Ухвала

від 26.10.2021 по справі 520/7114/16-к

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого: ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря: ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 21.04.2020 року, якою затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 15.04.2020 року між прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Учасники судового провадження

прокурор ОСОБА_8

обвинувачений ОСОБА_7

представник потерпілого

ТОВ «Укрбудінвест» ОСОБА_9 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Апелянт просить скасувати вирок і направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд, для проведення судового провадження у загальному порядку.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Суворовського районного суду від 21.04.2020 року затверджено угодупро визнаннявинуватості,укладену 15.04.2020року міжпрокурором відділупрокуратури Одеськоїобласті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст.28 ч.2, 364 ч.2 КК України,призначено йомуузгоджене міжсторонами покаранняіз застосуваннямст.69КК Україниу виглядіодного рокушести місяцівпозбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування пов`язані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень строком на один рік зі штрафом у розмірі п`ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.

провадження № 11-кп/812/635//21 головуючий у 1 інстанції : ОСОБА_10

категорія: оскарженняухвали,якою доповідач у апел. інст.: ОСОБА_1

затверджено угоду про визнання винуватості

На підставі ст.72 ч.5 КК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» за № 838-VIII від 26.11.2015р.) зараховано ОСОБА_7 в строк відбування основного покарання час його попереднього ув`язнення та перебування під вартою у період часу з 31.05.2016р. по 14.12.2016р., 18.12.2017р. по 29.05.2018р. з розрахунку одного дня попереднього ув`язнення двом дням позбавлення волі.

Ухваленостроквідбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 31.05.2016 року.

Зазначено, вважати ОСОБА_7 таким,що відбувв рамкахданого кримінальногопровадження основнепризначене покаранняу виглядіпозбавлення волі.

Узагальнені доводи апелянта.

Вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Апелянт наголошує, що затверджена угода про визнання винуватості містить твердження про протиправність набуття ним права власності на земельну ділянку внаслідок вчинення злочину та про те, що кримінальні правопорушення вчинено, в тому числі, й саме в його інтересах. Вказує, що з зазначеним категорично не погоджується. Вважає, що зазначене порушує його права, свободи та інтереси, серед яких право на повагу до честі та гідності, право власності, право мирно володіти своїм майном, реалізація гарантованого йому права на безоплатну приватизацію землі.

Стверджує, що з метою реалізації права на безоплатну приватизацію земельної ділянки ним було подано до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради відповідну заяву з додатками в порядку передбаченому Земельним кодексом України.

Наголошує, що жодних домовленостей з депутатом Затоківської селищної ради, головою комісії з земельних питань ОСОБА_7 або іншими посадовими особами Затоківської селищної ради щодо надання у власність земельної ділянки у нього не було.

Зазначає, що він ніколи не надавав ОСОБА_7 ані копії свого паспорту, ані копії ідентифікаційного коду.

Стверджує, що заява щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою була складена та подана ним до Затоківської селищної ради особисто.

При цьому зазначає, що надання йому у власність земельної ділянки відбулося у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

А тому вважає, що обставини зазначені в затвердженій оскаржуваним вироком угоді не відповідають дійсності.

Вказує, що умови угоди фактично свідчать про неправомірність набуття ним права власності на земельну ділянку, що порушує його права, свободи та інтереси.

Твердить, що угода про визнання винуватості затверджено судом першої інстанції в порушення приписів п.3 ч.7 ст.474 КПК України.

Узагальнена позиція інших учасників провадження

В запереченнях на апеляційну скаргу представник потерпілого ТОВ «Укрбудінвест» ОСОБА_9 просить апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 закрити.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

До Суворовського районного суду міста Одеси надійшла угода про визнання винуватості, яка була укладена 15.04.2020 року між прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_7 у присутності захисника ОСОБА_11 , за участі представника Затоківської селищної ради ОСОБА_12 , а також представника потерпілого ТОВ «Укрбудінвест» ОСОБА_9 .

За змістом угоди про визнання винуватості встановлено, що ОСОБА_7 , будучи депутатом Затоківської селищної ради м. Білгород - Дністровський Одеської області VI скликання, являючись головою постійної комісії по земельним питанням, будівництву, екологічній безпеці та з питань законності, правопорядку депутатської етики, охорони здоров`я, народної освіти, спорту, культури, справам молоді повинен забезпечувати додержання Конституції України, Законів України та виконання актів відповідних органів виконавчої влади, приблизно у серпні 2014 року, діючи умисно за попередньою змовою з головою Затоківської селищної ради ОСОБА_13 та секретарем Затоківської селищної ради м. Білгород - Дністровський Одеської області ОСОБА_14 , відносно яких ухвалені вироки Суворовським районним судом м. Одеси від 19.02.2020р., а також іншими невстановленими слідством особами, зловживаючи службовим становищем з метою отримання неправомірної вигоди шляхом незаконного відчуження земельних ділянок комунальної власності Затоківської селищної ради, забезпечив підшукування копій паспортів для використання їх в якості відомостей про потенційних набувачів, що мають нібито бажання приватизувати землю у смт. Затока, а також здійснив підготовку та позитивний розгляд звернень 66 фізичних осіб на засіданні очолюваної ним постійної комісії, винісши 22.09.2014 року вказані питання на розгляд сесії, які не підлягали задоволенню, достовірно знаючи, що не всі особи складали заяви про намір отримати земельну ділянку у власність.

Продовжуючи протиправну діяльність, ОСОБА_7 з метою приховування власних незаконних дій та своїх спільників ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , відносно яких ухвалені вироки Суворовським районним судом м. Одеси від 19.02.2020р., достеменно знаючи, що відповідно до ч.14 ст.47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» постійні комісії є відповідальними перед радою, не отримавши від землевпорядника селищної ради ОСОБА_15 , якому доручене розгляд звернень громадян, будь-якої інформації про можливість відведення вказаних земельних ділянок, діючи всупереч наданих йому повноважень та в порушення вимог Генерального плану смт. Затока, затвердженого рішенням від 25.02.2005р. за №1461, у порушення п.п. 3.39* ДБН 360-90** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених Наказом Держкоммістобудування України від 17.04.1962р. №44, згідно з якими створення нових дачних районів в межах міських населених пунктів не допускається, а також у порушення ч.6 ст.118 Земельного Кодексу України прийняв 11 заяв потенційних набувачів, до яких не додані графічні матеріали з відомостями про бажане розташування земельної ділянки та у період часу з серпня по вересень 2014 року підписав протоколи засідань вказаної комісії з рекомендаціями до винесення їх на розгляд селищної ради, замість складання висновків про необхідність відмови у наданні таких дозволів через невідповідність місця розташування об`єкту вимогам генерального плану, що передбачено положеннями ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, тим самим ОСОБА_7 , діючи незаконно у співучасті з єдиним злочинним умислом спрямованим на вибуття з комунальної власності на користь фізичних осіб земельних ділянок, втілив план щодо майбутнього поділу на 66 окремих ділянок земельної ділянки загальною площею 3,1678 га нормативно грошовою вартістю 1580732 грв., ринковою вартістю 37064130 гривень.

Крім того, 29.12.2014 року ОСОБА_7 , діючи спільно зі ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , відносно яких ухвалені вироки Суворовським районним судом м. Одеси від 19.02.2020р., являючись службовою особою, порадив ОСОБА_14 не складати протокол засідання та не надавати його на підпис, а також з метою отримання неправомірної вигоди для себе, скористався документами, які підтверджують особу ОСОБА_16 , склавши від її імені заяву про передачу у власність та оформивши формально право власності на земельну ділянку фактично заволодівши правами на неї.

На підставі прийнятого за ініційованими ним земельними питаннями рішенням Затоківської селищної ради від 22.09.2014 року було надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва, які в подальшому були затверджені, та Державною реєстраційною службою м. Білгород-Дністровський Одеської області було зареєстровано право власності на 66 земельних ділянок,

Органом досудового слідства ОСОБА_7 висунуте обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст.28ч.2,364ч.2ККУкраїни за кваліфікуючими ознаками, як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди громадським інтересам, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненим за попередньою змовою групою осіб (співучасті).

Відповідно до умов вищевказаної угоди ОСОБА_7 беззастережно визнаєсвою винуватістьу вчиненізлочинів вобсязі пред`явленогообвинувачення.Також булоузгоджене питанняпро призначення ОСОБА_7 покарання заст.ст.28ч.2,364ч.2КК Україниіз застосуваннямст.69КК Україниу виглядіодного рокушести місяцівпозбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування пов`язані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень строком на один рік зі штрафом у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.

Крім того, сторони погодились із обмеженням процесуальних прав на оскарження вироку відповідно положенням ст.473 ч.2 КПК України, для підозрюваного також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 п.1 ч.4 ст. 474 КПК України.

Затверджуючи угодупро визнаннявинуватості,суд першоїінстанції зазначив,що існуєдостатньо підставдля затвердженняугоди провизнання винуватості,яка булаукладена 15.04.2020року міжпрокурором відділупрокуратури Одеськоїобласті ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_7 . При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , з урахуванням санкції ст.ст.364 ч.2 КК України, суд, оцінюючи обставини, спосіб та мотив скоєного злочину, характер та ступінь тяжкості, а також суспільну небезпеку вчиненого діяння, приймаючи до уваги особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вину визнав в повному обсязі, його стан здоров`я, наявність утриманців, негативне ставлення до скоєного, щире каяття, приймаючи до уваги умови угоди про визнання винуватості, а також термін знаходження ОСОБА_7 під вартою, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання, вважав за можливе застосувати до нього ст.69 КК України, застосувавши більш м`яку міру покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої санкціями ст.ст.364 ч.2 КК України. При цьому зазначено, що міра покарання у вигляді позбавлення волі буде достатнім та необхідним для виправлення та перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення ним нового злочину.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, пояснення обвинуваченого та представника потерпілого, які вважали вирок суду законним та обгрунтованим, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 просили залишити без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.

Відповідно до вимогст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно дост. 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до п. 1ст. 468 КПК Україниу кримінальному провадженні може бути укладена угода міжпрокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Положеннями ч. 4ст.469КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості міжпрокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Згідно оскаржуваного вироку, 15 квітня 2020 року між прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_7 у об`єднаних кримінальних провадженнях №12014160000001104 від 13.11.2014р., №12016160480002054 від 27.05.2016р. було укладено угоду про визнання винуватості.

Із вищевказаної угоди вбачається, що ОСОБА_7 беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст..ст.28 ч.2, ч.2 ст.364 КК України.

Судом з`ясовано, що обвинувачений розуміє права, визначені п.1 ч. 4ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та останній погодився на призначення покарання, визначеного в угоді про визнання винуватості укладеної між прокурором та підозрюваним, що підтверджує звукозапис судового засідання.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_7 захисник ОСОБА_11 та прокурор укладену угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим від 15 квітня 2020 року, в судовому засіданні підтримали, просили її затвердити.

Представник потерпілого ТОВ «Укрбудінвест» ОСОБА_9 не заперечував проти затвердження угоди.

Відповідно до положень ч. 6ст. 474 КПК України, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, окрім того, міра покарання визначена відповідно дост. 65 КК України, враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного.

Як вбачається з ч. 1 ст. 475КК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Тобто, обов`язкові умови розгляду справи на підставі угоди про визнання винуватості в порядкуст. 474 КПК України, судом першої інстанції дотримано в повному обсязі, а саме, судом призначено покарання, узгоджене сторонами угоди, та затверджено судом угоду у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст.469 КПК Україниугода може бути укладена.

Доводи апелянта про те, що угода про визнання винуватості порушує його інтереси, оскільки на його думку надання йому у власність земельної ділянки відбулося у повній відповідності до вимог діючого законодавства України є необґрунтованими з наступних підстав.

Так, як вбачається з вироку суду обвинувачений ОСОБА_7 будучи депутатом, діючи умисно за попередньою змовою з іншими особами, зловживаючи службовим становищем з метою отримання неправомірної вигоди шляхом незаконного відчуження земельних ділянок комунальної власності Затоківської селищної ради, забезпечив підшукування копій паспортів для використання їх в якості відомостей про потенційних набувачів, що мають ніби то бажання приватизувати землю у смт. Затока, а також здійснив підготовку та позитивний розгляд звернень 66 фізичних осіб на засіданні очолюваної ним постійної комісії, вніс 22.09.2014 року вказані питання на розгляд сесії, які не підлягали задоволенню, достовірно знаючи, що не всі особи складали заяви про намір отримати земельну ділянку у власність.

Продовжуючи протиправну діяльність, ОСОБА_7 з метою приховування власних незаконних дій та своїх спільників діючи всупереч наданих йому повноважень та в порушення вимог Генерального плану смт. Затока, затвердженого рішенням від 25.02.2005р. за №1461, у порушення п.п. 3.39* ДБН 360-90** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених Наказом Держкоммістобудування України від 17.04.1962р. №44, згідно з якими створення нових дачних районів в межах міських населених пунктів не допускається, а також у порушення ч.6 ст.118 Земельного Кодексу України прийняв 11 заяв потенційних набувачів, до яких не додані графічні матеріали з відомостями про бажане розташування земельної ділянки та у період часу з серпня по вересень 2014 року підписав протоколи засідань вказаної комісії з рекомендаціями до винесення їх на розгляд селищної ради, замість складання висновків про необхідність відмови у наданні таких дозволів через невідповідність місця розташування об`єкту вимогам генерального плану, що передбачено положеннями ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, тим самим ОСОБА_7 , діючи незаконно у співучасті з єдиним злочинним умислом спрямованим на вибуття з комунальної власності на користь фізичних осіб земельних ділянок, втілив план щодо майбутнього поділу на 66 окремих ділянок земельної ділянки загальною площею 3,1678 га нормативно грошовою вартістю 1580732 грв., ринковою вартістю 37064130 гривень.

Крім того, 29.12.2014 року ОСОБА_7 , діючи спільно з іншими особами, являючись службовою особою, порадив секретарю Затоківської селищної ради м. Білгород-Дністровський Одеської області ОСОБА_14 не складати протокол засідання та не надавати його на підпис, а також з метою отримання неправомірної вигоди для себе, скористався документами, які підтверджують особу ОСОБА_16 , склавши від її імені заяву про передачу у власність та оформивши формально право власності на земельну ділянку фактично заволодівши правами на неї.

Напідставі прийнятогоза ініційованими земельнимипитаннями рішеннямЗатоківської селищноїради від22.09.2014року булонадано дозволина розробкупроектів землеустроющодо відведенняземельних діляноку власністьдля індивідуальногодачного будівництва,які вподальшому булизатверджені,та Державноюреєстраційною службоюм.Білгород-ДністровськийОдеської областібуло зареєстрованоправо власностіна 66земельних ділянок, втому числіна ОСОБА_5 зареєстровано право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0372га (кадастровий номер 5110300000:02:005:0095) розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, як вбачається з вищенаведеного, судом першої інстанції встановлено, що обвинуваченим була порушена встановлена Законами України та нормативно-правовими актами України процедура відведення вищевказаних земельних ділянок.

З огляду на наведене твердження ОСОБА_5 про те, що надання йому у власність земельної ділянки відбулося у повній відповідності до вимог діючого законодавства України, є необґрунтованими та не підтверджується матеріалами кримінального провадження.

За таких обставин, колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які є підставою для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції.

В зв`язку з викладеним, апеляційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 407, 424,425, 532 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити беззадоволення,а вирокСуворовського районногосуду м.Одеси від21.04.2020року,яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 15.04.2020 року між прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без зміни.

Ухвала набираєзаконної силиз моментуїї проголошенняі можебути оскарженав касаційномупорядку безпосередньодо ВерховногоСуду протягом 3-хмісяців здня їїпроголошення.

Головуючий:

Судді: