Рішення

від 28.10.2021 по справі 265/6826/20

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа №265/6826/20

Провадження №2/265/285/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2021 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Козлова Д. О.,

при секретарі - Дрьомовій О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 265/6826/21 за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Позиція ОСОБА_1 .

Звернувшись до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 вказувала, що на підставі рішення Маріупольської міської ради від 4 лютого 2014 р. № 6/36-4197 було укладено договір оренди земельної ділянки від 4 квітня 2014 р. на 5 років, до 4 лютого 2019 р., за яким ФОП ОСОБА_1 отримала в оренду земельну ділянку площею 0,0026 га кадастровий № 1412336900:01:028:0018, що знаходиться в АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 7 лютого 2019 р. Після закінчення 4 лютого 2019 року строку дії договору оренди вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 продовжувала користуватись нею, виконуючи умови договору оренди, а протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки позивачка не отримувала від Маріупольської міської ради листа-заперечення проти поновлення дії договору оренди земельної ділянки на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції, що діяла на час укладення договору оренди земельної ділянки), тому позивачка вважає договір оренди земельної ділянки від 4 квітня 2014 року поновленим на той самий строк та на тих самих умовах. Отже, наразі умови договору з обох сторін виконуються. Однак коли позивачка звернулася 9 липня 2020 р. до Маріупольської міської ради для встановлення факту подовження строку договору оренди земельної ділянки на той самий строк та на тих самих умовах, надавши для підписання відповідний проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою через центр надання адміністративних послуг, Маріупольська міська рада прийняла рішення № 7/57-5712 від 9 жовтня 2020 р. про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та поновлення строку оренди земельної ділянки площею 0,0026 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . Вважаючи таке рішення відповідача необґрунтованим, вказувала, що орендодавець вже після прийняття рішення про затвердження Плану зонування міста, яке було опубліковане при цьмоу після укладення спірного договору, рішенням від 4 лютого 2014 р. надало позивачу в оренду земельну ділянку, що є предметом спору та уклала відповідний договір оренди земельної ділянки. При цьому нерухоме майно ОСОБА_1 на спірній земельній ділянці не є тимчасовою спорудою, а рішення відповідача за заявою ОСОБА_1 прийнято у порушення передбаченого законом місячного строку. Натомість за ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка діяла на час укладення договору оренди земельної ділянки) регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, тому вважала, що такий договір є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах. На підставі переліченого просила суд визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольської міської ради Донецької області № 7/57-5712 від 9 жовтня 2020 року, визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 4 квітня 2014 р., укладеного на підставі рішення Маріупольської міської ради від 4 лютого 2014 р. про надання ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 0,0026 га кадастровий № 1412336900:01:028:0018 по АДРЕСА_1 на той самий строк та на тих самих умовах, передбачених договором оренди земельної ділянки від 4 квітня 2014 р., та виклавши її у запропонованій позивачкою редакції.

Не погоджуючись із відзивом ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, де додатково вказувала, що проект додаткової угоди позивачки відповідачем розглянуто не було, а обґрунтованої причини відмови у затвердженні технічної документації на земельну ділянку в оскаржуваному рішенні Маріупольська міська рада не наводить. Також вказане рішення відповідача порушує право власності позивачки на нерухоме майно по АДРЕСА_1 .

У судове засідання позивачка, ОСОБА_1 , не з`явилась повторно, будучи повідомленою своєчасно та належним чином про час та місце розгляду справи на підставі ч. 5 ст. 128, ч. 5 ст. 130 ЦПК.

Також в судове засідання не з`явилась повторно представник позивача, адвокат Ботман О. О., яка була повідомлена своєчасно та належним чином про час й місце розгляду справи на підставі ч. 5 ст. 128 ЦПК, про що свідчать клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи від 5 жовтня 2021 року та від 25 жовтня 2021 року.

При цьому суд вказує, що від адвоката Ботман О. О. надійшло чергове клопотання з проханням відкласти розгляд справи, призначений на 28 жовтня 2021 року об 9-00 год. через зайнятість у іншому процесі.

Суд зауважує, що заява представника позивача, Ботман О. О. , про відкладення розгляду справи є другою поспіль, а також загалом 5-ю заявою вказаного представника позивача про відкладення розгляду даної справи (а. с. 69, 157, 164, 205, 208).

За ч. 1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так на підставі ч. 2 ст. 223 ЦПК суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

В той же час згідно із ч. 3 ст. 223 ЦПК, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляну на викладене, суд зазначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. При цьому суд зазначає, що у даному випадку підстави для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки суд відкладає розгляд справи лише через першу неявку учасника справи, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними, а в разі повторної неявки такого учасника справи (його представника), належним чином повідомленого про судове засідання, суд розглядає справу за його відсутності незалежно від причин його неявки, оскільки процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача (його представника) до суду. Такі положення пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Аналогічна правова позиція була неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 22 травня 2019 року по справі № 310/12817/13.

Таким чином, з огляду на викладене обґрунтування, суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи за клопотанням представника позивача, Ботман О. О. , через її повторну неявку відсутні.

Суд при цьому зауважує, що хоча матеріали справи не містять заяв від адвоката Ботман О. О. та позивачки ОСОБА_1 про можливість провести розгляд справи за їх відсутності, однак суд зазначає, що інтересу до вирішення поданої позовної заяви сторона позивачів не втратила, надавши свої докази та заяви по суті справи, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

Отже, на підставі переліченого суд дійшов переконання про можливість провести розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Позиція Маріупольської міської ради.

Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, представник відповідача надав письмовий відзив, вказуючи у ньому, що 3 червня 2020 року до Маріупольської міської ради через центр надання адміністративних послуг надійшла заява від ОСОБА_1 про поновлення права оренди земельної ділянки, яка була подана у порушення ч. 2, 3 ст. 33 Закону України Про оренду землі , бо не було вчасно повідомлено орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк. Після розгляду такого звернення відповідачем прийнято рішення від 9 жовтня 2020 р. № 7/57-5712, яким відмовлено у поновленні строку оренди земельної ділянки площею 0,0026 га кадастровий № 1412336900:01:028:0018 по АДРЕСА_1 . Зазначав, що позивач до закінчення строку дії договору не повідомив орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк. Зазначав при цьому, що підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі та ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі не пов`язані одна з іншою. В даному випадку Маріупольська міська рада не порушила переважне право орендаря земельної ділянки в особі ФОП ОСОБА_1 при розгляді звернення про подовження строку дії договору оренди земельної ділянки, бо позивач не виконав умови ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , не повідомивши орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк. Додавав, що рішення Маріупольської міської ради від 18 червня 2013 р. Про затвердження містобудівної документації План зонування території міста Маріуполя було опубліковане на офіційному сайті Маріупольської міської ради. Отже, оскаржуване рішення Маріупольської міської ради є обґрунтованим та законним. На підставі викладеного просив суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Підтримуючи поданий раніше відзив, представник відповідача зазначав у запереченні на відповідь на відзив позивачки, що відповідно до п. 3.1 договору оренди земельної ділянки, за яким ФОП ОСОБА_1 отримала в оренду земельну ділянку площею 0,0026 га, кадастровий № 1412336900:01:028:0018, в АДРЕСА_1 , було укладено терміном на 5 років, до 4 лютого 2019 року, а заява ОСОБА_1 про подовження дії такого договору надійшла до Маріупольської міської ради лише 3 червня 2020 року всупереч ч. 2, 3 ст. 33 Закону України Про оренду землі , а з проектом додаткової угоди ОСОБА_1 звернулась до Маріупольської міської ради лише 9 липня 2020 року, тому позивачем порушено строки для поновлення строку оренди земельної ділянки. При цьому прийняття оскаржуваного рішення із простроченням строку, відведеного для розгляду відповідної заяви, не має самостійного правового значення для вирішення питання про можливість поновлення договору оренди землі, оскільки позивачем не дотримано процедури, встановленої ч. 2, 3 ст. 33 Закону України Про оренду землі . Таким чином просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Представник відповідача, Балджи К. В. , яка діє на підставі довіреності, у судове засідання не з`явилась, надавши заяву, в якій підтримувала відзив Маріупольської міської ради, заперечуючи проти позову ОСОБА_1 у повному обсязі, та просила суд вирішити справу за її відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом.

На підставі договору оренди земельної ділянки від 4 квітня 2014 року вбачається, що між Маріупольською міською радою та ФОП ОСОБА_1 укладено на підставі рішення Маріупольської міської ради від 4 лютого 2014 року № 6/36-4197 договір оренди земельного ділянки про передачу в строкове платне користування земельної ділянки площею 0,0026 га (кадастровий № 1412336900:01:028:0018), що знаходиться в АДРЕСА_1 ) строком на п`ять років, до 4 лютого 2019 року, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування торгівельного павільйону). За п. 11.3.1 договору дія договору припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

При цьому за п. 3.2 та п. 9.2.9 такого договору оренди сторони узгодили, що після закінчення строку його дії орендар має переважне право поновлення договору на новий строк. У такому разі обов`язок орендаря є в тому, що він повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про свій намір поновлення терміну дії такого договору. Інакше договір поновленню не підлягає.

Також до договору оренди земельної ділянки від 4 квітня 2014 року було долучено план схему земельної ділянки, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки у натурі, акт приймання передачі земельної ділянки.

Судом при цьому встановлено, що ОСОБА_1 з 8 вересня 2015 року припинила підприємницьку діяльність, про що свідчить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також суд встановив, що 1 лютого 2019 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 30 січня 2012 року на нежитлову будівлю площею 22,2 кв. м. по АДРЕСА_1 , розташованій на земельній ділянці площею 0,0026 га кадастровий № 1412336900:01:028:0018, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 жовтня 2020 року.

Вказане підтверджується також технічним паспортом від 29 січня 2019 року на нежитлову будівлю площею 22,2 кв. м. по АДРЕСА_1 .

Суд встановив, що 3 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Центру надання адміністративних послуг із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поновлення договору оренди земельної ділянки площею 0,0026 га кадастровий № 1412336900:01:028:0018 по АДРЕСА_1 , надавши до заяви документацію із землеустрою, витяг з Державного земельного кадастру.

Крім того 9 липня 2020 року позивачка звернулась до Маріупольської міської ради із заявою, в якій, вважаючи поновленим договір оренди земельної ділянки від 4 квітня 2014 року, просила внести зміни до нього щодо його поновлення на той самий строк та з тими самими умовами, надавши на узгодження примірник проекту додаткової угоди.

Натомість, рішенням Маріупольської міської ради від 9 жовтня 2020 року 7/57-5712 ОСОБА_1 було відмовлено в затвердженні технічної документації із землеустрою та поновленні строку договору оренди земельної ділянки площею 0,0026 га кадастровий № 1412336900:01:028:0018 по АДРЕСА_1 .

Позиція суду.

На підставі ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК) передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За ч. 1 ст. 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК та Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначалися ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яка об`єднувала два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, тобто до 16 січня 2020 року, оскільки поновлення договорів оренди землі, укладених до внесення таких змін здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

За ч. 8-9 ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої такою нормою процедури та строків.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди за ч. 2-5 ст. 33 такого Закону необхідно встановити такі юридичні факти:

орендар належно виконує свої обов`язки за договором;

орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк;

до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди;

орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Натомість, відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів:

орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди;

до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк;

до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою;

орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря буде порушене при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2018 року по справі № 594/376/17-ц, від 26 травня 2020 року по справі № 908/299/18.

Аналогічна правова позиція була неодноразово підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року по справі № 693/9/18, від 18 квітня 2019 року по справі №625/166/18.

При цьому факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, тобто ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі . Саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Також суд зауважує, що є невірними твердження позивачки про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року по справі № 159/5756/18.

Натомість, суд встановив, що ОСОБА_1 , як орендарем, не було надано належних та допустимих доказів відправлення Маріупольській міській раді, як орендодавцю, відповідних листів-повідомлень про намір поновлення терміну дії договору оренди з проектом додаткової угоди як щонайменше за 1 місяць до закінчення дії договору оренди від 4 квітня 2014 року (ст. 33 Закону України Про оренду землі ), так й не пізніше ніж за 2 місяці відповідно до умов такого договору (п. 3.2, 9.2.9 договору оренди).

Отже, позивачка не скористалась своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі від 4 квітня 2014 року відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Суд при цьому не приймає надані позивачкою квитанції про проведення оплати орендної плати на виконання умов договору оренди від 4 квітня 2014 року вже після закінчення строку його дії через встановлену судом відсутність правових підстав вважати такий строк оренди спірної земельної ділянки кадастровий № 1412336900:01:028:0018 поновленим.

Таким чином суд не бере до уваги й інші доводи, наведені позивачкою в обгрунтування заявлених нею позовних вимог, оскільки вони не впливають на встановлені обставини по справі та на відсутність правових підстав у неї для поновлення договору оренди від 4 квітня 2014 року спірної земельної ділянки.

Суд також вказує, що Велика Палата Верховного Суду постановою від 31 серпня 2021 року по справі № 903/1030/19 підтримала підхід до застосування положень ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній до 16 січня 2020 року), за якого підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у ч. 1-5 та ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , не розмежовуються, а для поновлення договору оренди землі в порядку, передбаченому ч. 6 цієї статті, є необхідним надіслання орендарем повідомлення орендодавцю про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі разом з проектом додаткової угоди.

Так Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2021 року по справі № 903/1030/19 виходила, зокрема, з того, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Таким Велика Палата Верховного Суду у справі № 903/1030/19 не відступила від правових висновків Великої Палата Верховного Суду, викладених раніше в постановах від 10 квітня 2018 року по справі № 594/376/17-ц, від 21 листопада 2018 року по справі № 530/212/17 та від 22 вересня 2020 року по справах № 313/350/16-ц, № 159/5756/18.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2021 року по справі № 903/1030/19 також відмітила, що в разі наявності в особи права власності на об`єкт нерухомості відсутність підстав для поновлення договору оренди землі за ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі не може бути перешкодою для реалізації такою особою права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування її об`єкта, а також для оформлення відповідних договірних відносин щодо цієї ділянки.

Висновки за результатами розгляду справи.

Суд, на підставі викладеного вмотивування, за встановленими обставинами справи та відповідно до застосованих норм права, дійшов переконання, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, а також про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, слід відмовити.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 28 жовтня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрована в АДРЕСА_2 .

Відповідач: Маріупольська міська рада Донецької області, ЄДРПОУ: 33852448, розташована в м. Маріуполі по пр. Миру 70.

Суддя