Постанова

від 29.05.2022 по справі 910/12999/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2022 р. Справа№ 910/12999/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників учасників справи:

представника відповідача Конюхова Є.А. - адвоката

за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Феодосія-Агро»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021

у справі № 910/12999/21 (суддя - Щербаков С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Івпат»

до Приватного підприємства «Феодосія-Агро»

про стягнення 298 158, 10 грн,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Івпат»» (далі - ТОВ «Івпат») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до Приватного підприємства «Феодосія-Агро» (далі - ПП «Феодосія-Агро») про стягнення заборгованості у розмірі 298 158, 10 грн, з яких: 196 011, 70 грн - основний борг, 1 362, 84 грн - пеня та 100 783, 56 грн - 36 % річних.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 53 від 23.03.2020.

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 позовні вимоги ТОВ «Івпат» задоволено частково. Стягнуто з ПП «Феодосія-Агро» на користь ТОВ «Івпат» 196 011, 70 грн - заборгованості, 1 129, 37 грн - пені, 100 197, 38 грн - 36 % річних та 4 460, 08 грн - судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Повернуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Івпат» надмірно сплачений судовий збір у розмірі 2 960, 19 грн.

Рішення обґрунтовано тим, що в матеріалах справи наявні платіжні доручення № 129 від 10.08.2021 на суму 50 000, 00 грн та № 131 від 11.08.2021 на суму 146 011, 80 грн, з яких вбачається, що в якості призначення здійснених платежів відповідачем зазначено: "оплата згідно договору поставки № 53 від 23.03.2020". За висновком суду відповідачем не вказано чіткого призначення платежу, як-то оплата товару за договором, як і не зазначено конкретні видаткові накладні за якими здійснюється сплата, а тому суд дійшов висновку, що у даному випадку розподіл коштів може здійснюватися із застосуванням ст. 534 Цивільного кодексу України. Враховуючи що укладеним між сторонами договором також не визначений інший порядок зарахування коштів, тому позивач правомірно зарахував та розподілив кошти, які надійшли від відповідача в рахунок погашення відсотків за користування кредитом у розмірі 102 347, 29 грн, штрафу у сумі 59 202, 36 грн та частково пені у розмірі 34 462, 15 грн.

Також за висновком суду першої інстанції, оскільки відповідач не надав доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 53 від 23.03.2020 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 196 011, 70 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, суд частково стягнув з відповідача пеню та 36 % річних (з урахуванням здійсненого перерахунку).

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

У листопаді 2021 ПП «Феодосія-Агро», не погодившись з ухваленим рішенням, звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Крім того, скаржником було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021, зокрема, було задоволено клопотання заявника про поновлення строку та поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «Феодосія-Агро» та призначено справу до розгляду на 17.01.2022. Встановлено учасникам справи строк для подачі відзивів, заяв та клопотань.

17.01.2022 розгляд справи не відбувся у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності судді-доповідача. Ухвалою суду від 10.02.2022 справу було призначено до розгляду на 09.03.2022.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

У зв`язку із запровадженим воєнним станом, розгляд справи 09.03.2022 не відбувся.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14.03.2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2022 розгляд справи було призначено на 25.05.2022.

Пунктом 1 Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 341/2022 від 17.05.2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 року № 2119-ІХ, та від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

25.05.2022 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника сторони, яке було задоволено судом апеляційної інстанції з огляду на те, що участь у судовому засіданні є правом сторони.

25.05.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 30.05.2022.

У судове засідання 30.05.2022 з`явився представник скаржника. Представник позивача у судове засідання не з`явився. Про апеляційне провадження обізнаний, про що, зокрема, свідчить його заява про розгляд справи без участі сторони, яка задоволена судом.

Суд заслухав представника скаржника, з`ясував обставини справи та перевірив їх доказами.

Представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду - скасувати, у задоволенні позову - відмовити.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

ПП «Феодосія-Агро» не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції невірно встановлено обставини щодо строків виконання відповідачем зобов`язання по оплаті отриманої від ТОВ «Івпат» продукції, в наслідок чого суд дійшов хибного висновку про наявність з боку боржника - ПП «Феодосія-Агро» факту прострочення виконання зобов`язання, підстав нарахування штрафних санкцій й застосування окремих пунктів договору, дія яких базується на фактах порушення грошових зобов`язань. Так, заявник вказує, що всі додатки до договору поставки № 53 від 23.03.2020 містять п. 2, яким визначено порядок оплати, а саме «Покупець здійснює оплату загальної вартості на наступних умовах: 100% попередня оплата». Отже, за умовами договору, спочатку покупець здійснює оплату погодженої до поставки партії товару, і лише після цього постачальник виконує свій обов`язок щодо поставки. В цьому контексті п. 4.4 договору міститься положення, які надають постачальнику право призупинити поставку товару в цілому.

Скаржник також зазначає, що у своїх розрахунках штрафних санкцій, позивач маніпулятивно використовує дату постачання в якості дати порушення строків оплати. Але заявник наголошує, що відсутній факт порушення або неналежного виконання грошових зобов`язань, оскільки в договорі відсутні відповідні умови виконання зобов`язань для відповідача, яких необхідно дотримуватися при здійснені позивачем постачання товарів без попередньої оплати.

При цьому слід розуміти, що ані договір поставки № 53 від 23.03.2020, а ні додатки до нього не встановлюють строку або кінцевої дати виконання покупцем оплати товару у випадку, коли постачання відбувається без здійснення попередньої оплати. А тому, на думку скаржника, відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, прострочення з боку відповідача мало б місце лише у випадку, якщо останній станом на 18.08.2021 не виконав обов`язку по оплаті товару.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

21.12.2021 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання іншому учаснику справи та в строк, встановлений судом. Відзив прийнято до розгляду в порядку ст. 263 ГПК України.

Позивач зазначає, що незважаючи на порушення умов щодо оплати, неврегулювання правовідносин (на думку ТОВ «Феодосія-Агро»), відповідач свідомо приймав поставлений товар, що доводиться видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, а тому не може посилатись на обставини щодо попередньої оплати для спростування позовних вимог.

Також позивач вказує, що відповідачем частково виконані свої зобов`язання за договором, а саме сплачено на користь позивача 50 000, 00 грн згідно з платіжним дорученням № 129 від 10.08.2021 та 146 011, 80 грн згідно з платіжним дорученням № 131 від 11.08.2021. Зважаючи на ту обставину, що в призначенні платежу ПП «Феодосія-Агро» самостійно не зазначило цілі сплати грошових коштів, а лише зазначило «...оплата згідно договору поставки №53 від 23.03.2020 p...», TOB «Iвпат» відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України правомірно зарахувало та розподілило суми сплати боргу відповідачем наступним чином: 50 000, 00 грн в рахунок сплати 50 000, 00 грн відсотків за користування товарним кредитом, залишок відсотків складає 52 347,29 грн; 146 011, 80 грн у рахунок сплати: відсотків за користування товарним кредитом, залишок відсотків за користування товарним кредитом складає 0,00 грн; 59 202,36 грн штрафу, залишок штрафу складає 0,00 грн; 34 462,15 грн пені, залишок пені складає 1 362,84 грн.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2020 між ТОВ «Івпат» (далі - постачальник) та ПП «Феодосія- Агро» (далі - покупець) укладено договір поставки № 53, умовами якого передбачено, що постачальник в порядку і на умовах, визначених цим договором зобов`язується передати товар у власність покупця виробничо-технічного призначення (засоби захисту рослин, насіння, мікродобрива), а покупець зобов`язується прийняти такий товар і сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.2. та 2.3. договору ціна товару та його вартість, що поставляється за цим договором, вказується у додатках та/або накладних у національній валюті, а також визначається їх еквівалент у іноземній валюті. Загальна ціна (вартість) договору визначається додатками та накладними, що зазначені в п. 2.1. та які є невід`ємною частиною цього договору і складається з суми вартості всіх партій товару, поставлених постачальником протягом строку дії даного договору.

Згідно з п. 3.1. договору покупець здійснює оплату кожної партії товарної продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у розмірах і строках, які відображаються у відповідних додатках, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.8. договору за згодою сторін, після укладення відповідної угоди, може використовуватися інша форма та спосіб розрахунків, у тому числі шляхом зарахування зустрічних вимог або поставкою сільськогосподарської продукції.

Пунктом 4.2. сторони узгодили, що в разі порушення покупцем строків оплати товару, що визначені відповідними додатками до цього договору, постачальник має право призупинити поставку товару по договору в цілому на весь строк затримки оплати.

Згідно з п. 6.3. договору сторони можуть узгоджувати всі істотні умови замовлення і поставки кожної окремої партії товару в усній формі.

Пунктом 8.5. договору сторони узгодили, що у разі прострочення строків оплати товару, відповідно до розділу 3 цього договору, допущеного покупцем при оплаті вартості поставленого товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені, від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день допущеного прострочення.

За умовами п. 8.6. договору у разі допущення покупцем факту прострочення (або неналежного виконання) оплати вартості поставленого товару на строк понад один місяць, покупець зобов`язаний додатково сплатити постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості кожної партії товару, оплату якої було прострочено.

У разі, якщо покупець не здійснив розрахунок за поставлений товар в строки передбачені розділом 3 цього договору та/або в додатках, покупець відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов`язання, зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 36 % річних від простроченої (неоплаченої) суми (п. 8.7. договору).

Відповідно до п. 8.8. договору, постачальник має право, а покупець погоджується з тим, що відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України у разі порушення покупцем строків оплати, вказаних в договорі (або додатках, специфікаціях до договору), товар вважається проданим на умовах товарного кредиту, в такому разі постачальник нараховує покупцеві відсотки за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами), без додаткового погодження з покупцем, за період від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати у розмірі 0,1 % в день від вартості переданого, але неоплаченого товару.

Згідно з п. 8.10. договору строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язань за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов`язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій, в залежності від того, яка обставина настане раніше. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Кредитор, за зобов`язання, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим договором, в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Цей договір вважається укладеним, набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020. В частині виконання зобов`язань сторін діє до моменту повного виконання своїх зобов`язань сторонами (п. 12.1. договору).

Згідно з додатком № 1 до договору № 53 від 23.03.2020 здійснюється постачання насіння кукурудзи Зета 140 (ФАО 140) 8000 насінин, у кількості - 10 міш. Загальна вартість складає 33 756, 00 грн, що у відповідності до умов договору є еквівалентом 1 200, 00 дол. США, у т.ч. ПДВ: 200, 00 дол. США. Покупець здійснює оплату загальної вартості на наступних умовах: 100 % попередня оплата. Продавець здійснює поставку товару до 30.04.2020. Поставка здійснюється на умовах доставки товару (DAP) на склад покупця за адресою: Вінницька обл., м. Ямпіль, вул. Свободи, 81/49.

Відповідно до додатку № 2 до договору № 53 від 23.03.2020 здійснюється постачання - Агрінос А (10 л. бут.), у кількості - 40 л. Загальна вартість складає 14 581, 44 грн, що у відповідності до умов договору є еквівалентом 519, 84 дол. США, у т.ч. ПДВ: 86, 84 дол. США. Покупець здійснює оплату загальної вартості на наступних умовах: 100 % попередня оплата. Продавець здійснює поставку товару до 30.04.2020. Поставка здійснюється на умовах доставки товару (DAP) на склад покупця за адресою: Вінницька обл., м. Ямпіль, вул. Свободи, 81/49.

Згідно з додатком № 3 до договору № 53 від 23.03.2020 здійснюється постачання: Еколайн-Бор (органічний), р., мінеральне добриво, 20 л, у кількості - 500 л. та Еколайн-Бор (преміум), р., мінеральне добриво, 20 л, у кількості - 500 л. Загальна вартість складає 107 244, 00 грн, що у відповідності до умов договору є еквівалентом 3 972, 00 дол. США, у т.ч. ПДВ: 662, 00 дол. США. Покупець здійснює оплату загальної вартості на наступних умовах: 100 % попередня оплата. Продавець здійснює поставку товару до 15.06.2020 року. Поставка здійснюється на умовах доставки товару (DAP) на склад покупця за адресою: Вінницька обл., м. Ямпіль, вул. Свободи, 81/49.

Відповідно до додатку № 4 до договору № 53 від 23.03.2020 здійснюється постачання: Гумат калію натрію з мікроелементами, р, органомінеральне добриво ЛФ-20 (10 л), у кількості 150 л та Агрінос Б (10 л. бут.), у кількості 30 л. Загальна вартість складає 32 970, 60 грн, що у відповідності до умов договору є еквівалентом 1 221, 13 дол. США, у т.ч. ПДВ: 203, 52 дол. США. Покупець здійснює оплату загальної вартості на наступних умовах: 100 % попередня оплата. Продавець здійснює поставку товару до 15.06.2020. Поставка здійснюється на умовах доставки товару (DAP) на склад покупця за адресою: Вінницька обл., м. Ямпіль, вул. Свободи, 81/49.

Згідно з додатком № 5 до договору № 53 від 23.03.2020 здійснюється постачання: Силіф Гель Екві, у кількості 40 кг та Агріно Б (10 л), у кількості 40 л. Загальна вартість складає 22 576, 32 грн, що у відповідності до умов договору є еквівалентом 836, 16 дол. США, у т.ч. ПДВ: 139, 36 дол. США. Покупець здійснює оплату загальної вартості на наступних умовах: 100 % попередня оплата. Продавець здійснює поставку товару до 15.06.2020. Поставка здійснюється на умовах доставки товару (DAP) на склад покупця за адресою: Вінницька обл., м. Ямпіль, вул. Свободи, 81/49.

Відповідно до № 6 до договору № 53 від 23.03.2020 здійснюється постачання: Насіння кукурудзи Беанія, у кількості - 40 міш. Загальна вартість складає 107 995, 68 грн, що у відповідності до умов договору є еквівалентом 3 999, 84 дол. США, у т.ч. ПДВ: 666, 64 дол. США. Покупець здійснює оплату загальної вартості на наступних умовах: 100 % попередня оплата. Продавець здійснює поставку товару до 15.06.2020. Поставка здійснюється на умовах доставки товару (DAP) на склад покупця за адресою: Вінницька обл., м. Ямпіль, вул. Свободи, 81/49.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 329 767, 80 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 86 від 21.04.2020 на суму 33 756, 00 грн, № 87 від 21.04.2020 на суму 14 581, 44 грн, № 186 від 10.06.2020 на суму 107 244, 00 грн, № 187 від 10.06.2020 на суму 32 970, 60 грн, № 188 від 10.06.2020 на суму 22 576, 32 грн, № 189 від 10.06.2020 на суму 107 995, 68 грн, № 358 від 01.10.2020 на суму 10 643, 76 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Звертаючись з позовом, ТОВ «Івпат» зазначало, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 133 756, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 184 від 23.03.2020 на суму 33 756, 00 грн та № 2075 від 29.12.2020 на суму 100 000, 00 грн, внаслідок чого за ПП «Феодосія- Агро» утворилась заборгованість у розмірі 196 011, 70 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 1 від 04.08.2021, в якій позивач просив відповідача протягом 5-ти днів з дня отримання претензії погасити заборгованість, нараховані штрафні санкції, а також відсотки річних та відсотки за користування товарним кредитом, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 04.08.2020.

Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 196 011, 70 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 362, 84 грн - пені за період з 21.04.2020 по 04.08.2021 (нарахована по кожній видатковій накладній окремо) та 100 783, 56 грн - 36 % річних за період з 21.04.2020 по 04.08.2021.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Між сторонами склалося правовідносини з договору поставки. Спір у справі стосується несвоєчасного виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару та підстав для стягнення відповідної суми із штрафними санкціями.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 329 767, 80 грн, що підтверджується такими видатковими накладними: № 86 від 21.04.2020 на суму 33 756, 00 грн, № 87 від 21.04.2020 на суму 14 581, 44 грн, № 186 від 10.06.2020 на суму 107 244, 00 грн, № 187 від 10.06.2020 на суму 32 970, 60 грн, № 188 від 10.06.2020 на суму 22 576, 32 грн, № 189 від 10.06.2020 на суму 107 995, 68 грн, № 358 від 01.10.2020 на суму 10 643, 76 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за поставлений товар розраховувався частково. Так, позивач зараховував такі оплати: у розмірі 133 756, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 184 від 23.03.2020 на суму 33 756, 00 грн та № 2075 від 29.12.2020 на суму 100 000, 00 грн, внаслідок чого сторона вважає, що за ПП «Феодосія- Агро» утворилась заборгованість у розмірі 196 011, 70 грн.

Водночас, у матеріалах справи наявні докази оплати відповідачем вказаної суми, зокрема, ним 10.08.2021 було перераховано на користь позивача грошові кошти у розмірі 50 000, 00 грн та 11.08.2021 перераховано решту заборгованості у сумі 146 011, 80 грн, загалом - 196 011, 70 грн. наведене підтверджується платіжними дорученнями № 129 від 10.08.2021 та № 131 від 11.08.2021. Наведене не заперечувалося сторонами.

Так, частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з приписів норми ст. 534 Цивільного кодексу України та можливості зарахування сплачених покупцем сум (50 000, 00 грн та 146 011, 80 грн), в якості відсотків за користування кредитом у розмірі 102 347, 29 грн, штрафу у сумі 59 202, 36 грн та частково пені у розмірі 34 462, 15 грн, оскільки за висновком суду покупцем не було чітко зазначено призначення платежу.

Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок передчасним з огляду на таке.

Можливість застосування ст. 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «Призначення платежу» платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 Цивільного кодексу України застосовуватися не може.

Відповідний порядок встановлено в п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22, та п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Як вбачається з платіжних доручень № 129 від 10.08.2021 на суму 50 000, 00 грн та № 131 від 11.08.2021 на суму 146 011, 80 грн в якості призначення здійснених платежів відповідачем зазначено: «оплата згідно договору поставки № 53 від 23.03.2020». При цьому в даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції не було досліджено всіх обставин справи у їх сукупності.

Так, зокрема, умовами договору передбачено, що оплата кожної партії товарної продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у розмірах і строках, які відображаються у відповідних додатках, які є невід`ємною частиною цього договору.

Усі додатки містили п. 2, яким було передбачено 100% попередню оплату. Тобто сторонами було узгоджено 100 % попередню оплату товару.

Попередня оплата товару унормовано ст. 693 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Аналогічний порядок урегулювання оплати сторонами було узгоджено умовами договору, зокрема, п. 4.2. договору, згідно з яким у разі порушення покупцем строків оплати товару, що визначені відповідними додатками до цього договору, постачальник має право призупинити поставку товару по договору в цілому на весь строк затримки оплати.

Тобто з обставин справи вбачається, що сторонами було погоджено право продавця на призупинення зобов`язання щодо поставки товару, у разі невиконання покупцем свого зобов`язання з оплати поставленого товару. При цьому сторонами було узгоджено 100 % попередню оплату за поставлений товар. Однак постачальник не скористався своїм правом на зупинення або відмову від постачання товару за відсутності здійснення попередньої оплати. Відповідно, сторона могла передбачити негативні наслідки у зв`язку з поставленням товару без здійсненої попередньої оплати.

Водночас покупець, в силу ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України та враховуючи факт поставки, має виконати своє зустрічне зобов`язання з оплати вартості за поставлений товар. Строки виконання такого зобов`язання, у разі коли продавець не скористався своїм правом на зупинення або відмову від постачання товару, сторонами не узгоджувалося, а тому здійснюється в загальному порядку, передбаченому нормою ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що продавець звернувся до покупця з претензією № 1 від 04.08.2021, в якій позивач просив відповідача протягом 5-ти днів з дня отримання претензії погасити заборгованість, нараховані штрафні санкції, а також відсотки річних та відсотки за користування товарним кредитом, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 04.08.2021.

Вказану претензію покупець отримав 11.08.2021, що підтверджується копіями опису вкладення, конверту та відстеженням із сайту Укрпошти за трек-номером 2103602256465. Тобто строк виконання боржником зобов`язання в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України настав 16.08.2021 (претензія отримана покупцем 11.08.2021 та встановлений продавцем п`ятиденний строк для виконання зобов`язання з оплати поставленого товару).

З матеріалів справи вбачається, що повна оплата товару була здійснена 10.08.2021 та 11.08.2021, що підтверджується платіжними дорученнями № 129 від 10.08.2021 на суму 50 000, 00 грн та № 131 від 11.08.2021 на суму 146 011, 80 грн. Відповідно, покупцем не було допущено пропуску строку виконання зобов`язання з оплати за поставлений товар в розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Тому суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

У даному випадку суд апеляційної інстанції враховує поведінку обох сторін та зазначає, що поставки було здійснено 21.04.2020 (видаткова накладна № 86), 21.04.2020 (видаткова накладна № 87), 10.06.2020 (видаткова накладна № 186), 10.06.2020 (видаткова накладна № 187), 10.06.2020 (видаткова накладна № 188), 10.06.2020 (видаткова накладна № 189), 01.10.2020 (видаткова накладна № 358).

Попередня оплата була здійснена тільки за першою видатковою накладною, що підтверджується платіжними дорученнями № 184 від 23.03.2020 на суму 33 756, 00 грн. Всі наступні поставки здійснювалися продавцем без виконання покупцем свого зобов`язання зі 100 % попередньої оплати. Своїм правом на зупинення або відмову від постачання позивач не скористався. До того ж, як вбачається з матеріалів справи остання оплата (до заявленої претензії) відбулася 29.12.2020, що підтверджується платіжними дорученнями № 2075 від 29.12.2020 на суму 100 000, 00 грн. З грудня 2020 року і до серпня 2021 року позивачем не виставлялося жодних вимог та претензії до відповідача про виконання зобов`язання з оплати за поставлений товар. Крім того, сторони обумовили можливість узгоджувати всі істотні умови замовлення і поставки кожної окремої партії товару в усній формі (п. 6.3. договору), що не виключає можливість такої домовленості між сторонами.

Також враховуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що з призначення платежів, здійснених покупцем не можливо встановити їх дійсного призначення. Зокрема, судом не враховано, що розмір здійсненої оплати повністю відповідав розміру наявної у відповідача перед позивачем заборгованості (196 011, 70 грн), а не розміру штрафних санкцій, тощо. Суд першої інстанції також не врахував усіх відносин сторін стосовно порядку розрахунків між ним (тільки одна попередня оплата, а всі наступні поставки вчинено без попередньої оплати) та відсутності будь-яких вимог та претензій, до заявленої у серпні 2021 року, яка була повністю виконана боржником у порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. А тому висновки суду про можливість застосування у даному випадку ст. 534 Цивільного кодексу України визнаються необґрунтованими. А тому доводи скаржника визнаються частково обґрунтованими. Водночас суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання скаржника на постачання неякісного товару, оскільки таке не підтверджено жодним належним доказом (висновком експерта, неприйняттям товару, вказівкою про це в накладних, тощо).

При цьому суд апеляційної інстанції вважає помилковим посилання суду першої інстанції на практику Верховного Суду з огляду на те, що вона не є релевантною до даних обставин справи. Обставини у справах № 904/12527/16 та № 910/12934/18 склалися з відносин оренди, натомість об`єктом дослідження у даній справі є правовідносини щодо поставки товару. До того ж, у справі № 910/12934/18 судом касаційної інстанції здійснено висновок про неможливість застосування положень ст. 534 Цивільного кодексу України та врахування зазначеного призначення платежу у платіжному документі, а матеріали справи направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи те, що між сторонами склалися правовідносини з договору поставки, за яким було передбачено повну попередню оплату, однак така умова не була дотримана покупцем, а постачальник не скористався своїм правом на зупинення або відмову від постачання, дійшов висновку, що такі відносини підпадають під регулювання ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Так, продавцем було заявлено вимогу про виконання зобов`язання в п`ятиденний строк з моменту її отримання. Така претензія була задоволена скаржником, що підтверджується платіжними дорученнями № 129 від 10.08.2021 на суму 50 000, 00 грн та № 131 від 11.08.2021 на суму 146 011, 80 грн. Відповідно, покупцем не було допущено прострочення зобов`язання з оплати за поставлений товар в розумінні ст. 530, 538, 693 Цивільного кодексу України.

Наведене не було враховано судом першої інстанції, у зв`язку з чим останній дійшов передчасного висновку про наявність підстав для стягнення основної заборгованості, оскільки в задоволенні такої вимоги слід відмовити. У зв`язку з відсутністю прострочення виконання зобов`язання з оплати за поставлений товар, то і відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення пені та 36 % річних. Відповідно, у задоволенні таких слід також відмовити. А тому у вказаній частині приймаються доводи скаржника та відхиляються заперечення позивача вказані у відзиві на апеляційну скаргу.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Отже, Північний апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, оскільки суд першої інстанції, вірно встановивши обставини справи, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості та штрафних санкцій, а тому помилково застосував норми матеріального права, зокрема, ст. 534 Цивільного кодексу України та помилково не застосував ст. 530, 538, 639 Цивільного кодексу України.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги у даній справі та скасування рішення суду першої інстанції, з ухваленням у нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

9. Судові витрати

З урахуванням задоволення апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на позивача у порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Феодосія-Агро» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі №910/12999/21 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі №910/12999/21 - скасувати, з ухваленням нового - про відмову в позові повністю.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Івпат».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Івпат» (21037, м. Вінниця, вул. Агатангела Кримського, буд. 46, оф. 74, код - 42577847) на користь Приватного підприємства «Феодосія- Агро» (02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 172, код - 33837461) 6 708, 56 (шість тисяч сімсот вісім грн 56 коп.) грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст складено 31.05.2022.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич