Постанова

від 06.06.2022 по справі 918/434/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 918/434/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Рівненської міської ради до якої приєдналося Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 32 по вул. Соборній м. Рівне "СОБОРНА 32"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ БАУ"

до Рівненської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради,

про визнання частково незаконним та скасування рішення.

У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Тарновецький Я. М., відповідача - Чепиль М. І., Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 32 по вул. Соборній м. Рівне "СОБОРНА 32" - Романенко І. І., Янчук В. В.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СМАРТ БУД" (далі - ТОВ "СМАРТ БУД") звернулося з позовом до Рівненської міської ради (далі - Міськрада), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Управління та/або УКБ), в якому просило визнати незаконним та скасувати в повному обсязі з моменту прийняття пункт 1, пункт 2 та пункт 3 рішення Міськради (8 скликання) від 11.03.2021 № 286 "Про відмову від укладення з Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради на новий строк договору оренди земельної ділянки на вул. Шопена, 4 та пов`язані з цим заходи" (далі - рішення № 286 та/або спірне рішення).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення № 286 порушує положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки прийняте не обґрунтовано і не містить конкретних посилань на підстави відмови Управлінню в поновленні договору оренди землі. Крім того, на переконання позивача, відповідачем порушено частину 5 статті 33 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), оскільки в місячний термін орендарю не було направлено лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Також позивач наголосив на порушенні спірним рішенням прав ТОВ "СМАРТ БУД", оскільки він є новим інвестором-забудовником щодо будівництва житлового будинку на вул. Шопена, 4 у м. Рівному, проте не може належним чином реалізувати своє право щодо здійснення будівництва, яке виникає з договору про заміну сторони інвестора-забудовника від 22.06.2020.

1.3. Міськрада у відзиві на позовну заяву вимоги не визнала, виходячи з того, що проект рішення Міськради "Про укладення з Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради договору оренди землі на новий строк на вул. Шопена, 4", підготовлений Управлінням земельних відносин та відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" оприлюднений на офіційному веб сайті Міськради 27.01.2021. Надалі проект рішення, зареєстрований в організаційному відділі апарату Міськради та виконавчого комітету Міськради під № 322, пройшов юридичну експертизу на відповідність вимогам положень законодавства та Регламенту Міськради (далі - Регламент). Згідно з вимогами Регламенту проект рішення передано на розгляд профільної постійної комісії з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування та постійної комісії з питань економічного розвитку, промисловості, інвестицій, підтримки підприємництва та регуляторної політики. При цьому постійна комісія з питань економічного розвитку, промисловості, інвестицій, підтримки підприємництва та регуляторної політики рекомендувала сесії Міськради прийняти рішення про відмову від укладання такого договору на новий строк (засідання постійної комісії від 10.03.2021).

На шостому пленарному засіданні першої сесії Міськради, яке відбулося 11.03.2021, проект рішення після його оголошення міським головою був поставлений на обговорення та в подальшому на голосування з таким формулюванням "Про відмову від укладення з Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради на новий строк договору оренди земельної ділянки на вул. Шопена, 4 та пов`язані з цим заходи" та в результаті був підтриманий більшістю голосів від загального складу депутатів Міськради.

Відповідач вважає, що спірне рішення не порушує права або інтереси ТОВ "СМАРТ БУД", оскільки воно стосується виключно прав та інтересів Міськради та Управління. Отже, ТОВ "СМАРТ БАУ" вправі оспорювати дії або бездіяльність, яка стосується договору суборенди і сторони даного договору, зокрема Управління. Натомість будь яких правовідносин у ТОВ "СМАРТ БАУ" та Міськради, що стосується прийнятого рішення та порушення зазначеним рішенням прав позивача, не вбачається.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.08.2021 у справі № 918/434/21 (суддя Бережнюк В. В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що умови договору оренди землі від 22.11.2010, укладеного між Міськрадою та Управлінням, зі сторони Управління не було виконано, будівництво житлового будинку від часу отримання земельної ділянки в оренду так і не було здійснено. У процесі слухання справи у господарському суді від Управління не надходило жодного документа, який би засвідчив факт виконання умов та мети договору оренди землі щодо здійснення будівництва багатоквартирного будинку на спірній земельній ділянці. Також місцевий господарський суд вказав, що з матеріалів справи вбачається, що Міськрада у зв`язку із неналежним виконанням Управлінням умов договору оренди землі, а саме: невиконання істотних умов договору щодо взятих Управлінням на себе обов`язків з будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями (минуло 10 років від часу укладення договору оренди землі) було прийнято рішення про відмову від укладення на новий строк договору оренди земельної ділянки.

Місцевий господарський суд наголосив, що із матеріалів справи вбачається, що спірні пункти 1- 3 рішення № 286 стосуються виключно прав та інтересів Міськради як власника земельної ділянки, та Управління як особи, яка її орендувала. Відтак місцевий господарський суд дійшов висновку, що пункти 1- 3 рішення № 286 не зачіпають прав, обов`язків або інтересів позивача у цій справі, оскільки у матеріалах справи відсутні докази про наявність у позивача будь-яких правовідносин із Міськрадою, які би стосувалися прийняття відповідачем спірних пунктів. Як зазначено в оскаржуваному рішенні, у даному випадку рішення № 286 може бути оскаржено (за наявності відповідних підстав) особою, права та інтереси якої воно зачіпає, а саме Управлінням. Разом з тим у справі відсутні докази щодо оскарження зі сторони Управління наведених вище рішень.

Отже, місцевий господарський суд вказав, що матеріалами справи не підтверджено та позивачем не доведено порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "СМАРТ БУД".

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 (Василишин А. Р. - головуючий, судді Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л.) рішення Господарського суду Рівненської області від 25.08.2021 у справі № 918/434/21 скасоване; прийнято нове рішення, яким позов задоволено; визнано незаконним та скасовано в повному обсязі з моменту прийняття пункт 1, пункт 2 та пункт 3 рішення Міськради (8 скликання) від 11.03.2021 № 286 "Про відмову від укладення з Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради на новий строк договору оренди земельної ділянки на вул. Шопена, 4 та пов`язані з цим заходи".

2.4. Постанову мотивовано тим, що як із положень Закону України "Про оренду землі", зокрема статті 33, так і з положень укладеного між сторонами договору оренди землі вбачається наявність в Управління переважного права поновлення його на новий строк, в розрізі дії договору на будівництво об`єкта, а отже, і легітимних очікувань позивача під час дії договору оренди землі на реалізацію його положень та реалізацію такого права Управління. Однак оскаржуваним рішенням відповідач розпочав вчиняти дії з розпорядження земельною ділянкою в такому порядку, який не передбачає реалізацію переважного права на поновлення договору, і, по суті, нівелює положення статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Дослідивши оскаржуване рішення, в призмі дії положень частин 1, 10 статті 10, частини 3 статті 24, статті 26, частин 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що будь-яких інших обґрунтованих підстав (несплата орендної плати, неналежне використання земельної ділянки) із посиланням на відповідні норми матеріального права (як це було зазначено в проекті рішення Міськради "Про укладення з Управлінням" договору оренди землі на новий строк на вул. Шопена, 4") оскаржуване рішення не містить, що на переконання колегія суддів, свідчить про прийняття оскаржуваного рішення (з огляду на існування в матеріалах справи проекту рішення протилежного змісту) без будь-якого обґрунтованого підґрунтя, опираючись лише на заслуховування на сесії Міськради бачення "громадянина" відносно укладення договору оренди на новий строк.

Отже, Міськрада, прийнявши спірне рішення про відмову від укладення з Управлінням на новий строк договору оренди земельної ділянки, порушила законне право позивача на користування орендованою Управлінням земельною ділянкою, яка й надавалася саме з метою будівництва на ній житлового будинку, виходячи із категорії земель.

Зважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено обставини як щодо того, що оскаржуване рішення суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає закону), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або охоронювані інтереси позивача, особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі № 918/434/21, Міськрада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення Господарського суду Рівненської області від 25.08.2021 у справі № 918/434/21 залишити в силі.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)

3.3. Міськрада наголошує, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права, а саме положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", без урахування висновку щодо застосування зазначеної норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та від 21.11.2018 у справі № 530/212/17.

У контексті наведених постанов скаржник зазначає, що відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів, зокрема: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк.

З матеріалів справи вбачається, що Міськрада у зв`язку із неналежним виконання орендарем (УКБ) умов договору, а саме: невиконання істотних умов договору щодо зобов`язання будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудинковими приміщеннями, прийняла спірне рішення. Натомість суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку вказаним правовідносинам, дійшов висновку про порушення права позивача всупереч відповідним висновкам щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

3.4. Скаржник акцентує увагу на помилковості висновків апеляційного господарського суду стосовно того, що спірне рішення стосується (зачіпає) прав та законних інтересів позивача як правонаступника сторони договору № 10/10 про будівництво житлового будинку № 4 на вул. Шопена в м. Рівному, оскільки стороною вказаного зобов`язання Міськрада не виступала, сторонами вказаного договору були Управління та Дочірнє підприємство "Інтеграл-Буд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтеграл", що в свою чергу спростовує твердження суду апеляційної інстанції про зворотнє, а саме те, що Міськрада виступала стороною зазначеного договору і взяла на себе певні зобов`язання.

Міськрада наголошує, що судом апеляційної інстанції не дотримано принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, на думку заявника, поза увагою апеляційної інстанції залишилися арґументи та доводи відповідача щодо відсутності порушеного права позивача внаслідок прийняття Міськрадою спірного рішення щодо використання спірної земельної ділянки.

Скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові безпідставно робить висновок, що спірне рішення порушує переважне право орендаря на укладення договору оренди на користування земельною ділянкою на вул. Шопена, 4 в м. Рівному на новий строк, адже Управління як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та орендар спірної земельної ділянки, не заявляло про порушення своїх прав внаслідок неукладення на новий строк договору оренди земельної ділянки.

3.5. 26.05.2022 на адресу Верховного Суду надійшла заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 32 по вул. Соборній м. Рівне "СОБОРНА 32" (далі - Об`єднання співвласників та/або ОСББ) про приєднання до касаційної скарги Міськради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі № 918/434/21, яку ухвалою від 26.05.2022 прийнято до розгляду.

3.6. Так, не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі № 918/434/21, Об`єднання співвласників у заяві про приєднання просить постанову скасувати, а рішення Господарського суду Рівненської області від 25.08.2021 у справі № 918/434/21 - залишити в силі.

3.7. Об`єднання співвласників зазначає, що позовною вимогою у цій справі є визнання незаконним та скасування рішення № 286 щодо оренди земельної ділянки, яка згідно з договором оренди землі була передана в оренду для Управління. Із судових рішень вбачається, що спірні пункти рішення № 286 стосуються виключно прав та інтересів Міськради як власника земельної ділянки та Управління як особи, яка її орендувала.

На думку Об`єднання співвласників, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, яким задоволено позовні вимоги, фактично підмінив поняття, взявши за основу для спірних правовідносин для констатації факту нібито порушення спірним рішенням прав та інтересів позивача, договір від 10.10.2007 № 10/10 про будівництво житлового будинку № 4 на вул. Шопена у м. Рівному згідно з генпланом, визначення порядку взаємодії сторін та розподіл власності, який безпосередньо визначає правовідносини Управління як замовника будівництва та ТОВ "СМАРТ БАУ" як нового інвестора-забудовника.

Однак пункти 1- 3 спірного рішення не зачіпають прав, обов`язків або інтересів позивача у цій справі, оскільки у матеріалах справи відсутні докази про наявність у позивача будь-яких правовідносин з Міськрадою, яких би стосувалися прийнятті відповідачем відповідні пункти спірного рішення.

ОСББ наголошує, що, як убачається із договору оренди землі, укладеного 22.11.2010 між Міськрадою та Управлінням, відповідач надав, а Управління прийняло в строкове платне користування спірну земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку із вбудованими-прибудованими приміщеннями обласної наукової медичної бібліотеки та службовими приміщеннями Приватної фірми "Сурма" (далі - ПП "Сурма") із правом укладення договору суборенди, яка знаходиться у м. Рівному на вул. Шопена, 4.

Проте, виходячи зі змісту судових рішень, не вбачається виникнення у позивача суборендних правовідносин щодо спірної земельної ділянки. Отже, суд апеляційної інстанції, встановивши при вирішенні спору наявність у позивача права звернення до суду з відповідним позовом, належним чином не встановив обставин, які мають значення для вирішення цієї справи, а саме: чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце; при цьому встановлення під час розгляду справи по суті факту відсутності порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову у позові.

3.8. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "СМАРТ БАУ" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскаржувану постанову залишити без змін.

3.9. Управління надіслало на адресу Верховного Суду клопотання, в якому просить Суд розглянути справу без участі представника Управління.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 10.10.2007 між Управлінням (Замовник) та Дочірнім підприємством "Інтергал-Буд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" (Інвестор-Забудовник) укладено договір № 10/10 про будівництво житлового будинку № 4 на вул. Шопена у м. Рівному (будівельна адреса).

Відповідно до пункту 1.1 предметом цього договору є будівництво житлового будинку № 4 на вул. Шопена у м. Рівному згідно з генпланом (надалі - об`єкт), визначення порядку взаємодії сторін та розподіл власності.

Згідно із пунктом 2.2 договору, в редакції додаткового договору № 1 від 11.10.2010 до договору № 10/10 про будівництво житлового будинку № 4 на вул. Шопена у м. Рівному (будівельна адреса) від 10.10.2007, об`єкт розміщується на земельній ділянці площею 2197 кв. м. на вул. Шопена, 4, яка належить Замовникові на підставі рішень Рівненської міської ради від 16.06.2005 № 1506 та від 30.09.2010 № 4064. Замовник є відповідальною особою за належне оформлення права користування землею та права на будівництво об`єкта (договір оренди землі, дозвіл на будівництво тощо). З моменту укладення цього договору Забудовник набуває право на будівництво на земельній ділянці, наданій для забудови (суперфіцій) в частині зведення об`єкта.

У подальшому 22.11.2010 між Міськрадою (Орендодавець) та Управлінням (Орендар) укладено договір оренди, зареєстрований в Управлінні Держгеокадастру у м. Рівному 17.03.2011 за № 561010004000023, відповідно до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями обласної наукової медичної бібліотеки та службовими приміщеннями ПФ "Сурма" із правом укладання договору суборенди, яка знаходиться в м. Рівному на вул. Шопена, 4. В оренду передавалася земельна ділянка загальною площею 2 197 кв. м за рахунок земель житлової та громадської забудови міста.

Відповідно до пункту 8 договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

22.06.2020 між Управлінням (Замовник) та Дочірнім підприємством "Інтергал-Буд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" (попередній Інвестор-Забудовник) та ТОВ "СМАРТ БАУ" (новий Інвестор-Забудовник) укладено договір про заміну сторони "Інвестор-Забудовник" в договорі № 10/10 про будівництво житлового будинку № 4 на вул. Шопена у м. Рівному від 10.10.2007 (зі змінами, внесеними додатковим договором № 1 від 11.10.2010).

Відповідно до цього договору усі права та обов`язки Попереднього Інвестора-Забудовника в договорі № 10/10 про будівництво житлового будинку № 4 на вул. Шопена у м. Рівному (будівельна адреса) від 10.10.2007 (зі змінами, внесеними додатковим договором №1 від 11.10.2010) перейшли до Нового Інвестора-Забудовника ТОВ "СМАРТ БАУ".

Також між ТОВ "СМАРТ БАУ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ПРОЕКТ" укладено договір від 19.10.2020 № 19-10/20 на розроблення проектної документації.

11.03.2021 Міськрадою (8 скликання) було прийняте рішення № 286 "Про відмову від укладення з Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради на новий строк договору оренди земельної ділянки на вул. Шопена, 4 та пов`язані з цим заходи".

У пункті 1 рішення № 286 вказано наступне: "Відмовитися від укладення з Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради на новий строк договору оренди земельної ділянки площею 2 197 кв. м. на вул. Шопена,4 з кадастровим номером 5610100000:01:027:0077, яка перебуває в оренді в Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради згідно з договором оренди землі від 17 березня 2011 року № 561010004000023 (зі змінами; витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди земельної ділянки № 5139451)".

Пунктом 2 рішення № 286 зобов`язано Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради вчинити дії щодо припинення дії договору оренди землі та внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 3 рішення № 286 зобов`язано Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради здійснити державну реєстрацію речового права на земельну ділянку площею 2 197 кв. м. на вул. Шопена, 4 за Рівненською міською територіальною громадою.

Позивач ТОВ "СМАРТ БАУ" звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовними вимогами про визнання незаконним та скасування у частині пункту 1, пункту 2 та пункту 3 рішення № 286 "Про відмову від укладання з Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради на новий строк договору оренди земельної ділянки на вул. Шопена, 4, та пов`язані з цим заходи".

При цьому ТОВ "СМАРТ БАУ" не є стороною договору оренди земельної ділянки на вул. Шопена, 4, від 22.11.2010, що зареєстрований в Управлінні Держгеокадастру у місті Рівному 17.03.2011 за № 561010004000023. Як вказано вище, учасниками цього договору є Міськрада (Орендодавець) та Управління (Орендар).

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувану постанову в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Законодавець у частині 1 статті 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за приписами чинного законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 щодо "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним". Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому суд касаційної інстанції зазначає, що захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі шляхом звернення з позовом до суду.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Тобто, вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, або компенсація витрати, що виникли у зв`язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.

Верховний Суд зауважує, що у спірних правовідносинах, звертаючись до суду із позовом про визнання незаконним та скасування пункту 1, пункту 2 та пункту рішення № 286, позивач зобов`язаний довести, яким чином оспорюване ним рішення порушує його права та законні інтереси, та надати суду відповідні докази, що підтверджують неправомірність дій чи бездіяльності відповідача, якими порушено його права та інтереси.

При цьому, як свідчать матеріали справи, позивач, звертаючись до суду з позовом у цій справі, наголошував, що спірне рішення порушує його права, як нового інвестора-забудовника щодо будівництва житлового будинку на вул. Шопена, 4 у м. Рівному, який не може належним чином реалізувати своє право щодо здійснення будівництва, що виникає з договору про заміну сторони інвестора-забудовника від 22.06.2020. Також позивач зазначав, що рішення № 286 порушує положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки прийняте необґрунтовано і не містить конкретних посилань на підстави відмовити Управлінню в поновленні договору оренди землі. Крім того, на переконання позивача, відповідачем порушено частину 5 статті 33 ЗК України, оскільки в місячний термін орендарю не було направлено лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, апеляційний господарський суд, задовольняючи позовні вимоги позивача, виходив, зокрема, із того, що з положень укладеного між сторонами договору оренди землі вбачається наявність в Управління переважного права поновлення його на новий строк, в розрізі дії договору на будівництво об`єкта, а отже, і легітимних очікувань позивача під час дії договору оренди землі на реалізацію його положень та реалізацію такого права Управління. Однак оскаржуваним рішенням відповідач розпочав вчиняти дії з розпорядження земельною ділянкою в такому порядку, який не передбачає реалізацію переважного права на поновлення договору, і по суті, нівелює положення статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Проте такі висновки суду апеляційної інстанції Верховний Суд вважає помилковими, виходячи з такого.

По-перше, як слідує з тексту спірного рішення № 286, воно стосується конкретної особи (суб`єкта), а саме Управління, тобто є актом індивідуальної дії.

Нормами чинного законодавства України визначено, що нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Зважаючи на загальновідомі ознаки, властивості нормативно-правового й індивідуального актів, спірне рішення є актом індивідуальної дії, оскільки: виданий відповідачем у результаті реалізації владних управлінських функцій суб`єкта розпорядження землями комунальної власності; не розрахований на багаторазове застосування.

У свою чергу право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий, або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зп у справі №3/35-313 вказано, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

З викладеного слідує, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення позову можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб`єкта владних повноважень та за умови порушення її прав.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище.

Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 15.12.2015 у справі № 800/206/15. Крім того, зазначена позиція суду повністю узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.10.2018 у справі № 9901/415/18.

За таких підстав висновки місцевого господарського суд стосовно того, що оспорювані пункти 1, 2, 3 рішення № 286 стосуються виключно прав та інтересів Міськради як власника земельної ділянки та Управління як особи, яка її орендувала, а тому не зачіпають прав, обов`язків або інтересів позивача у цій справі ТОВ "СМАРТ БАУ".

По-друге, Верховний Суд наголошує на помилковому застосуванні апеляційним господарським судом положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" та відповідно висновків апеляційного господарського суду про те, що з положень укладеного між сторонами договору оренди землі вбачається наявність в Управління переважного права поновлення його на новий строк, в розрізі дії договору на будівництво об`єкта, а отже, і легітимних очікувань позивача під час дії договору оренди землі на реалізацію його положень та реалізацію такого права Управління.

Згідно з частою 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Відповідно до положень статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та , іншими законами.

Згідно зі статтею 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

За умовами пункту "а" статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних, відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

У статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вказано, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону.

Згідно з абзацом 4 розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Тобто усі договори оренди землі, які були укладені до набрання чинності цього Закону поновлюються на умовах, визначених в цих договорах за встановленими законодавством правилами, які були чинні на момент їх укладення. На момент укладення договору оренди землі 19.08.2010 діяв Закон України "Про оренду землі" у редакції від 17.08.2010 та згідно зі статтею 33 цього Закону після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У пункті 8 договору оренди землі встановлено, що після закінчення строку договору Орендар (УКБ) має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Отже, правові підстави поновлення договору оренди землі, визначені як у статті 33 Закону України "Про оренду землі", так і в договорі оренди землі передбачають права саме орендаря, а не інших осіб, які не є стороною договору оренди землі.

Таким чином, у цьому разі дослідження доводів позивача щодо дотримання Міськрадою процедури поновлення договору оренди землі та наявності порушеного переважного права Управління на поновлення договору оренди землі не входить до предмета доказування у цій справі за позовом ТОВ "СМАРТ БАУ", яке не є стороною договору оренди землі, оскільки такі доводи та дослідження відповідних обставин повинно розглядатися у спорі, який виник між сторонами договору оренди землі щодо його поновлення.

Як правильно зазначено місцевим господарським судом, у даному випадку рішення № 286 може бути оскаржене (за наявності відповідних підстав) особою, права та інтереси якої вони зачіпають, а саме Управлінням як орендарем земельної ділянки. Разом з тим у справі відсутні докази про оскарження зі сторони Управління спірного рішення.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідачем порушено права та охоронювані законом інтереси ТОВ "СМАРТ БУД" внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

Ураховуючи відсутність підстав вважати право позивача порушеним спірним актом, суд апеляційної інстанції не мав підстав для задоволення позову.

З огляду на вищевикладене наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження в частині неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі".

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд при вирішенні спору всебічно, повно та об`єктивно встановив істотні обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, і прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

6.2. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).

6.3. З огляду на викладене колегія суддів вважає наведені у касаційній скарзі доводи обґрунтованими, що є підставою для скасування оскарженої постанови апеляційного господарського суду із залишенням у силі рішення місцевого господарського суду.

7. Розподіл судових витрат

7.1. У зв`язку зі скасуванням постанови суду апеляційної інстанції відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом касаційної скарги з урахуванням заяви про приєднання до касаційної скарги, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Рівненської міської ради до якої приєдналося Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 32 по вул. Соборній м. Рівне "СОБОРНА 32" задовольнити.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 справі № 918/434/21 скасувати.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 25.08.2021 у справі № 918/434/21 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ БАУ" на користь Рівненської міської ради 4 540, 00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень 00 копійок) витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ БАУ" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 32 по вул. Соборній м. Рівне "СОБОРНА 32" 4 540, 00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень 00 копійок) витрат зі сплати судового збору за розгляд заяви про приєднання до касаційної скарги в суді касаційної інстанції.

Доручити Господарському суду Рівненської області видати накази на виконання цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ