Рішення

від 28.12.2020 по справі 540/1475/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1475/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Праймпостачсервіс" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Праймпостачсервіс" (далі-позивач, Підприємство) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач, ГУ ДПС), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.12.2019 року №0000920522.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведена проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ Борн-Стар (код 42181508) за травень 2019 року та подальшого використання (реалізації, списання) придбаних товарів, відображення здійснених фінансово - господарських операцій у податковій звітності.

За результатами перевірки був складений акт від 29.10.2019 № 25/21-22- 05-07/35568742, в якому зафіксовані порушення, що полягають у завищенні податковий кредит на загальну суму ПДВ 104 202 гри., що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19) у травні 2019 року на суму ПДВ 104 202 гривень. До вказаних висновків контролюючий орган дійшов за результатом визнання господарських відносин, що відбулись між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ Борн-Стар (код 42181508) у травні 2019р. нереальними.

Позивач не погоджується з порушеннями викладеними в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Зокрема, вказує на те, що ПП Праймпостачсервіс на запит ГУ ДФС у Херсонській області надано відповідь, згідно якої вказано, що запит не містить обґрунтованих підстав для отримання інформації та належним чином не оформлений, тому, в листі-відповіді висловлено прохання направити повторний запит з вказівкою на підстави отримання інформації, відповідно до податкового законодавства України. Однак, контролюючим органом не направлено на адресу ПП Праймпостачсервіс належним чином оформленого запиту, тому, і проведення перевірки, на підставі пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, є протиправним.

Щодо безпідставності висновків перевірки позивач зазначає, що документальна позапланова виїзна перевірка проведена з питань відображення податкового кредиту в декларації за травень 2019 року по взаємовідносинах з контрагентом- постачальником ТОВ Борн-Стар . Так, між ПП Праймпостачсервіс та ТОВ Борн-Стар укладено договір поставки від 12.03.2019 №1203-1. На виконання умов договору, ТОВ Борн-Стар здійснено постачання товару.

У зв`язку з тим, що в акті перевірки зазначено, що до перевірки не було надано документи на посвідчення якості товару, та не підтверджено використання авто ПП Праймпостачсервіс , що зазначений у товарно-транспортних накладних, додатково, разом із запереченнями на акт перевірки було надано документи на посвідчення якості, та документи на підтвердження права користування та в подальшому власності авто. Крім того, надано пояснення щодо недоліків заповнення видаткових накладних, а саме наявності довіреності.

Однак, ні при розгляді заперечень на акт перевірки ні при розгляді скарги документи чи пояснення платника не враховані, висновки акту залишені без змін.

Щодо відсутності у видатковій накладній посади та ПІБ особи, яка підписала документ, та реквізитів довіреності на отримання товарів, позивач зазначає, що товар, вказаний у видаткових накладних, отримував безпосередньо директор ПП Праймпостачсервіс ОСОБА_1 , тому, довіреність на отримання товару не видавалась і не повинна бути відображена у видаткових накладних.

Також позивач вказує на те, що Підприємством надані всі документи на підтвердження законності використання автомобіля RENAULT Dokker, та в подальшому реєстрації його за ПП Праймпостачсервіс . Так, між ПП Праймпостачсервіс та ТОВ УЛФ-ФІНАНС укладено договір фінансового лізингу №2119-01/05/18.Г від 04.05.2018 предметом якого є автомобіль RENAULT Dokker. Відповідно до акту про передачу права власності від 17.05.2019 у зв`язку з повним виконанням ПП Праймпостачсервіс своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу та припиненням дії Договору, Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв у власність транспортний засіб: автомобіль RENAULT Dokker 2017 року випуску. Також, відповідно до довідки від 17.05.2019 вказано, що станом на 17.05.2019 зобов`язання по договору виконання в повному обсязі, прострочена заборгованість відсутня.

Крім того, позивач вказує на те, що ПП Праймпостачсервіс , ознайомившись з актом перевірки, звернулося до контрагента ТОВ Борн-Стар для підтвердження інформації зазначеної в первинних документах, а саме підтвердження юридичної адреси. На наше звернення ТОВ Борн-Стар надало договір оренди нежитлових приміщень №2 від 02.01.2019 на підтвердження місцезнаходження приміщення, де здійснюється діяльність контрагента.

Позивач вважає, що факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності, зокрема щодо наявності основних засобів, трудових ресурсів тощо, сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

Отже, на думку позивача, висновки акту перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є необґрунтованими та недоведеними.

Вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідачем подано до суду відзив на позову заяву, зі змісту якого вбачається, що податковий орган позов не визнає. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що на адресу позивача надіслано запит від 03.09.2019 № 76/10/21-22- 05-07-18 Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) щодо виявлення фактів, що свідчать про недостовірність визначення ПП Праймпостачсервіс (код 35568742) даних податкового кредиту за загальну суму ПДВ 104202 грн. по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ Борн-Стар (код 42181508) за травень 2019 року, про що вказують результати аналізу показників, що містяться у податковій декларації з ПДВ, поданої платником податків за відповідний період, та податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до ст.ст. 72, 73, 74 Податкового кодексу України.

На вказаний запит позивач надав лист-відповідь від 30.09.2019, в якому зазначалось про відсутність у контролюючого органу належних правових підстав для отримання від ПП Праймпостачсервіс копій документів.

З урахуванням вказаного та не надання платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу податкової служби, на підставі направлення від 17.10.2019 року №144 та наказу ГУ ДПС від 17.10.2019 №272 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП Праймпостачсервіс (код 35568742) з метою перевірки питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ Борн-Стар (код 42181508) за травень 2019 року та подальшого використання (реалізації, списання) придбаних товарів, відображення здійснених фінансово - господарських операцій у податковій звітності.

Відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено нереальність здійснення господарських операцій з контрагентом - постачальником ТОВ Борн-Стар за травень 2019 року, як наслідок, ПП Праймпостачсервіс порушено вимоги ПК України. За результатами проведеної перевірки наданих платником під час проведення перевірки первинних документів та додатково наданих документів до заперечень на акт перевірки від 04.12.2019 вх.3902/10, аналізу податкової звітності постачальника, фактичної можливості постачання товарів, встановлено факти, які доводять нереальність проведення господарських операцій з контрагентом- постачальником ТОВ Борн-Стар за травень 2019 року з огляду на наступне.

ПП Праймпостачсервіс протягом травня 2019 року документувало придбання запасних частин (втулки Гудріча, підшипники, фільтри, штуцери, клапани, розпилювач, насос, прокладка, муфта, термометр, форсунка трубки, регулятор, рем. комплект, плунжерна пара) від контрагента-постачальника ТОВ Борн-Стар на суму ПДВ 104202 гривень. Проведеним аналізом наданих до перевірки документів встановлено, що видаткові накладні не відповідають вимогам складання первинного документу, так як складені з порушенням норм частини другої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : в графі отримав відсутня посада та ПІБ особи, яка підписала даний документ, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у документальному оформленні господарських операцій, відсутні реквізити довіреності (дата, номер) на отримання товарів.

Проаналізувавши додатково надані до заперечень копії документів, податковим органом встановлено, що у сертифікатах якості та паспортах відсутня інформація щодо покупця (кому виданий сертифікат); лише в деяких паспортах вказано виробника - Юждизельмаш, Первомайськдизельмаш та SKL, але у постачальника ТОВ Борн- Стар взагалі відсутнє придбання ідентифікованого товару (запчастини не придбавалися ні у виробника, ні за ланцюгом постачання).

Також відповідач вказує на те, що за даними ЄРПН ТОВ Борн-Стар протягом 2018 - 2019 років документувало придбання товару з номенклатурою відмінною від тієї, що реалізована позивачу.

Крім того, відповідно до баз даних ІТС Податковий блок , податкова адреса ТОВ Борн-Стар - Одеська область, м. Арциз, вул. Бондарева, 25. Відповідно до даного реєстру встановлено, що за вказаною податковою адресою ТОВ Борн-Стар зареєстрована нежитлова будівля, загальною площею 2662,3кв.м., яка належить на праві власності ТОВ Арцизьке Сортнасіннєовоч

Згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємства за 2018 рік, основні засоби у ТОВ Борн-Стар відсутні. Відповідно до наданого ТОВ Борн-Стар податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за II квартал 2019 року у штаті підприємства працювало - 3 особи (ознака доходу 101 , 2 чоловіка в т.ч директор, 1 жінка) та відсутня 157 ознака - дохід, виплачений самозайнятій особі, що вказує про відсутність залучення фізичних осіб- підприємців до здійснення господарських операцій.

Таким чином, за відсутності законного джерела походження товарів, реалізацію яких було задокументовано на адресу ПП Праймпостачсервіс , а також за відсутності ТОВ Борн-Стар за податковою адресою, відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через недостатню кількість управлінського та технічного персоналу, основних засобів (фондів), складських приміщень, транспортних засобів, а також у зв`язку з тим. що надані до перевірки документи не відповідають вимогам складання первинного документу, не можливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій між ТОВ Борн-Стар та ПП Праймпостачсервіс за травень 2019 року.

Враховуючи вищезазначене, ПП Праймпостачсервіс фактично здійснено лише безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання товарів (запасних частин) від контрагента-постачальника ТОВ Борн- Стар

Тобто, ТОВ Борн-Стар за перевіряємий період не мало орендованих або власних складських приміщень для зберігання та відвантаження запасних частин для ПП Праймпостачсервіс .

Проведеним аналізом даних СРПН встановлено, що ТОВ Борн-Стар не залучало сторонні організації до надання послуг опалення, водо-, теплопостачання, зв`язку, оренди офісу, складських приміщень, які необхідні для ведення господарської діяльності та здійснення реальних операцій.

Вищевикладене стало підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 16.12.2019 року №0000920522, яке на думку відповідача є правомірним.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Пунктом 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України усі процесуальні строки у адміністративних справах було продовжено на період дії карантину, який наразі не завершився.

В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року №731-IX (далі Закон України №731-ІХ від 18.06.2020 року), пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України викладено в новій редакції, згідно якої встановлені цим Кодексом процесуальні строки поновляються судом лише за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом).

Пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №731-ІХ від 18.06.2020р. також було визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30.03.2020р., закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство Праймпостачсервіс (код 35568742) зареєстроване 19.12.2007, номер запису: 14991020000009321. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій видами діяльності Підприємства є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткованням, суднами та літаками; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання.

Судом встановлено, що у період з 18.10.2019р. по 22.10.2019р. на підставі направлення від 17.10.2019 року №144 та наказу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 17.10.2019 №272, відповідно до ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України співробітником податкового органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП Праймпостачсервіс (код 35568742) з метою перевірки питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ Борн-Стар (код 42181508) за травень 2019 року та подальшого використання (реалізації, списання) придбаних товарів, відображення здійснених фінансово - господарських операцій у податковій звітності, за наслідками якої складено акт перевірки від 29.10.2019 № 25/21-22- 05-07/35568742, в якому зафіксовані порушення п.44.1, ст.44, пп.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП Праймпостачсервіс (код 35568742) за період травень 2019 року завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 104 202 гри., що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19) у травні 2019 року на суму ПДВ 104 202 гривень.

Не погоджуючись з правомірністю таких висновків, позивач подав до контролюючого органу заперечення на акт та додаткові документи, за наслідками розгляду яких відповідач залишив висновки акту без змін.

Вказані висновки акту перевірки стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 16.12.2019 року №0000920522, відповідно до якого визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 104 202 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку та рішенням від 06.03.2020р. №8631/6/99-00-0805-02-06 скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з правомірністю податкового повідомлення рішення від 16.12.2019 року №0000920522, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України господарські зобов`язання, а саме майново-господарські зобов`язання, виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, і є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Пунктом 14.1.36. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Виходячи з положень абз.2 п. 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України лише в разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.14 статті 201 розділу V Кодексу визначено, що платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу (пункт 201.15 статті 201 розділу V Кодексу).

Із системного аналізу вказаних правових норм, можна дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-XIV), підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини другої статті 3 Закону №996-XIV на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема від 16.04.2020р. у справі №813/2761/15.

Висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме завищення податкового кредиту, ґрунтуються на безтоварності господарських операцій між позивачем - ПП Праймпостачсервіс та його контрагентом-постачальником ТОВ Борн-Стар . При цьому нереальність господарських операцій між вказаними товариствами обґрунтовується податковим органом недостатністю у контрагента-постачальника ТОВ Борн-Стар кількості управлінського та технічного персоналу, основних засобів (фондів), складських приміщень, транспортних засобів, а також у зв`язку з тим, що надані до перевірки документи не відповідають вимогам складання первинного документу, а саме видаткові накладні не містять посади, ПІБ особи, яка підписала даний документ, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у документальному оформленні господарських операцій, відсутні реквізити довіреності (дата, номер) на отримання товарів. Також податковий орган зазначає, що у сертифікатах якості та паспортах відсутня інформація щодо покупця (кому виданий сертифікат); лише в деяких паспортах вказано виробника - Юждизельмаш, Первомайськдизельмаш та SKL, але у постачальника ТОВ Борн- Стар взагалі відсутнє придбання ідентифікованого товару.

Тож вирішуючи питання правомірності оскаржуваного акту індивідуальної дії, суд досліджує факт реальності господарських операцій між вказаними суб`єктами господарювання у перевіряємий період.

Так, судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ Борн-Стар (Постачальник) укладено договір поставки від 12.03.2019 №12/03-1, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцеві товар, визначений у п. 1.2 цього Договору (далі -товар), а Покупець зобов`язується відповідно до цього Договору оплатити та прийняти цей товар. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються в рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Поставка здійснюється відповідно до видаткових накладних на умовах франко-складу Продавця (Покупця) у термін не пізніше 10 (десяти) робочих днів з моменту надходження грошових коштів Покупця на поточний рахунок Постачальника, якщо інше не передбачено специфікацією до Договору. Про готовність поставити продукцію Постачальник зобов`язується повідомити Покупця (по факсу, електронною поштою тощо).

Датою поставки (передачі) товару є дата підписання Покупцем видаткової накладної або акту приймання-передачі, що є невід`ємною частиною Договору. У випадку поставки товару транспортною компанією датою поставки є дата передачі товару Покупцеві.

Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, передбаченою в рахунку-фактурі за кожну одиницю товару, що вказана з урахуванням ПДВ.

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем надано, а судом досліджено: договір поставки від 12.03.2019р. №12/03-1, податкові накладні від 10.05.2019 №37, 19.05.2019 №38, від 20.05.2019 №55, від 22.05.2019 №56, від 27.05.2019 №58 №59, від 31.05.2019 №67, 68; видаткові накладні від 10.05.2019 №РН-0000129, від 19.05.2019 №РН-0000130, від 20.05.2019 №РН-0000144, від 22.05.2019 №РН-0000145, від 27.05.2019 №РН-0000147, від 27.05.2019 №РН-0000148, від 31.05.2019 №РН-0000155, від 31.05.2019 №РН-0000154; рахунки-фактури від 10.05.2019 №СФ-0000181, від 19.05.2019 №СФ-0000182, від 20.05.2019 №СФ-0000199, від 22.05.2019 №СФ-0000201, від 27.05.2019 №СФ-0000203, від 27.05.2019 №СФ-0000204, від 31.05.2019 №СФ-0000212, від 31.05.2019 №СФ- 0000211; товарно-транспортні накладні від 10.05.2019 №13, від 19.05.2019 №14, від 20.05.2019 №16, від 22.05.2019 №18, від 27.05.2019 №20, №26, від 31.05.2019 №27, №28; платіжні доручення за червень 2019р., липень 2019р.

Крім того, позивачем надано, а судом досліджено оборотно-сальдові відомості по рахунку 631; догові фінансового лізингу №2119-01/05/18.Г від 04.05.2018 з додатками; графік внесення лізінгових платежів; акт передачі права власності від 17.05.2019 по договору лізингу від 04.05.2018р.; сертифікати якості, паспорти та товари та договір оренди нежитлових приміщень №2 від 02.01.2019р., укладений між ТДВ Арцизьке сортнасіннєовоч та ТОВ Борн-Стар .

Суд звертає увагу на те, що усі придбані у контрагента-постачальника товари безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю останнього.

Щодо доводів податкового органу про неможливість реального виконання контрагентом-постачальником умов договору у зв`язку з відсутністю у останнього нерухомого майна (офісу, складських приміщень, тощо), транспортних засобів та недостатньої кількості трудових ресурсів, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2020р. у справі № 520/942/19 зазначив, що платник здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а податкове законодавство, у свою чергу, не містить положень, які б дозволяли контролюючому органу оцінювати господарську діяльність суб`єкта господарювання з точки зору її доцільності, раціональності чи ефективності.

Доцільність вибору форми здійснення господарських операцій (самостійно або із залученням третіх осіб) є виключною прерогативою підприємства. Суб`єкти господарювання мають самостійність при здійсненні своєї господарської діяльності.

Неподання до податкового органу контрагентом-постачальником позивача звітності відомостей про взаємовідносини з сторонніми організаціями або фізичними особами, може свідчити про порушення таким контрагентом вимог податкового чи трудового законодавства, однак вказані обставини не можуть свідчити про нереальність господарських операцій між позивачем та таким контрагентом-постачальником.

Крім того, висновки про відсутність достатніх матеріальних та трудових ресурсів контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача та контрагентів контрагента позивача, проте така інформація також носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є достатнім доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема від 24.06.2020р у справі №826/23538/15.

Окремо суд звертає увагу на наданий позивачем договір оренди нежитлових приміщень №2 від 02.01.2019р., укладений між ТДВ Арцизьке сортнасіннєовоч та ТОВ Борн-Стар , за змістом якого ТДВ Арцизьке сортнасіннєовоч (Орендодавець) передає, а ТОВ Борн-Стар (Орендар) приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 60,0 кв. м, яке знаходиться за адресою:68400, Одеська область, м.Арциз, вул. Бондарева, 25.

При цьому суд зауважує, що адреса орендованого ТОВ Борн-Стар приміщення співпадає з адресою пункту навантаження товарів, вказаних у товарно-транспортних накладних від 10.05.2019 №13, від 19.05.2019 №14, від 20.05.2019 №16, від 22.05.2019 №18, від 27.05.2019 №20, №26, від 31.05.2019 №27, №28.

Разом з тим, вказані факти податковим органом не встановлені з огляду на те, що останнім не було проведено зустрічних перевірок, а висновки зроблені за результатами аналізу бази даних. Втім, відсутність даних у базах податкового органу не є доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства.

У постанові від 20.03.2020р. у справі №520/942/19 Верховний Суд зауважив, що законодавство не містить застережень щодо необхідності суб`єкту господарювання необхідно контролювати стан податкового обліку його контрагентів, або ж наявності чи відсутності у них основних фондів.

Окремо суд зауважує, що податковим органом не надано жодного доказу на підтвердження неможливості контрагентом-постачальником позивача поставляти останньому товари.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704. Відповідно до норм вказаного Положення господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні одним із принципів бухгалтерського обліку є принцип превалювання сутності над формою, відповідно до якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суд дійшов до висновку, що вищезазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Доводи ГУ ДПС про відсутність у видаткових накладних ПІБ особи, яка підписала даний документ, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у документальному оформленні господарських операцій, відсутні реквізити довіреності (дата, номер) на отримання товарів, суд звертає увагу на те, що при візуальному огляді всіх видаткових накладних та договору поставки від 12.03.2019р. №12/03-1, а також товарно-транспортних накладних, вбачається, що усі ці документи містять однаковий підпис. При цьому зі змісту договору поставки від 12.03.2019р. №12/03-1 та товарно-транспортних накладних вбачається, що цей підпис належить директору ПП Праймпостачсервіс Пословському Ю.О.

Отже, податковий орган мав можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у документальному оформленні господарських операцій, а тому доводи про невідповідність видаткових накладних вимогам чинного законодавства не є обґрунтованими.

Отже, відсутність у базах даних інформації про транспортні засоби, виробничо-складські чи офісні приміщення не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкт господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах, що не було встановлено податковим органом шляхом проведення перевірок контрагента позивача.

Окремо суд зауважує, що доводи податкового органу про відсутність у ТОВ Борн-Стар транспортних засобів жодним чином не впливають на господарські операції, які були досліджені при проведенні перевірки з огляд на те, що усі придбані позивачем товари були поставлені транспортним засобом позивача, що вбачається з товарно-транспортних накладних. До того ж даний факт жодним чином не спростовується відповідачем.

Крім того, судом досліджені документи, надані позивачем на підтвердження права власності на транспортний засіб, яким здійснювались поставки товарів.

Чинним законодавством не забороняються взаємовідносини з третіми особами у разі недостатності матеріальних ресурсів.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Розглядаючи справу "Інтерсплав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань…". …У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку… (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов`язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини" як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.06.2020р. у справі №826/23538/15.

Податковим органом не спростовано, що внаслідок проведення даних операцій позивач мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, не підтверджено, що позивач не прагнув отримати вигоду виключно переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту). Відповідачем не доведено неотримання позивачем товарів.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.04.2020р. у справі №805/5017/15-а.

Відповідачем не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Згідно з абзацами першим - третім пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування факту реєстрації податкових накладних, які складені під час здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, в Єдиному реєстрі податкових накладних, отже усі податкові накладні пройшли перевірку системою автоматичного моніторингу та були зареєстровані у порядку, встановленому чинним законодавством.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов`язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов`язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Таким чином, у позивача було достатньо правових підстав для формування податкового кредиту.

Щодо доводів податкового органу про те, що контрагент-постачальник позивача документував придбання товару з номенклатурою відмінною від тієї, що реалізована позивачу, суд зауважує, що вказані висновки зроблені з інформації, наявної в базах даних, при цьому податковим органом не проведені перевірка чи зустрічна звірка такого контрагента. Разом з тим, вказана інформація може свідчити про порушення таким контрагентом вимог податкового законодавства, тому така інформація є підставою для проведення перевірки саме контрагента. Натомість податковим органом без проведення будь-яких перевірок, зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства.

Дослідивши надані сторонами докази та проаналізувавши норми законодавства, суд дійшов до висновку, що господарські операції, які відбулись між позивачем та його контрагентом-постачальником у перевіряємий період є реальними, факт їх вчинення в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача підтверджується належними та допустимими доказами, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій. Податковий орган не надав суду доказів на підтвердження документування безтоварних операцій з метою формування фіктивного податкового кредиту та укладення нікчемних правочинів, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Реальність господарської операції підтверджено фактом руху активів та зміною стану зобов`язань суб`єкта господарювання, а також наявністю інших юридичних фактів, що зумовлені результатами досягнення ділової мети у процесі здійснення законної підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 визначено: акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З дослідженого акту перевірки вбачається, що посадові особи податкового органу, перевіряючи факти постачання товарів позивачу контрагентом-постачальником встановила їх реальність, однак у зв`язку із наявністю суб`єктивних сумнівів щодо господарської діяльності контрагента позивача, відобразили в акті необґрунтовані доводи щодо наявності порушень в діяльності саме позивача. Разом з тим, податковим органом не наведено в акті та не надано до суду жодного доказу на підтвердження обґрунтованості суб`єктивних думок перевіряючих щодо наявності порушень у відображені позивачем доходів за результатами господарських операцій із контрагентами, які викладені в акті.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Таким чином, за недоведеності відповідачем факту відсутності господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом з приводу поставки товарів висновки податкового органу є безпідставними.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» .

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав до суду жодного доказу на підтвердження правомірності прийнятих них актів індивідуальної дії.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву Приватного підприємства "Праймпостачсервіс" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.12.2019 року №0000920522.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (м.херсон, просп. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43143201) на користь Приватного підприємства "Праймпостачсервіс" (73000, м.Херсон, вул. Робоча, 66, код ЄДРПОУ 35568742) сплачений судовий збір у сумі 2012 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 111030300