Постанова

від 26.10.2021 по справі 905/1113/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 року м. Харків Справа № 905/1113/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Барбашова С.В.

за участю секретаря судового засідання Казакової О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача - Нощенко Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№2937) на рішення Господарського суду Донецької області від 30.08.2021 (суддя Огороднік Д.М., повний текст складено 30.08.2021) у справі №905/1113/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімолімп» (04074, вул.Шахтарська, буд.9, Київ 74, код ЄДРПОУ 42627188)

до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Краматорськ, Донецька область, код ЄДРПОУ 00210602)

про стягнення коштів у розмірі 65399 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімолімп» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про стягнення 65399 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 63937 грн; пеня у розмірі 1226 грн; відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 236 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № 15/816 від 02.11.2020 не виконав належним чином свої зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

В суді першої інстанції позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.08.2021 (з урахуванням ухвали суду від 05.10.2021 про виправлення описки) у справі №905/1113/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімолімп» основну заборгованість у сумі 63 937 грн.; 0,04% річних у сумі 1192 грн 46 коп; 3% річних у сумі 234 грн 16 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13 500 грн. та судовий збір у сумі 2 164 64 коп.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13500 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 6750 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що ця справа є малозначною, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України і не передбачають застосування великої кількості законів чи підзаконних нормативно-правових актів. На думку відповідача, підготовка позовної заяви у цій справі не потребувала значних затрат часу для адвоката, оскільки обсяг юридичної і технічної роботи є невеликим. За наведеного, відповідач вважає, що розмір витрат за складання позовної заяви (8000 грн.) та підготовки відповіді на відзив (3000 грн.) є неспівмірними зі складністю справи. Крім того, відповідач вказує на те, що витрати на складання претензії (4000 грн.) не підлягають відшкодуванню, оскільки досудове врегулювання спору не є обов`язковим.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

В судове засідання 26.10.2021 позивач не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Клопотань про відкладення розгляду справи від позивача не надходило.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації позивачем своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено позивача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімолімп» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про стягнення 65399 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 63937 грн; пеня у розмірі 1226 грн; відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 236 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.08.2021 (з урахуванням ухвали суду від 05.10.2021 про виправлення описки) у справі №905/1113/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімолімп» основну заборгованість у сумі 63 937 грн.; 0,04% річних у сумі 1192 грн 46 коп; 3% річних у сумі 234 грн 16 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13 500 грн. та судовий збір у сумі 2 164 64 коп.

Рішення місцевого господарського суду оскаржується відповідачем в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13500 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13500 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6750 грн.

Відповідно до ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та переглядаючи справу в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-4 статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене частиною 4 статті 129 ГПК України.

У частині 5 наведеної норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).

Так, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи ;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін , у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, керуючись вказаними критеріями суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, керуючись критеріями, що визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

При визначенні суми відшкодування, судова колегія виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) , а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Дослідивши надані позивачем докази, судова колегія зазначає наступне.

20.05.2021 між ТОВ Хімолімп та адвокатом Ходак В.В. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, предметом якого є надання адвокатом правової допомоги клієнту у справі щодо стягнення заборгованості, штрафних санкцій у зв`язку із порушенням умов договору постачання №15/816 від 02.11.2020.

В п.4.1 договору сторони узгодили наступну вартість юридичних послуг (гонорар адвоката) за умови їх надання: підготовка та направлення претензії - 4000 грн.; підготовка та подача позовної заяви до суду - 8000 грн.; підготовка та подача відповіді на відзив - 3000 грн.

За умовами п.4.2 договору, вартість юридичних послуг (гонорар адвоката) має бути оплачена позивачем відповідно до виставленого рахунку протягом 3 днів з моменту отримання рахунку.

20.05.2021 адвокат виставив позивачу рахунок №1-43 на оплату 4000 грн. за підготовку та направлення відповідачу претензії (а.с.45).

Позивач оплатив вказаний рахунок на суму 4000 грн., що підтверджується банківською випискою АТ КБ Приватбанк за 20.05.2021 (а.с.46).

10.06.2021 адвокат виставив позивачу рахунок №2-43 на суму 8000 грн. за послугу з підготовки та подачі позовної заяви у цій справі (а.с.47).

Позивач оплатив адвокату 8000 грн., що підтверджується банківською випискою АТ КБ Приватбанк за 10.06.2021 (а.с.48).

22.07.2021 адвокат виставив позивачу рахунок №4-43 на оплату 3000 грн. за підготовку та направлення відповіді на відзив у справі №905/1113/21 (а.с.89).

Позивач оплатив вказаний рахунок на суму 3000 грн., що підтверджується банківською випискою АТ КБ Приватбанк за 23.07.2021 (а.с.90).

З аналізу наданого позивачем договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.05.2021 вбачається, що в ньому не встановлено погодинної оплати роботи адвоката та кількість витраченого адвокатом часу для виконання обумовлених з клієнтом робіт.

За наведеного, судова колегія керується рішенням Ради адвокатів Харківської області №17 від 21.03.2018, якими затверджено рекомендовані ставки адвокатського гонорару.

Відповідно до вказаних рекомендацій, у господарському судочинстві розмір гонорару адвоката за складання позовної заяви - від 4000 грн.; складання документів, звернень, заяв - від 500 грн./стор.; участь у судовому розгляді справи - від 16000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції вартість послуг адвоката зі складання позовної заяви склала 8000 грн., складання відповіді на відзив на позов - 4000 грн.

Позовна заява складена адвокатом на 5 арк. та містить ґрунтовний аналіз обставин справи, посилання на норми матеріального та процесуального права, розрахунок 3% річних та пені.

З матеріалів справи вбачається, що суду першої інстанції адвокатом було надано відповідь на відзив на позов (а.с.68-71), складену на 4 арк., яка містить заперечення проти доводів відповідача із наданням відповідного документального підтвердження (зокрема, доказів направлення відповідачу рахунків та сертифікатів якості).

Враховуючи наведене та рекомендовані ставки адвокатського гонорару, керуючись принципом справедливості, судова колегія вважає, що розмір витрат позивача на складання позовної заяви в розмірі 8000 грн. та розмір витрат на складання відповіді на відзив на позов в розмірі 3000 грн. є доведеним, документально обґрунтованим та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Вказаний розмір витрат на правничу допомогу (загалом 11000 грн.) у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову та є співмірним зі складністю справи, що спростовує доводи апеляційної скарги відповідача про зворотне.

В апеляційній скарзі відповідачем не зазначено, яку суму витрат на складання позовної заяви та відповіді на відзив на позов він вважає справедливою та обґрунтованою, а просив лише стягнути Ѕ заявлених адвокатських витрат.

Судова колегія не вважає таку позицію обґрунтованою.

В той же час, судова колегія не вбачає підстав для відшкодування витрат позивача на складання претензії до відповідача (4000 грн), оскільки пред`явлення претензії є позасудовим способом врегулювання спору, а отже, такі витрати на можуть вважатися такими, що понесені позивачем під час розгляду судом першої інстанції справи № 905/1113/21.

Судова колегія звертає увагу, що дії з подання претензії та оплати роботи адвоката за їх виконання здійснені ще до подання позову.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, стягуючи із відповідача витрати позивача на складання претензії, посилався на положення п.12.2 договору, відповідно до якого, досудове врегулювання спорів є обов`язкове.

Проте, чинним законодавством не передбачена заборона звертатись з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов`язань контрагентом без попереднього пред`явлення претензії, навіть якщо такий обов`язок прямо передбачений договором.

Офіційне тлумачення стосовно питання обов`язковості досудового врегулювання спорів надав Конституційний суд України в рішенні у справі N 1-2/2002 від 09.07.2002.

В наведеному рішенні зазначено, що обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур , однак їх використання є правом, а не обов`язком особи , яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене, досудове врегулювання спору є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з повідомленням №3-15/816 від 26.05.2021 з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 63937 грн. (а.с.41), а отже, вжив заходів досудового врегулювання спору.

Враховуючи наведене, витрати позивача на складання адвокатом претензії не відповідають критеріям необхідності та неминучості, що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції про наявність підстав для їх покладення на відповідача.

Доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про стягненні з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції не повно з`ясовано всі обставини справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Донецької області від 30.08.2021 року у справі №905/1113/21 зміні. З відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу а розмірі 11000 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.129, ст.270, п.2 ч.1. ст.275, п.1 ч.1 ст.277, 282, Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 30.08.2021 року у справі №905/1113/21 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу змінити:

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька область, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімолімп» (03035, м. Київ, вул. Шахтарська будинок 9, код ЄДРПОУ 42627188) витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 11000 грн.

В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 30.08.2021 року у справі №905/1113/21 залишити без змін.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.10.2021

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя С.В. Барбашова