Постанова

від 26.10.2021 по справі 648/884/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 648/884/20 Головуючий в І інстанції: Сокирко Л.М.

Номер провадження: 22-ц/819/1552/21 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Орловської Н.В.

секретар Юськів І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Миловського Сергія Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 31 травня 2021 року та додаткове рішення цього ж суду від 21 липня 2021 року, у складі судді Сокирко Л.М., у справі за позовом адвоката Миловського Сергія Володимировича, діючого від імені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_4 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , до фермерського господарства з відокремленою садибою "Фруктове" про визнання договорів оренди земельної ділянки недійсними ,

В С Т А Н О В И В :

24 березня 2020 року адвокат Миловський Сергій Володимирович, діючий від імені 34-х позивачів, а саме ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_33 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_4 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_34 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , звернувся до суду із позовом до фермерського господарства з відокремленою садибою "Фруктове" про визнання договорів оренди земельної ділянки недійсними. Зокрема, крім іншого, він просив визнати недійсними:

--- договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6520387300:04:004:0006, укладений 01 липня 2015 року між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та Фермерським господарством з відокремленою садибою "Фруктове", код ЄДРПОУ 39657233, згідно з яким зареєстровано право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 11638952 від 17.10.2015 року;

--- договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6520387300:04:001:0007, укладений 01 липня 2015 року між ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 та Фермерським господарством з відокремленою садибою "Фруктове", код ЄДРПОУ 39657233, згідно з яким зареєстровано право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 12272591 від 29.11.2015 року;

--- договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6520387300:04:001:0014, укладений 01 липня 2015 року між ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 та Фермерським господарством з відокремленою садибою "Фруктове", код ЄДРПОУ 39657233, згідно з яким зареєстровано право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 12272655 від 29.11.2015 року;

--- договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6520387300:04:008:0042, укладений 01 липня 2015 року між ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 та Фермерським господарством з відокремленою садибою "Фруктове", код ЄДРПОУ 39657233, згідно з яким зареєстровано право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 12027447 від 12.11.2015 року;

--- договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6520387300:04:008:0041, укладений 01 липня 2015 року між ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 та Фермерським господарством з відокремленою садибою "Фруктове", код ЄДРПОУ 39657233, згідно з яким зареєстровано право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 12271691 від 28.11.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

01 липня 2015 року між позивачами у справі як власниками земельних ділянок, цільове призначення яких: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та відповідачем Фермерським господарством з відокремленою садибою "Фруктове" було укладено договори оренди земельних ділянок.

В подальшому, після укладення договорів оренди земельних ділянок, речові права відповідача були зареєстровані Реєстраційною службою Білозерського районного управління юстиції Херсонської області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було вчинено реєстраційні записи про суб`єкта іншого речового права - відповідача, на земельні ділянки.

Ознайомившись із викладеними у договорах оренди земельних ділянок умовами, позивачі з`ясували, що укладені договори не містять кадастрових номерів земельних ділянок, не відповідають вимогам Закону. Звернувшись за роз`ясненнями до відповідача в особі ОСОБА_35 , останній відмовився від спілкування.

Договори містять недостовірну нормативно-грошову оцінку земельних ділянок (143333,00 грн) замість належної, згідно з витягами із технічної документації, яка становить від 116098,85 грн до 136481,71 грн. Вказане призвело фактично до неузгодження істотної умови договорів, а саме п.9 про оплату за користування земельними ділянками, що унеможливлює точно визначити розмір орендної плати.

Вказав, що як наслідок, 3% від 143 333 грн становить не 4600 грн, як вказано у п.9 Договору, а 4299,99 грн. Тобто, відповідач, визначаючи розмір орендної плати, вчинив неточні арифметичні розрахунки, що призвело до неможливості достеменно встановити розмір орендної плати у гривнях.

Тобто, наявна переплата орендної плати з боку відповідача, а тому позивачі припускають, що настане час, коли відповідач повідомить, що сума орендної плати за весь строк договору, до 2030 року, сплачена і зобов`язання орендаря виконані в повному обсязі

Вважає, що вказані договори були укладені з порушенням частин 1, 3 статті 203, 638, 792 ЦК України, статей 6, 13, 15, 16, 21 Закону України "Про оренду землі", містять недостовірну нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, що призвело до невірного визначення істотної умови договорів, передбаченої їх пунктом 9, про оплату за користування земельними ділянками (орендну плату) та унеможливлює визначення розміру орендної плати, внаслідок чого відповідач (орендар) в односторонньому порядку на власний розсуд визначає спосіб нарахування орендної плати. Зазначене призвело до дискримінації позивачів (орендодавців) та порушенню їхніх прав, передбачених ст.792 ЦК України на отримання плати з наймача за користування майном, розмір якої встановлюється договором.

Також, пославшись на положення ч.ч.1 і 3 ст.203 ЦК України, зазначив, що оспорювані договори укладались під тиском.

На підставі викладеного просив задовольнити позовні вимоги, а також стягнути з відповідача витрати, пов`язані зі сплатою судового збору та витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 30 березня 2020 року у справі відкрито провадження та справу прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с.1-2 т.2).

13 травня 2020 року Адвокатським бюро "Нікітін і партнери" в особі керуючого адвоката Нікітіна Руслана Валерійовича, діючим від імені відповідача, подано відзив на позовну заяву, в якому ставиться питання про відмову в позові з огляду на таке.

Позовні вимоги, які зводяться до того, що договори оренди не містять істотних умов, а саме відсутній кадастровий номер земельної ділянки та не визначено розмір орендної плати, що, на думку позивачів, є підставою для визнання їх недійсними, вважає необґрунтованими. Адже, як вбачається з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (долучені позивачами до позовної заяви) земельні ділянки мали кадастрові номери.

В подальшому сторони додатковими угодами внесли зміни до договорів оренди земельної ділянки, а саме п.1 договорів доповнили кадастровим номером земельної ділянки (копії додаткових угод додаються). Таке право сторін договорів передбачено ст.30 Закону України "Про оренду землі".

Також, сторони договорів скористалися передбаченим ст.21 вказаного Закону правом і взаємною згодою визначили розмір орендної плати (пункт 9 договорів).

Отже, позиція позивачів щодо відсутності істотних умов у договорах є хибною й такою, що не відповідає дійсним обставинам. Крім того, позивачами не доведено порушення їхніх прав, що є обов`язковим для визнання договору оренди землі недійсним (постанова Верховного Суду України від 09.12.2015 року у справі № 6-849цс15).

Також, зазначив, що позивачами пропущено строки позовної давності для звернення з цим позовом, адже договори були укладені 01.07.2015 року, про порушення своїх прав позивачі дізнались, як вони самі вказали у позові, ще 21.11.2016 року, а з позовом звернулись у березні 2020 року (а.с.45-48 т.2).

19 травня 2020 року адвокат Миловський Сергій Володимирович, діючий від імені вказаних позивачів, подав відповідь на відзив, в якій просив не брати до уваги додані до відзиву докази - додаткові угоди від 24.05.2017 року, а також позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, зазначивши про таке.

Представник відповідача порушив норми ч.4 та п.2 ч.5 ст.178 ЦПК України та обмежився надсиланням відзиву на позовну заяву лише представнику позивачів.

Крім того, не надані додаткові угоди до договорів, укладених з ОСОБА_8 (земельна ділянка кадастровий номер 6520387300:04:006:0014), ОСОБА_36 , правонаступник ОСОБА_16 (земельна ділянка кадастровий номер 6520387300:04:003:0004) та ОСОБА_37 , правонаступник ОСОБА_25 (земельна ділянка кадастровий номер 6520387300:03:001:0172).

Також зазначив, що представник відповідача не спростував тверджень позивачів про порушення їхніх прав та послався на недостовірні, підробні докази (додаткові угоди від 24.05.2017 року). Позивачі наполягають на тому, що надані відповідачем докази є недостовірними, позивачами не підписувалися та у них немає їх другого екземпляру. Хоча вказує, що більша частина підписів на додаткових угодах дуже схожа з дійсними підписами позивачів.

Вказав, що вищезазначені додаткові угоди, якщо і були підписані (укладені) позивачами, однак не спростовують їх тверджень про неузгодженість істотної умови п.9 Договору - розміру пати, індексації, способу та умов розрахунків, так як ними визначається плата за земельні ділянки лише на 2017 рік.

Також зазначив, що є хибним висновок відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності та про відлік цього строку від 21.11.2016 року, адже за положеннями ч.2 ст.786 ЦК України перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму. Договір же продовжує свою дію в часі до 30.12.2030 року та продовжується порушення прав позивачів через неузгодження істотної умови договору щодо розміру плати, індексації, способу та умов розрахунків, що унеможливлює визначення розміру плати за користування земельними ділянками.

Вказав, що є недобросовісними дії відповідача, який не узгодив з позивачами вказані істотні умови договору та в подальшому ухиляється від їх узгодження (а.с.131-133 т.2).

Ухвалою суду від 27 травня 2020 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с.139 т.2).

Ухвалою суду від 03 вересня 2020 року прийнято відмову позивачки ОСОБА_33 від позову до Фермерського господарства з відокремленою садибою "Фруктове" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним; провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_33 закрито (а.с.220 т.2).

Ухвалою суду від 05 лютого 2021 року прийнято відмову позивачки ОСОБА_34 від позову до Фермерського господарства з відокремленою садибою "Фруктове" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним; провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_34 закрито (а.с.233 т.2).

При розгляді справи у суді першої інстанції позивачі дали відповідні пояснення.

Зокрема, позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що на теперішній час його не влаштовує орендна плата, договір оренди земельної ділянки він підписував та протягом року отримав свій примірник. До відповідача із заявою про зміну орендної плати не звертався. Орендну плату в меншому розмірі, ніж передбаченому договором, не отримував. Останній раз отримав 8 500 грн.

Позивачка ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що договір оренди земельної ділянки вона підписувала, орендну плату отримувала одного року - 7 000 грн, а іншого 9 300 грн.

Позивач ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала, а саме просила збільшити розмір орендної плати. Договір оренди земельної ділянки підписувала в той день, коли отримувала зерно за попереднім договором оренди, представник ПСП "Весна-Агро" Бабенко В.П. поставив їй ультиматум, що якщо вона не підпише договір, то не отримає зерно. Орендну плату отримувала.

Позивачка ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала, однак просила, щоб змінили умови договору щодо орендної плати. Договір оренди земельної ділянки вона підписувала, читала його, отримувала орендну плату, зокрема в 2018 році отримала 6 400 грн, а в 2019 році 5 500 грн. До відповідача із заявою про перегляд умов договору вона не зверталася.

Позивачка ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що підписувала договір оренди земельної ділянки вдома у представника ПСП "Весна-Агро" ОСОБА_38 , бо їй потрібне було зерно. Вона забрала свій примірник договору і вдома його прочитала, її все влаштовувало до 2019 року.

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 31 травня 2021 року у задоволенні позову було відмовлено (а.с.272-282 т.2).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того , що оспорювані договори в момент їх укладення відповідали вимогам закону, відповідають чинному законодавству, укладені в належній формі та сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, зокрема щодо строку дії договору, орендної плати та її розміру тощо, а позивачами не доведено порушення відповідачем положень статей 203, 215 ЦК України під час укладення та реєстрації договорів оренди.

Також суд виходив з того , що Додатковими угодами сторони внесли доповнення в пункт 1 Договору, вказавши кадастровий номер земельної ділянки, що надається в оренду, а також погодили розмір орендної плата за користування земельною ділянкою.

Також суд виходив з того , що не відповідають дійсним обставинам посилання позивачів на недостовірну нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, що призвело до невірного визначення орендної плати, що свідчить про неузгодженість між сторонами істотної умови договору, передбаченої пунктом 9 договору. Адже у спірних договорах зазначена нормативно-грошова оцінка земельної ділянки (143 333,00 грн) та розмір орендної плати - 3% від нормативно-грошової оцінки землі, що складає 4600 грн.

Також суд виходив з того , що в судовому засіданні скаржники повідомили, що орендна плата до 2018 року їх повністю влаштовувала, а також що на протязі дії договорів вони отримували суму орендної плати більшу, ніж зазначена у договорах. Отримуючи протягом 2015-2020 років орендну плату, позивачі тим самим підтверджували наявність між сторонами договору договірних правовідносин. До 2019 року вони не зверталися до відповідача щодо перегляду умов договору або ж його розірвання, а окрім того в 2017 році уклали з відповідачем додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки.

Також суд виходив з того , що оспорювані договори, відповідно до пунктів 10, 13, передбачають обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації раз в три роки та що розмір орендної плати переглядається один раз на три роки за взаємною згодою сторін. Тобто, як зазначив суд, позивачі мали можливість переглянути розмір орендної плати один раз на три роки, однак своїм правом не скористалися, із будь-якими заявами до відповідача не зверталися.

Також суд виходив з того , що будь-яких доказів на підтвердження укладення договорів за відсутності волевиявлення та/або з дефектом волевиявлення (під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини) позивачі не надали, окрім того підтвердили, що договір ними був підписаний особисто.

Також суд виходив з того , що обов`язком позивачів у цьому спорі є доведення порушення їх прав та охоронюваних законом інтересів укладеним правочином, а не формальне посилання на порушення закону, яке не є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому суд послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-94 цс13, предметом якої був спір про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними.

Також суд виходив з того , що є неспроможними посилання позивачів на відсутність у спірних договорах вказівки на кадастровий номер земельної ділянки, оскільки на момент укладення спірних договорів (01 липня 2015 року) Законом України "Про оренду землі" така умова, як кадастровий номер, не відносилась до істотних умов договору оренди. Крім того, у додаткових угодах кадастровий номер земельної ділянки було зазначено.

Також суд виходив з того , що не можуть братися до уваги посилання представника позивачів у відповіді на відзив на можливість непідписання позивачами додаткових угод. При цьому суд враховував те, що вказані угоди не були предметом позову, а, крім того, частина позивачів стверджували, що підписували додаткову угоду, інші повідомили, що не пам`ятають, чи підписували таку угоду.

Також суд виходив з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 471/761/17-ц, на яку послався представник відповідача, відповідно до якої, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.

Також суд , пославшись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №372/1036/15-ц, виходив з того, що відмова у задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону.

Додатковим рішенням вказаного суду від 21 липня 2021 року заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення було задоволено. Зокрема, було стягнуто з усіх 32-х позивачів на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 733,73 грн з кожного (а.с.321-325 т.2).

На вказане рішення суду від 31.05.2021 року адвокатом Миловським Сергієм Володимировичем, діючим від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати зазначене рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у повному обсязі. При цьому послався на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, зазначив , що суд не прийняв до уваги того, що головною підставою позову є порушення, що мали місто при складанні та підписанні договорів оренди від 01.07.2015 року, статей 6, 13, 15, 16, 21 Закону України "Про оренду землі" та ч.ч.1 і 3 ст.203 ЦК України.

Так, договори містять недостовірну нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, що призвело фактично до неузгодження істотної умови договорів, а саме п.9 про оплату за користування земельними ділянками, що унеможливлює точно визначити розмір орендної плати. Як наслідок, орендар в односторонньому порядку на свій розсуд визначив спосіб нарахування орендної плати, що призвело до порушення прав позивачів, передбачених ст.ст.13, 21 вказаного Закону та ч.2 ст.762 ЦК України.

Вказав, що невірно зазначена нормативно-грошова оцінка землі, а саме її вартість насправді менша, ніж 143 333 грн, як зазначено у п.5 Договору. Як наслідок, 3% від 143 333 грн становить не 4600 грн, як вказано у п.9 Договору, а 4299,99 грн. Тобто, відповідач, визначаючи розмір орендної плати, вчинив неточні арифметичні розрахунки, що призвело до неможливості достеменно встановити розмір орендної плати у гривнях.

Тобто, наявна переплата орендної плати з боку відповідача, а тому позивачі припускають, що настане час, а це 2025 рік, коли відповідач повідомить, що сума орендної плати за весь строк договору, до 2030 року, сплачена і зобов`язання орендаря виконані в повному обсязі.

Також вказав , що судом було залишено поза увагою те, що з пунктів 10 та 13 Договору неможливо встановити, як повинна відбуватися індексація орендної плати.

Також зазначив , що суд не врахував того, що другою підставою позову є те, що оспорювані договори оренди були укладені позивачами під тиском відповідача, який погрожував невиплатою натуроплати за користування землею, яка в той час знаходилася в оренді у Приватного сільськогосподарського підприємства "Весна-Агро", кінцевим бенефіціаром якого є кінцевий бенефіціар відповідача - ОСОБА_39 .

Про це зазначали позивачі у судовому засіданні та в письмових поясненнях.

Під час укладання договорів позивачі знаходилися у несприятливих для себе умовах, а саме найняли та оплатили автотранспорт для перевезення пшениці, вони були обмежені в часі, більшість з них - це люди похилого віку, які не мали при собі окулярів та не мали можливості належним чином ознайомитися з текстом договору, не мали можливості отримати юридичну консультацію. Позивачі сприймали розміри нормативно-грошової оцінки землі та орендної плати як достовірні. Після суперечок з представником відповідача позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 були вимушені проявити волевиявлення та підписали надані їм договори оренди від 01.07.2015 року та акти прийому-передачі земельної ділянки від 01.07.2015 року. Позивачка ОСОБА_4 підписала договір в бухгалтерії відповідача, де їй було заявлено, що орендна плата ПСП "Веста-Агро" їй не буде виплачена, поки вона не підпише договір. Після суперечок із керівником відповідача вона була вимушена підписати договір.

Таким чином, волевиявлення позивачів на укладення договорів не було вільним.

Також вказав , що судом не було прийнято до уваги того факту, що восени-взимку 2019-2020 років позивачі ініціювали внесення змін до договорів, велася переписка з відповідачем, який спочатку частково погоджувався з пропозиціями позивачів, однак потім так і не вчинив жодних дій щодо приведення договорів у відповідність до законодавства. Саме бездіяльність та недобросовісна поведінка відповідача щодо приведення договорів до вимог чинного законодавства стали підставою для звернення позивачів до суду за захистом свого порушеного права.

Також зазначив , що є невірною позиція відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності та про відлік цього строку від 21.11.2016 року, коли відбулися збори орендодавців та відповідача в будинку культури в с. Ульянівка, адже про порушення свого права позивачі дізналися під час виконання спірних договорів, а саме 11.11.2019 року, коли вони звернулися до адвоката Миловського С.В., де при аналізі договорів було з`ясовано, що вони не відповідають вимогам ст.ст.6, 13, 15, 16, 21 Закону України "Про оренду землі" та з пунктів 5 і 9 спірних договорів неможливо встановити, який розмір орендної плати повинен сплачувати відповідач за оренду землі.

Крім того, 31.08.2021 року адвокатом Миловським Сергієм Володимировичем, діючим від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , подано доповнення до апеляційної скарги, в якому ставиться питання про скасування додаткового рішення вказаного суду від 21 липня 2021 року. При цьому він просить поновити строк на апеляційне оскарження додаткового рішення, посилаючись на те, що воно ухвалено без виклику сторін і повний його текст було отримано на електронну скриньку 03.08.2021 року.

Отже, рішення суду оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позову 5-х позивачів, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до фермерського господарства з відокремленою садибою "Фруктове" про визнання договорів оренди земельної ділянки недійсними та не оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог решти 27-ми позивачів, а саме ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , до фермерського господарства з відокремленою садибою "Фруктове" про визнання договорів оренди земельної ділянки недійсними.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом

Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Відповідно до договорів оренди, укладених окремо між кожним позивачем і відповідачем, актів приймання-передачі земельної ділянки, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки вбачається, що між сторонами укладено Договори оренди земельних ділянок, відповідно до яких позивачі передали орендарю належні їм на підставі Державний актів земельні ділянки, а саме:

--- від 01.07.2015р (земельна ділянка площею 4,26 га, кадастровий номер 6520387300:04:004:0006, державна реєстрація права оренди земельної ділянки - 17.10.2015р) з позивачем ОСОБА_1 ; кадастровий номер земельної ділянки у самому договорі оренди не зазначений, проте він вже зазначений у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.10.2015р; строк дії договору - 30.12.2030р; нормативна грошова оцінка земельної ділянки (НГО) становить 113 895,62 грн, однак у договорі оренди вона зазначена в розмірі 143 333,00 грн; розмір орендної плати (ОП) становить 3% від НГО, а саме 4 600,00 грн (п.9); обчислення ОП здійснюється з урахуванням індексації раз в три роки (п.10); розмір ОП переглядається 1 раз у 3 роки за взаємною згодою сторін (п.13); строк внесення ОП - протягом дії договору, не пізніше 31 грудня кожного року (п.11); вказана земельна ділянка передана орендарю за актом приймання-передачі від 01.07.2015р (а.с.123-124, 125, 126, 127 т.1).

24.05.2017 року між сторонами вказаного договору оренди укладено додаткову угоду, якою було внесено зміни до договору оренди земельної ділянки, а саме п.1 договору доповнено зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки. Також сторони погодили, що орендна плата за користування земельною ділянкою в кількості 4,26га за 2017 рік становить 8 520 грн. Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованим 10.02.2020 року, підтверджується реєстрація 17.10.2015р права оренди вказаної земельної ділянки, орендар - Фермерське господарство з відокремленою садибою "Фруктове" (а.с.77, 78 т.2).

--- від 01.07.2015р (земельна ділянка площею 4,89 га, кадастровий номер 6520387300:04:001:0007, державна реєстрація права оренди земельної ділянки - 29.11.2015р) з позивачкою ОСОБА_2 ; кадастровий номер земельної ділянки у самому договорі оренди не зазначений, проте він вже зазначений у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.11.2015р; строк дії договору - 30.12.2030р; нормативна грошова оцінка земельної ділянки (НГО) становить 117 171,82 грн, однак у договорі оренди вона зазначена в розмірі 143 333,00 грн; розмір орендної плати (ОП) становить 3% від НГО, а саме 4 600,00 грн (п.9); обчислення ОП здійснюється з урахуванням індексації раз в три роки (п.10); розмір ОП переглядається 1 раз у 3 роки за взаємною згодою сторін (п.13); строк внесення ОП - протягом дії договору, не пізніше 31 грудня кожного року (п.11); вказана земельна ділянка передана орендарю за актом приймання-передачі від 01.07.2015р (а.с.149-150, 151, 152, 153 т.1).

24.05.2017 року між сторонами вказаного договору оренди укладено додаткову угоду, якою було внесено зміни до договору оренди земельної ділянки, а саме п.1 договору доповнено зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки. Також сторони погодили, що орендна плата за користування земельною ділянкою в кількості 4,89га за 2017 рік становить 9 780 грн. Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованим 10.02.2020 року, підтверджується реєстрація 29.11.2015р права оренди вказаної земельної ділянки, орендар - Фермерське господарство з відокремленою садибою "Фруктове" (а.с.93, 94 т.2).

--- від 01.07.2015р (земельна ділянка площею 4,81 га, кадастровий номер 6520387300:04:001:0014, державна реєстрація права оренди земельної ділянки - 29.11.2015р) з позивачкою ОСОБА_3 ; кадастровий номер земельної ділянки у самому договорі оренди не зазначений, проте він вже зазначений у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.11.2015р; строк дії договору - 30.12.2030р; нормативна грошова оцінка земельної ділянки (НГО) становить 117 221,88 грн, однак у договорі оренди вона зазначена в розмірі 143 333,00 грн; розмір орендної плати (ОП) становить 3% від НГО, а саме 4 600,00 грн (п.9); обчислення ОП здійснюється з урахуванням індексації раз в три роки (п.10); розмір ОП переглядається 1 раз у 3 роки за взаємною згодою сторін (п.13); строк внесення ОП - протягом дії договору, не пізніше 31 грудня кожного року (п.11); вказана земельна ділянка передана орендарю за актом приймання-передачі від 01.07.2015р (а.с.75-76, 77, 78, 79 т.1).

24.05.2017 року між сторонами вказаного договору оренди укладено додаткову угоду, якою було внесено зміни до договору оренди земельної ділянки, а саме п.1 договору доповнено зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки. Також сторони погодили, що орендна плата за користування земельною ділянкою в кількості 4,81га за 2017 рік становить 9 620 грн. Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованим 10.02.2020 року, підтверджується реєстрація 29.11.2015р права оренди вказаної земельної ділянки, орендар - Фермерське господарство з відокремленою садибою "Фруктове" (а.с.55, 56 т.2).

--- від 01.07.2015р (земельна ділянка площею 3,9 га, кадастровий номер 6520387300:04:008:0042, державна реєстрація права оренди земельної ділянки - 12.11.2015р) з позивачкою ОСОБА_4 ; кадастровий номер земельної ділянки у самому договорі оренди не зазначений, проте він вже зазначений у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.11.2015р; строк дії договору - 30.12.2030р; нормативна грошова оцінка земельної ділянки (НГО), яка зазначена у договорі оренди, становить 143 333,00 грн; розмір орендної плати (ОП) становить 3% від НГО, а саме 4 600,00 грн (п.9); обчислення ОП здійснюється з урахуванням індексації раз в три роки (п.10); розмір ОП переглядається 1 раз у 3 роки за взаємною згодою сторін (п.13); строк внесення ОП - протягом дії договору, не пізніше 31 грудня кожного року (п.11); вказана земельна ділянка передана орендарю за актом приймання-передачі від 01.07.2015р (а.с.182-183, 184 т.2).

24.05.2017 року між сторонами вказаного договору оренди укладено додаткову угоду, якою було внесено зміни до договору оренди земельної ділянки, а саме п.1 договору доповнено зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки. Також сторони погодили, що орендна плата за користування земельною ділянкою в кількості 3,9 га за 2017 рік становить 7 800 грн. Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованим 10.02.2020 року, підтверджується реєстрація 12.11.2015р права оренди вказаної земельної ділянки, орендар - Фермерське господарство з відокремленою садибою "Фруктове" (а.с.71, 72 т.2).

Копії вказаного договору оренди та акту приймання-передачі долучено до матеріалів справи на підставі заяви від 10 серпня 2020 року адвоката Миловського С.В., діючого від імені позивачки ОСОБА_4 , поданої до суду 12 серпня 2020 року, за наслідками виправлення технічної помилки при формуванні пакету доказів для подання їх до суду в якості додатків до позову.

--- від 01.07.2015р (земельна ділянка площею 3,9 га, кадастровий номер 6520387300:04:008:0041, державна реєстрація права оренди земельної ділянки - 28.11.2015р) з позивачкою ОСОБА_5 ; кадастровий номер земельної ділянки у самому договорі оренди не зазначений, проте він вже зазначений у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.11.2015р; строк дії договору - 30.12.2030р; нормативна грошова оцінка земельної ділянки (НГО) становить 117 408,25 грн, однак у договорі оренди вона зазначена в розмірі 143 333,00 грн; розмір орендної плати (ОП) становить 3% від НГО, а саме 4 600,00 грн (п.9); обчислення ОП здійснюється з урахуванням індексації раз в три роки (п.10); розмір ОП переглядається 1 раз у 3 роки за взаємною згодою сторін (п.13); строк внесення ОП - протягом дії договору, не пізніше 31 грудня кожного року (п.11); вказана земельна ділянка передана орендарю за актом приймання-передачі від 01.07.2015р (а.с.69-70, 71, 72, 73 т.1).

24.05.2017 року між сторонами вказаного договору оренди укладено додаткову угоду, якою було внесено зміни до договору оренди земельної ділянки, а саме п.1 договору доповнено зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки. Також сторони погодили, що орендна плата за користування земельною ділянкою в кількості 3,9 га за 2017 рік становить 7 800 грн. Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованим 10.02.2020 року, підтверджується реєстрація 28.11.2015р права оренди вказаної земельної ділянки, орендар - Фермерське господарство з відокремленою садибою "Фруктове" (а.с.55, 56 т.2).

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Згідно з ч.2 ст.792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються зокрема Законом України Про оренду землі , яким визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на час укладення оспорюваних договорів оренди (01.07.2015 року) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України (ст.14 вказаного Закону у зазначеній редакції).

За положеннями ст.15 вказаного Закону у зазначеній редакції:

--- істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина 1);

--- за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (частина 2).

Варто зазначити, що до переліку істотних вказану умову (зазначення кадастрового номеру земельної ділянки) було віднесено Законом України "Про державний земельний кадастр" від 07.07.2011 року, окремі положення якого, зокрема і щодо кадастрового номеру, набрали чинності з 07.08.2011 року.

Відповідно до ст.16 вказаного Закону у зазначеній редакції укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

За положенням ст.21 вказаного Закону у зазначеній редакції:

--- орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі (частина 1);

--- розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (частина 2);

--- обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частина 3).

За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до частин 1, 3 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України і відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він є правильним по суті і до нього він дійшов при повному та всебічному дослідженні обставин справи та давши належну оцінку зібраним у справі доказам. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішив справу з дотриманням норм процесуального права.

Позовні вимоги позивачів мотивовані тим, що договори оренди землі, укладені з порушенням ч.ч.1 і 3 ст.203 ЦК України, ст.ст.6, 13, 15, 16, 21 Закону України "Про оренду землі", оскільки:

--- містять недостовірну нормативно грошову оцінку земельних ділянок, що призвело до невірного визначення істотної умови Договору про розмір орендної плати (п.9 Договору) та унеможливлення визначення розміру орендної плати, наслідком чого орендар в односторонньому порядку на свій розсуд визначає спосіб нарахування орендної плати, що призвело до порушення прав орендодавців, передбачених ст.762 ЦК України, на отримання плати з наймача за користування майном, розмір якої встановлюється договором;

--- не містять кадастрових номерів земельних ділянок, не відповідають вимогам Закону;

--- волевиявлення позивачів на укладення договорів не було вільним, оспорювані договори оренди були укладені позивачами під тиском відповідача, який погрожував невиплатою натуроплати за користування землею, яка в той час знаходилася в оренді у Приватного сільськогосподарського підприємства "Весна-Агро", кінцевим бенефіціаром якого є кінцевий бенефіціар відповідача - ОСОБА_39 .

Апеляційний суд не погоджується з доводами позивачів, вважає їх надуманими, такими, які не підтверджуються належними доказами й зроблені на підставі хибного тлумачення законодавства, чому суд першої інстанції дав належну оцінку.

Посилання позивачів на недостовірну нормативно-грошову оцінку землі, зазначену в оспорюваних договорах (143 333,00 грн), порівняно з належною такою оцінкою (від 113895,62 грн до 117408,25 грн), посилання на невірно визначений розмір орендної плати (3% від НГО землі в 143333,00 гр), який повинен становити 4299,99 грн, а в договорах становить 4600,00 грн, що призвело до унеможливлення визначення розміру орендної плати, то суд апеляційної інстанції враховує те, що вказані позивачі у суді першої інстанції зазначили, що орендна плата до 2018 року їх повністю влаштовувала, що на протязі дії договорів вони отримували суму орендної плати більшу ніж зазначена у договорах. Також апеляційний суд враховує й те, що позивачами не доведено порушення їхніх прав та охоронюваних законом інтересів укладеними договорами оренди земельної ділянки. Адже, як встановлено судом та не заперечується самими позивачами, а, навпаки, на це вони самі посилаються, у оспорюваних договорах вартість нормативно-грошової оцінки землі зазначена вище, ніж вона зазначається у витягах із технічної документації, як наслідок, і розмір орендної плати, зазначений у договорах, є вищим, крім того, вказаний розмір орендної плати становив навіть вище, ніж такий, який має бути при арифметичному розрахунку. Чим саме порушено їхні права при такому визначенні розміру орендної плати, позивачі не вказали. Їхні посилання на те, що настане час, а це 2025 рік, коли відповідач повідомить, що сума орендної плати за весь строк договору, до 2030 року, сплачена і зобов`язання орендаря виконані в повному обсязі, містять ознаки припущення і не свідчать про встановлення дійсного факту.

Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року № 6-94 цс13.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, позивачі мали можливість переглянути розмір орендної плати один раз на три роки, однак своїм правом не скористалися, із будь-якими заявами до відповідача не зверталися.

Також, з тих же підстав не можуть бути прийняті до уваги й посилання позивачів як на підставу позову, на те, що оспорювані договори не містять кадастрових номерів земельних ділянок. Адже позивачами не доведено порушення їхніх прав та охоронюваних законом інтересів незазначенням кадастрових номерів земельної ділянки в оспорюваних договорах оренди земельної ділянки. І в даному випадку не має жодного значення помилкове зазначення суду першої інстанції про те, що, на момент укладення спірних договорів (01 липня 2015 року) Законом України "Про оренду землі" така умова, як кадастровий номер, не відносилась до істотних умов договору оренди. Суд апеляційної інстанції зазначає, що до переліку істотних вказану умову (зазначення кадастрового номеру земельної ділянки) було віднесено Законом України "Про державний земельний кадастр" від 07.07.2011 року, окремі положення якого, зокрема і щодо кадастрового номеру, набрали чинності з 07.08.2011 року. Однак, у справі не встановлено порушення прав позивачів відсутністю у договорах зазначення кадастрового номеру земельної ділянки. Крім того, слід враховувати й те, що додатковими угодами, укладеними 24.05.2017 року між кожним із позивачів (скаржників) та відповідачем, було внесено зміни до договору оренди земельної ділянки, а саме п.1 договору доповнено зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки.

З приводу вказаних додаткових угод від 24.05.2017 року сторона позивачів (скаржників) зазначила, що вони позивачами не підписувалися, що більша частина підписів на них дуже схожа з дійсними підписами позивачів і що якщо вони і були підписані позивачами, однак не спростовують їх тверджень про неузгодженість істотної умови п.9 Договору - розміру пати. Тобто, позиція позивачів (скаржників) відносно цього питання є неконкретною.

У ст.204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Оскільки позивачі (скаржники) не спростували належними доказами неукладення вказаних додаткових угод, то слід виходити з їх правомірності. Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що частина позивачів, які надавали пояснення суду, стверджували, що підписували додаткову угоду, інші повідомили, що не пам`ятають чи підписували таку угоду.

Апеляційний суд зазначає, що у будь-якому випадку незазначення у конкретному договорі оренди землі кадастрового номеру земельної ділянки, що є істотною умовою договору, укладеного з 07.08.2011 року, може мати наслідком визнання такого договору недійсним лише у випадку доведення порушення прав та охоронюваних законом інтересів орендодавця укладеним правочином, а не формальне посилання на порушення закону, яке не є підставою для визнання правочину недійсним. А як вже було зазначено, позивачами (скаржниками) не доведено порушення їхніх прав відсутністю у договорах зазначення кадастрового номеру земельної ділянки.

Крім того, як обґрунтовано встановив суд першої інстанції, позивачами (скаржниками) не надано доказів на підтвердження укладення відповідних оспорюваних договорів з дефектом волевиявлення: під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. Обставини підписання (укладення) оспорюваних договорів, на які посилаються скаржники (під умовою, якщо вони не підпишуть договір, то не отримають орендну плату), не підтверджуються належними доказами.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачами (скаржниками) не надано доказів на підтвердження відсутності їх волевиявлення при укладенні договору оренди землі чи обману з боку.

Обґрунтовано суд першої інстанції прийняв до уваги посилання представника відповідача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 471/761/17-ц, відповідно до якої, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав та притримується цієї позиції при ухваленні рішення.

Таким чином апеляційний суд приходить до висновку, що позивачами (скаржниками) не було доведено наявність підстав для визнання оспорюваних договорів оренди землі недійсними.

Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджуються належними доказами та висновків суду не спростовують.

Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання на те, що оспорювані договори оренди містять недостовірну нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, що призвело фактично до неузгодження істотної умови договорів (розмір орендної плати). При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що у оспорюваних договорах вартість нормативно-грошової оцінки землі зазначена вище, ніж вона зазначається у витягах із технічної документації, як наслідок, і розмір орендної плати, зазначений у договорах, є вищим, крім того, вказаний розмір орендної плати становив навіть вище, ніж такий, який має бути при арифметичному розрахунку. Отже, позивачами не доведено порушення їхніх прав та охоронюваних законом інтересів укладеними договорами оренди земельної ділянки у зазначеній редакції.

Також, підлягають залишенню поза увагою й посилання скаржника на неможливість встановлення з умов договору оренди механізму індексації орендної плати. При цьому апеляційний суд враховує те, що така можливість передбачена п.10 відповідних договорів оренди, а конкретно порядок індексації може бути встановлений за домовленістю сторін договору, адже останні є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ч.1 ст.627 ЦК України).

Також суд не може взяти до уваги посилання на відсутність вільного волевиявлення позивачів (скаржників) при укладенні оспорюваних договорів оренди. При цьому суд апеляційної інстанції виходить з недоведення скаржниками обставин, на які вони посилаються, обґрунтовуючи вказану підставу позову. Той факт, що позивачі (скаржники) найняли та оплатили автотранспорт для того, щоб прибути на підписання договорів, що вони до 2019 року отримували орендну плату й не висказували жодних зауважень щодо цього питання, все це у сукупності разом зі встановленими обставинами спростовує зазначені доводи позивачів (скаржників).

Також підлягають відхиленню решта доводів скарги, оскільки вони не містять не впливають на правильність прийнятого судом рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судові рішення (рішення від 31 травня 2021 року та додаткове рішення від 21 липня 2021 року) з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для того, щоб апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Миловського Сергія Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , залишити без задоволення.

Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 31 травня 2021 року та додаткове рішення цього ж суду від 21 липня 2021 року залишити без змін.

Це ж рішення суду від 31 травня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог решти 27-ми позивачів, а саме ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , до фермерського господарства з відокремленою садибою "Фруктове" про визнання договорів оренди земельної ділянки недійсними в апеляційному порядку не переглядалось, як таке, що не оскаржувалось.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 28 жовтня 2021 року .

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська