Рішення

від 25.10.2021 по справі 914/2549/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2021 справа № 914/2549/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект» , м. Кривий Ріг

до відповідача: Приватного підприємства «ЛьвівІнтерСервіс» , м. Львів,

про стягнення 163 755, 45грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники сторін: не з`явилися

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект» звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Приватного підприємства «ЛьвівІнтерСервіс» про стягнення 163 755, 45 грн за договором поставки від 21.08.2019 № 210819-05.

Ухвалою суду від 26.08.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект» до Приватного підприємства «ЛьвівІнтерСервіс» про стягнення 163 755, 45 грн залишено без руху, надавши позивачу строк, до 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення таких недоліків: надати суду докази сплати судового збору, надати суду належним чином засвідчені копії додатків долучених до позовної заяви.

Ухвалою суду від 08.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви до якої долучено належним чином засвідчені копії додатків долучених до позовної заяви та оригінал платіжного доручення про сплату судового збору від 12.08.2021 № 8965, та з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 10.09.2021, судове засідання призначено на 11.10.2021. Ухвалою суду від 11.10.2021 розгляд справи відкладено на 25.10.2021.

В судове засідання 25.10.2021, яке мало відбутися в режимі відеоконференції, представник позивача не з`явився, причин неявки не повідомив.

Представник відповідача в судові засідання не з`явився, 21.10.2021 на адресу суду повернулися поштові конверти з ухвалами суду про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи, що були надіслані відповідачеві за його місцезнаходженням з відмітками поштового відділення зв`язку «За закінченням встановленого строку зберігання» .

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, суд вбачає наявність підстав для розгляду справи по суті та прийняття рішення, при цьому, згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект» (надалі позивач, постачальник) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Приватного підприємства «ЛьвівІнтерСервіс» (надалі відповідач, покупець) про стягнення 163 755, 45 грн за договором поставки від 21.08.2019 № 210819-05.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що 21.10.2019 між сторонами у справі був укладений договір поставки № 210819-05 (далі договір), відповідно до якого позивач зобов`язується передати у встановлений у даному договорі термін у власність відповідача металопродукцію, а відповідач зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору. Також, сторони у вказаному договорі узгодили обов`язок відповідача, за відсутності передоплати 100 % вартості товару, оплатити товар у день такої поставки (п. 2.4.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу металопродукцію, що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

В порушення умов договору відповідач оплату за поставлений позивачем товар здійснив частково та з порушенням строків, в результаті чого у нього виникла заборгованість в розмірі 40 216, 55 грн. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 41 888, 42 грн пені, 73 909, 49 грн штрафу та на підставі ст. 625 ЦК України 7 746, 99 грн 3% річних.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.

Згідно з ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, 21.10.2019 між сторонами у справі був укладений договір поставки № 210819-05. Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується передати у встановлений у даному договорі термін у власність покупця металопродукцію, надалі - товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, остаточна сума цього договору складає загальну вартість поставленого товару, що зазначена у видаткових накладних, які були видані постачальником покупцю за цим договором.

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі або у рахунках (п. 2.2 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу металопродукцію на загальну суму 840 782,89 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними від 22.08.2019 № ЛВ1271; від 05.09.2019 № ЛВ1357; від 02.10.2019 № ЛВ1521; від 07.11.2019 № ЛВ1777; від 02.12.2019 № ЛВ1915; від 16.12.2019 № ЛВ1997; від 03.02.2020 № ЛВ128; від 04.02.2020 № ЛВ132; від 05.06.2020 № ЛВ780.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.п. 2.4.1 договору, оплата товару здійснюється на наступних умовах: 100 % передплати від вартості партії товару. У випадку поставки постачальником товару за відсутності оплати 100 % вартості товару, вважається, що обов`язок оплатити товар наступив для покупця у день такої поставки товару.

В порушення умов договору відповідач оплату за поставлений позивачем товар здійснив частково та з порушенням строків в загальному розмірі 800 566, 34 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за період серпень 2019 - серпень 2021, в результаті чого у відповідача наявна заборгованість в розмірі 40 216, 55 грн.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Представник відповідача у судові засідання не з`явився, доказів погашення заборгованості не представив, позовні вимоги не заперечив.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 40 216, 55 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов`язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одними із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір передбачено також ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України, так як одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17 та від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17.

Пунктом 5.2 договору визначено, що за прострочення строків оплати товару, встановлених в цьому договорі та додатках до нього, покупець, сплачує постачальнику пеню 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі прострочення оплати більш ніж 10 календарних днів покупець додатково до пені сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого своєчасно товару. При цьому сторони встановили, що пеня відповідно до цього пункту нараховується протягом 3 років з моменту порушення зобов`язання, а також встановили що строк позовної давності за штрафними санкціями передбаченими цим пунктом становить 3 роки.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, судом встановлено, що позивачем він проведений вірно, з урахуванням розміру заборгованості та термінів прострочення оплати, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 41 888, 42 грн та штраф в розмірі 73 909, 49 грн.

Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 7 746, 99 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних, суд вважає, що вказане нарахування проведено вірно, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 124, 129, 236-241, 247-252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ЛьвівІнтерСервіс» (79035, м. Львів, вул. Липова алея, буд. 11, кв. 30, код ЄДРПОУ 33895041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект» (50072, м. Кривий Ріг, вул. Кременчуцька, буд. 69, код ЄДРПОУ 33718185) суму в розмірі 166 217, 86 грн, з яких:

- 40 216, 55 грн - заборгованості;

- 7 746, 99 грн - 3 % річних;

- 41 888, 42 грн - пені;

- 73 909, 49 грн - штрафу;

- 2 456, 41 грн - судового збору .

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2021 року.

Суддя Манюк П.Т.