Постанова

від 01.11.2021 по справі 540/1475/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1475/20 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Косцової І.П.,

суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі за позовом Приватного підприємства Праймпостачсервіс до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

Приватне підприємство Праймпостачсервіс звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 16.12.2019 року №0000920522, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 104 102 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки контролюючого органу про порушення Підприємством вимог податкового законодавства, викладені в акті перевірки, є безпідставними, необґрунтованими, необ`єктивними, не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими до перевірки та до суду первинними документами, які повною мірою підтверджують реальність господарських операцій, відображених в податковій звітності, та які були предметом перевірки.

В свою чергу, з акту перевірки не вбачається жодних порушень Підприємством норм чинного законодавства, а лише зазначаються припущення податкового органу стосовно можливих порушень чинного законодавства контрагентом позивача. Також позивач зазначив, що визначені в акті перевірки зауваження перевіряючих до документів носять формальний характер та спростовуються додатково поданими доказами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не довів правомірність оскаржуваних рішень та вимоги, в той час як позивач надав всі докази на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ Борн-Стар та на підтвердження правомірності формування податкового кредиту за господарськими операціями, відображеними в акті перевірки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).

ГУ ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняте у справі судове рішення та додаткове рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що господарські операції між позивачем та ТОВ Борн-Стар носять формальний характер та здійснені виключно з метою документального оформлення нереальних господарських операцій.

Також апелянтом зазначено, що позивачем було здійснено адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення від 16.12.2019 року №0000920522 та отримано відмову 10.03.2020 року, проте звернувся до суду з даним позовом 09.06.2020 року, тобто з пропуском місячного строку звернення, встановленого п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України.

Враховуючи розгляд справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції розгляну дану справу у письмовому провадженні.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство Праймпостачсервіс зареєстроване 19.12.2007 року, номер запису: 14991020000009321. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій видами діяльності Підприємства є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування (т. 1 а.с. 7-10).

У період з 18.10.2019 року по 22.10.2019 року на підставі направлення від 17.10.2019 року №144 та наказу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 17.10.2019 №272, відповідно до ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України співробітником податкового органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП Праймпостачсервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ Борн-Стар за травень 2019 року та подальшого використання (реалізації, списання) придбаних товарів, відображення здійснених фінансово - господарських операцій у податковій звітності (т. 1 а.с. 179-180).

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 29.10.2019 року №25/21-22- 05-07/35568742, в якому зафіксовані порушення п.44.1, ст.44, пп.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПП Праймпостачсервіс у травні 2019 року завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 104 202 грн., що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19) у травні 2019 року на суму ПДВ 104 202 грн. ( т.1 а.с. 19-28).

Не погоджуючись з правомірністю таких висновків, позивач подав до контролюючого органу заперечення на акт та додаткові документи, за наслідками розгляду яких відповідач залишив висновки акту без змін.

Вказані висновки акту перевірки стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 16.12.2019 року №0000920522, відповідно до якого визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 104 202 грн. (т. 1 а.с. 29).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку та рішенням від 06.03.2020 року №8631/6/99-00-0805-02-06 скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін (т.1 а.с. 41-48).

Законність вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору у даній справі.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

За приписами пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пунктів 44.1, 44.2 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених вище положень чинного законодавства свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства також не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. При цьому у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків неправомірно відображено у податковому обліку витрати, або документи, на підставі яких платник податків сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

З матеріалів перевірки вбачається, що відповідачем не ставиться під сумнів повноту та належність складених первинних документів між позивачем та його контрагентом - ТОВ БОРН СТАР , а визначається безтоварність здійснених господарських операцій з поставки товарів.

В свою чергу, на підтвердження здійснення господарських операцій договором поставки від 12.03.2019 №12/03-1, укладеного між позивачем (Покупець) та ТОВ Борн-Стар (Постачальник) надано: договір поставки від 12.03.2019 року №12/03-1, податкові накладні від 10.05.2019 №37, 19.05.2019 №38, від 20.05.2019 №55, від 22.05.2019 №56, від 27.05.2019 №58 №59, від 31.05.2019 №67, 68; видаткові накладні від 10.05.2019 №РН-0000129, від 19.05.2019 №РН-0000130, від 20.05.2019 №РН-0000144, від 22.05.2019 №РН-0000145, від 27.05.2019 №РН-0000147, від 27.05.2019 №РН-0000148, від 31.05.2019 №РН-0000155, від 31.05.2019 №РН-0000154; рахунки-фактури від 10.05.2019 №СФ-0000181, від 19.05.2019 №СФ-0000182, від 20.05.2019 №СФ-0000199, від 22.05.2019 №СФ-0000201, від 27.05.2019 №СФ-0000203, від 27.05.2019 №СФ-0000204, від 31.05.2019 №СФ-0000212, від 31.05.2019 №СФ- 0000211; товарно-транспортні накладні від 10.05.2019 №13, від 19.05.2019 №14, від 20.05.2019 №16, від 22.05.2019 №18, від 27.05.2019 №20, №26, від 31.05.2019 №27, №28; платіжні доручення за червень 2019 року, липень 2019 року (т.1 а.с. 49-87).

Крім того позивачем надано, а судом досліджено оборотно-сальдові відомості по рахунку 631; догові фінансового лізингу №2119-01/05/18.Г від 04.05.2018 року з додатками; графік внесення лізінгових платежів; акт передачі права власності від 17.05.2019 по договору лізингу від 04.05.2018 року; сертифікати якості, паспорти та товари та договір оренди нежитлових приміщень №2 від 02.01.2019 року, укладений між ТДВ Арцизьке сортнасіннєовоч та ТОВ Борн-Стар (т. 1 а.с. 88-158).

Дослідивши надані позивачем на підтвердження реальності здійснюваних господарських операцій документи, колегія суддів зазначає, що вони містять назву придбаного товару (роботи), кількість, ціну, дату та іншу детальну інформацію, яка розкриває зміст господарської операції та є важливою для встановлення факту дійсного виконання робіт (надання послуг), тобто складені відповідно до норм чинного законодавства.

В акті перевірки податковий орган не заперечував наявність та відповідність первинної документації по договору поставки, проте поставив під сумнів реальність господарських операції з поставки товарів з тих підстав, що контрагента-постачальника ТОВ Борн-Стар не було достатньої кількості управлінського та технічного персоналу, основних засобів (фондів), складських приміщень, транспортних засобів, а також у зв`язку з тим, що надані до перевірки документи не відповідають вимогам складання первинного документу, а саме видаткові накладні не містять посади, ПІБ особи, яка підписала даний документ, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у документальному оформленні господарських операцій, відсутні реквізити довіреності (дата, номер) на отримання товарів. Також податковий орган зазначає, що у сертифікатах якості та паспортах відсутня інформація щодо покупця (кому виданий сертифікат); лише в деяких паспортах вказано виробника - Юждизельмаш, Первомайськдизельмаш та SKL, але у постачальника ТОВ Борн- Стар взагалі відсутнє придбання ідентифікованого товару.

В свою чергу контролюючим органом, всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України, не було надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення відповідних видів господарської діяльності, обумовлених укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, встановлених судами, про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Водночас, судова колегія зазначає, що будь-яка податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону, адже така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Окремо судова колегія звертає увагу на наданий позивачем договір оренди нежитлових приміщень №2 від 02.01.2019 року, укладений між ТДВ Арцизьке сортнасіннєовоч та ТОВ Борн-Стар , за змістом якого ТДВ Арцизьке сортнасіннєовоч (Орендодавець) передає, а ТОВ Борн-Стар (Орендар) приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 60,0 кв. м, яке знаходиться за адресою:68400, Одеська область, м.Арциз, вул. Бондарева, 25 (т.1 а.с. 158).

В свою чергу, адреса орендованого ТОВ Борн-Стар приміщення співпадає з адресою пункту навантаження товарів, вказаних у товарно-транспортних накладних від 10.05.2019 року №13, від 19.05.2019 року №14, від 20.05.2019 року №16, від 22.05.2019 року №18, від 27.05.2019 року №20, №26, від 31.05.2019 року №27, №28.

Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. При цьому у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків неправомірно відображено у податковому обліку витрати, або документи, на підставі яких платник податків сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Судом першої інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з контрагентом, за якими Підприємством було сформовано податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що у ході розгляду справи судом першої інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 73-78, 90 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно тверджень апелянта про порушення позивачем місячного строку звернення до суду, встановленого п. 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у випадках застосування платником податку спеціальної адміністративної процедури оскарження актив індивідуальної дії.

Апелянт вказує, що рішення за наслідком застосування процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення ПП Прайпостачсервіс отримало 10.03.2020 року та подало адміністративний позов 09.06.2020 року, тому позивачем пропущено строк звернення до суду.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30.03.2020 року, який набрав чинності з 02.04.2020 року, внесено зміни до Розділу VI. Прикінцеві положення КАС України та доповнено пунктом 3 такого змісту: Під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також щодо строків звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 запроваджено на усій території України карантин.

За приписами пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №731-ІХ від 18 червня 2020 року, чинного з 17 липня 2020 року вбачається, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Вказаний Закон України №731-ІХ від 18 червня 2020 року набрав чинності з 17 липня 2020 року, а тому останнім днем 20-дениого строку, встановленого пункту 2 розділу ІІ цього закону, є 06 серпня 2020 року четвер, робочий день.

Зважаючи, що вимоги процесуального закону надавали позивачу право у строк до 06 серпня 2020 року звернутись з даним позовом, а саме звернення відбулось 09.06.2020 року, судова колегія вимушена відхилити посилання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Крім того, зміна судової практики в сторону застосування до позивачів, які скористались процедурою адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень місячного строку звернення до суду викладена в постанові Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі № 500/2486/19.

Водночас, у зазначеній постанові Верховного Суду вказано, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.