Ухвала

від 29.10.2021 по справі 367/3270/20

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/3270/20

Провадження №1-кс/369/143/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2021 року м. Київ

слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні скаргу голови ГО «Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів» ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб Ірпінського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про вчинення кримінальних правопорушень, -

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла скарга ГО «Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів» ОСОБА_3 , яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про вчинення кримінальних правопорушень.

Скарга обґрунтовується тим, що 27.05.2020 року ГО «Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів» звернулось із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.367 КК України, який був вчинений в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області.

Заява була зареєстрована в журналі ЄО Ірпінського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області за № 14072.

Скаржник вказує, що всупереч вимогам ст. 214 КПК України відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесено.

Враховуючи вищенаведене скаржник просить слідчого суддю зобов`язати посадових осіб Ірпінського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області, уповноважених на реєстрацію відомостей до ЄРДР, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, які були вчинені в заяві ГО «Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів» про вчинення злочину передбаченого ст. 367 КК України (журнал єдиного обліку № 14072) та розпочати досудове розслідування.

У судове засідання голова ГО «Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів» ОСОБА_3 не з`явився.

У судове засідання слідчий Ірпінського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області не з`явився, причини неявки суду не повідомляв.

Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, слідчий суддя, вважає за можливе розглядати скаргу у відсутність представника особи, бездіяльність якої оскаржується, оскільки це не є перешкодою для розгляду скарги.

З метою дотримання розумних строків розгляду скарги, слідчий суддя, у даному конкретному випадку вважає за можливе проводити судове засідання у відсутність особи, яка звернулась із скаргою.

Дослідивши наявні матеріали скарги, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слідчий суддя дійшов такого висновку

За змістом ст.26КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України, при цьому сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що визначені КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст.24КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Слідчим суддею встановлено, що Громадською організацією «Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів» до Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області було подано заяву від 27.05.2020, вих.№14072, про вчинення, на його думку, суддею Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ст.367 КК України. Однак, відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено не було.

При дослідженні матеріалів скарги, у тому числі копії заяви Громадської організації «Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів» про вчинене кримінальне правопорушення, слідчим суддею встановлено, що твердження скаржника про вчинення суддею Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_4 , кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 КК України, зводяться до наступного.

Як вказує ОСОБА_3 - 21.10.2019 року до провадження судді ОСОБА_4 надійшла справа № 367/8328/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦП К України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Скаржник зазначає, що суддя ОСОБА_4 зобов`язана була на протязі двох днів, тобто до 23.10.2019 направити відповідний запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача в справі ОСОБА_6 , однак не зробила цього. Максимальний строк розгляду справи може становити 120 днів з дня відкриття провадження в справі. Отже справа № 367/8328/19 мала бути завершена розглядом не пізніше 16.04.2020 року, однак станом 26.05.2020 в справі тільки відкрите провадження, що є порушенням прав сторін справи на доступ до правосуддя.

Скаржник наголошує, що вказані порушення мали місце через несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків суддею ОСОБА_4 внаслідок легковажності відсутності організаторських здібностей, а так само відсутності відповідального ставлення до своєї важливої місії судді. Внаслідок цих дій справа 367/8328/19 не була вчасно розглянута, що спричинило істотної шкоди правам та охоронюваним інтересам учасників провадження, яких фактично б позбавлено права на справедливий суд впродовж розумного строку.

Вважає, що в діях судді Ірпінського міського суду ОСОБА_4 наявний склад кримінального правопорушення передбаченого ст. 367 КК України - службова недбалість.

Виходячи з аналізу вищевикладеного, слідчий суддя доходить висновку, що твердження скаржника про вчинення суддею Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_4 кримінальних правопорушень зводяться виключно до незгоди з її процесуальними діями під час розгляду цивільної справи № 367/8328/19. Проте незгода скаржника із процесуальними рішеннями та діями головуючого судді як така не свідчить про їх неправосудність та вчинення при цьому суддями кримінальних правопорушень.

Та передусім слідчий суддя виходить з ч.2 ст.19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Частинами 1, 2 ст. 126, ч. 1 ст. 129 Конституції України закріплено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України, вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У пп.2 а), 2 d) Рекомендації № (94) 12 "Незалежність, дієвість та роль суддів", ухваленій Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13.10.94, зазначено, що незалежність суддів має бути гарантована відповідно до положень Конвенції та конституційних принципів.

Судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомочного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось. У законі мають бути передбачені санкції проти осіб, які намагаються у такий спосіб впливати на суддів. Судді мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство. Судді не зобов`язані давати звіт щодо справ, які знаходяться в їх провадженні, ніякій особі, яка не належить до системи судової влади.

Крім того,в пп.3а),3b)вищезазначеної Рекомендаціївказується,що судді,зокрема,зобов`язані діяти у кожній справі цілком незалежно та бути захищеним від будь-якого стороннього впливу; проводити справу неупереджено, спираючись на власну оцінку фактів та власне витлумачення закону.

У зв`язку з цим слід також зазначити, що пп. 5, 57,59 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень закріплено базовий принцип, відповідно до якого оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом. Цей принцип є ключовим наслідком конституційної гарантії незалежності суддів, яка розглядається як одна із основних характеристик верховенства права в демократичному суспільстві.

КРЄС підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється насамперед за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини. Держави повинні гарантувати відповідність їхніх національних процедур вимогам, викладеним у рішеннях зазначеного Суду.

КРЄС зазначає, що будь-який метод оцінювання якості судових рішень не повинен втручатися у незалежність як судової влади у цілому, так і окремих суддів.

Згідно з п.10 ПостановиПленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 Про незалежність судової влади виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Відповідно до п.12 вищевказаної ПостановиПленумуоскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом.

Прийняття до розгляду будь-якими особами чи органами, крім відповідного апеляційного або касаційного суду, заяв, у яких оскаржуються судові рішення, їх розгляд, витребування від судів інформації про судові справи у зв`язку з такими заявами, направлення заяв судам, вимоги до суддів про встановлення контролю за розглядом справи судом чи суддею є порушенням незалежності та самостійності суду.

Верховний Суд України в постанові від 15.04.2008 у справі №21-319во07 зазначив: «Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду».

Виходячи з правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні у справі №2-рп/2011 від 11.03.2011, оцінкапроцесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справиможе здійснюватися тільки судами апеляційної чи касаційної інстанцій і не може даватись будь-якими іншими органами, в тому числі і слідчими органами.

Слідчий суддя виходить також з того, що згідно з ч.1 ст.214 КПК Українислідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Виходячи з ч. 2 ст.214,ч.1ст.219КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Положення ст.ст.214,219КПК України перебувають у взаємозв`язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, п.1 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вноситься короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

Тобто, виходячи з вищенаведених положень законодавства України реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об`єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це є гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.

Вищезазначене повністю узгоджується із ст.2 КПК України, згідно з якоюзавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження,щоб, зокрема,жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

Аналогічна по суті позиція викладена у Висновку Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 01.07.2013, ухваліАпеляційної палати Вищого антикорупційного суду в справі № 991/9397/20, провадження №11-сс/991/965/20, згідно з якою внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об`єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: (1) розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу (2) не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; (3) порушення прав та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; (4) використання інструментів статті 214КПК не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це вже є іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК), а також (5) унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (стаття 383 КК). Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК.

Крім того, слідчий суддя також ураховує, що в Узагальненні ВССУ № 9-49/0/4-17 від 12.01.2017чітко зазначено, що КПК дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.

Також слідчий суддя зобов`язаний дотримуватися такої конституційної основної засади судочинства (загальної засади кримінального провадження) як диспозитивність, що, серед іншого, передбачає свободу сторін в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України), зокрема, в обов`язку скаржника довести слідчому судді обґрунтованість своєї скарги.

Крім того, виходячи з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК Українислідчий суддя наділений повноваженнями судового контролю у кримінальному провадженні, який здійснюється, серед іншого, шляхом прийняття рішень за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність в порядку, передбаченому главою 26 КПК України.

Проте ні в скарзі, ні у доданій до скарги копії заяви ГО «Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів» про вчинене кримінальне правопорушення від 27.05.2021, вих.№14072, взагалі відсутні будь-які об`єктивні дані, що дійсно свідчать про наявність ознак злочинів, вчинених суддею ОСОБА_4 та передбачених ст. 367 - службова недбалість.

Зокрема, не зазначено, яким саме чином суддею ОСОБА_4 порушено права сторін на доступ до правосуддя; також не підтвердженими будь-якими відомостями, що можуть об`єктивно свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, є твердження про несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків суддею ОСОБА_4 , відсутності організаторських здібностей.

Слідчий суддя враховує також відповідну судову практику. Так, Європейський суд з прав людини застосовує положення, передбачене ч. 3 ст. 35 Європейської Конвенції з прав людини, де вказано, що Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви. Європейським судом з прав людини констатується зловживання правом на оскарження, якщо заявник під час спілкування з Судом вживає особливо образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти самого Суду, його суддів, його Канцелярії або її працівників (рішення Rehak проти Чеської Республіки, Duringer і Grunge проти Франції, Stamoulakatos проти Сполученого Королівства).

Крім того, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх, психічно хворих осіб таосіб, схильних до сутяжництва(зокрема, справа «Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства», справа «Толстой Милославський проти Сполученого Королівства»).

В рішенні у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» Європейський суд з прав людини також нагадав, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї із справ і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що, з огляду на обставини тієї справи, таке обмеження було пропорційним («Ернст та інші проти Бельгії»).

Крім того, Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16.05.2019 (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) наголосив, якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.

Такожухвалами судів апеляційної інстанції підтверджено законність та обґрунтованість рішень слідчих суддів щодо відмов у задоволенні скарг на бездіяльність уповноважених службових осіб, що полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявами про вчинення кримінальних правопорушень як суддями, так і у разі встановлення слідчими суддями відсутності ознак заявлених правопорушень, зокрема, від 18.01.2021 (справа №759/6624/20, провадження №11-сс/824/1109/2021),від 29.01.2021 (справа № 991/297/21, провадження № 11-сс/991/116/21), від 02.02.2021 (справа № 991/106/21, провадження №11-сс/991/85/21), від 15.03.2021 (справа № 760/1710/21).

Ураховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що зі змісту заяви (повідомлення) Громадської організації «Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів», поданої 27.05.2020 про вчинення кримінального правопорушення, не можливо встановити наявність фактичних даних, які б свідчили про можливість внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення, про яке йдеться у скарзі, а тому відсутні підстави вважати наявною бездіяльність посадових осіб Ірпінського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

На підставі вищевикладеного, слідчий суддя доходить висновку про відмову в задоволенні скарги голови ГО «Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів» ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб Ірпінського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про вчинення кримінальних правопорушень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 126, 129 Конституції України, ст.2 КК України, ст..ст. 2, 214, 303, 307, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги голови ГО «Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів» ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб Ірпінського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про вчинення кримінальних правопорушень відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1