Постанова

від 27.10.2021 по справі 148/1955/15-ц

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 148/1955/15-ц

Провадження № 22-ц/801/2116/2021

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 рокуСправа № 148/1955/15-цм. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л. О. (суддя-доповідач),

суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,

за участі секретаря судового засідання Михайленко А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Шпиківської селищної ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним державних актів про право власності на земельні ділянки, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 липня 2021 року, ухвалене у складі судді Ковганича С. В. в приміщенні суду в м. Тульчин, повний текст рішення складено 04 серпня 2021 року, -

в с т а н о в и в :

04 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернулась у суд з позовом до державної реєстраційної служби у Тульчинському районі, ОСОБА_2 , Шпиківської селищної ради про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Підставою позову зазначила ту обставину, що при оформлені правовстановлюючих документів на будинок та земельні ділянки на ОСОБА_2 , відповідачами не було враховано, що дане майно перебувало в користуванні всіх членів колгоспного двору, а тому кожен із членів колгоспного двору мав право на отримання у власність своєї частки будинку та земельних ділянках.

07 грудня 2016 року позивач подала заяву про зміну позовних вимог у якій просила, у зв`язку з тим, що у судовому засіданні з`ясувалось, що 13 сесія 21 скликання Шпиківської селищної ради взагалі не проводилася і рішення 13 сесії 21 скликання Шпиківської селищної ради 17.03.1994 року не існує; рішень сесій, якими б передавались у власність будь-які земельні ділянки ОСОБА_2 немає; а рішенням 12 сесії 6 скликання від 21.12.2011 року вносилися зміни в неіснуюче рішення сесії, а тому рішення 13 сесії 21 скликання, що стосується внесення змін відносно переданих у власність земельних ділянок ОСОБА_2 підлягає скасуванню. /т. 2 а. с.3-6/

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 09 жовтня 2015 року до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача були залучені ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 / т. 1 а. с. 46/

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 травня 2016 року первісного відповідача Державну реєстраційну службу у Тульчинському районі замінено на належного відповідача Державного реєстратора сектора з питань державної реєстраційної служби Тульчинської РДА. /т. 1 а.с. 167/

Подана позивачкою 13 серпня 2019 року заява про зменшення позовних вимог за своїм змістом аналогічна змісту заяви від 07 грудня 2016 року. /т. 2 а. с. 75-78/

Виходячи з наведеного, з урахуванням клопотання від 05 листопада 2020 року /т. 2 а. с. 167/, ОСОБА_1 просила суд :

-визнати недійсним та скасувати свідоцтво № НОМЕР_1 про право особистої власності на жилий будинок, видане 12 грудня 1988 року Шпиківською селищною радою, яким в цілому було визнано право власності за головою колгоспного двору ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності цілого будинку за ОСОБА_2 ;

-скасувати рішення 12 сесії 6 скликання Шпиківської селищної ради від 21 грудня 2011 року про внесення змін у рішення 13 сесії 21 скликання від 17 березня 1994 року Шпиківської селищної ради та передачу у власність ОСОБА_2 земельних ділянок: площею 0,2500 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану в АДРЕСА_2 ; площею 0,3194 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану в АДРЕСА_2 ; площею 0,3075 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану в АДРЕСА_3 ; площею 0,8866 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану в АДРЕСА_4 ;

-визнати недійсними державні акти про право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 418745, серії ЯМ № 418746, серії ЯМ № 418747, серії ЯМ № 418748, видані 08 серпня 2012 року на ім`я ОСОБА_2

08 жовтня 2015 року ОСОБА_2 подав до суду заперечення проти позиву та просив застосувати строки позовної давності /т. 1 а. с. 34, 35/.

18 березня 2021 року Шпиківська селищна рада Тульчинського району Вінницької області подала до суду відзив, в якому просила застосувати строки позовної давності /т. 2 а. с. 207/.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 30.07.2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсними державні акти про право власності на земельні ділянки площею 0, 2500 га призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0, 3194 га призначену для ведення особистого селянського господарства.

Задовольняючи позовні вимоги у даній частині, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи той факт, що майно колишнього колгоспного двору було розташовано за адресою: АДРЕСА_2 і відповідно до рішення № 47 виконавчого комітету Шпиківської селищної ради Тульчинського району від 12.07.2013 року Про оформлення права приватної власності на кожного члена колишнього колгоспного двору в с. Шпиківка на кожного члена колишнього колгоспного двору, в тому числі і на позивача, оформлено в рівних частках право приватної спільної часткової власності на 5/6 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 тому наявні правові підстави для визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки серії ЯМ №418745 та ЯМ №418746, виданих 08.08.2012 на ім`я ОСОБА_2 , оскільки вони стосуються земельних ділянок на яких було розміщено майно колишнього колгоспного двору і видача даних державних актів лише на відповідача ОСОБА_2 порушує право позивача, як члена колишнього колгоспного двору.

Рішення районного суду в частині задоволених позовних вимог не оскаржується та апеляційним судом не переглядається.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування свідоцтва № 1101 від 12.12.1998 року про право особистої власності на житловий будинок, суд першої інстанції виходив з того, що дана вимога є безпідставною з огляду на те, що відповідно до рішення № 47 виконкому Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 12.07.2013 Про оформлення права приватної власності на кожного члена колишнього колгоспного двору в с. Шпиківка свідоцтво № НОМЕР_1 , видане виконкомом Тульчинської районної ради № 76 від 27.03.1986 та Шпиківської селищної ради від 05.06.1987 на голову колгоспного двору ОСОБА_2 є таким, що втратило чинність.

У задоволенні позовних вимог про скасування рішення 12 сесії 6 скликання Шпиківської селищної ради від 21.12.2011 року суд першої інстанції відмовив з тих підстав, що рішення селищної ради є ненормативним правовим актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію його виконанням, а тому скасуванню не підлягає.

Рішення районного суду у даній частині не оскаржується та апеляційним судом не переглядається.

У визнанні недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки площею 0, 8866 га та 0, 3075 га суд першої інстанції відмовив з тих підстав, що позивачем не надано доказів користування даними земельними ділянками членами колгоспного двору, чи передачу їх у власність членам колишнього колгоспного двору.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки серії ЯМ № 418747 від 08 серпня 2012 року та ЯМ № 418748 від 08 серпня 2012 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги про визнання недійсними державних актів серії ЯМ № 418747 та № 418748 задовольнити. В іншій частині рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними державних актів про право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 418747 та ЯМ № 418748, виданих 08 серпня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 лише з тих підстав, що вони видані на земельні ділянки, розташовані за адресою АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 .

Зазначає, що жодної земельної ділянки під приватизацію протоколами сесії Шпиківської селищної ради за 1993-1994 роки ОСОБА_2 не виділялось. Суд першої інстанції не взято до уваги пояснення позивача про те, що вона та її сім`я користуються земельними ділянками, які зазначені в державних актах серії ЯМ № 418747 та ЯМ № 418748, виданих 08 серпня 2012 року, вирощують там городину, а ОСОБА_2 протиправно зареєстрував право власності на себе. У даному випадку відсутнє рішення уповноваженого органу про виділ земельної ділянки ОСОБА_2 під приватизацію.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення.

Відповідач ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Шпиківська сільська рада просили розглянути справу у їх відсутність. У задоволенні апеляційної скарги просили відмовити.

Треті особи в судове засідання не з`явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2 , переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційних скарг, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог (визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 418745 та серії ЯМ № 418746), а також в частині відмовлених позовних вимог (визнання недійсним свідоцтва № 1101 про право особистої власності на жилий будинок, виданого 12 грудня 1988 виконкомом Шпиківської селищної Ради народних депутатів, та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 , скасування рішення 12 сесії 6 скликання Шпиківської селищної ради від 21 грудня 2011 року про внесення змін у рішення 13 сесії 21 скликання від 17 березня 1994 року Шпиківської селищної ради та передачу у власність ОСОБА_2 земельних ділянок) в апеляційному порядку не оскаржуються, а тому судом апеляційної інстанції відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України не перевіряється.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 21 квітня 1970 року по 18 липня 2013 року, про що свідчить копія свідоцтва про одруження від 21 квітня 1970 року серія НОМЕР_2 та копія заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 червня 2013 року у справі №127/8815/13-ц.

/т.1 а. с. 9, т. 3 а. с. 15/.

Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Тульчинського районної Ради народних депутатів № 76 від 27 березня 1986 року Про технічну інвентаризацію та реєстрацію житлових будинків належних громадянам та колгоспним дворам на праві особистої власності виконком районної Ради народних депутатів вирішив: 1. Провести технічну інвентаризацію жилих будинків належних громадянам та колгоспним дворам на праві особистої власності, розташованих на території Тульчинського району. 2. Визначити право особистої власності на жилі будинки за громадянами та колгоспними дворами згідно представлених сільськими Радами списків. 3. Виконкомам сільських Рад району видати свідоцтва про право особистої власності згідно пункту 2 даного рішення. 4. Реєстрацію та технічну інвентаризацію житлового фонду провести силами Тульчинського бюро технічної інвентаризації за рахунок власників житлових будинків.

/т. 1 а. с. 157/

Згідно копії технічного паспорту на жилий будинок в АДРЕСА_2 , виданого 12 грудня 1988 року вбачається, що жилий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 , про що свідчить наявне в ньому свідоцтво № НОМЕР_1 про право особистої власності на жилий будинок від 12 грудня 1988 року, видане виконавчим комітетом Шпиківської селищної Ради народних депутатів на підставі рішення виконкому Тульчинської районної ради, народних депутатів № 76 від 27 березня 1986 року та рішення виконкому Шпиківської селищної Ради народних депутатів № 39 від 05 червня 1987 року, яке 12 грудня 1988 року було зареєстровано в Тульчинському міжміському бюро технічної інвентаризації.

/т. 1 а. с.11-15/

Згідно дослідженої судом інвентаризаційної справи № 119 на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , серед документів якої міститься оригінал свідоцтва № НОМЕР_1 про право особистої власності на жилий будинок від 12 грудня 1988 року, виданого на ім`я голови колгоспного двору ОСОБА_2 ..

Відповідно до повідомлення Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 05 травня 2016 року №02-14-305 селищна рада не може надати копію рішення виконкому Шпиківської селищної ради № 39 від 05 червня 1987 року про видачу свідоцтва про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 в зв`язку з відсутністю інформації про нього.

/т. 1 а. с. 154/.

Згідно повідомлення архівного сектору Тульчинської районної державної адміністрації від 07 квітня 2016 року № 48 протоколи засідань виконавчого комітету Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області за січень-червень 1987 року на державне зберігання не надходили.

/т. 1 а. с. 155/.

Згідно довідки Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 15 листопада 1995 року № 1 у виконкомі селищної ради не збереглися протоколи загальних зборів громадян села 1987-1993 р.р., протоколи засідань виконкому за 1987 рік, немає 1-6 протоколів.

/т. 1 а. с. 156/.

Відповідно до довідки виконкому Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 29 жовтня 2015 року №2143 згідно даних погосподарського обліку за 1986-1990 роки головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 / т.27 ос.рах.2039, яке відносилося до суспільної категорії - колгоспний двір, являвся ОСОБА_7 (до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Також даний факт підтверджується відомостями з погосподарських книг.

/т. 1 а. с. 62 - 64/

Відповідно до копії довідки виконкому Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 15 липня 2013 року № 246 згідно погосподарської книги № 38 особовий рахунок № НОМЕР_3 житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до колгоспних дворів. Станом на 15 квітня 1991 року склад двору слідуючий: ОСОБА_2 - голова домогосподарства; ОСОБА_1 - дружина; ОСОБА_8 - теща; ОСОБА_9 - дочка; ОСОБА_4 -дочка; ОСОБА_5 - онук.

/т. 1 а. с. 16/.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 14 серпня 2002 року серія НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Шпиківка, Тульчинського району, Вінницької області померла ОСОБА_8

/т. 1 а. с. 10/.

Згідно копії рішення 12 сесії 6 скликання Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області №172 від 21 грудня 2011 року Про часткову зміну рішень сесії селищної ради, про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та видачу державного акту на право власності на земельну ділянку сесія селищної ради вирішила серед іншого: 1. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку з виготовленням державних актів на землю слідуючим громадянам: ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 земельну ділянку площею 0,2500 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та земельну ділянку площею 0,3194 га, призначену для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 земельну ділянку площею 0,8866 га, призначену для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 земельну ділянку площею 0,3075 га, призначену для ведення особистого селянського господарства; 2. Внести часткові зміни у рішення сесії Шпиківської селищної ради 13 сесії 21 скликання від 17 березня 1994 року в частині площі та цільового призначення земельної ділянки загальною площею 1,7635 га в АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_3 ОСОБА_2

/т. 1 а. с. 92/.

08 серпня 2012 року на підставі вищевказаного рішення сесії Шпиківської селищної ради № 172 від 21 грудня 2011 року ОСОБА_2 були видані чотири державні акти на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 418745, № 418746, № 418747 та № 418748.

/т. 1 а. с.17, 18, 19, 20/.

Згідно копії рішення № 47 виконавчого комітету Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 12 липня 2013 року Про оформлення права приватної власності на кожного члена колишнього колгоспного двору в с. Шпиківка виконком Шпиківської селищної ради вирішив: 1. Оформити право приватної спільної часткової власності на 5/6 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею - 63,1 кв.м, житловою площею - 35,2 кв.м, з погосподарськими будівлями в рівних частках на кожного члена колишнього колгоспного двору: ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ; 2. Видати свідоцтво про право приватної (спільної, часткової) власності згідно п.1; 3. Свідоцтво про право власності № 1101 видане виконкомом Тульчинської районної Ради народних депутатів №76 від 27 березня 1986 року та Шпиківської селищної ради 05 червня 1987 року на голову колгоспного двору ОСОБА_2 вважати таким, що втратило чинність; 4. Реєстраційній службі Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області провести відповідну державну реєстрацію права власності.

/т. 1 а. с. 8/.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог про визнання недійсним державних актів про право власності на земельні ділянки серії ЯМ № 418747 та серії ЯМ № 418748, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів користування даними земельними ділянками членами колгоспного двору, чи передачу їх у власність членам колишнього колгоспного двору.

Тим самим суд дійшов висновку, що видачою державних актів на земельні ділянки, які не були віднесені до майна колгоспного двору, право позивача не порушено.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині (в частині відмови в задоволені позовних вимог про визнання недійсним державних актів про право власності на земельні ділянки серії ЯМ № 418747 та серії ЯМ № 418748), суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вирішуючи спір в цій частині врахував обставини справи та дійшов висновку, який зроблений за правильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Правовий статус колгоспного двору регулювався ЦК УРСР.

Згідно статті 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

Суд першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів дійшов правильного висновку, що позивачем не було доведено того факту, що надання у власність ОСОБА_2 земельних ділянок площею 0,8866 га та 0,3075 га, місце знаходження яких : АДРЕСА_5 порушило право позивачки, як члена колгоспного двору.

Позивачем не було надано доказів, що земельні ділянки площею 0,8866 га та 0,3075 га були надані в користування членам колгоспного двору за адресою АДРЕСА_2 , як присадибні ділянки.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Колегія суддів враховує, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним державних актів на землю, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваними державними актами і в результаті визнання їх недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними державних актів на земельні ділянки, які були надані відповідачу у відповідності до положень ЗК України, позивач зобов`язана була довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорювані державні акти порушують (зачіпають) її права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. подібні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17(пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40),від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними державних актів серія ЯМ № 418747 та серії ЯМ № 418748.

Доводи апеляційної скарги про те, що у справі вставнолено судом першої інстанції обставини фіктивності витягу з рішення 13 сесії 21 скликання Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 17 березня 1994 року Про передачу земельної ділянки у власність з ознаками підробки, а також посилання апелянта на те , що у витязі з рішення 13 сесії 21 скликання Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 17 березня 1994 року Про передачу земельної ділянки у власність зазначено, що сесія селищної ради керувалась статтями 118, 121 ЗК України та статтею 26 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , тоді як ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні набрав чинності лише 12 червня 1997 року, а ЗК УРСР, в редакції чинній на час прийняття рішення селищною радою, містив лише 118 статей і вона стосувалась лише міжнародних договорів, колегія суддів відхиляє з огляду на вимоги п.6 ст. 367 ЦПК України, відповідно до яких в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Позивачем були заявлені позовні вимоги з підстав порушення її прав, як члена колгоспного двору, інших підстав для скасування державних актів в суді першої інстанції заявлено не було.

Аргументи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з якими погоджується також суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в оскаржуваній частині.

Щодо розподілу судових витрат.

Беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 141, підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, а також те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відтак судовий збір сплачений позивачем за подання апеляційної скарги слід залишити за позивачем.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

РішенняТульчинського районного суду Вінницької області від 30 липня 2021 року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: Т. О. Денишенко

В. П. Рибчинський

Повний текст постанови складено 28 жовтня 2021 року.