Постанова

від 29.09.2021 по справі 405/4498/17

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2021 року м. Кропивницький

справа № 405/4498/17

провадження № 22-ц/4809/971/21

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді - Головань А. М., Письменний О. А.,

за участю секретаря судового засідання Сорокіної Н.В.,

учасники справи:

позивач - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України;

відповідач - ОСОБА_1 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство "Кіровоградський науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації",

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08 серпня 2019 року (суддя Іванова Л.А.) у цивільній справі за позовом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державного підприємства Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку) у серпні 2017 року звернулось до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації (далі - ДП Кіровоградстандартметрологія ) 147 183,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з листа Кіровоградської місцевої прокуратури від 18 липня 2017 року № 4-7616-14, який надійшов на адресу Мінекономрозвитку 24 липня 2017 року, вбачається необхідність подання позову до колишнього директора ДП Кіровоградстандартметрологія ОСОБА_1 , оскільки за вимогами ч. 4 ст. 136 КЗпП України стягнення з керівників підприємств, установ та організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу. Разом з тим, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2008 року № 745-р ДП Кіровоградстандартметрологія передано до сфери управління Мінекономрозвитку.

ОСОБА_1 був призначений на посаду директора ДП Кіровоградстандартметрологія та здійснював свої повноваження відповідно до укладеного контракту від 18 листопада 2013 року № 19. Директор підприємства зобов`язаний був здійснювати управління підприємством у такий спосіб, який би не допускав порушення прав, зокрема, трудових, найманих працівників. Однак, відповідачем були допущені незаконні звільнення працівників, що мали правові наслідки у вигляді судових рішень про поновлення на роботі та завдання ДП Кіровоградстандартметрологія збитків у вигляді стягнення з підприємства середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Загальна сума стягнутих за судовими рішеннями з ДП Кіровоградстандартметрологія на користь незаконно звільнених працівників коштів складає 147 183, 54 грн. На переконання позивача зазначена сума підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі відповідно до ст. 237 КЗпП України та з урахуванням положень ст.ст. 130, 134 КЗпП України.

Вказано, що позов подано в межах строку, визначеного ст. 233 КЗпП України, оскільки про завдання відповідачем шкоди у пред`явленому до стягнення розмірі позивач дізнався з листа Кіровоградської місцевої прокуратури від 18 липня 2017 року.

Відповідач, відповідно до поданої до суду першої інстанції письмової заяви від 08 серпня 2019 року, просив застосувати до позову Мінекономрозвитку позовну давність та з цих підстав відмовити у позові (а.с. 26-27 том 2). Вважає, що про рішення судів щодо поновлення звільнених працівників на посадах та стягнення з ДП Кіровоградстандартметрологія на їх користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачу було відомо задовго до подання позову у даній справі. На переконання відповідача, зазначене вбачається зі змісту Статуту ДП Кіровоградстандартметрологія , відповідно до якого підприємство зобов`язане подавати позивачу щоквартальну фінансову звітність та звіт про виконання фінансового плану, а також змісту листа Мінекономрозвитку від 23 липня 2014 року № 2432-04/25188-06, копія якого дадана до заяви.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08 серпня 2019 року позов Мінекономрозвитку залишено без задоволення; вирішено питання розподілу судових витрат; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 липня 2018 року у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог законодавства, що регулює спірні відносини, обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівнику часу вимушеного прогулу, покладається на службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення здійснено з порушенням закону. Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини. Разом з тим, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору не є сторонами в цивільному процесі, відповідно судом не може ухвалюватися рішення на їх користь.

Суд першої інстанції зауважив також, що на час звернення позивача з позовом до суду відповідач був звільнений з посади директора ДП Кіровоградстандартметрологія . Крім того, ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з ДП Кіровоградстандартметрологія , оскільки відповідно до контракту, укладеного позивачем з відповідачем, трудові відносини виникли між ОСОБА_1 та Мінекономрозвитку. Зазначене є підставою для вирішення вимог про відшкодування шкоди у загальному порядку, тобто шляхом подання позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду власником або уповноваженим ним органом. До того ж, судом встановлено, що ДП Кіровоградстандартметрологія не фінансується з державного бюджету, відповідає за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна та здійснює витрати на оплату праці за рахунок власного прибутку.

Окремо судом відзначено, що ні позивачем, ні третьої особою без самостійних вимог щодо предмета спору не надано належних доказів, які б підтверджували виплату незаконно звільненим працівникам ДП Кіровоградстандартметрологія грошових коштів в загальному розмірі 147 183,54 грн на виконання судових рішень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову Мінекономрозвитку.

Разом з тим, суд вважає, що позивачем не було пропущено строк звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для застосування наслідків його пропуску.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08 серпня 2019 року, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України оскаржило його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати як необґрунтоване та таке, що винесене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржниквказує на те, що у мотивувальній частині рішення судом було зроблено правильний висновок, який, однак, не знайшов відображення у резолютивній частині рішення, щодо застосування п. 8 ст. 134 КЗпП України. Відповідно до зазначеної правової норми обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, покладається на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

На переконання скаржника, посилання у судовому рішенні на ст.ст.136, 237 КЗпП України свідчать про те, що судом першої інстанції зроблено висновок про належний суб`єктний склад учасників справи та про те, що до суду правильно звернувся саме вищестоящий в плані підлеглості орган - Мінекономрозвитку, проте вказані висновки також суперечать резолютивній частині оскаржуваного рішення.

За викладеного, скаржник звертає увагу апеляційного суду на те, що висновки мотивувальної частини оскаржуваного рішення повністю суперечать резолютивній його частині.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга, подана до Ленінського районного суду 1 квітня 2021 року, з матеріалами справи в провадження апеляційного суду надійшла 20 квітня 2021 року. Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 26 квітня 2021 року апеляційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України залишено без руху; встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

У період з 11 травня 2021 року по 25 травня 2021 року включно головуючий суддя (суддя-доповідач) Дьомич Л.М. знаходилась у відпустці на підставі відповідного наказу голови апеляційного суду.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 31 травня 2021 року Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Українипоновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подання іншими учасниками справи відзивів на апеляційну скаргу.

Відповідач та третя особа у справі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

11 червня 2021 року закінчено підготовчі дії, справу призначено до розгляду в апеляційному суді на 08 липня 2021 року, про що постановлено відповідну ухвалу.

На підставі розпорядження керівника апарату Кропивницького апеляційного суду від 07 липня 2021 року № 208 з підстав, що у ньому зазначені, здійснено заміну судді - члена колегії з розгляду даної справи Мурашка С.І. суддею Письменним О.А.

Протокольною ухвалою від 08 липня 2021 року апеляційний розгляд справи відкладено до 14 вересня 2021 року. Відповідно до ухвали від 08 липня 2021 року апеляційним судом задоволено клопотання представника відповідача та продовжено строк розгляду справи за апеляційною скаргою на п`ятнадцять днів.

14 вересня 2021 року судове засідання у справі не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді - члена колегії з розгляду справи у щорічній основній відпустці. Розгляд справи в суді апеляційної інстанції призначено на 29 вересня 2021 року.

Відповідно до вимог процесуального закону учасники справи повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 105-109,117, 119-124, 127-130 том 2).

29 вересня 2021 року на електронну адресу апеляційного суду надійшло клопотання скаржника про розгляд справи без участі представника Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (а.с.131-132 том 2).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача і третьої особи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступного.

Обставини справи, встановлені судами

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2019 року № 829 Міністерство економічного розвитку і торгівлі (Мінекономрозвитку) було перейменовано на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Відповідно до п.п. 1.1., 3.1. Статуту ДП Кіровоградстандартметрологія (Підприємство) в редакції наказу Мінекономрозвитку від 16 липня 2013 року №814 (а.с. 29-38 том 2), Підприємство засноване на державній власності, належить до сфери управління Мінекономрозвитку (Уповноважений орган управління) та є державним комерційним підприємством. Підприємство утворено з метою забезпечення реалізації економічних інтересів держави, задоволення потреб населення та суб`єктів господарювання будь-якої форми власності в продукції, послугах у сфері стандартизації, метрології, оцінки (підтвердження) відповідності (сертифікації) та захисту прав споживачів згідно з вимогами законодавства та одержання прибутку.

Пунктами 4.1.-4.5., 4.9. Статуту ДП Кіровоградстандартметрологія передбачено, що Підприємство є юридичною особою. Права та обов`язки юридичної особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Підприємство здійснює свою діяльність відповідно до законодавства та цього Статуту, який затверджується Уповноваженим органом управління. Підприємство має відокремлене майно, самостійний баланс, поточні та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, ідентифікаційним кодом, а також штампи і бланки зі своїм найменуванням. Підприємство має право в порядку, установленому законодавством та Уповноваженим органом управління, вчиняти правочини, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов`язки, здійснювати претензійну роботу, бути відповідачем або позивачем у судах України та інших держав. Підприємство діє на принципах повної господарської самостійності та самоокупності, самостійно планує свою діяльність, несе відповідальність за її наслідки та виконання зобов`язань перед бюджетами, державними цільовими фондами і контрагентами. Підприємство відповідає за зобов`язаннями в межах належного йому майна. Підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями власника (Уповноваженого органу управління), а власник (Уповноважений орган управління) не несе відповідальності за зобов`язаннями підприємства.

Збитки, завдані Підприємству в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами, відшкодовуються у встановленому законодавством порядку (п. 6.10. Статуту).

За положеннями п.п. 7.2., 7.3., 7.5. Статуту, Уповноважений орган управління реалізує свої права щодо управління Підприємством через його директора, який підзвітний Уповноваженому органу управління. Управління Підприємством відповідно до повноважень, визначених цим Статутом та законодавством, здійснюється його директором, який призначається на посаду Уповноваженим органом управління шляхом укладення контракту, у якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність директора, умови його матеріального забезпечення, звільнення його з посади та інші умови найму за погодженням сторін. Директор відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: здійснює керівництво Підприємством; несе персональну відповідальність за стан та діяльність Підприємства; видає накази з питань діяльності Підприємства; призначає на посади та звільняє з посад працівників Підприємства, крім заступників директора, головного бухгалтера, керівника юридичної служби Підприємства, які призначаються на посади і звільняються з посад директором Підприємства за погодженням з Уповноваженим органом управління, здійснює розподіл функціональних обов`язків між ними, уживає заходів до їх заохочення та накладає дисциплінарні стягнення; вирішує інші питання діяльності Підприємства відповідно до вимог законодавства та цього Статуту.

Уповноважений орган управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює повноваження щодо реалізації прав держави як власника майна, переданого Підприємству, що пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням ним у межах, визначених законодавством, з метою задоволення державних та суспільних потреб (п. 10.1.Статуту).

18 листопада 2013 року між позивачем та відповідачем укладено контракт №19 (далі - Контракт, а.с. 57-62 том 1), відповідно до якого ОСОБА_1 призначений на посаду директора ДП Кіровоградстандартметрологія на термін з 18 листопада 2013 року по 18 листопада 2016 року. На підставі Контракту між Директором підприємства та Мінекономрозвитку виникли трудові відносини.

Відповідно до умов Контракту Директор зобов`язався, зокрема, безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна; здійснювати керівництво підприємством, організовувати його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечувати виконання інших завдань, передбачених законодавством, Статутом та Контрактом.

Кіровоградська місцева прокуратура листом від 18 липня 2017 року, посилаючись на законодавчу заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, скерувала до юридичного департаменту Мінекономрозвитку колективне звернення громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про вжиття заходів щодо стягнення коштів на користь ДП Кіровоградстандартметрологія з осіб, винних у незаконних звільненнях працівників підприємства, яке надійшло від Адміністрації Президента України, та вказала на наявність підстав для звернення Міністерства з відповідним позовом до суду (а.с.10-11). До згаданого звернення громадян були додані копії ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 вересня 2014 року, постанови Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-126Уцс16, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 вересня 2015 року у справі № 404/3049/15-ц та рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 травня 2017 року у справі № 404/8004/16-ц (а.с. 13-33 том 1).

Зі змісту додатків до звернення громадян вбачається, що рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 червня 2014 року у справі № 404/2166/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ДП Кіровоградстандартметрологія про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, текст якого оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 ; скасовано рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 травня 2014 року та ухвалено нове рішення; позов ОСОБА_3 задоволено; скасовано наказ № 15/к від 14 лютого 2014 року, яким ОСОБА_3 звільнено з займаної посади з 14 лютого 2014 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, п.3 ст. 40 КЗпП України; поновлено позивача на посаді заступника начальника відділу державних випробувань засобів вимірювальної техніки та атестації вимірювальних лабораторій ДП Кіровоградстандартметрологія з 14 лютого 2014 року; стягнуто з ДП Кіровоградстандартметрологія на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 31114, 90 грн, який обрахований без вирахування податків та інших обов`язкових платежів.

Зазначене рішення суду апеляційної інстанції залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 вересня 2014 року (а.с. 13-15 том 1).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 вересня 2015 року у справі № 404/3049/15-ц задоволено позов ОСОБА_5 до ДП Кіровоградстандартметрологія ; скасовано наказ директора ДП Кіровоградстандартметрологія від 31 березня 2015 року № 2-К про звільнення ОСОБА_5 з посади начальника транспортної служби відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України; поновлено ОСОБА_5 на посаді начальника транспортної служби ДП Кіровоградстандартметрологія ; стягнуто з ДП Кіровоградстандартметрологія на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 березня 2015 року до 09 вересня 2015 року в розмірі 30 707,48 грн без урахування відповідних зборів та обов`язкових платежів (а.с. 23-26 том 1).

Рішення суду першої інстанції від 09 вересня 2015 року залишено без змін постановою Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року (а.с. 17-22 том 1).

Крім того, відповідно до рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 26 травня 2017 року у справі № 404/8004/16-ц задоволено частково позов ОСОБА_5 до ДП Кіровоградстандартметрологія ; стягнуто з ДП Кіровоградстандартметрологія на користь ОСОБА_5 85 361,16 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу; в іншій частині вимог відмовлено (а.с. 27-33 том 1).

Зі змісту зазначених судових рішень, зокрема, вбачається наступне.

Суд у справі № 404/2166/14-ц дійшов висновку, що наказ № 15/к від 14 лютого 2014 року про звільнення ОСОБА_3 є немотивований, не містить викладення обставин, з якими роботодавець пов`язував звільнення позивача, містить відсилки до інших документів. Оскільки підставою для звільнення працівника за п.3 ст. 40 КЗпП України є систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, а суду таких доказів не надано, звільнення ОСОБА_3 відбулося незаконно, з порушенням норм КЗпП України, тому він підлягає поновленню на посаді. У справі № 404/3049/15-ц в суді знайшли підтвердження обставини зазначені ОСОБА_5 у позові щодо того, що станом на 30 та 31 березня 2015 року (день подання заяви та видачі наказу на звільнення) позивач не мав свого волевиявлення на звільнення, не мав можливості подати дану заяву в цей день, оскільки перебував на стаціонарному лікуванні в Кіровоградській обласній лікарні, а тому задовольнив позовні вимоги. У справі № 404/8004/16-ц мало місце встановлення судом обставин несвоєчасного виконання рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 вересня 2015 року у справі № 404/3049/15-ц. За висновком суду, зазначене є підставою для стягнення з ДП Кіровоградстандартметрологія на користь ОСОБА_5 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 вересня 2015 року до 21 листопада 2016 року.

Таким чином, загальна сума коштів, присуджених до стягнення з ДП Кіровоградстандартметрологія на підставі наведених вище рішень судів, складає 147 183, 54 грн (31 114,90 грн + 30 707,48 грн + 85 361,16 грн).

На переконання позивача, оскільки сума в загальному розмірі 147 183, 54 грн була сплачена ДП Кіровоградстандартметрологія на користь незаконно звільнених працівників підприємства, вказані кошти у повному обсязі підлягають відшкодуванню ОСОБА_1 , який, обіймаючи посаду директора підприємства у 2014 - 2015 роках, допустив встановлені судами порушення трудового законодавства.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь ДП Кіровоградстандартметрологія шкоди, заподіяної підприємству внаслідок незаконного звільнення працівників.

Право на стягнення з керівника (директора) підприємства шкоди, завданої незаконними звільненнями працівників ДП Кіровоградстандартметрологія , закріплено у ст.134 та ст. 237 КЗпП України.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст.134 КЗпП України службові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Згідно зі ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

При цьому, застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ст. 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини.

У п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів (з подальшими змінами) роз`яснено, що при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, виконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п. 8 ч. 1 ст. 134 та нової редакції ст. 237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року), настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У постанові Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 910/6356/19 викладено висновок про те, що преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Отже, у даній справі не підлягає доведенню оцінка правомірності дій ОСОБА_1 , тобто не підлягає вирішенню питання щодо правомірності його дій щодо звільнення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 із займаних вказаними особами посад у ДП Кіровоградстандартметрологія . Незаконність звільнення зазначених працівників встановлена рішеннями Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 червня 2014 року у справі № 404/2166/14-ц та Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 вересня 2015 року у справі № 404/3049/15-ц, а затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_5 - рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 травня 2017 року у справі № 404/8004/16-ц.

При цьому, колегією суддів враховано, що відповідно до ч. 3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Як роз`яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , встановлені ст.ст. 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками , роз`яснено, що судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст. 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування.

Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.

У оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, по позивачем не було пропущено строк звернення до суду з позовом до відповідача, а тому підстави для застосування наслідків його пропуску відсутні.

Оскільки скаржник погодився з таким висновком суду першої інстанції, про що зазначив у апеляційній скарзі, беручи до уваги встановлені у ст. 367 ЦПК України межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, обставини дотримання позивачем строку для звернення до суду з даним позовом апеляційним судом не встановлюються, а відповідні висновки суду першої інстанції - не перевіряються.

Вирішуючи даний спір в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить із того, під час здійснення правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. При цьому, правильне визначення складу учасників справи є запорукою ухвалення законного і справедливого судового рішення.

Відмовляючи у задоволенні позову у даній справі, суд першої інстанції виходив, зокрема, із того, що за вимогами ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. При цьому, позивач - це особа, на захист суб`єктивних прав і охоронюваних законом інтересів якої порушується цивільна справа в суді. Відповідачем у цивільному процесі є особа, до якої позивачем пред`явлено матеріально-правову вимогу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, Мінекономрозвитку пред`явлено вимогу про відшкодування шкоди, спричининеної незаконним звільненням працівників ДП Кіровоградстандартметрологія , до колишнього директора цього підприємства, у період перебування на посаді якого були видані незаконні накази про звільнення. При цьому, спричинену відповідачем шкоду позивач просить стягнути на користь ДП Кіровоградстандартметрологія , тобто учасника справи у визначеному самим позивачем процесуальному статусі третьої особи, яка не завляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Разом з тим, як цілком обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору не є сторонами у цивільному процесі, а тому судом не може ухвалюватися рішення на їх користь.

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне наголосити, що якщо позов пред`явлений не всіма особами, яким належить таке право, суд не вправі залучати таких осіб до участі у справі як співпозивачів, оскільки згідно з принципом диспозитивності особа, якій належить право вимоги, має розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Крім того, фактичні обставини справи свідчать про те, що ДП Кіровоградстандартметрологія є юридичною особою, яка зареєстрована у встановленму законом порядку, тобто підприємство наділене повною цивільною правоздатністю та дієздатністю.

Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на ч. 4 ст. 136 КЗпП України та не приймає до уваги твердження останнього про те, що оскільки позивач є вищестоящим в порядку підлеглості органом відносно відповідача та ДП Кіровоградстандартметрологія, позов у справі мав бути поданий саме Мінекономрозвитку.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Стаття 136 КЗпП України передбачає, що покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника (ч. 1). Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством (ч.2). У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (ч. 3). Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу (ч. 4).

З ситемного аналізу заначеної правової норми вбачається, що звернення до суду з позовом про стягнення шкоди з керівника (заступника керівника) підприємства вищестоящим у порядку підлеглості органом допускається у випадку, коли особа, якою спричинена шкода, на момент пред`явлення позову перебуває у трудових відносинах з підприємством.

Разом з тим, судами встановлено та не заперечується жодною із сторін, що на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі, ОСОБА_1 вже не займав посаду директора ДП Кіровоградстандартметрологія та не був пов`язаний трудовими відносинами ані з Мінекономрозвитку, ані з третьою особою.

За викладеного, у даному випадку звернення до суду за захистом порушеного права мало б бути здійсненене ДП Кіровоградстандартметрологія самостійно шляхом пред`явлення як позивачем відповідного позову до відповідача.

Зважаючи на викладене, не знайшли свого підтвердження фактичними обставинами справи доводи апеляційної скарги про те, що висновки, наведені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суперечать резолютивній його частині. Отже, такі твердження скаржника ґрунтуються виключно на неправильному розумінні судового рішення та зводяться до незгоди з відповідними висновками суду першої інстанції.

Також необхідно врахувати, що відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази здійснення ДП Кіровоградстандартметрологія виплат присуджених сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу незаконно звільненим працівникам підприємства на виконання судових рішень у справах № 404/2166/14-ц, № 404/3049/15-ц та № 404/8004/16-ц.

За викладеного, у ДП Кіровоградстандартметрологія право регресної вимоги до відповідача не виникло.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову Мінекономрозвитку у даній справі.

Колегією суддів враховано, що завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ван де Гурк проти Нідерландів ).

За змістом ч. ч. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене у цілковитій відповідності до наведених вище вимог, у задоволенні апеляційної скарги Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08 серпня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді А. М. Головань

О. А. Письменний