Постанова

від 28.10.2021 по справі 200/3303/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2021 року справа №200/3303/21-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Маріупольської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року (повне судове рішення складено 14 червня 2021 року у м. Слов`янську) у справі № 200/3303/21-а (суддя в І інстанції Грищенко Є.І.) за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватного підприємства Нікон , про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Затворницька Олена Миколаївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулачь до суду з позовом до Маріупольської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення від 26 лютого 2021 року № 8/4-262; зобов`язання повторно розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,0076 га по АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позову зазначено, що на праві приватної власності позивачу належить нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . З метою оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку позивач, отримавши викопіювання із генерального плану міста, звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її в оренду.

Однак, відповідач, порушивши строки розгляду документів, прийняв рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та доручив департаменту по роботі з активами міста вжити необхідних заходів щодо демонтажу об`єкту, розташованого на земельній ділянці.

Позивач вважав таке рішення відповідача незаконним, оскільки, воно прийнято не в порядку та не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Спірне рішення не містить жодної з підстав для відмови у наданні дозволу, визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу. Крім того, таке рішення є спробою обмежити мирне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що Маріупольська міська рада як виборчий орган приймає рішення виключно в порядку, встановленому законом. При цьому, пленарні засідання відбуваються не щоденно, а лише в період сесії. Чергова сесія відбулась 26 лютого 2021 року. За результатом розгляду заяви позивача було прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Відповідно до ст. 123 ЗК України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути невідповідність місяця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Так у преамбулі спірного рішення з посиланням на ст. 79-1 ЗК України зазначено, що запитувана земельна ділянка знаходиться на сформованій земельній ділянці, зареєстрованій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.06.2019 № 32048930. Вказана ділянка площею 0,0067 га з кадастровим номером 1412336900:01:012:0151 входить до складу більшої земельної ділянки з кадастровим номером 1412336900:01:012:0157 площею 0,4849 га, що є фактичною накладкою земельних ділянок. Сформована земельна ділянка знаходиться у тимчасовому користуванні ПП Нікон на підставі договору про право користування.

Отже, враховуючи те, що запитувана позивачем сформована земельна ділянка не є комунальною власністю територіальної громади, перебуває у тимчасовому користуванні ПП Нікон , її формування здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Водночас, надані позивачем документи не відповідають вимогам щодо формування земельної ділянки шляхом поділу або об`єднання земельної ділянки, які передбачені ст. 79-1 ЗК України, а тому рішення №8/4-262 від 26 лютого 2021 року є законним.

У відзиві на апеляційну скаргу представником позивача висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу представником третьої особи ПП Нікон висловлено незгоду з висновками місцевого суду та прохання скасувати оскаржене рішення, як таке, що прийнято з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 30 квітня 2017 року позивачу належить об`єкт нерухомого майна - торговий павільйон, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , площею 60,6 кв. м.

Відповідно до договору про поділ майна від 27 квітня 2019 року, ОСОБА_1 є співвласником нежитлової будівлі розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 належить 6/100 частини нежитлової будівлі, загальною площею 8, 5 кв. м.

Листом від 02 грудня 2020 року №1620/135-20 Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повідомило позивача про те, що станом на 01 січня 2013 року відомості щодо надання у власність (користування) запитуваної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (106) відсутні. Вищезгадана земельна ділянка обліковується як землі комунальної власності Маріупольської міської ради. Кадастровий номер: 1412336900:01:012:0151.

03 грудня 2020 року позивач звернувся до Маріупольської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0076 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням від 26 лютого 2021 року № 8/4-262 відповідач, посилаючись на те, що запитувана земельна ділянка знаходиться на сформованій земельній ділянці Маріупольської міської ради, площею 0,4849 га, відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0076 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування крамниці) по АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2 вказаного рішення Департаменту по роботі з активами міської ради (Штенда) доручено вжити необхідних заходів щодо демонтажу об`єкту, розташованого на земельній ділянці.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом, місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, і якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, нормами ЗК України визначено наслідки не прийняття уповноваженими суб`єктами рішень у встановлений строк. Запроваджений цією нормою принцип мовчазної згоди, надає особі, яка звернулась за наданням дозволу на розробку проекту землеустрою та не отримала у визначений законом строк рішення, такі ж права, які має особа, яка цей дозвіл отримала.

Крім того, сліл зазначити, що порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом, а тому посилання позивача на порушення строку розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою як на підставу для скасування спірного рішення, судом не приймаються.

Стаття 123 ЗК України визначає лише два можливих рішення відповідача при розгляді клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою - або надання такого дозволу, або мотивована відмова у його наданні.

При цьому відмова в надані дозволу має бути вмотивованою, і підставою для відмови може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою.

Як вбачається зі спірного рішення, відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, керувався положеннями ст.79-1 ЗК України, статтями 26, 59 Закону України Про місцеве самоврядування та зазначив, що запитувана земельна ділянка знаходиться на сформованій земельній ділянці площею 0,4849 га, зареєстрованій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.06.2019 № 32048930.

У відзиві на позовну заяву відповідач пояснив, що запитувана земельна ділянка входить до складу земельної ділянки площею 0,4849 га з кадастровим номером 1412336900:01:012:0157, яка перебуває у тимчасовому користуванні ПП Нікон .

Крім того, відповідач зазначив, що позивач звертався із заявою щодо відведення в передачу в оренду земельної ділянки площею 0,0076 га, в той час як за кадастровим номером 1412336900:01:012:0151 зареєстрована земельна ділянка площею 0,0067 га. Отже, 0,0009 га входять до складу сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 1412336900:01:012:0157. Таким чином, позивач мав звернутись із заявою щодо розробки технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок.

Колегія суддів зауважує, що з огляду на посилання на кадастровий номер земельної ділянки, зрозумілим здається проханння позивача про передачу ділянки площею 0,0067 га, а зазначення ним площі 0,0076 га є ймовірною опискою (переплутання послідовності зазначення останніх двох цифр). В будь-якому випадку, відповідачеві ніщо не забороняло ухвалити позитивне рішення щодо ділянки площею 0,0067 га, а стосовно решти 0,0009 га - відмовити з огляду на користування нею іншою особою.

Слід вказати, що відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Виходячи з аналізу положень частин п`ятої-десятої статті 79-1 ЗК України можна дійти висновку, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Згідно з частиною 1 статті 50 Закону України Про землеустрій проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Відповідно до ч. 10 ст. 55 Закону України Про землеустрій технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом).

Згідно із ст. 56 Законом України Про землеустрій технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає, зокрема згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою,на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Зі змісту наведених норм слідує, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. У разі якщо земельна ділянка сформована та зареєстрована в ДЗК, надання її частини можливе в результаті поділу уже сформованої земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Разом з тим, з листа Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на запит Маріупольської міської ради вбачається, що відповідно до відомостей до Державного земельного кадастру, межі земельної ділянки з кадастровим номером 1412336900:01:012:0157, яка відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта господарювання належить ПП Нікон на праві користування до 19 грудня 2026 року, не перетинаються з межами земельної ділянки з кадастровим номером 1412336900:01:012:0151. Доказів того, що частина запитуваної позивачем земельної ділянки у розмірі 0,0009 га входить до складу земельної ділянки з кадастровим номером 1412336900:01:012:0157 відповідачем до суду не надано.

Зазначене у сукупності спростовує твердження відповідача щодо необхідності звернення позивача із заявою щодо розробки технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок та, як наслідок, свідчить про протиправність наведених у спірному рішенні підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її в оренду. Будь-яких інших підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, визначених ст. 123 ЗК України спірне рішення не містить.

Крім того, у спірному рішенні не наведено жодної підстави для вжиття заходів щодо демонтажу об`єкту, таке рішення не відповідає критеріям обґрунтованості, прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому а тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Більш того, апеляційна скарга взагалі не містить доводів щодо незгоди з рішенням суду про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень стосовно демонтажу об`єкту, розташованого на земельній ділянці.

Відтак, позовні вимоги про скасування спірного рішення та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з урахуванням висновків суду, підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, місцевий суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість пред`явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року у справі № 200/3303/21-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 28 жовтня 2021 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Суддя А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук