Рішення

від 25.10.2021 по справі 903/623/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 жовтня 2021 року Справа № 903/623/21

Господарський суд Волинської області в складі судді Дем`як В. М., за участю секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши справу

за позовом: Виконувача обов`язків заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради, м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Праймсервіс-Плюс» , Волинська область, м. Луцьк

про стягнення 222 775,05 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою

за участю представників сторін

від позивача : н/з,

від відповідача: н/з,

від прокуратури: Бородчук О.В. службове посвідчення №059370 від 25.01.2021;

Встановив: Виконувач обов`язків заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Праймсервіс-Плюс» , в якому просить:

- стягнути з відповідача на користь позивача 222 775,05 гривень безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що з моменту набуття відповідачем права власності на об`єкти нерухомого майна, він фактично користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та сплати орендної плати, що є порушенням ст. 125, 126 ЗК України.

Ухвалою суду від 30.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.09.2021.

Ухвалою суду від 22.09.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів по 30.10.2021, відкладено підготовче засідання на 04.10.2021 на 11:40 год.

Ухвалою суду від 04.10.2021 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.10.2021, здійснено офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про повідомлення відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Праймсервіс-Плюс» про дату та час судового засідання.

Представник відповідача в призначене судове засідання повторно не прибув. Ухвали суду від 30.07.2021, 22.09.2021, 04.10.2021 були направлені рекомендованим листом на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Праймсервіс-Плюс» (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Коперніка, 8А), однак повернуті з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Праймсервіс-Плюс» (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Коперніка, 8А) отже, суд направив ухвали від 30.07.2021, 22.09.2021, 04.10.2021 за місцем державної реєстрації останнього.

Представник позивача в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання, у клопотанні від 22.04.2021 просив розглядати справу без його участі.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задоволити.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією

Згідно інформації Луцької міської ради, ГУ ДПС у Волинській області встановлено, що 29.11.2019 між ПАТ "Волиньтурист" та ТзОВ "Праймсервіс-Плюс" укладено договори купівлі-продажу № 1758 та №1759 відповідно до яких відповідач набув у власність нерухоме майно по вул. Лідавській, 30 у м. Луцьку, а саме виробничий будинок Контрольно-пропускний пункт з ескадрою та оглядовою ямою /літер А-2/ та виробничий будинок Компресорна /літер Е-1/. (а.с. 12)

Право власності на об`єкти нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.11.2019 за № 34385649, №34386160.

У договорах купівлі-продажу нерухомого майна № 1758 та №1759 від 29.11.2019 сторонами визначено, що нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 1,1579 га з кадастровим номером 0710100000:22:025:0019.

Дана земельна ділянка з кадастровим номером 0710100000:22:025:0019 належала ПАТ "Волиньтурист" на праві постійного користування на підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №489 від 02.06.1999 (серія II-ВЛ №001279).

Рішенням Луцької міської ради від 24.04.2019 №56/49 "Про надання Приватному акціонерному товариству "Волиньтурист" згоди на поділ земельної ділянки комунальної власності на вул. Лідавській, 30" здійснено поділ даної земельної ділянки, в результаті якого утворилось три земельні ділянки, в тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 0710100000:22:025:0097 площею 1,1579 га на якій знаходиться зазначене нерухоме майно. Відомості про дану земельну ділянку внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 09.07.2019.

Рішенням Луцької міської ради від 26.02.2020 №70/58 "Про припинення Приватному акціонерному товариству "Волиньтурист" права постійного користування земельною ділянкою на вул. Лідавській, 30" припинено даній юридичній особі право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:22:025:0097 площею 1,1579 га. (а.с. 33)

Отже, об`єкти нерухомого майна - виробничий будинок Контрольно-пропускний пункт з ескадрою та оглядовою ямою /літер А-2/ та виробничий будинок Компресорна /літер Е-1/, що знаходяться за адресою: м. Луцьк вул. Лідавська, 30, перебувають у власності ТзОВ "Праймсервіс-Плюс" з 29.11.2019 по даний час.

Вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці загальною площею 1,1579 га з кадастровим номером 0710100000:22:025:0097 з цільовим призначенням: 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Рішенням Луцької міської ради №ПНР-14301 від 21.09.2020 "Про надання ТзОВ "Праймсервіс-Плюс" на умовах оренди земельної ділянки для обслуговування автобази на вул. Лідавській, 30" надано відповідачу земельну ділянку на вул. Лідавській, 30 на умовах оренди строком на 10 років з дати укладення договору оренди землі, площею 1,1579 га з кадастровим номером 0710100000:22:025:0097, для обслуговування автобази та зобов`язано вказаний суб`єкт господарювання укласти з міською радою договір оренди землі. (а.с. 34)

Однак, зазначений договір оренди між Луцькою міською радою та ТзОВ "Праймсервіс-Плюс" не укладено, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0710100000:22:025:0097 останнім використовується без правовстановлюючих документів, в порушенням ст. ст. 125, 126 ЗК України.

Згідно інформації ГУ ДПС у Волинській області від 06.05.2021 №4832/5/03-20-04-05-05 за даними ІС Податковий блок ТзОВ "Праймсервіс-Плюс" не декларувало та не сплачувало плату за земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:22:025:0097 по вул. Лідавській, 30 у м. Луцьку. (а.с. 32)

Згідно зі ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Позивач звертаючись з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати зазначає, що земельна ділянка по вул. Лідавській, 30 в м. Луцьку, площею 1,1579 га, з кадастровим номером 0710100000:22:025:0097, є об`єктом комунальної власності, який може використовуватись зважаючи на вимоги ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України лише на підставі та умовах договору оренди.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами, суд виходить з того, що згідно чинного законодавства України, зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні.

Відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019р. у справі №912/1188/17.

З огляду на вище зазначене ТзОВ Праймсервіс , як фактичний користувач земельної ділянки Земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 1,1579 га, з кадастровим номером 0710100000:22:025:0097, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Згідно ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136. п.14.1. ст. 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада міста Хмельницького в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм, навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Згідно положення глави 83 ЦК України, якою регулюються спірні правовідносини і обґрунтовується позов, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 по справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 по справі №922/3412/17, від 04.12.2019 по справі №917/1739/17, відповідно до яких вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, і до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати регулюються ст. 1212 ЦК України.

Тому при розгляді даної категорії справ не мають жодного значення причини, чому відповідач не оформив право користування даною земельною ділянкою, в тому числі, і якщо це сталося в результаті поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до правової позиції, викладеної у вищевказаних постановах Верховного Суду, позивач має довести лише існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, та обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Як вбачається з доданого до матеріалів справи розрахунку, розмір орендної плати за використання земельної ділянки за місяць становить 14 851,67 грн.

Тобто, сума коштів яку мало сплачувати ТОВ "Праймсервіс-Плюс" до бюджету Луцької міської ради, внаслідок зайняття земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 01.03.2020 по 31.05.2021 становить 222 775,05 грн. (а.с. 35)

Зазначений розмір орендної плати розрахований шляхом застосування орендної ставки 3% до нормативно грошової оцінки земельної ділянкою

Відповідно до наданого суду витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.04.2021, нормативна грошова оцінка земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 1,1579 га, з кадастровим номером 0710100000:22:025:0097 становить: 5 940 669,58 грн.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, за змістом статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

У розумінні наведених положень законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель").

Отже, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Також, при вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з пунктом 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Судом враховується, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях. з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України. № 63566/00, § 23. ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).

Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність у справі правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 222 775,05 грн. за фактичне використання земельної ділянки.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Праймсервіс-Плюс" (код ЄДРПОУ 42897070, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Коперника, 8А) на користь Луцької міської ради (м.Луцьк, вул. Б.Хмельницького, 19, розрахунковий рахунок UA188999980314040544000003550, отримувач ГУК у Волинській області /м. Луцьк/ ЄДРПОУ 38009371, код платежу 24060300 "Інші надходження", перерахування безпідставно збережених коштів ) 222 775,05 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Праймсервіс-Плюс" (код ЄДРПОУ 42897070, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Коперника, 8А) на користь Волинської обласної прокуратури (м. Луцьк, вул. Винниченка, 13, код ЄДРПОУ 02909915, р/р UA138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 3 341,63 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

29.10.2021

Суддя В. М. Дем`як