, договір субпідряду №093-1/2014 від 18.08.2014, договору №563/72 будівельного підряду на реконструкцію кабельних ліній від 15.05.2014, договір субпідряду №094-1/2014 від 19.08.2014, договір будівельного підряду №1465/82 від 19.12.2013, договір субпідряду №096-1/2014 від 29.08.2014, договір №1538-4/72 будівельного підряду на реконструкцію кабельних ліній від 30.12.2013, договір субпідряду №100/2014 від 05.09.2014, договору №458/72 будівельного підряду на реконструкцію повітряних ліній від 17.04.2014, ліцензія серії АЕ №260041 на право здійснення господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, договір поставки №14/01 від 14.01.2013, договір поставки №141212 від 19.12.2012, договір поставки №1403/1 від 14.03.2014, договір поставки №05051 від 05.05.2014, договір поставки №0703/3 від 03.07.2014; видаткові накладні за договорами поставок, податкові накладні; товарно-транспортні накладні; банківські виписки на підтвердження безготівкових розрахунків із контрагентами; довідок про рух товарів, акти списання товарів, за правилами статті 86 КАС України (у редакції до 15.12.2017), суди попередніх інстанцій встановили, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44 ПК України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак визнані належними та допустимими докази.

У Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування складу доходів та витрат, а також податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку належно оформлених та виданих видаткових і податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивачем у перевіряємому періоді сформовано витрати та податковий кредит на підставі належно оформлених актів виконаних робіт, видаткових та податкових накладних, виданих йому контрагентом у перевіряємому періоді.

Зважаючи на, що судами правомірно встановлено, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу про безтоварність господарських операцій у цій частині є помилковими.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій із виконання робіт за договорами будівельного підряду для ПАТ Кіровоградобленерго ТОВ Енергобудпроект-2 із залученням, як підрядників або субпідрядників на певні види робіт, ним контрагентів, а саме: ТОВ Імексбуд , ТОВ Созидатель , ТОВ Карбон-С , ТОВ БК Білдінг-Строй , ТОВ Ерідан 2 Плюс , з метою дотримання строків за договорами із ПАТ Кіровоградобленерго та операцій із придбання товарів у контрагентів - ТОВ Гатіора , ТОВ Велтрейд-М , ТОВ Компвтормет , ПП НІАС Енерго , ТОВ Трейдкомп , цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

Також визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Судами встановлено, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом економічної діяльності Товариства є будівництво житлових і нежитлових будівель та у період з 11.10.2013 по 11.10.2018 позивач мав ліцензію серії АЕ №279684, на підставі якої позивач правомірно здійснював господарську діяльність, пов`язану із створенням об`єктів архітектури.

Зміст наведених вище положень податкового законодавства у їх системному зв`язку свідчить про те, що наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, надані сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, положення Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з контрагентами, а належним чином видані та оформлені податкові накладні були підставою для формування податкового обліку.

З висновками відповідача суди правомірно не погодились, обґрунтовуючи своє рішення тим, що під час дослідження факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, їх вартісні та кількісні показники.

Оскільки, позивачем було виконано усі передбачені законом умови, необхідні для формування податкового кредиту та наявні усі документальні підтвердження його розміру та на момент розгляду справи, як у суді першої інстанції, так і апеляційної, відповідачем не надано доказів щодо недобросовісності або будь-яких офіційних відомостей щодо самого позивача та/або його контраґента, про обмеження дієздатності цих юридичних осіб, їх посадових осіб та обмежень щодо представництва від імені юридичної особи під час здійснення ними вказаних господарських операцій, тому він не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства.

Колегія суддів Верховного Суду вважає висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність податкового повідомлення - рішення 22.07.2015 №0000401702 обґрунтованими з огляду на наступне.

09.04.2013 ТОВ Енергобудпроект-2 подано до контролюючого органу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за І квартал 2013 року (Форма №1ДФ), проте до зазначеного розрахунку позивачем не було включено суми доходу нарахованого за І квартал 2013 року ФОП ОСОБА_1 відповідно до розрахункової квитанції від 12.03.2013 серії ЛЛКД №005870 у розмірі 42, 00 грн. за господарською операцією із придбання листівок, що згідно з висновками акту перевірки від 09.07.2015 №61/11-23-22-01/ НОМЕР_1 встановлено порушення позивачем вимог ст.51, п.70.16 ст.70, пп. б п.176.2 ст.176 ПК України.

Згідно з пп. б п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Пунктом 177.8 ст.177 ПК України визначено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою-підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Зважаючи на що, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про помилковість доводів податкового органу про не включення позивачем суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, оскільки між позивачем та ФОП ОСОБА_1 були відсутні трудові відносини на підставі цивільно-правових договорів, тому виплачуючи ФОП ОСОБА_1 кошти у розмірі 42, 00 грн позивач не діяв як податковий агент у розумінні п.18.1 ст.18 Податкового кодексу України, а тому у нього не виникло обов`язку з подання розрахунків та відображення відомостей про виплачені доходи відповідно до п.51.1 ст.51, пп. б п.176.2 ст.176 ПК України.

За таких обставин, подані до суду позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та встановлені судами фактичні обставини, спростовують висновки податкового органу викладені в актах перевірки, з огляду на вказане, Суд вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову оскільки, оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті від 09.07.2015 №61/11-23-22-01/ НОМЕР_1 , на підставі якого були прийняті податкове повідомлення-рішення від 22.07.2015 №0000262201, №0000272201, №0000282201, №0000401702, а наведене вище повністю спростовує доводи касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.09.2015 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.09.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова