Рішення

від 14.06.2021 по справі 200/3303/21-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 р. Справа№200/3303/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватного підприємства Нікон про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської міської ради (далі - відповідач) про:

- визнання незаконним та скасування рішення від 26 лютого 2021 року № 8/4-262;

- зобов`язання повторно розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,0076 га по АДРЕСА_1 з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позову зазначено, що на праві приватної власності позивачу належить нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . З метою оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку позивач, отримавши викопіювання із генерального плану міста, звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її в оренду.

Однак, відповідач порушивши строки розгляду документів, прийняв рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та доручив департаменту по роботі з активами міста вжити необхідних заходів щодо демонтажу об`єкту, розташованого на земельній ділянці.

Позивач вважає таке рішення відповідача незаконним, оскільки, воно прийнято не в порядку та не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Спірне рішення не містить жодної з підстав для відмови у наданні дозволу, визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу. Крім того, таке рішення є спробою обмежити мирне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою суду від 31 березня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи.

06 травня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що Маріупольська міська рада як виборчий орган приймає рішення виключно в порядку, встановленому законом. При цьому, пленарні засідання відбуваються не щоденно, а лише в період сесії. Чергова сесія відбулась 26 лютого 2021 року. За результатом розгляду заяви позивача було прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Відповідно до ст. 123 ЗК України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути невідповідність місяця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Так у преамбулі спірного рішення з посиланням на ст. 79-1 ЗК України зазначено, що запитувана земельна ділянка знаходиться на сформованій земельній ділянці, зареєстрованій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.06.2019 № 32048930. Вказана ділянка площею 0,0067 га з кадастровим номером 1412336900:01:012:0151 входить до складу більшої земельної ділянки з кадастровим номером 1412336900:01:012:0157 площею 0,4849 га, що є фактичною накладкою земельних ділянок. Сформована земельна ділянка знаходиться у тимчасовому користуванні ПП Нікон на підставі договору про право користування.

Отже, враховуючи те, що запитувана позивачем сформована земельна ділянка не є комунальною власністю територіальної громади, перебуває у тимчасовому користуванні ПП Нікон , її формування здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Водночас, надані позивачем документи не відповідають вимогам щодо формування земельної ділянки шляхом поділу або об`єднання земельної ділянки, які передбачені ст. 79-1 ЗК України, а тому рішення №8/4-262 від 26 лютого 2021 року є законним.

Крім того представник відповідача зазначив, що оскільки спірна земельна ділянка у законодавчо встановленому порядку не відводилась позивачу та знаходиться у тимчасовому користуванні ПП Нікон , обґрунтованим є здійснення демонтажу об`єкту, розташованого на земельній ділянці.

Ухвалою суду від 12 травня 2021 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору залучено Приватне підприємство Нікон .

Вказана ухвала була отримана представником третьої особи 28 травня 2021 року.

13 травня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив. Представник позивача заперечував проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та зазначив, що положеннями Закону України Про місцеве самоврядування передбачено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разі за квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць. Таким чином відповідачем порушено строк розгляду клопотання позивача. Також представник позивача зауважив, що спірне рішення не містить жодної з підстав визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України. Крім того, відповідачем не додано будь-якого рішення суду відповідно до якого було прийнято рішення про демонтаж об`єкту, не додано документів про підтвердження скасування права власності та декларації ДАБК про готовність об`єкту до експлуатації. Наведене у сукупності свідчить про протиправність спірного рішення та посягання органу місцевого самоврядування на право володіння та розпорядження нерухомим майном.

02 червня 2021 року до суду надійшли пояснення відповідача. Представник відповідача зазначив, що позивач звернувся із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в оренду площею 0,0076 га, кадастровий номер 1412336900:01:012:0151. Однак, за вказаним кадастровим номером обліковується земельна ділянка комунальної форми власності площею 0,067 га. Тобто, позивач вказуючи відповідний кадастровий номер запитує до відведення земельну ділянку більшу на 0,0009 га ніж сформована. Вказані 0,0009 га входять до складу земельної ділянки з кадастровим номером 1412336900:01:012:0157, яка знаходиться у користуванні ПП Нікон . Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Відтак обраний позивачем порядок звернення не відповідає стосовно формування земельної ділянки шляхом поділу або об`єднання раніше сформованої земельної ділянки, які передбачені ст. 79-1 ЗК України та ст. 56 Закону України Про землеустрій .

14 червня 2021 року до суду надійшли пояснення третьої особи. Представник третьої особи зазначив, що рішенням №8/4 від 26 лютого 2021 року позивачу правомірно відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0076 га, оскільки земельну ділянку площею 0,0076 га неможливо виділити не зачепивши інтереси ПП Нікон , оскільки площа 0,0076 га буде накладатись на земельну ділянку, яка вже сформована та знаходиться у користуванні. Зазначає, що об`єкт нерухомого майна позивача з реєстраційним номером 1822182914123 не є спареним або суміжним з його об`єктом нерухомого майна з реєстраційним номером 351680114123.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідно до свідоцтва про право власності від 30 квітня 2017 року позивачу належить об`єкт нерухомого майна - торговий павільйон, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , площею 60,6 кв. м.

Відповідно до договору про поділ майна від 27 квітня 2019 року, ОСОБА_1 є співвласником нежитлової будівлі розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 належить 6/100 частини нежитлової будівлі, загальною площею 8, 5 кв. м.

Листом від 02 грудня 2020 року №1620/135-20 Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повідомило позивача про те, що станом на 01 січня 2013 року відомості щодо надання у власність (користування) запитуваної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (106) відсутні. Вищезгадана земельна ділянка обліковується як землі комунальної власності Маріупольської міської ради. Кадастровий номер: 1412336900:01:012:0151.

03 грудня 2020 року позивач звернувся до Маріупольської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0076 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням від 26 лютого 2021 року № 8/4-262 відповідач, посилаючись на те, що запитувана земельна ділянка знаходиться на сформованій земельній ділянці Маріупольської міської ради, площею 0,4849 га, відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0076 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування крамниці) по АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2 вказаного рішення Департаменту по роботі з активами міської ради (Штенда) доручено вжити необхідних заходів щодо демонтажу об`єкту, розташованого на земельній ділянці.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом, місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, і якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, нормами ЗК України визначено наслідки не прийняття уповноваженими суб`єктами рішень у встановлений строк. Запроваджений цією нормою принцип мовчазної згоди, надає особі, яка звернулась за наданням дозволу на розробку проекту землеустрою та не отримала у визначений законом строк рішення, такі ж права, які має особа, яка цей дозвіл отримала.

Крім того, суд зазначає, що порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом, а тому посилання позивача на порушення строку розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою як на підставу для скасування спірного рішення, судом не приймаються.

Стаття 123 ЗК України визначає лише два можливих рішення відповідача при розгляді клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою - або надання такого дозволу, або мотивована відмова у його наданні.

При цьому відмова в надані дозволу має бути вмотивованою, і підставою для відмови може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою.

Як вбачається зі спірного рішення, відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, керувався положеннями ст. 79-1 ЗК України, статтями 26, 59 Закону України Про місцеве самоврядування та зазначив, що запитувана земельна ділянка знаходиться на сформованій земельній ділянці площею 0,4849 га, зареєстрованій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.06.2019 № 32048930.

У відзиві на позовну заяву відповідач пояснив, що запитувана земельна ділянка входить до складу земельної ділянки площею 0,4849 га з кадастровим номером 1412336900:01:012:0157, яка перебуває у тимчасовому користуванні ПП Нікон .

Крім того, відповідач зазначив, що позивач звертався із заявою щодо відведення в передачу в оренду земельної ділянки площею 0,0076 га, в той час як за кадастровим номером 1412336900:01:012:0151 зареєстрована земельна ділянка площею 0,0067 га. Отже, 0,0009 га входять до складу сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 1412336900:01:012:0157. Таким чином, позивач мав звернутись із заявою щодо розробки технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Виходячи з аналізу положень частин п`ятої-десятої статті 79-1 ЗК України можна дійти висновку, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Згідно з частиною 1 статті 50 Закону України Про землеустрій проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Відповідно до ч. 10 ст. 55 Закону України Про землеустрій технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом).

Згідно із ст. 56 Законом України Про землеустрій технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає, зокрема згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою,на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Зі змісту наведених норми слідує, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. У разі якщо земельна ділянка сформована та зареєстрована в ДЗК, надання її частини можливе в результаті поділу уже сформованої земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Разом з тим, з листа Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на запит Маріупольської міської ради вбачається, що відповідно до відомостей до Державного земельного кадастру, межі земельної ділянки з кадастровим номером 1412336900:01:012:0157, яка відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта господарювання належить ПП Нікон на праві користування до 19 грудня 2026 року, не перетинаються з межами земельної ділянки з кадастровим номером 1412336900:01:012:0151. Доказів того, що частина запитуваної позивачем земельної ділянки у розмірі 0,0009 га входить до складу земельної ділянки з кадастровим номером 1412336900:01:012:0157 відповідачем до суду не надано.

Зазначене у сукупності спростовує твердження відповідача щодо необхідності звернення позивача із заявою щодо розробки технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок та, як наслідок, свідчить про протиправність наведених у спірному рішенні підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її в оренду. Будь-яких інших підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, визначених ст. 123 ЗК України спірне рішення не містить.

Крім того, у спірному рішенні не наведено жодної підстави для вжиття заходів щодо демонтажу об`єкту, а тому таке рішення не відповідає критеріям обґрунтованості, прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги про скасування спірного рішення та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з урахуванням висновків суду, підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред`явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн., судові витрати у розмірі 908 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватного підприємства Нікон про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольської міської ради від 26 лютого 2021 року № 8/4-262 Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 .

Зобов`язати Маріупольську міську раду (місцезнаходження: Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Мира, 70, код ЄДРПОУ 33852448) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 03 грудня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в оренду, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської міської ради (місцезнаходження: Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Мира, 70, код ЄДРПОУ 33852448) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 908 грн.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 14 червня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Є.І. Грищенко