Рішення

від 18.10.2021 по справі 910/12999/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2021Справа № 910/12999/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Івпат"

до Приватного підприємства "Феодосія- Агро"

про стягнення 298 158, 10 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Івпат" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Феодосія- Агро" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 494 169, 90 грн., з яких: 196 011, 70 грн. - основного боргу, 35 824, 99 грн - пені, 59 202, 36 грн - штрафу, 100 783, 56 грн - 36 % річних та 102 347, 29 грн - відсотків за користування товарним кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 53 від 23.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

08.09.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зокрема зазначає, що 10.08.2021 відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 50 000, 00 грн та 11.08.2021 перераховано решту заборгованості у сумі 146 011, 80 грн, що свідчить про погашення основного боргу. Крім того, відповідач заперечує проти нарахування позивачем 102 347, 29 грн - відсотків за користування товарним кредитом за період з 24.04.2020 по 04.08.2020 з підстав того, що особа не може бути притягнута до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Також, відповідач вказує про важкий фінансовий стан підприємства.

Крім того, 08.09.2021 відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру заявленої неустойки, в якому просить суд зменшити розмір неустойки до 1 % від зазначеного в позові розмірі, а саме до 2 982, 00 грн.

Також, 08.09.2021 відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

20.09.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій вказує, що оскільки відповідачем в платіжних дорученнях №129 від 10.08.2021 та № 131 від 11.08.2021 не вказано чіткого призначення платежу, а зазначено лише про оплату згідно договору поставки № 53 від 23.03.2020, позивач зарахував та розподілив суми сплати боргу відповідачем в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, штрафу та частково пені, у зв`язку з чим просить суду стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 298 158, 10 грн, з яких: 196 011, 70 грн - основний борг, 1 362, 84 грн - пеня та 100 783, 56 грн - 36 % річних.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв`язку з чим приймає її до розгляду.

За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме 298 158, 10 грн, яка складається з: 196 011, 70 грн - основного боргу, 1 362, 84 грн - пені та 100 783, 56 грн - 36 % річних.

20.09.2021 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав заперечення на відзив на позовну заяву, в яких, зокрема заперечує проти зменшення розміру пені заявленого до стягнення.

08.10.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких, зокрема вказує про недотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

23.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Івпат" (далі - постачальник) та Приватним підприємством "Феодосія- Агро" (далі - покупець) укладено договір поставки № 53, умовами якого передбачено, що постачальник в порядку і на умовах визначених цим договором зобов`язується передати товар у власність покупця виробничо-технічного призначення (засоби захисту рослин, насіння, мікродобрива), а покупець зобов`язується прийняти такий товар і сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену на умовах цього договору.

Відповідно до п.п. 2.2. та 2.3. договору, ціна товару та його вартість, що поставляється за цим договором, вказується у додатках та/або накладних в національній валюті, а також визначається їх еквівалент у іноземній валюті. Загальна ціна (вартість) договору визначається додатками та накладними, що зазначені в п. 2.1. та які є невід`ємною частиною цього договору і складається з суми вартості всіх партій товару, поставлених постачальником протягом строку дії даного договору.

Згідно п. 3.1. договору, покупець здійснює оплату кожної партії товарної продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у розмірах і строках, які відображаються у відповідних додатках, які є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 8.5. договору передбачено, що у разі прострочення строків оплати товару, відповідно до розділу 3 цього договору, допущеного покупцем при оплаті вартості поставленого товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені, від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день допущеного прострочення.

За умовами п. 8.6. договору, у разі допущення покупцем факту прострочення (або неналежного виконання) оплати вартості поставленого товару на строк понад один місяць, покупець зобов`язаний додатково сплатити постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості кожної партії товару оплату якої було прострочено.

У разі, якщо покупець не здійснив розрахунок за поставлений товар в строки передбачені розділом 3 цього договору та/або в додатках, покупець відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов`язання, зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 36 % річних від простроченої (неоплаченої) суми (п. 8.7. договору).

Відповідно до п. 8.8. договору, постачальник має право, а покупець погоджується з тим, що відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України у разі порушення покупцем строків оплати вказаних в договорі (або додатках, специфікаціях до договору), товар вважається проданим на умовах товарного кредиту, в такому разі постачальник нараховує покупцеві відсотки за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами), без додаткового погодження з покупцем, за період від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати у розмірі 0,1 % в день від вартості переданого, але неоплаченого товару.

Згідно п. 8.10. договору, строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язань за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов`язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій, в залежності від того, яка обставина настане раніше. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Кредитор, за зобов`язання, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим договором, в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Цей договір вважається укладеним, набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020. В частині виконання зобов`язань сторін діє до моменту повного виконання своїх зобов`язань сторонами (п. 12.1. договору).

Згідно додатку № 1 до договору № 53 від 23.03.2020 здійснюється постачання насіння кукурудзи Зета 140 (ФАО 140) 8000 насінин, у кількості - 10 міш.

Загальна вартість складає 33 756, 00 грн, що у відповідності до умов договору є еквівалентом 1200, 00 дол. США, у т.ч. ПДВ: 200, 00 дол. США.

Покупець здійснює оплату загальної вартості на наступних умовах: 100 % попередня оплата.

Продавець здійснює поставку товару до 30.04.2020 року.

Поставка здійснюється на умовах доставки товару (DAP) на склад покупця за адресою: Вінницька обл., м. Ямпіль, вул. Свободи, 81/49.

Відповідно до додатку № 2 до договору № 53 від 23.03.2020 здійснюється постачання - Агрінос А (10 л. бут.), у кількості - 40 л.

Загальна вартість складає 14 581, 44 грн, що у відповідності до умов договору є еквівалентом 519, 84 дол. США, у т.ч. ПДВ: 86, 84 дол. США.

Покупець здійснює оплату загальної вартості на наступних умовах: 100 % попередня оплата.

Продавець здійснює поставку товару до 30.04.2020 року.

Поставка здійснюється на умовах доставки товару (DAP) на склад покупця за адресою: Вінницька обл., м. Ямпіль, вул. Свободи, 81/49.

Згідно додатку № 3 до договору № 53 від 23.03.2020 здійснюється постачання: Еколайн-Бор (органічний), р., мінеральне добриво, 20 л, у кількості - 500 л. та Еколайн-Бор (преміум), р., мінеральне добриво, 20 л, у кількості - 500 л

Загальна вартість складає 107 244, 00 грн, що у відповідності до умов договору є еквівалентом 3 972, 00 дол. США, у т.ч. ПДВ: 662, 00 дол. США.

Покупець здійснює оплату загальної вартості на наступних умовах: 100 % попередня оплата.

Продавець здійснює поставку товару до 15.06.2020 року.

Поставка здійснюється на умовах доставки товару (DAP) на склад покупця за адресою: Вінницька обл., м. Ямпіль, вул. Свободи, 81/49.

Відповідно до додатку № 4 до договору № 53 від 23.03.2020 здійснюється постачання: Гумат калію натрію з мікроелементами, р, органомінеральне добриво ЛФ-20 (10 л), у кількості 150 л та Агрінос Б (10 л. бут.), у кількості 30 л.

Загальна вартість складає 32 970, 60 грн, що у відповідності до умов договору є еквівалентом 1 221, 13 дол. США, у т.ч. ПДВ: 203, 52 дол. США.

Покупець здійснює оплату загальної вартості на наступних умовах: 100 % попередня оплата.

Продавець здійснює поставку товару до 15.06.2020 року.

Поставка здійснюється на умовах доставки товару (DAP) на склад покупця за адресою: Вінницька обл., м. Ямпіль, вул. Свободи, 81/49.

Згідно додатку № 5 до договору № 53 від 23.03.2020 здійснюється постачання: Силіф Гель Екві, у кількості 40 кг та Агріно Б (10 л), у кількості 40 л.

Загальна вартість складає 22 576, 32 грн, що у відповідності до умов договору є еквівалентом 836, 16 дол. США, у т.ч. ПДВ: 139, 36 дол. США.

Покупець здійснює оплату загальної вартості на наступних умовах: 100 % попередня оплата.

Продавець здійснює поставку товару до 15.06.2020 року.

Поставка здійснюється на умовах доставки товару (DAP) на склад покупця за адресою: Вінницька обл., м. Ямпіль, вул. Свободи, 81/49.

Відповідно до № 6 до договору № 53 від 23.03.2020 здійснюється постачання: Насіння кукурудзи Беанія, у кількості - 40 міш.

Загальна вартість складає 107 995, 68 грн, що у відповідності до умов договору є еквівалентом 3 999, 84 дол. США, у т.ч. ПДВ: 666, 64 дол. США.

Покупець здійснює оплату загальної вартості на наступних умовах: 100 % попередня оплата.

Продавець здійснює поставку товару до 15.06.2020 року.

Поставка здійснюється на умовах доставки товару (DAP) на склад покупця за адресою: Вінницька обл., м. Ямпіль, вул. Свободи, 81/49.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 329 767, 80 грн, що підтверджується видатковими накладними № 86 від 21.04.2020 на суму 33 756, 00 грн, № 87 від 21.04.2020 на суму 14 581, 44 грн, № 186 від 10.06.2020 на суму 107 244, 00 грн, № 187 від 10.06.2020 на суму 32 970, 60 грн, № 188 від 10.06.2020 на суму 22 576, 32 грн, № 189 від 10.06.2020 на суму 107 995, 68 грн, № 358 від 01.10.2020 на суму 10 643, 76 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Позивач зазначає, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 133 756, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 184 від 23.03.2020 на суму 33 756, 00 грн та № 2075 від 29.12.2020 на суму 100 000, 00 грн, внаслідок чого за Приватним підприємством "Феодосія- Агро" утворилась заборгованість у розмірі 196 011, 70 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 1 від 04.08.2021, в якій позивач просив відповідача протягом 5-ти днів з дня отримання претензії погасити заборгованість, нараховані штрафні санкції, а також відсотки річних та відсотки за користування товарним кредитом, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 04.08.2020.

Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 196 011, 70 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 362, 84 грн - пені за період з 21.04.2020 по 04.08.2021 (нарахована по кожній видатковій накладній окремо) та 100 783, 56 грн - 36 % річних за період з 21.04.2020 по 04.08.2021.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 329 767, 80 грн, що підтверджується видатковими накладними № 86 від 21.04.2020 на суму 33 756, 00 грн, № 87 від 21.04.2020 на суму 14 581, 44 грн, № 186 від 10.06.2020 на суму 107 244, 00 грн, № 187 від 10.06.2020 на суму 32 970, 60 грн, № 188 від 10.06.2020 на суму 22 576, 32 грн, № 189 від 10.06.2020 на суму 107 995, 68 грн, № 358 від 01.10.2020 на суму 10 643, 76 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 133 756, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 184 від 23.03.2020 на суму 33 756, 00 грн та № 2075 від 29.12.2020 на суму 100 000, 00 грн, внаслідок чого за Приватним підприємством "Феодосія- Агро" утворилась заборгованість у розмірі 196 011, 70 грн.

В свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що ним 10.08.2021 було перераховано на користь позивача грошові кошти у розмірі 50 000, 00 грн та 11.08.2021 перераховано решту заборгованості у сумі 146 011, 80 грн, що, на думку відповідача, свідчить про погашення основного боргу у розмірі 196 011, 70 грн.

На підтвердження вказаної обставини, відповідачем додано до відзиву на позовну заяву платіжні доручення № 129 від 10.08.2021 та № 131 від 11.08.2021.

Дослідивши вказані платіжні доручення, суд відзначає наступне.

Так, відповідно до приписі ст. 534 Цивільного кодексу України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Можливість застосування ст. 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 Цивільного кодексу України застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отриманий без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості.

Відповідний порядок встановлено в п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22, та п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16 та від 26.09.2019 у спраі № 910/12934/18.

Оскільки наявні серед матеріалів справи платіжні доручення № 129 від 10.08.2021 на суму 50 000, 00 грн та № 131 від 11.08.2021 на суму 146 011, 80 грн свідчать, що в якості призначення здійснених платежів відповідачем зазначено: "оплата згідно договору поставки № 53 від 23.03.2020", тобто відповідачем не вказано чіткого призначення платежу, як-то оплата товару за договором , як і не зазначено конкретні видаткові накладні за якими здійснюється сплата, суд приходить до висновку, що у даному випадку розподіл коштів може здійснюватися із застосуванням ст. 534 ЦК України. Враховуючи що укладеним між сторонами договором також не визначений інший порядок зарахування коштів, тому позивач правомірно зарахував та розподілив кошти, які надійшли від відповідача в рахунок погашення відсотків за користування кредитом у розмірі 102 347, 29 грн, штрафу у сумі 59 202, 36 грн та частково пені у розмірі 34 462, 15 грн.

Крім того, суд також не приймає до уваги твердження відповідача щодо недотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору, оскільки як зазначено судом вище, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 1 від 04.08.2021, в якій позивач просив відповідача протягом 5-ти днів з дня отримання претензії погасити заборгованість, нараховані штрафні санкції, а також відсотки річних та відсотки за користування товарним кредитом, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 04.08.2020.

При цьому, як вбачається з описів вкладення у цінний лист вказана претензія була надіслана позивачем, як на юридичну адресу відповідача: 02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 172, так і на фактичну адресу: 24500, Вінницька обл., м. Ямпіль, вул. Свободи, 81/49), вказані адреси також зазначені відповідачем у договорі.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно п. 3.1. договору, покупець здійснює оплату кожної партії товарної продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у розмірах і строках, які відображаються у відповідних додатках, які є невід`ємною частиною цього договору.

В свою чергу, додатками №№1-6 до договору № 53 від 23.03.2020, передбачено, що покупець здійснює оплату загальної вартості товару на умовах 100 % попередньої оплати.

Відповідно до п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, враховуючи умови п. 3.1. договору, додатків №№ 1-6 да договору та приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що:

- за видатковою накладною № 86 від 21.04.2020 на суму 33 756, 00 грн строк оплати настав 21.04.2020 та, починаючи з 22.04.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за видатковою накладною № 87 від 21.04.2020 на суму 14 581, 44 грн строк оплати настав 21.04.2020 та, починаючи з 22.04.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за видатковою накладною № 186 від 10.06.2020 на суму 107 244, 00 грн строк оплати настав 10.06.2020 та, починаючи з 11.06.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за видатковою накладною № 187 від 10.06.2020 на суму 32 970, 60 грн строк оплати настав 10.06.2020 та, починаючи з 11.06.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за видатковою накладною № 188 від 10.06.2020 на суму 22 576, 32 грн строк оплати настав 10.06.2020 та, починаючи з 11.06.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за видатковою накладною № 189 від 10.06.2020 на суму 107 995, 68 грн, строк оплати настав 10.06.2020 та, починаючи з 11.06.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за видатковою накладною № 358 від 01.10.2020 на суму 10 643, 76 грн, строк оплати настав 01.10.2020 та, починаючи з 02.10.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 53 від 23.03.2020 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 196 011, 70 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 362, 84 грн - пені за період з 21.04.2020 по 04.08.2021 (нарахована по кожній видатковій накладній окремо).

Пунктом 8.5. договору передбачено, що у разі прострочення строків оплати товару, відповідно до розділу 3 цього договору, допущеного покупцем при оплаті вартості поставленого товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені, від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день допущеного прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Згідно п. 8.10. договору, строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язань за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов`язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій, в залежності від того, яка обставина настане раніше. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Кредитор, за зобов`язання, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим договором, в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Оскільки положення договору містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій не припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду та, відповідно розміру нарахування пені.

За розрахунком суду обґрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 1 129, 37 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за періоди з 22.04.2020 по 09.06.2021, з 11.06.2020 по 30.09.2020, з 02.10.2020 по 29.12.2020 та з 30.12.2020 по 04.08.2021 (розрахунок проведено окремо по кожній видатковій накладній ), а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Між тим, суд зазначає, що розрахунок суми пені був наведений позивачем окремо в додатках до позовної заяви, розмір якої в подальшому позивачем зменшено з урахуванням здійсненого позивачем зарахування коштів, якій надійшли від відповідача, в тому числі в рахунок погашення пені, тож у даному випадку судом здійснено перерахунок суми пені наведеної у позовній заяві та вирахувано суму, яка зарахована позивачем, тобто 35 591, 52 грн (виходить за розрахунком суду) - 34 462, 15 грн (пеня зарахована позивачем) = 1 129, 37 грн.

Крім того, Приватним підприємством "Феодосія- Агро" було подано клопотання про зменшення розміру заявленої неустойки.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Однак відповідач не обґрунтував винятковість випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин, які спричинили порушення строків встановлених договором, а саме додатками № 1-6 до договору та не звільняють відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ст. 219 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов`язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Засновники суб`єкта господарювання не відповідають за зобов`язаннями цього суб`єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб`єкта. Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов`язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності. Сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Проте, відповідач не довів наявність обставин, передбачених ст. 219 ГК України для зменшення розміру його відповідальності.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження поважності причин неналежного виконання зобов`язань, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, а тому заявлене Приватним підприємством "Феодосія- Агро" клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України не підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18 та від 27.01.2020 у справі № 916/469/19.

Між тим, суд зазначає, що у поданому клопотанні відповідач просив суд зменшити розмір заявленої позивачем неустойки (штраф, пеня) до 1 % від зазначеного в позовній заяві розмірі, а саме до 2 982, 00 грн, проте як зазначено судом вище, позивачем було зменшено розмір позовних вимог та заявленої до стягнення пені у сумі 1 362, 84 грн, при цьому, судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми пені, внаслідок чого суд дійшов висновку про обгрунтованість вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені у сумі 1 129, 37 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 100 783, 56 грн - 36 % річних за період з 21.04.2020 по 04.08.2021, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 8.7. договору, у разі, якщо покупець не здійснив розрахунок за поставлений товар в строки передбачені розділом 3 цього договору та/або в додатках, покупець відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов`язання, зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 36 % річних від простроченої (неоплаченої) суми.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 36 % річних і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні періоду та, відповідно розміру нарахування 36% річних.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 36 % річних у розмірі 100 197, 38 грн яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за періоди з 22.04.2020 по 09.06.2021, з 11.06.2020 по 30.09.2020, з 02.10.2020 по 29.12.2020 та з 30.12.2020 по 04.08.2021, а тому вимоги в цій частині також підлягають частковому задоволенню.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо клопотання Приватного підприємства "Феодосія- Агро" про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що позивачем було заявлено до стягнення витрати на правову допомогу у даній у справі у розмірі 50 000, 00 грн, а лише зазначено про такий розмір витрат у попередньому розрахунку судових витрат.

Крім того, суд відзначає, що при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було сплачено судовий збір в сумі 7 432, 56 грн., однак, враховуючи зменшення розміру позовних вимог, судовий збір у розмірі 2 960, 19 грн. підлягає поверненню позивачу.

Разом з тим, відповідно до ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що позивачу у заяві про зменшення розміру позовних вимог просив суд повернути зайво сплачений судовий збір, суд вважає за необхідне повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Івпат" надмірно сплачений судовий збір у розмірі 2 960, 19 грн.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Івпат" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Феодосія- Агро" (Харківське шосе, буд. 172, м. Київ, 02121, ідентифікаційний код - 33837461) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Івпат" (вул. Агатангела Кримського, буд. 46, оф. 74, м. Вінниця, 21037, ідентифікаційний код - 42577847) 196 011 (сто дев`яносто шість тисяч одинадцять) грн 70 коп. - заборгованості, 1 129 (одну тисячу сто дев`яносто дев`ять) грн 37 коп. - пені, 100 197 (сто тисяч сто дев`яносто сім) грн 38 коп. - 36 % річних та 4 460 (чотири тисячі чотириста шістдесят) грн 08 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Івпат" (вул. Агатангела Кримського, буд. 46, оф. 74, м. Вінниця, 21037, ідентифікаційний код - 42577847) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 2 960 (дві тисячі дев`ятсот шістдесят) грн. 19 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков