Постанова

від 25.10.2021 по справі 751/5552/14

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

іменем України

25 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 751/5552/14

провадження № 51-4047км18

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19жовтня 2015 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 22 грудня 2020року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013260010003131, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 жовтня 2015року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з розпорядженням грошовими та товарно-матеріальними цінностями на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «СТВ-Харків» 286 944 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, перебуваючи на посаді фахівця з методів розширення ринку збуту відділу продажів товарів «Проктер енд Гембл» ТОВ «СТВ-Чернігів» (вул. Широка, 1-А, м. Чернігів), будучи особою з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю за незабезпечення збереження ввірених йому матеріальних цінностей, привласнив гроші зазначеного товариства за таких обставин.

Так, 15 березня 2013 року ОСОБА_6 , перебуваючи на вул. Кільцевій, 7 у м.Чернігові, користуючись наданими йому повноваженнями збирати оплату за поставлений товар та за дорученням клієнта вносити гроші за поставлений товар на банківський рахунок підприємства, маючи умисел щодо обернення на свою користь чужого майна, отримав від фізичної особи підприємця (далі ФОП) ОСОБА_8 як оплату за поставлену продукцію за складською накладною від 01квітня 2013 року №4459541 (далі накладна №4459541) гроші в сумі 286944грн, не вніс їх до каси ТОВ «СТВ-Чернігів» у день отримання, а привласнив.

Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 22 грудня 2020 рокувирокмісцевого суду щодо ОСОБА_6 залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала, та заперечення інших учасників провадження

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК).

Суть його доводів зводиться до вказівок про те, що постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є незаконними, необґрунтованими і невмотивованими, а висновки судів про доведеність його винуватості в інкримінованому кримінальному правопорушенні ґрунтуються на суперечливих доказах, яким суди не дали належної оцінки.

Вказує, що місцевий суд не звернув уваги на розбіжності інформації, що зазначена в накладній про відпуск лез, з показаннями допитаних свідків, зокрема щодо дати поставки лез, дати формування накладної та одержувача товару.

Належним чином не оцінили суди і висновок судово-економічної експертизи від 18травня 2016 року №758-761/16-24, яким, на думку засудженого, підтверджується його невинуватість, оскільки згідно із цим висновком документально не підтверджено факту відпуску відповідних товарів ТОВ «СТВ-Чернігів» протягом березня 2013 року.

У зв`язку із цим засуджений вважає, що суди попередніх інстанцій грубо порушили приписи ст. 94 КПК.

Також, на його думку, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 419, 439 КПК належним чином не розглянув доводів його апеляційної скарги, вмотивованих відповідей на них не дав та не зазначив підстав, з яких визнав їх необґрунтованими, а також не виконав вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 представник потерпілого ТОВ «Компанія СТВ Груп» адвокат ОСОБА_9 , посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити її без задоволення, а постановлені щодо ОСОБА_6 судові рішення без зміни.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 , надавши відповідні пояснення, підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого та просив змінити постановлені у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 судові рішення в частині додаткового покарання та іспитового строку.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені у касаційній скарзі, Суд дійшов висновку,що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПКпідставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Отже, виходячи з наведених положень процесуального закону, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не може бути підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд керується фактичними обставинами, установленими місцевим та апеляційним судами.

Незважаючи на те, що засуджений ОСОБА_6 посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, суть доводів, наведених у його касаційній скарзі, полягає у незгоді із встановленими фактичними обставинами справи, що з огляду на положення ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції, а тому Верховний Суд не перевіряє цих доводів.

Натомість зазначені обставини перевірив суд апеляційної інстанції в межах доводів його апеляційної скарги. За результатами перевірки не було встановлено порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів.

Під час перевірки судових рішень не виявлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.370, п. 2 ч. 3 ст.374 КПК указані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зіст. 94 цього Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.

Так, постановляючи вирок, суд першої інстанції врахував показання:

засудженого ОСОБА_6 , який винуватості не визнав і вказав, що він здійснював написи на накладній, однак вважав, що це папірець. Також зазначив, що грошей у ОСОБА_8 він не брав і його примусили написати текст на накладній;

ОСОБА_9 (представника потерпілого ТОВ «СТВ-Чернігів»), який пояснив, що в кінці першого кварталу 2013 року на товаристві було виявлено недостачу. Під час з`ясування обставин було встановлено, що в середині березня за заявкою ОСОБА_6 на складі товариства було сформовано товар, який без належно оформленої накладної вивезено з території товариства ОСОБА_8 . Гроші в останнього за товар отримав засуджений, проте ні через касу, ні через банк на рахунок товариства їх не вніс.

Також суд узяв до уваги показання свідків:

ОСОБА_10 (завідуючого складом побутової хімії ТОВ «СТВ-Чернігів»), який зазначив, що 15 березня 2013 року працівник складу ОСОБА_11 прийняла усну заявку від ОСОБА_6 на товар (леза «Жилет») і передала його без накладної експедитору ОСОБА_12 , який відвіз товар ОСОБА_8 , а також вказав, що накладна на товар була складена 31березня 2013 року і дату в ній проставлено «01квітня 2013 року», а фактично товар було відпущено 15 березня 2013 року;

ОСОБА_12 (експедитора відділу логістики ТОВ «СТВ-Чернігів»), який пояснив, що 15 березня 2013 року ОСОБА_6 під час телефонної розмови попросив його терміново без накладної відвезти товар ОСОБА_8 . Він його отримав і доставив за адресою: вул. Кільцева, 7, у м. Чернігів. Водночас у телефонній розмові ОСОБА_6 запевнив його, що накладна на товар буде завтра;

ОСОБА_13 (головного бухгалтера ТОВ «СТВ-Чернігів»), яка вказала, що дізналася від директора товариства, що ОСОБА_8 отримав товар, а гроші за товар на рахунок товариства не поступили, хоча підприємець віддав їх ОСОБА_6 . Крім того, зазначила, що заборгованість за податковою накладною рахується з 30червня 2013 року;

ОСОБА_14 (касира ТОВ «СТВ-Чернігів»), яка повідомила що ОСОБА_6 гроші в сумі 286000 грн у касу товариства не здавав;

ОСОБА_8 (підприємця, який замовляв і отримав товар леза), котрий пояснив, що він у середині березня 2013 року за телефоном замовив у ОСОБА_6 партію товару леза «Жилет». Наступного дня товар без накладної привіз ОСОБА_12 , він зателефонував ОСОБА_6 , і той пообіцяв йому, що накладну підвезе пізніше. Того ж дня приїхав ОСОБА_6 , якому він віддав гроші в сумі 286944 грн за поставлений товар. Також зазначив, що фактично він товар отримав у березні 2013року, а накладну підписав на початку квітня 2013 року. Крім того, вказав, що особисто гроші сплатив ОСОБА_6 ;

ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (підприємців), які зазначили, що бачили, як ОСОБА_8 пішов розраховувався з ОСОБА_6 , однак самої передачі грошей вони не бачили;

ОСОБА_18 (підприємець, на яку була оформлена накладна № 4459541), яка вказала, що розрахунками займається її чоловік ОСОБА_19 . Також зазначила, що в ТОВ «СТВ-Чернігів» вона товар не замовляла і грошей не сплачувала;

ОСОБА_19 (чоловіка ОСОБА_18 ), який пояснив, що не замовляв леза у ТОВ «СТВ-Чернігів».

Крім того, висновок районного суду ґрунтується на письмових доказах:

посадовій інструкції ОСОБА_6 , відповідно до якої він зобов`язаний гроші, забрані у клієнта, перерахувати на розрахунковий рахунок у банку цього ж дня або не пізніше першої половини наступного дня чи передати в касу підприємства;

оригіналі накладної № 4459541, у якій зазначено « ІНФОРМАЦІЯ_2 », адресу доставки: вул. Жовтнева, 4, м. Чернігів, ім`я приватного підприємця (далі ПП) ОСОБА_18 , на яку виписаний товар леза «Platinum» в кількості 56000 штук на суму 286944 грн. Також у верхньому правому кутку є запис та підпис: « ОСОБА_20 получил товар по данной накладной, підпис ОСОБА_6 . Деньги сдал в касу. Деньги забрал у Чауса и сдал в кассу, підпис ОСОБА_6 »;

висновку експерта від 20 травня 2014 року № 261, відповідно до якого рукописні записи в графі «Получил» накладної № 4459541 виконані ОСОБА_6 . Також у цьому висновку вказано, що відповісти на питання «Ким, ОСОБА_6 чи іншою особою, виконані підписи в графі «Получил» виявилось неможливим у зв`язку з обмеженим ідентифікаційним полем, заключеним у графічному матеріалі досліджуваних підписів;

довідках ТОВ «СТВ-Чернігів» від 29 серпня 2014 року № 98 та від 03 березня 2015року № 36, які підтверджують, що гроші від клієнта ПП ОСОБА_21 в сумі 286944 грн у касу не надходили;

звітах касира і виписках банку з рахунків за квітень травень 2013року, відповідно до яких гроші в сумі 286944 грн за накладною №4459541 до товариства не надходили;

копіях накладних та отриманих податкових накладних за квітень 2013 року, згідно з якими накладна № 4459541 за ТОВ «СТВ-Чернігів» не значиться.

З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у привласненні чужого майна, яке було йому ввірене, вчиненому у великих розмірах, і правильно кваліфікував його дії за ч. 4 ст.191КК.

Не погоджуючись із вироком місцевого суду, засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просив скасувати вирок місцевого суду і закрити кримінальне провадження щодо нього у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Апеляційний суд під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку перевірив усі посилання й доводи, викладені засудженим у згаданій апеляційній скарзі, і відмовив у задоволенні заявлених апеляційних вимог, навівши аргументи та підстави для прийняття такого рішення.

Так, суд апеляційної інстанції проаналізував досліджені судом першої інстанції докази, зокрема показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , зазначивши при цьому підстави, які призвели до неможливості допиту цих свідків в суді апеляційної інстанції. Водночас у порядку ч. 3 ст. 404 КПК повторно допитав свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 і встановив, що зазначеними показаннями підтверджується винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Показання цих свідків є логічними, послідовними й узгоджуються між собою та із фактичними обставинами кримінального провадження, встановленими місцевим судом, і підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Підстав сумніватися у правдивості та достовірності цих показань суди попередніх інстанцій не встановили, із чим погоджується і Верховний Суд.

Зокрема, в суді апеляційної інстанції головний бухгалтер ОСОБА_13 пояснила, що накладну виписано на ОСОБА_18 , оскільки так була оформлена сама заявка, а накладна нею не підписана через те, що її було виписано відділом логістики, тому саме цей відділ і повинен був підписувати накладну.

Крім того, апеляційний суд дослідив висновок судово-економічної експертизи від 18травня 2016 року № 768-761/16-24 та зазначив, що цим висновком підтверджуються показання свідків щодо складання накладної №4459541 про доставку товару 56000 штук (лез «Джилет») не в день поставки товару 15березня 2013 року (пізніше 01 квітня 2013року), а тому зазначена накладна відсутня у копіях виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2013 року по ТОВ «СТВ-Чернігів». Також указав, що цей висновок документально не підтверджує факту відпуску товарів зазначеним товариством ОСОБА_8 протягом березня 2013 року, який спростовується дослідженими під час апеляційного розгляду показаннями свідків.

За змістом положень ч. 2 ст. 94, ч. 10 ст. 101 КПК жоден доказ не має наперед установленої сили, а висновок експерта не є обов`язковим для органу, що здійснює провадження.

З огляду на вказані положення процесуального закону висновок експерта не має вирішального значення у кримінальному провадженні, а повинен оцінюватися на рівні із сукупністю інших доказів.

Більше того, суд касаційної інстанції також звертає увагу на те, що вказаний висновок від 18 травня 2016 року, на який звертає увагу засуджений, не є ключовим доказом у цьому кримінальному провадженні, який би підтверджував невинуватість ОСОБА_6 за висунутим обвинуваченням.

Верховний Суд зауважує, що під час розгляду кримінального провадження суд має врахувати обставини в їх сукупності, а не надавати перевагу одним обставинам над іншими, як про це ставить вимогу засуджений.

Вирішальну роль у цій справі для суду, який визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, відіграли показання свідків, проаналізувавши та зіставивши які, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про доведення ними обставин щодо привласнення засудженим ввіреного йому майна. Крім того, як правильно зазначив апеляційний суд, документальне непідтвердження відпуску товарів ТОВ«СТВ-Чернігів» ОСОБА_22 протягом березня 2013 року спростовується показаннями свідків, зокрема ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , щодо оформлення заявки і доставки товару лез ОСОБА_22 саме 15 березня 2013 року.

Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність і умотивованість наведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_6 не наведено.

Доводи засудженого про недотримання апеляційним судом положень ст. 439 КПК є необґрунтованими.

Так, Верховний Суд постановою від 04 вересня 2019 року у цьому кримінальному провадженні скасував ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року, якою обвинувальний вирок місцевого суду від 19 жовтня 2015 року було залишено без змін і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Скасовуючи вищевказане рішення апеляційного суду, суд касаційної інстанції зауважив на тому, що під час апеляційного розгляду апеляційний суд, вирішивши питання про необхідність допиту восьми свідків, фактично допитав лише чотирьох, не вказавши причин, з яких не були допитані інші свідки сторони обвинувачення.

Крім того, Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції не дав належної правової оцінки висновку експерта від 18 травня 2016 року і складській накладній № 4459541 від 01 квітня 2013 року.

Разом з тим під час нового апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції проаналізував і дав належну оцінку вищевказаним письмовим доказам, а також навів підстави, з яких не було можливо здійснити безпосередній допит ряду свідків.

Перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що апеляційним судом у достатній мірі виконані вказівки суду касаційної інстанції, порушень положень ст. 439 КПК не встановлено, а доводи засудженого про протилежне є непереконливими.

Отже, з урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є належно вмотивованими й обґрунтованими і за змістом відповідають вимогам статей370,419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися, постановляючи рішення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для скасування судового рішення, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.

Водночас під час перевірки матеріалів кримінального провадження Верховний Суд установив порушення судом вимог ст. 416 КПК.

Відповідно до ч. 2 ст. 416 КПК при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

Так, за вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 вересня 2014року, ухваленим у цьому ж провадженні, ОСОБА_6 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з розпорядженням товарно-матеріальними цінностями на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.

Цей вирок скасовано на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 28листопада 2014 року і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Вироком вищевказаного районного суду від 17 квітня 2015 року ОСОБА_6 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з розпорядженням грошовими та товарно-матеріальними цінностями на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності на строк на 2 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.

Цей вирок на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону скасовано ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 18червня 2015 року і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

За наслідками нового судового розгляду місцевим судом було постановлено оскаржуваний вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 жовтня 2015 року, яким ОСОБА_6 було призначено, зокрема, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з розпорядженням грошовими та товарно-матеріальними цінностями на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, строком на 3 роки, а на підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Разом з тим з матеріалів кримінального провадження вбачається, що два попередні вироки суду першої інстанції скасовувались виключно з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. При цьому, зі змісту мотивувальних частин ухвал апеляційного суду, якими були скасовані вищевказані вироки місцевого суду, не вбачається посилань апеляційного суду на необхідність місцевому суду при новому розгляді збільшити засудженому строк додаткового покарання та сферу заборони обіймати відповідні посади, або тривалість іспитового строку при звільненні від відбування основного покарання.

Таким чином, місцевий суд, постановляючи оскаржуваний вирок, безпідставно збільшив як строк призначеного засудженому додаткового покарання, так і термін іспитового строку.

З урахуванням вищенаведеного суд першої інстанції допустив порушення ч. 2 ст.416 КПК, на що не звернув увагу апеляційний суд, що ставить під сумнів законність судових рішень та відповідно до ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст.438 КПК є підставою для їх зміни.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу засудженого необхідно залишити без задоволення, а постановлені щодо нього судові рішення змінити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

У порядку ч. 2 ст. 433 КПК вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19жовтня 2015 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 22 грудня 2020року щодо ОСОБА_6 змінити в частинах призначення додаткового покарання та визначення тривалості іспитового строку.

Пом`якшити призначене ОСОБА_6 додаткове покарання за ч. 4 ст. 191 КК у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з розпорядженням товарно-матеріальними цінностями на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності до строку 1 рік.

Визначити ОСОБА_6 іспитовий строк, передбачений ст. 75 КК, тривалістю 2роки.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3