Рішення

від 28.10.2021 по справі 138/877/21

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/877/21

Провадження №:2/138/410/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2021 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Холодової Т.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Паламарчук І.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Шевченка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в режимі відеоконференцзв`язку в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Український волоський горіх , ОСОБА_3 про визнання договорів оренди землі недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2021 року позивач звернулась до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Український волоський горіх , ОСОБА_3 про визнання договорів оренди землі недійсними. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Державного акту серії ВН № 123497 від 09.02.2005 позивачу та відповідачу ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності (по 1/2 частині без виділення в натурі) належать земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 0522683600:01:000:0286 та 0522683600:01:000:0610 загальною площею 2,9604 га, на території Кремінської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. В 2019 році позивачу стало відомо, що на її земельних ділянках, без її згоди, ТОВ Український волоський горіх знищив фруктовий сад, який раніше там зростав та має намір розпочати висадку саджанців дерев волоського горіху. В подальшому, на початку червня 2020 року, позивачу стало відомо, що на земельні ділянки зареєстровані речові права за договорами оренди, укладеними між ТОВ Український волоський горіх та ОСОБА_3 строком на 25 років, а на земельній ділянці, площею 0,6298 га був знищений сад та висаджені горіхові дерева. При цьому 03.05.2018 було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала ТОВ Український волоський горіх 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 0522683600:01:000:0286 площею 1,1653 га в платне користування строком на 25 років. Також 05.06.2019 між тими самими сторонами укладено аналогічний договір щодо 1/2 частини земельної ділянки кадастровий номер 0522683600:01:000:0610 площею 0,3149 га. Позивач нотаріально посвідченої згоди на укладення вказаних договорів оренди на давала, які саме частини обох земельних ділянок були передані в оренду ТОВ Український волоський горіх з договорів не зрозуміло, оскільки частини земельних ділянок в натурі не виділялись. Позивач вважає, що будь-який правочин щодо розпорядження спільним майном вчинений одним із власників може бути визнаний судом недійсним у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин необхідних повноважень, незалежно від того чи є вони спільною частковою або спільною сумісною власністю. На думку позивача, її згода на укладення такого договору мала бути висловлена письмово та нотаріально посвідчена відповідно до положень ст. 17 Закону України Про оренду землі та ч. 2, 4 ст. 369 ЦК України. За таких підстав позивач просить визнати недійсними спірні договори оренди та зобов`язати ТОВ Український волоський горіх повернути позивачу земельні ділянки у стані, які перебували до початку орендного використання.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 23.03.2021 позовну заяву залишено буз руху та позивачу надано строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 26.04.2021 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, надано відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 02.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

27.07.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача ТОВ Український волоський горіх адвокат Аксютін Р.В. позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні. Відзив мотивований тим, що позивач не довела підстав, які б свідчили про недійсність договорів, які її права чи інтереси порушені внаслідок укладених договорів. Відповідач ОСОБА_3 вправі була укладати оскаржувані договори оренди землі, крім того, укладаючи такі договори вона розпорядилася своєю власністю і права іншого співвласника не були порушені, оскільки відповідно до ст. 761 ЦК України вона має право передання майна в найм як власник речі або особа, якій належать майнові права. Крім того, відповідач щороку сплачує ОСОБА_3 та позивачу орендну плату відповідно до умов договору, а також сплачує податок за використання земельної ділянки. Факт волевиявлення позивача на укладення спірних договорів оренди підтверджується вказаним вище, а також тим, що позивач передала добровільно ОСОБА_3 копію державного акту на право власності на земельну ділянку, копію паспорта та ідентифікаційного коду.

Також, 29.09.2021 до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача ТОВ Український волоський горіх адвоката Шевченка І.В., в яких представник просить залишити позов без задоволення, оскільки позивач обґрунтовує недійсність договорів оренди посилаючись на ч.ч. 2, 4 ст. 369 ЦК України, яка регламентує процедуру розпорядження об`єктами права спільної сумісної власності. Тому єдина правова підстава позовної заяви, визначена позивачем, є хибною й не може бути підставою визнання недійсними договорів оренди землі, укладених між відповідачами, оскільки спірні земельні ділянки знаходяться в спільній частковій власності, а відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою. Крім того, позивачем не зазначено чим саме порушено її права та не додано жодного доказу, які б свідчили про висадку ТОВ Український волоський горіх саджанців горіху на її частині земельної ділянки. При цьому в 2015 році між позивачем та ОСОБА_3 , під час укладання договорів оренди з СТОВ Агрокряж було визначено та погоджено відповідні площі й межі земельних ділянок в натурі, що відповідають частці кожної із співвласниць. В оренду ТОВ Український волоський горіх Лукіянчук Н.М. було передано саме ту частину ділянки, яка була нею раніше передана в оренду СТОВ Агрокряж . Отже, у володінні і розпорядженні позивача залишилась саме та частина земельної ділянки, якою вона розпоряджалась раніше, тому жодних прав позивача укладенням оспорюваних договорів не було порушено.

22.10.2021 в судовому засіданні представник позивача адвокат Кучерявий О.П. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених в позовній заяві. Наполягав на недійсності оскаржуваних договорів з огляду на вимоги ст. 17 Закону України Про оренду землі та ч. 2, 4 ст. 369 ЦК України, які вказують на необхідність надання позивачем нотаріально посвідченої згоди на укладення ОСОБА_3 договорів оренди землі з ТОВ Український волоський горіх , яку позивач не надавала. Вказав, що укладенням таких договорів оренди землі обмежено право власності позивача. Підтвердив, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 існувала домовленість щодо меж земельних ділянок, але така домовленість була досягнута лише з метою укладення договорів оренди зі СТОВ Агрокряж та існувала лише два роки, тобто протягом строку дії договорів оренди землі, укладених позивачем та ОСОБА_3 зі СТОВ Агрокряж .

Представник відповідача ТОВ Український волоський горіх адвокат Шевченко І.В. позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві та письмових поясненнях.

Відповідач ОСОБА_3 , належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явилась, правом подання відзиву на позовну заяву не скористалась.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, посвідчених державним нотаріусом Могилів-Подільської державної нотаріальної контори 01.08.2012 та 15.08.2012 позивач та відповідач ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 успадкували по 1/2 частині кожен земельної ділянки розміром 2,9604 га , яка складається з земельної ділянки № НОМЕР_1 кадастровий номер 0522683600:01:000:0286, площею 2, 3306 га та з земельної ділянки № НОМЕР_2 кадастровий номер 0522683600:01:000:0610, площею 0,6298 га, що розташована на території Кремінської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ВН № 123497 від 09.02.2005 (а.с. 6).

03.05.2018 ОСОБА_3 уклала з ТОВ Український волоський горіх договір оренди земельної ділянки № 0522683600:01:000:0286, відповідно до якого передала в оренду 1/2 земельної ділянки площею 1, 1653 га, кадастровий номер 0522683600:01:000:0286, від площі 2, 3306 га рілля, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кремінської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області строком на 25 років. Відповідно до п.п. 2.3., 4.1., 4.3. договору оренди землі нормативно-грошова оцінка 1/2 земельної ділянки на дату укладення договору становить 45149,37 грн., орендна плата вноситься орендарем у розмірі 5643,67 грн., що становить 12,5 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки і сплачується у грошовій формі, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексу інфляції, орендна плата вноситься один раз на рік не пізніше 31 грудня поточного року. Згідно п. 3.2. договір починає свою дію з 03.05.2018 та закінчується 02.05.2043 (а.с. 8-9).

Актом приймання-передачі ОСОБА_3 передала ТОВ Український волоський горіх вказану 1/2 земельної ділянки, також сторони підписали Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 03.05.2018 (а.с. 10).

Вказане право оренди зареєстроване рішенням державного реєстратора № 41281277 від 25.05.2018, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.07.2021 (а.с. 64-67).

05.06.2019 ОСОБА_3 уклала з ТОВ Український волоський горіх договір оренди земельної ділянки № 0522683600:01:000:0610, відповідно до якого передала в оренду 1/2 земельної ділянки площею 0, 3149 га, кадастровий номер 0522683600:01:000:0610, від загальної площі 0, 6299 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кремінської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області строком на 25 років. Відповідно до п.п. 2.3., 4.1., 4.3. договору оренди землі нормативно-грошова оцінка 1/2 земельної ділянки на дату укладення договору становить 23026,42 грн., орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у фіксованому розмірі 1250,00 грн. на рік, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексу інфляції, орендна плата вноситься один раз на рік не пізніше 31 грудня поточного року. Згідно п. 3.2. договір починає свою дію з 05.06.2019 та закінчується 04.06.1044 (а.с.12-13).

Вказане право оренди зареєстроване рішенням державного реєстратора № 49955251 від 02.12.2019, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.07.2021 (а.с. 60-63).

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі N 761/26815/17 (провадження N 61-16353сво18) зроблено висновок, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Обґрунтовуючи позов та надаючи пояснення в судовому засіданні, позивач та її представник вказують на те, що укладенням оскаржуваних договорів оренди порушено право власності позивача на земельну ділянку, що перебуває у спільній частковій власності з відповідачем ОСОБА_3 .

Поняття та зміст права власності визначені нормами ЦК України.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Разом з тим, в судовому засіданні не встановлено обставин, а позивачем та її представником не надані належні та допустимі докази, які б свідчили, що позивач обмежена у праві власності на 1/2 частину земельної ділянки, що належить їй на праві власності. Представник позивача не навів жодного аргументу, який би надавав можливість встановити факт того, що позивач позбавлена можливості володіти, користуватись чи розпоряджатись належним їй майном. Вказане свідчить, що позивачем та її представником не доведено які права чи інтереси позивача порушені укладенням оскаржуваних договорів оренди земельних ділянок.

Так само не надано позивачем і жодного доказу на підтвердження того, що ТОВ Український волоській горіх здійснило висадку саджанців горіху по всьому масиву земельної ділянки, тобто в тому числі і на частині земельної ділянки, що належить позивачу.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2020 року в справі N 281/129/17 (провадження N 61-14661св19) зроблено висновок по застосуванню частини першої статті 203 ЦК України та вказано, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім, більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із цивільно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у цивільно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних нормах.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладання оскаржуваних договорів) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

З викладених вище умов оскаржуваних договорів оренди вбачається, що вони відповідають вимогам ст. 15 ЗУ Про оренду землі , оскільки містять всі істотні умови, визначені вказаною нормою закону.

Більше того, обґрунтовуючи правові підстави для задоволення позову, позивач та її представник посилаються на положення ч. 2, 4 ст. 369 ЦК України, яка регулює відносини між співвласниками майна, що перебуває у спільній сумісній, а не у спільній частковій власності, а тому дана норма не може бути застосована до правовідносин між учасниками даної справи.

Крім того, суд вважає правильними посилання представника відповідача на те, що між співвласниками земельної ділянки, щодо якої укладені оскаржувані договори оренди, добровільно визначено межі земельної ділянки кожної зі співвласниць, порядок володіння та користування нею, про що свідчать підписані ними договори оренди належної їм земельної ділянки зі СТОВ Агрокряж від 11.12.2015, під час укладення яких обома співвласниками підписані акти погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с. 130-165), що відповідає положенням ч. 2, 3 ст. 358 ЦК України, згідно якої співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю та отримати у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Факт наявності такої домовленості між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтвердив і представник позивача в судовому засідання, а його посилання, що така домовленість мала тимчасовий характер, лише на строк дії договорів оренди землі зі СТОВ Агрокряж , є неспроможними, бо не відповідають положенням викладеної вище норми ЦК України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Крім того, у статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини другої статті 760 ЦК України предметом договору найму можуть бути майнові права.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (частина перша статті 761 ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2020 року в справі N 605/80/19 (провадження N 61-19381св19) вказано, що за загальним правилом саме власник тієї або іншої речі, реалізовуючи право власності, укладає договір найму. Він може це здійснювати безпосередньо або ж за допомогою представника. Проте, не виключається укладення договору найму й особою, якій належать майнові права на предмет найму. Для визначення того, хто може бути орендодавцем в договорі оренди земельної ділянки, не виключається застосування положень частини першої статті 761 ЦК України (особа, яка має майнові права).

Аналіз частини першої статті 761 ЦК України свідчить, що до особи, якій належать майнові права, відноситься також співвласник у праві спільної часткової власності на земельну ділянку.

Отже, доводи позивача, що спірні договори оренди земельної ділянки, укладені відповідачем ОСОБА_4 з порушенням встановленого законодавством порядку, без отримання попередньої нотаріально посвідченої згоди позивача і укладенням таких договорів порушується право власності позивача на земельну ділянку, є безпідставними, оскільки будь-якими доказами, на підставі яких можливо встановити такі обставини, суду надані не були.

Навпаки, матеріали справи свідчать про те, що між співвласниками земельної ділянки досягнуто згоди щодо порядку володіння та користування належною їм земельної ділянкою та визначено конкретні межі земельної ділянки в натурі, якими користуються, володіють та мають право розпорядитися кожний зі співвласників.

Зважаючи на те, що позивач не довела підстав, які б свідчили про недійсність договорів, які її права чи інтереси порушенні внаслідок укладення цих договорів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 15 ч. 1, 2 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 15 ч. 1, 16 ч. 1, 203, 215, 316 ч. 1, 317 ч. 1, 358 ч. 2, 3, 361 ч. 1, 369 ч. 2, 4, 760 ч. 2, 761 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 12 , 76-83 , 259 ч. 1, 2, 6, 263-265 , 273ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Український волоський горіх , ОСОБА_3 про визнання договорів оренди землі недійсними - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Представник позивача: адвокат Кучерявий Олег Петрович, місце знаходження:мікрорайон Сонячний, 11-12, м. Новодністровськ, Сокирянський район, Чернівецька область.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Український волоський горіх , місце знаходження:вул. М. Соловцова, 2, оф. № 38, м. Київ, 01014, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39989391.

Представник відповідача: адвокат Шевченко Ілля Володимирович, місце знаходження:вул. Генерала Карпенка, 26, м. Миколаїв.

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя Т.Ю. Холодова

Повне судове рішення складене 28.10.2021.