Постанова

від 10.06.2010 по справі 17/217/09

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

           

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"10" червня 2010 р.

Справа № 17/217/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів Т.А. Величко, В.Б. Туренко,

згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду           № 157 від 09.06.2010р. здійснено заміну судді Л.І. Бандури на суддю                   Т.А. Величко,

при секретарі судового засідання –О.В. Скоробагатько,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: не з’явився, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ДВС”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 08.09.2009р.

у справі № 17/217/09

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДВС”

про стягнення вартості частини майна товариства, пропорційно частки в статутному капіталі товариства,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ „ДВС” 155 265,33грн., які складають вартість частини майна товариства пропорційно його частки в статутному капіталі товариства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно Статуту ТОВ “ДВС”, затвердженого 09.06.2006р. зборами учасників (засновників) товариства в новій редакції, позивач є учасником (засновником) ТОВ “ДВС” з часткою в статутному капіталі в розмірі 33,34%, або в грошовому еквіваленті –38 373,34грн. Всього статутний капітал становить 115 120 грн. Для подальшого формування Статутного фонду і придбання нежитлового об’єкту позивачем було також сплачено по квитанціям на загальну суму 116 892грн. 22 червня 2006 року товариство придбало у власність за договором купівлі - продажу нежитловий об’єкт, який знаходиться за адресою м. Миколаїв,                        вул. Передова, 87-а. Вартість об’єкту склала 281 520грн. Також за придбання об’єкту був сплачений податок на додану вартість в розмірі 20%, або в грошовому еквіваленті 56 304 грн. Для придбання цього майна відповідачем були зроблені невід’ємні поліпшення на суму 40 130 грн. Таким чином, загальна вартість придбаного майна склала 337 824грн. 00коп. Частка, яка належить позивачу в розмірі 33,34% в цьому нежитловому об’єкті складає             112 608 грн. Отже, на думку позивача, його загальна частка в статутному капіталі товариства складає 38 373,33 + 112 608 = 155265, 33 грн. Рішенням загальних зборів відповідача від 08.04.2008р. ОСОБА_1 виключений зі складу товариства без виплати вартості частини майна, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства. Позивач, пославшись на статтю 54 Закону України „Про господарські товариства”, статтю 148 Цивільного кодексу України, пункт 8.2 Статуту товариства, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 08.09.2009р. позов задоволено частково, стягнуто з відповідача частку в статутному капіталі товариства в розмірі 33,34%, що становить в грошовому еквіваленті                         38 373,34грн. В іншій частині позову відмовлено, оскільки сплачені позивачем  кошти як тимчасова фінансова допомога та внесок в статутний фонд товариства не були включені до статутного капіталу товариства.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, в задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, оскільки оскаржене рішення прийнято без участі представника відповідача, а позовні вимоги є безпідставними.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу також вважає рішення суду неправомірним і просить його скасувати, а позов задовольнити.

Ухвалою від 12.11.2009р. Одеський апеляційний господарський суд зупинив провадження у справі і призначив експертизу визначення вартості майна ТОВ “ДВС”.

01.12.2009р. від експерта надійшло клопотання про витребування додаткових документів, необхідних для проведення експертизи, і уточнення предмету оцінки майна.

Одеський апеляційний господарський суд ухвалою суду від 02.12.2009р поновив  провадження у справі, зобов'язав позивача та відповідача надати додаткові документи, необхідні для проведення експертизи, та призначив розгляд апеляційної скарги на 17.12.2009р. Проте сторони не виконали вимоги ухвали суду і не надали витребувані документи.

17.12.2009р. від позивача надійшло клопотання про витребування у Комунального підприємства “Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації” інвентарної справи цілісного майнового комплексу за адресою: м. Миколаїв, вул. Передова, 87 А, оскільки у нього відсутні документи на вказаний об’єкт Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2009р. на задоволення клопотання позивача зобов'язано Комунальне підприємство “Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації” на підставі статті 38 Господарського процесуального кодексу України надати Одеському апеляційному господарському суду для огляду інвентарну справу цілісного майнового комплексу за адресою: м. Миколаїв, вул. Передова, 87 А. Однак, КП “Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації” не виконало ухвалу суду.

В судовому засіданні від 14.01.2010р. позивач надав письмове клопотання, в якому уточнив свої вимоги і просив призначити оціночну судово-будівельну експертизу лише об'єктів нерухомості цілісного майнового комплексу за адресою: м. Миколаїв, вул. Передова, 87 А.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.01.2010р. зупинено провадження у даній справі та призначено експертизу визначення вартості майна об'єктів нерухомості цілісного майнового комплексу за адресою: м. Миколаїв, вул. Передова, 87 А.

26.05.2010р. від експерта надійшов висновок будівельно–технічної експертизи № 391-398 від 14.05.2010р. разом зі справою, у зв’язку з чим 27.05.2010р. апеляційною інстанцією провадження у справі було поновлено.

В судовому засіданні від 10.06.2010р. ОСОБА_1 підтримав доводи, що викладені у відзиві на апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник відповідача в про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, проте не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

09.06.2006р. державним реєстратором виконкому Миколаївської міської ради зареєстрована нова редакція Статуту ТОВ „ДВС” за №15221050002002717, відповідно до якої ОСОБА_1 є учасником (засновником) ТОВ “ДВС” з часткою в статутному капіталі в розмірі 33,34% або в грошовому еквіваленті –38 373 грн. 34 коп.

22.06.2006р. товариство придбало у власність за договором купівлі - продажу нежитловий об’єкт, який знаходиться за адресою м. Миколаїв,                вул. Передова, 87 А. Вартість об’єкту склала 281 520грн.

Рішенням загальних зборів учасників товариства від 08.04.2008р. позивач без його відома виключений зі складу товариства, і статутний капітал поділений між іншими двома засновниками. Ці обставини були встановлені рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.05.2009р. у справі № 16/90/09 (а.с. 7).

Відповідно до абзаців 1, 4 частини 2 статті 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Згідно із частиною 1 статті 54 Закону України „Про господарські товариства” при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі.

Тобто, у зв’язку із виходом учасника товариства з ним повинен бути проведений розрахунок. Учаснику, що вийшов, виплачується частка вартості майна товариства, що відповідає частці учасника в статутному капіталі товариства.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.

Частиною 1 статті 66 Господарського кодексу України передбачено, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Згідно із статтею 139 Господарського кодексу України майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Встановлення вартості частки позивача в майні товариства неможливо без визначення вартості майна товариства і потребує спеціальних знань, у зв’язку з чим судом апеляційної інстанції призначались експертизи визначення вартості майна ТОВ „ДВС”.

В судовому засіданні від 14.01.2010р. позивач надав письмове клопотання, в якому уточнив свої вимоги і просив призначити оціночну судово-будівельну експертизу лише об'єктів нерухомості цілісного майнового комплексу за адресою: м. Миколаїв, вул. Передова, 87 А, а саме: адміністративна будівля Літ “А” загальною площею 186,0 кв.м.; автотранспортний цех Літ “Б” загальною площею 91,6 кв.м. ; трубозгибочний цех Літ “Г” загальною площею 53,0 кв.м. ; склад Літ “Д” загальною площею 13,5 кв.м. ; теслярський цех зі складом Літ “Е”  загальною площею 210,2 кв.м. ; склад ГЗМ  Літ “Ж”  загальною площею 39,0 кв.м. ; зварювальний цех Літ “З” загальною площею 91,8 кв.м. ; прохідна Літ “В” ; навіс-склад Літ “К” ; навіс Літ “Л” ; навіс Літ “М” ; огорода №2,3; споруда №1.

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи № 391-398 від 14.05.2010р. вартість цілісного майнового комплексу за адресою: вул. Передова, 87-а в м. Миколаєві складає 1 164 759,60 грн., вартість частки цього майна, яка пропорційна частці 33,34 %  у статутному фонді ТОВ „ДВС” складає 388 330,85 грн.

Відповідно до частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі. Згідно із частиною 5 цієї ж статті висновок експерта оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу, відповідно до частини 1 якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Отже, висновок експерта відповідає вимогам частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, а тому судова колегія, керуючись статтями 43, 101 зазначеного Кодексу, приймає його в якості доказу у справі.

Проаналізувавши положення законодавства та матеріали справи, судова колегія вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас, незважаючи на те, що згідно експертного висновку вартість частки майна ТОВ „ДВС”, яка пропорційна частці 33,34 % у статутному фонді відповідача складає 388 330,85 грн., судова колегія задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 в сумі 155 265,33 грн., яку він заявив в позовній заяві до стягнення. Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція не має права виходити за межі позовних вимог, що були заявлені і розглядалися в суді першої інстанції.

Заперечення скаржника стосовно того, що суд першої інстанції не допустив до судового засідання 08.09.2009р. представника ТОВ „ДВС”, чим порушив його право на судовий захист, апеляційна інстанція відхиляє з огляду на наступне. Матеріали справи свідчать, що ТОВ „ДВС” було належним чином 21.07.2009р. рекомендованим листом повідомлено про призначення розгляду справи на 28.07.2009р., проте представник товариства не з’явився, а надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено, і розгляд справи відкладено на 27.08.2009р. Ухвалу про відкладення відповідач отримав згідно поштового повідомлення 04.08.2009р. Також матеріали справи містять відзив ТОВ „ДВС” на позов. 27.08.2009р. в судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду, яке ухвалою суду було задоволено і розгляд справи відкладений на 08.09.2009р. Представник ТОВ „ДВС” під розписку був повідомлений про дату і час судового засідання. Таким чином, викладене свідчить про те, що відповідач належним чином повідомлявся про проведення судових засідань, справа неодноразово відкладалася за його клопотаннями, а тому процесуальні порушення, які б були підставою згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування рішення, відсутні.

З урахуванням викладеного, рішення суду підлягає частковому скасуванню, а позов –задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 99, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд –

постановив:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 08.09.2009р. у справі № 17/217/09 скасувати частково, позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ТОВ „ДВС”, код ЄДРПОУ 32093143 на користь ОСОБА_1 вартість частки майна ТОВ „ДВС” пропорційно частці в статутному капіталі товариства в розмірі 155 265 грн. 33 коп., за ІТЗ судового процесу 315 грн.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.

Головуючий суддя                                                            Л.В. Поліщук

          Суддя                                                                                Т.А. Величко

Суддя                                                                                В.Б. Туренко