Постанова

від 27.10.2021 по справі 918/434/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року Справа № 918/434/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Першко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ БАУ" на рішення Господарського суду Рівненської області від 25 серпня 2021 року в справі №918/434/21 (суддя - Бережнюк В.В.)

час та місце ухвалення рішення: 25 серпня 2021 року; м. Рівне, вул. Набережна, 26-А; вступна і резолютивна частина проголошена о 12:00 год; повний текст рішення складено 27 серпня 2021 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ БАУ"

до Рівненської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача: Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради

про визнання частково незаконним та скасування рішення

за участю представників сторін:

від Позивача - Тарновецький Я.М.;

від Відповідача - Чепиль М.І.;

від Третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СМАРТ БУД (надалі - Позивач) звернулося з позовом до Рівненської міської ради (надалі - Відповідач; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради) в якому просило: визнати незаконним та скасувати в повному обсязі з моменту прийняття пункт 1, пункт 2 та пункт 3 Рішення Відповідача (8 скликання) від 11 березня 2021 року №286 Про відмову від укладення з Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради на новий строк договору оренди земельної ділянки на вул. Шопена, 4 та пов`язані з цим заходи .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення Відповідача №286 порушує приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки прийняте не обгрунтовано і не містить конкретних посилань на підстави відмовити Управлінню капітального будівництва виконавчого комітету в поновленні договору оренди. Крім того, на переконання Позивача, Відповідачем порушено частину 5 статті 33 Земельного кодексу України, оскільки в місячний термін орендарю не був направлений лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Також порушені права Позивача, оскільки він є новим інвестром-забудовником щодо будівництва житлового будинку по вул.Шопена, 4 у м.Рівне, та не може належним чином реалізувати своє право щодо здійснення будівництва, що виникає з договору про заміну сторони інвестора -забудовника від 22 червня 2020 року .

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 25 серпня 2021 року в справі №918/434/21 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

При ухвалені вказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що умови договору зі сторони Третьої особи не були виконані та будівництво житлового будинку від часу отримання земельної ділянки в оренду так і не було здійснено. У процесі слухання справи у господарському суді від Третьої особи не надходило жодного документу, який засвідчив би факт виконання умов та мети Договору щодо здійснення будівництва багатоквартирного будинку на земельній ділянці по вул. Шопена, 4. Також місцевий господарський суд вказав, що з матеріалів справи вбачається, що Відповідач у зв`язку із неналежним виконанням Третьою особою умов Договору, а саме: не виконання істотних умов Договору щодо взятих Третьою особою на себе обов`язків будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями (минуло 10 років від часу укладення Договору) було прийнято рішення про відмову від укладення на новий строк договору оренди земельної ділянки на вул. Шопена, 4.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що із матеріалів справи вбачається, що оспорювані пункти 1, 2, 3 рішення Відповідача №286 стосуються виключно прав та інтересів Відповідача як власника земельної ділянки, та Третьої особи як особи, яка її орендувала.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що пункти 1, 2, 3 рішення Відповідача №286 не зачіпають прав, обов`язків або інтересів Позивача у цій справі, оскільки у матеріалах справи відсутні докази наявності у Позивача будь-яких правовідносин з Відповідачем, яких би стосувалися прийняті Відповідачем відповідні пункти рішення №286. Як зазначено в оскаржуваному рішенні, у даному випадку рішення Відповідача №286 від 11 березня 2021 року може бути оскаржено (за наявності відповідних підстав) особою, права та інтереси якої воно зачіпає, а саме Третьої особи. Разом з тим, у справі відсутні докази оскарження зі сторони Третьої особи наведених вище рішень.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що матеріалами справи не підтверджено та Позивачем не доведено порушення Відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів Позивача.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 181-183), в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує, що судом першої інстанції залишено поза увагою ту обставину, що 10 жовтня 2007 року між Третьою особою, як Замовником та Дочірнім підприємством Інтеграл-Буд товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Інтеграл укладений договір №10/10 про будівництво житлового будинку №4 по вул. Шопенка в м. Рівному. 22 червня 2020 року між Третьою особою та Дочірнім підприємством "Інтергал-Буд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" (Попередній Інвестор-Забудовник) та Позивачем (Новий Інвестор-Забудовник) укладено Договір про заміну сторони "Інвестор-Забудовник" в Договорі №10/10 про будівництво житлового будинку (зі змінами, внесеними Додатковим договором №1 від 11 жовтня 2010 року). Апелянт зазначає, що як попередній Інвестор, так і Позивач виконують взяті на себе зобов`язання по Договору про будівництво житлового будинку, а саме: сплачують орендну плату, внесли пайовий внесок, уклали договір на розробку проектної документації, здійснили підготовку земельної ділянки, шляхом знесення старих приміщень, до будівництва нового об`єкту. Оскаржуваним рішенням Відповідач позбавив Позивача можливостей здійснювати будівництво на земельній ділянці, наданій для забудови в частині зведення об`єкта. Позивач зауважив, що Третьою особою були виконані всі вимоги статті 33 закону України Про оренду землі , а саме надано до Відповідача заяву та всі документи в місячний строк для використання переважного права щодо укладення договору оренди землі на новий строк. Однак, апелянт зазначає, що Відповідачем не було повідомлено про причини відмови від укладення договору оренди. Апелянт також зазначає, що по орендованій земельній ділянці відсутня заборгованість щодо сплати орендної плати.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 вересня 2021 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Рівненської області від 25 серпня 2021 року.

Ухвалою Північно -західного апеляційного господарського суду від 6 жовтня 2021 року справу № 918/434/21 призначено до розгляду на 27 жовтня 2021 року на 14 год 00 хв..

На виконання вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти задоволення апеляційної скарги, з підстав, зазначених у даному відзиві та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що пункти 1, 2, 3 рішення Відповідача №286 не зачіпають прав, обов`язків або інтересів Позивача у цій справі, оскільки у матеріалах справи відсутні докази наявності у Позивача будь-яких правовідносин з Відповідачем, яких би стосувалися прийняті Відповідачем відповідні пункти рішення №28. Також, Відповідач зазначив, що підставою розірвання договору оренди земельної ділянки, стало саме невиконання істотних умов договору щодо взятих на себе зобов`язань по будівництву житлового будинку з вбудованими-прибудинковими приміщеннями.

В судове засідання від 27 жовтня 2021 року представники Третьої особи не з`явився.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 ГПК України, що вказує на те, що ухвалою суду від 6 жовтня 2021 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Разом з тим суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначено статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представника Третьої особи, за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні від 27 жовтня 2021 року представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. При цьому зазначив, що 10 жовтня 2007 року між Третьою особою, як Замовником та Дочірнім підприємством Інтеграл-Буд товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Інтеграл укладений договір №10/10 про будівництво житлового будинку №4 по вул. Шопенка в м. Рівному. 22 червня 2020 року між Третьою особою та Дочірнім підприємством "Інтергал-Буд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" (Попередній Інвестор-Забудовник) та Позивачем (Новий Інвестор-Забудовник) укладено Договір про заміну сторони "Інвестор-Забудовник" в Договорі №10/10 про будівництво житлового будинку. Представник Позивача зазначає, що як попередній Інвестор, так і Позивач виконують взяті на себе зобов`язання по Договору про будівництво житлового будинку, а саме: сплачують орендну плату; внесли пайовий внесок, уклали договір на розробку проектної документації; здійснили підготовку земельної ділянки, шляхом знесення старих приміщень, до будівництва нового об`єкту. Представник апелянта вказав, що оскаржуваним рішенням Відповідач позбавив Позивача можливостей здійснювати будівництво на земельній ділянці, наданій для забудови в частині зведення об`єкта. Представник Позивача зауважив, що Третьою особою були виконані всі вимоги статті 33 закону України Про оренду землі , а саме надано до Відповідача заяву та всі документи в місячний строк для використання переважного права щодо укладення договору оренди землі на новий строк. Однак, представник апелянт зазначає, що Відповідачем не було повідомлено про причини відмови від укладення договору оренди. Поряд з тим представник вказав, що судом першої інстанції невірно зазначено про існування заборгованості по даній земельній ділянці, оскільки саме по орендованій земельній ділянці відсутня заборгованість щодо сплати орендної плати.

В судовому засіданні від 27 жовтня 2021 року представник Відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги Позивача та просив залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також представник Відповідача вказав, що пункти 1, 2, 3 рішення Відповідача №286 не зачіпають прав, обов`язків або інтересів Позивача у цій справі, оскільки у матеріалах справи відсутні докази наявності у Позивача будь-яких правовідносин з Відповідачем, яких би стосувалися прийняті Відповідачем відповідні пункти рішення №28, а із матеріалів справи вбачається, що оспорювані пункти 1, 2, 3 рішення Відповідача №286 стосуються виключно прав та інтересів Відповідача як власника земельної ділянки, та Третьої особи як особи, яка її орендувала. Також, представник Відповідач зазначив, що підставою розірвання договору оренди земельної ділянки, стало саме невиконання істотних умов договору щодо взятих на себе зобов`язань по будівництву житлового будинку з вбудованими-прибудинковими приміщеннями, а саме протягом 10 років будь-які будівельні роботи на даному об`єкті не здійснювалися.

Заслухавши представників Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позов.

При цьому, апеляційний господарський суд виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 11 березня 2021 року Відповідачем (сесією 8 скликання) було прийняте рішення №286 "Про відмову від укладення з Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради на новий строк договору оренди земельної ділянки на вул. Шопена,4 та пов`язані з цим заходи" (надалі - Рішення №286; а.с. 7).

У пункті 1 Рішення №286 вказано наступне: "Відмовитися від укладення з Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради на новий строк договору оренди земельної ділянки площею 2 197 кв.м. на вул. Шопена, 4 з кадастровим номером 5610100000:01:027:0077, яка перебуває в оренді в Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради згідно з договором оренди землі від 17 березня 2011 1 року №561010004000023 (зі змінами; витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди земельної ділянки №5139451)".

Пунктом 2 Рішення №286 зобов`язано Третю особу вчинити дії щодо припинення дії договору оренди землі та внесення відповідних змін у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 3 Рішення №286 зобов`язано Третю особу здійснити державну реєстрацію речового права на земельну ділянку площею 2 197 кв.м. на вул. Шопена, 4 за Рівненською міською територіальною громадою.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 жовтня 2007 року між Третьою особою (Замовник) та Дочірнім підприємством "Інтергал-Буд" товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" (Інвестор-Забудовник) був укладений Договір №10/10 про будівництво житлового будинку №4 по вул. Шопена у м. Рівному (будівельна адреса) (надалі - Договір №10/10; а.с. 25-27).

Відповідно до пункту 1.1 Договору №10/10, предметом цього Договору є будівництво житлового будинку №4 по вул. Шопена у м. Рівному згідно з генпланом (надалі - Об`єкт), визначення порядку взаємодії Сторін та розподіл власності.

В силу дії пункту 2.2 Договору №10/10, в редакції Додаткового договору №1 від 11 жовтня 2010 року до Договору №10/10 про будівництво житлового будинку №4 по вул. Шопена у м. Рівному (будівельна адреса) від 10 жовтня 2007 року : Об`єкт розміщується на земельній ділянці площею 2197 кв.м. на вул. Шопена, 4, яка належить Третій особі на підставі рішення Відповідача №1506 від 16 червня 2005 року та рішення №4064 від 30 вересня 2010 року. Третя особа є відповідальною особою за належне оформлення права користування землею та права на будівництво Об`єкта (договір оренди землі, дозвіл на будівництво тощо) ; з моменту укладення цього договору Забудовник набуває право на будівництво на земельній ділянці наданій для забудови (суперфіцій) в частині зведення Об`єкта (а.с. 28).

У подальшому 22 листопада 2010 року між Відповідачем (Орендодавець) та Третьою особою (Орендар) укладений Договір оренди, який зареєстрований в Управлінні Держгеокадастру у місті Рівному І7 березня 2011 року за №561010004000023 (надалі - Договір оренди; а.с. 8-11).

Відповідно до пункту 1.1 Договору оренди, Відповідач надав, а Третя особа прийняла в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями обласної наукової медичної бібліотеки та службовими приміщеннями Приватної фірми "Сурма" із правом укладання договору суборенди, яка знаходиться в м. Рівному на вул.Шопена, 4. В оренду передавалася земельна ділянка загальною площею 2 197 кв.м, за рахунок земель житлової та громадської забудови міста.

Згідно до пункту 8 Договору, Договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку Договору Третя особа має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Третя особа повинна не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Відповідача про намір продовжити його дію.

22 червня 2020 року між Третьою особою та Дочірнім підприємством "Інтергал-Буд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" (Попередній Інвестор-Забудовник) та Позивачем (Новий Інвестор-Забудовник) укладено Договір про заміну сторони "Інвестор-Забудовник" в Договорі №10/10 про будівництво житлового будинку (зі змінами, внесеними Додатковим договором №1 від 11 жовтня 2010 року) (а.с. 29).

Відповідно до Договору про зміну сторони, усі права та обов`язки Попереднього Інвестора-Забудовника в Договорі №10/10 (зі змінами, внесеними Додатковим договором №1 від 11 жовтня 2010 року) перейшли до Нового Інвестора-Забудовника - Позивача.

У зв`язку з не вирішенням питання щодо поновлення на новий строк Договору оренди в зв`язку із винесення спірного рішення Відповідачем, Позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку інтересу, з позовом у даній справі, в якому просив визнати незаконним та скасувати з моменту прийняття пункт 1, пункт 2 та пункт 3 Рішення Відповідача (8 скликання) від 11 березня 2021 року №286 Про відмову від укладення з Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради на новий строк договору оренди земельної ділянки на вул. Шопена, 4 та пов`язані з цим заходи .

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог та порушення оскаржуваним рішенням законних прав та інтересів саме Позивача, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Колегія суддів зазначає, що систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Конституцією України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 143 Конституції України визначено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

В силу дії статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальна громада - це жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Частиною 1 статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акт державного чи іншого органу управління повинен бути прийнятий в межах компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства і бути прийнятим у формі та в порядку, визначеному законом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом ( аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року в справі № 903/857/18, від 20 серпня 2019 року в справі № 911/714/18, від 15 липня 2021 року в справі № 924/48/19).

Відтак, з даного слідує, що оскаржувати правовий акта індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування має право як особа, відносно якої він виданий, так і особа, яка вважає, що даний акт порушує її права або охоронювані інтереси.

Поряд з тим, дослідивши позовні вимог в розрізі, долучених до матеріалів справи доказів, колегія суддів досліджує обставини, щодо порушення оскаржуваним актом цивільних права та інтересів особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, з метою захисту порушеного або оспорюваного права саме особи, яка звернулась за їх захистом (зважаючи на позицію Відповідача щодо відсутності у Позивача права звертатися до суду з даним позовом, оскільки він не є стороною Договору оренди, а тому оскаржуване рішення його не стосується).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи наявне у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи відбулося його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові належить відмовити.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тому на позивача покладено обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

При цьому, не заслуговують на увагу доводи Відповідача щодо того, що Позивач не є стороною Договору оренди, та будь-які відносини між Позивачем та Відповідачем відсутні, а тому дане рішення не зачіпає права та інтереси Позивача. При цьому колегія суду вказує на наступне.

Як вже зазначалося вище в постанові звертаючись до суду із позовом у даній справі Позивач стверджував, що рішення Відповідача № 286 (зокрема пунктами 1,2,3) не відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі", а також порушує право Позивача на користування орендованою земельною ділянкою з метою виконання умов діючого Договору про будівництво житлового будинку, який має розміщуватися на такій земельній ділянці, що обумовлюється такими обставинами.

Суд констатує, що 10 жовтня 2007 року між Відповідачем та Дочірнім підприємством "Інтергал-Буд" товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" був укладений Договір №10/10 про будівництво житлового будинку №4 по вул. Шопена у м. Рівному (будівельна адреса).

Відповідно до пункту 1.1 Договору №10/10 про будівництво житлового будинку, предметом цього договору є будівництво житлового будинку №4 по вул. Шопена у м. Рівному згідно з генпланом, визначення порядку взаємодії Сторін та розподіл власності.

Згідно із пунктом 2.2 Договору №10/10 про будівництво житлового будинку, в редакції Додаткового договору №1 від 11 жовтня 2010 року до Договору №10/10 про будівництво житлового будинку №4 по вул. Шопена у м. Рівному (будівельна адреса) від 10 жовтня 2007 року, Об`єкт розміщується на земельній ділянці площею 2197 кв.м. на вул. Шопена,4, яка належить Відповідачу на підставі рішення Рівненської міської ради №1506 від 16 червня 2005 року та рішення №4064 від 30 вересня 2010 року. Відповідач є відповідальною особою за належне оформлення права користування землею та права на будівництво Об`єкта (договір оренди землі, дозвіл на будівництво тощо). З моменту укладення цього договору Відповідач набуває право на будівництво на земельній ділянці наданій для забудови (суперфіцій) в частині зведення Об`єкта.

У подальшому 22 листопада 2010 року між Третьою особою та Відповідачем укладений Договір оренди, відповідно до якого Відповідач надав, а Третя особа прийняла в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями обласної наукової медичної бібліотеки та службовими приміщеннями Приватної фірми "Сурма" із правом укладання договору суборенди, яка знаходиться в м. Рівному на вул. Шопена, 4. В оренду передавалася земельна ділянка загальною площею 2 197 кв.м, за рахунок земель житлової та громадської забудови міста (а.с. 8-16).

Згідно до пункту 8 Договору оренди, Договір укладено на 10 (десять) років; після закінчення строку Договору Третя особа має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі Третя особа повинна не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Відповідача про намір продовжити його дію.

Відповідно до частини першої статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

В силу дії частини першої статті 638 Цивільного кодексу України: договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з частини першої статті 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

За змістом статті 6 Закону України Про оренду землі , право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Відповідно до пункту 41 Договору оренди, цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом, державної реєстрації, договору. Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить.

Водночас суд констатує, що до 1 січня 2013 року державну реєстрацію договорів оренди землі здійснювали органи земельних ресурсів.

Відповідно до запису на останній сторінці Договору оренди вбачається, що Договір оренди зареєстрований в Управлінні Держкомзему у місті Рівному про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 17 березня 2011 року № 561010004000023 (а.с. 11), відтак право Відповідача щодо оренди земельної ділянки (строком на 10 років) зареєстроване 17 серпня 2011 року, а тому Договір оренди набув чинності саме з моменту його державної реєстрації (пункт 41 Договору), а й відповідно, Договір оренди був дійсний до 17 березня 2021 року. Тобто Договір набув чинності з моменту його державної реєстрації, як це і зазначено сторонами Договору в самому Договорі і діє строком на 10 років.

22 червня 2020 року між Третьою особою та Дочірнім підприємством "Інтергал-Буд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" (Попередній Інвестор-Забудовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СМАРТ БАУ" (Новий Інвестор-Забудовник) був укладений Договір про заміну сторони "Інвестор-Забудовник" в Договорі №10/10 про будівництво житлового будинку №4 по вул. Шопена у м. Рівному від 10 жовтня 2007 року (зі змінами, внесеними Додатковим договором №1 від 11 жовтня 2010 року) (а.с. 29).

Відповідно до цього Договору усі права та обов`язки Попереднього Інвестора-Забудовника в Договорі №10/10 про будівництво житлового будинку №4 по вул. Шопена у м. Рівному (будівельна адреса) від 10 жовтня 2007 року (зі змінами, внесеними Додатковим договором №1 від 11 жовтня 2010 року) перейшли до Нового Інвестора-Забудовника - Позивача.

В той же час між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ПРОЕКТ" був укладений договір №19-10/20 від 19 жовтня 2020 року на розроблення проектної документації (а.с. 31-32).

Поміж тим, наказом управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 15 жовтня 2020 року №153/М затверджено Позивачу містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва - Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним гаражем на вул. Шопена, 4 (а.с. 30).

Крім того, Позивачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення з 2016 року по 2020 рік із призначенням платежу Відшкодування витрат по оренді землі по ж/б на вул. Шопена , які підтверджують сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" (Попередній Інвестор-Забудовник) орендної плати за користування земельною ділянкою (а.с. 35-88).

Позивачем також долучено до матеріалів справи виписку з банку, якою підтверджено сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" (Попередній Інвестор-Забудовник) пайового внеску на розвиток інфраструктури міста в розмірі 509888 грн (а.с. 33-34).

Відтак, Позивач (як новий Інвестор-Забудовник) приймаючи взаємні права та обов`язки по Договору про будівництво житлового будинку, вчиняючи відповідні дії на виконання умов укладеного між Відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" (Попередній Інвестор-Забудовник) Договору №10/10 (розроблення та затвердження технічних умов) очікував та передбачав на законне користування земельною ділянкою з метою виконання умов договору про будівництво об`єкта.

Поряд з тим суд констатує, що Позивач, маючі певні очікування у використанні об`єкта оренди з метою виконання умов Договору на будівництво об`єкта (на виконання якого були вчинені певні дії та затрачені фінансові ресурси), вчиняючі дії щодо сумлінного виконання умов договорів (сплачуючи орендні платежі та пайовий внесок) внаслідок прийняття Відповідачем оскаржуваного рішення був позбавлений права виконувати умови Договору №10/10, а в цілому вчиняти будь-які дії щодо будівництва відповідних об`єктів.

Крім того, укладаючи Договір оренди земельної ділянки, Відповідач, в силу дії пункту 1 Договору, усвідомлював призначення такої земельної ділянки та мету укладеного договору - для будівництва та обслуговування житлового будинку із вбудовано-прибудинковими приміщеннями.

Відповідно, укладаючи Договір оренди та надаючи земельну ділянку для виконавчого органу місцевого самоврядування, саме як орендарю (а не іншій юридичній особі), зважаючи на категорію такої земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови міста) Відповідач знав та мав би передбачати, що на ній буде здійснюватися будівництво відповідного об`єкта. З огляду на вказане колегія апеляційного господарського суду констатує, що доля даної земельна ділянки та її подальша доля становить суб`єктивний інтерес, а в подальшому право користування, для Третьої особи (Позивача в даній справі), як такої що здійснює будівництво об`єкта на даній земельній ділянці.

При цьому суд констатує, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, і таку особу, позивача, з урахуванням принципу свободи розпорядження власними процесуальними правами, не можна позбавляти права на судовий захист, покликаючись лише на обставини того, що вона не є стороною договору, який припиняється за рішення орану місцевого самоврядування, що підлягає оскарженню зі сторони такої особи, враховуючи при цьому наявність обгрунтованих обставин щодо порушення таким рішенням права та інтересу Позивача. Крім цього, стаття 16 Цивільного кодексу України, якою передбачено такий спосіб захисту, як визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, прямо не передбачає, що скористатися таким способом захисту може лише особа відносно якої винесено так рішення, а навпаки зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, звісно із обгрунтуванням порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, в зв`язку з прийняттям такого рішення.

Недійсним у судовому порядку може бути визнано акт (рішення) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб, якщо він не відповідає вимогам законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав акт (рішення), але при цьому обов`язковою умовою для визнання акту недійсним є порушення в зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку.

Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відтак, зважаючи на доведення належними та допустимим доказами порушення права та інтересу Позивача оскаржуваним рішенням Відповідача, судова колегія констатує, що Позивач вірно обрано спосіб захисту, порушеного на його думку права, щодо визнання незаконним та скасування в повному обсязі з моменту прийняття пунктів 1, 2, 3 Рішення Відповідача (8 скликання) від 11 березня 2021 року №286 Про відмову від укладення з Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради на новий строк договору оренди земельної ділянки на вул. Шопена, 4 та пов`язані з цим заходи , за захистом якого Позивач звернувся до суду.

Досліджуючи обставини справи на предмет позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування рішення Відповідача, колегія суддів зазначає, що всі докази, долучені до матеріалів справи, свідчать про те, що Позивачем вчинялися всі активні дії з моменту набуття ним статусу нового Інвестора-Забудовника щодо виконання умов Договору про будівництво житлового будинку внаслідок чого відбувалося використання орендованої Третьою особою земельної ділянки, а в загальному відповідно до її цільового призначення - для будівництва та обслуговування земельної ділянки.

При цьому, не заслуговують на увагу доводи Відповідача щодо того, що Позивачем не виконувалися умови Договору №10/10 про будівництво житлового будинку, оскільки, по-перше, даний договір є дійсним та жодна із сторін не зверталася із вимогою про його розірвання такого Договору, з підстав його не виконання (що безпосередньо передбачено розділом 8 Договору №10/10); по-друге, саме Позивач лише з 22 червня 2020 року став стороною Договору №10/10 на будівництво житлового будинку, підписавши Договір про заміну сторони Інвестора-Забудовника; по-третє, в матеріалах справи містяться докази щодо вчинення Позивачем активних дій спрямованих на виконання Договору про будівництво об`єкта (затвердження містобудівних умов та обмежень, заключення договору на розроблення проектної документації, сплата орендних платежів), між тим, попереднім Інвестором-забудовником вчинялися також дії на виконання умов Договору №10/10 стосовно підготовки будівельного майданчика до будівництва; по-четверте, протягом розгляду справи в суді першої інстанції та з доказів долучених до матеріалів справи, вбачається, що Відповідач (як підставу для відмови в поновлення Договору №10/10) займав позицію щодо існування заборгованості з орендної плати по даній земельній ділянці та заперечення Громадянина який здійснив виступ під час обговорення, на сесії Відповідача, питання щодо поновлення Договору оренди, в той час, як заборгованості за даною земельною ділянкою не існувало.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 2 пояснювальної записки до проекту рішення відповідача Про укладення з Третьою особою договору оренди землі на новий строк на вул. Шопена, 4 заборгованість зі сплати орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:027:0077 (земельна ділянка на якій відповідно мали б здійснюватися будівельні роботи) відсутня (а.с. 136). Дане, в свою чергу, повністю нівелює твердження Відповідача відносно того, що підставою для винесення оскаржуваного рішення та не укладення Договору оренди на новий строк був саме факт існування заборгованості з орендної плати (а.с. 31).

Між тим, в матеріалах справи міститься проект рішення восьмого скликання Відповідача від 11 березня 2021 року Про укладення з Третьою особою договору оренди землі на новий строк , в якому зазначено, що відповідно до статей 12, 123, 124, 126, 134 Земельного кодексу України, статей 32, 33 Закону України Про оренду землі , статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , враховуючи заяву Третьої особи, Відповідач вирішив укласти з Третьою особою на новий строк договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:027:0077, яка перебуває в оренді Третьої особи згідно договору оренди землі від 17 березня 2011 року (а.с. 134).

Водночас, як вбачається з витягу із протоколу шостого пленарного засідання першої сесії Відповідача восьмого скликання від 11 березня 2021 року, заслухавши думку громадянина відносного укладення Договору оренди на новий строк, який заперечив проти такого укладення (а.с. 153-154), поставивши на голосування питання укладення Договору оренди на новий строк, вирішено відмовити в укладенні з Третьою особою на новий строк Договору оренди земельної ділянки на вул. Шопена, 4.

Відповідно, зважаючи на умови Договору оренди, Договору про будівництво об`єкта, враховуючи вчинення Позивачем певних дій з метою виконання умов Договору №10/10, Третя особа звернулася до Відповідача із заявою про поновлення Договору оренди на новий строк в силу приписів статті 33 Закону України Про оренду землі . В свою чергу обставина своєчасного звернення Третьої особи із заявою до Відповідача не заперечується Відповідачем та підтверджується як проектом Рішення Відповідача від 11 березня 2021 року, так і пояснювальною запискою до такого рішення (а.с. 134, 136), так і витягом з протоколу №6 шостого пленарного засідання першої сесії Відповідача.

Суд констатує, що основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені Земельним кодексом України. Проте саме Законом України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) має назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

При цьому, до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Водночас, при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем.

Колегія суддів також зауважує, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України. Закріпивши у тексті ЦК України зазначений принцип законодавець установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця, по суті, становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар, або інші треті особи, права яких зачіпають такі відносини.

Окрім того, як з положень Закону України "Про оренду землі", так і з положень укладеного між сторонами Договору оренди землі вбачається наявність у Третьої особи переважного права поновлення його на новий строк, в розрізі дії Договору на будівництво об`єкта, а, отже, і легітимних очікувань Позивача під час дії Договору оренди на реалізацію його положень та реалізацію такого права Третьої особи. Однак оскаржуваним рішенням Відповідач розпочав вчиняти дії по розпорядженню земельною ділянкою в такому порядку, який не передбачає реалізацію переважного права на поновлення договору, і, по суті, нівелює положення статті 33 Закону України "Про оренду землі". (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 6 квітня 2021 року у справі №912/1748/20).

В силу дії частини 1 статтею 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 3 статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно частини 1 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 16 квітня 2009 року в справі № 1-9/2009, в Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Згідно пункту 5 Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009, в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, відмовляти в поновленні договорів, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Як передбачено частиною 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відтак дослідивши оскаржуване рішення в призмі дії вищеописаних норм діючого законодавства України, колегія суддів зазначає, що підставою для винесення оскаржуваного рішення зазначено статтю 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , яка визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, а саме в якій конкретизовано питання, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Зважаючи на те, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, встановленню та доведенню підлягають обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), враховуючи відсутність будь-якого обгрунтування чи посилання на норми діючого законодавства (як підстава для відмови у поновленні договору), колегія суддів позбавлена можливості дослідити оскаржувальний правовий акт на предмет відповідності (чи невідповідності) актам цивільного законодавства, з огляду на їх відсутність в цілому.

Між тим, будь-яких інших обгрунтованих підстав (несплата орендної плати, неналежне використання земельної ділянки) із посиланням на відповідні норми матеріального права (як це було зазначено в проекті рішення Відповідача Про укладення з Третьою особою договору оренди землі на новий строк на вул. Шопена, 4 ) оскаржуване рішення не містить, що на переконання колегія суддів свідчить про прийняття оскаржуваного рішення (з огляду на існування в матеріалах справи проекту рішення протилежного змісту) без будь-якого обгрунтованого підгрунтя опираючись лише на заслуховування на сесії Відповідача бачення громадянина відносно укладення Договору оренди на новий строк.

Отже, Відповідач прийнявши вищевказане рішення про відмову від укладення з Третьою особою на новий строк договору оренди земельної ділянки, порушив законне право Позивача на користування орендованою Третьою особою земельною ділянкою, яка й надавалася саме з метою будівництва на ній житлового будинку виходячи із категорії земель (будівництво житлового будинку здійснювалося саме Позивачем, а Договір оренди укладався Третьою особою, яка в силу свого правового статусу не можу бути Інвестором-Забудовником, саме з цією метою й було укладено Договір №10/10 та залучено Позивача до здійснення будівельних робіт на орендованій Третьою особою земельній ділянці).

Зважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що Позивачем доведено обставини як щодо того, що оскаржуване рішення суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або охоронювані інтереси Позивача особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами.

Отже підсумовуючи усе вищеописане, в даній судовій постанові, в площинні норм діючого законодавства України, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги Позивача про визнання незаконним та скасувати в повному обсязі з моменту прийняття пунктів 1, 2, 3 Рішення Відповідача (8 скликання) від 11 березня 2021 року №286 Про відмову від укладення з Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради на новий строк договору оренди земельної ділянки на вул. Шопена, 4 та пов`язані з цим заходи підлягають задоволенню. Відповідно суд апеляційної інстанції задоволює позовні вимоги та визнає незаконним та скасовує в повному обсязі з моменту прийняття пункт 1, пункт 2 та пункт 3 Рішення Відповідача (8 скликання) від 11 березня 2021 року №286.

З огляду на усе вищевказане у даній постанові, Північно-західний апеляційний господарський суд, вважає подану Позивачем апеляційну скаргу підставною та обгрунтованою. Відповідно суд приймає рішення про задоволення позовних вимог Позивача.

Разом з тим, суд скасовує рішення Господарського суду Рівненської області від 25 серпня 2021 року.

Згідно частини 1 статті 269 ГПК України: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, що в силу дії пунктів 1, 2 та 3 частини 1 статті 277 ГПК України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України.

З огляду на усе вищевказане в даній судовій постанові, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення, котрим позов задоволено.

Судові витрати, в силу дії приписів статті 129 ГПК України, за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги, суд покладає на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ БАУ" на рішення Господарського суду Рівненської області від 25 серпня 2021 року в справі №918/434/21 - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 25 серпня 2021 року в справі №918/434/21 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

4. Визнати незаконним та скасувати в повному обсязі з моменту прийняття пункт 1, пункт 2 та пункт 3 Рішення Рівненської міської ради (8 скликання) від 11 березня 2021 року №286 Про відмову від укладення з Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради на новий строк договору оренди земельної ділянки на вул. Шопена, 4 та пов`язані з цим заходи .

5. Стягнути з Рівненської міської ради (33000, м. Рівне, вул. Соборна, 12А, код ЄДРПОУ 34847334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ БАУ" (33018, м. Рівне, вул. Відінська, 41/1, код ЄДРПОУ 38895465) - 2270 грн витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви та 3405 грн витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Господарському суду Рівненської області видати відповідний наказ.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

9. Справу №918/434/21 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови виготовлено 29 жовтня 2021 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.